- Головуючий суддя (ВАКС): Воронько В.Д.
Справа № 991/3734/24
Провадження 1-кс/991/3772/24
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 травня 2024 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1, за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України, подану в порядку ст.303 КПК України,
ВСТАНОВИВ:
До Вищого антикорупційного суду надійшла вказана скарга ОСОБА_3 на бездіяльність уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України, яка полягає у невнесенні до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей згідно заяви про кримінальне правопорушення.
Обґрунтовуючи скаргу заявниця зазначила, що нею до Національного антикорупційного бюро України подано заяву №5-04 від 05.04.2024 про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 364, ч.1 ст. 356, ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 382 КК України членами Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_8 .
У заяві наведено наступне.
ОСОБА_3 є заявником і потерпілими у кримінальному провадженні №42021000000001317 від 16.06.2021 щодо вчинення слідчим суддею Заводського районного суду м.Миколаєва ОСОБА_9 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.364 КК України на досудовому провадженні у кримінальному провадженні №42017151030000209 від 20.12.2017.
Слідчий суддя Заводського районного суду м. Миколаєва ОСОБА_10 ухвалою від 16.11.2022 у справі №487/3128/22 (провадження №1-кс/487/2534/22) відмовила у відкритті провадження за скаргою заявниці від 08.11.2022 (яка також є заявником і потерпілим у кримінальному провадженні №42018151030000075 від 10.07.2018) на бездіяльність слідчого Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, що здійснював досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні, а також в.о. керівника Першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Миколаєві) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, ОСОБА_11, яка полягає у ненадісланні заявнику копії постанови про закриття кримінального провадження №42018151030000075 від 10.07.2018, відповідно до вимог ч. 6 ст. 284, ч. 1 ст. 111 і ч. 2 ст. 113 КПК України.
Тож на переконання заявника, слідчий суддя ОСОБА_10 умисно внесла до ухвали 16.11.2022 у справі №487/3128/22 завідомо неправдиві відомості.
Враховуючи вказані обставини заявник 12.12.2022 звернулася до Миколаївського апеляційного суду з апеляційною скаргою на вказану ухвалу слідчої судді ОСОБА_10 .
Однак судді Миколаївського апеляційного суду ОСОБА_12, ОСОБА_13 і ОСОБА_14 ухвалою від 05.01.2023 залишили апеляційну скаргу від 12.12.2022 без задоволення, а ухвалу слідчої судді ОСОБА_10 від 16.11.2022 у справі №487/3128/22 без змін.
У зв`язку з цим, заявниця 16.02.2024 звернулася до Вищої ради правосуддя зі скаргою щодо притягнення суддів Миколаївського апеляційного суду ОСОБА_12, ОСОБА_13 і ОСОБА_14 до дисциплінарної відповідальності у зв`язку з тим, що вищезазначеними діями вони допустили істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків та допустили порушення прав людини і основоположних свобод, що призвело до істотних негативних наслідків.
Проте члени Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_8 ухвалою №810/Здп/15-24 від 20.03.2024 відмовили у відкритті дисциплінарної справи за скаргою заявниці від 16.02.2024 оскільки "суть скарги зводиться лише до незгоди із судовим рішенням".
Таким чином, на переконання ОСОБА_3, це свідчить про те, що вказані члени Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя внесли до ухвали від 20.03.2024 у справі №810/3дп/15-24 завідомо неправдиві відомості, що є ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 364 і ч. 1 ст. 366 КК України, оскільки зазначена ними підстава для відмови у відкритті дисциплінарної справи за скаргою заявниці від 16.02.2024 є необґрунтованою і порушує право заявниці на "ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження" (ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), що є ознаками тяжкого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 382 КК України та кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 356 і ч. 1 ст. 364 КК України.
З огляду на викладене, ОСОБА_3 просила: внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості згідно її заяви про вчинення членами Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 356, ч. 1 ст. 366 і ч. 4 ст. 382 КК України
Вказана заява отримана НАБУ 15.04.2024, що стверджується поштовим відправленням за штрихкодовим ідентифікатором 0503842989134, що зазначений у квитанції (копії квитанцій додаються).
Проте уповноваженою особою Національного антикорупційного бюро України відповідні відомості до ЄРДР про вчинення злочинів, згідно поданої ОСОБА_3 заяви від 05.04.2024, не внесені, чим порушено вимоги ст.214 КПК України.
Вказане стало підставою для звернення ОСОБА_3 до суду зі скаргою на бездіяльність уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України в порядку п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України.
У поданій скарзі заявниця просила постановити ухвалу про зобов`язання уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України внести до Єдиного реєстру досудових розслідуваньвідомості за заявою ОСОБА_3 №5-04 від 05.04.2024 про вчинення членами Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 356, ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 382 КК України та розпочати досудове розслідування, про що проінформувати заявницю. Розгляд скарги просила здійснювати у її відсутність.
Розгляд скарги призначений на 06.05.2024 про що належним чином повідомлено учасників.
Представник Національного антикорупційного бюро України в судове засідання не з`явився, про розгляд повідомлений належним чином, будь-яких клопотань, заяв, пояснень до суду не надав.
У судове засідання учасники не з`явились, були повідомлені про розгляд належним чином.
Положеннями ч.3 ст.306 КПК України встановлено, що розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов`язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого, дізнавача чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується. Відсутність слідчого, дізнавача чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
За наведеного слідчий суддя визнав за можливе здійснювати розгляд скарги за відсутності детектива та за відсутності заявника скарги, з огляду на відповідне клопотання заявниці, що міститься в скарзі.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали скарги, дійшов таких висновків.
Згідно ст.24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку передбаченому КПК України.
Статтею 303 КПК України передбачено, що на досудовому провадженні можуть бути оскаржені бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Зі скарги ОСОБА_3 до слідчого судді вбачається, що заявницею оскаржується бездіяльність уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України, яка полягає у невнесенні до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей згідно заяви №5-04 від 05.04.2024 про кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 356, ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 382 КК України, які вчинені, згідно доводів заявниці, членами Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_8 .
Згідно положень статті 33-1 КПК України Вищому антикорупційному суду підсудні кримінальні провадження стосовно корупційних злочинів, передбачених в примітці статті 45 Кримінального кодексу України, статтями 206-2, 209, 211, 366-1 КК України, якщо наявна хоча б одна з умов, передбачених пунктами 1-3 частини п`ятої статті 216 КПК України.
У примітці до ст.45 КК зазначено, що корупційними злочинами вважаються: а)злочини, передбачені статтями 191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410 КК України, у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем; б) злочини, передбачені статтями 210, 354, 364, 364-1, 365-2, 368-369-2 КК України.
Відповідно до ч.5 ст.216 КПК України детективи Національного антикорупційного бюро України здійснюють досудове розслідування злочинів, передбачених статтями 191, 206-2, 209, 210, 211, 354 (стосовно працівників юридичних осіб публічного права), 364, 366-1, 368, 368-2, 369, 369-2, 410 Кримінального кодексу України, якщо наявна хоча б одна з умов, передбачених п.п.1-3, ч.5 ст.216 КПК України.
Слідчі судді Вищого антикорупційного суду здійснюють судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду відповідно до частини першої цієї статті (ч.2 ст.33-1 КПК України).
Разом з тим у заяві про кримінальне правопорушення заявницею викладені факти, що, на її думку, можуть свідчити про вчинення злочину, передбаченого ч.4 ст.382 КК України членами Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_8 .
В прохальній частині скарги, поданої до суду, заявницею теж зазначено про вчинення вищевказаними посадовими особами злочину, передбаченого ч.4 ст.382 КК України.
Частина 4 статті 382 Кримінального кодексу України передбачає кримінальну відповідальність за умисне невиконання службовою особою рішення Європейського суду з прав людини, рішення Конституційного Суду України та умисне недодержання нею висновку Конституційного Суду України.
В свою чергу, стаття 382 КК України не підсудна Вищому антикорупційному суду.
Так само не підсудні ч. 1 ст. 356 та ч. 1 ст. 366 КК України.
За такого відсутні підстави для розгляду скарги заявниці слідчими суддями Вищого антикорупційного суду.
Водночас зі змісту заяви про злочин від 05.04.2024 вбачається, що нею зазначено про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.364 КК України.
Однак жодних даних, які б вказували на обставини вчинення такого злочину чи на наявність будь-яких ознак зазначеного складу злочину заявницею не наведено.
При цьому заявницею свідомо зазначено в переліку злочинів ст.364 КК України, без вказівки на обставини вчинення такого корупційного злочину, з метою самостійно створити підстави для звернення з даною скаргою саме до Вищого антикорупційного суду.
Проте підсудність чітко визначена законодавством та не підлягає визначенню за вибором заявника.
Слід зазначити, що, підставою для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР є виявлення обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення. Тобто, підставами вважати заяви чи повідомлення саме про злочин, є наявність у таких заявах або повідомленнях об`єктивних даних, які дійсно свідчать про ознаки злочину. Такими даними є посилання у повідомлені про злочин на фактичні обставини, що підтверджують наявність складу відповідного кримінального правопорушення.
Аналізуючи норми ст.ст.214,303 КПК України, які свідчать про те, що предметом судового контролю судді може бути лише бездіяльність слідчого чи прокурора щодо невнесення відомостей до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, тобто така заява, як передумова для початку досудового розслідування в кримінальному провадженні, має містити достатні дані про наявність в описаній заявником події ознак кримінального правопорушення.
Проте, як вбачається зі змісту поданих заявницею документів, ними не наведено об`єктивних даних, що можуть свідчити про вчинення кримінальних корупційних правопорушень.
Відповідно до приписів ч.1 ст.2, п.10 ч.1 ст.3, ч.1 та п.4 ч.5 ст.214 КПК України, однією із обов`язкових умов для внесення відомостей до ЄРДР є виявлення діяння, яке містить ознаки складу злочину, передбаченого особливою частиною Кримінального кодексу України. Внесення до ЄРДР короткого викладу обставин, які вказують на наявні в діянні ознаки складу злочину, підтверджує обґрунтованість початку досудового розслідування.
Крім того, відповідно до ст.129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Статтею 126 Конституції України забороняється вплив на суддю у будь-який спосіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання.
Таким чином, законність процесуальних актів і дій/бездіяльності суду, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися за межами передбаченого процесуального контролю. Намагання зробити це в конкретній справі у спосіб не передбачений законом, є протиправним втручанням у здійснення правосуддя і посяганням на процесуальну незалежність суду.
Оцінка судових рішень, прийнятих суддею, може бути надана виключно у межах встановленого законодавством процесуального контролю.
Слідчий суддя зазначає, що незгода з постановленими суддями рішеннями не може бути приводом до реєстрації заяви, повідомлення про вчинення кримінального правопорушення.
Так згідно висновку судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України «Щодо питання про початок кримінального провадження стосовно суддів, яке пов`язане зі здійсненням ними судочинства», від 01.07.2013, де зазначено, що виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним порядком у справі не допускається.
Втручанням у діяльність судових органів слід розуміти вплив на суддю у будь-якій формі (прохання, вимога, вказівка, погроза, підкуп, насильство, критика судді в засобах масової інформації до вирішення справи у зв`язку з її розглядом тощо) з боку будь-якої особи з метою схилити його до вчинення чи невчинення певних процесуальних дій або ухвалення певного судового рішення. При цьому не має значення, за допомогою яких засобів, на якій стадії процесу та в діяльність суду якої інстанції здійснюється втручання (пункти 10 і 11).
Разом з тим, згідно з п.п.66-68 Рекомендації СМ/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів, ухваленою Комітетом Міністрів Ради Європи 17.11.2010, тлумачення закону, оцінювання фактів та доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для цивільної або дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злочинного наміру або грубої недбалості. Лише держава може домагатися цивільної відповідальності судді, подавши скаргу до суду у разі, коли цей суддя повинен був присудити компенсацію. Тлумачення закону, оцінювання фактів або доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для кримінальної відповідальності.
Статтею 126 Конституції України встановлено гарантії незалежності та недоторканності судді, зокрема суддю не може бути притягнуто до відповідальності за ухвалене ним судове рішення, за винятком вчинення злочину або дисциплінарного проступку.
Тобто вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється, що означає заборону будь-яких дій стосовно суддів незалежно від форми їх прояву з боку державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, установ, організацій, громадян та їх об`єднань, юридичних осіб з метою перешкодити виконанню суддями професійних обов`язків чи схилити їх до винесення неправосудного рішення.
Заборона впливу на суддів у будь-який спосіб поширюється на весь час обіймання ними посади судді.
Недоторканність суддів є одним із елементів їхнього статусу. Вона не є особистим привілеєм, а має публічно-правове призначення - забезпечити здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.
Згідно з положенням ч.2 ст.22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Це стосується і визначеного ст. 55 Конституції України права на судовий захист. Зниження рівня гарантій незалежності суддів опосередковано може призвести до обмеження можливостей реалізації права на судовий захист (п.п. 1.2, 1.3, 4.2, 4.3). Аналогічні роз`яснення змісту гарантій незалежності й недоторканності суддів надано у постанові Пленуму Верховного Суду України "Про незалежність судової влади" від 13 червня 2007.
Тобто однією з гарантій незалежності та недоторканості суддів як носіїв судової влади є недопустимість втручання у здійснення правосуддя, впливу на суд або суддів у будь-який спосіб.
В даному випадку, заява про кримінальні правопорушення від 05.04.2024, подана ОСОБА_3, не містить конкретних фактичних даних, які б свідчили про існування обставин, що б надавали підстави для кваліфікації відомостей, викладених в її повідомленні, натомість вбачається незгода заявниці із прийнятим рішеннями членами Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_8, а саме ухвалою №810/3дп/15-24 від 20.03.2024, якою відмовлено у відкритті дисциплінарної справи за скаргою заявниці від 16.02.2024, що відповідно не може бути приводом для внесення відомостей до ЄРДР.
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у своїй постанові від 16 травня 2019 року (справа № 761/20985/18, провадження № 51-8007км18) зазначив, якщо не було події кримінального правопорушення або в діях особи немає складу кримінального правопорушення, то за таких обставин кримінальне провадження не може бути розпочато. А якщо через помилку чи з інших причин таке провадження було розпочато, то воно негайно має бути припинено і з позиції вимог правопорядку, і з огляду дотримання інтересів всіх учасників правовідносин.
Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 30.09.2021 у справі №556/450/18.
Отже, закон передбачає необхідність попередньої оцінки (аналізу) слідчим, прокурором, слідчим суддею (у разі оскарження заявником бездіяльності уповноваженої особи щодо невнесення відомостей до ЄРДР) змісту заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення на предмет викладення в ньому інформації саме про кримінальне правопорушення.
З урахуванням викладеного, у задоволенні скарги ОСОБА_3 на бездіяльність уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України, яка полягає у невнесенні до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей згідно заяви про кримінальне правопорушення, слід відмовити.
Керуючись статтями 7, 9, 214, 303-307, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні скарги ОСОБА_3 на бездіяльність уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальні правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, згідно заяви №5-04 від 05.04.2024, відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом 5 (п`яти) днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Слідчий суддя ОСОБА_1