Документ № 119036144

Справа № 991/3482/24

Провадження №11-сс/991/336/24

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2024 року м. Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1,

суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4,

прокурора ОСОБА_5,

захисника ОСОБА_6, ОСОБА_7,

підозрюваного ОСОБА_8,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_8 та апеляційну скаргу прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 26.04.2024 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою в межах кримінального провадження №52019000000000585 від 15.07.2019,

УСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 26.04.2024 клопотання детектива НАБУ ОСОБА_9 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_8 задоволено частково. Застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 24.06.2024 включно. Одночасно з цим визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави розміром 25 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 75 700 000 грн, за умови внесення якої на підозрюваного покладено процесуальні обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України. Приймаючи дане рішення слідчий суддя виходив з обґрунтованості підозри, наявності ризиків, передбачених п. 1-4 ч. 1 ст. 177 КПК України, та неможливості застосувати більш м`який запобіжний захід ніж тримання під вартою з альтернативою внесення застави у вказаному вище розмірі.

Не погодившись з вищевказаним судовим рішенням через невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, прийнятим з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, захисник ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати; постановити нову, якою відмовити у застосуванні до ОСОБА_8 запобіжного заходу у даному кримінальному провадженні.

В доводах скарги захисник заперечує існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованих ОСОБА_8 кримінальних правопорушень. Зокрема, на його думку ДП «ДГ Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія» з 1950-х років і до нині не набували права постійного користування землями. Дані підприємства користувались землею без будь-яких правових підстав, а відтак не відбулось вилучення земель із законного володіння. Стверджує, що відсутній злочин, передбачений ст. 191 КК України, а земельні ділянки не передані у власність ТОВ «АФ Довіра 2008» чи особисту власність ОСОБА_8 .

Заперечуючи висновки слідчого судді про ризик переховування, зазначає, що поїздки за кордон, серед іншого за 2022-2023 роки, стосувались службових відряджень ОСОБА_8 як Міністра аграрної політики та продовольства. При цьому, будучи обізнаним про кримінальне провадження, маючи право на виїзд навіть в умовах воєнного стану, підозрюваний щоразу повертався в Україну. На думку захисника, ризик знищення документів втратив свою актуальність у зв`язку із зібраною протягом 5 років органом досудового розслідування необхідною інформацією. Ризик впливу на свідків в оскаржуваному рішенні обґрунтовується лише перебуванням ОСОБА_8 на посаді народного депутата та Міністра аграрної політики та продовольства, що може бути усунуто шляхом покладення обов`язку утримуватись від спілкування з певним колом осіб. Щодо ризику перешкоджати кримінальному провадженню, то даних, що ОСОБА_8 або за його сприяння було вчинено вхід під логіном судді Шевченківського районного суду м. Києва для перегляду судових рішень в межах даного кримінального провадження, чим спричинено витік інформації стосовно обшуків, немає.

Застосований розмір застави захисник вважає непомірним та таким, що не відповідає майновому стану підозрюваного. Зокрема, слідчим суддею не враховано, що квартира АДРЕСА_1 та нежитлове приміщення АДРЕСА_2 знаходяться під забороною відчуження, а тому не можуть враховуватись в якості активів підозрюваного при визначенні розміру застави.

Окрім цього, захисник вважає, що оскаржуваним рішенням порушено принцип презумпції невинуватості ОСОБА_8 шляхом викладу в ньому категоричних висновків обвинувального змісту.

Не погоджуючись з оскаржуваним рішенням в частині визначення розміру застави, у зв`язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, прокурор САП ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 26.04.2024 про застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_8 скасувати в частині визначення розміру застави та ухвалити в цій частині нову, якою визначити підозрюваному заставу у розмірі 66 051 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 200 002 428 грн. На думку прокурора, визначений слідчим суддею розмір застави у сумі 75 700 000 грн не зможе запобігти наявним ризикам, передбаченим п. 1-4 ч. 1 ст. 177 КПК України, та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного. Зазначає, що з огляду на майновий стан підозрюваного та його близьких родичів, застава розміром 200 002 428 грн не є для ОСОБА_8 непомірною. Зокрема, згідно декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави та місцевого самоврядування за 2023 рік, підозрюваний володіє готівковими коштами у сумі 296 531 доларів США, 226 000 ЄВРО та 5 636 611 грн, має у власності рухоме та нерухоме майно та є засновником (учасником) численної кількості товариств прямо або опосередковано. Необхідність визначення розміру застави саме в такому розмірі, як просив детектив у клопотанні, обґрунтовується ринковою вартістю земельних ділянок, якими незаконно заволоділи співучасники, а саме 291 122 287 грн на момент безповоротного вибуття з державної власності.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, який підтримав вимоги своєї апеляційної скарги та просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги захисника, а також підозрюваного та захисників, які підтримали апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6, просили скасувати ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 26.04.2024 і постановити нову, якою відмовити в застосуванні запобіжного заходу відносно ОСОБА_8, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.04.2024 складено повідомлення про підозру ОСОБА_8 за ч.3 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 191 КК України у кримінальному провадженні №52019000000000585 від 15.07.2019, яке в той же день йому вручено. Органом досудового розслідування встановлено, що у період з 02.03.2017 по 09.02.2021 ОСОБА_8, ОСОБА_10 та ОСОБА_11, умисно, з корисливих мотивів, діючи в інтересах ТОВ «АФ Довіра 2008» та його бенефіціарного власника ОСОБА_12, організували заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах шляхом зловживання службовими особами ГУ Держгеокадастру в Сумській області своїм службовим становищем, а саме 1250 земельними ділянками загальною площею 2 493,1387 гектарів на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області, що стало можливим внаслідок протиправного вилучення службовими особами ГУ ДГК в Сумській області землі, яка перебувала у постійному користуванні ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія». Ринкова вартість земельних ділянок на момент безповоротного вибуття з державної власності становила 291 122 287 грн, чим завдано збитків державі в особі ГУ ДГК в Сумській області.

Крім того, за вищевказаних обставин ОСОБА_8, ОСОБА_10 та ОСОБА_11, умисно, з корисливих мотивів, діючи в інтересах ТОВ «АФ Довіра 2008» та його бенефіціарного власника ОСОБА_12, вчинили незакінчений замах на організацію заволодіння чужим майном в особливо великому розмірі шляхом зловживання службовими особами ГУ Держгеокадастру в Сумській області своїм службовим становищем, а саме 291 земельною ділянкою загальною площею 3281,9152 га, розміщеними на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області, сформованими за рахунок землі, яка перебувала у постійному користуванні ДП ДГ «Іскра» та ДП ДГ «АФ Надія», ринкова вартість яких на момент формування становила 190 341 832 гривні.

Зокрема, згідно підозри, ОСОБА_8 як організатор керував спільно з ОСОБА_10 та ОСОБА_11 вчиненням злочину; здійснював спільно з ОСОБА_10 та ОСОБА_11 загальне керівництво діями інших співучасників злочину; розробляв спільно з ОСОБА_10 та ОСОБА_11 плани дій співучасників вчинення злочину.

З огляду на тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення, детектив НАБУ звернувся з клопотанням про застосування до ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, строком на 60 днів, з можливістю внесення застави у сумі 200 002 428 грн, оскільки останній підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років, а також існують ризики, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, знищити документи та інші речі, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на інших учасників у цьому провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України при вирішенні питання застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Даючи оцінку доводам захисника про необґрунтованість підозри, колегія суддів зазначає наступне. Підозра - це процесуальне рішення прокурора, слідчого (за погодженням з прокурором), яке ґрунтується на зібраних під час досудового розслідування доказах та в якому формується припущення про причетність конкретної особи до вчинення кримінального правопорушення, з повідомленням про це такій особі та роз`ясненням її прав та обов`язків відповідно до чинного законодавства. При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, однією з підстав є саме обґрунтованість підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, яка, власне, випливає зі змісту процесуального рішення повідомлення про підозру. Звертаючись до практики ЄСПЛ, зокрема, в рішеннях «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» (Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom), «Лабіта проти Італії» (Labita v. Italy), «Мюррей проти Сполученого Королівства» (Murray v. the United Kingdom), «Ільгар Маммадов проти Азейбарджану» (Ilgar Mammadov v. Azerbaijan), «Нечипорук і Йонкало проти України» (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine), зазначається, що наявність «обґрунтованої підозри» передбачає існування фактів та інформації, які могли б переконати об`єктивного спостерігача в тому, що ця особа могла вчинити злочин. Факти, які дають підставу для підозри, не мають бути такого ж рівня, як такі, що обґрунтовують засудження особи, тобто мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

З огляду на те, що кримінальне провадження перебуває на стадії досудового розслідування, слідчий суддя лише на підставі розумної та об`єктивної оцінки отриманих доказів визначає чи виправдовують вони в своїй сукупності факт проведення досудового розслідування та чи дозволяють встановити причетність особи до вчинення кримінального правопорушення, яка є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.

На підтвердження цього слідчим суддею досліджено матеріли, долучені детективом до клопотання про застосування запобіжного заходу (т. 8, а.с. 133-135), які в своїй сукупності дають підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри про причетність ОСОБА_8 до кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 191 КК України. Так, згідно підозри заволодіння особливо цінними землями державних підприємств відбувалось в три етапи. Зокрема, перший етап передбачав створення видимості того, що ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія» без належних правових підстав використовують землі на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області. У період з 06.03.2017 по 16.06.2017 під час реалізації першого етапу плану вчинення злочину співорганізатори забезпечили приховання частини документів, на підставі яких у ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія» виникло право користування на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області. Другий етап передбачав недопущення отримання сторонніми особами у власність чи користування земельних ділянок за рахунок землі ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія». Згідно третього етапу мало відбутись заволодіння землею ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія» шляхом передачі заздалегідь підшуканим громадянам України у приватну власність земельних ділянок, які сформовані за рахунок земель державних підприємств. Співорганізатори вирішили, що майбутнім власникам висуватиметься умова оформлення права власності на земельну ділянку: підписати наперед договір про оренду такої ділянки в інтересах підконтрольного ОСОБА_12 ТОВ «АФ Довіра 2008». Як наслідок у період з 02.03.2017 по 09.02.2021 співучасникам кримінального правопорушення вдалося заволодіти 1250 земельними ділянками загальною площею 2493,1387 га.

Слідчим суддею досліджено та оцінено докази, якими підтверджується правомірність користування землею ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія» на території Пехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області, яка за допомогою підставних осіб перейшла у фактичне користування ТОВ «АФ Довіра 2008», зокрема :

- державний акт на вічне користування землею колгоспами №545709;

- державні земельні книги реєстрації землі за 1950-1970 роки;

- акт інвентаризації землекористування ДП «ДГ «Іскра» від 21.12.2011, згідно якого у простійному користуванні державного підприємства перебуває 3111,5749 га землі на території Перехрестівської та Пустовійтівської сільських рад Роменського району Сумської області;

- акт інвентаризації землекористування ДП «ДГ «АФ Надія» від 06.12.2011, згідно якого у постійному користуванні державного підприємства перебуває 3944,2297 га землі на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області;

- листи ГУ ДГК в Сумській області від 28.07.2016 та 05.04.2017, згідно з якими Головним управлінням відмовлено ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія» в дозволі на розробку проекту землеустрою на відведення землі площею 3520,1 га на території Перехрествської сільської ради з підстав того, що вона вже знаходиться в постійному користуванні ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія»;

- лист директора ТОВ «Спектор Агро+» ОСОБА_13 про включення земельних ділянок ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія» до переліку для продажу права оренди на земельних торгах;

- протокол огляду інформації, вилученої під час обшуку житла ОСОБА_13 від 18.04.2024, відповідно до якого ОСОБА_13 та ОСОБА_14 здійснюють умовний розподіл земель ДП «ДГ «АФ Надія» та ДП «ДГ «Іскра» на масиви, які в майбутньому будуть передаватися в оренду ТОВ «АФ Довіра 2008» через використання механізму безоплатної приватизації;

- наказ ГУ ДГК в Сумській області від 09.08.2017 №432 про включення земель ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія» до переліку для продажу права оренди на земельних торгах. При цьому не маючи на меті фактичне їх проведення, а лише з метою унеможливити їх передачу стороннім особам у користування чи власність.

- протокол допиту свідка ОСОБА_15 від 24.09.2019 з додатками, який повідомив, що цікавився можливістю отримання землі на території Перехрестівської сільської ради, в ході чого дізнався про умову отримання ділянки - підписання наперед договору про її оренду на користь ТОВ «АФ «Довіра 2008»;

- протокол огляду реєстраційних справ від 18.04.2024, згідно з яким договори оренди деяких земельних ділянок з ТОВ «АФ «Довіра 2008» укладались раніше ніж здійснювалась первинна реєстрація права власності на земельну ділянку;

- протокол допиту свідка ОСОБА_16 (учасник АТО/ООС) від 23.02.2024, який повідомив, що весь процес відведення землі забезпечувало ТОВ «АФ «Довіра 2008», а власник зобов`язувався передати цьому товариству землю в оренду;

- протокол огляду від 18.04.2024, згідно якого ТОВ «АФ «Довіра 2008» сплачувала за послуги з реєстрації права власності на земельні ділянки, представництво здійснювали ОСОБА_17 та ОСОБА_18 за довіреністю;

- протокол огляду від 12.04.2024, який, серед іншого, містить реквізити наказів ГУ ДГК в Сумській області на підставі яких із державної власності вибули земельні ділянки ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія»;

- висновки судових земельно-технічних експертиз, звіти ДНВП «Картографія» про накладення земельних ділянок, які відведені в інтересах ТОВ «АФ Довіра 2008», на межі землекористування ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія».

На причетність ОСОБА_8 до інкримінованого кримінального правопорушення вказують, серед іншого, відомості з протоколу огляду інформації з ноутбука, вилученого під час обшуку житла ОСОБА_13 від 17.05.2022. Вбачається спілкування ОСОБА_13 (підконтрольна особа, а згодом заступник Міністра аграрної політики та продовольства України ОСОБА_8 ) з ОСОБА_17, ОСОБА_19 (начальник юридичного управління ГУ Держгеокадастру в Сумській області), ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_8, в ході якого ОСОБА_13, ОСОБА_19 узгоджували позицію щодо приховання державного акту на вічне користування землею (т.2, а.с.140-144). Обговорювали зриви судових справ, сторонами у яких є ДП «ДГ «АФ Надія» та ДП «ДГ «Іскра» та ГУ Держгеокадастру у Сумській області, контроль за чим здійснював ОСОБА_8 (т.2, а.с.143-144, 148зв.). Разом з цим, ОСОБА_13 доповідав ОСОБА_8 та просив узгодження позиції з приводу приховання державного акту на вічне користування землями ДП «ДГ «Іскра», а також щодо стану розгляду вище вказаних справ шляхом надсилання останньому коротких довідок з проханнями вчинити певні дії щодо організації та забезпечення певних обставин, що мало на меті вилучення земель з користування державних підприємств (т.2, а.с. 146-146зв, т.5, а.с. 50-57, 84-102). Наприклад, згідно довідки по справі №818/1000/17 за позовом ДП «ДГ «АФ Надія» до ГУ Держгеокадастру в Сумській області щодо звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок міститься прохання: «..розгляд справи відкласти до подання технічного позову, після відкриття провадження за технічним позовом зупинити провадження у справі.» (т.2, а.с. 146). Довідка, направлена ОСОБА_13 ОСОБА_8 19.10.2017 стосувалась правової позиції юриста ГУ Держгеокадасту в судових провадженнях та містила прохання «..на запит ДП ДГ «Іскра», ДП «ДГ «АФ Надія», їх представників та інших осіб не надавати копій державного акту №545709 від 12.02.1953 та повідомляти про його відсутність, оскільки наявність акту може призвести до реєстрації права користування землею за вказаними державними підприємствами.» (т.2, а.с. 146 зв.). З цього ж протоколу огляду встановлено переписку, в якій ОСОБА_8 давав вказівку ОСОБА_13 слідкувати та допомагати юристам ГУ Держгеокадастру в Сумській області по справам за позовами державних підприємств, контролював підготовку проектів судових рішень по цим справам не на користь державних підприємств та надавав вказівки постійно тримати контакт з головою Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області (т.2, а.с. 145зв, 146; т.5 а.с. 59-79). Окрім цього, згідно листування ОСОБА_13 з ОСОБА_8, ОСОБА_14, ОСОБА_17 та ОСОБА_21 (т. 5 а.с. 20-123) вбачається наявність достатніх підстав вважати, що ОСОБА_8 керував діями ОСОБА_13 щодо питань відведення землі.

На причетність ОСОБА_8 до інкримінованого кримінального правопорушення вказують відомості з протоколу НСРД щодо ОСОБА_17 від 16.12.2019 (т.5, а.с. 213-228), з яких вбачається спілкування останнього з ОСОБА_14 з приводу обставин забезпечення реєстрації права оренди земельних ділянок в інтересах ТОВ «АФ «Довіра 2008», а також щодо надання вказівок ОСОБА_8 («шеф») з приводу того, що земельні ділянки, відведені учасникам АТО, передаються в оренду ТОВ «АФ «Довіра 2008».

Колегія суддів вважає неспроможними доводи сторони захисту щодо необґрунтованості підозри у зв`язку з відсутністю доказів вчиненого злочину, передбаченого ст. 191 КК України, з огляду на безпідставне користування ДГ «Іскра», ДП «ДГ «АФ Надія» землями Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області. Так, відповідно до наукового експертного висновку (т.3 а.178-195), право користування на землі площею 2377,4 га згідно чинного на момент набуття такого права законодавства УРСР закріплено за сільськогосподарською артіллю ім.Сталіна, яке згодом було перейменовано в колгосп «Іскра» (1959-1960 рр.), а саме Державним актом від 22.02.1953 №545709 (т.2, а.7-10) із відображенням у ньому опису меж, плану земель, переданих у користування, з відповідними доповненнями до такого Державного акту, про що також зазначено в Державній книзі реєстрації землекористувань з 1956 по 1970 рр. В результаті складання Технічної документації із землеустрою по інвентаризації земель та складанню документів, що посвідчують право на земельні ділянки ДП ДГ «Іскра», було сформовано та зареєстровано в Державному земельному кадастрі земельні ділянки за ДП ДГ «Іскра» загальною площею 3097,9570 га.(т. 3. а.с. 186-187). Пунктом 5 Постанови Верховної ради УРСР «Про порядок ведення в дію Земельного кодексу УРСР» від 18.12.1990 визначено, що громадяни, підприємства, установи, організації, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення в дію Кодексу, зберігають свої права на користування до оформлення ними у встановленому порядку права власності на землю або землекористування. При цьому положення п. 6 постанови Верховної Ради УРСР «Про земельну реформу» від 18.12.1990, п. 6 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу в частині втрати громадянами, підприємствами, установами і організаціями після закінчення строку оформлення права власності або права користування землею раніше наданого їм права користування земельною ділянкою рішенням Конституційного суду України від 22.09.2005 №5-рп/2005 (справа №1-17/2005) визнано неконституційними, з огляду на що доводи захисту про відсутність права користування землями у ДП ДГ «Іскра» колегія вважає необґрунтованими.

Щодо земель ДП ДГ «АФ Надія» то, як вбачається з наукового експертного висновку (т.4, а. 1-20), у зв`язку з об`єднанням радгоспу ім. Леніна з колгоспом ім. Калініна згідно Звіту про розподіл земель по угіддям та землекористувачам по Сумській області, станом на 01.11.1957 року, площа радгоспу в межах Роменського району становила 5958 га, право постійного користування зареєстроване в Державній книзі реєстрації землекористувань Роменського району за 1956-1963 роки на підставі рішення Роменського райвиконкому від 15.11.1957. Згодом, за рахунок зміни складу земельних угідь площа землі радгоспу ім. Леніна змінювалась, востаннє, згідно матеріалів розукрупнення станом на 01.10.1984, площа землекористування радгоспу ім. Леніна склала 4904 га, з яких 4367 га сільськогосподарських угідь (у т.ч. 3916 га ріллі). Відтак, з огляду на положення п.6 постанови Верховної Ради УРСР «Про земельну реформу» від 18.12.1990 та п. 6 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу та рішення Конституційного суду України від 22.09.2005 №5-рп/2005 (справа №1-17/2005) радгосп ім. Леніна зберігав за собою право користування вищевказаними землями. Розпорядженням голови Роменської районної державної адміністрації №119 від 28.03.2001 передбачена перереєстрація ДП ДГ ім. Леніна Сумської сільськогосподарської дослідної станції на ДП ДГ «АФ Надія», що підтверджується Наказом УААН №16 від 21.02.2001. В результаті складання Технічної документації із землеустрою по інвентаризації земель та складанню документів, що посвідчують право на земельні ділянки ДП ДГ «АФ Надія», було сформовано та зареєстровано в Державному земельному кадастрі земельні ділянки за ДП ДГ «АФ Надія» загальною площею 3943,4910 га.

З огляду на зазначені обставини, ДП ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія» на праві користування з 1950-х років за їх різних реорганізаційних форм шляхом об`єднання/роз`єднання належали на законних підставах відповідні землі Перехрестівської сільської ради, розміри яких також змінювались з огляду на реорганізаційні процеси ( т.4, а.с.7-11). Окрім цього, ГУ Держгеокадастру в Сумській області листами від 28.07.2016 та від 05.04.2017, відмовляючи ДП ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія» в дозволі на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в постійне користування для дослідних і навчальних цілей за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області, пославшись на ч. 5 ст. 116 та ст. 141 Земельного кодексу України, підтвердило право постійного користування на них у вказаних державних підприємств, яке було чинним та не припиненим станом на період звернення.

Доводи захисту про відсутність правого значення Постанов Верховної Ради Української РСР «Про порядок ведення в дію Земельного кодексу УРСР» від 18.12.1990, Верховної Ради УРСР «Про земельну реформу» від 18.12.1990, як ухвалених до прийняття Земельного кодексу України, колегія вважає безпідставними. На час інкримінованих подій такі Постанови були чинними, більш того до них неодноразово вносились відповідні зміни, у тому числі, законом, а певні положення були предметом перевірки Конституційного Суду України, але визнання окремих положень неконституційними не виключає дії і правового значення інших, які вказують на наявність і збереження права користування земельними ділянками ДП ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія». Невідповідність термінології при посвідченні права землекористування в Українській РСР («безоплатне, безстрокове користування, тобто навічно» згідно Державного акту №545709 від 12.02.1953) і, зокрема, «постійне користування» згідно Земельного кодексу України, не має правового значення. Ключову роль відіграє правомірність землекористування, тобто законність набуття права на відповідні земельні ділянки до набрання чинності Земельним кодексом від 18.12.90р. З огляду на викладене, на переконання колегії, наявні матеріали провадження вказують як на правомірність землекористування ДП ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія», так і достатні підстав вважати, що співучасники інкримінованого злочину під керівництвом ОСОБА_8 вживали заходів для створення видимості відсутності законного користувача державних земель, що перебували в користуванні ДП ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія», у тому числі, приховували документи, які підтверджують і посвідчують право такого користування, перешкоджали належному в порядку визначеному Земельним кодексом України оформленню права землекористування державних підприємств землею, яка перебувала в їх законному користуванні і в цей же час підшукували осіб для оформлення права на землю на користь ТОВ «АФ «Довіра 2008».

Отже, з огляду на вищезазначені матеріали, а також з урахуванням інших доказів, долучених стороною обвинувачення до клопотання про застосування запобіжного заходу, колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду погоджується з висновками слідчого судді щодо обґрунтованості підозри, вважає достатніми докази можливої причетності ОСОБА_8 до вчинення вищезазначеного кримінального правопорушення, а також зазначає, що виходячи зі стандарту доказування на стадії досудового розслідування, колегія не вбачає очевидних ознак неправильної кваліфікації.

Колегія суддів відхиляє доводи сторони захисту про порушення судом в оскаржуваному рішенні принципу презумпції невинуватості ОСОБА_8 . Зокрема, вина особи встановлюється виключно вироком за результатом розгляду обвинувального акту. Більше того, слідчим суддею в оскаржуваній ухвалі наголошено на цьому, а саме «...вищенаведеним висновком про обґрунтованість підозри не констатується наявності в діях ОСОБА_8 вини у вчиненні злочину. Так, на цій стадії слідчий суддя не вправі наперед вирішувати питання про фактичні обставини кримінального правопорушення, кваліфікацію дій підозрюваного, доведеність чи недоведеність винуватості підозрюваного ….. оскільки ці питання вирішуються судом при ухваленні судового рішення по суті обвинувачення на підставі обвинувального акту, а не під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу щодо особи, якій повідомлено про підозру у вчиненні злочину.» (арк. 13 Ухвали).

Відповідно до ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.

Згідно ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Як вбачається з оскаржуваної ухвали, частково задовольняючи клопотання детектива НАБУ, обираючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з альтернативою внесення застави у розмірі 75 700 000 грн, слідчий суддя виходив з обґрунтованості підозри, наявності підтверджених ризиків, передбачених п. 1-4 ч. 1 ст. 177 КПК України, характеру та обставин кримінального правопорушення, ролі підозрюваного, майнового стану підозрюваного, а також положень ст.178 та ст.194 КПК України.

Колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов вірного висновку про доведеність прокурором заявлених в клопотанні ризиків. Ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтовано ймовірної можливості здійснити підозрюваним зазначені дії. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому. У зв`язку з тим, що злочин, у якому підозрюється ОСОБА_8 належить до особливо тяжких, за який передбачено відповідальність у виді позбавлення волі строком від 7 до 12 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна, даний факт у сукупності з відомостями, що характеризують особу підозрюваного, на думку колегії суддів, може слугувати підставою для переховування від органів досудового розслідування чи суду.Окрім цього, підозрюваний володіє трьома паспортами громадянина України для виїзду за кордон. Згідно інформації, яка міститься в системі «АРКАН» (т.6, а.с.92-93) упродовж 2021-2024 рр. ОСОБА_8 здійснював численні виїзди за межі України до різних країн світу, у тому числі в період дії воєнного стану в Україні. Дана обставина свідчить про можливість підозрюваного залишати територію України навіть у період воєнного стану під час дії посилених обмежень для чоловіків призивного віку. Зокрема, згідно Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (абз. 3 ч. 1 ст. 23), Постанови КМУ від 27.01.1995 №57 «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України» в редакції від 03.04.2024 (абз. 4 п. 23) наявність у ОСОБА_8 трьох малолітніх дітей дає безперешкодну можливість перетинати кордон в будь-який час. Хоч зазначені обставини самі по собі не є підставою для висновку про наявність ризику переховування, але вони враховуються в сукупності з іншими даними при оцінці встановлення такого. Доводи сторони захисту про те, що частина цих поїздок була службовими відрядженням вищевикладеного не спростовують. Крім того, суд враховує не стільки причину виїзду як саме наявність такої можливості у підозрюваного. Колегія суддів відхиляє й доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_8, будучи обізнаним про кримінальне провадження, жодним чином не ухилявся та не переховувався від органів досудового розслідування, адже це не свідчить, що такий намір не з`явиться в майбутньому.

Колегія суддів вважає неспроможними й доводи сторони захисту щодо унеможливлення перетину ОСОБА_22 державного кордону шляхом здачі на зберігання паспортів для виїзду за кордон, адже вони стосуються виключно перетину кордону законним шляхом. Більше того, ризик переховування від органів досудового розслідування та суду стосується не ухилення підозрюваного виключно за кордоном, а розповсюджується й на переховування в межах України, з огляду на що здача на зберігання паспортів громадянина України для виїзду за кордон не виключає такого ризику.

Окрім цього, колегія суддів вважає слушним висновок слідчого судді про достатні майнові ресурси ОСОБА_8, які можуть бути використані підозрюваним для тривалого перебування за кордоном з метою переховування. Крім того, ОСОБА_8, маючи значний досвід в галузі права, будучи народним депутатом, працюючи на посаді Міністра аграрної політики та продовольства України має широке коло знайомих у різних органах влади різного рівня, напрацьовані ділові зв`язки в Україні та поза її межами, які можуть бути використані останнім з метою ухилення від кримінальної відповідальності.

Відтак, тяжкість покарання у сукупності з викладеними вище обставинами кримінального провадження та відомостями про особу ОСОБА_8 обґрунтовано враховані слідчим суддею для визнання доведеним ризику переховування підозрюваного від органу досудового розслідування і суду.

На думку колегії суддів, цілком підтвердженим є також і ризик незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні, зумовлений раніше займаною ОСОБА_8 посадою Міністра аграрної політики та продовольства України, до посадових обов`язків якого відносилась координація та спрямовання діяльності Держгеокадастру шляхом реалізації державної політики у сфері національної інфраструктури геопросторових даних, земельних відносин, землеустрою у сфері Державного земельного кадастру. Разом з цим, свідками у даному кримінальному провадженні є працівники ГУ ДГК в Сумській області. При цьому, згідно встановлених органом досудового розслідування обставин ОСОБА_8 та іншим причетним до вчинення злочину особами можуть бути відомі персональні дані та засоби для зв`язку власників земельних ділянок, сформованих за рахунок земель ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія». Оскільки такі особи, за версією слідства, були підшукані співучасниками кримінального правопорушення для створення законності виведення земель з державної власності, то на них може чинитись тиск з метою спотворення та (або) приховування дійсних обставин справи. З огляду на зазначене, а також враховуючи, що злочинні дії розпочалися ще до призначення ОСОБА_8 на посаду міністра, доводи захисту, озвучені в ході судового розгляду, про його звільнення з займаної посади не спростовують даний ризик. Можливий вплив ОСОБА_8 на учасників кримінального провадження прослідковується в підготовці проектів судових рішень ОСОБА_13 в спорах за позовами ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія» до ГУ Держгеокадастру в Сумській області стосовно питань землі Перехрестівської сільської ради, які останній направляв ОСОБА_22, повідомляв головуючого суддю (т. 5, а.с. 66,68-69) і власне такі рішення були прийняті згодом судами, а також відповідні рішення узгоджувались з проханнями в довідках (наприклад, довідка від 18.10.2017 по справі №818/996/17 з проханням відмовити в задоволенні апеляційної скарги ДП «ДГ «Іскра» про скасування припису та залишення ухвали суду І інстанції без змін повністю відповідає рішенню, прийнятому Харківським апеляційним адміністративним судом - т. 5, а.с. 87, 71) . Згідно протоколу огляду від 17.05.2022 переписки, виявленої на ноутбуці ОСОБА_13, вбачається спілкування останнього з ОСОБА_21 щодо узгодження подачі технічного позову (з метою зупинення проваджень за позовами ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія» до ГУ Держгеокадастру в Сумській області) до суду, а якого саме - в Києві чи Сумах - затверджував саме ОСОБА_8 (т. 5, а.с. 33-36, 61-63). Також ОСОБА_13 з ОСОБА_21 та з ОСОБА_8 обговорюють питання звільнення президента НААН, поновлення контролю над НААН, обмінюються відповідними довідками з планом дій та проханнями у їх забезпеченні, в ході якого ОСОБА_21 повідомляє « ОСОБА_23 це не проштовхнув, то ОСОБА_24 навряд би це зробив!», де з огляду на роль підозрюваного та в контексті переписки ОСОБА_25 - ймовірно ОСОБА_22 (т. 5, а.с. 40, 60зв.,80, 81). Вплив ОСОБА_22 та неформальна підпорядкованість йому інших співучасників і посадових осіб державних органів, які не встановлені наразі слідством, підтверджується й іншими долученими прокурором до клопотання доказами.

При встановленні ризику впливу на свідків варто враховувати, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).Таким чином, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Колегія суддів вважає неспроможними доводи захисників про те, що ризик впливу нівельований покладеними на підозрюваного обов`язками щодо заборони спілкування з певними особами, оскільки наразі триває досудове розслідування, в ході якого можуть з`явитись нові свідки чи підозрювані, щодо яких відсутні заборони в оскаржуваному рішенні. Разом з цим, колегія суддів зазначає, що кримінальний процесуальний закон не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково здійснить відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснення у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Колегія суддів вважає вірною оцінку слідчого судді ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Так, витік інформації щодо дозволів на проведення обшуку ряду житлових та офісних приміщень, пов`язаних з ОСОБА_8 та його довіреними особами, що дав змогу іншим учасникам кримінального провадження знищити/спотворити/приховати відомості, які становлять інтерес слідства для встановлення обставин вчиненого злочину є вагомим та беззаперечним доказом наявності відповідного ризику. (т. 5, а.с. 2-10, 13-19). Колегія суддів погоджується з доводами захисту про не доведення матеріалами справи, що такий витік інформації було вчинено саме ОСОБА_22 . Однак, з огляду на те, що ця інформація призвела до вчинення дій на користь підозрюваного по прихованню важливих для слідства речей та відомостей стосовно вчиненого кримінального правопорушення, а також з огляду на роль ОСОБА_8 в даній справі, є підстави вважати, що відповідні дії вчинялись підпорядкованими особами за його ініціативи.

Слідчий суддя, з огляду на спосіб вчинення розслідуваного злочину (зокрема, приховання та/або знищення документів на посвідчення права постійного користування ДП «ДГ «Іскра», накази ГУ ДГК в Сумській обл.) вірно встановив й наявність ризику знищити документи та інші речі, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Матеріалами справи, зокрема протоколами огляду спілкування між ОСОБА_13 з ОСОБА_19 (начальник юридичного управління ГУ Держгеокадастру в Сумській області) та ОСОБА_8, підтверджується намір останнього приховати Державний акт на право постійного користування землями Перехрестівської сільської ради на підтвердження правомірного користування відповідними земельними ділянками ДП ДГ «Іскра», що власне й було зроблено. Колегія суддів вважає неспроможними доводи захисника про те, що протягом 5 років досудового розслідування вже зібрані та вилучені всі можливі документи та речі, які можуть стосуватись обставин у даному кримінальному провадженні, а відтак це нівелює існування встановленого ризику. В даному кримінальному провадження наразі ще триває досудове розслідування, встановлюються обставини та коло причетних до них осіб, в тому числі перевіряється причетність до таких подій і підозрюваного ОСОБА_8, формується доказова база, здійснюються слідчі дії, а тому відповідні доводи про відсутність будь-яких інших відомостей чи речей, що становлять інтерес для слідства і які можуть бути знищені чи приховані, є передчасними.

Відповідно до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1)вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого, винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

З урахуванням того, що злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_8 належить до категорії особливо тяжких злочинів, відповідальність за який передбачена у вигляді позбавлення волі строком від 7 до 12 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна, на користь причетності підозрюваного до інкримінованого злочину свідчить низка доказів документального характеру (письмові документи, матеріали НСРД, експертні висновки), покази свідків, враховуючи те, що вартість вилучених з державної власності земель становить 291 122 287 грн, а також те, що з метою ухилення від кримінальної відповідальності підозрюваний має реальну можливість змінити місце свого перебування, незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, знищити документи та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, колегія суддів цілком погоджується із висновками слідчого судді, що застосування більш м`якого запобіжного заходу не зможе забезпечити здійснення контролю за поведінкою підозрюваного та виконання ним процесуальних обов`язків.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Згідно п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Розмір застави повинен визначатися виходячи з особи обвинуваченого, його майнового стану і його відносин з особами, які надають забезпечення, іншими словами, враховувати той факт, чи буде втрата забезпечення достатнім стримуючим фактором для обвинуваченого щоб не здійснити втечу.

Згідно усталеної практики ЄСПЛ розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити в особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини в кримінальному провадженні.

Як вбачається з оскаржуваного рішення, слідчим суддею при визначенні розміру застави враховано дані про особу підозрюваного ОСОБА_8, сімейний та майновий стан, інші характеризуючи відомості, надані сторонами, обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється, а також те, що ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке віднесено до категорії особливо тяжких.

Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, що з огляду на матеріальне становище ОСОБА_8, обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якому він підозрюється, його ролі, застава у розмірі 25 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 75 700 000 грн є достатньою для забезпечення виконання підозрюваною процесуальних обов`язків. Колегія суддів відхиляє доводи прокурора про неналежну оцінку майнового становища підозрюваного та не врахування розміру завданої державі шкоди при визначенні розміру застави. Зокрема, розмір застави ОСОБА_8 не може бути прирівняний виключно до розміру завданої шкоди, а має бути помірним для забезпечення в першу чергу його належної процесуальної поведінки. Крім того, колегія суддів відхиляє доводи прокурора про неефективність застосованої застави у розмірі 75 700 000 грн, зумовленої відсутністю у ОСОБА_8 страху її втратити, що пов`язано з оперативним її внесенням після прийняття оскаржуваного рішення. При цьому, на переконання колегії, помірність застави визначається виключно виходячи з майнового становища підозрюваного та його кола оточення, можливості забезпечення процесуальної поведінки особи, і не залежить від часу її внесення.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана ухвала є законною, достатньо мотивованою та обґрунтованою, зроблені висновки відповідають встановленим фактичним обставинам, а тому апеляційні скарги слід залишити без задоволення.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 131, 176, 177, 178, 182, 183, 194, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 26.04.2024 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_8 у кримінальному провадженні №52019000000000585 від 15.07.2019 залишити без змін, а апеляційні скарги - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3