- Головуючий суддя (АП ВАКС): Глотов М.С.
Слідчий суддя у 1-й інстанції: ОСОБА_1 Справа № 991/1874/24Доповідач: ОСОБА_2 Провадження №11-сс/991/274/24
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА ВИЩОГО АНТИКОРУПЦІЙНОГО СУДУ
У Х В А Л А
І м е н е м У к р а ї н и
24 квітня 2024 рокумісто Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2,
суддів: ОСОБА_3, ОСОБА_4
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_5,
власника майна ОСОБА_6,
представника ОСОБА_7,
прокурора ОСОБА_8,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_9, подану на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 15 березня 2024 року про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №42019110350000029,
В С Т А Н О В И Л А:
І. Процедура
1. Судове провадження у цій справі розпочато Апеляційною палатою Вищого антикорупційного суду згідно з отриманою 11.04.2024 апеляційною скаргою представника, поданою на підставі п. 9 ч. 1 ст. 309 Кримінального процесуального кодексу України /далі - КПК/ на ухвалу слідчого судді від 15.03.2024, постановлену у відповідності до п. п. 3, 4 ч. 2 ст. 170 КПК (т. 3 а. с. 223-224, 226-237; т. 4 а. с. 1-8, 28).
ІІ. Зміст оскаржуваного рішення
2. Ухвалою слідчого судді накладено арешт шляхом заборони відчуження на майно ОСОБА_6, яке є спільною сумісною власністю подружжя, зокрема: (1) житловий будинок загальною площею 60,9 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2676794132080); (2) квартиру площею 102,7 кв. м. за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 11752832224); (3) земельну ділянку з кадастровим номером 3222484601:01:007:5006 площею 0,0627 га; (4) земельну ділянку з кадастровим номером 3222484601:01:007:5007 площею 0,25 га; (5) земельну ділянку з кадастровим номером 3222485800:02:010:5023 площею 0,0011 га; (6) земельну ділянку з кадастровим номером 3222755101:01:017:0006 площею 0,0059 га.
3. Зазначене рішення мотивоване тим, що: (1) досудове розслідування у кримінальному провадженні №42019110350000029 здійснюється за фактами заволодіння земельними ділянками Державного підприємства «Дослідне господарство «Дмитрівка» Національної академії аграрних наук України /далі - ДП «ДГ «Дмитрівка»/ та ДП «Науково-дослідний виробничий агрокомбінат /далі - НДВА/ «Пуща-Водиця», легалізації відповідного майна; (2) 15.02.2024 ОСОБА_10 у цьому кримінальному провадженні повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України /далі - КК/; (3) за вчинення злочину, визначеного ч/ 5 ст. 191 КК, передбачено обов`язкове додаткове покарання у виді конфіскації майна та на нього може бути покладено обов`язок з відшкодування шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, зокрема, за рахунок майна, належного йому; (4) дружині підозрюваного - ОСОБА_6 на праві власності належать житловий будинок, квартира та чотири земельні ділянки, які є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки набуті за час перебування в шлюбі; (5) вартість земельних ділянок, якими імовірно незаконно заволоділи учасники організованої групи, становить 1 123 331 337 грн та 714 769 489,25 грн; (6) накладення арешту на майно зможе запобігти можливості його відчуження власником чи довіреними йому особами; (7) накладення арешту на майно не припиняє право власності та не позбавляє його, а лише тимчасово обмежує, що не позбавляє можливості користування ним.
ІІI. Вимоги та доводи особи, яка звернулася з апеляційною скаргою
4. Представник просить поновити строк на апеляційне оскарження та скасувати оскаржувану ухвалу в частині арешту майна ОСОБА_6, відмовивши в задоволенні клопотання у цій частині.
4.1. Апеляційна скарга з клопотанням про поновлення строку мотивована таким: (1) ухвалу про арешт майна постановлено без участі ОСОБА_6, яка її копію отримала 08.04.2024; (2) не доведено, що: (а) наявна обґрунтована підозра такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для арешту майна; (б) потреби досудового розслідування не виправдовують такий ступінь втручання в права і свободи особи; (в) може бути виконане завдання, для виконання якого відбулося звернення із клопотанням; (3) не надано доводів щодо необхідності арешту майна з метою конфіскації як виду покарання; (4) до майна ОСОБА_6 не можуть бути застосовані заходи забезпечення кримінального провадження; (5) майно, на яке накладено арешт, безпідставно оцінено як спільну сумісну власність.
4.2. В судовому засіданні представник ОСОБА_9 підтримав свою апеляційну скаргу з мотивів, наведених у ній.
IV. Узагальнені позиції інших учасників
5. Інші учасники судового провадження висловили свої позиції.
5.1. ОСОБА_6 підтримала доводи свого захисника.
5.2. Прокурор ОСОБА_8 заперечила проти задоволення апеляційної скарги представника.
V. Встановлені обставини та їх оцінка колегією суддів
6. Надаючи оцінку обставинам, установленим слідчим суддею, та зробленим висновкам, апеляційний суд виходить із такого.
(§1) Щодо дотримання строку на апеляційне оскарження
7. В апеляційній скарзі представник просить поновити строк на апеляційне оскарження, мотивуючи постановленням оскаржуваної ухвали за відсутності та без виклику в судове засідання власниці майна й отриманням нею копії такого рішення лише 08.04.2024.
7.1. Прокурор не заперечувала проти поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді від 15.03.2024.
7.2. Вирішуючи питання щодо своєчасності подання апеляційної скарги колегія суддів враховує положення ч. 5 ст. 115, ч. 1 ст. 117, п. 3 ч. 2, ч. 3 ст. 395 КПК.
7.3. Строки, у межах яких особа може оскаржити ухвалу слідчого судді, передбачені ст. 395 КПК.
7.3.1. Апеляційна скарга, якщо інше не передбачено цим Кодексом, може бути подана на ухвалу слідчого судді протягом п`яти днів з дня її оголошення (п. 3 ч. 2 ст. 395 КПК).
7.3.2. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення (абз. 2 ч. 3 ст. 395 КПК).
7.3.3. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні (ч. 7 ст. 376 КПК).
7.3.4. У відповідності до ч. 7 ст. 115 КПК якщо закінчення строку, який обчислюється днями або місяцями, припадає на неробочий день, останнім днем цього строку вважається наступний за ним робочий день.
7.4. Зважаючи на те, що оскаржуване рішення слідчим суддею постановлено 15.03.2024 без виклику особи, яка його оскаржує (т. 3 а. с. 156), перебіг строку на апеляційне оскарження для власниці майна мав розпочатися з наступного дня після отримання ОСОБА_6 копії відповідного рішення.
7.4.1. Оскільки ОСОБА_6 отримала копію оскаржуваного рішення 08.04.2024 (т. 3 а. с. 239-240, 242), перебіг строку на його оскарження для неї розпочався 09.04.2024 і завершувався 13.04.2024 (останній день, субота). Зважаючи на те, що субота є неробочим днем (постанова Верховного Суду від 01.06.2022 у справі №991/6509/21), тому останнім робочим днем для подання апеляційної скарги є понеділок 15.04.2024.
7.4.2. Ураховуючи, що апеляційну скаргу представник в інтересах ОСОБА_6 подав до суду 11.04.2024 (т. 4 а. с. 1-8, 28), то відповідне звернення до суду зі вказаною скаргою відбулося своєчасно - з дотриманням строку на апеляційне оскарження, а тому підстави для вирішення питання про його поновлення відсутні.
(§2) Щодо можливості накладення арешту на майно
8. Слідчий суддя дійшов висновку про можливість накладення арешту на майно ОСОБА_6 з метою його подальшої конфіскації як можливого покарання для ОСОБА_10 за ч. 5 ст. 191 КК, вважаючи, що воно належить підозрюваному на праві спільної сумісної власності.
8.1. Сторона захисту, не погодившись із висновками слідчого судді, вказала, що накладати арешт на майно ОСОБА_6 немає підстав, оскільки: (1) слідчим суддею не враховано те, що ОСОБА_6 не має жодного процесуального статусу, в тому числі не є підозрюваною, в даному провадженні, що давало б підстави для арешту майна; (2) слідчий суддя безпідставно визнав майно, на яке накладено арешт, спільною сумісною власністю.
8.2. Прокурор, заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, зазначила, що арештоване майно є спільною сумісною власністю ОСОБА_10 та ОСОБА_6, оскільки воно було придбане за період шлюбу.
8.3. За підсумками перевірки доводів представника власниці майна суд апеляційної інстанції вважає частково правильним висновок слідчого судді щодо можливості накладення арешту на майно, документально зареєстроване за ОСОБА_6, з метою забезпечення його конфіскації як виду покарання ОСОБА_10 .
8.4. Судом апеляційної інстанції зроблено наведений висновок, ураховуючи, зокрема, й те, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК).
8.4.1. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом (cт. 16 КПК).
8.4.2. Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.
8.4.3. Одним із різновидів заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна (ч. 2 ст. 131 КПК).
8.4.4. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження (абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК).
8.4.5. Арешт майна допускається з метою, зокрема, конфіскації майна як виду покарання (п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК).
8.4.6. У випадку, передбаченому п. 3 ч. 2 цієї статті (конфіскації майна як вид покарання), арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна (ч. 5 ст. 170 КПК).
8.4.7. Відповідно до ч. 1 ст. 59 КК покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються. У відповідності до ч. 2 ст. 52 КК конфіскація майна є додатковим видом покарання.
8.4.8. Згідно з ч. 2 ст. 59 КК конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу.
8.4.9. Як передбачає ч. 6 ст. 12 КК особливо тяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад двадцять п`ять тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, позбавлення волі на строк понад десять років або довічного позбавлення волі.
8.4.10. Санкцією ч. 5 ст. 191 КК передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.
8.4.11. Тобто закон про кримінальну відповідальність передбачає можливість конфіскації майна у випадку засудження особи за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 КК.
8.5. У кримінальному провадженні №42019110350000029 здійснюється досудове розслідування за підозрою, зокрема, що ОСОБА_10 вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК (т. 1 а. с. 22-72).
8.6. Тому в разі засудження ОСОБА_10 за вчинення наведених злочинів до нього може бути застосовано додаткове покарання у виді конфіскації майна, яке йому належить, в тому числі його частки у спільній сумісній власності подружжя, права на яке документально зареєстровані за ОСОБА_6 .
8.7. Також в апеляційній скарзі не наведено аргументів, які б свідчили про неможливість накладення арешту на майно підозрюваного з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
8.8. Однак колегія суддів не погоджується з висновками слідчого судді про можливість накладення арешту на частку ОСОБА_6 у спільній сумісній власності, набутій нею під час перебування у шлюбі з ОСОБА_10 .
8.8.1. У відповідності до ч. 1 ст. 355 Цивільного кодексу України /далі - ЦК/ майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
8.8.2. Згідно з ч. 1 ст. 60 Сімейного кодексу України /далі - СК/ майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (ч. 2 ст. 60 СК). Такий же підхід до питання належності особам, які є подружжям, на праві власності майна, набутого ними за час шлюбу, передбачають ч. ч. 3, 4 ст. 368 ЦК.
8.8.3. Як вбачається з ч. ч. 1, 3 ст. 368 ЦК спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
8.7.4. У відповідності до ч. ч. 1-3 ст. 61 СК об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
8.7.5. Усі найважливіші питання життя сім`ї мають вирішуватися подружжям спільно, на засадах рівності. Вважається, що дії одного з подружжя стосовно життя сім`ї вчинені за згодою другого з подружжя (ч. 2 та 3 ст. 54 СК).
8.7.6. За приписами ч. 2 ст. 370 ЦК у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.
8.7.7. Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (ч. 1 ст. 69 СК).
8.7.8. У відповідності до ч. 1 ст. 70 СК у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
8.7.9. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 73 СК за зобов`язаннями одного з подружжя стягнення може бути накладено лише на його особисте майно і на частку у праві спільної сумісної власності подружжя, яка виділена йому в натурі.
8.7.10. Відповідно до ч. 12 ст. 100 КПК спір про належність речей, що підлягають поверненню, вирішується в порядку цивільного судочинства.
8.7.11. У межах кримінального провадження є неприпустимим вирішення спору про право власності на майно шляхом поділу його з виділенням часток (постанова Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 04.10.2022 у справі №752/7440/18).
8.7.12. Із огляду на наведене у разі вирішення питання щодо накладення арешту на майно, що перебуває у спільній сумісній власності, зокрема з метою конфіскації як вид покарання, підлягає арешту не все майно, а лише частина такого майна, яка може бути конфіскована. Вказана позиція узгоджується з висновком, викладеним в постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі №2-3392/11 (провадження №14-105цс19).
8.8. У ході застосування наведеного підходу колегія суддів виходить із того, що:
8.8.1. орган досудового розслідування у кримінальному провадженні №42019110350000029 розслідує обставини вчинення кримінальних правопорушень за фактами заволодіння земельними ділянками ДП «ДГ «Дмитрівка», що перебували у користуванні на підставі державного акта на право постійного користування землею серії КВ № 0002 від 13.12.1995 на території м. Фастів Київської області, земельними ділянками НДВА «Пуща-Водиця», що перебували у користуванні на підставі державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-КВ №003658 від 11.11.2002 в адміністративних межах Софіївсько-Борщагівської сільської ради Київської області та перебували у користуванні на підставі державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-КВ №003662 від 15.11.2002 в адміністративних межах Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Київської області, легалізації майна, одержаного злочинним шляхом, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК (т. 1 а. с. 17-21);
8.8.2. вартість земельних ділянок, якими імовірно незаконно заволоділи учасники організованої групи, згідно з матеріалами клопотання становить 1 123 331 337 грн та 714 769 489,25 грн (т. 1 а. с. 17-21, т. 2 а. с. 42-49);
8.8.3. у даному кримінальному провадженні ОСОБА_10 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК (т. 1 а. с. 22-72);
8.8.4. відповідно до відомостей актового запису про шлюб №2007 від 11.11.2011 підозрюваний ОСОБА_10 перебуває у шлюбі з ОСОБА_6 з 11.11.2011 і до цього часу (т. 3 а. с. 131-132);
8.8.5. За ОСОБА_10 зареєстровано право власності на:
(1) з 29.12.2022 - житловий будинок загальною площею 60,9 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_1, (т. 3 а. с. 117, 130);
(2) з 15.02.2013 - квартира площею 102.7 кв. м, розташована за адресою: АДРЕСА_2 (т. 3 а. с. 117, 153);
(3) з 29.12.2022 - земельна ділянка площею 0,0627 га, кадастровий номер 3222484601:01:007:5006 (т. 3 а. с. 129-130);
(4) з 29.12.2022 - земельна ділянка площею 0,25 га, кадастровий номер 3222484601:01:007:5007 (т. 3 а. с. 130);
(5) з 08.10.2019 - земельна ділянка площею 0,0011 га, кадастровий номер 3222485800:02:010:5023 (т. 3 а. с. 130-131);
(6) з 17.08.2015 - земельна ділянка 0,0059 га, кадастровий номер 3222755101:01:017:0006 (т. 3 а. с. 118, 132-133);
8.8.6. у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження виділення частки ОСОБА_6 зі спільної сумісної власності з ОСОБА_10 .
8.9. Ураховуючи вимоги ч. ч. 1, 2 ст. 73 СК, колегія суддів вважає безпідставним накладення слідчим суддею арешту на все майно, набуте ОСОБА_6 під час перебування у шлюбі з ОСОБА_10, яке є спільною сумісною власністю подружжя.
8.9.1. Адже арешт майна є заходом, який забезпечує можливість стягнення на підставі п. п. 3, 4 ч. 2 ст. 170 КПК, яке може бути здійснене лише в межах частки у спільній сумісній власності, належній підозрюваному/обвинуваченому, а не його дружині.
8.9.2. Оскільки частка житлового будинку, квартири та земельних ділянок, виходячи з презумпції, наведеної у ч. 1 ст. 70 СК, може належати ОСОБА_6, то хоч питання виділення часток не вирішене на час постановлення оскаржуваної ухвали, але на вказану частку не може бути накладено арешт з метою забезпечення конфіскації майна як вид покарання ОСОБА_10 та як відшкодування завданої ним шкоди, оскільки відповідне рішення суперечитиме ч. 5 ст. 170 КПК.
(§3) Висновки
9. Рішення, одне з яких за результатами розгляду апеляційної скарги може постановити апеляційний суд, передбачені ст. 407 КПК.
9.1. За наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді колегія суддів суду апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу (ч. 3 ст. 407 КПК).
9.2. Ураховуючи, що слідчий суддя помилково наклав арешт на 1/2 частки у спільній сумісній власності, яка може належати ОСОБА_6, тому апеляційну скаргу слід задовольнити частково.
9.3. Водночас у частині накладення арешту на іншу половину (по 1/2 житлового будинку, квартири та чотирьох земельних ділянок) частки, яка може належати ОСОБА_10 у спільній сумісній власності, рішення слідчого судді необхідно залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 2, 7, 8, 9, 22, 26, 115, 117, 131-132, 170-173, 370, 376, 395, 404, 405, 407, 418, 422, 532 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу представника задовольнити частково, ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 15 березня 2024 року скасувати в частині накладення арешту на 1/2 частку: (1) житлового будинку загальною площею 60,9 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2676794132080); (2) квартири площею 102,7 кв. м. за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 11752832224); (3) земельної ділянки з кадастровим номером 3222484601:01:007:5006 площею 0,0627 га; (4) земельної ділянки з кадастровим номером 3222484601:01:007:5007 площею 0,25 га; (5) земельної ділянки з кадастровим номером 3222485800:02:010:5023 площею 0,0011 га; (6) земельної ділянки з кадастровим номером 3222755101:01:017:0006 площею 0,0059 га скасувати.
У цій частині постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання про накладення арешту на майно відмовити.
В іншій частині апеляційну скаргу представника залишити без задоволення, ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 15 березня 2024 року - без змін.
Ухвала є остаточною, набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий:ОСОБА_2 Судді:ОСОБА_3 ОСОБА_4