- Головуючий суддя (ВАКС) : Федоров О.В.
Справа № 991/2277/24
Провадження 1-кс/991/2301/24
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
25 березня 2024 року м. Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52023000000000571 від 15.11.2023,
ВСТАНОВИВ:
20.03.2024 до Вищого антикорупційного суду надійшло вказане вище клопотання, яке на підставі протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду було передане на розгляд слідчого судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 .
1.Заявлені вимоги та їх обґрунтування
У своєму клопотанні заявник просить скасувати арешт, накладений ухвалою слідчої судді Вищого антикорупційного суду від 11 січня 2024 року у справі № 991/251/24, оскільки у його застосуванні відпала потреба.
Так, заявник вказує, що ухвалою слідчої судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_4 від 11 січня 2024 задоволено клопотання, про накладення арешту з метою забезпечення збереження речових доказів на майно ОСОБА_5, а саме: мобільний телефон марки «Iphone 12 Pro Max», IMEI: НОМЕР_1, IMEI 2: НОМЕР_2, серійний номер: НОМЕР_3, який вилучено 09 січня 2024 року під час обшуку за адресою: АДРЕСА_1 .
В обгрунтування ухвали зазначено, що зазначений мобільний телефон, може містити інформацію щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, зокрема, електронні копії створених документів, відомості про коло осіб, які могли бути причетні до обставин, які розслідуються у межах кримінального провадження, їх спілкування з цього приводу.
Однак, заявник вказує, що ним не було обмежено доступ до телефону, а навпроти добровільно вимкнуто паролі безпеки на телефоні для безперешкодного подальшого здійснення необхідних слідчих дій. Із часу накладення арешту минуло 2 місяці, а тому заявник вважає вказаний строк достатнім для проведення всіх необхідних слідчих та інших процесуальних дій з мобільним телефоном, а отже, вважає, що потреба у подальшому арешті відпала.
2.Позиції учасників у судовому засіданні
У судове засідання заявник не з`явився, однак надіслав заяву про розгляд поданого клопотання за його відсутності.
Детектив ОСОБА_6 також не з`явився у судове засідання, однак надіслав пояснення, в яких повідомив про відсутність подальшої потреби у застосуванні заходу забезпечення на вказаний мобільний телефон.
3.Оцінка та висновки слідчого судді
Абзацом 2 ч. 1 ст. 174 КПК України передбачено, що арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Із аналізу наведеної норми вбачається, що прийняття рішення про скасування арешту майна за клопотанням вищенаведених осіб можливе за наявності хоча б однієї з таких умов:
- вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба;
- вони доведуть, що арешт накладено необґрунтовано.
У клопотанні та у судовому засіданні заявник зазначає про те, що у подальшому арешті відпала потреба, а тому з огляду на принцип диспозитивності, слідчий суддя має встановити наявність або відсутність лише вказаної адвокатом підстави для скасування арешту.
На підставі документів, що містяться у матеріалах клопотання, слідчим суддею встановлено, що ухвалою слідчої судді Вищого антикорупційного суду від 11 січня 2024 року у справі № 991/251/24 накладено арешт на мобільний телефон марки «Iphone 12 Pro Max», IMEI: НОМЕР_1, IMEI 2: НОМЕР_2, серійний номер: НОМЕР_3, який вилучено 09 січня 2024 року під час обшуку за адресою: АДРЕСА_1 з метою збереження речових доказів.
В обґрунтування вказаного рішення слідча суддя зазначила, що під час обшуку було обмежено доступ до телефону, а тому доступ до пристрою пов`язаний з пдоланням системи логічного захисту. Тому існувала необхідність у проведенні експертного дослідження такого майна, що потребує залучення спеціалістів.
Враховуючи мету і підставу арешту, а також доводи учасників судового розгляду, слідчому судді необхідно з`ясувати, чи відпала подальша потреба у збереження вилученого майна як речових доказів у цьому кримінальному провадженні.
Відповідаючи на вказане питання, слідчий суддя виходить з того, що за змістом ч. 1 та ч. 2 ст. 98 КПК України, речовими доказами є, зокрема, матеріальні об`єкти, які містять відомості, що можуть бути використані як доказ факту чи обставин, які встановлюються під час кримінального провадження. Документи також є речовими доказами, якщо вони містять вказані вище ознаки.
При цьому, за змістом ч.3 та ч. 4 ст. 99 КПК України, оригіналом електронного документа є його відображення, якому надається таке ж значення, як документу, а копії інформації, що міститься в інформаційних (автоматизованих) системах, телекомунікаційних системах, інформаційно-телекомунікаційних системах, їх невід`ємних частинах, виготовлені слідчим, прокурором із залученням спеціаліста, визнаються судом як оригінал документа.
Крім того, відповідно до ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», у випадку зберігання інформації на кількох електронних носіях, кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа.
За змістом вказаних положень, електронний документ не має жорсткої прив`язки до певного матеріального носія, тому один і той же документ (файл) може існувати у ідентичному вигляді на різних носіях. При цьому, всі ідентичні за своїм змістом примірники електронного документа можуть розглядатися як оригінали та відрізнятися один від одного тільки часом та датою створення (аналогічна позиція міститься у постановах ККС ВС у справі № 490/10025/17 від 19.05.2020 та у справі № 677/2040/16-к від 22.10.2020).
З огляду на вказане, електронні документи є самостійними джерелами доказів, а тому, у випадку їх копіювання на інший матеріальний носій і за умови належного фіксування результатів такої дії, немає необхідності у збереженні матеріальних носіїв інформації, на яких такі електронні документи початково містились.
Виключенням з цього правила можуть бути, зокрема, ситуації, коли:
-матеріальні носії інформації являють собою електронні інформаційні системи або їх частини і їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження;
-такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення, чи є засобом, або знаряддям його вчинення, або зберегли на собі його сліди, у зв`язку з чим доказове значення мають не тільки електронні файли, що на них містяться але й безпосередньо самі носії;
-відтворення та/або дослідження електронних файлів неможливе з інших носіїв інформації, відмінних від тих, на яких вони були створені або встановлені, а тому їх збереження необхідне для забезпечення подальшого безпосереднього дослідження відповідних доказів у ході судового розгляду.
У таких випадках подальше збереження матеріальних носіїв інформації вважатиметься виправданим.
У цьому контексті, мають бути враховані також і строки утримання відповідних матеріальних носіїв, велика тривалість яких зазвичай обумовлюється тим, що проведення комп`ютерно-технічних досліджень, у тому числі на предмет наявності на відповідній техніці певної інформації, в т.ч. видаленої, є процесом досить тривалим та складним.
Водночас, будь-який тривалий строк має бути об`єктивно виправданий завданнями кримінального провадження та збалансований з правами та інтересами власника відповідного майна.
У зв`язку з цим, слідчий суддя має оцінити не тільки мету подальшого утримання матеріальних носіїв інформації, але й розумність строку, протягом якого вони перебувають у розпорядженні сторони обвинувачення.
Застосовуючи вказані правила до обставин цього кримінального провадження, суд враховує, що із пояснень детектива, встановлено, що станом на час розгляду цього клопотання, відсутня потреба у подальшому утриманні мобільного пристрою, що свідчить про досягнення усіх переслідуваних цілей, перевірки наявної на пристрої інформації та її фіксації.
За таких обставин, слідчий суддя дійшов висновку, що на даний час сам по собі відповідний носій інформації доказового значення не має, а отже не відповідає критеріям, визначеним ст. 98 КПК України, а тому у подальшому арешті мобільного телефону потреба відпала.
Враховуючи викладене, слідчий суддя доходить висновку про необхідність скасування арешту з відповідного майна.
З огляду на викладене та керуючись статтями 170-174, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя,
ПОСТАНОВИВ:
1.Клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52023000000000571 від 15.11.2023 - задовольнити.
2.Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчої судді Вищого антикорупційного суду від 11 січня 2024 року у справі № 991/251/24 (провадження 1- кс/991/257/24) на мобільний телефон марки «Iphone 12 Pro Max», IMEI: НОМЕР_1, IMEI 2: НОМЕР_2, серійний номер: НОМЕР_3 .
3.Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1