- Головуючий суддя (ВАКС) : Федоров О.В.
Справа № 991/2749/24
Провадження 1-кс/991/2775/24
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
23 квітня 2024 року м. Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність уповноваженої особи Національного антикорупційного бюро України щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань,
ВСТАНОВИВ:
03.04.2024 до Вищого антикорупційного суду надійшла скарга ОСОБА_3 на бездіяльність уповноваженої особи Національного антикорупційного бюро України, яка полягає у невнесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинення кримінального правопорушення за її заявою від 12.03.2024.
Вказана скарга на підставі повторного автоматичного визначення слідчого судді від 19.04.2024 була передана на розгляд слідчого судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 .
1.Зміст поданої скарги
У своїй скарзі ОСОБА_3 вказує, що 12.03.2024 засобами поштового зв`язку вона звернулась до Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) з заявою від 12.03.2024 №12-03 щодо ймовірного вчинення суддею Заводського районного суду м. Миколаєва ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 382 КК України.
Як зазначено в скарзі, вказана заява була отримана адресатом 15.03.2024, однак, в порушення вимог ст. 214 КПК України, відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені не були, про початок досудового розслідування заявника не повідомлено, витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань не надано.
Враховуючи вказане, ОСОБА_3 просить задовольнити її скаргу та зобов`язати уповноважену особу Національного антикорупційного бюро України внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про вчинення суддею Заводського районного суду м. Миколаєва ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 382 КК України та розпочати розслідування.
2.Позиція учасників судового засідання
У судове засідання ОСОБА_3 не з`явилась, однак у своїй скарзі просила здійснити розгляд за її відсутності, викладені у ній вимоги підтримала.
Представник Національного антикорупційного бюро України в судове засідання не з`явився, водночас до його початку надав письмові пояснення в яких повідомив, що за результатом розгляду заяви ОСОБА_3 від 12.03.2024 №12-03 не встановлено достатньо даних про обставини скоєння кримінального корупційного правопорушення, яке підслідне Національному антикорупційному бюро України відповідно до ч. 5 ст. 216 КПК України, а також не встановлено достатніх підстав для внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань та здійснення досудового розслідування, про що заявницю повідомлено листом від 09.04.2024 №512-294/9960. Просив провести судовий розгляд за відсутності уповноваженої особи Національного антикорупційного бюро України, врахувати при прийнятті судового рішення повідомлені ним обставини та відмовити в задоволенні скарги ОСОБА_3 .
Керуючись положеннями ч. 3 ст. 306 КПК України, слідчий суддя вважає за можливе розглядати скаргу за відсутності скаржниці ОСОБА_3 та представника органу, бездіяльність уповноваженої особи якого оскаржується, оскільки це не є перешкодою для розгляду відповідної скарги.
У зв`язку з цим та у відповідності до ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксація під час розгляду скарги слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.
3.Мотиви та оцінка слідчого судді
Відповідно до ч. 1 ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності слідчого в порядку, передбаченому КПК України.
Порядок звернення до суду за судовим захистом у кримінальному провадженні врегульований КПК України. Зокрема, право на подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора під час досудового розслідування передбачено статтею 303 КПК України.
3.1. Щодо предметної підсудності
Порядок звернення із такими скаргами та їх розгляду слідчим суддею врегульовано ст. 304-307 КПК України.
Частиною 1 статті 306 КПК України визначено, що скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду (далі - ВАКС), - слідчим суддею ВАКС.
Питання предметної підсудності ВАКС врегульоване нормами ст. 33-1 КПК України, яка передбачає перелік кримінальних правопорушень та умови, за яких вони віднесені до предметної підсудності ВАКС. До вказаного переліку не належать, зокрема, кримінальні правопорушення, передбачені ст. 366, 382 КК України.
У зв`язку з цим, слідчий суддя не розглядатиме доводи скарги, які стосуються невнесення відомостей про кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 382 КК України, що не відносяться до предметної підсудності Вищого антикорупційного суду, а тому обмежується розглядом вказаної скарги лише у частині невнесення відомостей про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 364 КК України, яке, за доводами заявника, вчинене працівниками правоохоронних органів.
3.2. Щодо відсутності бездіяльності
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Вищезазначена бездіяльність виникає у зв`язку з невиконанням слідчим, дізнавачем чи прокурором передбаченого ч. 1 ст. 214 КПК України обов`язку внести відомості про вчинення кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, і таким чином розпочати проведення досудового розслідування за відповідними фактами.
Так, згідно з ч. 1 ст. 214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Згідно ч. 2 ст. 214 КПК України досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
За змістом п. 4 ч. 5 ст. 214 КПК України, до Єдиного реєстру досудових розслідувань, зокрема, має бути внесено короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела. При цьому, об`єктивними даними, які можуть свідчити про наявність ознак злочину є відомості, що підтверджують реальність конкретної події кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення).
Вказані положення ст. 214 КПК України перебувають у взаємозв`язку з ч. 1 ст. 2 КК України, згідно з якою підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом, і саме тому наявність фактичних даних, які вказують на ознаки складу злочину кримінального правопорушення, має бути критерієм внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань та початку досудового розслідування.
З наведених положень вбачається, що слідчий та прокурор хоча і не проводять до моменту внесення відомостей у Єдиний реєстр досудових розслідувань перевірку обставин, викладених у заяві, однак аналізують її зміст, і саме ця інформація дає змогу визначити, чи містить заява достатньо відомостей про вчинення кримінального правопорушення.
Таким чином, внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань в порядку ч. 1 ст. 214 КПК України підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті з них, які містять відомості про кримінальне правопорушення.
Саме такий механізм початку досудового розслідування надає кожній особі право заявляти про їх вчинення та очікувати, що за відповідними фактами буде розпочате розслідування, водночас забезпечує можливість здійснювати досудове розслідування виключно за фактами вчинення кримінальних правопорушень та захищає інших осіб від необґрунтованого кримінального переслідування та процесуального примусу.
Вказане узгоджується з практикою Верховного Суду, який у своїх постановах наголошує на такому:
(1) «... якщо не було події кримінального правопорушення або в діях особи немає складу кримінального правопорушення, то за таких обставин кримінальне провадження не може бути розпочато. А якщо через помилку чи з інших причин таке провадження було розпочато, то воно негайно має бути припинено і з позиції вимог правопорядку, і з огляду дотримання інтересів всіх учасників правовідносин ...» (постанова ККС ВС від 16.05.2019 у справі № 761/20985/18);
(2) «… слідчий, прокурор після прийняття та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, виходячи з їх змісту, має перевірити достатність даних, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, за наслідками чого ним приймається рішення про початок досудового розслідування шляхом внесення відповідних відомостей до ЄРДР. Таким чином, підставою початку досудового розслідування є не будь-які прийняті та зареєстровані заяви, повідомлення, а лише ті з них, з яких вбачаються вагомі обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, короткий виклад яких разом із прізвищем, ім`ям, по-батькові (найменуванням) потерпілого або заявника, серед іншого, вноситься до ЄРДР» (постанова ККС ВС від 30.09.2021 у справі № 556/450/18).
З урахуванням викладеного, бездіяльність, передбачена п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, може бути констатована лише у випадку, якщо відповідна заява чи повідомлення містять відомості саме про кримінальне правопорушення.
Як вбачається із поданої заяви, скаржниця вказує про вчинення суддею Заводського районного суду м. Миколаєва ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України. Зокрема, на думку ОСОБА_3, суддя ОСОБА_4, з метою одержання неправомірної вигоди для слідчого Першого сліпого відділу Територіального управління ДБР, розташованого у м. Миколаєві, ОСОБА_5, прокурора Миколаївської місцевої прокуратури №1 ОСОБА_6, слідчого СВ Центрального ВП ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_7 і уповноважених осіб Миколаївської місцевої прокуратури №1, постановив незаконну ухвалу від 05.02.2024 року у справі 487/1741/10 (провадження 1-кс/487/441/24) якою відмовив у задоволенні її скарги на постанову слідчого Державного бюро розслідувань від 03.07.2023 про закриття кримінального провадження № 42017151030000209 від 20.12.2017.
За твердженням ОСОБА_3 прийняте суддею Заводського районного суду м. Миколаєва ОСОБА_4 судове рішення порушують її права, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Водночас, проаналізувавши подану ОСОБА_3 скаргу та долучену до неї заяву, слідчий суддя вважає, що в них відсутні відомості, які могли б об`єктивно свідчити про ймовірність вчинення суддею Заводського районного суду м. Миколаєва ОСОБА_4 кримінального корупційного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України, а заявницею не наведено будь-яких вагомих обставин, існування яких обґрунтовує необхідність початку досудового розслідування.
У поданій заяві відсутні конкретні відомі заявниці обставини вчинення суддею Заводського районного суду м. Миколаєва ОСОБА_4, які б містили хоча б загальні ознаки об`єктивної сторони злочину, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 364 КК України, а саме - зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, що завдало істотної шкоди.
Так, заявниця не зазначає, які конкретні дії чи бездіяльність вказують на зловживання з боку судді та свідчать про використання наданих йому повноважень всупереч інтересам служби, так само не обґрунтовує, у чому полягав його корисливий інтерес і за рахунок чого мало відбуватись отримання неправомірної вигоди. Також, у поданій скарзі не зазначено фактів, які б свідчили про наявність істотної шкоди, що передбачена пунктом 3 примітки до ст. 364 КК України, що могла бути завдана заявниці неправомірними діями судді Заводського районного суду м. Миколаєва.
Натомість, у заяві висловлене загальне припущення про ймовірне вчинення протиправних дій, яке заявниця робить, ґрунтуючись виключно на суб`єктивному уявленні щодо правомірності процесуальних рішень і дій судді під час здійснення ним правосуддя.
У цьому контексті важливим є Висновок від 01.07.2013 Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України щодо питання про початок кримінального провадження стосовно суддів, яке пов`язане зі здійсненням ними судочинства. Так, судова палата у кримінальних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що для забезпечення незалежності суддів, при отриманні заяви про вчинений суддею злочин, яке пов`язане зі здійсненням ним судочинства, уповноважений орган повинен внести до ЄРДР та розпочати розслідування тільки таку заяву або повідомлення, які мають ознаки кримінального правопорушення, а не будь-які інші. Такий обов`язок слідчого і прокурора визначено ч. 1 ст. 2 КК України, оскільки підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.
Також, слідчий суддя наголошує, що, згідно зі ст. 129 Конституції України суддя при здійсненні правосуддя, є незалежним та керується принципом верховенства права, а відповідно до ст. 126 Конституції України забороняється вплив на суддю у будь-який спосіб.
Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 13.06.2007 «Про незалежність судової влади» судові рішення вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом. Процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом. При цьому, виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним порядком у справі не допускається.
Аналогічної позиції дотримується і Консультативна ради європейських суддів, яка в п. 57 Висновку № 11 (2008) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень підкреслює, що зміст конкретних судових рішень контролюється, насамперед, за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини.
Верховний Суд України в постанові від 15.04.2008 у справі № 21-319во07 зазначив, що законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суду, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися, за межами передбаченого законом процесуального контролю. Намагання зробити це в конкретній справі шляхом подання окремого позову проти суду чи судді є протиправним втручанням у здійснення правосуддя і посяганням на процесуальну незалежність суду.
З наведених вище правових норм можна зробити висновок, що незгода із прийнятими суддею процесуальним рішеннями в конкретній справі шляхом подання заяви про кримінальне правопорушення може вказувати на наявність ознак протиправного втручання у здійснення правосуддя й посягання на процесуальну незалежність суддів, визначених статтями 126 та 129 Конституції України.
З урахуванням викладеного, слідчий суддя вважає, що самих лише припущень заявниці та незгоди з процесуальними рішеннями судді недостатньо для висновку про наявність кримінального правопорушення, тим більше, такі припущення не можуть бути підставою для початку досудового розслідування відносно судді за фактами прийнятих ним процесуальних рішень і дій в ході здійснення правосуддя.
Отже, у цьому випадку невиправданим є застосування механізму кримінального переслідування та процесуального примусу для дослідження інформації, зазначеної у поданій ОСОБА_3 заяві.
Керуючись ст. 214, 303, 304, 306, 307, 309, 372, 376, 395 КПК України, слідчий суддя,
ПОСТАНОВИВ:
1.Скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність уповноваженої особи Національного антикорупційного бюро України яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, - залишити без задоволення.
2.Ухвала може бути оскаржена до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду впродовж п`яти днів з дня отримання її копії.
3.Ухвала набирає законної сили після закінчення п`ятиденного строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі її подання ухвала слідчого судді, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Слідчий суддя ОСОБА_1