- Головуючий суддя (АП ВАКС): Боднар С.Б.
Справа № 991/1962/24
Провадження №11-сс/991/241/24
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 квітня 2024 року м. Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4
підозрюваного ОСОБА_5
захисників ОСОБА_6, ОСОБА_7
прокурора ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційні скарги захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 та прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 22 березня 2024 року, якою частково задоволено скаргу захисника ОСОБА_7 на повідомлення ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК України, у межах кримінального провадження № 42023000000001295 від 04 серпня 2023 року,
УСТАНОВИЛА:
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 22 березня 2024 року частково задоволено скаргу захисника ОСОБА_7, подану в порядку п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України, та скасовано вручене ОСОБА_9 у межах кримінального провадження № 42023000000001295 від 04 серпня 2023 року повідомлення про підозру від 21 листопада 2023 року щодо вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК України, у частині словосполучення: «особливо тяжке», яке міститься у реченні наступного змісту: «Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_9, який з 29.08.2019 є народним депутатом України, а також членом Комітету Верховної Ради України з питань антикорупційної політики, вчинив особливо тяжке корупційне кримінальне правопорушення за таких обставин» на 1 аркуші повідомлення про підозру.
У решті скарги захисника відмовлено.
Під час розгляду зазначеної скарги слідчим суддею встановлено, що вручене ОСОБА_9 повідомлення про підозру відповідає закріпленим у статті 277 КПК України вимогам до його змісту, а вручення такого повідомлення про підозру здійснено з дотримання встановленого ст. 278 КПК України порядку. Крім того, слідчий суддя також дійшов висновку, що з огляду на зібрані у цьому кримінальному провадженні докази у своїй сукупності та взаємозв`язку ОСОБА_9 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК України. Однак, оскільки санкція ч. 4 ст. 369 КК України передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від п`яти до десяти років з конфіскацією майна або без такої, очевидним є той факт, що відповідне кримінальне правопорушення не належить до особливо тяжких злочинів. А отже, підозру в частині словосполучення: «особливо тяжке», яке міститься на 1 аркуші відповідного повідомлення про підозру, необхідно скасувати.
Не погодившись з таким рішенням слідчого судді, захисник ОСОБА_6 звернувся до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 22 березня 2024 року та постановити нову, якою задовольнити скаргу захисника ОСОБА_7 .
В обґрунтування своєї позиції захисник зазначає про необґрунтованість врученого ОСОБА_9 повідомлення про підозру стосовно вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК України. При цьому доводи, зазначені захисником у апеляційній скарзі, є ідентичними твердженням сторони захисту, викладеним у поданій до суду першої інстанції скарзі на вручене ОСОБА_9 повідомлення про підозру, та стосуються відсутності в діях останнього складу зазначеного кримінального правопорушення, а також внесення відомостей за таким правопорушенням до ЄРДР неуповноваженою особою (детективом, а не Генеральним прокурором).
З апеляційною скаргою на зазначену ухвалу слідчого судді до суду також звернулась прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8, яка просить скасувати ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 22 березня 2024 року та постановити нову, якою в задоволенні скарги захисника відмовити.
Апеляційна скарга прокурора обґрунтована тим, що ухвала слідчого судді є незаконною та необґрунтованою, у зв`язку з чим її необхідно скасувати з підстав істотного порушення слідчим суддею вимог кримінального процесуального закону. На переконання прокурора, кримінальний процесуальний закон не передбачає можливості скасування повідомлення про підозру в частині, а оскаржуваною ухвалою слідчий суддя по суті вніс зміни в повідомлення про підозру ОСОБА_9 у непередбачений законом спосіб. Процедура зміни повідомлення про підозру особі врегульована ст. 279 КПК України та, з урахуванням вимог глави 37 КПК України, належить до виключної компетенції Генерального прокурора (виконувача обов`язків Генерального прокурора) чи заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. Водночас зазначення у повідомленні про підозру словосполучення «особливо тяжке» очевидно є опискою, яка не призвела та не може призвести до порушення прав підозрюваного.
У судове засідання з`явились підозрюваний ОСОБА_5, його захисники ОСОБА_6 та ОСОБА_7, а також прокурор ОСОБА_8 . Інші учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду скарг, у судове засідання не з`явились, у зв`язку з чим колегією суддів прийнято рішення здійснювати розгляд поданих апеляційних скарг за наявного складу учасників.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення підозрюваного та його захисників, які підтримали апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 та заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, пояснення прокурора, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги сторони захисту та просила задовольнити її апеляційну скаргу, перевіривши матеріали провадження та доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла таких висновків.
Пунктом 10 ч. 1 ст. 303 КПК України передбачено, що підозрюваний, його захисник чи законний представник на досудовому провадженні може оскаржити повідомлення слідчого, дізнавача, прокурора про підозру після спливу двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом.
Питання повідомлення особи про підозру врегульоване нормами глави 22 КПК України. Так, згідно ч. 1 ст. 276 КПК України повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 КПК України, у випадках: 1) затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення; 2) обрання до особи одного з передбачених КПК запобіжних заходів; 3) наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Відповідно до ст. 277 КПК України, письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором і має містити такі відомості: 1) прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення; 2) анкетні відомості особи (прізвище, ім`я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру; 3) найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення; 4) зміст підозри; 5) правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 6) стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру; 7) права підозрюваного; 8) підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.
Кримінальний процесуальний кодекс України не містить положень, якими були б визначені підстави для скасування повідомлення про підозру та не встановлює будь-яких обмежень щодо предмету перевірки слідчим суддею такого повідомлення, проте закріплює: що підозра має ґрунтуватися на допустимих доказах; обов`язок захисника забезпечувати з`ясування обставин, які спростовують підозру; строк, після спливу якого дозволяється оскаржувати повідомлення про підозру (два місяці); функцію слідчого судді та вимоги щодо оцінки ним доказів у тому числі при розгляді скарги про скасування повідомлення про підозру.
Аналіз зазначених положень КПК України дає підстави для висновку, що при оскарженні повідомлення про підозру слідчий суддя уповноважений перевіряти, зокрема, дотримання процесуального порядку вручення повідомлення про підозру, а також наявність достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.
У ході розгляду поданої стороною захисту скарги слідчий суддя з`ясував відповідні обставини та дійшов висновку, що вручення ОСОБА_9 повідомлення про підозру здійснено з дотримання встановленого ст. 278 КПК України порядку, а ОСОБА_9 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК України. Переконливих доводів, які б ставили під сумнів законність і умотивованість наведених висновків слідчого судді, апеляційна скарга сторони захисту не містить.
Згідно матеріалів провадження, досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42023000000001295 від 04 серпня 2023 року здійснюється за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК України.
У межах вказаного кримінального провадження, 21 листопада 2023 року ОСОБА_9 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК України, а саме в пропозиції службовій особі, яка займає особливо відповідальне становище, надати їй неправомірну вигоду та наданні такої вигоди за вчинення службовою особою дій в інтересах того, хто пропонує та надає таку вигоду, та в інтересах третьої особи дій з використанням наданого їй службового становища (том 1, а.с. 30-36).
На переконання органу досудового розслідування, ОСОБА_9, який з 29.08.2019 є народним депутатом України, членом Комітету Верховної Ради України з питань антикорупційної політики, та одночасно ректором Державного біотехнологічного університету, дію контракту якого припинено до складання повноважень народного депутата України, у період з 01.08.2023 по 05.09.2023 висловив пропозицію Голові Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України ОСОБА_10, який є службовою особою, що займає особливо відповідальне становище, надати за вчинення ним з використанням свого службового становища дій щодо виділення коштів з фонду ліквідації наслідків збройної агресії для проведення ремонту будівель Державного біотехнологічного університету у порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 10.02.2023 № 118, неправомірну вигоду в розмірі від 50 000 до 100 000 доларів США та 8 % від суми виділених коштів, а 05.09.2023 надав частину раніше обумовленої неправомірної вигоди, забезпечивши перерахування на рахунок ОСОБА_10 НОМЕР_1 у криптовалюті «Bitcoin» 0,39 BTC, що на час вчинення операції було еквівалентно 10 030, 41 доларів США.
За результатом розгляду поданої стороною захисту скарги слідчий суддя дійшов мотивованого висновку про наявність у цьому провадженні достатніх доказів для підозри ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК України, які у своїй сукупності та взаємозв`язку відповідають тому мінімальному рівню стандарту «достатніх підстав (доказів)», що закріплений в п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК України.
Колегія суддів погоджується з таким висновком слідчого судді та вважає, що сукупність наявних у матеріалах провадження доказів свідчить про обґрунтованість повідомленої ОСОБА_9 підозри та формують внутрішнє переконання причетності підозрюваного до вчинення відповідного кримінального правопорушення. При цьому колегія суддів бере до уваги, що стандарт доказування «достатніх підстав (доказів) для підозри» та «обґрунтована підозра» не передбачають, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження.
З огляду на викладене колегія суддів відхиляє твердження захисту стосовно відсутності у матеріалах провадження доказів на підтвердження всіх елементів складу інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, а також стосовно наявності у врученому ОСОБА_9 повідомленні про підозру певних неузгодженостей, оскільки такі доводи не спростовують висновку слідчого судді щодо її обґрунтованості та можуть бути усунуті в ході подальшого здійснення досудового розслідування.
На переконання колегії суддів, дії, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_9, підпадають під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК України. Однак, на цьому етапі колегія суддів не вирішує питання про доведеність винуватості ОСОБА_9 та остаточність кваліфікації його дій.
Оцінюючи доводи захисту стосовно необхідності кваліфікації кожної зустрічі ОСОБА_9 з ОСОБА_11 як окремого складу злочину, слідчий суддя дійшов висновку, що здійснення окремої кваліфікації кожної зустрічі не відповідає фактичним обставинам змісту повідомлення про підозру та може мати наслідком суттєве погіршення становища підозрюваного ОСОБА_9, оскільки штучно і невиправдано збільшить осяг його кримінальної відповідальності за такою підозрою, що може призвести до безпідставного збільшення покарання у випадку визнання його винуватим, з огляду на положення ст. 70 КК України. Крім того, при складанні письмового повідомлення про підозру кваліфікація дій особи має здійснюватися прокурором (детективом за погодженням з прокурором), а у випадку, передбаченому ст. 482-2 КПК України - Генеральним прокурором, та належить до його дискреційних повноважень, з чим погоджується і колегія суддів.
Критично слідчий суддя оцінив й твердження захисту щодо відсутності закріпленого на законодавчому рівні визначення поняття криптовалюта «Bitcoin» та невжиття органом досудового розслідування заходів з метою встановлення об`єму наданої неправомірної вигоди (0,39 ВТС), оскільки диспозиція ч. 4 ст. 369 КК України не містить такої кваліфікуючої ознаки як розмір неправомірної вигоди, а криптовалюта «Bitcoin» відповідає визначенню неправомірної вигоди, яке міститься у п. 2 примітки до ст. 354 КК України.
Стосовно ж тверджень захисту про внесення відомостей за зазначеним кримінальним правопорушенням до ЄРДР неуповноваженою особою слідчий суддя зазначив, що наявне у витязі з ЄРДР прізвище детектива НАБУ « ОСОБА_12 » є прізвищем та ініціалами реєстратора, який сформував відповідний витяг. Водночас, з доручення про здійснення досудового розслідування від 04 серпня 2023 року вбачається, що відомості до ЄРДР за фактом можливого вчинення народним депутатом України кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК України внесені саме Генеральним прокурором (том 1, а.с. 58).
Колегія суддів погоджується з такими висновками слідчого судді та вважає їх обґрунтованими. Водночас подана стороною захисту апеляційна скарга не містить будь-яких доводів на спростування відповідних висновків слідчого судді.
Безпідставними є й доводи прокурора щодо необхідності скасування оскаржуваної ухвали у зв`язку з неможливістю внесення слідчим суддею змін у повідомлення про підозру, а також скасування повідомлення про підозру в частині. На переконання колегії суддів, зазначені твердження прокурора ґрунтуються виключно на особистому розумінні та тлумаченні положень КПК України, яке не відповідає його точному змісту.
Скасування слідчим суддею врученого ОСОБА_9 повідомлення про підозру в частині словосполучення: «особливо тяжке», яке міститься 1 аркуші такого повідомлення, не змінює суті пред`явленої ОСОБА_9 підозри та жодним чином не впливає на права та свободи підозрюваного, а лише усуває наявні у ній неточності. Після усунення зазначених недоліків з указаного повідомлення про підозру чітко вбачається у вчиненні якого кримінального правопорушення підозрюється ОСОБА_9, а також правову кваліфікацію відповідного кримінального правопорушення. А тому, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора.
З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку, що ухвала слідчого судді постановлена у відповідності до вимог чинного законодавства, із з`ясуванням всіх обставин, які мають значення для вирішення справи, а відтак вважає постановлене рішення законним і обґрунтованим та не вбачає підстав для його скасування.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 276-278, 309, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційні скарги захисника та прокурора залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 22 березня 2024 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3