Документ № 117792696

Дата засідання: 18/03/2024
Дата винесення рішення: 18/03/2024
Справа №: 991/11251/23
Провадження №: 52021000000000164
Інстанція: АП ВАКС
Форма судочинства: Кримінальне

Головуючий суддя (АП ВАКС): Боднар С.Б.

Справа № 991/11251/23

Провадження №11-сс/991/197/24

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2024 року м. Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

прокурора ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 27 лютого 2024 року, якою задоволено клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_8 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 52021000000000164 від 01.04.2021, обрано підозрюваній ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою,

УСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 27 лютого 2024 року задоволено клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) ОСОБА_8 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 52021000000000164 від 01.04.2021, обрано підозрюваній ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Не погодившись з указаним рішенням слідчого судді, захисник ОСОБА_5 звернулася до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 27.02.2024 та відмовити у задоволенні клопотання детектива НАБУ ОСОБА_8 про обрання відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ухвала слідчого судді є необґрунтованою у зв`язку з неповнотою судового розгляду та неврахуванням виключних обставин цієї справи.

На думку сторони захисту:

-в ході процедури міжнародного розшуку і реалізації органом досудового розслідування в межах міжнародного співробітництва дій щодо розшуку особи, орган досудового розслідування/суд в повній мірі може забезпечити участь ОСОБА_7 у кримінальному провадженні, без обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою;

-в матеріалах, що додаються до клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відсутні матеріали, що підтверджують переклад матеріалів та їх направлення в межах дій міжнародного співробітництва;

-на даний час, орган досудового розслідування не вжив усіх необхідних заходів щодо встановлення місцезнаходження підозрюваної, відомостей про вжиття можливих заходів щодо розшуку особи матеріали клопотання не місять;

-постановлення слідчим суддею Вищого антикорупційного суду ухвали щодо обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є передчасним та порушує фундаментальне право, передбачене ч. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод;

-відсутні ризики передбачені ст. 177 КПК України, а посилання на існування ризиків носять неконкретний характер, жодних доказів на підтвердження факту їх існування не надано.

У судове засідання з`явилися захисник ОСОБА_5 та прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора (далі - САП) ОСОБА_6 . Інші учасники справи, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду скарги, в судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили. Згідно ч. 4 ст. 405 КПК України, неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття. У зв`язку з чим, колегією суддів прийнято рішення розглянути апеляційну скаргу за наявного складу учасників.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення захисника ОСОБА_5, яка підтримала подану апеляційну скаргу та просила задовольнити її в повному обсязі, прокурора САП ОСОБА_6, яка заперечила проти задоволення апеляційної скарги та просила залишити ухвалу слідчого судді без змін, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно ч. 6 ст. 193 КПК України слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук.

З матеріалів провадження вбачається, що детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52021000000000164 від 01.04.2021 за підозрою ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 5 ст. 191 КК України, а також за підозрою ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 15 ч. 5 ст. 191 КК України.

У межах цього кримінального провадження 10.06.2022 детективом НАБУ ОСОБА_8 складено, прокурором САП ОСОБА_6 погоджено, повідомлення про підозру ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 15 ч. 5 ст. 191 КК України. Цього ж дня повідомлення про підозру вручено ОСОБА_7, що підтверджується письмовою розпискою ОСОБА_7 (том 1, а.с. 24-28).

26.10.2022 прокурором САП ОСОБА_6 складено повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 15 ч. 5 ст. 191 КК України, яке того ж дня вручено ОСОБА_7 (том 1, а.с. 29-49).

Колегія суддів погоджується із висновком слідчого судді, що 10.06.2022 ОСОБА_7 набула статусу підозрюваної, у зв`язку з повідомленням їй про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, в порядку п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК України.

На стадії досудового розслідування перевірка повідомлення про підозру з точки зору обґрунтованості підозри здійснюється не в рамках оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а в контексті визначення вірогідності та достатності підстав можливої причетності особи до вчинення кримінального правопорушення, а також того чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше досудове розслідування.

На цій стадії слідчий суддя, суд може, враховуючи правову позицію Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) щодо визначення поняття «обґрунтована підозра» як існування фактів або інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (п. 175 Рішення в справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04, рішення від 21 квітня 2011 року, остаточне 21 липня 2011 року), оцінити лише достатність зібраних доказів для підозри певної особи у вчиненні кримінального правопорушення, не вдаючись до їх оцінки як допустимих.

Крім того, обґрунтована підозра - це стандарт доказування, який передбачає існування фактів чи інформації, які б переконали об`єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення (стандарт, визначений у Рішенні у справі Fox, Campbell and Hartley проти Сполученого Королівства від 30 серпня 1990 року, заяви № 12244/86, 12245/86, 12383/86, параграф 32). Обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри, не мають бути такого ж рівня як ті, що необхідні для обвинувачення, або навіть винесення вироку (Рішення Великої Палати у справі Merabishvili проти Грузії від 28 листопада 2017 року, заява № 72508/13, параграф 184). Тому, цей стандарт доказування є досить низьким - необхідно встановити чи наявні (або відсутні) факти чи інформація, що в сукупності може переконати слідчого суддю в тому, що особа могла вчинити кримінальне правопорушення.

Отже, повнота та всебічність проведеного розслідування не є тими обставинами, які мають оцінюватись слідчим суддею при з`ясуванні достатності доказів, що стали підставою повідомлення особі про підозру.

Як вбачається із матеріалів провадження, на час повідомлення підозри ОСОБА_7 існували факти та інформація, які свідчили про те, що вона могла вчинити кримінальне правопорушення, про підозру у якому їй було повідомлено. Про це, зокрема, свідчать наступні докази:

- акт № ЦЦБ-7/2-КІ від 05.02.2021 службової перевірки філії «Центр охорони здоров`я», здійсненої згідно наказів АТ «Укрзалізниця» від 04.12.2020 № 537 та від 06.01.2021 № 002 зі змісту якого слідує, що в ході перевірки виявлено допущені службовими особами Філії порушення під час закупівлі послуг з ПЛР-тестування для потреб працівників Філії;

- протокол обшуку від 10.06.2021-11.06.2021 з додатками;

- протокол огляду від 14.09.2021 портативного зовнішнього накопичувача інформації, на який під час проведення обшуку службових приміщень Філії «Центр охорони здоров`я» АТ «Укрзалізниця» (10-11.06.2021) були скопійовані файли-образи накопичувачів на жорстких магнітних дисках, які використовували ОСОБА_9, ОСОБА_15 та ОСОБА_7 під час виконання службових обов`язків службових осіб Філії «ОЦЗ»;

- протоколи огляду від 11.06.2021, від 06.07.2021, від 06.12.2021, від 15.12.2021 мобільних телефонів, які належать ОСОБА_11, ОСОБА_9, ОСОБА_12, ОСОБА_13 відповідно;

- протоколи огляду від 15.11.2021, від 22.12.2021 та від 22.10.2022;

- висновок експерта № 129/21 за результатами проведення судової товарознавчої експертизи у кримінальному провадженні № 52021000000000164, складений 27.10.2021;

- висновок експерта № СЕ-19/111-22/8280-ПЧ від 21.04.2022;

- протоколи допиту свідків та іншими матеріалами кримінального провадження.

Оцінивши вказані докази в їх сукупності, слідчий суддя дійшла обґрунтованого висновку, що матеріали провадження можуть переконати об`єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_7 могла вчинити кримінальне правопорушення у якому вона підозрюється.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги щодо наявності у цьому кримінальному провадженні передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України ризиків, колегія суддів виходить з того, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Ризики слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади), поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).

Перевіряючи доводи клопотання детектива НАБУ на предмет наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя встановила, а колегія суддів погоджується, що такі доводи є обґрунтованими, зважаючи на тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваній в разі визнання її винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, характер та ступінь суспільної небезпечності кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7, конкретні обставини провадження та дані про особу підозрюваної, а також інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України.

Обґрунтовуючи клопотання детектив НАБУ послався на те, що ОСОБА_7, підозрюється у пособництві у вчиненні особливо тяжкого злочину: дії, передбачені ч. 5 ст. 191 КК України караються позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

Зазначене кримінальне правопорушення, відповідно примітки до ст. 45 КК України, віднесено до корупційних. При цьому КК України виключено можливість застосовувати до осіб, якими вчинені корупційні злочини, положень щодо звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Згідно з позицією ЄСПЛ, зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Колегія суддів погоджується, що тяжкість можливого покарання може спонукати підозрюваного переховуватися від суду. Це твердження узгоджується з практикою ЄСПЛ, зокрема у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. У рішенні по справі «Летельє проти Франції» ЄСПЛ визначив, що тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Разом з тим, тяжкість можливого покарання не є єдиною підставою для висновку про існування у цьому провадженні ризику переховування підозрюваної від органів досудового розслідування та/або суду. Про це, як встановлено слідчим суддею, свідчить також:

- застосування до підозрюваної ОСОБА_7 запобіжного заходу із покладенням на неї обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 191 КПК України, ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 17.06.2022 у справі № 991/1984/22;

- неодноразове продовження строку дії обов`язків, покладених на підозрювану ОСОБА_7 (ухвали слідчих суддів Вищого антикорупційного суду від 12.08.2022 у справі № 991/2883/22, від 11.10.2022 у справі № 991/4444/22);

- виїзд ОСОБА_7 23.02.2023 за межі території України через пункт пропуску «Ягодин» та відсутність відомостей про її повернення (намір повернутися) на територію України;

- систематичне ігнорування викликів детективів НАБУ для участі у проведенні слідчих та процесуальних дій та судових викликів слідчого судді Вищого антикорупційного суду, без завчасного інформування про неможливість або поважність причин її неприбуття.

Враховуючи тяжкість покарання, яке передбачене законом за вчинення кримінального правопорушення про підозру у якому повідомлено ОСОБА_7, обставини його вчинення, колегія суддів погоджується із висновком слідчого судді про наявність ризику переховування підозрюваної від органів досудового розслідування та/або суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності.

Під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваного слідчий суддя, серед іншого, також зобов`язаний встановити наявність достатніх підстав вважати, що підозрюваний оголошений у міжнародний розшук.

Разом з тим КПК України жодним чином не обумовлює ухвалення судового рішення про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваного доведеністю факту перебування такої особи у міжнародному розшуку, а лише визначає необхідність оголошення такого розшуку (ч. 6 ст. 193, ч. 2 ст. 281 КПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 281 КПК України, якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме або він виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України чи за межами України та не з`являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик, слідчий, прокурор оголошує розшук такого підозрюваного.

Вказана норма права не відокремлює оголошення особи в державний, міждержавний чи міжнародний розшук. Тобто, підставами для оголошення підозрюваного в розшук (державний, міждержавний, міжнародний) є відсутність під час досудового розслідування відомостей про його місцезнаходження або перебування такої особи за межами України та неявка без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови її належного повідомлення про такий виклик.

Слідчим суддею встановлено, що:

-23.02.2023 ОСОБА_7 виїхала з України через пункт пропуску «Ягодин» та до теперішнього часу на територію України не в`їжджала (державний кордон України не перетинала) (том 1, а.с. 82);

-постановою детектива НАБУ від 18.12.2023 підозрювана ОСОБА_7 оголошена в міжнародний розшук (том 1, а.с. 116-117);

-25.12.2023 детектив НАБУ направив до Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва Національної поліції України запит для організації міжнародного розшуку ОСОБА_7 (том 1, а.с. 118-121).

Прийняття органом досудового розслідування постанови про оголошення підозрюваної в міжнародний розшук є достатнім для підтвердження факту оголошення особи у міжнародний розшук у розумінні вимог ст. 281 КПК України та ч. 6 ст. 193 КПК України.

Відповідно до ч. 7 ст. 110 КПК України постанова слідчого, прокурора, прийнята в межах компетенції згідно із законом, є обов`язковою для виконання фізичними та юридичними особами, прав, свобод чи інтересів яких вона стосується.

Подання скарги навіть на ті рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, які підлягають оскарженню під час досудового розслідування, не зупиняє виконання рішення чи дію слідчого, прокурора (ч. 1 ст. 305 КПК України). Водночас, постанова про оголошення в розшук не оскаржується під час досудового розслідування і може бути предметом розгляду під час підготовчого провадження.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновки слідчого судді щодо наявності достатніх підстав для задоволення клопотання детектива НАБУ про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_7 та можуть бути, зокрема, перевірені в ході досудового розслідування чи судом під час судового розгляду кримінального провадження по суті.

Під час апеляційного розгляду колегія суддів враховує вимоги пунктів 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику ЄСПЛ, згідно з якими обмеження прав особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Надані із клопотанням матеріали доводять наявність правових підстав для обрання підозрюваній ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також те, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси підозрюваної з метою забезпечення кримінального провадження.

При цьому обрання підозрюваній запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не тотожне застосуванню такого, оскільки після затримання ОСОБА_7 питання можливості застосування до неї обраного запобіжного заходу або його зміну на більш м`який запобіжний захід буде розглядатися судом у встановленому законом порядку. Відтак розглядаючи клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на підставі ч. 6 ст. 193 КПК України суд позбавлений можливості обрати підозрюваній більш м`який запобіжний захід.

Невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження чи істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, які б давали підстави для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.

У зв`язку з цим, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді постановлена у відповідності до вимог чинного законодавства, із з`ясуванням всіх обставин, які мають значення для вирішення справи, а відтак вважає постановлене рішення законним і обґрунтованим та не вбачає підстав для його скасування.

На підставі наведеного, керуючись статтями 176-178, 183, 193, 194, 196, 309, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 27 лютого 2024 року про обрання ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 52021000000000164 від 01.04.2021, залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: ОСОБА_1

Судді: ОСОБА_2

ОСОБА_3

Пошук

Документ № 117792696