Документ № 118645854

Справа № 991/2918/24

Провадження №11-сс/991/285/24

Слідчий суддя: ОСОБА_1

Головуючий: ОСОБА_2

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2024 року м. Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого ОСОБА_2,

суддів ОСОБА_3,

ОСОБА_4,

секретар судового засідання ОСОБА_5,

за участю:

підозрюваного ОСОБА_6,

захисника- адвоката ОСОБА_7,

прокурора ОСОБА_8,

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу прокурора Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 11.04.2024 про застосування запобіжного заходу відносно

ОСОБА_6, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Одеса, проживає за адресою: АДРЕСА_1,

підозрюваного у кримінальному провадженні № 42023000000000406 від 13 березня 2023 року у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1, ч. 5 ст. 191 КК України,

ВСТАНОВИЛА :

1.Зміст оскаржуваного судового рішення

і встановлені судом першої інстанції обставини.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 11.04.2024 відмовлено у задоволенні клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах 1 відділу 4 управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України ОСОБА_9 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосовано до ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною у період з 22 до 06 години залишати житло: квартиру АДРЕСА_2 (за винятком випадків перебування в укритті під час повітряної тривоги у період дії воєнного стану) строком на 2 місяці із покладенням процесуальних обов`язків:

- прибувати за кожною вимогою до слідчого (детектива), прокурора чи суду;

- не відлучатися за межі міста Києва, Київської та Вінницької областей без дозволу слідчого (детектива), прокурора або суду;

- повідомляти слідчого (детектива), прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи (служби);

- утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні з приводу фактів та обставин, викладених у письмовому повідомленні про підозру;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;- носити електронний засіб контролю.

Строк дії ухвали становить 2 місяці, тобто до 12 червня 2024 року включно.

Слідчий суддя встановив, що повідомлена ОСОБА_6 підозра має певні вади, але в цілому є обґрунтованою. На думку слідчого судді прокурор не надав достатніх доказів на підтвердження того, що на підозрюваного ОСОБА_6 покладалися адміністративно-господарські обов`язки з управління та/або розпорядження безготівковими грошовими коштами у національній валюті України, які знаходилися на розрахункових рахунках Служби безпеки України, з яких здійснювалося їх перерахування на користь юридичних осіб за укладеними договорами про купівлю пального. Відтак дії підозрюваного ОСОБА_6 мають бути кваліфіковані як «заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем на користь третіх осіб», а не вчинення ним «розтрати чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем».

Слідчий суддя вважає, що при розгляді клопотання прокурором доведена наявність ризиків, які можуть спонукати підозрюваного вчинити зазначені у п. п. 1-3 ч. 1 ст. 177 КПК України спроби, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні.

Ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_6 не доведені, а наведені прокурором доводи на їх обґрунтування мають характер припущень і не ґрунтуються на фактичних даних.

Оскільки вимоги абз. 2 ч. 4 ст. 183 КК України не покладають обов`язку безальтернативного застосування до підозрюваного ОСОБА_6 виняткового запобіжного заходу - тримання під вартою, а лише наділяє слідчого суддю правом такого застосування, а також через те, що прокурором не доведено, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, слідчий суддя прийшов до висновку, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у сукупності з покладеними на підозрюваного обов`язками, буде цілком здатний забезпечити виконання ОСОБА_6 покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігти можливості вчинення ним спроб, перелічених у п. п. 1-3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

2.Вимоги апеляційної скарги

і узагальнені доводи особи, яка її подала.

Посилаючись на невідповідність висновків слідчого судді фактичним обставинам кримінального провадження, прокурор в апеляційній скарзі ставить вимогу про скасування ухвали слідчого судді від 11.04.2024 та постановлення нової, якою клопотання слідчого задовольнити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, прокурор зазначив про обґрунтованість повідомленої ОСОБА_6 підозри, що потверджується наявними в матеріалах справи доказами, а також наявність усіх п`яти ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК. Наявність у підозрюваного трьох неповнолітніх дітей, за твердженням прокурора, дає підозрюваному можливість із використанням наявних зв`язків у державних органах, у встановленому законом порядку перетнути державний кордон з метою переховування від слідства та суду, а також вчинити інші військові кримінальні правопорушення, зокрема передбачений ст. 408 КК (дезертирство). Інкримінований ОСОБА_6 злочин, за ч. 1 ст.114-1 КК України, не передбачає можливість обрання іншого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, що не було дотримано слідчим суддею.

3.Позиції учасників судового провадження.

У судовому засіданні прокурор підтримав доводи апеляційної скарги, наполягав на її задоволенні. Пояснення надав аналогічні змісту апеляційної скарги.

Захисник ОСОБА_7 та підозрюваний ОСОБА_6 проти задоволення апеляційної скарги прокурора заперечували, вважали ухвалу слідчого судді такою, що відповідає вимогам законності, обґрунтованості та вмотивованості.

4.Мотиви суду.

Заслухавши доповідь головуючого, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно з вимогами ст. 12 КПК під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом.

За вимогами ч. 1 ст. 194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності зазначених у статті 177 КПК ризиків, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі, передбачені ст.178 КПК.

Із матеріалів апеляційного провадження вбачається, що міжвідомчою слідчою групою з числа слідчих ГСУ СБ України та детективів Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42023000000000406 від 13 березня 2023 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 114-1, ч. 5 ст. 191 КК України (т. 1 а.п. 56-57, 61).

Зазначене досудове розслідування здійснюється, зокрема, щодо встановлення обставин вчинення злочинів ОСОБА_10 та ОСОБА_6 за наступних обставин.

ОСОБА_10, обіймаючи посаду начальника Департаменту господарського забезпечення Служби безпеки України, діючи разом зі своїм першим заступником ОСОБА_6, будучи обізнаними про запровадження в Україні воєнного стану, а також про критичну потребу у забезпеченні Служби безпеки України паливно-мастильними матеріалами, всупереч вимогам законодавства, із використанням свого службового становища та пов`язаних з цим можливостей, протягом 2022 року, вчинили перешкоджання законній діяльності Служби безпеки України, а також розтрату бюджетних коштів, виділених на потреби Служби безпеки України на користь підібраних ними підприємств, зокрема, ТОВ «УКРПРОМ СОЛД», ТОВ «РЕАЛКОМ СИСТЕМ», шляхом проведення закупівлі у них пального та дизельного палива за цінами вищими за ринкові, унаслідок чого державі в особі Служби безпеки України було заподіяно матеріальну шкоду у розмірі 26 869 667 грн.

08 квітня 2024 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК (перешкоджання законній діяльності Служби безпеки України в особливий період, вчинене за передньою змовою групою осіб) та ч. 5 ст. 191 КК України (розтрата чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинена за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, в особливо великих розмірах).

Слідчий суддя за наслідком дослідження матеріалів провадження з огляду на доводи клопотання і досліджені ним матеріали в їх сукупності та взаємозв`язку, які були надані стороною обвинувачення на його обґрунтування, а також і ті, що були надані стороною захисту, дійшов висновку про те, що повідомлена ОСОБА_6 підозра в цілому є обґрунтованою. Слідчий суддя звернув увагу на неточність правової кваліфікації об`єктивної сторони вчинення злочину ОСОБА_6, яка, на його думку, має бути сформульована як «заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем на користь третіх осіб».

Водночас, оскільки прокурором в апеляційній скарзі не оскаржуються зазначені висновки слідчого судді, а стороною захисту апеляційні скарги подані не були, колегія суддів не вдається до детального аналізу таких висновків слідчого судді та погоджується, що прокурором доведено існування у даному випадку події кримінального правопорушення та ймовірну участь у ньому ОСОБА_6, який був наділений певним обсягом повноважень в силу займаної ним посади першого заступника начальника Департаменту господарського забезпечення Служби безпеки України, а матеріали кримінального провадження № 42023000000000406 у своїй сукупності можуть переконати об`єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_6 міг вчинити кримінальні правопорушення, передбачені ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України, та виправдовують подальше розслідування.

Відносно доводів апеляційної скарги з приводу наявності щодо підозрюваного ОСОБА_6 усіх п`яти ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду в ухвалі від 11.04.2024 встановив доведеність трьох ризиків, зокрема тих, що передбачені пунктами 1-3 ч. 1 ст. 177 КПК: переховування ОСОБА_6 від органів досудового розслідування та/або суду; ризик знищення, переховування або спотворення речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, а також незаконного впливу підозрюваного на свідків у кримінальному провадженні. В свою чергу ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином та ризик вчинення підозрюваним іншого кримінального правопорушення прокурором не були доведені перед слідчим суддею.

Реальне існування ризику підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з особистістю останнього, його моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.

Слідчий суддя встановив наявність ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду з огляду на те, що підозрюваний має можливості для переховування від органу досудового розслідування, у тому числі з використанням можливості для перетину державного кордону, до чого його може спонукати, зокрема, встановлена кримінальним законом відповідальність за вчинення інкримінованих йому особливо тяжкого і тяжкого злочинів у цьому кримінальному провадженні. Із такими висновка погоджується і колегія суддів.

Додатково прокурор в апеляційній скарзі посилався на факт зупинення 17.02.2024 співробітниками Державної прикордонної служби ОСОБА_6 на території Рахівського району Закарпатської області на ділянці місцевості, що знаходиться поблизу кордону із Румунією, за результатом чого у останнього були відібрані пояснення працівниками СБУ в Івано-Франківській області.

Втім, колегія суддів відхиляє зазначення посилання прокурора про наявний у підозрюваного умисел переткнути кордон та покинути територію України, оскільки, по-перше, така подія відбулась до повідомлення ОСОБА_6 про підозру у цьому кримінальному провадженні. По-друге, надані письмові пояснення ОСОБА_6 співробітникам СБУ цілком узгоджуються із подіями, що відбувались у той період (відпочинок дітей у складі спортивної групи в у АДРЕСА_3 та екскурсія до с. Кваси). А тому зазначений інцидент не може розцінюватись колегією суддів як безумовний доказ схильності підозрюваного ОСОБА_6 до переховування.

Втім, ймовірність можливого покарання за інкриміновані ОСОБА_6 злочини, які відносяться до особливо тяжких та за які передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на тривалий строк із конфіскацією майна, обізнаність підозрюваного із методами здійснення слідчої та розшукової діяльності, а відтак і з методами протидії такій діяльності, обізнаність про заходи конспірації з огляду на його тривалу роботу в органах СБУ, а також наявність законної можливості перетнути державний кордон України як особа, що має трьох неповнолітніх дітей, переконують колегію суддів про доведеність прокурором наявного ризику переховування від органів досудового розслідування та суду.

Колегія суддів погоджується із висновками слідчого судді, які не оспорюються прокурором, про наявність ризику знищення речей та документів, а також незаконного впливу на свідків з огляду на те, що слідством не здобуті усі докази у кримінальному провадженні та не встановлені усі особи, що можуть бути свідками у ньому, що збільшує актуальність зазначених ризиків.

Водночас, загальне посилання в апеляційні скарзі прокурора на ймовірність вчинення ОСОБА_6 воєнного злочину, зокрема, дезертирства, є необґрунтованим припущенням, та не сприймається колегією суддів як переконливе. До аналогічних висновків приходить колегія суддів, вирішуючи доводи апеляційної скарги прокурора в частині ймовірності перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином. А тому висновки слідчого судді про недоведеність прокурором ризиків, що передбачені п.п. 4,5 ч. 1 ст. 177 КПК, колегія суддів вважає обґрунтованими.

Розглядаючи доводи прокурора щодо виду запобіжного заходу та щодо неможливості застосування більш м`якого запобіжного заходу відносно ОСОБА_6, колегія суддів виходить із наступного.

Колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді щодо існування достатньої обґрунтованості повідомленої ОСОБА_6 підозри у вчинені особливо тяжкого корупційного та тяжкого злочину проти основ національної безпеки, а також наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК, зокрема, ризик переховування, незаконного впливу на свідків та інших учасників кримінального провадження, а також ризик знищення, переховування або спотворення речей та документів.

Колегія суддів звертає увагу на факт ймовірного вчинення підозрюваним наведених злочинів у період дії воєнного стану, адже вчинення корупційного кримінального правопорушення, пов`язаного з втручанням у матеріальне забезпечення сил оборони, у сукупності із вчиненням злочину проти основ національної безпеки під час повномасштабної збройної агресії з боку російської федерації, несе виключну загрозу державним та суспільним інтересам, що потребує відповідних заходів процесуального реагування з боку держави.

Відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочину, зокрема, передбаченого ст. 114-1 КК України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, а саме тримання під вартою.

При цьому зазначена конструкція сформована законодавцем як імперативна, що унеможливлює її квазітрактування на користь застосування іншого, не пов`язаного із триманням під вартою запобіжного заходу щодо особи, яка підозрюється у вчинення злочину, передбаченому ст. 114-1 КК України. Втім слідчий суддя безпідставно не врахував зазначену норму закону та прийняв до уваги лише приписи ч. 4 ст. 183 КПК, яка наділяє слідчого суддю дискрецією не визначати розмір застави при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Отже, з огляду на те, що ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, що передбачений ч. 1 ст. 114-1 КПК, вчиненого в умовах воєнного стану, під час обрання запобіжного заходу у якому законодавцем не передбачена альтернативність застосування іншого, аніж тримання під вартою, із врахуванням підтверджених ризиків, передбачені п. 1-3 ч. 1 ст. 177 КПК України, до підозрюваного ОСОБА_6 слід застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Як було наведено вище, під час дії правового режиму воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого, зокрема ст. 114-1 КК України.

При цьому колегія суддів бере до уваги наявність лише трьох ризиків, з п`яти, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, особу підозрюваного, його сімейний стан та наявність на вихованні трьох неповнолітніх дітей, позитивні характеристики, професійні досягнення, що в сукупності свідчить про наявність у ОСОБА_6 міцних соціальних зв`язків.

Колегія суддів враховує, що ОСОБА_6 з моменту повідомлення про підозру прибував у судові засіданні до слідчого судді та Апеляційної палати Вищого антикорупційного, спроб реалізувати встановлені ризики не вживав, принаймні стороні обвинувачення та суду про такі не відомо, що свідчить про належну процесуальну поведінку підозрюваного на даному етапі.

Тому, реалізуючи право суду апеляційної інстанції на визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, колегія суддів приходить до переконання, що такий альтернативний запобіжний захід, у разі внесення за підозрюваного суми застави, здатний запобігти встановленим ризикам, забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного з огляду на встановлені обставини та тяжкість інкримінованих ОСОБА_6 кримінальних правопорушень.

Розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб у особи, щодо якої застосовано заставу, не виникало бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню обставин у кримінальному провадженні.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно (абз. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України).

Використання законодавцем терміну «у виключних випадках», по суті, є оціночним критерієм щодо здатності або нездатності забезпечити виконання обов`язків підозрюваним. В такому випадку для Суду, як і для слідчого судді, орієнтирами для визначення розміру застави може бути майновий стан підозрюваного, розмір майнової шкоди або доходу, в отриманні якого він підозрюється. Сума застави, на думку колегії суддів, повинна бути такою, щоб, з одного боку, загроза втрати внесеної суми утримувала підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого - не була завідомо непомірною для підозрюваного, що призведе до неможливості виконання застави.

Отже, оскільки законодавцем не визначено чітких критеріїв обрання розміру застави у виключних випадках, визначення її грошового еквіваленту відбувається відповідно до внутрішнього переконання суду. Розмір збитків, завданих ймовірним вчиненням злочину, для визначення розміру застави не є визначальним, адже судом мають враховуватися усі обставини кримінального провадження у сукупності.

Хоч максимальна межа, вказана у п. 3 ч. 5 ст. 182 КК України, визначена до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є значною, така сума не завжди є достатньою для гарантування належної процесуальної поведінки підозрюваних чи обвинувачених у вчиненні корупційних злочинів.

При вирішенні питання щодо суми застави, яку можливо визначити для ОСОБА_6, колегія суддів звертається до обставин кримінального провадження, розміру ймовірно завданої шкоди державі в особі Служби безпеки України що становить понад 26 млн. грн., роль ОСОБА_6 в інкримінованих йому злочинах, професійний досвід, знання законодавства та обізнаність із порядком забезпечення матеріальними ресурсами.

Відповідно до наявних в матеріалах провадження відомостей, у 2023 році ОСОБА_6 отримано дохід у вигляді заробітної плати під час роботи в Службі безпеки України у сумі 533 352 грн та соціальні виплати у 6500 грн (т. 3 а.п. 51, 52-57). За 2024 рік відомості про офіційні доходи ОСОБА_6 відсутні, однак колегія суддів має врахувати, що такі, незалежно від джерел їх походження, мали бути достатніми для забезпечення утримання багатодітної родини.

Оцінивши зазначені обставини у сукупності, суд апеляційної інстанції, керуючись внутрішнім переконанням, приходить до висновку, що застава у сумі 8 000 000 здатна запобігти наведеним ризикам та забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків під умовою звернення внесених коштів у дохід держави в разі невиконання цих обов`язків.

Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 183 КПК України, з огляду на встановлені ризики, та обставини ймовірно вчиненого кримінального правопорушення, колегія суддів вважає за необхідне покласти на підозрюваного обов`язки, що передбачені ст. 194 КПК, у разі внесення застави:

1) прибувати до слідчого, в провадженні якого перебуватиме кримінальне провадження, прокурора, слідчого судді, суду за першим викликом;

2) не відлучатись із Київської області, без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю та суд про зміну свого місця проживання та роботи;

4) утримуватися від спілкування з приводу обставин, викладених у повідомленні про підозру ОСОБА_6, із іншим підозрюваним та свідками у цьому кримінальному провадженні;

5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

6) носити електронний засіб контролю.

5. Висновки суду

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Оскільки за наслідком апеляційного перегляду колегією суддів було встановлено допущення слідчим суддею істотного порушення кримінального процесуального закону, яке перешкодило постановити законне та обґрунтоване рішення, що в силу вимог п. 3 ч. 1 ст. 409, ч. 1 ст. 412 КПК України, є підставою для скасування ухвали слідчого судді від 11.04.2024 та постановлення рішення про обрання щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Водночас, через недоведеність прокурором неможливості застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, апеляційна скарга прокурора Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 412, 418, 532 КПК України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 - задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 11.04.2024 - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах 1 відділу 4 управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України підполковника юстиції ОСОБА_9 задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів з дня постановлення цієї ухвали, тобто, до 21 червня 2024 включно, але в межах строку досудового розслідування.

Підозрюваного ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, взяти під варту в залі суду.

Визначити підозрюваному ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, заставу у розмірі 8 000 000 (вісім мільйонів) гривень.

Застава може бути внесена підозрюваним, іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Вищого антикорупційного суду за реквізитами:

код ЄДРПОУ 42836259, номер рахунку за стандартом IBAN НОМЕР_1 .

У разі внесення застави у визначеному розмірі вважається, що до підозрюваного обрано запобіжний захід у вигляді застави.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент часу внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу, протягом дії ухвали.

У випадку внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_6 такі обов`язки:

1) прибувати до слідчого, в провадженні якого перебуватиме кримінальне провадження, прокурора, слідчого судді, суду за першим викликом;

2) не відлучатись із Київської області, без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю та суд про зміну свого місця проживання та роботи;

4) утримуватися від спілкування з приводу обставин, викладених у повідомленні про підозру ОСОБА_6, із іншим підозрюваним та свідками у цьому кримінальному провадженні;

5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

6) носити електронний засіб контролю.

З моменту звільнення з-під варти, у зв`язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави, в такому разі контроль за виконанням ухвали в частині виконання покладених на підозрюваного обов`язків покласти на слідчих, детективів у даному кримінальному провадженні.

Строк дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави, визначити два місяці з моменту звільнення з-під варти внаслідок внесення застави, однак у межах строку досудового розслідування.

У задоволенні клопотання в іншій частині - відмовити.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий ОСОБА_2

Судді ОСОБА_3

ОСОБА_4