- Головуючий суддя (ВАКС): Федоров О.В.
Справа № 991/2420/24
Провадження 1-кс/991/2445/24
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
29 березня 2024 року м. Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2,
детектива ОСОБА_3,
представника власника майна ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42019110350000029 від 13.02.2019,
ВСТАНОВИВ:
25 березня 2024 року вказане клопотання надійшло до Вищого антикорупційного суду і на підставі протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду було передано на розгляд слідчого судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 .
1.Короткий виклад змісту поданого клопотання
В обґрунтування поданого клопотання, прокурор зазначає, що Національним антикорупційним бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42019110350000029 від 13.02.2019 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 367, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 209, ч. 1 ст. 366 КК України, за фактами незаконного заволодіння земельними ділянками ДП «Дослідне господарство «Дмитрівка» НААН України, що перебували у користуванні на підставі державного акту на право постійного користування землею серії КВ № 0002 від 13.12.1995 на території м. Фастів Київської області, земельними ділянками ДП «Агрокомбінат «Пуща-Водиця», що перебували у користуванні на підставі державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-КВ №003658 від 11.11.2002 в адміністративних межах Софіївсько-Борщагівської сільської ради Київської області та перебували у користуванні на підставі державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-КВ №003662 від 15.11.2002 в адміністративних межах Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Київської області.
За твердженням детектива, до вчинення вказаних злочинів причетні службові особи Головного управління Держгеокадастру у Київській області ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, а також ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, та ОСОБА_17, які під керівництвом ОСОБА_18, шляхом використання механізму безоплатної приватизації земельних ділянок у порядку статтей 116, 118, 121 Земельного кодексу України наперед визначеними та підконтрольними особами та встановлення контролю над цими земельними ділянками на підставі раніше оформлених довіреностей з можливістю вчинення дій з розпорядження земельними ділянками отриманими під час безоплатної приватизації, заволоділи земельними ділянками державної власності площею 284,34 га, що перебували у землекористуванні ДП «Агрокомбінат «Пуща-Водиця» на території Софіївсько-Борщагівської та Петропавлівсько-Борщагівської сільських рад Київської області та які перебували у землекористуванні ДП «ДГ «Дмитрівка» на території м. Фастів Київської області, площею 919, 34 га, вартістю 1 123 331 337 гривень та 714 769 489,25 гривень відповідно.
За твердженням прокурора, в ході досудового розслідування встановлено, що окрім вищеперерахованих осіб до вчинення зазначених кримінальних правопорушень ймовірно причетний ОСОБА_19, який на момент вчинення злочину обіймав посаду Першого заступника Міністра аграрної політики та продовольства України, здійснював керування діяльностю органів Держгеокадастру та ймовірно був одним із кінцевих вигодонабувачів від реалізації земель ДП «ДГ «Дмитрівка» на користь ПСП «Агрофірма Світанок».
На підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 11.03.2024 по справі № 991/1918/24 18.03.2024 проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_20 за адресою: АДРЕСА_1 (земельна ділянка кадастровий номер 3222485800:03:005:0140).
В ході проведення обшуку виявлено належні ОСОБА_20 технічні пристрої: мобільний телефон iPhone з написом на тримачі для сім-карти НОМЕР_1, мобільний телефон iPhone з написом на тримачі для сім-карти НОМЕР_2, флеш-носій Apacer, ноутбук Asus FX 707 s/n НОМЕР_3, ноутбук Lenovo s/n YB02127060, ноутбук HP s/n CND3250620.
Прокурор зазначає, що доступ до вмісту мобільний телефонів iPhone з написом на тримачі для сім-карти НОМЕР_1, iPhone з написом на тримачі для сім-карти НОМЕР_2, ноутбуків Asus FX 707 s/n R8NRKD01501531B та HP s/n CND3250620 обмежено логічною системою захисту.
На флеш-носії Apacer та ноутбуці Lenovo s/n YB02127060 наявні електронні документи, зміст яких стосується земельних ділянок в київській області а також наявні ознаки попереднього видалення наявних там файлів.
З огляду на наявність розумних підозр вважати, що відомості, які містяться у зазначених технічних пристроях, а саме документи в електронному вигляді та листування з використанням програмних продуктів миттєвого обміну повідомленнями можуть бути використані у якості доказів у цьому кримінальному провадженні, прокурор зазначає, що вказані пристрої вилучено для подальшого проведення експертного дослідження з метою подолання системи логічного захисту, побітового копіювання в лабораторних умовах, а також виявлення та відновлення видалених або пошкоджених файлів.
На переконання прокурора, зазначені вище обставини, свідчать про наявність підстав для накладення арешту на вилучені технічні пристрої з метою збереження речових доказів та у разі необхідності для проведення експертного дослідження з метою подолання системи логічного захисту, встановлення видалених файлів та фізичних властивостей інформації, що містяться у вилучених пристроях, оскільки наявні відомості можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються у ході досудового розслідування.
Таким чином, з метою збереження речових доказів, а також з метою досягнення дієвості кримінального провадження, прокурор просить накласти арешт на майно вилучене під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_20 .
2.Позиція сторін у судовому засіданні
У судовому засіданні детектив клопотання підтримав, однак просив про його часткове задоволення, оскільки наразі відпала необхідність в накладенні арешту на вилучені мобільний телефон iPhone з написом на тримачі для сім-карти НОМЕР_2, флеш-носій Apacer, ноутбук Asus FX 707 s/n НОМЕР_3, ноутбук Lenovo s/n YB02127060, ноутбук HP s/n CND3250620 у зв`язку з тим, що наявна на них інформація була оглянута та скопійована, тому в органу досудового розслідування відсутня потреба в утриманні вказаного майна.
Представник власника майна адвокат ОСОБА_4 заперечував проти задоволення клопотання, зазначивши, що 28.03.2024 сторону захисту було повідомлено про завершення досудового розслідування, а тому орган досудового розслідування вже позбавлений можливості проводити слідчі (розшукові) дії, в тому числі отримувати висновки за результатом проведення експертиз.
3.Мотиви та оцінка слідчого судді
Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження.
Загальні вимоги щодо порядку застосування будь-яких заходів забезпечення визначені статтями 131 та 132 КПК України.
Стаття 170 КПК встановлює, що арештом майна є тимчасове позбавлення за ухвалою слідчого судді права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно, зокрема, є доказом кримінального правопорушення.
При цьому, згідно з абз. 1 ч. 3 ст. 171 КПК України для збереження речових доказів арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно може бути речовим доказом.
Водночас, відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абз.2 ч.1 ст. 170 КПК України. До таких ризиків відноситься можливість приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна.
Також положеннями ч. 10 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт може бути накладений на рухоме чи нерухоме майно, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді визначено необхідність арешту майна.
До того ж, за змістом ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для третіх осіб.
Отже, з аналізу зазначених норм КПК України, при вирішення питання про арешт майна слідчий суддя має встановити:
1) існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину такої тяжкості, що дозволяє застосування арешту майна;
2) таке майно, відноситься до виду майна, на яке можна накладати арешт та перебуває у власності осіб, щодо майна яких його дозволено накладати арешт;
3) таке майно відповідає ознакам речовим доказом;
4) за допомогою арешту можливо досягнути завдань, для виконання яких прокурор звертається із клопотанням;
5) наслідки арешту майна для осіб, чиї права обмежуються, будуть розумними та співрозмірними із завданнями цього кримінального провадження
З урахуванням вказаного, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, заслухавши пояснення сторін, слідчий суддя, встановлюючи наявність зазначених вище обставин, приходить до таких висновків.
3.1. Існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення відповідного ступеня тяжкості
Зі змісту клопотання та доданих до нього матеріалів, встановлено, що досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні здійснюється за фактами протиправного відчуження земель сільськогосподарського призначення, які перебували у постійному користуванні ДП «ДГ «Дмитрівка» та ДП «Агрокомбінат «Пуща-Водиця». Зокрема, за версією слідства, механізм розслідуваних злочинів полягав у тому, що службові особи Головного управління Держгеокадастру у Київській області протиправно віднесли земельні ділянки, які перебували у користуванні ДП «ДГ «Дмитрівка» до земель запасу, що уможливило передачу вказаних земельних ділянок у приватну власність фізичних осіб та подальше їх відчуження через посередників на користь ПСП «Агрофірма «Світанок». Водночас, за даними слідства, вказані фізичні особи, за якими було первісно зареєстровано право власності на такі земельні ділянки, не вживали будь-яких дій, направлених на підготовку документів з оформлення права власності на відповідні земельні ділянки та на оформлення довіреностей на право розпорядження ними на ім`я зазначених посередників. Схожим способом, однак без припинення права постійного користування, було вчинено дії щодо заволодіння шляхом передачі земельних ділянок ДП «Агрокомбінат «Пуща-Водиця» у приватну власність фізичних осіб та подальший їх продаж іншим особам.
Як встановлено слідчим суддею, реалізація злочинного плану передбачала узгоджені дії групи осіб, до якої входили службові особи ГУ Держгеокадастру у Київській області, зокрема ОСОБА_21, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, а також ОСОБА_18, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_14 та інші.
За версією слідства, злочинний план передбачав поетапне вчинення дій, а саме щодо припинення права користування земельними ділянками державних підприємств шляхом віднесення їх до земель запасу; проведення інвентаризації земель; формування земельних ділянок та присвоєння їм кадастрових номерів, пошук наперед визначених фізичних осіб, які мали отримати у власність земельні ділянки для особистого селянського господарства, видача від імені вказаних осіб довіреностей, оформлення та реєстрація на наперед визначених осіб земельних ділянок, що передбачало затвердження землеустрою та оформлення передачу у власність земельних ділянок таким особам та їх відчуження товариству.
Задля реалізації злочинного плану було використано процедуру безкоштовної приватизації земельних ділянок пільговими категоріями населення, зокрема зі статусом учасника бойових дій. Проте слідством встановлено, що реалізація такого права здійснювалась формально на підставі підроблених документів.
Описані вище дії зазначених осіб, їх взаємоузгодженість та взаємозалежність, характер та послідовність, створюють у слідчого судді переконання у тому, що такі особи ймовірно діяли у співучасті, мали спільний умисел, направлений на заволодіння земельними ділянками, які перебували у державній власності, вчинення операцій з купівлі-продажу та поділу таких земельних ділянок, з метою приховування їх незаконного походження.
При цьому, описані вище обставини та механізм ймовірно вчинених злочинів встановлені слідчим суддею на підставі сукупності досліджених у судовому засіданні документів у копіях, зокрема:
-протоколу про результати аудіоконтролю особи від 10.07.2023;
-протоколів огляду від 30.11.2022, 16.03.2023;
-інших матеріалів кримінального провадження.
Встановлені на підставі таких досліджених матеріалів відомості у сукупності із доводами клопотання і поясненнями детектива та у їх співставленні з диспозиціями статей, які передбачають кримінальну відповідальність за розслідувані злочини, формують у слідчого судді внутрішнє переконання про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення підозрюваними інкримінованих їм кримінальних правопорушень за викладених у клопотанні обставин.
3.2. Відповідне майно відноситься до виду майна, на яке можна накладати арешт та перебуває у власності осіб, щодо майна яких його дозволено накладати
Як зазначалося вище, арешт з метою збереження речового доказу може накладатися на майно будь-якої фізичної чи юридичної особи.
Слідчим суддею встановлено, що майно, щодо якого вирішується питання про його арешт, вилучене в ході обшуку, проведеного 18.03.2024 за місцем проживання ОСОБА_20, який за версією слідства може бути причетним до вчинення розслідуваних злочинів.
При цьому, з урахуванням наданих в судовому засіданні детективом уточнень, порушується питання про необхідність накладення арешту на майно, яким користується ОСОБА_20, а саме на мобільний телефон марки iPhone з написом на тримачі для сім-карти НОМЕР_1 .
Відповідне майно є рухомим, оскільки відповідає вимогам встановленим ч. 2 ст. 182 ЦК України, а обмежень чи заборон щодо накладення на таке майно арешту слідчим суддею не встановлено.
З огляду зазначене, слідчий суддя дійшов висновку, що відповідне майно може бути арештоване з метою, вказаною у клопотанні.
3.3.Вилучене майно відповідає ознакам речового доказу
Як зазначалося вище, арешт на майно може бути накладено з метою збереження речових доказів. У такому випадку арешт накладається на майно за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.
Відповідно до частини першої зазначеної статті речовими доказами, зокрема, є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно з ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, серед іншого, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення тощо.
Зі змісту поданого клопотання, доданих до нього матеріалів та наданих детективом уточнень, вбачається, що з вказаною метою прокурор просить накласти арешт на мобільний телефон марки iPhone з написом на тримачі для сім-карти НОМЕР_1 .
Як встановлено слідчим суддею, вказаний мобільний телефон був вилучений в ході обшуку за місцем проживання ОСОБА_20, на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 11.03.2024 по справі №991/1918/24 (провадження №1-кс/991/1943/24). Вказаною ухвалою прямо надано дозвіл на відшукання та вилучення, зокрема, електронних носіїв інформації, комп`ютерної техніки, ноутбуків, нетбуків, SD-картах, оптичних дисків, флеш-накопичувачів, жорстких дисків, переносних носіїв інформації, засобів зв`язку (мобільних телефонів, планшетів, тощо), які перебувають у користуванні ОСОБА_20 .
Відповідно до протоколу обшуку від 18.03.2024 в ході попереднього огляду мобільний телефон марки iPhone з написом на тримачі для сім-карти НОМЕР_1 було встановлено, що доступ до нього обмежений системою логічного захисту у вигляді шестизначного коду-паролю, який ОСОБА_20 повідомляти відмовився.
Враховуючи, що вказаний мобільний телефон належить ОСОБА_20 та з огляду на необхідність подолання системи логічного захисту з метою виявлення, детального вивчення та аналізу наявних на ньому відомостей, а також копіювання його вмісту, детективом прийнято рішення про його вилучення.
На думку слідчого судді, дії детектива повністю узгоджуються із вимогами ч. 2 ст. 168 КПК України, відповідно до якої тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, дозволяється у випадках, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.
Враховуючи обставини розслідуваного злочину, умови відшукання і вилучення вказаного мобільного телефону, відсутність технічної можливості оглянути та скопіювати його вміст без вилучення, слідчий суддя вважає виправданою необхідність утримання такого технічного пристрою у розпорядженні органу досудового розслідування з метою подолання системи логічного захисту для уможливлення подальшого огляду на предмет наявності на ньому інформації, що може мати значення для досудового розслідування та повного копіювання такої інформації.
Постановою детектива від 19.03.2024 на підставі ст. 98 КПК України мобільний телефонiPhoneз написомна тримачідля сім-карти НОМЕР_1 визнано речовим доказом.
Крім цього, оскільки під час обушку не вдалося здійснити копіювання інформації, що міститься на телефоні та провести відповідний огляд його вмісту через необхідність подолання системи логічного захисту, постановами детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_22 від 21.03.2024 було призначено проведення судових комп`ютерно-технічних експертиз та експертиз електронних комунікацій до проведення яких залучено як експерта фахівця в галузі інформаційних (комп`ютерних) технологій старшого детектива Національного бюро Підрозділу детективів цифрової криміналістичної лабораторії Національного бюро України ОСОБА_23, що підтверджується інформацією відображеною у службовій записці від 21.03.2024.
З огляду на це, слідчий суддя вважає, що наразі у контексті потреб досудового розслідування існує необхідність у проведенні детального огляду вилученого мобільного телефону, в т.ч. шляхом проведення експертного дослідження, яке дозволить у повному обсязі скопіювати наявні на ньому файли та перевірити на предмет наявності видалених.
У такому випадку суттєвим для отримання такої інформації є наявність самого пристрою, який становитиме предмет дослідження відповідного експерта, що узгоджується із положеннями п. 13.3 розділу ІІ Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 № 1950/5).
Тому, враховуючи описані у клопотанні та у п. 3.1. цієї ухвали обставини вчинення розслідуваних злочинів, механізм їх вчинення та діяльність ймовірно причетних осіб, слідчий суддя доходить висновку, що відомості, які можуть бути виявлені на вилученому технічному пристрої, можуть бути використані як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Відповідно мобільний телефон, як матеріальний носій цих відомостей, також має ознаки речового доказу і може бути використаний сторонами кримінального провадження як таке процесуальне джерело доказів.
Слідчий суддя також враховує, що з часу вилучення мобільного телефону до часу прийняття рішення стосовно арешту його арешту минув досить незначний проміжок часу, що об`єктивно не давав органу досудового розслідування можливості провести повне копіювання його вмісту та здійснити його огляд на предмет наявності відомостей, які можуть мати суттєве значення для кримінального провадження та видалених файлів.
За таких обставин, слідчий суддя доходить висновку про наявність достатніх підстав вважати, що існує можливість використання вилученого майна як доказу у кримінальному провадженні і воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.
Водночас, слідчий суддя вважає безпідставними доводи представника власника майна про призначення судової комп`ютерно-технічної експертизи, предметом дослідження якої є вилучений у ОСОБА_20 мобільний телефон, поза межами строку досудового розслідування з огляду на те, що 28.03.2024 прокурором було прийнято рішення про завершення досудового розслідування.
Так, за загальним правилом, слідчі (розшукові) дії, негласні слідчі (розшукові) дії можуть проводитися лише в розпочатому кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до ЄРДР, та не можуть проводитися після закінчення строків досудового розслідування. Будь-які слідчі (розшукові) дії, проведені з порушенням цього правила, є недійсними, а встановлені внаслідок них докази недопустимими (ч. 3 ст. 214, ч. 8 ст. 223, ст. 219 КПК України).
При цьому, приписи п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК України пов`язують закінчення досудового розслідування з постановленням процесуального рішення постанови про закриття кримінального провадження, або вчиненням комплексу процесуальних дій, пов`язаних з направленням до суду обвинувального акту чи відповідного клопотання.
Тобто кінцевим моментом строку досудового розслідування є його закінчення, як це передбачено у ст. 219 КПК України, та не має точок дотику із завершенням досудового розслідування. До цього слід додати, що законодавчі обмеження на проведення слідчих (розшукових) дій «прив`язані» саме до закінчення, а не до завершення досудового розслідування (аналогічна позиція міститься у постанові ККС ВС у справі №344/6630/17 від 17 лютого 2021 року).
Отже, з оглядну на зазначене, а також враховуючи, що вказана експертиза була призначена 21.03.2024, тобто до прийняття прокурором процесуального рішення про завершення досудового розслідування, слідчий суддя вважає, що отримання результатів експертного дослідження на стадії завершення досудового розслідування не суперечитиме положенням кримінального процесуального закону.
3.4. За допомогою арешту буде досягнуто завдань, для виконання яких прокурор звертається із клопотанням
Завданнями арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Зокрема, зважаючи на обставини, що розслідуються у межах цього кримінального провадження, характер діяльності ймовірно причетних осіб, обізнаність ймовірно причетних осіб із ходом проведення досудового розслідування, обґрунтованим є твердження про наявність ризику знищення, спотворення, приховування чи зміни відомостей, наявних на вилученому мобільному телефоні. Враховуючи, що на такому телефоні ймовірно містяться відомості, які можуть мати істотне значення для цього кримінального провадження, існує загроза його знищення, зокрема, видалення листування, адресатів, телефонних дзвінків, документів, програм, а також приховування чи знищення самого пристрою.
3.5. Наслідки арешту майна для осіб, чиї права обмежуються, будуть розумними та співрозмірними із завданнями цього кримінального провадження
Критерії розумності та співрозмірності обмеження права власності є оціночними поняттями та визначаються на розсуд слідчого судді. Відповідно до статті 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. При цьому, обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті (Рішення ЄСПЛ від 05.01.2000 у справі «Беєлер проти Італії», заява № 33202/96, параграф 107). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (Рішення ЄСПЛ у справі Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21.02.1986, заява № 8793/79, параграф 50).
На думку слідчого судді, накладення арешту в даному випадку є розумним та співрозмірним завданням кримінального провадження. У цьому контексті слідчий суддя враховує, серед іншого, суспільну небезпеку ймовірно вчиненого кримінального правопорушення, його специфіку і тяжкість, ймовірну причетність до його вчинення особи, яка є власником вилученого майна, а також можливість виявлення на відповідному майні відомостей, що мають істотне значення для розслідування відповідних злочинів. За таких обставин, слідчий суддя вважає, що пов`язані із накладенням арешту обмеження не є невиправдано обтяжливими для власника такого майна.
При цьому, у ході розгляду клопотання слідчим суддею не встановлено негативних наслідків арешту майна для третіх осіб.
З урахуванням зазначеного, слідчий суддя переконаний, що накладення арешту на даному етапі досудового розслідування у цьому випадку є пропорційним та співрозмірним завданням кримінального провадження і переслідує легітимну мету.
Слідчий суддя відзначає, що накладення арешту на відповідний технічний пристрій не є припиненням права власності на нього або невідворотнім позбавленням такого права. Хоча власник і обмежується у реалізації всіх правомочностей щодо відповідного майна, однак такий захід є тимчасовим.
У цьому контексті слідчий суддя відзначає, що доказове значення у цьому кримінальному провадженні мають не самі по собі матеріальні носії інформації, а наявні на них електронні файли і відомості.
Слідчий суддя зауважує, що електронний документ не має жорсткої прив`язки до певного матеріального носія, тому один і той же документ (файл) може існувати у ідентичному вигляді на різних носіях. При цьому, всі ідентичні за своїм змістом примірники електронного документа можуть розглядатися як оригінали та відрізнятися один від одного тільки часом та датою створення (аналогічна позиція міститься у постановах ККС ВС у справі №490/10025/17 від 19 травня 2020 року та у справі № № 677/2040/16-к від 22 жовтня 2020 року).
З огляду на це, електронні документи є самостійними джерелами доказів, а тому, у випадку їх копіювання на інший матеріальний носій і за умови належного фіксування результатів такої дії, немає необхідності у збереженні матеріальних носіїв інформації, на яких такі електронні документи початково містились (за виключенням передбачених законом випадків).
Водночас, з метою повного та всебічного проведення розслідування, існує необхідність у проведенні повного огляду, ряду досліджень щодо вилученого майна, у тому числі на предмет наявності на ньому конкретної (в т.ч. видаленої) інформації, що є процесом досить тривалим та складним, потребує залучення спеціалістів, експертів та за певних обставин особливого програмного забезпечення. При цьому, вказаний процес очевидно ускладняються у випадках наявності на відповідних пристроях систем логічного захисту та необхідності пошуку видаленої інформації, а тому потребує значного часу. З огляду на вказане та беручи до уваги значення вилученого майна для кримінального провадження слідчий суддя вважає, що на даному етапі досудового розслідування, є виправданою необхідність утримання відповідного планшету у розпорядженні слідства.
Водночас, слідчий суддя наголошує, що будь-який тривалий строк має бути об`єктивно виправданий завданнями кримінального провадження та збалансований з правами та інтересами власника відповідного майна. У зв`язку з цим, зі спливом часу виправданість подальшого арешту відповідного технічного пристрою може бути предметом перевірки слідчим суддею у порядку ст. 174 КПК України, а тому таке утримання на кожному етапі досудового розслідування має обґрунтовуватись реальною потребою їх збереження у розпорядженні органу досудового розслідування.
Також слідчий суддя вважає за необхідне застосувати заборону користування та розпорядження майном, зважаючи на встановлені ризики приховування, пошкодження, знищення та передачі майна, яке є речовими доказами і зберегло на собі сліди вчинення злочину, оскільки відсутність вказаних заборон унеможливить досягнення заявленої мети арешту, а також посилюватиме ризик знищення, перетворення, переховування чи втрати такого майна.
З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов висновку про наявність необхідних і достатніх підстав для часткового задоволення клопотання детектива про арешт майна з метою збереження речових доказів.
На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 131, 170-173, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя,
ПОСТАНОВИВ:
1.Клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 про арешт майна у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42019110350000029 від 13.02.2019, задовольнити частково.
2. Накласти арешт (із забороною користування та відчуження) на майно, вилучене 18.03.2024 в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_20 за адресою: АДРЕСА_1 (земельна ділянка кадастровий номер 3222485800:03:005:0140), а саме на:
- мобільний телефон iPhone з написом на тримачі для сім-карти НОМЕР_1 .
3. В іншій частині вимог клопотання відмовити.
4. Ухвала про арешт майна підлягає негайному виконанню.
5. Копію ухвали негайно після її оголошення вручити детективу.
6. Арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому у застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
7. Ухвала може бути оскаржена до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
8. Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Слідчий суддя ОСОБА_1