- Головуючий суддя (АП ВАКС) : Чорна В.В.
справа № 991/1061/24
провадження № 11-сс/991/142/24
слідчий суддя: ОСОБА_1
доповідач: ОСОБА_2
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 травня 2024 року місто Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2,
суддів ОСОБА_3, ОСОБА_4,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5,
за участі представника власників майна - адвоката ОСОБА_6,
прокурора ОСОБА_7,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 - представника третіх осіб, щодо майна яких вирішується питання про арешт - ТОВ «Інтерпайп Україна» та ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 12.02.2024 р., -
ВСТАНОВИЛА:
14.02.2024 року до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла вказана апеляційна скарга (т. 2 а.с. 74-83), яку 15.02.2024 року призначено до розгляду (т. 2 а.с. 85).
До початку апеляційного розгляду представником власників майна подано доповнення до апеляційної скарги (т. 2 а.с. 113-125).
1.Короткий зміст оскаржуваного рішення та апеляційної скарги.
Оскаржуваною ухвалою слідчого судді задоволено клопотання прокурора САП ОСОБА_7 та накладено арешт на мобільні телефони, які належать ОСОБА_8, а також на ноутбук, який належить ТОВ «Інтерпайп Україна».
В апеляційній скарзі та доповненнях до неї ставиться питання про скасування оскаржуваної ухвали та постановлення нової, про відмову у задоволенні клопотання про арешт майна. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що ухвала слідчого судді підлягає скасуванню у зв`язку з неповнотою судового розгляду та невідповідністю висновків, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам справи. Зокрема, неповнота судового розгляду полягає в тому, що слідчий суддя у судовому засіданні не досліджував жодного доказу та процесуального документа, які є додатками до клопотання. Також, слідчим суддею безпідставно відмовлено у задоволенні клопотань представника власників майна про дослідження вилучених технічних пристроїв, як невід`ємних додатків до протоколу обшуку, на предмет їх відповідності ознакам речового доказу, а також про витребування запису, здійсненого у ході обшуку за місцем проживання ОСОБА_8 . Крім того, при формулюванні обставин вчиненого злочину за ст. 191 КК України прокурор зазначає його три альтернативні взаємовиключні форми -привласнення, розтрата або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем. На думку представника власників майна, це свідчить про відсутність обґрунтованої підозри. Крім того, слідчий суддя не навів мотиви щодо відповідності вилученого майна ознакам речового доказу. В апеляційній скарзі також заперечується висновок оскаржуваної ухвали про те, що за допомогою арешту телефонів та ноутбуку буде досягнуто мети застосування заходу забезпечення кримінального провадження, адже потреби досудового розслідування не виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про які йдеться у клопотанні.
2.Узагальнений виклад позицій учасників апеляційного провадження.
В судовому засіданні представник власників майна - адвокат ОСОБА_6 підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити з підстав, викладених у ній. Наголосила, що під час розгляду клопотання слідчий суддя не досліджував жодного доказу та процесуального документа, які є додатками до клопотання, що свідчить про неповноту судового розгляду. Крім того, в суді першої інстанції нею було заявлено клопотання про дослідження речових доказів, однак слідчий суддя безпідставно відмовив у його задоволенні. Вважає, що вилучені мобільні телефони та ноутбук не відповідають ознакам речових доказів.
Прокурор САП ОСОБА_7 заперечив проти апеляційної скарги, посилаючись на її безпідставність. Вважає, що апеляційна скарга не містить належних доводів, які були б підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки слідчий суддя повно та з дотриманням процесуального порядку дослідив всі обставини справи. В оскаржуваній ухвалі слідчий суддя посилається на матеріали, додані до клопотання. Враховуючи, що розгляд клопотання здійснювався в закритому судовому засіданні та детективи НАБУ заборонили розголошувати відомості досудового розслідування, вважає, що слідчий суддя в повному обсязі дослідив всі надані йому матеріали та послався на них в обґрунтування свого рішення, а отже, не допустив неповоти судового розгляду.
Власники майна ОСОБА_8 та директор ТОВ «Інтерпайп Україна», належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, в судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, з клопотанням про відкладення розгляду не зверталися. Згідно з ч. 4 ст. 405 КПК України, неявка учасників провадження за умови їх належного повідомлення не перешкоджає судовому розгляду. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності вказаних учасників.
3. Встановлені слідчим суддею обставини та мотиви оскаржуваного рішення.
3.1. Короткий зміст та мотиви клопотання про арешт майна.
За змістом клопотання про арешт майна, яке було предметом розгляду слідчого судді, детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування, а прокурорами САП - процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 52023000000000253 від 13.06.2023 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, зокрема за фактом зловживання службовим становищем посадовими особами ПАТ «Укрнафта», яке належить до суб`єктів господарювання державної форми власності, які за можливого пособництва посадових осіб ТОВ «Інтерпайп Україна», шляхом укладання між ПАТ «Укрнафта» та ТОВ «Інтерпайп Україна» договору купівлі-продажу № 23/842-мрт від 18.05.2023 р. на поставку товару у виді труб насосно-компресорних в асортименті за очевидно завищеними цінами та оплати даного товару, вчинили розтрату грошових коштів в особливо великих розмірах.
01.02.2024 року детективами проведено обшук за місцем проживання особи, відповідальної за перебіг виконання вказаного договору з боку ТОВ «Інтерпайп Україна» ОСОБА_8, в результаті якого вилучено два мобільні телефони iPhone 14 Pro, iPhone 11 та ноутбук DELL, який належить ТОВ «Інтерпайп Україна».
Клопотання про арешт майна обґрунтовується тим, що під час попереднього огляду вилучених телефонів виявлено факти листування у месенджерах «WhatsApp», «Signal», «Telegram» з абонентами « ОСОБА_9 », « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та «ОСОБА_12» щодо питань, які підлягають дослідженню у даному провадженні, зокрема містять факти пересилання договору № 23/842-мрт, а також обговорення питань поставки труб на адресу ПАТ «Укрнафта». У месенджері «WhatsApp» у чаті з абонентом « ОСОБА_10 » встановлено налаштування тимчасових повідомлень з функцією їх видалення після спливу певного часу. Окрім цього, в ході огляду ноутбуку віднайдено файл, в якому містився лист ТОВ «Інтерпайп Україна» на адресу ПАТ «Укрнафта» щодо обставин виконання договору № 23/842-мрт, а також наявні видалені файли, дослідження яких можливе лише після їх відновлення. При цьому, доступ до телефонів та ноутбуку захищений паролем логічного захисту, який ОСОБА_8 відмовився повідомити детективам.
Обґрунтовуючи у клопотанні підстави звернення до слідчого судді, прокурор послався на те, що вилучені під час обшуку технічні пристрої можуть містити відомості, які підлягають доказуванню у провадженні, а отже, відповідають критеріям речових доказів, визначеним ч. 1 ст. 98 КПК України.
Як на правову підставу для застосування арешту майна, сторона обвинувачення у клопотанні посилається на п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України.
3.2. Мотиви слідчого судді.
Вирішуючи питання, визначені у ст. 170 КПК України, слідчий суддя вказав, що вилучені у ОСОБА_8 мобільні телефони та ноутбук відповідають критеріям речових доказів, а відтак можуть бути використані як докази для встановлення обставин, які підлягають доказуванню згідно зі ст. 91 КПК України.
За висновком слідчого судді, доводи прокурора про необхідність накладення арешту на вилучене майно заслуговують на увагу, оскільки при попередньому огляді телефону iPhone 14 Pro виявлено факти листування у месенджері «WhatsApp» з абонентами « ОСОБА_9 » та « ІНФОРМАЦІЯ_1 » щодо питань, які підлягають дослідженню в межах провадження, зокрема підтверджують факт пересилання договору № 23/842-мрт від 18.05.2023 р., а також обговорення питань поставки труб на адресу ПАТ «Укрнафта». Крім того, у месенджері «WhatsApp» у чаті з абонентом « ОСОБА_10 » встановлено налаштування повідомлень з функцією їх видалення після спливу певного часу. Під час попереднього огляду телефону iPhone 11 виявлено листування у месенджерах «Signal», «Telegram», в тому числі з абонентами « ОСОБА_11 » та « ОСОБА_12 » щодо проведення процедур закупівель трубної продукції. Оглядом телефонів встановлено, що на них встановлена система логічного захисту, а саме код доступу, який ОСОБА_8 відмовився повідомити. Також, під час обшуку виявлено ноутбук DELL, у ході огляду вмісту пам`яті якого віднайдено файл документу, в якому містився лист ТОВ «Інтерпайп Україна» на адресу ПАТ «Укрнафта» щодо обставин виконання договору № 23/842-мрт, а також наявні численні видалені файли, дослідження яких можливе лише після їх відновлення. Окрім цього, доступ до ноутбука також захищений логічним захистом, однак повідомити відповідний пароль ОСОБА_8 відмовився. Слідчий суддя також враховував, що постановами детектива від 05.02.2024 р., від 06.02.2024 р. та від 08.02.2024 р. призначено комплексні судові телекомунікаційні та комп`ютерно-технічні експертизи, предметом дослідження яких є вилучені у ОСОБА_8 технічні пристрої.
Слідчий суддя визнав обґрунтованими доводи детектива про наявність об`єктивних обставин, які унеможливили здійснення дослідження та копіювання вмісту мобільних телефонів та ноутбуку безпосередньо у ході проведення обшуку, зокрема те, що ОСОБА_8 фактично обмежив доступ до інформації, яка міститься на технічних пристроях, оскільки відмовився надавати паролі для їх розблокування.
Окрім того, слідчий суддя дійшов висновку, що відомості, попередньо виявлені на вилучених пристроях, можуть використовуватися як доказ факту та обставин, що встановлюються під час провадження, а відтак, телефони та ноутбук як матеріальні носії цих відомостей також мають ознаки речового доказу. Вказані телефони та ноутбук використовувалися ОСОБА_8 для комунікації з ймовірними співучасниками з приводу подій, які є предметом розслідування, а тому можуть містити листування, фото, файли документів, які мають значення для встановлення обставин у цьому провадженні.
Слідчий суддя також врахував, що з моменту вилучення мобільних телефонів та ноутбуку до прийняття рішення про їх арешт минув незначний проміжок часу, що об`єктивно позбавило орган досудового розслідування можливості провести повне копіювання вмісту пам`яті цих пристроїв та здійснити їх огляд на предмет наявності видалених файлів.
4. Мотиви суду.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи представника власників майна та заперечення прокурора, дослідивши матеріали провадження в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, з огляду на таке.
При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: правову підставу для арешту майна та обґрунтованість підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для третіх осіб.
Згідно з ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення злочину такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого прокурор звертається із клопотанням.
Тобто, прокурором має бути доведено існування сукупності обставин, які вказують на необхідність у відповідному провадженні застосувати захід, без якого неможливо ефективно здійснювати досудове розслідування, та з огляду на мету його застосування під час його реалізації допускається втручання у права особи.
Обов`язок перевірки наявності обставин, які б свідчили про необхідність застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, покладено на слідчого суддю, який здійснює у порядку, передбаченому КПК України, судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, а також перевірку дотримання умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при розгляді клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст. ст. 170-173 КПК України слідчий суддя для прийняття законного та обґрунтованого рішення повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Однак, вказаних вимог слідчий суддя не дотримався. Так, з матеріалів провадження, зокрема з журналу від 12.02.2024 р. (т. 2 а.с. 56-57) та технічного запису судового засідання вбачається, що під час розгляду клопотання ним не досліджувались матеріали клопотання та докази, надані на його обґрунтування, натомість, слідчий суддя обмежився заслуховуванням позицій учасників процесу. У подальшому, всі подані учасниками документи без їх дослідження були долучені до матеріалів провадження, після чого слідчий суддя ухвалив закінчити стадію дослідження матеріалів справи та перевірку їх доказами та видалився до нарадчої кімнати. Судове засідання фактично тривало годину, зокрема об 11:22:40 детектив оголосив зміст клопотання, об 11:29:24 адвокат ОСОБА_6 висловила свої заперечення, о 12:08:12 слідчий суддя з`ясував остаточні позиції сторін та о 12:10:36 видалився до нарадчої кімнати (т. 2 а.с. 57). Стадія дослідження доказів при цьому відсутня.
Колегія суддів звертає увагу на те, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження - одне з найбільших обмежень прав і свобод людини під час досудового розслідування, відповідно, під час вивчення матеріалів, якими прокурор обґрунтовує необхідність застосування до майна особи такого заходу забезпечення провадження як арешт майна, слідчий суддя має віднайти баланс між захистом особи, суспільства та держави від вчинюваних злочинів, тобто забезпеченням притягнення винної особи до кримінальної відповідальності та дотриманням прав, свобод і законних інтересів особи, яка постає перед слідчим суддею, з тим, щоб жодна особа не була безпідставно піддана процесуальному примусу.
Цього балансу можливо досягти лише шляхом ухвалення процесуальних рішень на підставі безпосереднього дослідження й оцінки наданих сторонами доказів.
Верховний Суд неодноразово давав орієнтири стосовно принципу безпосередності під час судового розгляду та порядку його реалізації, зокрема вказував на необхідність застосування ст. 23 КПК України у роботі слідчого судді. Це обумовлено тим, що безпосередність сприйняття доказів дає змогу належним чином дослідити та перевірити їх (як кожний доказ окремо, так і у взаємозв`язку з іншими доказами), здійснити їх оцінку за критеріями, визначеними ч. 1 ст. 94 КПК України, та сформувати повне й об`єктивне уявлення про фактичні обставини конкретного кримінального провадження.
Дійсно, КПК України, урегульовуючи питання підготовки та подання слідчому судді клопотань щодо вжиття заходів забезпечення кримінального провадження, передбачає додання до них копій матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує свої доводи (ст. ст. 141, 145, 150, 155, 171, 184 КПК України, тощо). Відповідно, надані до клопотання докази потребують безпосереднього дослідження слідчим суддею та надання їм оцінки при ухваленні рішення.
За відсутності дослідження доказів, наданих на обґрунтування клопотання, слідчий суддя позбавляється можливості посилатися на них у своєму рішенні.
У відповідності до ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. При цьому, внутрішнє переконання - це такий стан свідомості суб`єкта оцінки, коли він вважає, що зібрані й перевірені у справі докази є достатніми для вирішення питання щодо наявності чи відсутності обставин, які входять до предмета доказування, або інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, і впевнений у правильності свого висновку.
Вимоги закону щодо розгляду обставин справи слід розглядати і як вимоги щодо оцінки відповідних доказів. Це пов`язано з тим, що процесуальне рішення приймається на підставі оцінки зібраних і перевірених на поточний момент доказів. Тому внутрішнє переконання, до якого приходять суб`єкти оцінки, перш за все ґрунтується саме на такій оцінці доказів у їх сукупності. Шлях внутрішнього переконання повинен відображуватись через мотивування висновків. Це дозволяє його перевірити і дійти висновку про правильність або помилковість.
Отже, повне та всебічне дослідження наданих до клопотання про арешт майна документів та доказів є обов`язковим, а його результати повинні бути відображені у мотивувальній частині ухвали.
Натомість, надані до клопотання докази слідчим суддею не досліджувалися, що свідчить про неповноту судового розгляду та є безумовною підставою для скасування оскаржуваної ухвали.
При цьому, посилання прокурора на те, що розгляд клопотання про арешт майна здійснювався в закритому судовому засіданні, не спростовує вищенаведених висновків, оскільки згідно з ч. 4 ст. 27 КПК України кримінальне провадження у закритому судовому засіданні здійснюється з додержанням правил судочинства, передбачених КПК України. Більше того, прокурор хибно тлумачить поняття «закрите судове засідання», оскільки слідчий суддя розглянув клопотання у закритому режимі, однак за участі детектива та представника власників майна, втім з одночасним обмеженням доступу осіб, які не є учасниками судового процесу. Отже, проведення судового розгляду в закритому судовому засіданні не звільняє слідчого суддю від обов`язку дослідити докази, додані до клопотання про арешт майна, для прийняття законного та обґрунтованого рішення.
Усунути вищенаведені недоліки, яких припустився слідчий суддя, під час апеляційного розгляду неможливо, оскільки вирішення судом апеляційної інстанції клопотання про накладення арешту на майно по суті призведе до порушення принципу інстанційності та унеможливить апеляційний перегляд цього рішення.
Враховуючи, що встановлена судом апеляційної інстанції неповнота судового розгляду є безумовною та самостійною підставою для скасування оскаржуваної ухвали, колегія суддів не вдається до оцінки інших доводів апеляційної скарги представника власників майна.
5. Висновки суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 407 КПК України, суд апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду має право скасувати ухвалу і призначити новий розгляд.
Враховуючи висновки, викладені у розділі 4 цієї ухвали, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга адвоката ОСОБА_6 підлягає частковому задоволенню, а ухвала слідчого судді від 12.02.2024 р. - скасуванню з призначенням нового розгляду клопотання про накладення арешту на майно слідчим суддею в суді першої інстанції, що забезпечить дотримання принципу безпосередності дослідження доказів, та за його наслідками прийняття законного, обґрунтованого і вмотивованого судового рішення, як це передбачено положеннями ст. 370 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 369-372, 404, 409, 418, 419, 422, 532 КПК України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 12.02.2024 р. - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою призначити новий розгляд слідчим суддею у суді першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_2
судді ОСОБА_3
ОСОБА_4