- Головуючий суддя (АП ВАКС) : Никифоров А.С.
Справа № 344/2364/19
Провадження №11-кп/991/70/24
Головуючий колегії суддів ВАКС: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 квітня 2024 року м. Київ
Суддя Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду ОСОБА_2,
секретар судового засідання ОСОБА_3,
за участю:
захисників ОСОБА_4, ОСОБА_5,
обвинуваченого ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
прокурора ОСОБА_7,
розглянув у порядку п. 3 ч. 1 ст. 401 КПК України у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу щодо обвинуваченого:
ОСОБА_6, що народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Григорів Рогатинського рану Івано-Франківської області, який фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України,
ВСТАНОВИВ:
Вироком Вищого антикорупційного суду від 13.03.2024 у кримінальному провадженні № 42018000000001520 ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України та призначено йому покарання у виді 6 (шести) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посаду судді, прокурора та адвоката на строк три роки та конфіскацією всього належного йому на праві власності майна.
Окрім інших питань, вирішено, до набрання вироком законної сили застосувати щодо ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, затримавши його негайно у залі суду.
Захисником обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокатом ОСОБА_5 на вирок Вищого антикорупційного суду від 13.03.2024 було подано апеляційну скаргу.
Ухвалою від 18.04.2024 суддя-доповідач Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду відкрив апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою.
19.04.2024 судді-доповідачу на стадії виконання вимог ч.1 ст.401 КПК надійшло клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, яке обґрунтовано наступним: 1) процесуальна поведінка обвинуваченого під час досудового розслідування та судового розгляду завжди була належною; 2) наявні позитивні характеристики обвинуваченого; 3) відсутні будь-які ризики, передбачені ст. 177 КПК, що були встановлені судом; 4) обвинувачений не має об`єктивної можливості виїхати за корон через вилучення у нього паспорту громадянина України для виїзду за кордон та заощаджень, а також необхідність здійснення догляду за хворою матір`ю.
Захисники ОСОБА_5 та ОСОБА_4 в судовому засіданні клопотання підтримали, наполягали на його задоволенні з огляду на бездоганну процесуальну поведінку ОСОБА_6 протягом усього досудового розслідування та судового розгляду. Вважали, що рішення суду першої інстанції про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не містить належного обґрунтування.
Обвинувачений ОСОБА_6 також просив задовольнити клопотання адвоката з мотивів, зазначених у ньому. Зазначив, що весь час сумлінно виконував процесуальні обов`язки. Має пристарілу хвору матір, яка потребує його догляду, а з моменту повномасштабного вторгнення рф він брав участь у захисті України.
Прокурор у судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання, посилаючись на існування, за її переконанням, високих ризиків ухилення обвинуваченого від відбуття призначеного судом покарання у разі набрання обвинувальним вироком чинності.
Заслухавши пояснення учасників судового провадження, обговоривши наведені в клопотанні захисника доводи, суддя-доповідач вважає, що клопотання не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частин 1, 3 ст.201 КПК обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник має право подати клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього судом, чи про зміну способу їх виконання. До клопотання мають бути додані, зокрема, копії матеріалів, якими обвинувачений обґрунтовує доводи клопотання.
Суддя-доповідач протягом десяти днів після відкриття апеляційного провадження за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції, окрім іншого, вирішує інші клопотання, в тому числі щодо обрання, зміни або скасування запобіжного заходу (п. 3 ч. 1 ст. 401 КПК).
Оскільки апеляційне провадження перебуває на етапі підготовки до апеляційного розгляду, вирішення клопотання захисника про зміну запобіжного заходу здійснено суддею-доповідачем одноособово, в порядку п. 3 ч. 1 ст. 401 КПК.
Запобіжні заходи застосовуються з метою досягнення дієвості кримінального провадження (ст. 131 КПК).
Суд, при ухваленні вироку приймає, серед іншого, рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили (ст. 374 КПК).
Як вбачається з матеріалів провадження, вироком суду першої інстанції визнано, що ОСОБА_6 вчинив злочин, передбачений ч. 3 ст. 368 КК України, та йому призначено покарання у виді 6 (шести) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посаду судді, прокурора та адвоката на строк три роки та конфіскацією всього належного йому на праві власності майна. До набрання вироком законної сили застосовано до ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
При вирішенні питання щодо запобіжного заходу колегія суддів першої інстанції врахувала високий рівень підготовки та конспіративності дій обвинуваченого під час вчинення злочину, суворість призначеного покарання судом за цим вироком у виді позбавлення волі із конфіскацією майна, позбавленням права обіймати певні посади, вік обвинуваченого, завдяки якому, обвинувачений не обмежений у перетині державного кордону під час дії воєнного стану.
Розглядаючи клопотання захисника, не вирішуючи питання про «обґрунтованість підозри», через перебування кримінального провадження на етапі апеляційного перегляду вироку, що відбувся за наслідком розгляду судом обвинувального акту, суддя-доповідач вважає, що наявні матеріали судової справи є достатніми для того, щоб дійти висновку про відсутність підстав для зміни запобіжного заходу щодо ОСОБА_6 з тримання під вартою на особисте зобов`язання.
Суд першої інстанції, ухвалюючи обвинувальний вирок з призначенням покарання у виді позбавлення волі строком на шість років, обґрунтовано вирішив питання щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки суворість призначеного покарання створює ризик можливого ухилення від його відбування.
Крім цього, застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою після засудження особи компетентним судом, яким особу визнано винуватою і призначено відповідне покарання, суттєво відрізняється від тримання особи під вартою на стадії досудового розслідування у розумінні п.п. (а) та (с) ч.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так за пунктом (а) для визнання затримання законним вимагається лише наявність законного вироку суду, яким особу визнано винуватою і призначено відповідне покарання, на відміну від пункту (с), за яким на стадії досудового розслідування існує необхідність доведення стороною обвинувачення наявності розумної підозри та ризиків, якомога коротшого періоду перебування під вартою невинуватої особи, здійснення періодичного судового контролю тощо.
В той же час, обвинувачений вважається затриманим «після засудження компетентним судом» у значенні статті 5 § 1 (a) після того, як рішення було винесено в першій інстанції, навіть якщо воно ще не виконується і підлягає оскарженню (Ruslan Yakovenko v. Ukraine, no. 5425/11, § 46, ECHR 2015).
Термін «після засудження» не можна тлумачити, так, ніби він стосується лише остаточного засудження... Не можна ігнорувати того, що винуватість особи, яка тримається під вартою під час апеляційного або наглядового провадження, вже встановлена в ході судового розгляду, проведеного відповідно до вимог статті 6 (Wemhoff v. Germany, 27 June 1968, § 9, Series A no. 7).
Суддя-доповідач в світлі усталеної практики Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положень п.(а) §1 ст.5 Конвенції звертає увагу, що гарантії частини 4 статті 5 Конвенції мають дуже обмежене застосування до пункту (а) §1 ст.5 Конвенції.
Так, гарантії за пунктом (а) взагалі не вимагають необхідності у будь-якому клопотанні, оскільки суд у цьому випадку діє у якості влади, що призначила покарання і забезпечує його виконання, а не вирішує спір між сторонами.
Також у суду відсутні потреби аналізувати питання, необхідні для тримання під вартою до вироку: розумна підозра стає неактуальною, оскільки є вже висновок про винуватість; ризики не мають значення, оскільки відбувається де факто відбування покарання; обґрунтованість вироку не потребує періодичного перегляду.
Отже, перебування обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою після ухвалення Вищим антикорупційним судом щодо нього обвинувального вироку із призначенням покарання у вигляді реального строку позбавлення волі до набрання цим вироком законної сили є обґрунтованим для забезпечення дієвості кримінального провадження, є гарантією виконання покарання, призначеного судом та є законним після засудження обвинуваченого компетентним судом.
Посилання захисника на належну процесуальну поведінку обвинуваченого під час досудового розслідування та судового розгляду, безумовно, приймається до уваги, але не є настільки переконливим та вагомим, щоб знизити встановлені судом першої інстанції ризики та спростувати вищенаведені висновки щодо необхідності і достатності застосування запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою з метою забезпечення можливого виконання покарання у випадку набрання чинності обвинувальним вироком.
Вік обвинуваченого, факт здачі ним паспорта громадянина України, а також відсутність у нього заощаджень також не є безумовними підставами для зміни йому запобіжного заходу на інший, не пов`язаний із триманням під вартою. Посилання захисника на позитивні характеристики обвинуваченого ОСОБА_6 не спростовують вищенаведені висновки щодо необхідності і достатності застосування запобіжного заходу судом першої інстанції. Інших доводів, які б вказували на виключність обставин неможливості тримання ОСОБА_6 під вартою, клопотання не містить.
На підставі наведеного, враховуючи обставини даного кримінального провадження, мету застосування заходів забезпечення кримінального провадження, з огляду на необхідність попередження ризику переховування обвинуваченого ОСОБА_6 від суду під тиском тягаря можливого відбування покарання, призначеного вироком суду, суддя- доповідач наразі не знаходить підстав для задоволення клопотання захисника ОСОБА_5 про зміну обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу з тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.
Керуючись ст.ст. 201, 401, 418 КПК України, суддя-доповідач
ПОСТАНОВИВ:
Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу - залишити без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_2