- Головуючий суддя (ВАКС) : Сікора К.О.
Справа № 991/3221/24
Провадження 1-кс/991/3259/24
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 квітня 2024 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2,
детектива ОСОБА_3,
представників власника майна адвокатів ОСОБА_4,
ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_6 про арешт майна у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15 березня 2024 року за № 52024000000000115,
В С Т А Н О В И Л А :
І. Суть клопотання
1.1. 16 квітня 2024 року до Вищого антикорупційного суду надійшло зазначене клопотання, у якому прокурор просив накласти арешт на майно, вилучене під час обшуку робочого місця старшого слідчого ГСУ НП України ОСОБА_7, а саме на:
- мобільний телефон iPhone 14 ProMax, модель MQ873ZA/A, IMEI НОМЕР_1, IMEI2 НОМЕР_2, з сім-картками «Київстар» з абонентським номером НОМЕР_3 та сім-картою оператора мобільного зв`язку «Водафон Україна» з абонентським номером НОМЕР_4 ;
- зовнішній накопичувач інформації «Verbatim», model 53194, місткістю 1Тб у корпусі чорного кольору;
- ноутбук «Asus» у корпусі сріблястого кольору s/n NAN0CX045242436;
- системний блок до ПК у корпусі чорного кольору з маркуванням «Green Vision» та наліпками: «Everest», «Intel Core i3 7th Gen».
1.2. Клопотання обґрунтоване тим, що детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (надалі - ЄРДР) 15 березня 2024 року за № 52024000000000115, за підозрою оперуповноваженого Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України (далі - ДСР) ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, за фактом вимагання неправомірної вигоди за ненакладення арешту майна у межах кримінального провадження, внесеного до ЄРДР 28 серпня 2023 року за № 12023000000001563, яке перебуває у провадженні слідчих Головного слідчого управління Національної поліції України.
Прокурор повідомив, що 11 лютого 2024 року був проведений обшук робочого місця старшого слідчого ГСУ НП України ОСОБА_7, що знаходиться у службовому кабінеті №6 на 4-му поверсі адміністративної будівлі Головного слідчого управління Національної поліції України за адресою: м. Київ, просп. Валерія Лобановського, 51, під час якого вилучене наведене у клопотанні майно.
Прокурор просив накласти арешт на майно з метою забезпечення збереження речових доказів та спеціальної конфіскації, пославшись на існування ризику його втрати, знищення, використання чи перетворення.
ІІ. Позиція учасників судового засідання
2.1. Детектив ОСОБА_3 підтримав клопотання з наведених у ньому мотивів та обґрунтував таку підставу арешту майна як забезпечення спеціальної конфіскації використанням майна для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення.
Представники власника майна ОСОБА_7 - адвокати ОСОБА_4 та ОСОБА_5 заперечили проти задоволення клопотання в частині накладення арешту на мобільний телефон мобільний телефон iPhone 14 ProMax та звернули увагу, що ОСОБА_7 в ході обшуку надав пароль від мобільного телефону, а отже, детективи мали можливість скопіювати наявну у ньому інформацію, а доступ до телефону не був пов`язаний з подоланням системи логічного захисту інформації. Крім того, детектив не надав постанову про призначення експертизи телефону. Також, на думку адвокатів, одержання вмісту телефона могло бути здійснене в порядку, передбаченому ст. 245-1 КПК України.
Щодо іншого майна, зазначеного у клопотанні, представники просили вирішити клопотання на розсуд слідчого судді, адже воно не належить ОСОБА_7 .
2.2. Представник власника майна ГСУ НП України у судове засідання не прибув, про час та місце розгляду клопотання повідомлений належним чином. Неприбуття власника у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання (ч. 1 ст. 172 КПК України).
ІІІ. Мотиви слідчого судді
3.1. Дослідивши клопотання, надані прокурором матеріали, заслухавши думку учасників, висловлену у судовому засіданні, слідчий суддя дійшла таких висновків.
3.2. Норми кримінального процесуального закону, якими керується слідчий суддя
Арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, та полягає у тимчасовому позбавленні права на відчуження, розпорядження та/або користування майном (ч. 1, п. 7 ч. 2 ст. 131, ч. 1 ст. 170 КПК України).
Згідно з приписами ч. 1, 2 ст. 170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, та він допускається виключно з метою забезпечення:
- збереження речових доказів;
- спеціальної конфіскації;
- конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
- відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати (ч. 2 ст. 173 КПК України):
- правову підставу для арешту майна;
- розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;
- наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Для кожної з правових підстав арешту (мети його накладення) кримінальний процесуальний закон визначає додаткові обставини, які мають враховуватися слідчим суддею, зокрема:
- можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається з метою забезпечення речових доказів);
- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання або цивільного позову);
- можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається з відповідною метою);
- розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням (якщо арешт майна накладається з метою забезпечення цивільного позову).
Також на особу, яка подала клопотання про арешт майна, покладено обов`язок довести (ч. 1 ст. 173 КПК України):
- необхідність такого арешту;
- наявність ризику приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна.
Враховуючи загальні підстави застосування заходів забезпечення кримінального провадження, передбачені ч. 3 ст. 132 КПК України, арешт майна не допускається, якщо не буде доведено, що:
- існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
- потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора;
- може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
3.3. Оцінка та висновки слідчого судді
Прокурор повідомив, що 11 квітня 2024 року ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України.
Згідно з повідомленням про підозру кримінальне правопорушення вчинене за таких обставин.
З 31 січня 2024 року ОСОБА_8 призначено на посаду головного оперуповноваженого 4-го відділу (протидії організованим злочинним групам у паливно-енергетичному комплексі, сфері природних ресурсів та екології) 8-го управління Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, територіальна юрисдикція якого поширювалася, зокрема, на Київ та Київську область.
Старшим слідчим в особливо важливих справах другого відділу (розслідування особливо важливих кримінальних проваджень) управління розслідування особливо важливих кримінальних проваджень Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_7 здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08 листопада 2021 року за № 42021000000002286, процесуальне керівництво в якому здійснює група прокурорів Спеціалізованої екологічної прокуратури Офісу Генерального прокурора.
У ході досудового розслідування 25 липня 2023 року ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 240 КК України.
Крім того, під час досудового розслідування слідчими Головного слідчого управління Національної поліції України за оперативного супроводження працівників ДСР проведено обшуки за місцем знаходження юридичних осіб, афілійованих зі ОСОБА_9, а також працівників та службових осіб вказаних підприємств, під час яких вилучено майно (екскаватори, трактори, вантажні автомобілі та іншу спецтехніку), на яке ухвалами слідчого судді накладено арешт.
У ході досудового розслідування матеріали стосовно ОСОБА_9 28 серпня 2023 року виділені в окреме провадження № 12023000000001563.
У листопаді 2022 року після проведення обшуків за місцями здійснення господарської діяльності ТОВ «ПЕТРАГРАНІТ», ТОВ «НЕРУДБУДПОСТАЧ», ТОВ «ПЕТРАБУД», які афілійовані зі ОСОБА_9, ОСОБА_8 повідомив останнього про можливість вирішення питання щодо припинення кримінального переслідування за умови одержання ним неправомірної вигоди в сумі 150-180 тис. доларів США.
Упродовж липня 2023 року ОСОБА_8, перебуваючи біля магазину «НОВУС» поблизу Окружної дороги у м. Києві, зустрівся з братом підозрюваного ОСОБА_9 - ОСОБА_14 та висловив прохання надати для себе, службових осіб ДСР, ГСУ НПУ та Офісу Генерального прокурора неправомірну вигоду в сумі 150 тисяч доларів США за вирішення питання про непритягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_9, скасування арешту та повернення майна, вилученого під час досудового розслідування вказаного кримінального провадження.
Усвідомлюючи злочинний характер дій ОСОБА_8 щодо надання неправомірної вигоди, ОСОБА_9 та ОСОБА_14 відмовились від надання неправомірної вигоди.
25 липня 2023 року ОСОБА_9 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 240 КК України.
06 березня 2024 року ОСОБА_8 зателефонував ОСОБА_14 та зустрівся з останнім наступного дня неподалік адміністративної будівлі ДСР та повторно висловив прохання надати неправомірну вигоду в сумі 150 тис. доларів США за невжиття ним заходів до виявлення та подальшого арешту іншого майна, яке на праві власності належало ОСОБА_9 .
21 березня 2024 року ОСОБА_8 зустрівся з ОСОБА_14 біля ТЦ «Променада центр» та повідомив, що слідчий знаходиться у суді з клопотаннями про проведення обшуків та накладення арештів у вищевказаному кримінальному провадженні. У зв`язку з цим, ОСОБА_8 повторно висловив прохання надати неправомірну вигоду в сумі 150 тисяч доларів США за вирішення ним питання про неподання нових клопотань про проведення обшуків та накладення арештів, припинення кримінального переслідування, нестворення перешкод у господарській діяльності ТОВ «ПЕТРАГРАНІТ», ТОВ «НЕРУДБУДПОСТАЧ», ТОВ «ПЕТРАБУД», пов`язаних зі ОСОБА_9 фізичних та юридичних осіб.
Крім того, ОСОБА_8 запевнив ОСОБА_14 у тому, що за умови одержання ним та іншими посадовими особами неправомірної вигоди слідчий та прокурор у справі не будуть перешкоджати скасуванню арешту на майно судом, та подальшому його поверненні, а кримінальне провадження у найкоротші строки буде направлено до суду, через що припиняться слідчі дії та кримінальне переслідування ОСОБА_9 .
Крім того ОСОБА_8, маючи намір остаточно переконати ОСОБА_9 та ОСОБА_14 надати неправомірну вигоду, повідомив останньому, що вартість майна, на яке накладено арешт, складає понад 200 млн грн, а тому сума неправомірної вигоди у розмірі 6 млн грн, що становить еквівалент 150 тисяч доларів США, не є істотною у порівнянні з ризиком втрати всього арештованого майна.
26 березня 2024 року ОСОБА_8 повторно висловив ОСОБА_14 прохання надати неправомірну вигоду в сумі 150 тисяч доларів США для нього та інших службових осіб ДСР, ГСУ НПУ, Офісу Генерального прокурора за нестворення перешкод у господарській діяльності юридичних осіб, афілійованих зі ОСОБА_9, припинення кримінального переслідування, вирішення питання про зняття арешту з майна, його повернення, а також невжиття заходів щодо встановлення та арешту іншого майна підозрюваних у кримінальних провадженнях № 42021000000002286 та 12023000000001563.
09 квітня 2024 року ОСОБА_8 зателефонував ОСОБА_14 та зазначив, що одержуватиме неправомірну вигоду за посередництвом адвоката, контактні дані якого надасть пізніше.
10 квітня 2024 року ОСОБА_8 зателефонував ОСОБА_14 та повідомив номер мобільного телефону, на який повинен зателефонувати останній для того, щоб домовитись про зустріч та передачу неправомірної вигоди в сумі 150 тисяч доларів США. При цьому, ОСОБА_8 повідомив, що у випадку відмови надати неправомірну вигоду, досудове розслідування знову буде активізовано і арешти майна продовжаться.
11 квітня 2024 року під час передання неправомірної вигоди адвокату ОСОБА_15 злочинна діяльність ОСОБА_8 була припинена та він був затриманий в порядку ст. 208 КПК України після того як отримав можливість розпорядитися одержаними грошовими коштами в сумі 150 000 доларів США.
Таким чином, орган досудового розслідування підозрює ОСОБА_8 у проханні надати неправомірну вигоду в особливо великому розмірі для себе та третіх осіб за вчинення чи невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду або в інтересах третіх осіб, дій з використанням службового становища, одержанні неправомірної вигоди в особливо великому розмірі для себе та третіх осіб за вчинення чи невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду або в інтересах третіх осіб, дій з використанням службового становища, тобто у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України.
3.3.1. Наведені у клопотанні обставини корелюють обставинам, зазначеним у витязі з ЄРДР, підтверджені наданими прокурором матеріалами у мірі, достатній для вирішення питань, пов`язаних з розглядом клопотання, зокрема:
- протоколом огляду від 15 березня 2024 року, в ході якого було оглянуто мобільний телефон ОСОБА_14 та зафіксовано наявні в ньому відомості про контактування останнього з ОСОБА_8 ;
- протоколами допитів свідка ОСОБА_14 від 15 березня, 10, 12 квітня 2024 року, який повідомив, що його брат ОСОБА_9 здійснював підприємницьку діяльність з видобутку піску. У листопаді 2022 року органами поліції було проведено обшуки, в ході яких вилучено та згодом арештовано майно належних брату підприємств, зокрема, спеціальну техніку. Влітку 2023 року брат зателефонував ОСОБА_14 та повідомив, що ОСОБА_8 вимагає в нього 150 тис. доларів США за вирішення питань з кримінальним провадженням щодо нього, і попрохав зустрітися з ОСОБА_8, щоб з`ясувати, за які саме дії вимагається неправомірна вигода. В ході особистої зустрічі ОСОБА_8 повідомив ОСОБА_14 про необхідність передачі йому та іншим посадовим особам (слідчому, прокурору) неправомірної вигоди в розмірі 150 тис. доларів США за непритягнення ОСОБА_9 до кримінальної відповідальності, зняття арештів з майна тощо. Після відмови надати неправомірну вигоду працівники поліції створювали умови, щоб спонукати її надати (проводили обшуки за місцем проживання, місцями реєстрації підприємств, не повертали майно після скасування арешту тощо). В ході подальших зустрічей та телефонних розмов з ОСОБА_8 (07, 20, 26 березня, 03, 04, 05 квітня 2024 року) останній неодноразово висловлював йому вимогу передачі неправомірної вигоди у згаданому розмірі. 09 квітня 2024 року ОСОБА_8 зателефонував ОСОБА_14 та повідомив, що неправомірну вигоду слід передати адвокату ОСОБА_16 . 11 квітня 2024 року, попередньо домовившись, ОСОБА_14 зустрівся з ОСОБА_15 та передав йому неправомірну вигоду;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_10, який повідомив, що спільно із ОСОБА_9 займався підприємницькою діяльністю. Після проведення обшуків у листопаді 2022 року зі слів ОСОБА_9 ОСОБА_8 неодноразово пропонував закрити справу за 150-180 тис. доларів США. На одній з таких зустрічей був присутній ОСОБА_10 та особисто чув, як ОСОБА_8 повідомляв про необхідність передачі неправомірної вигоди для трьох структур (йому, слідчому та прокурору);
- протоколами за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій - аудіо-, відеоконтролю особи від 26, 29 березня, 05, 10 квітня 2024 року, в ході яких зафіксовані розмови ОСОБА_9 з ОСОБА_8 20, 21, 26 березня, 03 квітня 2024 року, в ході яких вони обговорювали обставини скасування арешту майна, зокрема, ОСОБА_8 пропонував скасовувати арешти у судовому порядку та обіцяв неперешкоджання з боку сторони обвинувачення, звертав увагу на суму арештованого майна, неодноразово називав розмір неправомірної вигоди - 150 тис. доларів США та обіцяв не накладати арешт на інше майно ОСОБА_9 ;
- протоколом огляду, ідентифікації та вручення грошових коштів від 10 квітня 2024 року, згідно з яким ОСОБА_14 були вручені грошові кошти та імітаційні засоби у загальному розмірі 150 тис. доларів США;
- протоколом обшуку від 11 квітня 2024 року транспортного засобу ОСОБА_15, у якому були вилучені передані ОСОБА_14 грошові кошти та імітаційні засоби;
- іншими матеріалами досудового розслідування.
У своїй сукупності доводи прокурора та надані на їх підтвердження матеріали дають вагомі підстави для висновку про обґрунтованість підозри щодо вчинення зазначеного у клопотанні кримінального правопорушення.
Слід наголосити, що в межах оцінки питань, обумовлених розглядом клопотання, слідчий суддя не вирішує питання про наявність усіх елементів складу злочину, винуватість чи невинуватість осіб у його вчиненні.
3.4. Щодо підстав для арешту майна
3.4.1. 11 лютого 2024 року був проведений обшук робочого місця старшого слідчого ГСУ НП України ОСОБА_7, що знаходиться у службовому кабінеті № 6 на 4-му поверсі адміністративної будівлі Головного слідчого управління Національної поліції України за адресою: м. Київ, просп. Валерія Лобановського, 51, під час якого вилучене наведене у клопотанні майно.
Прокурор просив накласти арешт на майно з метою забезпечення збереження речових доказів та спеціальної конфіскації.
Постановою від 12 квітня 2024 року зазначені речі були визнані речовими доказами.
Відповідно до ч. 1 ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Одним з процесуальними джерел доказів є, зокрема, речові докази.
Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно з ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, серед іншого, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення тощо.
За твердженням прокурора, ОСОБА_8 може бути причетний до вчинення кримінального правопорушення, що було проаналізовано слідчим суддею у п. 3.3 ухвали.
Під час обшуку у телефоні ОСОБА_7 виявлене листування з ОСОБА_8, ОСОБА_17 (процесуальним керівником у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_9 ), у тому числі пересилання процесуальних документів у кримінальному провадженні № 42021000000002286. У комп`ютері, ноутбуці та накопичувачі, які відповідно до пояснень ОСОБА_7 належали ГСУ НП України та перебували у його користуванні, виявлені матеріали та проекти процесуальних документів у кримінальних провадженнях № 42021000000002286, 12023000000002175, 12023000000001563.
Викладені обставини переконують слідчого суддю у тому, що зазначені речі відповідають критеріям речових доказів, адже мобільний телефон може містити інформацію щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, зокрема, листування та інші способи контактування ОСОБА_7 з ОСОБА_8, ОСОБА_17 та іншими особами, які могли бути причетні до вчинення кримінального правопорушення. Комп`ютер, ноутбук та накопичувач використовувалися ОСОБА_7 та містять документи, пов`язані з кримінальним провадженням щодо ОСОБА_9 .
Викладене свідчить, що зазначене майно, вилучене в ході обшуку, може бути використане як доказ для встановлення обставин, що підлягають доказуванню відповідно до ст. 91 КПК України, зокрема події кримінального правопорушення, обставин домовленості щодо умов передачі неправомірної вигоди, її реалізації, кола осіб, залучених до вчинення кримінального правопорушення.
Слідчий суддя відхиляє доводи представника власника майна про можливість одержання вмісту телефона в порядку, передбаченому ст. 245-1 КПК України, адже застосування заходу забезпечення у вигляді арешту майна та слідча дія у вигляді зняття показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-, кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото-, кінозйомки, відеозапису є різними за своєю природою процесуальними інститутами, застосування (використання) яких не залежить одне від одного.
3.4.2. Слідчий суддя враховує, що відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК України забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.
Як вбачається з протоколу обшуку від 11 квітня 2024 року, зазначені у клопотанні речі містять інформацію, яка може мати важливе значення для кримінального провадження, що обумовлює потребу досудового розслідування у проведенні їх детального огляду, зокрема, із залученням спеціаліста та використанням спеціальної техніки, що дозволить у повному обсязі дослідити інформацію, яка в них міститься, у тому числі відновити видалену інформацію. Не спростовують цього висновку і доводи представника власника майна про відсутність постанови про призначення експертизи, адже слідчий суддя оцінює необхідність її проведення з урахуванням наведених стороною обвинувачення доводів, а не наявність формалізованого рішення про її призначення.
Отже, орган досудового розслідування мав передбачені ч. 2 ст. 168 КПК України підстави для вилучення цього майна.
3.4.3. Оцінюючи доводи прокурора про накладення арешту на майно з метою забезпечення спеціальної конфіскації, слідчий суддя виходить з правової природи цього інституту.
Згідно з приписами ст. 92-1, 92-2 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна та застосовується у разі, якщо вони:
- одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна;
- призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення;
- були предметом кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави;
- були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.
Слідчий суддя відхиляє доводи детектива про те, що телефон використовувався з метою схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, адже він безпосередньо використовувався лише як один з можливих засобів спілкування та не був тим майном, яке безпосередньо могло схилити особу до вчинення кримінального правопорушення.
За таких обставин, зазначене у клопотанні майно не відповідає критеріям майна, до якого може бути застосована спеціальна конфіскації, а тому відсутні підстави для накладення на нього арешту з метою її забезпечення.
Разом з тим, зазначена обставина не є підставою для відмови (повної чи часткової) у задоволенні клопотання, адже слідчий суддя констатував наявність іншої підстави накладення арешту.
3.4.4. Як вже зазначала слідчий суддя, завданнями арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Зважаючи на обставини кримінального правопорушення, яке розслідується у межах цього кримінального провадження, доводи прокурора про існування такого ризику є цілком обґрунтованими.
Запропонований прокурором спосіб арешту майна у вигляді заборони відчуження, користування та розпорядження ним релевантний потребам досудового розслідування у збереженні речового доказу та його властивостей, які можуть мати доказове значення, їх дослідження та обумовлений необхідністю запобігти його знищенню чи пошкодженню.
Викладене переконує слідчого суддю у тому, що мета цього заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді запобігання цьому ризику може бути досягнута.
3.4.5. Критерії розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження є оціночними поняттями. Європейський Суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що будь-яке втручання у право особи з боку держави має забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.
На переконання слідчого судді, загальні інтереси суспільства у вигляді досягнення завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України (зокрема, захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування тощо), виправдовують ступінь втручання у право власності особи, яке пов`язане з накладенням арешту на належне їй майно.
Враховуючи характер майна, тимчасове позбавлення особи можливості відчужувати, користуватися та розпоряджатися ним, не становитиме надмірного втручання та суттєвих негативних наслідків для неї.
3.4.6. Наведене у клопотанні майно належать до переліку майна, на яке згідно з приписами ч. 10 ст. 170 КПК України може бути накладений арешт.
Слідчий суддя наголошує, що накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або невідворотним позбавленням такого права. Хоча власник і обмежується у реалізації всіх правомочностей щодо відповідного майна, проте таке обмеження має тимчасовий характер.
За таких обставин клопотання прокурора є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. 372 КПК України, слідчий суддя
П О С Т А Н О В И Л А :
1. Клопотання - задовольнити.
2. Накласти арешт з метою забезпечення збереження речових доказів шляхом позбавлення права відчуження, користування та розпоряджання на майно, вилучене під час обшуку робочого місця старшого слідчого ГСУ НП України ОСОБА_7, а саме на:
- мобільний телефон iPhone 14 ProMax, модель MQ873ZA/A, IMEI НОМЕР_1, IMEI2 НОМЕР_2, з сім-картками «Київстар» з абонентським номером НОМЕР_3 та сім-картою оператора мобільного зв`язку «Водафон Україна» з абонентським номером НОМЕР_4 ;
- зовнішній накопичувач інформації «Verbatim», model 53194, місткістю 1Тб у корпусі чорного кольору;
- ноутбук «Asus» у корпусі сріблястого кольору s/n NAN0CX045242436;
- системний блок до ПК у корпусі чорного кольору з маркуванням «Green Vision» та наліпками: «Everest», «Intel Core i3 7th Gen».
Ухвала про арешт майна підлягає негайному виконанню.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_1