- Головуючий суддя (ВАКС): Хамзін Т.Р.
Справа № 991/8527/23
Провадження 1-кп/991/104/23
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 березня 2024 року м.Київ
Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі головуючого судді ОСОБА_1, суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
обвинувачених ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції), ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
захисників ОСОБА_8, ОСОБА_9,
розглянувши у судовому засіданні клопотання захисника ОСОБА_8 про звільнення обвинувачених ОСОБА_6, ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності у кримінальному провадженні № 42016000000000785 від 22.03.2016 за обвинуваченням
ОСОБА_10, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Єнакієво Донецької обл., є громадянином України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України,
ОСОБА_6, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Києві, є громадянином України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України,
ОСОБА_7, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Ірпінь Київської обл., є громадянкою України, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України,
ОСОБА_11, який народився ІНФОРМАЦІЯ_4, у м. Єнакієво Донецької обл., є громадянином України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4, останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_5,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України,
ВСТАНОВИВ:
1. Історія провадження
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.10.2023 для розгляду кримінального провадження № 42016000000000785 від 22.03.2016 (справа № 991/8527/23) визначено колегію суддів Вищого антикорупційного суду у складі головуючого судді ОСОБА_1, суддів ОСОБА_3, ОСОБА_2 .
Ухвалою від 11.10.2023 суд призначив підготовче судове засідання.
08.01.2024 суд постановив ухвалу про здійснення спеціального судового провадження у кримінальному провадженні № 42016000000000785 від 22.03.2016 щодо усіх обвинувачених.
Ухвалою суду від 22.02.2024 призначено судовий розгляд кримінального провадження.
21.03.2024 захисник Мірошник подав клопотання про звільнення обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності та закриття кримінального провадження щодо них.
2. Обґрунтування клопотання
У клопотанні зазначено, що ОСОБА_7 та ОСОБА_6 обвинувачуються у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України.
Згідно з пред`явленим обвинуваченням ОСОБА_7, ОСОБА_6 та інші особи упродовж вересня 2007 року по лютий 2008 року сприяли заволодінню шляхом зловживання службовим становищем державним майном в особливо великому розмірі, а саме земельними ділянками лісового фонду Дніпровсько-Тетерівського лісомисливського господарства на території Сухолуцької сільської ради Вишгородського району Київської області вартістю 22 347 000 грн.
Санкція ч. 5 ст. 191 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років. Вказаний злочин відноситься до особливо тяжких.
Згідно з ч. 1 ст. 49 КК України строк притягнення до кримінальної відповідальності у разі вчинення особливо тяжкого злочину - п`ятнадцять років.
Частини 2, 3 ст. 49 КК України містять умови, за яких перебіг давності зупиняється та/або переривається. Так строк давності зупиняється у разі ухилення від досудового розслідування або суду. Строк давності переривається у разі вчинення протягом цього строку нового злочину.
Разом з тим, умови для застосування положень частин 2, 3 ст. 49 КК України стосовно ОСОБА_7 та ОСОБА_6, відсутні.
З 2007 року ОСОБА_7 чи ОСОБА_6 нових злочинів не вчиняли, що виключає переривання перебігу давності.
Так само відсутні підстави для висновку про зупинення перебігу давності у цьому кримінальному провадженні. ОСОБА_7 та ОСОБА_6 виїхали за межі України до складення повідомлення про підозру та оголошення розшуку. Повідомлення про підозру у належний спосіб не отримували, що свідчить про ненабуття ними статусу підозрюваних у цьому кримінальному провадженні. Згідно з правовими позиціями Верховного Суду зупинення досудового розслідування у зв`язку із розшуком підозрюваного саме по собі не є свідченням ухилення від слідства. А отже, оголошення розшуку ОСОБА_7 та ОСОБА_6 не є підставою для висновку про переховування останніх від досудового розслідування та суду.
Водночас у ч. 2 ст. 49 КК України передбачено, що загальний строк притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення злочину складає 15 років.
Згідно з правовим висновком, наведеним у постанові ВП ВС від 02.02.2023 у справі № 735/1121/20, закінчення загальних строків, установлених ч. 2 ст. 49 КК України (15 років з моменту вчинення злочину, 5 років - проступку), є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, коли цей строк спливає раніше за диференційований, подовжений на час ухилення.
Загальний строк, передбачений ч. 2 ст. 49 КК України щодо злочину, інкримінованого ОСОБА_6 та ОСОБА_7, закінчився у лютому 2023 року.
Таким чином, з огляду на:
- відсутність обставин, які свідчать про переривання чи зупинення перебігу давності;
- закінчення загальних строків, встановлених ч. 2 ст. 49 КК України (15 років з моменту вчинення злочину),
строк притягнення ОСОБА_6 та ОСОБА_7 до кримінальної відповідальності за ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України закінчився у лютому 2023 року.
3. Позиції учасників судового провадження
Захисник ОСОБА_8 підтримав клопотання про звільнення ОСОБА_6 та ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України та закриття кримінального провадження щодо них.
Обвинувачені ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у судовому засіданні клопотання підтримали, просили його задовольнити.
Зазначили, що суть пред`явленого обвинувачення їм зрозуміла. Наслідки закриття кримінального провадження їм відомі та зрозумілі, продовжувати судовий розгляд у загальному порядку не бажають.
Наголосили на добровільності свого бажання щодо закриття кримінального провадження.
Захисник ОСОБА_9 не заперечував проти звільнення обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності та закриття щодо них кримінального провадження.
Прокурор ОСОБА_5 погодився із твердженням захисника ОСОБА_8 про закінчення загальних строків давності за злочином, що інкримінується ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . Та з огляду на позицію обвинувачених, вважає, що наявні підстави для їх звільнення від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження в частині пред`явленого їм обвинуваченням. Водночас висловив заперечення стосовно доводів захисника ОСОБА_8 щодо ненабуття ОСОБА_6 та ОСОБА_6 статусу підозрюваних та безпідставності рішення про їх розшук. Зазначив, що оцінку обставинам набуття ОСОБА_6 та ОСОБА_7 процесуального статусу підозрюваних суд надавав під час вирішення питання про здійснення спеціального судового провадження, а отже підстав для дослідження цієї обставини при розгляді цього клопотання він не вбачає.
4. Оцінка та мотиви суду
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження серед іншого закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
За змістом ч. 1 ст. 44 КК України особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.
Звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених КК України, здійснюється виключно судом. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності встановлюється законом (ч. 2 ст. 44 КК України).
Однією із підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності є закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Умови звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності визначені у ст. 49 КК України.
Так особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили: минули зазначені у законі строки (ці строки диференційовані у ч. 1 ст. 49 КК України залежно від тяжкості вчиненого кримінального правопорушення); протягом цих строків особа не вчинила нового злочину певного ступеня тяжкості (ч. 3 ст. 49 КК України); особа не ухилялася від досудового розслідування або суду (ч. 2 ст.49 КК України); законом не встановлено обмеження чи заборони щодо застосування давності до вчиненого особою кримінального правопорушення (ч. 5 ст. 49 КК України).
Застосування кримінально-правових норм повинно здійснюватися у межах кримінальних процесуальних відносин. Тобто застосування норм матеріального кримінального права можливе лише одночасно із застосуванням норм кримінального процесуального закону. Це узгоджується із правовими висновками Верховного суду, наведеними у постановах від 09.02.2021 у справі № 753/5553/18, від 11.11.2020 у справі № 455/229/17, від 31.05.2018 у справі № 520/6591/15-к
Процесуальні аспекти звільнення особи від кримінальної відповідальності визначені у статтях 285-288 КПК України.
Згідно з ч. 3 ст. 285 КПК України обвинуваченому, який може бути звільнений від кримінальної відповідальності, повинно бути роз`яснено суть обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави. У разі якщо обвинувачений щодо якого передбачене звільнення від кримінальної відповідальності заперечує проти цього, судове провадження проводиться в повному обсязі в загальному порядку.
Отже, під час вирішення питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, суд має встановити існування матеріально-правових та процесуально-правових підстав звільнення від кримінальної відповідальності.
4.1. Щодо існування матеріально-правових підстав для звільнення від кримінальної відповідальності
ОСОБА_7 та ОСОБА_6 обвинувачуються у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, а саме - пособництві у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненим за попередньою змовою групою осіб в особливо великому розмірі.
Згідно з пред`явленим обвинуваченням прем`єр-міністр України ОСОБА_10, будучи службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище, використовуючи своє службове становище всупереч інтересам служби, в порушення чинного законодавства, умисно, за попередньою змовою, у тому числі з ОСОБА_6 та ОСОБА_7, незаконно оформив на підконтрольне йому ТОВ «Дом Лесника» державне майно в особливо великих розмірах - земельну ділянку лісового фонду загальною площею 17,4791 га Дніпровсько-Тетерівського державного лісомисливського господарства на території Сухолуцької сільської ради Вишгородського району Київської області вартістю 22 347 000 грн, що в шістсот і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину, таким чином заволодів ним, чим завдав шкоди державним інтересам на зазначену суму.
Часом вчинення кримінального правопорушення визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності (ч. 3 ст. 4 КК України).
Кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння (ч. 2 ст. 4 КК України).
Згідно з обвинувальним актом часом (днем) вчинення діяння інкримінованого ОСОБА_7 та ОСОБА_6 є:
- жовтень 2007 року - час написання ОСОБА_6 та ОСОБА_7 заяв до Київської обласної державної адміністрації про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства на території Сухолуцької сільської ради Вишгородського району Київської області;
- 06.12.2007 - дата написання ОСОБА_6 та ОСОБА_7 голові Київської облдержадміністрації клопотань про затвердження проекту землеустрою щодо припинення права постійного користування земельною ділянкою лісогосподарського призначення, переведення її до категорії земель сільськогосподарського призначення та відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в межах Сухолуцької сільської ради Вишгородського району Київської області;
- 16.01.2008 та 18.01.2008 - дати укладення ОСОБА_7 та ОСОБА_6 договорів із ТОВ «Дом Лесника» про продаж земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства.
На час вчинення діяння санкція ч. 5 ст. 191 КК України, передбачала покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.
Згідно зі ст. 12 КК України злочин, передбачений ч. 5 ст. 191 КК України, відноситься до особливо тяжких злочинів.
Строк давності за вказаний злочин згідно із ч. 1 ст. 49 КК України становить 15 років.
Захисник стверджує, що у лютому 2023 року у цьому кримінальному провадженні закінчилися як диференційовані строки, передбачені ч. 1 ст. 49 КК України, так і загальні, що передбачені ч. 2 ст. 49 КК України.
Суд не погоджується із обґрунтуванням, яке наводить захисник стверджуючи про закінчення диференційованих строків давності.
Оцінку обставинам дотримання стороною обвинувачення вимог КПК України щодо вручення ОСОБА_6 та ОСОБА_7 повідомлення про підозру, обізнаності обвинувачених із кримінальним провадженням та переховування від органів досудового розслідування та суду суд надав під час вирішення питання про здійснення спеціального судового провадження в ухвалі від 08.01.2024.
Надані суду матеріали доводять як факт вжиття стороною обвинувачення вичерпних заходів по врученню ОСОБА_6 та ОСОБА_7 повідомлення про підозру, так і факт ухилення від досудового розслідування та суду.
Оцінюючи доводи щодо закінчення загальних строків давності, суд враховує таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 49 КК України перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п`ятнадцять років.
Згідно із правовим висновком, наведеним у Постанові ВП ВС від 02.02.2023 у справі № 735/1121/20, у разі ухилення від досудового розслідування або суду особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності або покарання за давністю після спливу диференційованого строку, передбаченого ч. 1 ст. 49 КК України, подовженого на період ухилення. Закінчення загальних строків, установлених ч. 2 ст. 49 КК України (15 років з моменту вчинення злочину і 5 років - проступку), є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, коли цей строк спливає раніше за диференційований, подовжений на час ухилення.
Враховуючи висновки, наведені у вищевказаній постанові ВП ВС, суд констатує, що загальні строки давності, передбачені ч. 2 ст. 49 КК України щодо злочину, інкримінованого ОСОБА_6 та ОСОБА_7 закінчилися 16 та 18 січня 2023 року.
Суду не надано відомостей вчинення ОСОБА_6 та ОСОБА_7 іншого кримінального правопорушення, що мало б наслідком переривання перебігу давності.
Законодавча заборона звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності на це кримінальне провадження не поширюється.
Наведене у сукупності свідчить про існування матеріально-правових підстав для звільнення ОСОБА_6 та ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності.
4.2. Щодо існування процесуально-правових підстав для звільнення від кримінальної відповідальності
Умовою звільнення особи від кримінальної відповідальності є її згода на таке звільнення.
При цьому суд не надає оцінку діям обвинуваченого, не встановлює його винуватість у вчиненні кримінального правопорушення.
Невизнання обвинуваченим вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності згоди на звільнення від кримінальної відповідальності та за умови роз`яснення суті обвинувачення, підстав звільнення від кримінальної відповідальності та права заперечувати проти закриття кримінального провадження не є правовою підставою для відмови у задоволенні клопотання про таке звільнення. Такий правовий висновок наведено у постанові ВС від 26.03.2020 у справі № 730/67/16-к.
У судовому засіданні суд роз`яснив обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 суть пред`явленого їм обвинувачення, підстави та наслідки закриття кримінального провадження, переконався у добровільності позиції обвинувачених на їх звільнення від кримінальної відповідальності за ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України.
Сукупність наведених обставин свідчить про існування процесуально-правових підстав для звільнення обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності.
4.3. Щодо підстав для закриття кримінального провадження
З огляду на положення п. 1 ч. 2 ст. 284, ч. 1 ст. 288 КПК України у випадку встановлення підстав для звільнення від кримінальної відповідальності суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності.
Суд встановив наявність матеріально-правових та процесуальних правових підстав для звільнення ОСОБА_6 та ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України у зв`язку із закінченням строків давності.
За таких умов клопотання захисника ОСОБА_8 належить задовольнити, а кримінальне провадження № 42016000000000785 від 22.03.2016 в частині обвинувачення ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України - закрити на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Клопотань, пов`язаних із необхідністю застосування чи скасування заходів забезпечення кримінального провадження та розподілу процесуальних витрат, жодна з сторін не заявила та відповідних документів не подала.
Керуючись статтями 12, 49 КК України, статтями 284, 286, 288, 372, 392 КПК України, суд
УХВАЛИВ:
1. Задовольнити клопотання захисника ОСОБА_8 .
2. Звільнити обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності за вчинення злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України.
3. Закрити кримінальне провадження № 42016000000000785 від 22.03.2016 в частині обвинувачення ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України у зв`язку зі звільненням від кримінальної відповідальності.
4. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Вищий антикорупційний суд протягом семи днів з дня її оголошення.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді
ОСОБА_2 ОСОБА_3