Документ № 118541676

Справа №991/1860/24

Провадження 1-кп/991/23/24

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

ОКРЕМА ДУМКА

головуючого судді ОСОБА_1 до ухвали від 18.04.2024

про задоволення заяви про самовідвід судді ОСОБА_2

18 квітня 2024 року м. Київ

1. Стислий зміст судового рішення.

18.04.2024 ухвалою колегії суддів Вищого антикорупційного суду (ВАКС) в складі головуючого судді ОСОБА_1, суддів ОСОБА_2 і ОСОБА_3 в цій справі задоволено заяву судді ОСОБА_2 про самовідвід та відведено її від розгляду кримінального провадження №52020000000000603 від 25.09.2020.

2. Обґрунтування незгоди з судовим рішенням.

2.1. Категорично не погоджуюсь із вищезазначеною ухвалою колегії суддів, яка постановлена більшістю голосів, а тому на підставі частини 3 статті 375 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) вважаю необхідним висловити окрему думку.

2.2. Фактично єдиною підставою задоволення самовідводу були такі мотиви:

«Судовий розгляд кримінального провадження по суті пред`явленого обвинувачення презюмує не просто дослідження доказів, а їх оцінку, зокрема, на предмет допустимості.

Тоді як допустимість доказів напряму залежить від (1) дотримання процедури їх збирання, (2) одержання дозволу слідчого судді на вчинення окремих слідчих дій, (3) прийняття процесуальних рішень у межах строку досудового розслідування тощо. Крім того, у підготовчому судовому засіданні сторона захисту має право надати заперечення на ті ухвали слідчого судді, які не підлягали оскарженню під час досудового розслідування.

Як було встановлено з реєстру матеріалів досудового розслідування, у цьому кримінальному провадженні судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб здійснював слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_4 (т. 1, а.с.).

За наведених обставин, колегія суддів вочевидь матиме зобов`язання проаналізувати рішення слідчих суддів на предмет їх відповідності вимогам кримінального процесуального закону, а відтак суддя ОСОБА_2, будучи у складі колегії суддів, буде надавати оцінку рішенням свого чоловіка ОСОБА_4, який здійснював судовий контроль за дотриманням прав, свобод та законних інтересів у цьому кримінальному провадженні. При цьому колегія суддів може встановити, до прикладу, порушення слідчим суддею засад рівності учасників, незазначення у судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторони провадження, перешкоджання реалізації прав учасників тощо, що одночасно з процесуальними наслідками відповідно до статті 106 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" може бути підставою для притягнення слідчого судді до дисциплінарної відповідальності.

За таких умов, суддя ОСОБА_2 опиниться у стані реального конфлікту інтересів, що є неприпустимим та неминуче викликатиме у стороннього спостерігача обґрунтовані сумніви у її неупередженості.

У зв`язку з цим, з метою виключення у стороннього спостерігача сумнівів у неупередженості судді ОСОБА_2, сприяння зростанню довіри до судових органів, а також недопущення конфлікту інтересів, колегія суддів дійшла висновку, що заява судді про самовідвід підлягає задоволенню».

2.3. Відповідно до частини 1 статті 21 КПК кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.

Перелік підстав, за наявності яких особами, які беруть участь в кримінальному провадженні, може бути заявлено відвід судді, визначений частинами 1, 2 статті 75 КПК, а саме: 1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім`ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; 2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; 3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах провадження; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; 5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи. У складі суду, що здійснює судове провадження, не можуть бути особи, які є родичами між собою.

Окрім того, частиною 1 статті 76 КПК визначено, що суддя, який брав участь у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, не має права брати участі у цьому ж провадженні в суді першої, апеляційної і касаційної інстанцій, крім випадків перегляду ним в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, яка була постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.

Тобто неупередженість суду є однією із фундаментальних засад здійснення правосуддя, з метою дотримання якої учасники судового провадження наділені правом заявити відвід, який відповідно до частини 5 статті 80 КПК повинен бути вмотивованим. При цьому, згідно з частиною 4 статті 80 КПК, заяви про відвід під час судового провадження подаються до початку судового розгляду. Подання заяви про відвід після початку судового розгляду допускається лише у випадках, якщо підстава для відводу стала відома після початку судового розгляду.

Також згідно із частиною 5 статті 9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі- ЄСПЛ).

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Зокрема в пункті 104 рішення ЄСПЛ у справі «Олександр Волков проти України» (заява №21722/11) від 27.05.2013 зазначено, що, як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ`єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (і) суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (іі) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (див., серед інших, рішення у справах «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria), від 24 лютого 1993 року, Series А № 255, пп. 28 та 30, та «Веттштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), заява № 33958/96, п. 42, ECHR 2000-ХІІ).

Аналогічно в пункті 66 рішення ЄСПЛ у справі «Бочан проти України» (заява №7577/02) від 03.05.2007 зазначено, що «безсторонність», в сенсі пункту 1 статті 6, має визначатися відповідно до суб`єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до об`єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв`язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є довіра, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі.

В пункті 50 рішення ЄСПЛ в справі «Білуха проти України» (заява №33949/02) від 09.11.2006 зазначено, що стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного.

Отже, для вирішення питання щодо відводу чи самовідводу судді або складу суду необхідно перевірити додержання об`єктивного чи суб`єктивного критеріїв безсторонності суду, а саме формування складу суду для розгляду конкретної справи у встановлений законом спосіб (об`єктивний критерій), та надати оцінку доводам заявника про недодержання вимог щодо особистої безсторонності суду (суб`єктивний критерій), що має бути належним чином обґрунтовано.

2.4. У цьому випадку заява про самовідвід містила доводи, які свідчили про можливе недодержання винятково суб`єктивного критерію безсторонності суду, чому необхідно було надати оцінку, однак така вимога проігнорована більшістю членів колегії.

При цьому в ухвалі в нейтральній формі викладені позиції учасників судового засідання, чим спотворено реальний зміст їх думок - як сторони обвинувачення, так й сторони захисту, - а саме прокурор, обвинувачений та його захисники не підтримали заявлений самовідвід, зазначивши, що не вбачають будь-яких ознак упередженості судді ОСОБА_2 за наведених в заяві обставин, разом з тим довіривши вирішення цього питання на розсуд суду, що зафіксовано за допомогою технічних засобів кримінального провадження.

Окрім того, всі учасники судового засідання на моє пряме запитання щодо можливості ототожнення поняття «конфлікт інтересів» із поняттям «упередженість» дали негативну відповідь.

КПК не визначає змісту поняття «упередженість», проте загалом під таким розуміють суб`єктивно-негативне ставлення особи до іншої особи чи явища, обумовлене процесом неусвідомленої або стереотипної попередньої їх оцінки без достатніх на те підстав. При цьому належить зазначити, що поняття «інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості» є суб`єктивно оціночним, і його тлумачення залежить від правосвідомості особи, яка його застосовує, проте в будь-якому випадку таке має бути обумовлено конкретними фактами, які можуть бути перевірені.

Натомість, в статті 1 Закону України «Про запобігання корупції» наведено визначення таких термінів як: «потенційний конфлікт інтересів» - наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об`єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень; «приватний інтерес» - будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв`язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях; «реальний конфлікт інтересів» - суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

Відтак вважаю повністю надуманими аргументи більшості членів колегії щодо гіпотетичної можливості надання у підготовчому судовому засіданні заперечень на ті ухвали слідчого судді ОСОБА_4, які не підлягали оскарженню під час досудового розслідування, а відтак необхідності судді ОСОБА_2 у складі колегії суддів надавати оцінку рішенням свого чоловіка.

Адже в жодному випадку не може бути підставою для самовідводу судді лише припущення про можливе настання в майбутньому певних обставин.

Ба більше, у разі фактичного настання таких обставин, відсутні будь-які перешкоди саме тоді подати відповідну заяву про самовідвід, яка повинна бути розглянута колегією за наявності конкретних фактів.

При цьому обов`язково належить врахувати, що за умов колегіального розгляду усіх справ у ВАКС у будь-якому випадку всі судові рішення ухвалюються більшістю голосів членів колегії, а відтак думка двоє «неупереджених» членів колегії, які точно не мають будь-яких родинних зв`язків з ОСОБА_4, завжди переважатиме думку третього члена колегії.

2.5. В цьому конкретному випадку слідчий суддя ОСОБА_4 постановив під час досудового розслідування у кримінальному провадженні №52020000000000603 від 25.09.2020 лише 1 (одну) ухвалу від 01.03.2022 в справі №991/1289/22, якою задовольнив клопотання детектива НАБУ, продовживши строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №5202000000000603 від 25.09.2020 на 12 (дванадцять) місяців до 25.03.2023 включно, що обґрунтовувалось винятково необхідністю для закінчення досудового слідства отримання висновків судово-економічних експертиз та відповіді на запит про міжнародну правову допомогу, можливої необхідності у скеруванні інших запитів про міжнародну правову допомогу, а також на те, що в Україні введено воєнний стан.

З реєстру матеріалів досудового розслідування, доданого до обвинувального акту в кримінальному провадженні №52020000000000603 від 25.09.2020, вбачається, що повідомлення про підозру вручено лише 07.02.2023, та що досудове розслідування завершено 28.04.2023 шляхом відкриття матеріалів в порядку статті 290 КПК.

Частинами 4, 5 статті 295-1 КПК визначено, що слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про продовження строку досудового розслідування до повідомлення особі про підозру у разі його протиправності та необґрунтованості. Крім підстав, передбачених частиною 4 цієї статті, слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про продовження строку досудового розслідування після повідомлення особі про підозру, якщо слідчий не доведе, що додатковий строк необхідний для отримання доказів, які можуть бути використані під час судового розгляду, або для проведення чи завершення проведення експертизи, за умови що ці дії не могли бути здійснені чи завершені раніше з об`єктивних причин, а також якщо досліджені під час вирішення цього питання обставини свідчать про відсутність достатніх підстав вважати, що сталася подія кримінального правопорушення, яка дала підстави для повідомлення про підозру, та/або підозрюваний причетний до цієї події кримінального правопорушення.

Відтак очевидно, що КПК вирізняє дві окремі процесуальні процедури для продовження строку досудового розслідування - до та після повідомлення особі про підозру, причому у першому випадку КПК не встановлює обов`язку слідчого судді оцінювати будь-які обставини кримінального провадження, зобов`язуючи винятково дослідити формальну обґрунтованість клопотання.

Отже, оскільки слідчий суддя ОСОБА_4 постановив вищезазначену ухвалу про продовження строку досудового розслідування задовго до повідомлення про підозру, то тому у нього жодним чином не могли виникнути упередженість до майбутнього підозрюваного, яка гіпотетично могла би передатись його дружині ОСОБА_2, тим більше, що вкрай сумнівним та очевидно недоведеним є факт спілкування між ними щодо обставин цього кримінального провадження.

2.6. Статтею 15 Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням ХІ з`їзду суддів України від 22.02.2013, визначено, що неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи. Суддя не повинен зловживати правом на самовідвід. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у разі неможливості ухвалення ним об`єктивного рішення у справі.

Відповідно до пункту 2.1 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19.05.2006, схвалених резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27.07.2006 №2006/23, при виконанні своїх обов`язків суддя вільний від будь-яких схильностей, упередженості чи забобонів, а згідно з їх пунктом 2.5 суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді. До таких прикладів відноситься якщо: 1) у судді склалося реальне упереджене ставлення до якоїсь зі сторін або судді з його власних джерел стали відомі певні докази чи факти стосовно справи, яка розглядається; 2) раніше при розгляді цього самого предмета спору суддя виступав як адвокат чи долучався до справи як важливий свідок; 3) суддя чи члени його родини матеріально зацікавлені в рішенні у відповідній справі.

В коментарях до Бангалорських принципів поведінки суддів від 2007 року, розміщених на офіційному сайті Ради суддів України, зазначено, що .особисті цінності, яких дотримується суддя, його світогляд чи уявлення про закон не можуть вважатися упередженістю. Той факт, що суддя має певну загальну думку щодо правового чи соціального питання, яке безпосередньо стосується справи, не позбавляє його/її права розглядати справу.

Відтак вважаю, що не можна оминути увагою ту практичну обставину, що буквально нещодавно рішенням зборів суддів ВАКС від 22.02.2024 №1 затверджено персональний склад постійних колегій суддів та резервних суддів постійних колегій, яким створено постійну колегію у складі суддів ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 .

Враховуючи, що на розгляд цієї колегії в подальшому будуть надходити різноманітні кримінальні провадження, в яких ймовірно брав участь ОСОБА_4 як слідчий суддя, більшістю голосів членів постійної колегії започаткована деструктивна практика, яка у майбутньому призведе до постійних заяв про самовідводи з надуманих підстав, що вочевидь призведе до радикального збільшення часу судових проваджень та унеможливить судовий розгляд у розумні строки.

3. Висновок.

З огляду на вищенаведене вважаю, що колегія суддів повинна була відмовити у задоволенні заяви про самовідвід судді ОСОБА_2 через відсутність будь-яких обставин, які б обґрунтовано свідчили про її упередженість, та відтак реально унеможливлювали б її участі в ухваленні колегією суддів законного судового рішення у цій справі.

_______________Суддя ОСОБА_1