- Головуючий суддя (ВАКС) : Біцюк А.В.
Справа № 991/3113/24
Провадження 1-кс/991/3150/24
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 травня 2024 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1, за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2, підозрюваної ОСОБА_3, її захисників - адвокатів ОСОБА_4, ОСОБА_5, детектива ОСОБА_6, розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Києві скаргу адвоката ОСОБА_4, яка діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_3, на постанову детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_6 від 27.03.2024 про зупинення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52024000000000146 від 26.03.2024,
ВСТАНОВИВ:
До Вищого антикорупційного суду надійшла вищевказана скарга (далі - Скарга), у якій адвокат ОСОБА_4 просить скасувати постанову детектива Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) ОСОБА_6 від 27.03.2024 про зупинення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52024000000000146 від 26.03.2024 (далі - Кримінальне провадження). У подальшому, від адвоката ОСОБА_5 надійшли письмові пояснення до Скарги.
Скарга, з урахуванням письмових пояснень, мотивована тим, що детективом винесено постанову від 27.03.2024 про зупинення досудового розслідування у Кримінальному провадженні на підставі п. 2 ч. 1 ст. 280 КПК України (постановою від 05.03.2024 оголошено підозрювану ОСОБА_3 у міжнародний розшук), яка є незаконною та підлягає скасуванню з тих підстав, що стороною обвинувачення не виконано вимог ч.2 ст. 280 КПК України, а саме: до зупинення досудового розслідування не виконано всі слідчі та інші процесуальні дії, проведення яких необхідне та можливе, а також не виконано всі дії для здійснення розшуку підозрюваної, а саме:
- до винесення вказаних постанов сторона захисту неодноразово повідомляла сторону обвинувачення шляхом надання відповідних документів, що у березні 2022 року ОСОБА_3 у зв`язку із воєнними діями виїхала закордон, з 13.04.2023 офіційно зареєстрована та проживає у Федеративній Республіці Німеччина (далі - ФРН), отримала посвідку на проживання у цій країні, разом з цим, сторона обвинувачення до зупинення досудового розслідування не перевірила офіційні документи ФРН про місцезнаходження ОСОБА_3 у цій країні, у тому числі, не витребувала з Генерального консульства України в Мюнхені відомостей та документів щодо підтвердження факту проживання ОСОБА_3 у ФРН;
- сторона обвинувачення не забезпечила проведення допиту ОСОБА_3 дистанційно у режимі відеоконференції у порядку ч.11 ст. 232 КПК України, у тому числі, з питань її місця проживання, з метою її розшуку, про що сторона захисту неодноразово клопотала; не здійснено виклику ОСОБА_3 за допомогою дипломатичного (консульського) представництва у порядку ч.7 ст. 135 КПК України; не здійснила допит чоловіка ОСОБА_3 - ОСОБА_7, коли вручали останньому письмове повідомлення про підозру відносно ОСОБА_3 ; у порядку міжнародної правової допомоги не забезпечила допит підозрюваної, встановлення її місця проживання;
-постанова не відповідає вимогам ч. 5 ст. 110 КПК України: у постанові не зазначено які самі дії були здійсненні для розшуку підозрюваної до зупинення досудового розслідування; постанова перешкоджає швидкому, повному, неупередженому розслідуванню.
Адвокати ОСОБА_4, ОСОБА_5 у судовому засіданні Скаргу підтримали у повному обсязі та просили задовольнити з викладених у ній підстав.
Детектив ОСОБА_6 просив відмовити у задоволенні Скарги з тих підстав, що детективом було виконано всі слідчі (розшукові) та інші процесуальні дії, проведення яких необхідне та можливе, а також всі дії для здійснення розшуку підозрюваної, у тому числі було вжито заходів для підтвердження її місця перебування закордоном шляхом витребування відомостей в уповноважених органів щодо оформлення ОСОБА_3 для виїзду закордон на постійне місце проживання та перебування її на консульському обліку, разом з цим, підозрювана на виклики не з`являється, переховується від органів досудового розслідування та суду, перебування у ФРН у зв`язку із бойовими діями на території України не є поважними причинами неприбуття підозрюваної на виклик, оскільки НАБУ розташовано у м. Київ, яке не є територією введення воєнних дій, не є тимчасово окупованою територією.
Дослідивши Скаргу та додані до неї матеріали, заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст.2 КПК України).
Досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотання про закриття кримінального провадження (п.5 ч.1 ст. 3 КПК України).
Статтею 280 КПК України передбачено підстави та порядок зупинення досудового розслідування після повідомлення особі про підозру.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 280 КПК України досудове розслідування може бути зупинене після повідомлення особі про підозру у разі, якщо оголошено в розшук підозрюваного.
Досудове розслідування зупиняється вмотивованою постановою прокурора або слідчого, дізнавача за погодженням з прокурором, відомості про що вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ч. 4 ст. 280 КПК України).
Частиною 5 статті 110 КПК України встановлено, що рішення слідчого, дізнавача, прокурора приймається у формі постанови. Постанова слідчого, дізнавача, прокурора складається з: 1) вступної частини, яка повинна містити відомості про: місце і час прийняття постанови; прізвище, ім`я, по батькові, посаду особи, яка прийняла постанову; 2) мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про: зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу; 3) резолютивної частини, яка повинна містити відомості про: зміст прийнятого процесуального рішення; місце та час (строки) його виконання; особу, якій належить виконати постанову; можливість та порядок оскарження постанови. Постанова слідчого, дізнавача, прокурора виготовляється на офіційному бланку та підписується службовою особою, яка прийняла відповідне процесуальне рішення.
Під час судового розгляду встановлено, що детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування, а прокурорами САП - процесуальне керівництво у Кримінальному провадженні за підозрою ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 та ч. 5 ст. 191 КК України.
27.03.2024 детективом ОСОБА_6 винесено постанову про зупинення досудового розслідування у Кримінальному провадженні, яка є предметом оскарження (далі - Постанова).
Зі змісту Постанови вбачається, що для прийняття рішення про зупинення досудового розслідування стали наступні підстави:
-постановою від 05.03.2024 підозрювану ОСОБА_3 оголошено в державний та міжнародний розшук (підозрювана ОСОБА_3 виїхала з території України та перебуває за її межами, не з`являється без поважних причин на виклик слідчого, на даний час її місцезнаходження невідоме).
Крім того, у Постанові детектив зазначив які саме заходи на території України було вжито органом досудового розслідування щодо встановлення місцезнаходження підозрюваної, а також вказано, що у кримінальному провадженні виконані всі слідчі (розшукові) та інші процесуальні дії, проведення яких необхідне та можливе, а також всі дії для здійснення розшуку підозрюваної.
Таким чином, у Постанові зазначено обставини, які стали підставами для зупинення досудового розслідування, та такі підстави передбачені законом у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 280 КПК України, а також зазначено мотиви прийняття постанови.
Крім того, Постанова відповідає вимогам статті 110 КПК України, зокрема, містить вступну частину, прізвище, ім`я, по батькові, посаду особи, яка прийняла постанову, мотивувальну частину, яка містить відомості про підстави для прийняття відповідного рішення, що зазначені вище, резолютивну частину, яка містить відомості про зміст прийнятого процесуального рішення, підпис особи, яка прийняла відповідне процесуальне рішення, підпис особи, яка погодила прийняте рішення.
Частина 5 ст. 110 КПК України встановлює вимогу про необхідність зазначення що саме стало підставою для прийняття відповідної постанови.
Прийняття рішення про необхідність проведення тих чи інших слідчих/процесуальних дій (оголошення у розшук особи) під час досудового розслідування перебуває в межах дискреційних повноважень слідчого/прокурора, які є самостійними у своїй процесуальній діяльності (ч. 1 ст. 36, ч. 5 ст. 40 КПК України).
За такого, слідчий суддя при розгляді скарги на рішення про зупинення досудового розслідування не уповноважений надавати оцінку обґрунтованості та законності прийнятих рішень, зокрема, що передувало прийняттю таких рішень (про оголошення особи у розшук), які стали підставою для прийняття рішення про зупинення досудового розслідування та винесення Постанови. Факт існування відповідної підстави та її відображення у Постанові свідчить про те, що рішення про зупинення досудового розслідування прийнято у відповідності до положень закону.
Пункт 2 ч. 1 ст. 280 КПК України чітко регламентує, що досудове розслідування може бути зупинене після повідомлення особі про підозру у разі, якщо оголошено в розшук підозрюваного.
Так, чинний Кримінальний процесуальний кодекс України не визначає, якими саме доказами має бути доведено, що особу оголошено у розшук, однак зобов`язує сторону обвинувачення відповідно до ч. 2 ст. 281 КПК України при оголошенні розшуку (державного, міждержавного, міжнародного) прийняти відповідну постанову. Факт прийняття постанови про оголошення розшуку являє собою підставу для його здійснення, а положення п. 2 ч. 1 ст. 280 КПК України покладають на сторону обвинувачення обов`язок встановити наявність факту оголошення підозрюваного у міжнародний розшук, проте не зобов`язують доводити існування підстав для прийняття відповідного рішення про оголошення у міжнародний розшук. За таких обставин, постанова про оголошення особи в міжнародний розшук є належним доказом та достатньою підставою вважати підозрювану особу такою, що оголошена в міжнародний розшук в розумінні вимог ст. 281, п. 2 ч. 1 ст. 280 КПК України. У той же час положенням ч. 7 ст. 110 КПК України визначено, що постанова слідчого, дізнавача, прокурора, прийнята в межах компетенції згідно із законом, є обов`язковою для виконання фізичними та юридичними особами, прав, свобод чи інтересів яких вона стосується. З урахуванням положень п. 2 ч. 1 ст. 280 КПК України, перевірка та встановлення наявності існування обставин, що стали підставою для прийняття рішення про оголошення у міжнародний розшук особи, виходять за межі повноважень слідчого судді в рамках процедури розгляду ним скарги на постанову про зупинення досудового розслідування та ставить під сумнів законність постанови детектива, якою таку особу оголошено у міжнародний розшук.
Єдиним елементом, який може свідчити, що «підозрюваний оголошений у міжнародний розшук», є наявність процесуального рішення про оголошення особи в міжнародний розшук, оформленого у вигляді: (а) окремої постанови, якщо досудове розслідування не зупиняється; (б) постанови про зупинення досудового розслідування, якщо досудове розслідування зупиняється (в ній зазначається про оголошення особи у розшук).
Вказаний висновок узгоджується з висновком колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду в ухвалі від 28.07.2022 (справа № 991/2277/22 провадження № 11-сс/991/208/22), в ухвалі від 10.04.2024 (справа № 991/1940/24 провадження № 11- сс/991/245/24).
Таким чином, у даному випадку доказом того, що така підстава для зупинення досудового розслідування (оголошення в розшук підозрюваної ОСОБА_3 ) дійсно існує з огляду на положення ст.ст. 110, 281 КПК України є постанова слідчого/прокурора про оголошення у розшук.
Як встановлено в ході судового розгляду і сторонами не заперечувався цей факт постановою від 05.03.2024 підозрювану ОСОБА_3 оголошено в державний та міжнародний розшук.
Фактично, винесення вказаної постанови свідчить про те, що підозрювану оголошено у міжнародний розшук, саме цей факт свідчить про існування передбаченої законом підстави для зупинення досудового розслідування.
У судовому засіданні установлено, що 28.08.2022 ОСОБА_3 покинула територію України через пункт пропуску «Лужанка», відомості щодо її повернення на територію України відсутні.
Сторона захисту вказує, що з квітня 2023 року і по теперішній час підозрювана проживає у ФРН, про що неодноразово повідомляла сторону обвинувачення, що також підтверджено посвідкою на тимчасове проживання (т.2 а.8). Разом з цим, відомості щодо постійного проживання та адреси реєстрації ОСОБА_3 закордоном відсутні.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 280 КПК України до зупинення досудового розслідування слідчий, дізнавач зобов`язаний виконати всі слідчі (розшукові) та інші процесуальні дії, проведення яких необхідне та можливе, а також всі дії для здійснення розшуку підозрюваного, якщо зупинити досудове розслідування необхідно у зв`язку з обставинами, передбаченими пунктом 2 частини першої цієї статті.
Разом з цим, аналіз положень ч. 2 ст. 280 КПК України та абз. 2 ч. 1 ст. 281 КПК України свідчить про те, що поняття «здійснення розшуку підозрюваного» та «встановлення місцезнаходження підозрюваного» є тотожними.
Так, відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 281 КПК України, якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме або він виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України чи за межами України та не з`являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик, слідчий, прокурор оголошує розшук такого підозрюваного.
Аналіз зазначеної норми процесуального закону дає підстави зробити висновок, що оголошення у розшук підозрюваного здійснюється у разі якщо він не з`являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора, за умови його належного повідомлення про такий виклик, і наявності однієї з наступних умов:
1) якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме;
2) підозрюваний виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України;
3) підозрюваний виїхав та/або перебуває за межами України.
При цьому, термін "місцезнаходження" згадується тільки у першій умові.
Абзацом 2 ч. 1 ст. 281 КПК України передбачено, що до оголошення підозрюваного в розшук слідчий, прокурор зобов`язаний вжити заходів щодо встановлення його місцезнаходження.
Таким чином системний аналіз положень ч.1 ст.218 КПК України дає підстави зробити висновок, що слідчий/прокурор повинен вжити заходів щодо встановлення місцезнаходження підозрюваного до оголошення його у розшук у разі, якщо місце знаходження підозрюваного на неокупованій території Україні невідомо. А у разі, якщо підозрюваний виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України чи за межами України, прокурор/слідчий таких заходів вживати не зобов`язані.
Такий висновок цілком логічно співвідноситься з можливостями слідчого/прокурора встановлювати місцезнаходження підозрюваного шляхом проведення слідчих (розшукових) дій на неокупованій територій Україні і відсутності таких можливостей на тимчасово окупованій території України або за її межами до оголошення підозрюваного у міжнародний або міждержавний розшук.
Таким чином, у даному випадку положення ч. 2 ст. 280 КПК України не підлягають застосуванню, оскільки стосуються необхідності виконання дій щодо розшуку підозрюваного на території України у зв`язку із відсутністю інформації про місцезнаходження такої особи на території України.
Разом з цим, підозрювана перебуває за межами України та не з`являється без поважних причин на виклики детектива, що є самостійною підставою для оголошення підозрюваної у міжнародний розшук, що, зі свого боку, є підставою для зупинення досудового розслідування.
При цьому, у відповідності до наданих стороною обвинувачення документів вбачається, що нею було вжито заходів щодо розшуку підозрюваної на території України, зокрема, шляхом направлення запитів до компетентних органів України, про що зазначено у Постанові.
Так, листом від 27.02.2024 №029/4530-00 Державна міграційна служба України повідомила, що ОСОБА_3 з питань оформлення документів для виїзду за кордон на постійне проживання в установленому законодавством порядку до територіальних підрозділів ДМС України не зверталася, рішень про оформлення або відмову в оформленні документів для виїзду за кордон на постійне проживання стосовно неї не приймалося (т.3 а. 132). Листом від 26.02.2024 № 71/16-500-26729 Міністерство закордонних справ України повідомило, що за даними Відомчої інформаційної системи МЗС України та за даними закордонних дипломатичних установ на території Федеративної Республіки Німеччини відсутня інформація про перебування на консульському обліку громадянки України ОСОБА_3 (т.3 а. 133).
Обізнаність сторони обвинувачення про місцеперебування підозрюваної, яка не з`являється на виклики, за межами України не є підставою для припинення розшуку, оскільки в даному випадку метою розшуку є забезпечення явки підозрюваної до органу досудового розслідування/прокурора/суду.
При цьому, проведення допиту дистанційно у режимі відеоконференції не свідчить про те, що така підстава для оголошення особи у розшук як «не з`являється на виклики слідчого, прокурора» перестане існувати, оскільки відповідні поняття не є тотожними за своєю суттю.
Досудове розслідування зупинено для здійснення подальших дій, направлених на розшук підозрюваної за межами України, оскільки у органу досудового розслідування на момент оголошення підозрюваної у розшук та зупинення досудового розслідування на цій підставі відсутні відомості щодо постійного проживання такої особи закордоном. Незастосування у цьому випадку положення закону про зупинення досудового розслідування призведе до невиправданого витрачання його строків та подальшого їх закінчення, що унеможливить досягнення завдань кримінального провадження.
Разом з цим, вирішення питання щодо того яким чином сторона обвинувачення здійснює розшук підозрюваної (шляхом направлення запиту про МПД, допиту підозрюваної в режимі відеоконференції, допиту інших осіб) перебуває у межах дискреційних повноважень детектива/прокурора, які є самостійними у своїй процесуальній діяльності (ч. 1 ст. 36, ч. 5 ст. 40 КПК України).
Доводи сторони захисту про те, що Постанова є незаконною та підлягає скасуванню, оскільки у ній не зазначено які самі дії були здійсненні для розшуку підозрюваної до зупинення досудового розслідування, не беруться слідчим суддею до уваги, оскільки положеннями КПК України не передбачено серед вимог, які встановлені до змісту рішень слідчого/прокурора, необхідність зазначати таку інформацію.
Постанова винесена у зв`язку з тим, що у Кримінальному провадженні оголошено у розшук підозрювану ОСОБА_3, та у відповідності до ч. 5 ст. 110 КПК України детективом у Постанові зазначено відомості про зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови - наявність постанови про оголошення у міжнародний розшук підозрюваної, що в повному обсязі відповідає вимогам, які встановлені ч. 5 ст. 110 КПК України до змісту постанови.
При цьому, у Постанові обґрунтовано обставини, які стали підставою для зупинення досудового розслідування, в тій мірі, що є необхідним з урахуванням встановлених КПК України вимог.
Наявність у Постанові передбачених законом підстав для зупинення досудового розслідування з урахуванням відповідності Постанови формальним вимогам, зазначеним у ч.5 ст. 110 КПК України, щодо структури, форми, змісту, є достатнім аби дійти висновку про її законність та обґрунтованість.
Детективом при винесення Постанови дотримано вимог ч.5 ст. 110, ст. 280 КПК України, а за такого відсутні підстави для її скасування.
Доводи сторони захисту про затягування строків досудового розслідування внаслідок його зупинення не свідчать про незаконність оскаржуваної постанови та не є підставою для її скасування, оскільки питання про розумність строків досудового розслідування забезпечується шляхом застосування положень ст.28 та ч.1 ст.114 КПК України.
Крім того, у КПК України відсутні вимоги, які встановлюються саме до змісту постанови про зупинення досудового розслідування кримінального провадження. Стаття 110 КПК України встановлює єдині вимоги до змісту процесуального рішення слідчого, прокурора, яке приймається у формі постанови, та такі вимоги мають бути застосовані слідчим/прокурором при прийнятті ними постанов з будь-яких питань. Оскаржувана Постанова відповідає вимогам, які передбачені ст. 110 КПК України, що свідчить про відсутність підстав вважати її незаконною та необґрунтованою.
Інші доводи сторони захисту не спростовують висновку про законність та обґрунтованість Постанови.
Відповідно до ч. ч. 1,2 ст.307 КПК України за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора постановляється ухвала згідно з правилами цього Кодексу. Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути, зокрема, про відмову у задоволенні скарги.
З урахуванням викладеного, слідчий суддя приходить до висновку, що Скарга не підлягає задоволенню.
На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 280-281, 303, 305- 307, 309, 369- 372 КПК України, слідчий суддя
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні скарги відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
СЛІДЧИЙ СУДДЯ ОСОБА_8