- Головуючий суддя (ВАКС): Федоров О.В.
Справа № 991/1874/24
Провадження 1-кс/991/1901/24
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
15 березня 2024 року м. Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2,
детектива ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42019110350000029 від 13.02.2019,
ВСТАНОВИВ:
08.03.2024 вказане клопотання надійшло до Вищого антикорупційного суду і на підставі протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду було передано на розгляд слідчого судді ОСОБА_1 .
1.Зміст поданого клопотання
У поданому клопотанні прокурор просить накласти арешт на майно ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
В обґрунтування клопотання зазначено, що у провадженні детективів Національного бюро перебуває кримінальне провадження № 42019110350000029 від 13.02.2019 за фактами заволодіння земельними ділянками ДП «Дослідне господарство «Дмитрівка» НААН України, що перебували у користуванні на підставі державного акту на право постійного користування землею серії КВ № 0002 від 13.12.1995 на території м. Фастів Київської області, земельними ділянками ДП «Агрокомбінат «Пуща-Водиця», що перебували у користуванні на підставі державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-КВ №003658 від 11.11.2002 в адміністративних межах Софіївсько-Борщагівської сільської ради Київської області та перебували у користуванні на підставі державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-КВ №003662 від 15.11.2002 в адміністративних межах Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Київської області, легалізації майна, одержаного злочинним шляхом, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України.
За твердженням прокурора, до вчинення вказаних злочинів причетні службові особи Головного управління Держгеокадастру у Київській області ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, а також ОСОБА_5, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 та ОСОБА_16, які під керівництвом ОСОБА_17, шляхом використання механізму безоплатної приватизації земельних ділянок у порядку статтей 116, 118, 121 Земельного кодексу України наперед визначеними та підконтрольними особами та встановлення контролю над цими земельними ділянками на підставі раніше оформлених довіреностей з можливістю вчинення дій з розпорядження земельними ділянками отриманими під час безоплатної приватизації, заволоділи земельними ділянками державної власності площею 284,34 га, що перебували у землекористуванні ДП «Агрокомбінат «Пуща-Водиця» на території Софіївсько-Борщагівської та Петропавлівсько-Борщагівської сільських рад Київської області та які перебували у землекористуванні ДП «ДГ «Дмитрівка» на території м. Фастів Київської області, площею 919, 34 га, вартістю 1 123 331 337 гривень та 714 769 489,25 гривень відповідно.
15.02.2024 ОСОБА_15 у цьому кримінальному провадженні повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України.
В ході досудового розслідування, встановлено, що ОСОБА_15 на праві власності належить ряд об`єктів нерухомого майна, зокрема частка житлового будинку загальною площею 66.6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2721218932060), а також земельні ділянки на території Київської області з наступними кадастровими номерами 3221980600:04:016:0014 площею 1 га, 3221980600:04:016:0013 площею 1 га, 3221982700:05:003:0004 площею 2,9199 га, 3221982700:05:003:0001 площею 2,9201 га, 3222488200:06:002:5157 площею 0,3825 га, 3222485801:01:016:5007 площею 0,0029 га, 3222788000:03:005:0012 площею 1,000 га, 3222782100:06:009:0067 площею 0,1200 га.
Також ОСОБА_15 на праві власності належать транспортні засоби, а саме Seat Leon 2007 р.в. д.н.з. НОМЕР_1, Volkswagen Tiguan 2018 р.в., д.н.з. НОМЕР_2, ПВ 01 Б 2008 р.в., д.н.з. НОМЕР_3, ГАЗ 69 1967 р.в., д.н.з. НОМЕР_4 .
За дружиною ОСОБА_15 ОСОБА_18 зареєстроване нерухоме майно, а саме: житловий будинок загальною площею 60,9 кв. м. за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2676794132080), квартира площею 102.7 кв. м. за адресою: АДРЕСА_3, домоволодіння за адресою: АДРЕСА_4 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 11752832224), земельні ділянки на території Київської області з наступними кадастровими номерами 3222484601:01:007:5006 площею 0.0627 га, 3222484601:01:007:5007 площею 0.25 га, 3222485800:02:010:5023 площею 0.0011 га, 3222755101:01:017:0006 площею 0.0059 га.
Посилаючись на положення ст. 60 СК України, прокурор стверджує, що зазначене майно належить підозрюваному ОСОБА_15 та його дружині ОСОБА_18 на праві спільної сумісної власності, оскільки набуте за час шлюбу.
Прокурор, посилаючись на п. 3-4 ч. 2 ст. 170 КПК України, зазначає, що арешт майна допускається з метою забезпечення: конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Як підставу для накладення арешту прокурор вказує, що у випадку засудження ОСОБА_15 та визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, йому може бути призначено покарання у виді конфіскації майна, оскільки санкція цієї статті передбачає обов`язкове призначення такого додаткового покарання.
Також підставою арешту зазначеного майна є наявність ризику того, що таке майно може бути відчужене чи передане на користь третіх осіб з метою його приховування.
Метою арешту вказаного майна є забезпечення конфіскації як виду покарання за вчинення злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України та відшкодування шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
З огляду на вищевказане прокурор просить накласти арешт на вищевказане майно, що належить на праві спільної сумісної власності підозрюваному ОСОБА_15 та його дружині ОСОБА_18 .
2.Позиція сторін у судовому засіданні
У судовому засіданні детектив відмовився від підтримання клопотання в частині накладення арешту на автомобіль ГАЗ 69 1967 р.в., д.н.з. НОМЕР_4 та домоволодіння за адресою: АДРЕСА_4, оскільки в ході проведених слідчий дій не вдалось отримати документів на підтвердження перебування вказаного автомобіля у власності підозрюваного ОСОБА_15, а домоволодіння було вказане помилково. В іншій частині вимоги клопотання підтримав та просив його задовольнити, додатково обґрунтувавши необхідність накладення арешту на майно з вказаних у клопотанні підстав та долучивши додаткові матеріали на підтвердження своїх доводів.
На підставі положень ч. 2 ст. 172 КПК України, слідчий суддя прийняв рішення здійснювати розгляд поданого клопотання без виклику підозрюваного ОСОБА_15, інших власників майна та їх представників, оскільки це може призвести до вчинення дій, пов`язаних із відчуженням вказаного майна, що унеможливить забезпечення виконання рішення суду про арешт майна з метою забезпечення подальшої ймовірної конфіскації майна як виду покарання та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.
3.Мотиви та оцінка слідчого судді
Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження.
Загальні вимоги щодо порядку застосування будь-яких заходів забезпечення визначені статтями 131 та 132 КПК України.
Стаття 170 КПК України встановлює, що арештом майна є тимчасове позбавлення за ухвалою слідчого судді права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно, зокрема, може бути об`єктом конфіскації майна як виду покарання, а також за рахунок нього може бути забезпечене відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).
Відповідно до 5 ст. 170 КПК України у випадку накладення арешту з метою забезпечення конфіскації майна, арешт накладається на майно підозрюваного за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбаченихКК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна. У випадку накладення арешту з метою відшкодування шкоди, відповідно до ч. 6 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні.
Водночас, відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 173 КПК України, слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України. До таких ризиків відноситься можливість приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна.
Також положеннями ч. 10 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт може бути накладений на рухоме чи нерухоме майно, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді визначено необхідність арешту майна.
До того ж, за змістом ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для третіх осіб.
Отже, з аналізу зазначених норм КПК України, при вирішення питання про арешт майна, слідчий суддя має встановити:
1) чи набула особа статусу підозрюваного;
2) чи існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення підозрюваним та чи достатні підстави вважати, що суд може призначити йому покарання у виді конфіскації майна;
3) чи відноситься майно, щодо якого вирішується питання про його арешт до виду майна, на яке можна накладати арешт та чи перебуває воно у власності осіб, щодо майна яких дозволено накладення арешту з відповідною метою;
4) чи можливо накласти арешт на вказане майно з метою забезпечення шкоди, завданої кримінальним правопорушенням;
5) чи можливо за допомогою арешту досягнути завдань, для виконання яких прокурор звертається із відповідним клопотанням;
6) чи будуть розумними та співрозмірними із завданнями цього кримінального провадження наслідки арешту майна для осіб, чиї права обмежуються внаслідок його застосування.
З урахуванням вказаного, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, заслухавши пояснення детектива, слідчий суддя, встановлюючи наявність зазначених вище обставин, приходить до таких висновків.
3.1.Щодо набуття статусу підозрюваного, наявності обґрунтованої підозри та достатніх підстав вважати, що особі може бути призначено покарання у виді конфіскації майна
Арешт майна з метою забезпечення можливої конфіскації на стадії досудового розслідування може бути застосований лише до підозрюваного.
Відповідно до ч. 1 ст. 42 КПК України, підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 КПК України, повідомлено про підозру.
Як встановлено слідчим суддею, 15.02.2024 письмове повідомлення про підозру було вручено особисто ОСОБА_15, про що в матеріалах, долучених до клопотання, міститься письмова розписка останнього про її отримання.
Отже, у відповідності до вимог ст. 42 КПК України, ОСОБА_15 має статус підозрюваного у цьому кримінальному провадженні і щодо нього може вирішуватися питання про застосування запобіжного заходу.
Як вказувалось вище, підставою застосування арешту майна з метою забезпечення можливої конфіскації та забезпечення відшкодування завданої шкоди є, зокрема, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення.
Кримінальне процесуальне законодавство України не містить визначення поняття «обґрунтована підозра», у зв`язку з чим, керуючись приписами ч. 5 ст. 9 КПК України, слідчий суддя при встановленні змісту вказаного поняття враховує практику Європейського суду з прав людини.
Так, з вказаної практики вбачається, що існування обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які змогли б переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. При цьому, факти, які дають підставу для підозри, не мають бути такого ж рівня, як і ті, що обґрунтовують засудження особи, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення ЄСПЛ у справах «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства», «Лабіта проти Італії», «Мюррей проти Сполученого Королівства», «Ільгар Маммадов проти Азейбарджану», «Нечипорук і Йонкало проти України»).
Отже, обґрунтована підозра не передбачає наявності переконання «поза розумним сумнівом» щодо вчинення особою кримінального правопорушення. Однак, вона повинна ґрунтуватись на об`єктивних фактах, встановлених на підставі наданих стороною обвинувачення доказів.
Таким чином, слідчому судді необхідно з`ясувати, чи є підстави обґрунтовано вважати, що ОСОБА_15 міг вчинити саме інкриміновані йому злочини. При цьому, остаточна оцінка та кваліфікація конкретних діянь здійснюється судом під час розгляду справи по суті.
Як вбачається з клопотання та доданих до нього матеріалів, в межах цього кримінального провадження ОСОБА_15 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України.
Зі змісту клопотання та доданих до нього матеріалів, встановлено, що досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні здійснюється за фактами протиправного відчуження земель сільськогосподарського призначення, які перебували у постійному користуванні ДП «ДГ «Дмитрівка» та ДП «Агрокомбінат «Пуща-Водиця». Зокрема, за версією слідства, механізм розслідуваних злочинів полягав у тому, що службові особи Головного управління Держгеокадастру у Київській області протиправно віднесли земельні ділянки, які перебували у користуванні ДП «ДГ «Дмитрівка» до земель запасу, що уможливило передачу вказаних земельних ділянок у приватну власність фізичних осіб та подальше їх відчуження через посередників на користь ПСП «Агрофірма «Світанок». Водночас, за даними слідства, вказані фізичні особи, за якими було первісно зареєстровано право власності на такі земельні ділянки, не вживали будь-яких дій, направлених на підготовку документів з оформлення права власності на відповідні земельні ділянки та на оформлення довіреностей на право розпорядження ними на ім`я зазначених посередників. Схожим способом, однак без припинення права постійного користування, було вчинено дії щодо заволодіння шляхом передачі земельних ділянок ДП «Агрокомбінат «Пуща-Водиця» у приватну власність фізичних осіб та подальший їх продаж іншим особам.
Як встановлено слідчим суддею, реалізація вказаних дій передбачала узгоджені дії групи осіб, зокрема до якої входили службові особи ГУ Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_17, ОСОБА_5, ОСОБА_12, ОСОБА_19, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 та інші.
За версією слідства, злочинний план передбачав поетапне вчинення дій, а саме щодо припинення права користування земельними ділянками ДП «ДГ Дмитрівка» шляхом віднесення їх до земель запасу; проведення інвентаризації земель; формування земельних ділянок та присвоєння їм кадастрових номерів, пошук наперед визначених фізичних осіб, які мали отримати у власність земельні ділянки для особистого селянського господарства, видача від імені вказаних осіб довіреностей, оформлення та реєстрація на наперед визначених осіб земельних ділянок, що передбачало затвердження землеустрою та оформлення передачу у власність земельних ділянок таким особам та їх відчуження товариству.
Задля реалізації злочинного плану було використано процедуру безкоштовної приватизації земельних ділянок пільговими категоріями населення, зокрема зі статусом учасника бойових дій. Проте слідством встановлено, що реалізація такого права здійснювалась формально на підставі підроблених документів.
Так, на думку сторони обвинувачення, ОСОБА_15, будучи залученим ОСОБА_17 у червні 2018 року до описаних протиправних дій, виконував роль пособника та був відповідальний за проведення топографо-геодезичних, земельно-кадастрових робіт по оформленню меж земельних ділянок, які передавалися у власність наперед визначеним та підконтрольним особам, оскільки мав відповідні навички, отримані під час попередньої роботи на посадах в територіальних органах Держземагенства у Київській області.
Зокрема, з долучених до клопотання матеріалів вбачається, ОСОБА_15 здійснював виготовлення схем розташування земельних ділянок, які планувалося отримати у власність наперед визначеними особами, які долучав до клопотань цих осіб, що у подальшому організовано подавалися до Головного управління для надання дозволу на розробку проектів землеустрою. Крім цього, ОСОБА_15 здійснював пошук осіб зацікавлених у подальшому придбані земельних ділянок, оформлення яких здійснювалося на підконтрольних ОСОБА_17 осіб та вів перемовини щодо розміру неправомірної вигоди за результатами укладання таких правочинів.
За таких обставин, ОСОБА_15 підозрюється у вчиненні таких дій:
1. Пособництві в заволодінні землями ДП «ДГ «Дмитрівка» на території м. Фастів Київської області площею 919,34 га вартість яких складає 714 769 489,25 гривень, що належали на праві постійного користування згідно державного акту на право постійного користування землею серії КВ № 0002 від 13.12.1995, вчиненого шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, організованою групою, в особливо великих розмірах, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України.
2. Пособництві у заволодінні землями ДП «Агрокомбінат «Пуща-Водиця», що належали на праві постійного користування згідно державних актів на право постійного користування землею серії ІІ-КВ №003658 від 11.11.2002 та серії ІІ-КВ №003662 від 15.11.2002 на території АДРЕСА_4 площею 284,32 га, вартість яких складає 1 123 331 337 гривень, вчиненого шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, повторно, організованою групою, в особливо великих розмірах, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України.
Слідчий суддя вважає, що викладені вище обставини на даному етапі досудового розслідування з розумною достатністю та вірогідністю пов`язують підозрюваного з вчиненими кримінальними правопорушеннями, оскільки для стороннього спостерігача прослідковувався б зв`язок між описаними діями та наслідками, які за версією обвинувачення полягали у заволодінні сільськогосподарськими землями які перебували у постійному користуванні державних підприємств на території Київської області та їх відчуження на користь наперед визначених осіб. В подальшому такі обставини мають бути перевірені та оцінені в сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні.
При цьому, відповідні обставини, які враховані при оцінці обґрунтованості повідомленої ОСОБА_15 підозри, встановлені слідчим суддею на підставі досліджених в ході судового засідання копій матеріалів кримінального провадження, зокрема зокрема заяви ДП «ДГ«Дмитрівка» провчинення злочинувід 12.05.2020№ 87з доповненнямидо неївід 18.05.2020№89;рішенням Фастівськоїміської радинародних депутатіввід 28.03.1995№ 03-06-ХХІІ«Про затвердженняматеріалів поуточненню межта підготовчихробіт повидачі Державногоакту направо користуванняземлею дляДослідного господарства«Фастівське»;державним актомна правопостійного користуванняземлею серіїКВ №0002;довідкою здержавної статистичноїзвітності від17.02.2016№ 31-1015-99.2-204/2-16;акту перевіркидіяльності ГУДержгеокадастру уКиївській області; висновків експертів за результатами проведення комплексних судових земельно-технічних експертиз та оціночно-земельних експертиз № 4460/21-41/14507?14817/22-41 та від 06.10.20122 № СЕ-19-22/24023-ДЗ; протоколами огляду від 20.10.2020, 16.03.2023, 15.09.2023,20.10.2023;протоколами допитівсвідків тощо.
Не вирішуючи питання про доведеність вини та остаточну кваліфікацію дій ОСОБА_15 дослідження цих документів у сукупності формують у слідчого судді внутрішнє переконання, що мали місце обставини, про які зазначається у клопотанні, та що до їх вчинення може бути причетний ОСОБА_15, а тому слідчий суддя дійшов висновку про доведеність стороною обвинувачення обґрунтованості підозри тією мірою, щоб виправдати застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
При цьому, слідчим суддею встановлено, що за вчинення злочину, передбаченого ч 5 ст. 191 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися
певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.
Тобто конфіскація майна передбачена у санкції статті як обов`язкове додаткове покарання, а тому, у разі ухвалення обвинувального вироку, суд повинен буде застосувати до ОСОБА_15 додаткове покарання у виді конфіскації майна.
Таким чином, враховуючи вагомість наданих стороною обвинувачення доказів про ймовірне вчинення підозрюваним інкримінованого йому злочину, який передбачає конфіскацію майна як обов`язкове додаткове покарання, слідчий суддя вважає, що дійсно існують достатні підстави вважати, що може бути призначене покарання у виді конфіскації майна. Вказане обумовлює необхідність забезпечення такої можливої конфіскації шляхом застосування до майна підозрюваного такого заходу забезпечення як арешт належного йому майна.
3.2.Щодо можливості накладення арешту на вказане у клопотанні майно
Частина 10 статті 170 КПК України встановлює, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Як зазначалось вище, арешт з метою забезпечення можливої конфіскації на стадії досудового розслідування може бути накладений на майно підозрюваного.
З урахуванням уточнень детектива в клопотанні порушується питання про необхідність накладення арешту на рухоме та нерухоме майно, яке належать на праві приватної власності підозрюваному ОСОБА_15, а саме на:
- частку житлового будинку загальною площею 66.6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 ;
- земельні ділянки з кадастровими номерами 3221980600:04:016:0014, 3221980600:04:016:0013, 3221982700:05:003:0004, 3221982700:05:003:0001, 3222488200:06:002:5157, 3222485801:01:016:5007, 3222788000:03:005:0012, 3222782100:06:009:0067;
-автомобіль Seat Leon 2007 р.в., д.н.з. НОМЕР_1 ;
-автомобіль Volkswagen Tiguan 2018 р.в., д.н.з. НОМЕР_2 ;
-автомобіль ПВ 01 Б 2008 р.в., д.н.з. НОМЕР_3 .
Слідчим суддею встановлено, що зазначені об`єкти нерухомого та рухомого майна, зокрема частки будинку, 8 земельних ділянок та автомобіль на праві власності належать підозрюваному ОСОБА_15, що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного земельного кадастру та поземельної книги, а також відомостями ізреєстраційних картоктранспортних засобів, при цьому обмежень чи заборон щодо накладення арешту на таке майно слідчим суддею не встановлено.
Також прокурор просить накласти арешт на майно, яке перебуває у власності дружини підозрюваного ОСОБА_15 ОСОБА_18, а саме на:
- земельні ділянки з кадастровими номерами 3222484601:01:007:5006, 3222484601:01:007:5007, 3222485800:02:010:5023, 3222755101:01:017:0006;
- житловий будинок загальною площею 60,9 кв. м. за адресою: АДРЕСА_2 ;
- квартиру площею 102.7 кв. м. за адресою: АДРЕСА_3 .
Так, з інформації, яка міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, слідчим суддею встановлено, що у власності ОСОБА_18 перебувають земельні ділянки, з такими кадастровими номерами: 3222484601:01:007:5006, придбана на підставі договору купівлі-продажу № 2016 від 29.12.2022; 3222484601:01:007:5007, придбана на підставі договору купівлі-продажу № 2017 від 20.12.2022; 3222485800:02:010:5023, придбана на підставі договору купівлі-продажу № 3640 від 08.10.2019.
До того ж, на підставі інформації, яка міститься в Державному земельному кадастрі встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 3222755101:01:017:0006 набута ОСОБА_18 у власність 17.08.2015.
Також відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно житловий будинок загальною площею 60,9 кв. м., розташований за адресою: АДРЕСА_2, з 29.12.2022 перебуває у власності ОСОБА_18 та придбаний останньою за договором купівлі-продажу земельної ділянки з розташованим на ній будинком № 2014 від 29.12.2022.
Крім цього, встановлено, що з 15.02.2013 у власності ОСОБА_18 перебуває квартира площею 102.7 кв. м., розташована за адресою: АДРЕСА_3, придбана нею на підставі договору купівлі-продажу квартири № 7230 від 19.12.2012.
Вирішуючи питання про можливість накладення арешту на вказане майно, слідчий суддя виходить із таких міркувань.
Відповідно довідомостей актовогозапису прошлюб №2007від 11.11.2011підозрюваний ОСОБА_15 перебуває у шлюбі з ОСОБА_18 з 11.11.2011 року і до цього часу шлюб між ними не розірваний.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 СК України за зобов`язаннями одного з подружжя стягнення може бути накладено лише на його особисте майно і на частку у праві спільної сумісної власності подружжя, яка виділена йому в натурі.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 60 СК України вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
За змістом ч. 1, 3 ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому, відповідно до ст. 372 КПК України, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
При цьому режим спільної сумісної власності не визначає розміру часток кожного власника, що унеможливлює ідентифікацію конкретних часток кожного з подружжя у спільному майні.
Так само і слідчий суддя при накладенні арешту на майно в межах кримінального провадження не має права вирішувати спір про право власності на майно, визначаючи частки у праві спільної сумісної власності кожного з подружжя чи здійснюючи поділ майна в натурі (аналогічна правова позиція міститься і в Постанові ККС ВС від 09 квітня 2020 року у справі №676/2199/19).
Тож, оскільки частки подружжя у праві спільної сумісної власності не визначені, суд у кримінальному провадженні позбавлений можливості визначати їх поза межами цивільного провадження.
З огляду на те, що вказані об`єкти нерухомого майна були набуті ОСОБА_18 у період з 2015 по 2022 роки, тобто за час перебування у шлюбі з ОСОБА_15 - це майно є спільною сумісною власністю подружжя. Однак, враховуючи відсутність відомостей про поділ майна подружжя на визначені частки, та неможливість суду самостійно відокремлювати його, слідчий суддя вважає, що єдиним можливим та ефективним заходом забезпечення кримінального провадження у таких випадках є накладення обтяження саме на весь об`єкт права спільної сумісної власності в цілому.
Отже, враховуючи, що обмежень чи заборон щодо накладення арешту на вказане майно не було встановлено, слідчий суддя вважає обґрунтованими доводи прокурора щодо необхідності накладення арешту на таке майно з метою забезпечення його можливої конфіскації.
3.3. Щодо можливості накладення арешту на вказане майно з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням (цивільного позову)
Як зазначалося вище, відповідно до ч. 6 ст. 170 КПК України застосування арешту з метою відшкодування шкоди з метою забезпечення шкоди може бути за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні.
При цьому, згідно з ч. 8 вказаної статті вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові.
Так, слідчий суддя бере до уваги, що ОСОБА_15 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України.
Інкриміновані підозрюваному кримінальні правопорушення стосуються обставин заволодіння землями ДП «Агрокомбінат «Пуща-Водиця» на території Софіївсько-Борщагівської та Петропавлівсько-Борщагівської сільських рад Києво-Святошинського району Київської області та ДП «ДГ «Дмитрівка» на території м. Фастів Київської області.
Вартість земельних ділянок, якими імовірно незаконно заволоділи учасники організованої групи, згідно з матеріалів клопотання становить 1 123 331337 грн. та 714 769 489,25 грн.
Отже, у випадку засудження ОСОБА_15 за вчинення, інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 України на нього може бути покладено обов`язок з відшкодування шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, зокрема, за рахунок майна, яке йому належить.
При вирішенні питання щодо достатності підстав для накладення арешту на зазначене у клопотанні рухоме та нерухоме майно з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, слідчий суддя бере до уваги такі обставини:
- у цьому кримінальному провадженні розслідуються обставини заволодіння земельних ділянок, відчуження яких імовірно завдало збитки в сумі понад 1,8 мдрд грн;
- ОСОБА_15 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України;
- перелічене у клопотанні майно належать ОСОБА_15, обґрунтування чого наведено в п. 3.2 цієї ухвали;
- вартість майна, на яке просить накласти арешт прокурор явно є співімрною із розміром шкоди, завданої від імовірного вчинення кримінальних правопорушень.
Слідчий суддя вважає, що встановлено достатньо підстав для накладення арешту на таке майно з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.
3.4.Щодо можливості виконання завдань арешту
Відповідно до положень ст. 173 КПК України, завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
У цьому кримінальному провадженні необхідність арешту майна обумовлена сукупністю підстав вважати, що таке майно може підлягати конфіскації як виду покарання та за рахунок нього може бути забезпечено відшкодування шкоди. Ризиками, для запобігання яких необхідне накладення арешту, є можливість відчуження цього майна власником чи довіреними йому особами.
Зважаючи на обставини, що розслідуються у межах цього кримінального провадження та підозру ОСОБА_15 у вчиненні злочину, санкція якого передбачає обов`язкове призначення додаткового покарання у виді конфіскації, враховуючи, що майно підозрюваного за вироком суду може бути конфісковане, слідчий суддя доходить висновку, що можливість відчуження ним вказаного майна є обґрунтованою.
З накладенням арешту можливість особи розпоряджатись відповідним майном на власний розсуд та відчужувати його на користь третіх осіб втрачається. Отже, у такий спосіб, може бути виконане завдання арешту майна, а саме запобігання можливості його відчуження.
За таких умов, заявлені прокурором підстави арешту є виправданими, а переслідувані цілі можуть бути досягнуті через застосування до майна підозрюваного саме такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.
3.5.Щодо розумності та співрозмірності арешту
Критерії розумності та співрозмірності обмеження права власності є оціночними поняттями та визначаються на розсуд слідчого судді. Відповідно до статті 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. При цьому, обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті (Рішення ЄСПЛ від 05.01.2000 у справі «Беєлер проти Італії», заява № 33202/96, параграф 107). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (Рішення ЄСПЛ у справі Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21.02.1986, заява № 8793/79, параграф 50).
На думку слідчого судді, накладення арешту в даному випадку є розумним та співрозмірним завданням кримінального провадження, враховуючи суспільну небезпеку вчинених кримінальних правопорушень, їх специфіку і тяжкість, наявність обґрунтованої підозри у їх вчиненні особи, яка є власником такого майна. За таких обставин, слідчий суддя вважає, що пов`язані із накладенням арешту обмеження є виправданими, співмірними із завданнями кримінального провадження та пропорційними меті, з якою такі обмеження застосовуються.
У цьому контексті слідчий суддя зауважує, що арешт накладається без заборони користування відповідним майном, а тому не вбачає негативних наслідків від його застосування як для самого підозрюваного, так і для інших осіб. Водночас, заборона відчуження та розпорядження відповідним майном є обґрунтованою та виправданою з огляду на встановлений ризик передачі зазначеного майна на користь інших осіб, що унеможливить досягнення заявленої мети арешту.
Крім того, з урахуванням характеру кримінальних правопорушень, що розслідуються у межах цього кримінального провадження, такий захід забезпечення кримінального провадження є пропорційним втручанню у володіння майном. Підстав сумніватися в співмірності такого обмеження права власності завданням кримінального провадження у слідчого судді не виникає. У цьому випадку арешт майна необхідний для забезпечення ефективності кримінального провадження та негативних наслідків для володільців майна не створює.
Також слідчий суддя відзначає, що накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав. Хоча власник обмежується у реалізації правомочностей щодо таких прав, такий захід є тимчасовим.
За таких обставин, слідчий суддя вважає, що обмеження, яких зазнає підозрюваний та інші власники майна, на даному етапі виправдовують такий ступінь втручання у їх право власності.
З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов висновку про наявність необхідних і достатніх підстав для часткового задоволення клопотання прокурора про арешт майна.
На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 131, 170-173, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя,
ПОСТАНОВИВ:
1.Клопотання прокурораСпеціалізованої антикорупційноїпрокуратури ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42019110350000029 від 13.02.2019, задовольнити частково.
2. Накласти арешт шляхом заборони відчуження на майно підозрюваного ОСОБА_15, ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме:
- частку житлового будинку загальною площею 66.6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2721218932060);
- земельну ділянку з кадастровим номером 3221980600:04:016:0014 площею 1 га;
- земельну ділянку з кадастровим номером 3221980600:04:016:0013 площею 1 га;
- земельну ділянку з кадастровим номером 3221982700:05:003:0004 площею 2,9199 га;
- земельну ділянку з кадастровим номером 3221982700:05:003:0001, площею 2,9201 га;
- земельну ділянку з кадастровим номером 3222488200:06:002:5157 площею 0,3825 га;
- земельну ділянку з кадастровим номером 3222485801:01:016:5007 площею 0,0029 га;
- земельну ділянку з кадастровим номером 3222788000:03:005:0012 площею 1,000 га;
- земельну ділянку з кадастровим номером 3222782100:06:009:0067 площею 0,1200 га;
-автомобіль Seat Leon 2007 р.в. д.н.з. НОМЕР_1 ;
-автомобіль Volkswagen Tiguan 2018 р.в., д.н.з. НОМЕР_2 ;
-автомобіль ПВ 01 Б 2008 р.в., д.н.з. НОМЕР_3 ;
3. Накласти арешт шляхом заборони відчуження на майно ОСОБА_18, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_5, яке є спільною сумісною власністю подружжя, зокрема:
- житловий будинок загальною площею 60,9 кв. м. за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2676794132080);
- квартиру площею 102.7 кв. м. за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 11752832224);
- земельну ділянку з кадастровим номером 3222484601:01:007:5006 площею 0.0627 га;
- земельну ділянку з кадастровим номером 3222484601:01:007:5007 площею 0.25 га;
- земельну ділянку з кадастровим номером 3222485800:02:010:5023 площею 0.0011 га;
- земельну ділянку з кадастровим номером 3222755101:01:017:0006 площею 0.0059 га.
4. В іншій частині вимог клопотання відмовити.
5. Ухвала про арешт майна підлягає негайному виконанню.
6. Копію ухвали негайно після її оголошення вручити детективу.
7. Арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому у застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
8. Ухвала може бути оскаржена до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
9. Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Слідчий суддя ОСОБА_1