Документ № 117945720

справа №991/2370/24

провадження №1-кс/991/2397/24

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

«22» березня 2024 року м. Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2, прокурора ОСОБА_3, підозрюваного ОСОБА_4, захисників ОСОБА_5, ОСОБА_6, розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого детектива Першого підрозділу детективів Третього Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_7, погоджене прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №52024000000000053 від 01 лютого 2024 року стосовно:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився у с. Пишківці Бучанського району Тернопільської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України,

ВСТАНОВИВ:

До Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання детектива НАБУ ОСОБА_7, погоджене прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №52024000000000053 від 01 лютого 2024 року стосовно ОСОБА_4, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Обставини, якими обґрунтоване клопотання.

Клопотання обґрунтоване тим, що детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №52024000000000053 від 01 лютого 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України, в межах якого встановлено, що ОСОБА_4, будучи депутатом Тернопільської обласної ради VII скликання, обіймаючи із 03 грудня 2020 року і дотепер посаду Голови постійної комісії з питань бюджету цієї ради, використовуючи надані йому повноваження, вирішив одержати від ОСОБА_8 неправомірну вигоду за вжиття у межах своїх повноважень заходів щодо виплати останньому відповідно до Програми Тернопільської обласної ради матеріальної допомоги в обмін на повернення ОСОБА_8 частини отриманих з цією метою грошових коштів ОСОБА_4 . За версією органу досудового розслідування, реалізуючи задумане, наприкінці січня 2024 року, під час телефонної розмови між ним та ОСОБА_8, як колишнім військовослужбовцем ЗСУ та учасником антитерористичної операції, запевнив останнього про можливість виплати йому такої допомоги із обласного бюджету, але при цьому створив у ОСОБА_8 враження необхідності передати за це йому неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів як частини від отриманої у майбутньому матеріальної допомоги, подібні обставини чого мали місце і під час отримання ОСОБА_8 такої допомоги у 2023 році. В подальшому, під час зустрічі 20 лютого 2024 року ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_8, що гроші, які йому надійдуть в якості матеріальної допомоги, необхідно буде розділити «по половині» та одну з половин передати ОСОБА_4, чим, на переконання органу досудового розслідування, в такий спосіб ОСОБА_4 висловив прохання ОСОБА_8 надати йому неправомірну вигоду за вжиття у межах своїх повноважень заходів щодо виплати ОСОБА_9 матеріальної допомоги на лікування. 12 березня 2024 року на картковий банківський рахунок ОСОБА_8 від Тернопільської обласної ради надійшли грошові кошти у сумі 30 000 грн в якості матеріальної допомоги, після чого, 20 березня 2024 року ОСОБА_4 зустрівся із ОСОБА_8, назвав останньому, згідно з раніше обумовленим розміром неправомірної вигоди конкретну суму грошових коштів, яку ОСОБА_8 у вигляді 15 000 грн і передав йому за вчинення відповідних дій щодо виплати 12 березня 2024 року Тернопільською обласною радою ОСОБА_8 матеріальної допомоги на лікування у розмірі 30 000 грн, після чого ОСОБА_4 був викритий детективами НАБУ та в цей же день затриманий у порядку ст. 208 КПК України.

21 березня 2024 року ОСОБА_4 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України, а саме у проханні та одержані службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища.

Мотивуючи необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, детектив у клопотанні зазначив, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину та у разі засудження, до нього може бути застосовано покарання у виді реального позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років з конфіскацією майна. Метою застосування до підозрюваного запобіжного заходу детектив визначає забезпечення його належної процесуальної поведінки, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, експертів, спеціалістів у кримінальному провадженні. Підставою застосування запобіжного заходу в клопотанні визначено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, а також суттєвий ступінь вказаних ризиків.

Враховуючи викладене, для нівелювання зазначених в клопотанні ризиків, на думку органу досудового розслідування, необхідним є застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою. При цьому, застосування до нього більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не зможе запобігти цим ризикам.

При визначенні розміру застави детектив в клопотанні просить врахувати тяжкість, характер та обставини вчинення кримінального правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_4, дані про його особу і майновий стан. Вважає, за викладених обставин, що саме застава в розмір 908 400 грн не є завідомо непомірною для підозрюваного та, у разі її внесення, достатньою мірою гарантуватиме виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків. Тому, для забезпечення інтересів ефективного досудового розслідування, у випадку внесення застави на ОСОБА_4 необхідно покласти обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

Позиція сторін у судовому засіданні

В судовому засіданні прокурор подане клопотання підтримав та просив його задовольнити з підстав, викладених у ньому. Додатково, на підтвердження доводів щодо наявності зазначених у клопотанні ризиків, долучив відомості з ДПС щодо перетину кордону ОСОБА_4 у квітні-травні 2022 року. Крім того, висловив свою позицію стосовно кваліфікації дій, які інкримінуються ОСОБА_4 за ч.3 ст. 368 КК України, посилаючись на його посаду, а саме те, що ОСОБА_4, будучи депутатом Тернопільської обласної ради VII скликання, обіймав із 03 грудня 2020 року і до тепер посаду Голови постійної комісії з питань бюджету цієї ради, що підтверджується відповідними матеріалами доданими до клопотання, а тому, відповідно до примітки ст. 368 КК України належить до службових осіб, які займають відповідальне становище, як керівник структурного підрозділу та одиниці органу місцевого самоврядування, що свідчить про належність його, як суб`єкта кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України. Зазначив, що такі дії ОСОБА_4 кваліфіковані органом досудового розслідування на підставі зібраних матеріалів. Пояснив, що за встановлених обставин стороною обвинувачення не розглядалося питання про розкрадання грошових коштів бюджету Тернопільської обласної ради, оскільки ОСОБА_4 як депутат діяв у межах своїх повноважень, тобто його діяльність по виділенню грошових коштів військовослужбовцю була правомірною, а ОСОБА_8, як колишній військовослужбовець ЗСУ мав право на отримання такої допомоги. В даному випадку ОСОБА_4 висловив прохання і отримав неправомірну вигоду за здійснення правомірних дій в межах депутатських повноважень.

Захисники підозрюваного ОСОБА_4 - адвокати ОСОБА_6 та ОСОБА_5 проти клопотання прокурора заперечували. Вказали на необґрунтованість підозри та відсутність будь-яких ризиків. Так, на переконання сторони захисту, суть повідомлення про підозру ОСОБА_4 складається виключно з тверджень свідка ОСОБА_8, з допомогою якого орган досудового розслідування змоделював хід подій і штучно створив ситуацію спонукання особи до вчинення злочину, що може свідчити про провокацію з боку сторони обвинувачення. Зазначили, що ОСОБА_4 знає особисто заявника ще з дитинства, вони дружили, є сусідами та мають певні взаємовідносини між собою. Наголосили, що підозрюваний ОСОБА_4 бажає та буде доводити в суді свою невинуватість, а тому будь-які наміри переховуватися від слідства чи суду у нього відсутні. Заперечували з приводу доводів прокурора про перебування наразі підозрюваного у системі «Шлях» та вказали на відсутність у нього паспорту для виїзду за кордон. Також вважають, що оскільки органом досудового розслідування на даний час уже зібрано ряд доказів та документів на обґрунтування своєї позиції, то говорити про ризик знищення будь-яких речей чи документів уже потреби немає. Крім того вказали на відсутність у ОСОБА_4 будь-яких кримінальних зв`язків, що також спростовує доводи про можливість підробити певні документи. Щодо ризику незаконно впливати на свідків, то в даному провадженні наразі існує лише один свідок, це заявник, з яким у ОСОБА_4 немає намірів спілкуватися. Просили долучити до клопотання матеріали характеризуючі особу підозрюваного, відповідно до яких він має на утриманні двоє неповнолітніх дітей, батьків похилого віку які є інвалідами 3 групи, постійне місце проживання, позитивні характеристики з місця роботи, ряд грамот та відзнак. Звернули увагу, що визначений стороною обвинувачення у клопотанні розмір застави є необґрунтованим і непомірним щодо майнового стану ОСОБА_4, що унеможливить її внесення, а матеріали клопотання не містять будь-яких доказів для виключних випадків призначення збільшеного розміру застави. Просили відмовити у клопотанні прокурора та застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, або застави у розмірі визначеному ст. 182 КПК України, тобто в межах тяжкості інкримінованого ОСОБА_4 кримінального правопорушення.

Підозрюваний ОСОБА_4 підтримав позицію своїх захисників, зазначив, що з дитячих років товаришує з ОСОБА_8, часто ходив до нього в гості, а коли у останнього були проблеми зі здоров`ям, то він особисто телефонував лікарям, неодноразово давав йому кошти на лікування, останній раз в грудні минулого року. Тому, коли ОСОБА_8 20 березня 2024 року дав йому кошти, він сприйняв це як повернення боргу. Також звернув увагу, що постійно допомагає ЗСУ.

Встановлені обставини, мотиви і оцінка слідчого судді

Заслухавши учасників кримінального провадження, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя зазначає про наступне.

Зі змісту ст. 131 КПК України, з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення,до яких віднесені, зокрема і запобіжні заходи.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті (ч. 2 ст. 177 КПК України).

Отже, умовою, без якої неможливе вирішення питання про застосування запобіжного заходу, є підозра у вчиненні особою кримінального правопорушення, яка, власне, випливає зі змісту процесуального рішення прокурора, слідчого (за погодженням з прокурором), яке ґрунтується на зібраних під час досудового розслідування доказах та в якому формується твердження (припущення) про причетність певної особи до вчинення кримінального правопорушення, засноване на результатах розслідування, з повідомленням про це такій особі та роз`ясненням її прав і обов`язків в порядку ст. ст. 276-279 КПК України.

Відповідно до Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 21 березня 2024 року, досудове розслідування у кримінальному провадженні №52024000000000053розпочато 01 лютого 2024 року. У його межах письмове повідомлення про підозру ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, складено заступником Генерального прокурора - керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури та отримано підозрюваним 21 березня 2024 року згідно з вимогами ст. 278 КПК України щодо вручення письмового повідомлення про підозру.

Отже, ОСОБА_4 набув статусу підозрюваного у цьому кримінальному провадженні в розумінні ст. 42 КПК України і стосовно нього може розглядатися питання про застосування запобіжного заходу.

Аналізуючи доводи сторони захисту щодо можливої провокації з боку органу досудового розслідування, слідчий суддя, враховуючи надану сторонами кримінального провадження і досліджену в судовому засіданні сукупність матеріалів, а також стадію досудового розслідування, зазначає, що ним не було встановлено очевидних ознак провокації, а тому висловлена позиція сторони захисту може стати предметом розгляду в іншій площині кримінального провадження, а саме: на етапі судового розгляду, під час дослідження всього обсягу зібраних доказів.

Щодо обґрунтованості підозри

Вирішуючи питання стосовно того, чи є пред`явлена ОСОБА_4 підозра обґрунтованою, встановлення чого визначено ч. 2 ст. 177 КПК Україниоднією з обов`язкових підстав для застосування запобіжного заходу, слідчий суддя виходить з наступного.

Кримінальне процесуальне законодавство України не дає визначення поняття «обґрунтована підозра», а тому, в силу приписів ч.5 ст. 9 КПК України, слідчий суддя враховує практику Європейського суду з прав людини під час вирішення питання щодо наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення.

З точки зору такої практики Європейського суду з прав людини, обґрунтована підозра означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри, не мають бути такого ж рівня як ті, що обґрунтовують засудження особи, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачень (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Лабіта проти Італії», «Мюррей проти Сполученого Королівства», «Ільгар Маммадов проти Азейбарджану», «Нечипорук і Йонкало проти України»).

ОСОБА_4 у цьому кримінальному провадженні підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України.

Оскільки кримінальне провадження перебуває на стадії досудового розслідування, слідчий суддя, вирішуючи питання щодо обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, не встановлює наявність в його діях складу злочину та ступінь його вини, оцінюючи докази з точки зору їх достатності і допустимості, тобто не вирішує ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, а лише об`єктивно та розумно оцінює отримані докази за своїм внутрішнім переконанням та визначає, чи виправдовують вони в своїй сукупності проведення досудового розслідування та чи дозволяють встановити причетність особи до вчинення кримінального правопорушення, яка є вірогідною та достатньою для застосування до неї запобіжного заходу.

З метою встановлення наявності чи відсутності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 зазначеного вище кримінального правопорушення, слідчим суддею досліджені наявні в матеріалах клопотання докази та проаналізовано доводи, викладені у клопотанні і роз`яснені в судовому засіданні.

Так, як було встановлено в ході розгляду клопотання, постановою Тернопільської обласної територіальної виборчої комісії від 20 листопада 2020 року ОСОБА_4 зареєстровано депутатом Тернопільської обласної ради. У подальшому рішенням Тернопільської обласної ради від 25 листопада 2020 року «Про утворення, обрання постійних комісій Тернопільської обласної ради сьомого скликання та обрання їх голів» ОСОБА_4 обрано Головою постійної комісії з питань бюджету вказаної обласної ради, яким останній є і дотепер. Відповідно до положення про постійні комісії Тернопільської обласної ради сьомого скликання, постійна комісія з питань бюджету має забезпечувати контроль за дотриманням встановленого порядку фінансування видатків з обласного бюджету і цільовим використанням бюджетних коштів, за виконанням програми соціально-економічного та культурного розвитку області, цільових бюджетних програм. При цьому, постійні комісії є органами Тернопільської обласної ради сьомого скликання. Крім того, за рішенням Тернопільської обласної ради від 23 грудня 2020 року №27 посаду Голови постійної комісії з питань бюджету, яку обіймав та обіймає ОСОБА_4, включено до структури виконавчого апарату цієї ради, витрати на утримання якого встановлюються радою за поданням її голови.

Сторона обвинувачення зазначає, що ОСОБА_4, будучи депутатом Тернопільської обласної ради VII скликання, обіймаючи із 03 грудня 2020 року й дотепер посаду Голови постійної комісії з питань бюджету цієї ради, відповідно до примітки 2 до ст. 368 КК України належить до службових осіб, які займають відповідальне становище, як керівник структурного підрозділу та одиниці органу місцевого самоврядування, тобто є суб`єктом кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України.

Відповідно до матеріалів клопотання та пояснень учасників в судовому засіданні, рішенням чотирнадцятої сесії шостого скликання Тернопільської обласної ради №1741 від 11 листопада 2020 року затверджено обласну комплексну програму соціальної підтримки малозахищених верств населення «Турбота» на 2021-2025 роки, якою встановлено можливість надання разової грошової допомоги певній категорії осіб, в тому числі мобілізованим особам, учасникам антитерористичної операції. Така допомога може надаватися не більше одного разу на рік одному і тому ж отримувачу. Загальна сума коштів для надання допомоги передбачена Тернопільською обласною радою в обласному бюджеті з розрахунку, зокрема 84 000 грн на рік на одного депутата Тернопільської обласної ради. При цьому така допомога може надаватись лише особам, які постійно проживають на території Тернопільської області, на підставі звернення депутата Тернопільської обласної ради, голови Тернопільської обласної державної адміністрації та звернень, які надходять для розгляду голові Тернопільської обласної ради, щомісячно у розмірі, що не перевищує обсягу видатків згідно з розписом обласного бюджету. Також додатком до програми визначений перелік документів, які повинні бути додані громадянами до своїх звернень. Рішення про надання допомоги приймається головою Тернопільської обласної ради, а у разі його відсутності - першим заступником голови або заступником голови, який здійснює повноваження голови ради.

За версією органу досудового розслідування, ОСОБА_4, нехтуючи наведеними вимогами законодавства і переслідуючи корисливий умисел, вирішив одержати від ОСОБА_8 неправомірну вигоду за вжиття у межах своїх повноважень заходів щодо виплати останньому відповідно до Програми Тернопільської обласної ради матеріальної допомоги в обмін на повернення ОСОБА_8 частини отриманих з цією метою грошових коштів ОСОБА_4 .

Так, досудовим розслідуванням встановлено, що наприкінці січня 2024 року (не пізніше 30 січня 2024 року) між ОСОБА_4 та ОСОБА_8, як колишнім військовослужбовцем Збройних Сил України та учасником антитерористичної операції, відбулася телефонна розмова, під час якої ОСОБА_8 звернувся до ОСОБА_4 з питанням щодо можливості отримання ним матеріальної допомоги із обласного бюджету для лікування, в ході якої ОСОБА_4 запевнив ОСОБА_8 про можливість виплатити йому такої допомоги та зазначив про необхідність направити йому потрібні для цього документи. В подальшому в ході цієї розмови ОСОБА_4 додав, що це не телефонна розмова, чим створив у ОСОБА_8 враження необхідності передачі за це йому неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів як частини від отриманої у майбутньому матеріальної допомоги, оскільки подібні обставини уже мали місце під час отримання ОСОБА_8 такої допомоги у 2023 році. Далі, під час зустрічі 20 лютого 2024 року ОСОБА_4 зазначив ОСОБА_8, що допоможе йому в отриманні матеріальної допомоги, проте гроші, які йому надійдуть в якості такої допомоги необхідно буде розділити «по половині», а саме: половину від отриманої ОСОБА_8 суми грошових коштів необхідно буде передати ОСОБА_4, чим останній, на переконання сторони обвинувачення, в такий спосіб висловив прохання ОСОБА_8 надати йому неправомірну вигоду за вжиття у межах своїх повноважень заходів щодо виплати ОСОБА_9 матеріальної допомоги на лікування. Пізніше, 23 лютого 2024 року ОСОБА_4 через застосунок «Viber» зателефонував ОСОБА_8 і повідомив про необхідність надіслати йому потрібні для початку процедури погодження для оформлення допомоги документи, при цьому зазначивши про відсутність потреби звертатися ОСОБА_8 із заявою на його ім`я, оскільки все необхідне для цього він зробить самостійно. 05 березня 2024 року ОСОБА_4, як депутат Тернопільської обласної ради, направив голові Тернопільської обласної ради звернення про виплату ОСОБА_8 грошової допомоги у розмірі 30 000 грн, а 12 березня 2024 року такі грошові кошти зайшли на картковий банківський рахунок ОСОБА_8 . У подальшому, 20 березня 2024 року ОСОБА_4 зустрівся із ОСОБА_8, останній сів до нього в автомобіль та підтвердив, що отримав на свій рахунок грошові кошти від Тернопільської обласної ради в якості матеріальної допомоги у розмірі 30 000 грн, після чого ОСОБА_4 назвав згідно з раніше обумовленим розміром неправомірної вигоди конкретну суму грошових коштів, яку ОСОБА_8 у вигляді 15 000 грн передав йому за вчинення відповідних дій щодо виплати 13 березня 2024 року Тернопільською обласною радою ОСОБА_8 матеріальної допомоги на лікування у розмірі 30 000 грн, після чого ОСОБА_4 був викритий детективами НАБУ.

Дослідивши обставини вчинення зазначеного вище кримінального правопорушення та можливу роль ОСОБА_4 у ньому, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_4, виходячи лише з фактичних обставин, які містяться в поданих та досліджених в судовому засіданні матеріалах, слідчий суддя переконався в тому, що аналіз представлених матеріалів пов`язує підозрюваного зі злочином, доводячи причетність до нього в такій мірі, що виправдовує подальше розслідування та встановлює можливість вирішення питання про застосування запобіжного заходу відносно нього, а тому слідчий суддя приходить до висновку про обґрунтованість підозри щодо можливого вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України, в межах даного кримінального провадження.

Разом з цим, не втручаючись на даному етапі досудового розслідування в оцінку подій, які наразі перевіряються слідством, слідчий суддя вважає за необхідне звернути увагу органу досудового розслідування, що запропонована ними кваліфікація, враховуючи зафіксовані дії заявника та події, які розвивалися у 2023 році з участю фігурантів даного кримінального провадження, потребує уточнення, у тому числі, з огляду на положення ч.5 ст.354 КК України та статусу службової особи (відповідальне становище). Також, слідчим суддею не оцінювалися надані прокурором матеріали, які були здобуті за результатом проведеного обшуку автомобіля 20 вересня 2024 року, оскільки не було надано відповідного рішення суду за ч.3 ст.233 КПК України.

Крім встановлення обґрунтованості пред`явленої особі підозри, положеннями ст. ст. 177, 178, 194 КПК України визначена необхідність дослідження слідчим суддею під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу і таких обставин: підстави вважати, що існує хоча б один із ризиків кримінального провадження, на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні; індивідуальні обставини підозрюваного та особливості інкримінованого кримінального правопорушення.

Щодо ризиків кримінального провадження

У сфері кримінального провадження поняття ризику можливо характеризувати, передусім, як небезпеку, пов`язану із обґрунтованою ймовірністю вчинення особою спроб протидії кримінальному провадженню,якої слід уникати. Саме в такому значенні, на думку слідчого судді, доцільно розуміти ризики, виокремлені у ч. 1 ст. 177 КПК України як конкретні небажані для кримінального провадження наслідки поведінки підозрюваного, що заважають виконанню завдань кримінального провадження.

Отже, з метою усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому, слідчий суддя оцінює вірогідність та реальну можливість здійснення підозрюваним спроб протидіяти кримінальному провадженню у формах, визначених ч.1 ст. 177 КПК України, та у разі існування високої ступені ймовірності позапроцесуальних дій підозрюваного, застосовуючи стандарт достатності підстав, встановлює наявність таких ризиків.

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Обов`язок обґрунтування ризиків кримінального провадженняпокладено КПК України на слідчого, прокурора.

Обґрунтовуючи клопотання про застосування запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_4, детектив в клопотанні та прокурор в судовому засіданні послалися на існування ризиків того, що він може: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, експертів, спеціалістів у цьому кримінальному провадженні.

Під час перевірки наявності ризиків, передбачених п. п. 1-3 ч. 1 ст. 177 КПК, у кримінальному провадженні №52024000000000053 від 01 лютого 2024 року стосовно підозрюваного ОСОБА_4, слідчий суддя дійшов наступних висновків.

Щодо ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду

Ризик переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду є основним ризиком, який обґрунтовує необхідність вжиття запобіжних заходів.

Досліджуючи практику Європейського суду з прав людини, можливо дійти висновку, що небезпеку переховування від правосуддя необхідно визначати з урахуванням низки релевантних чинників, серед яких доцільно виокремити особистість обвинуваченого, його моральні якості та переконання, майновий стан і зв`язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування, його міжнародні контакти у поєднанні із загрозою суворості можливого покарання (рішення у справах «Пунцельт проти Чехії», «В. проти Швейцарії).

Зазначаючи у своєму клопотанні про існування цього ризику, детектив посилається на те, що злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4, є тяжким корупційним та передбачає можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна, що саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду, з огляду на те, що законодавством у відповідній категорії справ неможливо застосувати пільгові інститути кримінального права у виді звільнення від відбування покарання з випробуванням та ін. Детектив у клопотанні, а прокурор в судовому засіданні, також зазначають, що ОСОБА_4 є депутатом Тернопільської обласної ради та головою постійної комісії з питань бюджету цієї ради, за рахунок чого набув широке коло зв`язків серед службових осіб органів державної влади, місцевого самоврядування, правоохоронних органів, керівників підприємств, установ та організацій, які він може використати з метою переховування від органів досудового розслідування та/або суду, у тому числі шляхом залишення території України. Крім цього, сторона обвинувачення зазначає, що на наявність цього ризику впливає також майновий стан підозрюваного, включення ОСОБА_4 до системи «ШЛЯХ» та до переліку водіїв, які мають право здійснювати вантажні автомобільні перевезення медичних вантажів, вантажів гуманітарної допомоги, що свідчить про можливість ОСОБА_4 здійснювати виїзд за межі території України із зазначеною метою.

Під час розгляду клопотання слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України, яке карається позбавленням волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна.

На думку слідчого судді, на початкових етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності очікування можливого суворого покаранняв сукупності з вагомістю доказів причетності підозрюваного до скоєння злочину (матеріали НСРД), саме по собі може бути реальним мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Отже, вирішуючи питання щодо застосування запобіжного заходу, слідчий суддя враховує покарання, що передбачене законом за вчинення тяжкого корупційного злочину, який інкримінується ОСОБА_4, та, оцінюючи його у сукупності з іншими наведеними вище обставинами, встановленими в ході розгляду клопотання, приходить до висновку про наявність ризику переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності.

Щодо ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істоте значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Посилаючись на зазначений ризик сторона обвинувачення зазначає, що кримінальне провадження перебуває на стадії досудового розслідування та ними наразі зібрані не всі необхідні докази, у тому числі речі і документи. Зокрема, до матеріалів кримінального провадження долученні не всі насії інформації, електронні пристрої та документи, на яких збереглися або містяться дані спілкування ОСОБА_4 із ОСОБА_8, а підозрюваний обізнаний у способах знищення такої інформації з електронних інформаційних мереж. Окремо існування цього ризику, на думку детектива та прокурора, підтверджується вилученою в Тернопільській обласній раді заявою від імені ОСОБА_8 на виплату як учаснику АТО допомоги на лікування, яку останній не складав і не посвідчував, про що зазначив під час свого допиту.

Враховуючи зазначене, ризик знищення або спотворення будь-якої із речей чи документів, що мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий суддя визнає спроможним та приймає його до уваги.

Щодо ризику незаконного впливу на свідків, експертів, спеціалістів у цьому кримінальному провадженні

Посилаючись у своєму клопотанні на зазначений ризик, детектив вказав, що незаконний вплив може стосуватися як свідків, які вже допитані, так і інших осіб, які можуть надати показання щодо важливих обставин кримінального провадження. Сторона обвинувачення зазначає, що ОСОБА_4, використовуючи свої набуті зв`язки серед службових осіб правоохоронних та судових органів, має можливість та може впливати на свідків, зокрема, ОСОБА_8 та інших працівників Тернопільської обласної ради з приводу виділення матеріальної допомоги ОСОБА_8, а також інших свідків, які будуть встановленні під час подальшого розслідування.

Перевіряючи наявність зазначеного ризику, слідчий суддя враховує встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного ст. 615 цього Кодексу (частина 4 статті 95 КПК України).

Отже, на переконання слідчого судді, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом, крім випадків неможливості отримання безпосередньо судом таких показань внаслідок обставин, пов`язаних із введенням воєнного стану на території України. За таких обставин, заборона спілкуватися з певними визначеними особами, як наслідок встановлення ймовірного впливу на них, є об`єктивною необхідністю забезпечення «недоторканості» показань інших учасників кримінального провадження, які мають доказову цінність.

На думку слідчого судді, з метою подальшого безперешкодного розслідування по встановленню усіх обставин у цьому провадженні, необхідно обмежити підозрюваного у можливості спілкування зі свідком у цьому кримінальному провадженні з приводу обставин, викладених у повідомленні про підозру.

За таких обставин, слідчий суддя дійшов висновку, що на час розгляду клопотання, існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, на які посилається сторона обвинувачення у поданому клопотанні.

Щодо інших обставин, які враховуються при обранні запобіжного заходу

Зі змісту ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі ті, що перелічені у п.п. 1-12 цієї статті.

Дослідивши надані сторонами кримінального провадження відомості, слідчий суддя під час застосування ОСОБА_4 запобіжного заходу враховує, що станом на момент розгляду цього клопотання він досяг 43-річного віку, є громадянином України, одружений, має на утриманні двоє неповнолітніх дітей та батьків пенсійного віку (інвалідів 3 групи), є депутатом Тернопільської обласної ради VII скликання та обіймає посаду Голови постійної комісії з питань бюджету цієї ради, позитивно характеризується за місцем роботи, наділений відзнакою «Заслужений лікар України», має міцні соціальні зв`язки за місцем проживання та роботи.

Підозрюваний ОСОБА_4 раніше не судимий, відомості про застосування до нього раніше запобіжних заходів та про наявність повідомлення йому про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення слідчому судді не надано. Крім того, слідчий суддя враховує обсяг наявних доказів (зафіксованих дій) про можливе вчинення ним корупційного кримінального правопорушення і тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання його винуватим.

Недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Слідчим суддею встановлено, що стороною обвинувачення загалом доведена можлива причетність ОСОБА_4 до вчинення інкримінованого йому злочину, а також вірогідність існування ризиків стосовно вчинення ним дій, передбачених ст. 177 КПК України, що свідчить про наявність підстав для застосування до нього запобіжного заходу.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, зазначеним у ст. 177 КПК України.

Виходячи з положень п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосовано, зокрема до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України, що відноситься до категорії тяжких корупційних злочинів, та карається, зокрема, позбавленням волі на строк до десяти років.

Враховуючи усі наведені вище обставини, встановлені під час розгляду цього клопотання, слідчий суддя враховує, що ступінь впливу на особу та рівень її обмежень, пов`язаних із застосуванням запропонованого органом досудового розслідування запобіжного заходу в даному випадку є суттєвим, а тому можливість та необхідність застосування саме цього запобіжного заходу потребує ретельного аналізу щодо наявності таких відомостей, які можуть його виправдати.

Отже, слідчому судді належить зважити встановлені під час розгляду клопотання обставини таким чином, щоб збалансувати конкуруючі у цьому кримінальному провадженні інтереси з дотриманням принципів змагальності та рівності сторін.

Аналізуючи викладене вище, враховуючи, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4, є тяжким корупційним злочином і передбачає безальтернативне покарання у виді позбавлення волі та, беручи до уваги, що підозрюваний ОСОБА_4 з метою ухилення від органу досудового розслідування та суду має реальну можливість змінити місце свого перебування, а також впливати на свідків кримінального провадження, знищити або спотворити будь-яку із речей чи документів, що мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, застосування більш м`яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою не забезпечить можливості здійснення дієвого контролю за поведінкою підозрюваного та виконання ним процесуальних обов`язків.

Отже, враховуючи встановленні в ході розгляду клопотання обставини та інкриміноване підозрюваному кримінальне правопорушення, слідчий суддя приходить до висновку, що з урахуванням початку відкритої фази розслідування домашній арешт та застава, яка оплачується не одразу, як і особисте зобов`язання та особиста порука не відповідають тяжкості кримінального правопорушення, у якому підозрюється особа, та обсягу наданих доказів (зафіксованих дій за участю підозрюваного) і не зможуть уберегти від встановлених у цьому кримінальному провадженні ризиків. При цьому вік та стан здоров`я підозрюваного не виключають можливості тримання його під вартою.

З огляду на викладене вище, приймаючи до уваги тяжкість кримінального правопорушення, інкримінованого підозрюваному ОСОБА_4, встановлені у ході досудового розслідування ризики, які слідчий суддя визнав доведеними, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, слідчий суддя виключає об`єктивну можливість застосування до підозрюваного іншого більш м`якого запобіжного заходу, у зв`язку з чим приходить до висновку про обґрунтованість клопотання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Щодо розміру застави.

Слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України (ч. 3 ст. 183 КПК України).

Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого - не має бути таким, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави.

У клопотанні детектив, а в судовому засіданні прокурор, посилаючись на характер вчиненого кримінального правопорушення, зокрема те, що прохання і одержання неправомірної вигоди відбувалося депутатом обласної ради в особи, яка має право на матеріальну допомогу як колишній військовослужбовець ЗСУ, учасник АТО, а сама неправомірна вигода полягала у одержанні частини суми грошових коштів, що були виплачені із обласного бюджету ради, а також на встановленні ризики, майновий стан підозрюваного, просили у разі постановлення слідчим суддею ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити підозрюваному заставу у розмірі, який перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму працездатних осіб, а саме - триста розмірів прожиткового мінімуму працездатних осіб (908 400 грн).

Визначаючи розмір застави, який необхідно встановити, слідчий суддя враховує практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Зі змісту рішень Європейського суду з прав людини, зокрема у справах «Мангурас проти Іспанії», «Істоміна проти України», гарантії, передбачені п. 3 ст. 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, сума застави повинна бути оцінена враховуючи особу самого підозрюваного, його активи та його взаємовідносини в професійному середовищі, яке сформувало обставини для такої діяльності, з метою забезпечення ефективності даного заходу, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у разі неявки в судове засідання, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого.

Отже, розмір застави повинен бути достатнім стримуючим фактором для підозрюваного, щоб не здійснити втечу. При цьому, не допускається встановлення такого розміру застави, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави і перетворюється на безальтернативне ув`язнення.

Крім того, Європейський суд з прав людини також наголошує, що якщо на карту поставлене право на свободу, гарантоване ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, влада повинна приділяти питанню встановлення відповідного розміру застави таку ж увагу, якби це стосувалося обґрунтування необхідності тримання особи під вартою. Серйозність звинувачень проти обвинуваченого, як і його статки не можуть бути вирішальними факторами, що виправдовують суму застави.

Втім, вирішуючи питання щодо визначення розміру застави, який буде відповідним і достатнім, а також прийнятним, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини та відомостей щодо сімейного, майнового і соціального стану підозрюваного ОСОБА_4, тяжкості кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється, слідчий суддя приходить до висновку, що запропонований прокурором розмір застави у розмірі 908 400 грн жодним чином не пов`язується з майновим станом підозрюваного, не співвідноситься за розміром зі встановленими слідчим суддею ризиками, а тому є невиправдано високим та завідомо непомірним.

Звертаю увагу органу досудового розслідування, що будь-яке обмеження прав осіб не може досягатися за рахунок та на шкоду принципу змагальності сторін, а мета такого обмеження жодним чином не пов`язана з досягненням «вразливого стану» у будь-якої особи, а тому прохання про застосування до особи великого розміру застави повинно бути розумним з погляду її розміру та адекватною обстановці вчинення правопорушення і отриманим відомостям.

Слідчий суддя зазначає, що при розгляді цього клопотання не було встановлено виключних випадків, які дозволяли призначити заставу у розмірі, який перевищує 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб ( ч. 5 ст. 182 КПК України).

Отже, з урахуванням наведеного, а також тяжкості кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4, на переконання слідчого судді, застава в розмірі 150 000 грн (з урахуванням розміру отриманої матеріальної допомоги заявником за програмою «Турбота» у 2023 року - 53 000 грн, загального розміру допомоги у 2024 році - 84 000 грн та отриманого заявником розміру - 30 000 грн) буде співмірною встановленим слідчим суддею в ході розгляду клопотання обставинам, не є завідомо непомірною для підозрюваного ОСОБА_4 та забезпечуватиме його належну процесуальну поведінку і запобігатиме існуючим ризикам.

Визначений розмір застави та порядок її сплати під час перебування під вартою на переконання слідчого судді, в змозі урівноважити інтереси сторін щодо запобігання вчиненню дій, спрямованих на перешкоджання розслідуванню кримінального провадження з одного боку та щодо забезпечення можливості захищатися від кримінального переслідування належним чином - з іншого.

Слідчий суддя вважає, що визначений розмір застави є виправданим на даній стадії кримінального провадження - викриття вчиненого кримінального правопорушення, а в подальшому, в ході встановлення нових обставин кримінального правопорушення такий розмір може бути переглянутим з огляду на ці обставини з урахуванням норм кримінального процесуального законодавства.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 194 КПК України, для зменшення наведених вище ризиків на підозрюваного слід покласти обов`язки, передбачені цією нормою, необхідність застосування яких стороною обвинувачення доведено, а саме: прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою; повідомляти слідчого, прокурора або суд про кожне відлучення із Тернопільської області; повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи; утримуватись від спілкування зі свідком ОСОБА_8 щодо обставин, викладених у письмовому повідомленні про підозру ОСОБА_4 ; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

При цьому, з урахуванням встановлених в ході розгляду клопотання обставин, слідчий суддя не вбачає необхідності у покладенні на підозрюваного запропонованого стороною обвинувачення обов`язку: «не відлучатись із Тернопільської області без дозволу слідчого, прокурора або суду», та вважає, що в такому випадку достатнім буде «повідомляти слідчого, прокурора або суд про кожне відлучення із Тернопільської області», що взмозізабезпечити дієвість запобіжного заходу, запобігання існуючим ризикам та ефективність здійснення кримінального провадження.

Водночас, слідчий суддя вважає невиправданим прохання детектива та прокурора покласти на підозрюваного обов`язок носити електронний засіб контролю, оскільки в умовах воєнного стану існує постійний ризик необхідності евакуації цивільного населення через загрозу активних бойових дій чи ракетних ударів.

З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов висновку про часткове задоволення клопотання детектива про застосування запобіжного заходу.

Розглядаючи зазначене клопотання, слідчий суддя надав відповіді на всі вагомі аргументи сторін кримінального провадження.

Окремо слід зауважити, що згідно зі ст. 198 КПК України, висловлені в ухвалі слідчого судді за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 131, 132, 176-178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 205, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання старшого детектива ОСОБА_7 - задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 18 травня 2024 року, але в межах строку досудового розслідування.

Взяти підозрюваного ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, під варту в залі суду.

Визначити ОСОБА_4 заставу у розмірі 150 000 (сто п`ятдесят тисяч) грн.

У разі внесення застави у визначеному цією ухвалою розмірі, вважається, що до підозрюваного застосовано запобіжний захід у вигляді застави. Сума застави може бути внесена підозрюваним або іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) у розмірі, визначеному у цій ухвалі, у національній грошовій одиниці України на такий розрахунковий рахунок:

Вищий антикорупційний суд, код ЄДРПОУ 42836259;

номер рахунка за стандартом IBAN НОМЕР_1 ;

призначення платежу: прізвище, ім`я, по батькові підозрюваного, кошти застави, згідно з ухвалою слідчого судді (номер справи, дата ухвали, назва суду).

У разі звільнення підозрюваного ОСОБА_4 з-під варти у зв`язку із внесення застави покласти на нього такі обов`язки:

1)прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;

2)повідомляти слідчого, прокурора або суд про кожне відлучення із Тернопільської області;

3)повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи;

4)утримуватись від спілкування зі свідком ОСОБА_8 щодо обставин, викладених у письмовому повідомленні про підозру ОСОБА_4 ;

5)здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

Термін дії обов`язків, покладених слідчим суддею, визначити до 18 травня 2024 року, але в межах строку досудового розслідування. Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент часу внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу, протягом дії ухвали.

Строк дії ухвали до 18 травня 2024 року включно.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення. Виконання ухвали в частині доставлення підозрюваного до місця ув`язнення доручити батальйону конвойної служби ГУНП у м. Києві, а в частині подальшого тримання під вартою - керівнику Державної установи «Київський слідчий ізолятор».

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора, який здійснює процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні №52024000000000053 від 01 лютого 2024 року.

Копію ухвали вручити прокурору, підозрюваному, захисникам для відома.

Ухвала слідчого судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, ухвала слідчого судді, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1