Документ № 118746117

Справа № 991/3238/24

Провадження №11-сс/991/309/24

слідчий суддя 1 інст. ОСОБА_1

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2024 року місто Київ

Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду колегією суддів у складі:

головуючого судді ОСОБА_2,

суддів: ОСОБА_3, ОСОБА_4,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5,

прокурора ОСОБА_6,

захисника ОСОБА_7,

підозрюваного ОСОБА_8,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_8 - ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 17 квітня 2024 року у кримінальному провадженні №52017000000000802 від 17 листопада 2017 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Луковиця Глибоцького району Чернівецької області, громадянина України, жителя АДРЕСА_1,

за ч.1 ст.255 (в редакції до внесення змін Законом України №671-IX від 04 червня 2020 року), ч.5 ст.27 ч.3 ст.212, ч.3 ст.27 ч.4 ст.345-1 КК України,

в с т а н о в и л а :

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 17 квітня 2024 року клопотання детектива НАБУ задоволено частково: застосовано до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 14 червня 2024 року включно; визначено альтернативний запобіжний захід у виді застави у розмірі 2 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 6 056 000 (шість мільйонів п`ятдесят шість тисяч) грн, яка може бути внесена підозрюваним або заставодавцем протягом дії ухвали; у разі внесення застави покласти на нього такі обов`язки: прибувати за першим викликом до детективів, прокурорів, слідчого судді, суду; не відлучатись за межі села Чагор Чернівецького району Чернівецької області без дозволу детектива, прокурора або суду; повідомляти детектива, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи; здати на зберігання до відповідного територіального підрозділу Державної міграційної служби України паспорт громадянина України для виїзду, а також інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд до України; утримуватися від спілкування із будь-якими особами щодо обставин, викладених у повідомленні про підозру ОСОБА_8 у кримінальному провадженні № 52017000000000802 від 17 листопада 2017 року, окрім своїх захисників, детективів, прокурорів, слідчого судді, суду; носити електронний засіб контролю; термін дії обов`язків, покладених на підозрюваного, визначено до 14 червня 2024 року включно. У задоволенні вимог клопотання детектива НАБУ в іншій частині відмовлено. Судове рішення мотивоване тим, що ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.255 (в редакції до внесення змін Законом України №671-IX від 04 червня 2020 року), ч.5 ст.27 ч.3 ст.212, ч.3 ст.27 ч.4 ст.345-1 КК України; наявні ризики, передбачені п.п.1, 3 ч.1 ст.177 КПК України, зокрема: переховування від органів досудового розслідування та/або суду, незаконного впливу на свідків, інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні. Враховуючи інтенсивність встановлених ризиків, обсяг обставин, що підлягають доказуванню, з огляду на правову кваліфікацію, кількість ймовірних співучасників, а також введення на території України воєнного стану, наявність достатніх майнових ресурсів, слідчий суддя застосував стосовно підозрюваного запобіжний захід у виді застави 6 056 000 грн, який, на його думку, буде достатнім стимулюючим фактором для належного виконання підозрюваним процесуальних обов`язків, забезпечення належної процесуальної поведінки та запобігання ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

23 квітня 2024 року до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла апеляційна скарга захисника підозрюваного ОСОБА_8 - ОСОБА_9, яка направлена ним електронною поштою 22 квітня 2024 року. В апеляційній скарзі захисник просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу про застосування стосовно ОСОБА_8 інший запобіжний захід, не пов?язаний із триманням під вартою. Вважає, що слідчий суддя, постановляючи ухвалу, навів доводи прокурора щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, проте жодного доводу захисника не навів, обмежився вказівкою на заперечення проти задоволення клопотання. Слідчим суддею також не надано належної правової оцінки його заяви щодо взяття підозрюваного на особисту поруку. Відповідно до практики ЄСПЛ тримання особи під вартою не може бути свавільним та обов`язково має застосовується виключно в разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м?яких заходів не зможе запобігти ризикам, передбачених ст.177 КПК України. Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов?язаний встановити, чи доводять, надані сторонами кримінального провадження, докази наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення. На його думку, жоден, з доданих до клопотання документів, не доводить факту існування події кримінального правопорушення та слідчим суддею не враховано аргументи сторони захисту щодо необґрунтованості підозри. Слідчим суддею не надано оцінку належності, допустимості та достовірності доказів, клопотання обвинувачення не містить обґрунтування визначення альтернативного запобіжного заходу - застави та існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України. Також у клопотанні не зазначено який саме ризик та яким «доказом» («додатком») доводиться. Відсутнісь ризику переховування підозрюваного від органу досудового розслідування підтверджується наявністю у нього міцних соціальних зв?язків, перебуванням на утриманні неповнолітніх дітей та батьків похилого віку, закритістю кордонів України для чоловіків, що підлягають мобілізації. Також стороною обвинувачення не зазначено, які саме речі або документи можуть бути знищені, сховані або спотворені підозрюваним, тому ризик знищення, схову, споторення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, а також ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином відсутні, як і ризик щодо вчинення підозрюваним іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, в якому він підозрюється. Вважає ухвалу слідчого судді необґрунтованою та невмотивованою, а застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - безпідставним.

У судовому засіданні захисник підозрюваного ОСОБА_8 - ОСОБА_9 доводи апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити.

Підозрюваний ОСОБА_8 підтримав позицію захисника, на його думку ухвала слідчого судді є незаконною, необґрунтованою та невмотивованою, а тримання його під вартою свавільним.

Прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги. Вважає, що рішення слідчого судді постановлено з урахуванням усіх обставин справи та у відповідності до вимог кримінального процесуального законодавства, а тому просив залишити його без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників апеляційного провадження, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів доходить таких висновків.

Згідно з ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до ст.131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.

Згідно з ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Обставини, що враховуються при застосуванні запобіжного заходу передбачені ст.178 КПК України.

Відповідно до положень зазначеної норми, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Згідно з ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, крім випадків, передбачених ч.5 ст.176 КПК України.

При цьому, ч.3 ст.183 КПК України визначає, що слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов`язаний визначити альтернативний запобіжний захід у виді застави, у розмірі достатньому для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України.

Відповідно до ч.4 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, зокрема щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України.

Згідно ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

На думку колегії суддів, слідчий суддя дотримався вказаних вимог закону.

З матеріалів судової справи вбачається, що НАБУ здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні №52017000000000802 за підозрою ОСОБА_8 у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.255 (в редакції до внесення змін Законом № 671-IX від 04 червня 2020 року), ч.5 ст.27, ч.3 ст.212, ч.3 ст.27, ч.4 ст.345-1 КК України. У цьому ж кримінальному провадженні також про підозру повідомлено ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19 .

Досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні здійснюється за фактами діяльності злочинної організації, учасниками якої створено та впроваджено механізм ввезення товарів на митну територію України з приховуванням від митного контролю з метою особистого протиправного збагачення шляхом незаконного зменшення розміру належних до сплати до Державного бюджету митних платежів, а саме, податку на додану вартість та ввізного мита.

За версією слідства, у період 2017-2019 існувала злочинна організація, у межах якої функціонували організовані групи №1, 2, 3, очолювані ОСОБА_13, ОСОБА_17 та ОСОБА_10 відповідно.

Органом досудового розслідування ОСОБА_8 підозрюється у тому, що він входив до складу очолюваної ОСОБА_10, організованої групи ОГ № 3, який доручав підозрюваному виконання дій, направлених на функціонування організації та усунення перешкод, які виникають у її діяльності.

Зокрема, у ході слідства встановлено, що ОСОБА_10, який обіймав посаду начальника Чернівецької митниці, та діяв на виконання злочинного плану злочинної організації, доручив ОСОБА_8 підшукування виконавців, керівництво його підготовкою та безпосереднім вчиненням побиття журналістів ОСОБА_20 та ОСОБА_21 .

Так, із поданих матеріалів встановлено, що вказаними журналістами висвітлювалася інформація про діяльність Чернівецької митниці та необхідність посилення боротьби з контрабандою, що обурювало ОСОБА_10 та викликало ризик викриття діяльності злочинної організації.

У зв`язку з чим, беручи до уваги відомості із телефонних розмов ОСОБА_10 та ОСОБА_8, вбачається, що йому доручено побиття журналістів з метою примусу їх припинити висвітлювати відомості про діяльність злочинної організації у ЗМІ. Так, дати та зміст телефонних розмов у співставленні із встановленими подіями вказують на те, що ОСОБА_8, попередньо залучивши виконавців побиття - ОСОБА_22, ОСОБА_23 та інших невстановлених осіб, 07 березня 2018 року вчинили побиття ОСОБА_20 шляхом нанесення легких тілесних ушкоджень.

У подальшому, 09 березня 2018 року ОСОБА_8 у телефонній розмові повідомив ОСОБА_10 про виконання домовленості щодо побиття журналіста та вони обговорили окремі обставини побиття ОСОБА_20 07 березня 2018 року.

Більше того, того ж дня, 09 березня 2018 року, діючи на виконання вказівок ОСОБА_8, ОСОБА_22 разом з невстановленою особою застосували до ОСОБА_21 фізичне насильство та заподіяли легкі тілесні ушкодження. Відомості про організацію такого побиття саме ОСОБА_8 вбачається із його телефонної розмови 10 березня 2018 року з ОСОБА_10, у якій повідомлено про спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_21 .

Зафіксований зміст розмов, дати їх проведення, а також обставини висвітлення журналістами ОСОБА_20 та ОСОБА_21 відомостей про діяльність Чернівецької митниці, у сукупності із встановленими фактами їх побиття, вказують на причетність ОСОБА_8 до зазначених подій та його ймовірну роль організатора, який здійснив підшуковування виконавців та організацію нападу.

Окрім цього, наявні відомості про усунення перешкод ОСОБА_8 для здійснення протиправної діяльності злочинної організації, зокрема щодо ухилення від сплати податків. Так, із наявних матеріалів вбачається, що ОСОБА_8 за дорученнями ОСОБА_10 організував відшукання осіб, які здійснювали діяльність щодо ввезення товарів на митну територію України, з метою застосування до них заходів фізичного та психологічного впливу з тим, щоб змусити їх здійснювати свою діяльність через ОСОБА_13 та за умови надання за це учасникам ЗО неправомірної вигоди.

Зокрема, у ході досудового розслідування було встановлено, що ОСОБА_8 звітував ОСОБА_10 про здійснення такого впливу на особу за ім`ям « ОСОБА_24 » та пошуки особи на прізвисько « ОСОБА_24 ».

Вказане свідчить про систематичну залученість ОСОБА_8 до діяльності злочинної організації та вчинення дій, спрямованих на усунення перешкод та втілення злочинного плану, зокрема щодо злочинних схем ухилення від сплати митних платежів, шляхом переслідування осіб, які вивозять товар поза належним митним контролем та примусу їх співпрацювати із учасниками злочинної організації.

Таким чином, зазначені вище дії, наявні докази про структуру та ієрархію імовірних співучасників, взаємоузгодженість та взаємозалежність їхніх дій, характер та послідовність, створюють переконання у тому, що такі особи діяли у співучасті у формі злочинної організації, мали спільний умисел, направлений на вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів, а з огляду на зміст та обсяг дій підозрюваного ОСОБА_8 існують достатні підстави вважати, що він виконував роль пособника у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.212 КК України, та організатора у вчиненні злочину, передбаченого ст.345-1 КК України.

При цьому, відповідні обставини вчинення розслідуваних злочинів, які враховані при оцінці обґрунтованості повідомленої ОСОБА_8 підозри, встановлені слідчим суддею на підставі досліджених у ході судового засідання документів. А тому колегія суддів вважає, що доводи апеяційної скарги щодо необгрунтованості підозри є безпідставними.

Дії ОСОБА_8 сторона обвинувачення кваліфікує як участь у злочинній організації, створеній з метою вчинення особливо тяжкого злочину та участі у злочинах, вчинюваних такою організацією, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 255 КК України (в редакції до внесення змін Законом України №671-IX від 04 червня 2020 року); участь у пособництві умисного ухилення від сплати податків, зборів (обов?якових платежів), що входять в систему оподаткування, введених в установленому законом порядку, вчиненому будь-якою іншою особою, яка зобов?язана їх сплачувати, у складі злочинної організації, що призвело до фактичного ненадходження до бюджетів коштів в особливо великих розмірах, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.27, ч.3 ст.212 КК України; учась в організації умисного заподіяння журналісту легких тілесних ушкоджень у зв?язку із здійсненням цим журналістом законної професійної діяльносі, вчиненого організовааною групою, тобто у вичненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 27, ч.4 ст. 345-1 КК України.

16 квітня 2024 року ОСОБА_8 затриманий і того ж дня йому вручено письмове повідомлення про підозру.

Відповідно до ст.85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Згідно зі ст.86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому КПК України.

Доводи строни захисту щодо неналежності та недопустимості доказів, а також щодо недостатності доказів для підозри ОСОБА_8, не зайшли свого підтвердження у ході апеляційного розгляду, оскільки захисником не зазначено які та на підставі яких норм КПК УКраїни він вважає їх недопустимими. Проведений аналіз доказів, які містяться у матеріалах справи, у їх сукупності та взаємозв`язку, дають підстави дійти висновку про їх достатність для обґрунтованої підозри ОСОБА_8 в інкримінованих йому злочинах.

З огляду на вагомість доказів, враховуючи тяжкість злочинів, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_8 (ч.1 ст.255 (в редакції до внесення змін Законом України № 671-IX від 04 червня 2020 року), ч.5 ст.27, ч.3 ст.212, ч.3 ст.27, ч.4 ст.345-1 КК України), два з яких є особливо тяжкими злочинами, відповідальність за вчинення одного з яких передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до чотирнадцяти років; характеризуючих даних підозрюваного; майновий стан підозрюваного, наявність рухомого та нерухомого майна в його близьких осіб та самого підозрюваного; суму коштів (понад 83 млн грн), які розподілялися між імовірними учасниками злочинної організації; з огляду на наявність паспорта громадянина України для виїзду за кордон та можливості підозрюваного залишити територію України з врахуванням обставин вчинених злочинів, у вчиненні яких він підозрюється; враховуючи обставини злочинної діяльності, яка проводилася тривалий час за участі посадових осіб Чернівецької митниці, що є можливим впливом на посадових осіб Державної прикордонної служби з метою його безперешкодного пропуску до Румунії або на інших пунктах пропуску державного кордону; суворість можливого покарання та пов`язаних із цим негативних наслідків; пред`явлення ОСОБА_8 підозри у вчиненні особливо тяжких злочинів та участі в злочинній організації, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді щодо наявності ризиків, зазначених у п.п.1, 3 ч.1 ст.177 КПК України, та застосування виняткового виду запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням застави, та відсутністю підстав для застосування більш м`яких запобіжних заходів, оскільки вони недостатні для забезпечення його належної процесуальної поведінки.

Колегія суддів зазначає, що висновки про ступінь ризиків мають бути зроблені за результатами аналізу фактичних обставин кримінального правопорушення та особистих даних підозрюваного (характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців тощо), його поведінки під час досудового розслідування (наявність або відсутність спроб ухилитись від органів влади, способу життя, способу самозабезпечення тощо). При цьому ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду чи вчинить нове кримінальне правопорушення. Чинний КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому. На думку колегії суддів, доводи апеляційної скарги сторони захисту про відсутність ризиків є необґрунтованими, оскільки прокурор довів як їх наявність, так і можливість їх існування у майбутньому.

Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, що міра запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням застави, є пропорційною меті забезпечення кримінального провадження та, за обставин даного кримінального провадження, є саме таким запобіжним заходом, який буде достатнім стримуючим засобом, що здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_8 та запобіганню ризикам, доведеним прокурором, та, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможуть запобігти встановленим ризикам. Доказів на підтвердження того, що застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням застави, є невиправданим, стороною захисту надано не було і колегією суддів обставин для такого висновку не встановлено, а тому доводи апеляційної скарги сторони захисту про можливість передачі підозрюваного ОСОБА_8 на поруки є необґрунтованими.

Відповідно до вимог ч.5 ст.182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, визначається у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати її буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Враховуючи майновий стан підозрюваного ОСОБА_8, а також обставин справи, зокрема інкримінування йому вчинення злочинів як пособника, організатора та виконавця, розміру ймовірно заподіяної шкоди, кількості співучасників, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про наявність виключного випадку, визначеного ч.5 ст.182 КПК України, та існування підстав для призначення суми застави, що перевищує максимальну межу, визначену п.3 ч.5 ст.182 КПК України. Розмір визначеної застави є співмірним, оскільки відповідно до ч.4 ст.183 КПК України слідчий суддя за обставин даного провадження мав право і його не визначати. Крім того, колегія суддів враховує ту обставину, що суму застави може внести як сам підозрюваний так і інші фізичні чи юридичні особи, в тому числі його захисник.

Інші доводи апеляційної скарги були предметом судового розгляду в суді першої інстанції та висновків слідчого судді не спростовують.

Згідно з ч.3 ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має, у тому числі, право залишити ухвалу без змін.

Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_8 - ОСОБА_9 слід залишити без задоволення, ухвалу слідчого судді без змін.

Керуючись ст.131, 132, 176, 177, 180, 182, 194, 309 370, 376, 392, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_8 - ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 17 квітня 2024 року залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 17 квітня 2024 року залишити без змін.

Ухвала є остаточною, набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя ОСОБА_2

судді: ОСОБА_3

ОСОБА_4