- Головуючий суддя (ВАКС) : Олійник О.В.
Справа № 991/1627/24
Провадження № 1-кп/991/18/24
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 квітня 2024 року м. Київ
Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі:
головуючого судді ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
з участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
обвинуваченого ОСОБА_6,
захисника ОСОБА_7,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання захисника ОСОБА_7 про звільнення обвинуваченого ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42022000000000624 від 26.05.2022, за обвинуваченням
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, народного депутата України IХ скликання, з вищою освітою, одруженого, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 366-2 КК України,
ВСТАНОВИВ:
На розгляді Вищого антикорупційного суду перебуває зазначене кримінальне провадження.
У судовому засіданні 17.04.2024 захисник ОСОБА_7 заявила клопотання про звільнення обвинуваченого ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження.
Обґрунтування клопотання
Захисник мотивувала клопотання тим, що 1) трирічний строк давності притягнення ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності за вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення закінчився, 2) обвинувачений не заперечує щодо звільнення його від кримінальної відповідальності, закриття кримінального провадження та повністю розуміє відповідні процесуальні наслідки, тому існують законодавчо визначені підстави для звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України та закриття кримінального провадження № 42022000000000624 від 26.05.2022 на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.
Позиції учасників судового провадження
Захисник ОСОБА_7 та обвинувачений ОСОБА_6 підтримали заявлене клопотання, просили суд задовольнити.
Обвинувачений ОСОБА_6 надав згоду на звільнення його від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження з нереабілітуючої підстави. Зазначив, що не ухилявся від досудового розслідування та суду, раніше не судимий, до кримінальної відповідальності в межах інших кримінальних проваджень не притягувався.
Прокурор ОСОБА_5 не заперечував щодо задоволення клопотання захисника ОСОБА_7 . Просив суд вирішити долю речових доказів та скасувати застосований захід забезпечення кримінального провадження.
Мотиви та висновки суду
Згідно з обвинувальним актом у кримінальному провадженні № 42022000000000624 від 26.05.2022 ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 366-2 КК України (у редакції Закону України від 04.12.2020 № 1074-IX), а саме в умисному внесенні 31.03.2021 суб`єктом декларування завідомо недостовірних відомостей до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції», за 2020 рік, коли такі відомості відрізняються від достовірних на суму понад 4000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Частинами 2, 3 ст. 4 КК України передбачено, що кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Часом вчинення кримінального правопорушення визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.
Частиною 2 ст. 5 КК України визначено, що закон про кримінальну відповідальність, що встановлює кримінальну протиправність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.
На час вчинення інкримінованого кримінального правопорушення санкція ч. 2 ст. 366-2 КК України (у редакції Закону України від 04.12.2020 № 1074-IX) передбачала покарання у виді штрафу від трьох тисяч до п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадських робіт на строк від ста п`ятдесяти до двохсот сорока годин, або обмеження волі на строк до двох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
За таких обставин кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 366-2 КК України (у редакції Закону України від 04.12.2020 № 1074-IX), згідно з класифікацією кримінальних правопорушень, визначеною ст. 12 КК України, є нетяжким злочином.
Відповідно до ст. 44 КК України особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом. Таке звільнення здійснюється виключно судом у порядку, встановленому законом.
Кримінальним кодексом України визначено, що закінчення строків давності є однією із підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності. Так, п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України передбачено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею нетяжкого злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років, і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки.
Перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п`ятнадцять років, а з часу вчинення кримінального проступку - п`ять років (ч. 2 ст. 49 КК України, еталонний текст з Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів - ІНФОРМАЦІЯ_2
Перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у ч. 1, 2 цієї статті строків особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років (ч. 3 ст. 49 КК України).
Відповідно до ч. 5 ст. 49 КК України (в редакції станом на 31.03.2021) давність не застосовується у разі вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, передбачених у ст. 109-114-1, проти миру та безпеки людства, передбачених у ст. 437-439 і ч. 1 ст. 442 цього Кодексу.
Порядок звільнення від кримінальної відповідальності унормовано § 2 глави 24 КПК України.
Частинами 1, 4 ст. 286 КПК України передбачено, що звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом. Якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність (ч. 3 ст. 288 КПК України).
Аналогічна норма міститься у п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України та передбачає, що кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Разом з тим абз. 3 ч. 7, ч. 8 ст. 284 КПК України визначено, що у разі якщо суд встановить наявність підстав для закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, суд на будь-якій стадії судового провадження зобов`язаний з`ясувати та врахувати думку обвинуваченого щодо закриття кримінального провадження. Закриття кримінального провадження або ухвалення вироку з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 цієї статті, не допускається, якщо підозрюваний, обвинувачений проти цього заперечує. У цьому разі кримінальне провадження продовжується в загальному порядку, передбаченому цим Кодексом.
Тобто, у разі настання обставин, передбачених ч. 1, 2 ст. 49 КК України, звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є обов`язком суду за наявності згоди підозрюваного, обвинуваченого на таке звільнення. Водночас звільнення особи від кримінальної відповідальності є безумовною підставою для закриття кримінального провадження.
Зважаючи на викладене суд звільняє особу від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності та закриває кримінальне проводження щодо неї за сукупності таких умов: 1) з дня вчинення особою кримінального правопорушення та до набрання вироком законної сили минув відповідний диференційований строк давності, передбачений ч. 1 ст. 49 КК України, або ж загальний строк, передбачений ч. 2 ст. 49 КК України, 2) вчинене кримінальне правопорушення не входить до переліку злочинів, який міститься в ч. 5 ст. 49 КК України, до яких давність не застосовується, 3) особа надала згоду на звільнення від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження.
Суд зауважує, що на обчислення строку давності впливають факти вчинення особою до закінчення зазначених у ч. 1, 2 ст. 49 КК України строків нового злочину (за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років), а також ухилення особи від досудового розслідування або суду. За таких обставин строк давності відповідно переривається та зупиняється.
Хоча положення ст. 49 КК України передбачають, що особа може бути звільнена від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення минули певні строки, проте ст. 62 Конституції України визначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
З урахуванням того, що 1) стороною захисту порушено перед судом питання про звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності та закриття кримінального провадження, що фактично свідчить про відмову обвинуваченого від свого права на повний судовий розгляд, 2) таке клопотання розглядається невідкладно, при його розгляді не передбачено встановлення винуватості особи у вчиненні певного кримінально караного діяння, 3) визнання своєї винуватості є правом, а не обов`язком особи, 4) звільнення від кримінальної відповідальності відбувається незалежно від визнання обвинуваченим вини, суд вважає, що встановлення наявності такої умови для звільнення особи від кримінальної відповідальності як вчинення нею кримінального правопорушення обмежується лише фактом висунення їй обвинувачення. Більш широке тлумачення зазначеної умови на цій стадії кримінального провадження вочевидь суперечитиме засадам презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини.
Згідно з обвинуваченням днем вчинення інкримінованого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 366-2 КК України (у редакції Закону України від 04.12.2020 № 1074-IX), є 31.03.2021.
Матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_6 ухилявся від досудового розслідування або суду, чи в період перебігу строку давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення вказаного кримінального правопорушення вчинив новий злочин. Отже, такий строк давності не зупинявся та не переривався.
З огляду на встановлені в судовому засіданні обставини суд дійшов висновку, що трирічний строк давності, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, закінчився 31.03.2024.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 366-2 КК України (у редакції Закону України від 04.12.2020 № 1074-IX), не належить до злочинів проти основ національної безпеки України, проти миру та безпеки людства, перелік яких визначено в ч. 5 ст. 49 КК України (в редакції станом на 31.03.2021). Тобто законодавча заборона звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності на нього не поширюється.
Враховуючи, що 1) строк давності притягнення ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 366-2 КК України (у редакції Закону України від 04.12.2020 № 1074-IX), закінчився, 2) кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 366-2 КК України (у редакції Закону України від 04.12.2020 № 1074-IX), не входить до переліку злочинів, який міститься у ч. 5 ст. 49 КК України та до яких давність не застосовується, 3) обвинувачений надав згоду на звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України та закриття кримінального провадження, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для звільнення обвинуваченого ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 366-2 КК України (у редакції Закону України від 04.12.2020 № 1074-IX), на підставі ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності, та закриття кримінального провадження № 42022000000000624 від 26.05.2022 на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.
Отже, клопотання захисника ОСОБА_7 підлягає задоволенню.
Інші процесуальні питання
Цивільний позов у кримінальному провадженні не пред`являвся.
Під час досудового розслідування кримінального провадження № 42022000000000624 від 26.05.2022 з метою забезпечення збереження речових доказів застосовано такий захід забезпечення кримінального провадження як арешт майна, а саме:
1) ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 20.01.2023 у справі № 991/418/23, провадження № 1-кс/991/419/23, накладено арешт на майно, вилучене 17.01.2023 під час проведення обшуку будинку за місцем проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_2 (кадастровий номер земельної ділянки 3223155400:06:006:0031), а саме на: мобільний телефон марки Apple iPhone, модель XS Мах, s/n: НОМЕР_1, ІМЕІ: НОМЕР_2 із сім-карткою мобільного оператора; мобільний телефон марки Apple iPhone із маркуванням, що містилось на тримачі для сім-картки, а саме: НОМЕР_3 разом із сім-карткою мобільного оператора; апаратний крипто-гаманець Ledger-Nano X;
2) ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 23.06.2023 у справі № 991/5140/23, провадження № 1-кс/991/5161/23, накладено арешт на майно, що належить ОСОБА_8 та яке вилучене 06.06.2023 під час проведення обшуку автомобіля марки Toyota Land Cruiser, 2000 року випуску, VIN-код НОМЕР_4, державний номерний знак НОМЕР_5, а саме на мобільний телефон марки Apple iPhone, модель 11 Pro, номер моделі MWCQ2LL/A, s/n: НОМЕР_6, IMEI: НОМЕР_7 .
Вказане майно визнано речовими доказами, що підтверджується відповідними постановами старшого детектива Національного антикорупційного бюро України від 17.01.2023 та від 06.06.2023.
Згідно з ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.
У кримінальному провадженні відсутні підстави для застосування спеціальної конфіскації, а потреба в подальшому арешті майна з метою забезпечення збереження речових доказів наразі відпала, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про необхідність скасування арешту майна.
Водночас суд вирішує долю речових доказів у кримінальному провадженні за правилами, передбаченими у ч. 9 ст. 100 КПК України.
Означені речові докази підлягають поверненню їх власникам, а саме ОСОБА_6 та ОСОБА_8 відповідно.
Документи, які надані суду прокурором, підлягають залишенню в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання (п. 7 ч. 9 ст. 100 КПК України).
Сторони кримінального провадження не просили суд вирішити питання щодо процесуальних витрат.
Водночас в обвинувальному акті зазначено, що витрати на залучення експерта для проведення судової товарознавчої експертизи від 19.12.2023 № 433/1/23 складають 133 281,28 грн.
Зважаючи на положення ст. 118, ч. 1, 2 ст. 122, ч. 1 ст. 126 КК України, суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат (у тому числі витрат, пов`язаних із залученням експерта) у будь-якому рішенні, яким завершується розгляд кримінального провадження по суті, у тому числі й в ухвалі про закриття кримінального провадження у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності. Вказане твердження узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 17.06.2020 у справі № 598/1781/17.
Кримінальний процесуальний кодекс України прямо не передбачає стягнення процесуальних витрат з особи, кримінальне провадження щодо якої закрито на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України у зв`язку зі звільненням її від кримінальної відповідальності.
За таких обставин процесуальні витрати на залучення експерта для проведення експертизи, понесені органом досудового розслідування та пов`язані зі здійсненням кримінального провадження, у розмірі 133 281,28 грн слід віднести на рахунок держави. Така позиція суду відповідає правовому висновку Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеному в постанові від 12.09.2022 у справі № 203/241/17.
Питання щодо застосування, зміни або скасування інших заходів забезпечення кримінального провадження, які б підлягали вирішенню при постановленні ухвали про закриття кримінального провадження, відсутні.
Керуючись ст. 100, 124, 126, 284-286, 288, 372, 392 КПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Клопотання захисника ОСОБА_7 про звільнення обвинуваченого ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42022000000000624 від 26.05.2022, задовольнити.
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 366-2 КК України (у редакції Закону України від 04.12.2020 № 1074-IX), звільнити від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності.
Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42022000000000624 від 26.05.2022, за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 366-2 КК України (у редакції Закону України від 04.12.2020 № 1074-IX), закрити на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Скасувати арешт майна, а саме:
1) накладений ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 20.01.2023 у справі № 991/418/23, провадження № 1-кс/991/419/23, на майно, вилучене 17.01.2023 під час проведення обшуку будинку за місцем проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_2 (кадастровий номер земельної ділянки 3223155400:06:006:0031), а саме на:
- мобільний телефон марки Apple iPhone, модель XS Мах, s/n: НОМЕР_1, ІМЕІ: НОМЕР_2 із сім-карткою мобільного оператора;
- мобільний телефон марки Apple iPhone із маркуванням, що містилось на тримачі для сім-картки, а саме: НОМЕР_3 разом із сім-карткою мобільного оператора;
- апаратний крипто-гаманець Ledger-Nano X, -
майно повернути власнику ОСОБА_6 ;
2) накладений ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 23.06.2023 у справі № 991/5140/23, провадження № 1-кс/991/5161/23, на майно, що належить ОСОБА_8 та яке вилучене 06.06.2023 під час проведення обшуку автомобіля марки Toyota Land Cruiser, 2000 року випуску, VIN-код НОМЕР_4, державний номерний знак НОМЕР_5, а саме на мобільний телефон марки Apple iPhone, модель 11 Pro, номер моделі MWCQ2LL/A, s/n: НОМЕР_6, IMEI: НОМЕР_7, - майно повернути власнику ОСОБА_8 .
Документи, які надані суду прокурором, залишити в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.
Судові витрати віднести на рахунок держави.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду через Вищий антикорупційний суд протягом семи днів з дня її оголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3