Документ № 118928642

Справа № 991/3541/24

Провадження №11-сс/991/340/24

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2024 року м. Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1,

суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4,

прокурора ОСОБА_5,

захисника ОСОБА_6, ОСОБА_7,

підозрюваного ОСОБА_8,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_8 та апеляційну скаргу прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 26.04.2024 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою в межах кримінального провадження №52019000000000585 від 15.07.2019,

УСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 26.04.2024 клопотання детектива НАБУ ОСОБА_10 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_8 задоволено частково. Застосовано запобіжний захід у виді застави в розмірі 2500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 7 570 000 грн та покладено процесуальні обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, строком до 24.06.2024 включно. Приймаючи дане рішення слідчий суддя виходив з обґрунтованості підозри, наявності ризиків, передбачених п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, та недоведеності прокурором обставин про неможливість застосувати більш м`який запобіжний захід.

Не погодившись з вищевказаним рішенням, вважаючи його необґрунтованим, захисник ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати; постановити нову, якою відмовити у застосуванні до ОСОБА_8 запобіжного заходу у даному кримінальному провадженні. Так, захисник стверджує, що слідчим суддею допущено ігнорування певних обставин, які свідчать про необґрунтованість підозри, недоведеність існування ризиків, а також, що застосування більш м`якого запобіжного заходу не зможе забезпечити виконання обов`язків та неврахування відостей щодо особи підозрюваного. Захисник стверджує, що з наданих матеріалів в діях ОСОБА_8 не вбачається склад кримінального правопорушення, передбаченого ст. 191 КК України. Крім того, щодо ризику переховування стверджує, що будучи обізнаним про кримінальне провадження ще з 2020 року ОСОБА_8 не втік та станом на квітнень 2024 року показує бездоганну процесуальну поведінку, у т.ч. виїжджаючи за кордон під час дії воєнного стану щоразу повертався в Україну. Крім того, даний висновок нівелюється покладеним на ОСОБА_8 обов`язком здати на зберігання до відповідних органів свої паспорти для виїзду за кордон, що останнім на виконання оскаржуваного рішення й було зроблено 03.05.2024.

Заперечуючи ризик знищити, сховати або спотворити будь-які із речей чи документів, що мають істотне значення для кримінального провадження, захисник зазначає, що механічні ушкодження ноутбука та твердотілого накопичувача були завдані задовго до проведення обшуку, а сам накопичувач був у робочому стані та добровільно переданий детективам. Крім того, слідчий суддя не взяв до уваги, що очищення інформації на двох мобільних телефонах марки Iphone до заводських налаштувань було також зроблено задовго до проведення обшуку, пов`язане з некоректною роботою мобільних пристроїв, а тому не свідчить, що ОСОБА_8 мав намір щось приховати від органу досудового розслідування.

Захисник не погоджується з висновком слідчого судді про існування ризику незаконного впливу на свідків та інших учасників даного кримінального провадження. Стверджує, що в органу досудового розслідування відсутні докази на підтвердження усталених зв`язків ОСОБА_8 з відповідними особами, а також відомості про те, що підозрюваний протягом майже 5 років чинив психологічний чи фізичний тиск на когось зі свідків. Крім того, даний ризик можна усунити шляхом покладення на підозрюваного обов`язку не спілкуватися з такими особами. На думку захисника, не доведеним стороною обвинувачення є й ризик вчинити інше кримінальне правопорушення, а відтак це лише припущення, яке не може бути враховано слідчим суддею.

У зв`язку з невірною оцінкою фінансового стану підозрюваного, захисник вважає, що обраний слідчим суддею розмір застави є непомірним для ОСОБА_8 та унеможливлює її внесення підозрюваним в повному обсязі. Окрім цього, слідчим суддею не враховано стан здоров`я підозрюваного та характеристику особи ОСОБА_8 . Зокрема, останній має міцні соціальні зв`язки, трьох неповнолітніх дітей, не має незнятої або непогашеної судимості, ніколи не притягувався до кримінальної відповідальності.

Не погоджуючись з оскаржуваним рішенням у зв`язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, прокурор САП ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 26.04.2024 про застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_8 скасувати; ухвалити нову, якою застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів та визначити заставу у розмірі 4 955 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 15 003 740 грн з покладенням обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України. Прокурор зазначає, що підставою застосування ініційованого ним запобіжного заходу є обґрунтованість підозри ОСОБА_8 за ч. 5 ст.27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України та встановлені досудовим розслідуванням ризики, передбачені п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Слідчий суддя, погодившись з наявністю ризику переховування від органів досудового розслідування та суду, ризику знищити документи та інші речі, які мають істотне значення для слідства, ризику незаконного впливу на учасників цього кримінального провадження, дійшов помилково висновку про недоведеність ризику вчинення іншого кримінального правопорушення. Зокрема, стороною обвинувачення встановлено, що предметом зацікавленості ОСОБА_8 були не лише земельні ділянки ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія», а й інші землі сільськогосподарського призначення на території Сумської області, що підтверджується протоколом огляду вилученого в ОСОБА_8 носія та огляду листування в месенджері з ОСОБА_11 . Щодо розміру застави, то з урахуванням тяжкості та специфіки інкримінованого злочину, даних про особу підозрюваного, значних матеріальних активів ОСОБА_8 та його близького кола оточення, вартості земельних ділянок, якими заволоділи співучасники, на думку прокурора, ефективною є застава в розмірі 4 955 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 15 003 740 грн. Крім того, за встановлених обставин, прокурор вважає, що менш тяжкий запобіжний захід аніж тримання під вартою з альтернативою вищезазначеної застави не зможе запобігти встановленим ризикам.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, який підтримав вимоги своєї апеляційної скарги та просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги захисника, а також підозрюваного та захисників, які підтримали апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6, просили скасувати ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 26.04.2024 і постановити нову, якою відмовити в застосуванні запобіжного заходу відносно ОСОБА_8, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.04.2024 у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України.

Органом досудового розслідування встановлено, що у період з 02.03.2017 по 09.02.2021 ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_14, умисно, з корисливих мотивів, діючи в інтересах ТОВ «АФ Довіра 2008» та його бенефіціарного власника ОСОБА_15, організували заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах шляхом зловживання службовими особами ГУ Держгеокадастру в Сумській області своїм службовим становищем, а саме 1250 земельними ділянками загальною площею 2 493,1387 гектарів на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області, що стало можливим внаслідок протиправного вилучення службовими особами ГУ ДГК в Сумській області землі, яка перебувала у постійному користуванні ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія». Ринкова вартість земельних ділянок на момент безповоротного вибуття з державної власності становила 291 122 287 грн, чим завдано збитків державі в особі ГУ ДГК в Сумській області.

Крім того, за вищевказаних обставин ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_14, умисно, з корисливих мотивів, діючи в інтересах ТОВ «АФ Довіра 2008» та його бенефіціарного власника ОСОБА_15, вчинили незакінчений замах на організацію заволодіння чужим майном в особливо великому розмірі шляхом зловживання службовими особами ГУ Держгеокадастру в Сумській області своїм службовим становищем, а саме 291 земельною ділянкою загальною площею 3281,9152 га, розміщеними на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області, сформованими за рахунок землі, яка перебувала у постійному користуванні ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія», ринкова вартість яких на момент формування становила 190 341 832 гривні.

Для реалізації схеми заволодіння земельними ділянками було залучено ОСОБА_8, який виконував дії, направлені на усунення перешкод у вчиненні злочину шляхом надання вказівок та координації дій службових осіб ГУ ДГК у Сумській області при заволодінні землями ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія», а також шляхом забезпечення погодження проєктів землеустрою про відведення земельних ділянок у приватну власність заздалегідь підшуканим громадянам України по принципу екстериторіальності. Дії ОСОБА_8 уможливили реалізацію злочинного умислу на етапі передачі земельних ділянок фізичним особам у приватну власність, а саме із використанням налагоджених зв`язків із службовими особами керівного складу ГУ ДГК у Сумській області, підозрюваний контролював діяльність останніх з метою втілення злочинного плану.

З огляду на тяжкість злочину, детектив НАБУ звернувся з клопотанням про застосування до ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, строком на 60 днів, з можливістю внесення застави у сумі 15 003 740 грн, оскільки останній підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років, а також існують ризики, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, знищити документи та інші речі, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на інших учасників у цьому провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України при вирішенні питання застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Даючи оцінку доводам захисника про необґрунтованість підозри, колегія суддів зазначає наступне. Підозра - це процесуальне рішення прокурора, слідчого (за погодженням з прокурором), яке ґрунтується на зібраних під час досудового розслідування доказах та в якому формується припущення про причетність конкретної особи до вчинення кримінального правопорушення, з повідомленням про це такій особі та роз`ясненням її прав та обов`язків відповідно до чинного законодавства. При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, однією з підстав є саме обґрунтованість підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, яка, власне, випливає зі змісту процесуального рішення повідомлення про підозру. Звертаючись до практики ЄСПЛ, зокрема, в рішеннях «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» (Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom), «Лабіта проти Італії» (Labita v. Italy), «Мюррей проти Сполученого Королівства» (Murray v. the United Kingdom), «Ільгар Маммадов проти Азейбарджану» (Ilgar Mammadov v. Azerbaijan), «Нечипорук і Йонкало проти України» (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine), зазначається, що наявність «обґрунтованої підозри» передбачає існування фактів та інформації, які могли б переконати об`єктивного спостерігача в тому, що ця особа могла вчинити злочин. Факти, які дають підставу для підозри, не мають бути такого ж рівня, як такі, що обґрунтовують засудження особи, тобто мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

З огляду на те, що кримінальне провадження перебуває на стадії досудового розслідування, слідчий суддя лише на підставі розумної та об`єктивної оцінки отриманих доказів визначає чи виправдовують вони в своїй сукупності факт проведення досудового розслідування та чи дозволяють встановити причетність особи до вчинення кримінального правопорушення, яка є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.

На підтвердження цього слідчим суддею досліджено матеріли, долучені детективом до клопотання про застосування запобіжного заходу (т. 6, а.с. 114-116), які в своїй сукупності дають підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри про причетність ОСОБА_8 до кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України. Зокрема, на підтвердження права постійного користування вилученими у ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія» землями стороною обвинувачення долучено, а слідчим суддею оцінено: державний акт на вічне користування землею колгоспами №545709, який посвідчує право постійного користування ДП «ДГ «Іскра»; державні земельні книги реєстрації землі за 1950-1970 роки; акт інвентаризації землекористування ДП «ДГ «Іскра» від 21.12.2011; акт інвентаризації землекористування ДП «ДГ «АФ Надія» від 06.12.2011; листи ГУ ДГК в Сумській області від 28.07.2016 та 05.04.2017, згідно з якими Головним управлінням відмовлено ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія» в дозволі на розробку проекту землеустрою на відведення земельних ділянок з підстав того, що вони знаходяться в постійному користуванні ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія», висновки судових земельно-технічних експертиз, звіти ДНВП «Картографія» про накладення земельних ділянок, які відведені в інтересах ТОВ «АФ Довіра 2008», на межі землекористування ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія». Окрім цього про участь ОСОБА_8 у вчиненому кримінальному правопорушенні свідчать досліджені докази, а саме: протокол огляду відновленого носія, вилученого під час обшуку житла ОСОБА_8, на якому містилася службова інформація ГУ ДГК в Сумській області; протокол допиту свідка ОСОБА_16 від 12.04.2024, яка підтвердила, що службова інформація вилучена в ОСОБА_8 сформована нею як службовою особою центрального апарату Держгеокадастру і нікому нею не передавалась; протокол огляду мобільного телефону ОСОБА_11 від 28.04.2024, згідно з яким ОСОБА_11 звітує ОСОБА_8 про розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у приватну власність за рахунок землі ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія», а також надсилає номери таких проектів, які мають значення для процедури погодження за принципом екстериторіальності; та іншими матеріалами, долученими до клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу.

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду погоджується з висновками слідчого судді щодо обґрунтованості підозри, вважає достатніми докази можливої причетності ОСОБА_8 до вчинення вищезазначеного кримінального правопорушення, а також зазначає, що виходячи зі стандарту доказування на стадії досудового розслідування, колегія не вбачає очевидних ознак неправильної кваліфікації. Оцінка обставин на підтвердження елементів складу кримінального правопорушення відбувається під час розгляду провадження по суті.

Відповідно до ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.

Згідно ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Як вбачається з оскаржуваної ухвали, частково задовольняючи клопотання детектива НАБУ, обираючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з альтернативою внесення застави у розмірі 7 570 000 грн, слідчий суддя виходив з обґрунтованості підозри, наявності підтверджених ризиків, передбачених п. 1-3 ч. 1 ст. 177 КПК України, характеру та обставин кримінального правопорушення, ролі підозрюваного, майнового стану підозрюваного та його дружини, а також положень ст.178 та ст.194 КПК України.

Колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов вірного висновку про доведеність прокурором вищезазначених ризиків. Ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтовано ймовірної можливості здійснити підозрюваним зазначені дії. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому. У зв`язку з тим, що злочин, у якому підозрюється ОСОБА_8 належить до особливо тяжких злочинів, за який передбачено відповідальність у виді позбавлення волі строком від 7 до 12 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна, даний факт у сукупності з відомостями, що характеризують особу підозрюваного, на думку колегії суддів, може слугувати підставою для переховування від органів досудового розслідування чи суду. Так, згідно інформації, яка міститься в системі «АРКАН» (т.5, а.с.183) упродовж 2018-2023 рр. ОСОБА_8 здійснював виїзди за межі України до різних країн світу, у тому числі в період дії воєнного стану в Україні. Дана обставина свідчить про можливість підозрюваного залишати територію України навіть у період воєнного стану під час дії посилених обмежень для чоловіків призивного віку. Зокрема, згідно Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (абз. 3 ч. 1 ст. 23), Постанови КМУ від 27.01.1995 №57 «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України» в редакції від 03.04.2024 (абз. 4 п. 23) наявність у ОСОБА_8 трьох неповнолітніх дітей дає безперешкодну можливість перетинати кордон в будь-який час. Хоч зазначені обставини самі по собі не є підставою для висновку про наявність ризику переховування, але вони враховуються в сукупності з іншими даними при оцінці встановлення такого. Доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_8, будучи обізнаним про кримінальне провадження починаючи з 2020 року, жодним чином не ухилявся та не переховувався від органів досудового розслідування не свідчить, що такий намір не з`явиться в майбутньому, а тому вищевикладеного не спростовують.

Колегія суддів вважає неспроможними й доводи сторони захисту щодо унеможливлення перетину ОСОБА_8 державного кордону шляхом здачі на зберігання паспорта для виїзду за кордон, адже вони стосуються виключно перетину кордону законним шляхом. Більше того, ризик переховування від органів досудового розслідування та суду стосується не ухилення підозрюваного виключно за кордоном, а розповсюджується й на переховування в межах України, з огляду на що здача на зберігання паспорту громадянина України для виїзду за кордон не виключає такого ризику.

Окрім цього, колегія суддів вважає слушним висновок слідчого судді про достатні майнові ресурси ОСОБА_8 та його дружини ОСОБА_17, які можуть бути використані підозрюваним для тривалого перебування за кордоном з метою переховування. Відтак, тяжкість покарання у сукупності з викладеними вище обставинами кримінального провадження та відомостями про особу ОСОБА_8 обґрунтовано враховані слідчим суддею для визнання доведеним ризику переховування підозрюваного від органу досудового розслідування і суду.

На думку колегії суддів, цілком підтвердженим є також і ризик знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Зокрема, з протоколу обшуку від 21.10.2020 за місцем проживання ОСОБА_8 вбачається, що підозрюваний спершу відмовився видати речі та документи, перераховані в ухвалі слідчого судді Вищого антикорупційного суду, якою було надано дозвіл на обшук. Згодом, в ході обшуку, виявлені та вилучені два мобільних телефони марки «Iphone», належних ОСОБА_8, інформація на яких була очищена шляхом скидання до стану заводських налаштувань. Детективами НАБУ в гардеробі будинку також було виявлено ноутбук марки Apple MacBook Air з механічними пошкодженнями, в якому містився твердотілий накопичувач марки Samsung переламаний навпіл. Згодом під час огляду наявної та видаленої інформації вилученого накопичувача спеціалістами виявлено файли, які стосуються розпорядження землями сільськогосподарського призначення на території Сумської області, яка має відношення до обставин, що підлягають встановленню в даному провадженні. З огляду на зазначене та враховуючи обставини вчинюваного кримінального правопорушення, а саме приховування/знищення певних документів співучасниками та виготовлення недостовірної документації, є підстави вважати, що такий ризик в діях підозрюваного на даному етапі розслідування є доведеним. Колегія суддів відхиляє доводи захисників про те, що скидання налаштувань мобільних телефонів до заводських, а також пошкодження ноутбука були задовго до проведення обшуку та не пов`язані з наміром ОСОБА_8 знищити, приховати чи спотворити будь-яку із речей та документів, як такі, що не спростовують вищевикладеного.

Колегія суддів вважає неспроможними доводи захисників про те, що з огляду на вилучення всіх можливих документів та речей, які можуть стосуватись обставин у даному кримінальному провадженні та які перебували у володінні ОСОБА_8 вже вилучені, а відтак це нівелює існування встановленого ризику. В даному кримінальному провадження наразі триває досудове розслідування, встановлюються обставини та коло причетних до них осіб, в тому числі перевіряється причетність до таких подій і підозрюваного ОСОБА_8, формується доказова база, здійснюються слідчі дії, а тому відповідні доводи про відсутність будь-яких інших відомостей в розпорядженні підозрюваного за результатами обшуку лише тільки місця проживання є передчасними.

Колегія суддів вважає вірною оцінку слідчого судді ризику незаконного впливу на свідків та інших учасників у цьому кримінальному провадженні. Даний ризик зумовлений ймовірним контролем ОСОБА_8 службових осіб Держгеокадастру та ГУ ДГК в Сумській області при вчиненні даного кримінального правопорушення. Так, з протоколу огляду мобільного телефону ОСОБА_11 (начальника відділу контролю за використанням та охороною земель у Липоводолинському, Недригайлівському, Роменському районах Управління з контролю за використанням та охороною земель) від 28.04.2022 вбачається листування з ОСОБА_8 щодо процесу передачі у власність земель ДП ДГ «АФ Надія» та ДП ДГ «Іскра», в ході якого ОСОБА_11 надавав реєстраційні номери щодо завантажених проектів землеустрою про передачу землі у приватну власність та просив ОСОБА_8 сприяння в їхньому погодженні. Окрім цього, ОСОБА_11 звітувався перед ОСОБА_8 про стан відведення у приватну власність земельних ділянок за рахунок земель ДП ДГ «АФ Надія» та ДП ДГ «Іскра», домовлявся з ним про зустріч та просив сприяння у вирішенні проблемних моментів у процесі відводу земель. Окрім цього, протоколом огляду карти пам`яті Kingston 64GB розміщеної в планшеті ОСОБА_18 (начальника ГУ ДГК в Сумській області) від 02.05.2022 вбачаються з`єднання з абонентським номером, яким користувався ОСОБА_8, а також з`єднання з абонентом Telegram ID, який належав ОСОБА_8 . Отже, враховуючи наявні в справі докази та ймовірну роль ОСОБА_8, є підстави вважати, що останній може впливати як на службових осіб Держгеокдастру, так і на інших підозрюваних, співучасть з якими йому інкримінується.

Крім того, при встановленні ризику впливу на свідків варто враховувати, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України). Таким чином, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Доводи сторони захисту про відсутність протягом 5 років відомостей про фізичний чи психологічний тиск на будь-кого із учасників не спростовують вищевикладеного. Колегія суддів вважає неспроможними доводи захисників про те, що ризик впливу нівельований покладеними на підозрюваного обов`язками щодо заборони спілкування з певними особами, оскільки наразі триває досудове розслідування, в ході якого можуть з`явитись нові свідки чи підозрювані, щодо яких відсутні заборони в оскаржуваному рішенні. Разом з цим, колегія суддів зазначає, що кримінальний процесуальний закон не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково здійснить відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснення у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Щодо ризику вчинення іншого кримінального правопорушення, колегія суддів не вбачає за можливе врахувати надані на підтвердження цього відомості прокурора, оскільки з часу такого листування/спілкування/обміну інформацією і до вручення підозри ОСОБА_8 у цьому кримінальному провадженні пройшло чимало часу, при цьому будь-яких додаткових даних щодо будь-яких дій по незаконному заволодінню іншими землями слідством не встановлено.

Відповідно до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1)вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого, винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Встановлено, що враховуючи злочин, у якому підозрюється ОСОБА_8, розмір майнової шкоди, ризики, передбачені п. 1-3 ч. 1 ст. 177 КПК України, дані про особу підозрюваного, зокрема, наявність обов`язків щодо утримання близьких осіб, міцні соціальні зв`язки за місцем свого проживання, стан здоров`я, активну громадську позицію в допомозі Збройним Силам України, а також недоведеність прокурором неможливості застосувати більш м`який запобіжний захід, слідчий суддя дійшов висновку, що відсутні підстави для застосування відносно підозрюваного виняткового виду запобіжного заходу у виді тримання під вартою, з чим погоджується й колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду. Доводи сторони захисту щодо неналежного врахування слідчим суддею відомостей про стан здоров`я ОСОБА_8, його характеристики, зокрема щодо відсутності незнятої або непогашеної судимості, міцних соціальних зв`язків, активної громадської позиції, колегія суддів відхиляє, оскільки з оскаржуваного рішення таке не вбачається.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Згідно п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Розмір застави повинен визначатися виходячи з особи обвинуваченого, його майнового стану і його відносин з особами, які надають забезпечення, іншими словами, враховувати той факт, чи буде втрата забезпечення достатнім стримуючим фактором для обвинуваченого щоб не здійснити втечу.

Згідно усталеної практики ЄСПЛ розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити в особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини в кримінальному провадженні.

Як вбачається з оскаржуваного рішення, слідчим суддею при визначенні розміру застави враховано дані про особу підозрюваного ОСОБА_8, сімейний та майновий стан, інші характеризуючи відомості, надані сторонами, обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється, а також те, що ОСОБА_8 інкримінується кримінальне правопорушення, яке віднесено до категорії особливо тяжких, вчинене у складі організованої групи. Вищевказані обставини, як вірно встановив слідчий суддя, дають підстави при визначені розміру застави вийти за межі, встановлені п. 3 ч.1 ст. 182 КПК України.

Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, що з огляду на матеріальне становище ОСОБА_8 та його дружини ОСОБА_17, обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється, його ролі, вартості вилучених земель, які становлять предмет злочину, застава у розмірі 2 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 7 570 000 грн є достатньою для забезпечення виконання підозрюваним процесуальних на нього обов`язків і не є непомірною для нього.

Варто зауважити, що згідно ч. 2 ст. 182 КПК України застава може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).

Практика ЄСПЛ не заперечує врахування кола оточення особи при визначенні розміру застави. Тому судом обґрунтовано прийнято до уваги особиста власність близького кола оточення підозрюваного, зокрема його дружини, адже це свідчить про можливість ОСОБА_8 разом з іншими особами внести заставу у розмірі, визначеному судом.

На переконання колегії суддів, з огляду на категорію злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_8, відповідальність за який передбачена у вигляді позбавлення волі строком від 7 до 12 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна, враховуючи те, що розмір матеріальної шкоди становить 291 122 287 грн, а також те, що з метою ухилення від кримінальної відповідальності підозрюваний має реальну можливість змінити місце свого перебування, незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, знищити документи та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, менший розмір застави не зможе забезпечити здійснення контролю за поведінкою підозрюваного та виконання ним процесуальних обов`язків.

В апеляційних скаргах містяться також інші доводи, які не мають істотного значення, адже не спростовують обґрунтованого висновку суду щодо застосованого запобіжного заходу у вигляді застави відносно підозрюваного ОСОБА_8 в розмірі 7 570 000 грн. Відтак, вони не потребують детального аналізу з точки зору викладення мотивів рішення суду апеляційної інстанції виходячи з усталеної практики ЄСПЛ. Так, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Ruiz Torija v. Spain від 09.12.1994, № 303-A, § 29; рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява № 4909/04, § 58).

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана ухвала є законною, достатньо мотивованою та обґрунтованою, зроблені висновки відповідають встановленим фактичним обставинам, а тому апеляційні скарги слід залишити без задоволення.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 131, 176, 177, 178, 182, 183, 194, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 26.04.2024 про застосування запобіжного заходу у виді застави відносно ОСОБА_8 у кримінальному провадженні №52019000000000585 від 15.07.2019 залишити без змін, а апеляційні скарги - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3