- Головуючий суддя (ВАКС) : Мовчан Н.В.
Справа № 991/1013/23
Провадження 1-кп/991/19/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 березня 2024 року м.Київ
Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі: головуючого судді ОСОБА_1, суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
обвинувачених ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14,
захисників ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у залі судових засідань у приміщенні Вищого антикорупційного суду клопотання захисників про повернення обвинувального акта у кримінальному провадженні № 52017000000000592 від 05.09.2017 за обвинуваченням
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Одеси, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця Республіки Узбекистан, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 364 КК України (в редакції Закону № 3207-VI від 07.04.2011),
ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця м. Одеси, проживаючого за адресою: АДРЕСА_3,
ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця м. Немирів Вінницької області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_4,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 27 ч. 2 ст. 364 КК України (в редакції Закону № 3207-VI від 07.04.2011),
ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженки смт. Нові Біляри Одеської області, проживаючої за адресою: АДРЕСА_5,
ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженки м. Одеса, проживаючої за адресою: АДРЕСА_6,
ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_7, уродженця м. Болград Одеської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_7,
ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця м. Одеса, проживаючого за адресою: АДРЕСА_8,
ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_8, уродженки м. Одеса, проживаючої за адресою: АДРЕСА_9,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України,
УСТАНОВИВ:
У провадженні Вищого антикорупційного суду перебуває зазначений обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 52017000000000592 від 05.09.2017.
У підготовчому судовому засіданні учасники кримінального провадження з боку сторони захисту звернулися із письмовими клопотаннями про повернення обвинувального акта прокурору.
Так, захисник ОСОБА_16, з думкою якого погодилася обвинувачена ОСОБА_14, у клопотанні зазначив, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 52017000000000592 від 05.09.2017 не відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України, а тому підлягає поверненню з таких підстав: (1) обвинувальний акт не затверджений прокурором; (2) в обвинувальному акті не розписані всі складові злочину; (3) у обвинувальному акті відсутнє формулювання обвинувачення щодо конкретних дій; (4) обвинувальний акт фактично містить відомості про те, що всі обвинувачені вчиняли одні й ті самі дії, і абсолютно не зрозуміло формулювання обвинувачення ОСОБА_14 та правової кваліфікації дій (розподілення ролей учасників), що унеможливлює якісний захист; (5) при зазначенні у обвинувальному акті кримінально-правової кваліфікації діянь, у яких обвинувачується ОСОБА_14, вказані різні частини статей КК України, що свідчить про неконкретність обвинувачення; (6) в порушення вимог ст. 291, 293 КПК України прокурор ОСОБА_5 особисто не вручав обвинувальний акт, цю процесуальну дію виконала детектив ОСОБА_22, при цьому, захиснику, який на той час здійснював захист ОСОБА_14, - адвокату ОСОБА_20 обвинувальний акт не вручено, у матеріалах справи відсутня відповідна розписка; (7) численні категоричні твердження обвинувального акту про злочинний умисел, зокрема, ОСОБА_14, є порушенням принципу невинуватості.
Захисник ОСОБА_18, позицію якого підтримала обвинувачена ОСОБА_11, в обґрунтування клопотання посилався на те, що (1) прокурор належним чином не затвердив обвинувальний акт, оскільки не скріпив свій підпис печаткою; (2) в обвинувальному акті не вірно зазначено місце народження ОСОБА_11, а саме: замість «місто Білозірське Добропільського району Донецької області» зазначено «м. Одеса»; (3) обвинувачення, яке сформульоване стосовно ОСОБА_11, не містить зазначення об`єктивної сторони інкримінованого їй злочину, що підтверджується висновком експерта № 9812 від 13.09.2021 за результатом семантико-текстуального дослідження тексту повідомлення про підозру, яке проведено за клопотанням захисника, а тексти повідомлення про підозру і обвинувального акту тотожні; (4) обвинувальний акт не відповідає вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, оскільки обвинувачення не конкретизоване, тобто відсутнє формулювання обвинувачення, що порушує право на захист.
Захисник ОСОБА_17, з думкою якого погодилася обвинувачена ОСОБА_10, у клопотанні зазначив, що (1) згідно змісту обвинувального акту фабула обвинувачення, модель вчинення злочину, тобто виклад фактичних обставин справи не деталізовано, так як не зазначено детально факти, що повинні свідчити про загальні обставини вчиненого кримінального правопорушення, зокрема, місце, час, спосіб вчинення та наслідки кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення; (2) обвинувальний акт не може містити формулювання, які надають можливість домислювати певні факти або трактувати певні події неоднозначно; (3) обвинувальний акт не затверджений прокурором, бо підпис прокурора не скріплено печаткою, що збігається з правовою позицією Верховного Суду України у справі № 5-50кс15 від 09.07.2015; (4) при аналізі тексту обвинувального акту встановлено, що при зазначенні у обвинувальному акті кримінально-правової кваліфікації діянь, у яких обвинувачується ОСОБА_10, вказані різні частини статей КК України, що свідчить про неконкретність обвинувачення; (5) в порушення вимог ст. 291, 293 КПК України прокурор ОСОБА_5 особисто не вручав обвинувальний акт, цю процесуальну дію виконала детектив ОСОБА_22, при цьому, захиснику, який на той час здійснював захист ОСОБА_10, - адвокату ОСОБА_20 обвинувальний акт не вручено, у матеріалах справи відсутня відповідна розписка.
Захисник ОСОБА_20, думку якого підтримали обвинувачені ОСОБА_13, ОСОБА_23 та ОСОБА_12, вважає, що вказаний обвинувальний акт підлягає безумовному поверненню прокурору, оскільки (1) суттєва частина формальних вимог до процедур вручення обвинувального акту, реєстру матеріалів досудового розслідування, цивільного позову не була виконана встановлений порядок вручення були грубо порушені. Так фактично обвинувальний акт був вручений детективами Національного антикорупційного бюро України, а не прокурором. Станом на дату розгляду цього клопотання захиснику ОСОБА_20 обвинувальний акт, реєстр матеріалів досудового розслідування та цивільний позов не вручені, про їх зміст дізнався в процесі ознайомлення зі справою в суді, що свідчить про грубе порушення прокурором вимог ст. 291, 293 КПК України. (2) В обвинувальному акті відсутнє формулювання обвинувачення та не розкрито характер дій обвинувачених ОСОБА_8, ОСОБА_12, ОСОБА_13, у вчинені яких вони обвинувачуються. Відсутні відомості про приблизну чи конкретну дату вчинення кримінального правопорушення/правопорушень, які нібито були вчинені. (3) Замість зазначення в обвинувальному акті формулювання обвинувачення детективом зазначено «злочинний намір», «злочинна схема», проте вказані поняття відсутні в чинному кримінальному законодавстві та не мають чіткого нормативного підґрунтя.
Захисник ОСОБА_19, з яким погодився обвинувачений ОСОБА_6, у клопотанні посилався на те, що обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, оскільки: (1) правова кваліфікація кримінальних правопорушень не відповідає формулюванню обвинувачення, так як вона містить не повну кваліфікацію. Водночас висунуте особі обвинувачення має бути зрозумілим як сторонам кримінального провадження, так і суду; (2) на різних сторінках обвинувального акту кримінально-правова кваліфікація діянь, у яких обвинувачується ОСОБА_6, зазначена по різному, що значно збільшує ступінь неконкретності обвинувачення та порушує право особи на захист; (3) не дотримано порядку вручення обвинувального акта нормам кримінального процесуального законодавства, а саме обвинувальний акт не вручено захиснику особисто, а направлено поштовим зв`язком детективом, а не прокурором; (4) не зазначено обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання ОСОБА_6 ; (5) реєстр матеріалів досудового розслідування не відповідає вимогам ст. 109-110 КПК України, зокрема неправильно зазначена дата прийняття рішення про повідомлення ОСОБА_6 про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру, що може свідчити про недостовірність інформації. Окрім цього до реєстру не внесено обов`язкові процесуальні рішення, прийняті під час проведення досудового розслідування, зокрема щодо повідомлення про підозру ОСОБА_24 та про зміну підозри. Стороною захисту ставиться під сумнів достовірність інформації зазначеної у п. 19 реєстру - постанова від 09.07.2021 про виділення матеріалів досудового розслідування стосовно ОСОБА_24, так як витяг з Єдиного реєстру досудових розслідуваних станом на 24.09.2021 містив епізод 3 щодо можливого вчинення ОСОБА_24 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 366 КК України.
Захисник ОСОБА_21 за підтримки обвинуваченого ОСОБА_7 у клопотанні зазначив, що (1) обвинувальний акт є неточним, нечітким, містить подвійні стандарти при оцінці тих чи інших дій; (2) стверджує, що диспозиція ст. 364 КК України у редакції Закону № 3207 не збігається із правовою кваліфікацією (формулою) та формулюванням обвинувачення ОСОБА_7 згідно обвинувального акту; (3) стороною обвинувачення хибно застосовано стаття 364 КК України у редакції Закону 3207-VI від 07.04.2011; (4) обвинувальний акт не містить опису жодних дій, які навіть теоретично можуть підпадати під поняття «злочинних» та які згідно з позицією прокурора вчинені ОСОБА_7 ; (5) також не вказано обставин та даних, з яких можливо було б встановити наявність у ОСОБА_7 мети отримання неправомірної вигоди.
Обвинувачений ОСОБА_9 та його захисник ОСОБА_15 власних клопотань про повернення обвинувального акту не подавали, підтримали клопотання адвоката ОСОБА_25, який надавав правничу допомогу обвинуваченому у судовому провадженні до 30.05.2023. Так, в обґрунтування клопотання захисник ОСОБА_25 зазначив, що (1) обвинувальний акт не містить посилання на мотиви вчинення кримінального правопорушення та містить суттєві розбіжності у формулюванні обвинувачення ОСОБА_9, які суперечать один одному, зокрема, не зазначено посадові обов`язки, з урахуванням посад, які обіймав ОСОБА_9 у відповідні проміжки часу, зазначаючи про начебто вплив ОСОБА_9 на заволодіння коштами та відведена роль «виконавця» розірвана в повноваженнях та часі; (2) вважає, що сторона обвинувачення навмисно узагальнила перебування ОСОБА_9 на різних посадах як виконавця, адже у випадку чіткого розділення у часі перебування на кожній із посад та зазначення посадових обов`язків, все обвинувачення повністю спростовується; (3) стороною обвинувачення використано в обвинувальному акті формулювання, які спрямовані на викривлення дійсності. Така позиція органу досудового розслідування ставить під сумнів чистоту та повноту проведеного розслідування, адже коли відповідальні посадові особи порту за закупівлю та за укладання відповідних договорів ні про що не обізнані, може вказувати на наклеп з ціллю приховати реальні обставини закупівлі UA-2017-05-03-000463-b та інших закупівель; (4) в обвинувальному акті взагалі не розкрито по кожному епізоду ступінь участі, мотив та вину ОСОБА_9, натомість, всім обвинуваченим інкриміновано одне і те ж саме; (5) щодо обвинувачення за ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 27 ч. 2 ст. 364 КК України то обвинувальний акт не містить належних тверджень, що ОСОБА_6 залучив з метою отримання неправомірної вигоди ОСОБА_9 та доручив останньому завищити вартість тепловозів; (6) сторона обвинувачення не зазначає, яка вартість закупівлі була оголошена тендерним комітетом вперше та на яку суму завищено; (7) відсутнє і посилання на те, яку саме неправомірну вигоду і в якому розмірі отримав ОСОБА_9 ; (8) а ні сам текст обвинувального акта, а ні реєстр матеріалів досудового розслідування не містить посилань чи інформації про фізичне заволодіння коштами хоча б одним із обвинувачених; (9) стороною обвинувачення не виконано вимоги ст. 293 КПК України, обвинувальний акт ОСОБА_9 вручено не прокурором, а детективом, та взагалі не вручено захиснику.
Усім учасникам судового провадження у судовому засіданні була надана можливість виказати свою думку щодо аргументів, наведених у клопотаннях інших учасників провадження.
Прокурор ОСОБА_5 просив відмовити у задоволенні клопотань про повернення обвинувального акта. Зазначив, що всі наведені стороною захисту підстави для повернення обвинувального акта не є вирішальними. Так, скірплення обвинувального акта печаткою нічим не передбачено, формулювання обвинувачення викладено так як вважає прокурором встановленим. Щодо вручення обвинувального акта з реєстром матеріалів досудового розслідування та цивільним позовом, то всі учасники були викликані для їх вручення до Національного бюро у м. Києві, а у подальшому учасникам, які не прибули до м. Києва, документи були вручені детективом за письмовим дорученням прокурора від 01.02.2023 № 16/16-18387-17 у м. Одеса, та направлено поштовим зв`язком. Також прокурор звернув увагу, що кожен захисник звернувся до суду з клопотанням про повернення обвинувального акту, а отже всі вони ознайомленні з його змістом.
Заслухавши думку учасників судового провадження, суд дійшов висновку, що у задоволенні клопотань належить відмовити з таких підстав.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.
Перелік відомостей, які повинен містити обвинувальний акт, визначено частиною 2 ст. 291 КПК України, до яких належать: найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); анкетні відомості викривача (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); прізвище, ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); розмір пропонованої винагороди викривачу; дату та місце його складення та затвердження. Обвинувальний акт підписується слідчим та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно (ч. 3 ст. 291 КПК України).
Крім цього, згідно з ч. 4 ст. 291 КПК України до обвинувального акта додається: реєстр матеріалів досудового розслідування; цивільний позов, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування; розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 297-1 цього Кодексу); розписка або інший документ, що підтверджує отримання цивільним відповідачем копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування не до підозрюваного; довідка про юридичну особу, щодо якої здійснюється провадження, у якій зазначаються: найменування юридичної особи, її юридична адреса, розрахунковий рахунок, ідентифікаційний код, дата і місце державної реєстрації.
Оскільки повернення обвинувального акту є правом, а не обов`язком суду, то підставою для повернення обвинувального акта не може слугувати будь-яка його невідповідність вимогам Кримінального процесуального кодексу України, а лише та, яка перешкоджає призначенню судового розгляду, і в кожному конкретному випадку суд має перевірити, чи створює перешкоди для судового розгляду певна невідповідність обвинувального акта вимогам Кримінального процесуального кодексу України.
Дослідивши обвинувальний акт, суд дійшов висновку, що сторона обвинувачення дотрималася вказаних вимог кримінального процесуального закону.
Так, поданий до суду обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України, оскільки він містить відомості, які передбачені п. 1-9 ч. 2 ст. 291 КПК України, підписаний детективом та прокурором, який його затвердив, і до нього додано передбачені кримінальним процесуальним законом додатки.
Доводи захисників про відсутність на обвинувальному акті відтиску печатки суд оцінює критично, оскільки кримінальний процесуальний закон, зокрема ч. 3 ст. 291 КПК України не містить такої вимоги при складанні та затвердженні обвинувального акту.
Посилання захисників на постанову Верховного Суду України від 09.07.2015 у справі № 5-50кс15 судом не береться до уваги, оскільки постанова не містить висновку щодо застосування норм права, який в силу ч. 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховується іншими судами при їх застосуванні.
Щодо тверджень сторони захисту про недолік викладу фактичних обставин в обвинувальному акті, то суд звертає увагу, що відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. В обвинувальному акті, зокрема, зазначається виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими (п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України). Саме сформульованим обвинуваченням визначаються межі судового розгляду (ч. 1 ст. 337 КПК України).
Тобто, визначення способу та обсягу викладу фактичних обставин кримінального правопорушення в обвинувальному акті належить до дискреційних повноважень прокурора. Адже виключно прокурор уповноважений підтримувати державне обвинувачення в суді, відмовлятися від підтримання державного обвинувачення, змінювати його або висувати додаткове обвинувачення у порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України. При цьому кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов`язувати його змінювати цей обсяг.
Вказана позиція кореспондується з правовою позицією Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, яка висловлена у постанові від 03.07.2019 року по справі № 273/1053/17 (провадження № 51-8914км18), відповідно до якої кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов`язувати його змінювати цей обсяг, у тому числі й у сторону збільшення, повертати за наслідком підготовчого судового засідання обвинувальний акт у зв`язку з неправильною кваліфікацією дій обвинуваченого тощо. Визначення обсягу обвинувачення при направленні обвинувального акта до суду належить виключно до повноважень прокурора.
Суд також не вбачає підстав для повернення обвинувального акту у зв`язку з допущенням описки при зазначенні місця народження обвинуваченої ОСОБА_11 з огляду на таке.
Так, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 291 КПК України в обвинувальному акті зазначається, зокрема і місце народження обвинуваченої. З тексту обвинувального акту встановлено, що місцем народження ОСОБА_11 зазначено адресу: м. Одеса. (т. 3 а.с. 160) Сторона захисту зазначає, що ОСОБА_11 народилась у АДРЕСА_10, на підтвердження чого надано копію паспорту громадянина України ОСОБА_11 .
Однак, суд вважає, що неправильне зазначення місця народження обвинуваченої ОСОБА_11 є опискою, яка може бути усунута у подальшому, та жодним чином не впливає на можливість призначення обвинувального акта до судового розгляду. Окрім цього вказана описка не потягла за собою порушення прав обвинуваченої.
Доводи сторони захисту ОСОБА_9 щодо відсутності відомостей про заволодіння обвинуваченими коштами фактично стосуються питання доведеності вини або невинуватості особи. Водночас, таке питання не може бути предметом розгляду у підготовчому судовому засіданні з огляду на мету цієї стадії та вичерпний перелік повноважень суду під час її проведення. Вирішення такого питання можливе виключно за результатами судового розгляду та на підставі дослідження і оцінки наданих суду доказів.
Посилання захисників на різну кваліфікацію у обвинувальному акті, вчинених ОСОБА_6, ОСОБА_14, ОСОБА_10 кримінальних правопорушень, колегія суддів вважає необґрунтованими з таких підстав. Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити, зокрема правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність. Так, стороною обвинувачення зазначено правову кваліфікацію, вчинених обвинуваченими ОСОБА_6, ОСОБА_14, ОСОБА_10 кримінальних правопорушень, а також на сторінках 101-103 обвинувального акту зазначено статті КК України щодо кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачуються саме ОСОБА_6, ОСОБА_14 та ОСОБА_10 . У той же час, на сторінці 103 обвинувального акта зазначено загальну статтю кримінального закону, яка стосується всіх обвинувачених (т. 1 а.с. 104, 106, 107).
Посилання захисника ОСОБА_19 на невідповідність реєстру матеріалів досудового розслідування вимогам ст. 109 КПК України, як на підставу для повернення обвинувального акту, суд вважає необґрунтованими, оскільки незазначення у реєстрі матеріалів досудового розслідування всіх процесуальних дій не є підставою для повернення обвинувального акта.
Кримінальний процесуальний кодекс України не визначає наявність недоліків у реєстрі матеріалів досудового розслідування як підставу для повернення обвинувального акта прокурору.
Доводи захисника ОСОБА_19 про незазначення прокурором в обвинувальному акті пом`якшуючих та обтяжуючих обставин стосовно ОСОБА_6 колегією суддів не беруться до уваги, оскільки обвинувальний акт містить такі обставини щодо інших дев`яти обвинувачених, а відсутність саме щодо ОСОБА_6 може свідчити про технічну помилку.
Серед інших порушень сторона захисту також зазначає, що стороною обвинувачення не виконано вимоги ст. 293 КПК України, а саме обвинувальний акт вручено не прокурором, а детективом, і не вручено захисникам.
Так, приписами статті 291 КПК України передбачений обов`язок прокурора надати до суду, як додаток до обвинувального акту, розписки підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, і реєстру матеріалів досудового розслідування.
Водночас ст. 293 КПК України передбачає, що одночасно з переданням, зокрема обвинувального акта до суду прокурор зобов`язаний під розписку надати їх копію та копію реєстру матеріалів досудового розслідування, зокрема підозрюваному (крім випадку, передбаченого ч. 2 ст. 297-1 КПК України), його захиснику.
Встановлено, що 01.02.2023 прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 на підставі ст. 36 КПК України надано письмове доручення детективу Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_26 вручити обвинуваченим та їх захисникам копії обвинувального акта, реєстру матеріалів досудового розслідування та цивільного позову, отримавши від них відповідні розписки про отримання, що підтверджується копією письмового доручення від 01.02.2023 № 16/1/6-18387-17 (т. 14 а.с. 103).
З досліджених у судовому засіданні матеріалів справи, а саме т. 5 а.с 228-245 встановлено, що підозрювані ОСОБА_11, ОСОБА_7, ОСОБА_9 та їх захисники ОСОБА_18, ОСОБА_21, ОСОБА_25, а також підозрювані ОСОБА_13, ОСОБА_6, ОСОБА_14, ОСОБА_8, ОСОБА_12 отримали копії обвинувального акту, реєстру матеріалів досудового розслідування та цивільного позову особисто, що підтверджується копіями розписок від 01.02.2024 прокурору Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 .
Підозрювані ОСОБА_10 та ОСОБА_27 отримали копії обвинувального акту, реєстру матеріалів досудового розслідування та цивільного позову у електронному вигляді, що підтверджується розписками в електронному вигляді з електронно-цифровим підписом, які записані на диски. (т. 5 а.с. 236, 237)
Захисникам ОСОБА_20, ОСОБА_17, ОСОБА_19 копії обвинувального акту, реєстру матеріалів досудового розслідування та цивільного позову направлено засобами поштового зв`язку, що підтверджується накладними та описами вкладень у цінні листи АТ «Укрпошта» (т. 5 а.с. 239-245).
Отже, колегія суддів вважає, що прокурором дотримано вимоги ч. 4 ст. 291 та ст. 293 КПК України, оскільки стороною обвинувачення у спосіб, передбачений Кримінальним процесуальним кодексом України, вручено та вжито заходів для вручення учасникам кримінального провадження з боку сторони захисту копії обвинувального акту, реєстру матеріалів досудового розслідування та цивільного позову.
Захисниками наведено також інші доводи, які не потребують детального аналізу колегією суддів, оскільки, з урахуванням встановлених обставин та вимог кримінального процесуального закону, не мають вирішального значення при вирішенні питання про повернення обвинувального акта прокурору.
При цьому суд керується усталеною практикою Європейського суду з прав людини, згідно якої стаття 6 §1 Конвенції про захист прав і основоположних свобод зобов`язує суди надавати підстави для винесення рішень, однак не передбачає детальної відповіді на кожний аргумент (VandeHurk v. theNetherlands, 19 April 1994, §61), проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені у даній справі, були вивчені (Boldea v. Romania, 15 February 2007§30). При цьому міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі RuizTorija v. Spain від 09 грудня 1994 року, № 303-A, §29; рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява № 4909/04, §58).
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що зауваження сторони захисту щодо змісту обвинувального акта, зазначені у клопотаннях про повернення обвинувального акта у кримінальному провадженні, не дають підстав для його повернення та не перешкоджають призначенню судового розгляду у цьому кримінальному провадженні, тому у задоволенні клопотань належить відмовити.
Керуючись ст. 2, 7, 291, 314-316, 369, 372, 376 КПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити у задоволенні клопотань захисників про повернення обвинувального акта прокурору у кримінальному провадженні № 52017000000000592 від 05.09.2017.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Заперечення проти ухвали може бути включено до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3