- Головуючий суддя (АП ВАКС): Михайленко Д.Г.
Справа № 991/3202/24
Провадження №11-сс/991/319/24
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 квітня 2024 року місто Київ
Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду колегією суддів у складі:
головуючого ОСОБА_1, суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4,
учасники судового провадження: представник третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, адвокат ОСОБА_5, прокурор ОСОБА_6,
розглянула апеляційну скаргу прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 22.04.2024 про відмову в арешті майна у кримінальному провадженні № 42022100000000478 від 14.09.2022.
Історія провадження
1.16.04.2024 прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді Вищого антикорупційного суду з клопотанням про арешт майна.
2.22.04.2024 ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду відмовлено в задоволенні цього клопотання (далі - ухвала слідчого судді).
3.25.04.2024 надійшла апеляційна скарга прокурора САП ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді.
Зміст та мотиви оскаржуваної ухвали
4.Оскаржуваною ухвалою слідчого судді відмовлено в накладенні арешту на майно [мобільний телефон Xiaomi 12 Lite ІМЕІ1: НОМЕР_1 ; ІМЕІ2: НОМЕР_2 з SIM-карткою НОМЕР_3 (далі - мобільний телефон), а також планшет Apple iPad MP2F2RK/A, серійний номер: НОМЕР_4 (далі - планшет), разом - електронні носії інформації чи майно], вилучене 11.04.2024 під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_1 .
5.Слідчий суддя обґрунтував відмову в задоволенні клопотання прокурора тим, що: (1) подане клопотання не містить достатніх посилань на обставини розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідків арешту майна для його власника; (2) вилучені електронні носії інформації не можуть бути речовими доказами, а отже відсутня потреба в їх збереженні шляхом накладення арешту; (3) оскільки ухвалою про обшук був наданий дозвіл на відшукання та вилучення конкретного майна, зазначені телефон і планшет не вважаються тимчасово вилученим майном; (4) утримання детективом електронних носіїв інформації, в тому числі з метою проведення експертного дослідження, є виправданим і правомірним протягом розумного строку з поверненням носіїв володільцю у разі встановлення факту відсутності в них відомостей, що мають значення для досудового розслідування та/або копіювання необхідної інформації у повному обсязі.
6.Мотиви невизнання планшету речовим доказом: (1) згідно постанови про визнання речовими доказами від 12.04.2024 під час обшуку в цифровому наповненні планшету виявлено електронні листи за період вчинення розслідуваних злочинів; (2) за даними протоколу огляду від 16.04.2024, з метою копіювання інформації, планшет підключався до робочої станції спеціаліста та з використанням відповідної комп`ютерної програми методом копіювання файлової системи детективом із залученням спеціаліста створено копію доступних комп`ютерних даних (не всіх), які зберігаються на вбудованому носії пам`яті планшетного ПК; (3) згідно протоколу огляду комп`ютерних даних файл-звіту, що був виготовлений під час огляду планшетного ПК, від 17.04.2024 у цифровому наповненні звіту наявна інформація про використання володільцем певних Apple ID, а також про встановлення програмного забезпечення Outlook-iOS, водночас, у цифровому наповненні звіту не виявлено інформації про електронні поштові файли; (4) з отриманої від спеціаліста інформації можливо дійти висновку, що пам`ять планшета скопійована, однак слідчий суддя об`єктивно позбавлений можливості оцінити, чи стосуються відомості, які не вдалося скопіювати, обставин даного кримінального провадження, враховуючи те, що в протоколі огляду відсутні посилання на такі відомості, а формулювання «не всіх» не дає жодного розуміння стосовно змісту інформації, яка підпадає під таке визначення.
7.Мотиви невизнання мобільного телефону речовим доказом: (1) підставою для вилучення телефону був факт наявності видаленої інформації та виявлення листування у месенджері «WhatsApp» (з особами, які перевіряються на причетність до вчинення злочину), що, на думку детектива, має значення для досудового розслідування (протокол обшуку від 11.04.2024); (2) це стало підставою для визнання його речовим доказом (постанова від 12.04.2024) у кримінальному провадженні; (3) неспроможність органу досудового розслідування скопіювати потрібну слідству інформацію з телефону за допомогою спеціаліста не обумовлює необхідність та доцільність накладення арешту на цей носій, адже існують інші способи фіксування інформації (скріншоти екрану тощо); отримані в такий спосіб відомості на думку слідчого судді, є допустимими та не становитимуть надмірного обтяження для власника.
Вимоги і доводи апеляційної скарги прокурора
8.В апеляційній скарзі висловлені вимоги скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання прокурора про арешт майна.
9.Вимоги апеляційної скарги обґрунтовуються тим, що (1) вилучений мобільний телефон містить листування з окремими абонентами, що має значення для встановлення обставин, які досліджуються у даному кримінальному провадженні за період 2022 року та 1 квартал 2023 року, зокрема, з абонентами « ОСОБА_10 », « ОСОБА_11 » (щодо діяльності ТОВ «Єврорекострукція»), « ОСОБА_12 » (щодо діяльності ТОВ «ДК Захід Енерго»), « ОСОБА_13 » (щодо діяльності ТОВ «Коал Імпекс»), а також інші відомості, що мають значення для досудового розслідування; (2) під час огляду інформації вилученого планшету виявлено в електронній скриньці листування за період до 18.07.2022, серед електронних листів наявні повідомлення без змісту (видалені чи не завантажені), а також листування з питань постачання вугільної продукції із наступними суб`єктами господарювання ДП «Укрвугілля», ВП «Вугіллязбут», ТОВ «ДК Захід Енерго», ТОВ «Коал Імпекс»; (3) вилучення вказаних носіїв інформації було необхідною умовою проведення експертного дослідження; (4) мобільний телефон використовувався ОСОБА_9 при спілкуванні з особами, які перевіряються на причетність до вчинення злочинів, що розслідуються у цьому кримінальному провадженні, також через нього відбувався обмін повідомленнями; (5) з використанням планшету здійснювався обмін електронними листами з використанням електронної скриньки з питань, що є предметом даного розслідування; (6) наявними у спеціаліста програмними та апаратними засобами не представилось можливим скопіювати усю інформацію з мобільного телефону та планшету; (6) постановою від 12.04.2024 призначено судову комп`ютерно-технічну експертизу, на вирішення якої поставлено питання щодо копіювання та відновлення інформації, яка зберігається на них; (7) постановою від 12.04.2024 вилучені електронні носії інформації визнано речовими доказами; (8) незастосування арешту може призвести до втрати доказової інформації; (9) скопійована інформація в окремих застосунках не може бути досліджена програмно без самого оригінального електронного носія, іноді технічно не вдається скопіювати всю інформацію з носія, тому електронний носій з його електронним вмістом має розглядатися як матеріальний об`єкт, що зберіг на собі сліди кримінального правопорушення; (9) навіть якщо розглядати наявну у внутрішній пам`яті носія інформацію як документи, вони також можуть бути визнані речовими доказами за частиною 2 статті 98 КПК; (10) для належного копіювання (отримання) та оформлення інформації, що має доказове значення з електронного носія, необхідно проведення експертизи або тривалого огляду спеціалістом; (11) такі дії тривають довше ніж строк можливого утримання майна без ухвали слідчого судді, що зумовлює необхідність накладання арешту на відповідні речі; (12) висновок слідчого судді щодо можливості утримання та проведення вилученого під час обшуку майна без його арешту (на підставі ухвали слідчого судді про надання дозволу на обшук та вилучення конкретного майна) не ґрунтується на положеннях закону та суперечить, зокрема, вимогам частини 1 статті 100 КПК.
Позиції учасників провадження
10.Прокурор підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.
11.Представник власника майна просив відмовити в її задоволенні, залишити без змін рішення слідчого судді.
12.Інші учасники судового провадження в судове засідання не прибули та не надали Суду свої позиції щодо апеляційної скарги. Враховуючи, що такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття, то їх неприбуття не перешкоджає проведенню розгляду (частина 4 статті 405 КПК).
Оцінка та мотиви Суду
(1) Правові підстави накладення арешту на майно
13.Суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги (частина 1 статті 404 КПК).
14.У клопотанні прокурора правовою підставою для накладення арешту на майно зазначена необхідність забезпечення збереження речових доказів (пункт 1 частини 2 статті 170 КПК).
15.Слідчий суддя з мотивів, зазначених у пунктах 6-7 цієї ухвали, прийшов до висновку про невідповідність вилучених електронних носіїв інформації ознакам речового доказу та необґрунтованість накладення на них арешту з метою забезпечення збереження як речових доказів. Ці висновки є суперечливими, оскільки одночасно зазначено, що ці електронні носії можуть стосуватися обставин вчинення кримінального правопорушення та необхідні для проведення експертних досліджень.
16.Суд не погоджується з висновками слідчого судді, вважає, що наведені у клопотанні прокурора фактичні дані є достатніми для висновку про те, що належні ОСОБА_9 мобільний телефон та планшет можуть містити інформацію, пов`язану з подіями злочинів, які розслідуються у цьому провадженні, з огляду на наступне.
17.Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому КПК порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно, зокрема, є доказом кримінального правопорушення. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку (частина 1 статті 170 КПК).
18.Арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів (пункт 1 частини 2 статті 170 КПК).
19.У випадку, передбаченому пунктом 1 частини 2 статті 170 КПК, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК. Арешт на комп`ютерні системи чи їх частини накладається, якщо їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження (частина 3 статті 170 КПК).
20.Речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально-протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині 1 цієї статті (стаття 98 КПК).
21.При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен серед іншого враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) відповідність майна критеріям, зазначеним в статті 98 КПК (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини 2 статті 170 КПК); 3) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 4) наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб (частина 2 статті 173 КПК).
22.У разі задоволення клопотання слідчий суддя постановляє ухвалу, в якій зазначає: 1) перелік майна, на яке накладено арешт; 2) підстави застосування арешту майна; 3) перелік тимчасово вилученого майна, яке підлягає поверненню особі, у разі прийняття такого рішення; 4) заборону, обмеження розпоряджатися або користуватися майном у разі їх передбачення та вказівку на таке майно; 5) порядок виконання ухвали із зазначенням способу інформування заінтересованих осіб (частина 5 статті 173 КПК).
23.Норма-дефініція речових доказів (стаття 98 КПК) щодо критеріїв (умов) визнання матеріальних об`єктів речовими доказами (були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин) з одного боку дійсно, сформульована в категоричній формі, і вказані умови мають бути дотримані для визнання тих чи інших речей речовими доказами. У той же час слід зважати на стадію кримінального провадження. Так, на стадії досудового розслідування не всі обставини, що підлягають з`ясуванню у кримінальному провадженні, можуть бути достовірно встановлені одразу ж, оскільки розслідування - це процес пізнання обставин подій минулого, пов`язаний з пошуком, виявленням та фіксацією відповідних слідів злочинного діяння.
24.КПК оперує поняттями, які відповідають декільком різним стандартам доказування (переконання) - стандарт «обґрунтованої підозри», переконання (доведення) «поза розумним сумнівом» та стандарти «достатніх підстав (доказів)» тощо. Стандарти «достатніх підстав (доказів)» використовуються в широкому колі різноманітних ситуацій, що виникають в ході кримінального провадження, тому вони не є сталими, а залежать від конкретної ситуації, цілі прийняття тих чи інших рішень (вчинення дій) та їх правових наслідків. При цьому вони застосовуються як для прийняття процесуальних рішень слідчими суддями (судом) (статті 157, 163, частина 5 статті 234, 260 та інші статті КПК), так і слідчими, прокурорами (статті 134, 271, 276 КПК та інші).
25.Для цілей арешту з метою забезпечення збереження речових доказів КПК передбачено дотримання стандарту «достатніх підстав» вважати, що майно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК (частина 3 статті 170 КПК).
26.Стандарт «достатніх підстав (доказів)» для цілей арешту з метою забезпечення збереження речових доказів передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують певну річ з кримінальним правопорушенням (демонструють можливу причетність до його вчинення в якості знаряддя або матеріального об`єкту, що містить певне відображення або інформацію про злочин), тобто наділяють її саму можливістю виконувати функцію доказу у кримінальному провадженні, і вони є достатніми, щоб виправдати її тимчасове обтяження у вигляді арешту для можливого використання в процесі доказування стороною обвинувачення у подальшому.
27.Така позиція є усталеною в практиці Апеляційної палати ВАКС (ухвали від 23.08.2022 у справі № 991/2776/22, від 23.08.2022 у справі № 991/2856/22, від 29.08.2022 у справі № 991/2854/22, від 23.01.2023 у справі № 991/6308/22, від 07.08.2023 у справі № 991/6343/23).
28.Враховуючи обставини можливого вчинення злочинів, які розслідуються у цьому кримінальному провадженні, існує сукупність розумних підозр вважати, що у вилучених за місцем проживання ОСОБА_9 електронних носіях інформації може міститися інформація, яка може бути використана як доказ у кримінальному провадженні.
(2) Відповідність майна критеріям, зазначеним в статті 98 КПК
29.Так, детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування в об`єднаному кримінальному провадженні № 42022100000000478 від 14.09.2022 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 4 статті 191, частиною 5 статті 191, частиною 2 статті 364 КК (витяг з ЄРДР - том 1 а. с. 10-12, 13, 18, 26, постанови про об`єднання матеріалів досудових розслідувань - том 1 а. с. 24-25, 32-33, 50-51) за фактами:
(1) привласнення, розтати та заволодіння чужим майном службовими особами Міністерства енергетики України, ДП «Укрвугілля», ТОВ «Інтербіс» та іншими суб`єктами господарської діяльності бюджетних коштів протягом 2022-2023 років, а також
(2) можливого вчинення службовими особами ПАТ «Центренерго» у період 2022 року розтрати чужого майна шляхом зловживання службовими особами своїм службовим становищем, за попередньою змовою групою осіб, що вчинене в умовах воєнного стану, в особливо великих розмірах на суму понад 500 млн грн та
(3) зловживання службовими особами ДП «Добропіллявугілля-видобуток», ДП «Укрвугілля» у період 2022 року та у першому кварталі 2023 року своїм службовим становищем з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи всупереч інтересам служби, за попередньою змовою групою осіб, під час здійснення реалізації вугілля приватним компаніям, що завдало тяжкої шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам державних підприємств ДП «Добропіллявугілля-видобуток», ДП «Укрвугілля», ПАТ «Центренерго», тобто інтересам держави.
30.За версією слідства механізм розкрадання бюджетних коштів протягом 2022-2023 років за фактами, зазначеними у підпункті (1) пункту 29 цієї ухвали, полягав в такому: (1) згідно постанови Кабінету Міністрів України № 838 від 22.07.2022 для забезпечення безпеки постачання електричної енергії протягом осінньо-зимового періоду 2022/23 року на НЕК «Укренерго» тимчасово покладено спеціальні обов`язки, зокрема, надання безвідсоткової поворотної допомоги державному підприємству «Укрвугілля» на суму, необхідну для придбання вугільної продукції в обсязі до 1 млн тонн за ринковою ціною (до 2,5 млрд грн) для потреб виробників електричної енергії, які у своєму складі мають теплоектростанціх та теплоелектроцентралі; (2) ДП «Укрвугілля» не забезпечило придбання, поставку та фактичну передачу вугільної продукції ПАТ «Центренерго» як виробнику електричної енергії в обсягах, необхідних для забезпечення виконання графіка накопичення вугілля; (3) натомість відповідні значні обсяги вугілля були поставлені на користь, зокрема, приватного підприємства ТОВ «Інтербіс», яке не є виробником теплової та/або електричної енергії, за заниженими цінами; (4) так, ДП «Укрвугілля» у 2022 році придбало у державних вугледобувних підприємств майже 610 тис тонн за середньою ціною 3,614 грн/тонну; ДП «Укрвугілля» реалізовувало його приватним компаніям (ТОВ «Інтербіс» ТОВ «ДК Захід Енерго», ТОВ «Євро-реконструкція», ТОВ «Коал Імпекс», ТОВ «Союзтехноінвест», ТОВ «Сумитеплоенерго» та інші, які переважно не мають в своєму складі теплоелектростанцій/теплоелектроцентралей, а є посередниками), тобто з порушенням цільового використання поворотної допомоги від НЕК «Укренерго», за середньою ціною 3 623 грн/тонну (зокрема, договір поставки на адресу ТОВ «Інтербіс» від 19.04.2022 - том 1 а. с. 86-107, на адресу ТОВ «ДК Захід Енерго» - том 1 а. с. 184-199); (5) зазначені підприємства в подальшому реалізовували придбане вугілля за ринковими цінами: ТОВ «Інтербіс» за середньою ціною близько 4 640 грн/тонну, ТОВ «ДК Захід Енерго» за середньою ціною 3 990 грн/тонну.
31.Тільки шкода, заподіяна ПАТ «ЦЕНТРЕНЕРГО» внаслідок постачання ДП «Укрвугілля» 12,53 тис тонн вугілля в жовтні 2022 року документально підтверджується в сумі 11 889 845,82 грн (висновок експерта від 14.07.2023 - том 1 а. с. 132).
32.З доданих до клопотання матеріалів вбачається, що ОСОБА_9 працював на посаді начальника відділу з реалізації вугілля ДП «Укрвугілля» приблизно з 25.03.2021 по 05.07.2023. У його посадові обов`язки входило, зокрема, участь у підготовці договорів, листування, розрахунок вартості вугілля, організації поставки вугілля, документальне їх оформлення. Йому відомо про договір ДП «Укрвугілля» з ТОВ «Інтербіс», обставини його укладання та виконання. Ним підписувались акти приймання-передачі вугільної продукції, розрахунки знижок ціни на виконання цього договору в серпні 2022 року (протокол допиту свідка від 01.08.2023 - том 1 а. с. 141-150).
33.Під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_9 при огляді планшету встановлено наявність в ньому біля 10 тисяч повідомлень, деякі без змісту (видалені чи не завантажені) щодо діяльності суб`єктів господарювання ДП «Укрвугілля», ДП «Вугіллязбут», ТОВ «ДК Захід Енерго», ТОВ «Коал Імпекс», при огляді мобільного телефону виявлено листування з абонентами з абонентами « ОСОБА_10 », « ОСОБА_11 » (щодо діяльності ТОВ «Єврорекострукція»), « ОСОБА_12 » (щодо діяльності ТОВ «ДК Захід Енерго»), « ОСОБА_13 » (щодо діяльності ТОВ «Коал Імпекс») (том 1 а. с. 213-219).
34.Оглядом мобільного телефону (протокол від 16.04.2024) встановлено: (1) при спробах копіювання інформації з телефону з`являлося повідомлення про помилку, тому скопіювати інформацію не видалось можливим; (2) дані з сім-карти не копіювалися (том 2 а. с. 7-9). Оглядом планшету (протокол від 16.04.2024) встановлено, що його вміст скопійовано, але не всі дані (том 2 а. с. 9-12).
35.Постановою детектива від 12.04.2024 зазначені носії інформації визнано речовими доказами.
36.Оглядом (протокол від 17.04.2024) комп`ютерних даних файлу-звіту (отриманого за результатами копіювання вмісту планшету) встановлено: (1) інформацію про використання володільцем не менше трьох адрес електронних поштових скриньок; (2) наявність поштового додатку Outlook-iOs; (3) відсутність електронних поштових файлів.
37.Постановою детектива від 12.04.2024 у кримінальному провадженні призначено комплексну судову комп`ютерно-технічну експертизу, об`єктами дослідження яких є мобільний телефон та планшет (том 2 а. с. 14-16). Завданнями експертизи є копіювання інформації, що міститься на цих електронних носіях, пошук видаленої інформації, її відновлення, копіювання, а також пошук та копіювання листування, аудіо-, відеофайлів.
38.Співставлення фабули кримінального провадження з даними щодо місця, посади, періоду роботи та функціональних обов`язків ОСОБА_9 в ДП «Укрвугілля», наявності у вилученому в нього мобільному телефоні листування щодо контрагентів, діяльність яких досліджується в рамках цього кримінального провадження, і за період, який є предметом дослідження, обставини можливого видалення електронного листування в планшеті щодо суб`єктів господарювання, причетних до події можливого злочину, а також призначення відповідної судової комп`ютерно-технічної експертизи вилучених носіїв інформації, свідчить про те, що існують достатні підстави вважати, що вміст вилучених гаджетів може містити інформацію, яка має доказове значення.
39.Отже існує необхідність дослідити інформацію, яка в міститься в мобільному телефоні та планшеті, тому слід забезпечити їх збереження з огляду на положення абзацу 2 частини 3 статті 170 КПК.
40.Оцінюючи мету застосування арешту, Суд виходить з того, що власник майна, дізнавшись про бажання органу досудового розслідування, прокурора накласти арешт на його майно з метою його збереження для виконання завдань кримінального провадження, у випадку незастосування такого заходу забезпечення, матиме можливість в будь-який момент знищити, пошкодити, викривити, приховати можливі докази або відчужити відповідне майно. Такі обставини є беззаперечними з огляду на зміст правомочностей власника (статті 317 Цивільного кодексу України) вирішувати фізичну й юридичну долю свого майна. Втрата чи пошкодження цього майна, видалення інформації у майбутньому може ускладнити чи навіть унеможливити досягнення завдань кримінального провадження.
41.Зазначені висновки відповідають позиції Верховного Суду в господарських справах, які на переконання Суду є релевантними і до кримінального провадження в контексті досліджуваного питання. Так, касаційний суд неодноразово зазначав, що вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (постанова Касаційного господарського суду Верховного Суду від 11.12.2023 у справі № 904/1934/23, постанова Об`єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22).
(3) Розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна для володільця
42.Загальним правилом застосування заходів забезпечення кримінального провадження є те, що їх застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, зокрема, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора (пункт 2 частини 3 статті 132 КПК).
43.Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відноситься верховенство права (пункт 1 частина 1 статті 7 КПК). Кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина 1 статті 8 КПК).
44.Одним із елементів верховенства права є принцип пропорційності, який означає, зокрема, що заходи, передбачені в нормативно-правових актах, повинні спрямовуватися на досягнення легітимної мети та мають бути співмірними з нею (абзац 3 пункту 2.2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 3-рп/2012 від 25.01.2012).
45.У § 44 рішення Lavrechov v. the Czech Republic від 20.06.2013 (заява № 57404/08) ЄСПЛ наголошує, що для того щоб втручання було сумісним із положенням першого речення частини першої статті 1 Протоколу № 1, воно повинно бути законним, задля загального (суспільного) інтересу та пропорційним, тобто воно повинно мати «справедливий баланс» між вимогами загальних інтересів громади та вимогами захисту основних прав особи (див., зокрема, Beyeler v. Italy, заява № 33202/96, § 107, та Gladysheva v. Russia, заява № 7097/10, 06.12.2011, § 75). Оцінюючи пропорційність втручання, суд повинен враховувати, з одного боку, важливість переслідуваної мети, а з іншого - тягар, який покладається на заявника, включаючи характер втручання, поведінку заявника та поведінку органів державної влади (див. Yildirim v. Italy, заява № 38602/02, та Forminster Enterprises Limited v. Czech Republic, заява № 38238/04, 09.10.2008, § 75).
46.Загальний (суспільний, публічний) інтерес у цій справі пов`язаний із значенням та загрозам енергетичній безпеці України, особливо в період воєнного стану. У господарській діяльності одного з державних підприємств, яке мало відповідати за забезпечення достатньою кількістю вугілля діючих теплоелектростанцій при підготовці до зимового періоду 2022/2023 року, за версією сторони обвинувачення імовірно мало місце корупційне правопорушення, а додані до клопотання прокурора матеріали є достатніми, щоб виправдати подальше розслідування.
47.Ступінь втручання у право мирного володіння майном Суд оцінює як незначний з урахуванням потреб кримінального провадження та його суспільного інтересу з огляду на такі обставини: (1) незначна вартість і кількість вилучених електронних носіїв інформації з урахуванням звичайних цін на такого роду пристрої (такого ж виробника, моделі тощо) та той факт, що вони були у використанні; (2) тимчасовий характер позбавлення можливості володіння та користування майном (без позбавлення права власності); (3) розмір матеріальної шкоди, імовірно спричинений злочином.
48.Накладенням арешту на майно, яке зазначено в клопотанні прокурора, справедливий баланс між публічними та приватними інтересами у цьому провадженні та пропорційність здійсненого втручання буде дотримано.
(4) Щодо інших мотивів ухвали слідчого судді
49.В оскаржуваній ухвалі слідчий суддя зазначив, що оскільки ухвалою про обшук був наданий дозвіл на відшукання та вилучення конкретного майна, зазначені телефон і планшет не вважаються тимчасово вилученим майном. Тому відсутність арешту цього майна не перешкоджає правомірному утриманню його органом досудового розслідування щонайменше на час проведення призначеної судової експертизи носіїв.
50.Зазначені висновки суперечать вимогам частини 1 статті 100 КПК, на яку посилався прокурор в своїй апеляційній скарзі. За ними речовий доказ, який був вилучений стороною кримінального провадження, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 КПК.
51.Крім того, за такого підходу, коли правомірність вилучення та подальшого утримання майна визначалась би виключно ухвалою слідчого судді про дозвіл на обшук та самостійно органом досудового розслідування під час обшуку шляхом співставлення виявлених речей з визначенням (в більшості випадків доволі абстрактним) речей, зазначених в такій ухвалі, втручання у право власності в такому випадку здійснювалось би не стільки на підставі вмотивованого судового рішення (ухвала про дозвіл на обшук та вилучення) як того вимагає стаття 16 КПК, скільки самостійно слідчим, який визначає належність виявлених під час обшуку речей до обставин кримінального провадження. Це позбавляє володільця майна ефективних засобів судового захисту від можливих зловживань з боку органу досудового розслідування, оскільки: (1) ухвали про дозвіл на обшук приймаються без участі зацікавлених осіб та не підлягають апеляційному оскарженню; (2) тривале утримання вилученого майна на підставі ухвали про дозвіл на обшук (в тому числі для проведення судової експертизи) без накладення арешту позбавляє володільця майна (а) права відстоювати свою позицію при розгляді клопотання про арешт на майно слідчим суддею (який має перевірити чи дійсно вилучене майно відповідає ознакам речових доказів чи іншим вимогам), (б) доступу до апеляційного оскарження ухвали про арешт (пункт 9 частини 1 статті 309 КПК) та (в) можливості клопотати про скасування арешту в порядку статті 174 КПК.
Висновки Суду за результатами розгляду апеляційної скарги
52.За наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу (частина 3 статті 407 КПК).
53.З огляду на вищевикладене Суд дійшов висновку про те, що апеляційну скаргу прокурора слід задовольнити, ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову ухвалу, якої накласти арешт на майно.
54.Крім того, Суд звертає увагу, що тимчасовий характер арешту майна обумовлений наявністю правового механізму, передбаченого статтею 174 КПК, за яким арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
55.Керуючись статтями 98, 168, 170-173, 369-372, 407, 418, 419, 422, 532 КПК, колегія суддів постановила:
1.Апеляційну скаргу прокурора - задовольнити.
2.Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 22.04.2024 - скасувати.
3.Постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_8 про арешт тимчасово вилученого майна задовольнити.
4.Накласти арешт на речі, вилучені у ОСОБА_9 під час обшуку житла за адресою: АДРЕСА_1, із забороною відчуження, розпорядження та користування будь-якими особами без дозволу детектива та/або прокурора, а саме: (1) мобільний телефон Xiaomi 12 Lite ІМЕІ1: НОМЕР_1 ; ІМЕІ2: НОМЕР_2 з SIM-карткою НОМЕР_3 ; (2) планшет Apple iPad MP2F2RK/A, серійний номер: НОМЕР_4 .
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3