- Головуючий суддя (ВАКС) : Федоров О.В.
Справа № 991/2352/24
Провадження 1-кс/991/2378/24
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
26 березня 2024 року м. Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2,
представниці власника майна - адвоката ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання адвоката ОСОБА_3, подане в інтересах ОСОБА_4, про скасування арешту з майна, накладеного у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42019110350000029 від 13.02.2019,
ВСТАНОВИВ:
21.03.2024 до Вищого антикорупційного суду надійшло вказане клопотання, яке на підставі протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 14.02.2024 було передане на розгляд слідчого судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 .
1.Заявлені вимоги та їх обґрунтування
У поданому клопотанні адвокат просить скасувати арешт накладений ухвалою Вищого антикорупційного суду від 22.02.2024 у справі №991/1173/24 у межах кримінального провадження №42019110350000029 від 13.02.2019, на майно яке на праві власності належить ОСОБА_4, а саме на:
- земельні ділянки з кадастровими номерами: 3222480601:01:027:0006, 3220881300:04:001:4900, 3220881300:04:001:4824, 3220881300:04:001:4823, 3220881300:04:001:4819, 3220881300:04:001:4723, 3222786800:02:005:0014, 3220881300:04:001:4556, 3210900000:04:001:3115, 3210900000:04:001:3114, 3221888300:21:150:6028, 3222786800:02:005:0013, 3222755100:08:007:0004, 3222786800:02:005:0018;
- автомобіль VOLKSWAGEN TOUAREG, 2021 року випуску, днз AI2111СР, VIN-код: НОМЕР_1 ;
- автомобіль BMW IX1 XDRIVE 30, 2023 року випуску, днз НОМЕР_2, VIN-код: НОМЕР_3 ;
- мотоцикл BMW R 1250GS ADVENTURE, 2022 року випуску, днз НОМЕР_4, VIN-код: НОМЕР_5 .
Адвокат зазначає, що ухвалою від 22.02.2024 у справі №991/1173/24 був накладений арешт з метою забезпечення конфіскації як виду покарання на майно, яке на праві власності належить сину підозрюваного ОСОБА_5 - ОСОБА_4 .
Водночас, на переконання адвоката, слідчий суддя дійшов помилкового висновку про наявність підстав для накладення арешту на майно ОСОБА_4, оскільки, виходячи із положень ч. 5 ст. 170 КПК України, такий захід забезпечення може застосовуватися лише до майна підозрюваного, але аж ніяк не до майна членів його родини.
На думку адвоката, наведені в ухвалі висновки, що правочини по відчуженню майна підозрюваним ОСОБА_5 та його дружиною ОСОБА_6 у період з 16 по 20.08.2023 на користь їх сина ОСОБА_4 містять ознаки фраудаторності та укладені з метою уникнення арешту та/або можливої конфіскації майна, що перебуває у власності підозрюваного не відповідають фактичним обставинам, оскільки рішення про дарування синові вказаного майна було прийняте у зв`язку із ймовірною мобілізацією ОСОБА_5 .
Зокрема, адвокат зазначає, що ОСОБА_5 були вручені повістки відповідно до яких він мав прибути до ІНФОРМАЦІЯ_1 на 15.08.2023 та 31.08.2023. Водночас, 31.08.2023 за результатом проходження ВЛК ОСОБА_7 було визнано обмежено придатним для несення військового обов`язку чи військової служби.
На думку адвоката, висновок про недобросовісність укладених правочинів спростовується й тим фактом, що 08.12.2023 підозрюваний ОСОБА_5 на підставі відповідних договорів купівлі-продажу майнових прав, відступлення прав вимоги, актів приймання-передачі зареєстрував за собою право власності на квартиру площею 41,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 та квартиру площею 41,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 .
Враховуючи зазначені обставини, адвокат вважає, що арешт на майно ОСОБА_4 накладений необґрунтовано, а тому підлягає скасуванню.
2.Позиції учасників у судовому засіданні
Представниця власника майна - адвокат ОСОБА_3 підтримала подане нею клопотання та просила його задовольнити з викладених в ньому підстав.
Детектив НАБУ ОСОБА_8 в судове засідання не з`явився, однак до його початку надав письмові заперечення в яких просив відмовити в задоволенні клопотання, оскільки, на його переконання, арешт накладений обґрунтовано та у його застосуванні потреба на цей час не відпала, оскільки існує загроза відчуження арештованого майна на користь інших осіб, що уможливить уникнення підозрюваною конфіскації майна, як виду покарання.
Обґрунтовуючи свою позицію, детектив зауважував, що укладення договорів дарування відбулося відразу після затримання та повідомлення про підозру 5 учасникам злочинної схеми по незаконному заволодінню земельними ділянками, які вчинили злочини спільно із ОСОБА_5 у складі організованої групи, тому є підстави вважати, що укладення цих правочинів відбулось як намагання Швидкого та ОСОБА_6 вивести майно з-під арешту та можливої конфіскації як виду покарання.
3.Оцінка та висновки слідчого судді
Абзацом 2 ч. 1 ст. 174 КПК України передбачено, що арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Із аналізу наведеної норми вбачається, що прийняття рішення про скасування арешту майна за клопотанням вищенаведених осіб можливе лише за таких умов: вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу минула потреба або вони доведуть, що арешт накладено необґрунтовано.
У клопотанні адвокат зазначає про те, що арешт на майно був накладений необґрунтовано, а тому, з огляду на принцип диспозитивності, суд має встановити наявність або відсутність лише вказаної адвокатом підстави для скасування арешту.
Так, слідчий суддя встановив, що у межах кримінального провадження №42019110350000029 від 13.02.2019 ухвалою Вищого антикорупційного суду від 22.02.2024 (справа №991/1173/24, провадження №1-кс/991/1185/24) було накладено арешт на майно, зокрема нерухоме майно, право власності на яке зареєстроване за ОСОБА_5 .
Із вказаної ухвали вбачається, що арешт був накладений із метою забезпечення можливої конфіскації майна, як виду покарання у разі його призначення та відшкодування шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення (цивільний позов).
Оцінюючи можливість накладення арешту на вказане майно слідчий суддя виходив з того, що у межах кримінального провадження №42019110350000029 від 13.02.2019 ОСОБА_5 09.02.2024 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України за фактом пособництва у заволодінні землями ДП «ДГ «Дмитрівка», які розташовані на території м. Фастів Київської області площею 919,34 га та земельних ділянок ДП «Агрокомбінат «Пуща-Водиця», які знаходилися на території Софіївсько-Борщагівської та Петропавлівсько-Борщагівської сільських рад Києво-Святошинського району Київської області площею 284,32 га, оскільки конфіскація майна передбачена у санкції інкримінованого підозрюваному злочину, як обов`язкове додаткове покарання, а також з огляду на те, що сукупна вартість земельних ділянок, якими імовірно заволоділи учасники організованої групи складає понад 1,8 млрд гривень і у разі засудження ОСОБА_5 на нього може бути покладено обов`язок з відшкодування шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, зокрема за рахунок майна, яке йому належить. Тож, слідчий суддя дійшов висновку про наявність підстав для накладення арешту на майно, яке належить підозрюваному ОСОБА_5 .
Також, слідчим суддею була встановлена необхідність накладення арешту на майно, зокрема чотирнадцять земельних ділянок, два автомобілі та мотоцикл, яке у період з 16 по 20.08.2023 було відчужене підозрюваним ОСОБА_5 та його дружиною ОСОБА_6 на користь сина ОСОБА_4, з огляду на те, що укладені правочини по відчуженню вказаного майна містять ознаки фраудаторності, а їх укладення свідчить про намагання підозрюваного вивести майно з-під арешту та можливої конфіскації. З цих підстав, слідчий суддя дійшов висновку, що вказані об`єкти рухомого та нерухомого майна, право власності на які хоча і зареєстровані за ОСОБА_4, але фактично належать підозрюваному ОСОБА_5 та його дружині ОСОБА_6, і, як наслідок, на них може бути накладено арешт з метою забезпечення можливої конфіскації майна.
Вирішуючи питання про обґрунтованість накладення арешту на майно ОСОБА_4, слідчий суддя виходить з такого.
Стаття 170 КПК України встановлює, що арештом майна є тимчасове позбавлення за ухвалою слідчого судді права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно, зокрема, може бути об`єктом конфіскації як виду покарання, а також за рахунок нього може бути відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).
Так, відповідно до змісту ч. 5 ст. 170 КПК України у випадку накладення арешту з метою забезпечення конфіскації майна, арешт накладається на майно підозрюваного за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна.
При цьому, за вказаною підставою, арешт накладається лише 1) на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, 2) за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Водночас, адвокат зауважив, що ОСОБА_4 не є підозрюваним у кримінальному провадженні №42019110350000029 від 13.02.2019, а тому не було правових підстав для накладення на його майно арешту з метою забезпечення можливої конфіскації як виду покарання.
З огляду на те, що слідчому судді не надано доказів на підтвердження факту перебування спірного майна у власності ОСОБА_4, при розгляді цього клопотання слідчий суддя буде керуватися висновкам зробленими у вказаній вище ухвалі Вищого антикорупційного суду від 22.02.2024 (справа №991/1173/24, провадження №1-кс/991/1185/24), оскільки учасниками не оспорюється правильність таких висновків.
Так, слідчим суддею при розгляді клопотання про арешт майна на підставі наданих йому матеріалів, зокрема інформації, яка міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, було встановлено, що земельні ділянки з кадастровими номерами: 3222480601:01:027:0006, 3220881300:04:001:4900, 3220881300:04:001:4824, 3220881300:04:001:4823, 3220881300:04:001:4819, 3220881300:04:001:4723, 3222786800:02:005:0014, 3220881300:04:001:4556, 3210900000:04:001:3115, 3210900000:04:001:3114, 3221888300:21:150:6028, 3222786800:02:005:0013, 3222755100:08:007:0004, 3222786800:02:005:0018 набуті ОСОБА_4 у період з 16 по 20.08.2023 на підставі договорів дарування, при цьому попередніми власниками таких земельних ділянок є підозрюваний ОСОБА_5 та його дружина ОСОБА_6 .
Також з відомостей із реєстраційної картки транспортного засобу встановлено, що у власності ОСОБА_4 також перебувають об`єкти рухомого майна, а саме: автомобіль VOLKSWAGEN TOUAREG, 2021 р.в., VIN: НОМЕР_1, автомобіль BMW IX1 XDRIVE 30, 2023 р.в., VIN: НОМЕР_3 та мотоцикл BMW R 1250GS ADVENTURE, 2022 р.в., VIN: НОМЕР_5, право власності на які набуті останнім 16.08.2023 на підставі договорів дарування, а попередніми власниками таких транспортних засобів є підозрюваний ОСОБА_5 та його дружина ОСОБА_6 .
Виходячи з фактичних обставин, зокрема підстав і періоду набуття ОСОБА_4 у власність вказаного майна (у короткий проміжок часу після затримання та повідомлення про підозру особам, ймовірно причетним до вчинення вищеописаних злочинів), слідчий суддя дійшов висновку, що підозрюваний ОСОБА_5 та його дружина ОСОБА_6 ймовірно діяли недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами задля уникнення арешту та/або можливої конфіскації майна, що перебуває у власності підозрюваного.
Отже, слідчий суддя детально дослідивши вказані обставини, цілком обґрунтовано наклав арешт на подароване підозрюваним та його дружиною синові рухоме та нерухоме майно.
Водночас, адвокатом не було наведено достатньо вагомих аргументів на підтвердження необґрунтованості зазначених висновків, викладених в ухвалі від 22.02.2024. Зокрема, слідчий суддя вважає непереконливими доводи адвоката, що причиною переоформлення майна на сина стало не бажання уникнути його конфіскації, а можлива мобілізація підозрюваного, з огляду на отримані 15.08.2023 та 31.08.2023 повістки до ТЦК, оскільки на момент отримання підозрюваним вказаних повісток він не міг не знати про існування необхідних та достатніх підстав для визнання його обмежено придатним до військової служби. Слідчий суддя не вбачає причино-наслідкового зв`язку між вказаними обставинами, оскільки отримання відповідних повісток до ТЦК не тягне за собою будь-яких правових наслідків щодо припинення права власності чи обмеження такого права.
Не спростовує вказані висновки і факт того, що 08.12.2023 підозрюваний ОСОБА_5 зареєстрував за собою право власності на дві квартири у місті Києві, оскільки це не є новою обставиною, яка не досліджувалась та не враховувалась слідчим суддею при вирішенні питання про наявність правових підстав для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна. До того ж в ухвалі від 22.02.2024 не стверджується, що підозрюваний мав на меті приховати все належне йому майно, а лише констатується, що обставини відчуження конкретної частини майна на користь сина з достатньою імовірністю свідчать, що укладаючи такі правочини підозрюваний ОСОБА_5 та його дружина ОСОБА_6 діяли недобросовісно, зловживаючи своїми правами.
Враховуючи вказане, слідчий суддя доходить висновку, що арешт, накладений ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 22.02.2024 (справа №991/1173/24, провадження №1-кс/991/1185/24), є обґрунтованим, а тому не вбачає підстав для його скасування.
З огляду на викладене та керуючись статтями 170-174, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя,
ПОСТАНОВИВ:
1.Клопотання адвоката ОСОБА_3, подане в інтересах ОСОБА_4, про скасування арешту з майна, накладеного у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42019110350000029 від 13.02.2019, - залишити без задоволення.
2.Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1