- Головуючий суддя (АП ВАКС) : Чорненька Д.С.
Справа № 991/429/24
Провадження №11-кп/991/86/24
Суддя 1 інст. ОСОБА_1
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(про повернення апеляційної скарги)
20 травня 2024 року м. Київ
Суддя Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду ОСОБА_2, перевіривши матеріали апеляційної скарги захисника ОСОБА_3, поданої в інтересах ОСОБА_4, на вирок Вищого антикорупційного суду від 12 квітня 2024 року у кримінальному провадженні №52023000000000368 від 08 серпня 2023 року про обвинувачення:
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Дрезден Федеративної Республіки Німеччина, громадянина України, з вищою освітою, раніше не судимого, зареєстрованого в АДРЕСА_1, проживає в АДРЕСА_2,
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м.Грозний Російської Федерації, громадянина України, з вищою освітою, раніше не судимого, жителя АДРЕСА_3,
у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.28 ч.2 ст.364, ч.2 ст.28 ч.1 ст.366 КК України,
ВСТАНОВИЛА:
Вироком Вищого антикорупційного суду від 12 квітня 2024 року затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 16 січня 2024 року, та: визнано винуватим ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.28 ч.2 ст.364, ч.2 ст.28 ч.1 ст.366 КК України, призначено йому покарання: за ч.2 ст.28 ч.2 ст.364 КК України у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади на підприємствах, в установах, організаціях державної форми власності, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій на строк 3 (три) роки, зі штрафом у сумі 11900 (одинадцять тисяч дев?ятсот) грн, на підставі ч.2 ст.75 КК України звільнено від відбування основного покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком в 1 (один) рік із покладенням обов?язків, передбачених ст.76 КК України; за ч.2 ст.28 ч.1 ст.366 КК України у виді обмеження волі строком на 3 (три) роки з позбавленням права обіймати посади на підприємствах, в установах, організаціях державної форми власності, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій строком на 3 (три) роки; згідно з ч.5 ст.74 КК України звільнено від призначеного покарання на підставі п.2 ч.1 ст.49 КК України. Цим же вироком Вищого антикорупційного суду від 12 квітня 2024 року затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 16 січня 2024 року, та: визнано винуватим ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.28 ч.2 ст.364, ч.2 ст.28 ч.1 ст.366 КК України, призначено йому покарання: за ч.2 ст.28 ч.2 ст.364 КК України у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади на підприємствах, в установах, організаціях державної форми власності, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій на строк 3 (три) роки, зі штрафом у сумі 11900 (одинадцять тисяч дев?ятсот) грн; на підставі ч. 2 ст. 75 КК України звільнено від відбування основного покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком в 1 (один) рік з покладенням обов?язків, передбачених ст.76 КК України; за ч.2 ст.28 ч.1 ст.366 КК України у виді обмеження волі строком на 3 (три) роки, з позбавленням права обіймати посади на підприємствах, в установах, організаціях державної форми власності, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій строком на 3 (три) роки, згідно з ч.5 ст.74 КК України звільнено від призначеного покарання на підставі п.2 ч.1 ст.49 КК України; скасовано накладені арешти, вирішено питання про долю речових доказів.
10 травня 2024 року захисником ОСОБА_3 подано апеляційну скаргу в інтересах ОСОБА_4, згідно якої вона просить вирок Вищого антикорупційного суду від 12 квітня 2024 року про затвердження угод про визнання винуватості у кримінальному провадженні №52023000000000368 змінити, виключити з вироку наведені в ньому недоведені та недосліджені обставини щодо взаємовідносин між ОСОБА_4 як директором ДП ДГЗП «Спецтехноекспорт» та компаніями «Brasen Development LLP» і «FG TECHCAPITAL LTD». Вказує, що ОСОБА_4 є особою, яка не брала участі у кримінальному провадженні, при цьому суд вирішив питання про його права та інтереси. Вироком фактично стверджується про причетність ОСОБА_4 до вчинення злочинів у зв?язку з підписанням актів прийому-здачі наданих послуг за агентськими угодами, у які внесено завідомо неправдиві відомості про вид та обсяг наданих агентських послуг, та за якими агентські послуги компаніями не надавались. Суд першої інстанції, ухвалюючи вирок із затвердженням угод про визнання винуватості, не перевірив питання відповідності угод вимогам ч.7 ст.474 КПК України, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та призвело до порушення складової права на справедливий судовий розгляд - презумпції невинуватості і є підставою для скасування вироку. У зв?язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, просить вирок Вищого антикорупційного суду змінити. Станом на дату подання апеляційної скарги копію вироку нею та ОСОБА_4 не отримано, тому строк на апеляційне оскарження не пропущено.
Перевіривши доводи апеляційної скарги стосовно наявності підстав для відкриття апеляційного провадження та дослідивши матеріали, надані на їх обґрунтування, а також матеріали кримінального провадження, суддя-доповідач доходить таких висновків.
Системний аналіз ст.393 КПК України свідчить про те, що учасники кримінального провадження мають право оскаржувати вирок лише в частині, що стосуються їх інтересів.
Згідно з ч.4 ст.475 КПК України вирок на підставі угоди може бути оскаржено у порядку, передбаченому цим Кодексом, з підстав, передбачених ст.394 цього Кодексу.
Відповідно до ч.4 ст.394 КПК України вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржено:
1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно на підставах: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, установлених частинами 4, 6, 7 ст.474 цього Кодексу, в тому числі не роз?яснення йому наслідків укладання угоди;
2) прокурором виключно на підставах: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з ч.4 ст.469 цього Кодексу угоди не може бути укладено.
Постановою Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 18 травня 2020 року у справі № 639/2837/19 зроблено висновок про те, що положення п.8 ч.3 ст.129 Конституції України визначають одну з основних засад судочинства - забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 03 березня 2016 року (справа N5-347кс15), конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи касаційному порядку, яке має бути реалізовано, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження. При цьому відсутність "інших осіб" у вичерпному переліку суб`єктів оскарження, передбаченому ст.394 КПК України, за умови, що судове рішення стосується їх прав, свобод та інтересів, не є перешкодою у доступі до правосуддя та звернення до суду вищої інстанції, що передбачено ч.2 ст.24 КПК України.
Об`єднана палата наголошує на тому, що при вирішенні питання, чи є підстави для оскарження рішення суду першої інстанції до суду вищого рівня іншою особою, яка не була учасником судового провадження, ключовим є з`ясування, чи насправді це рішення стосується інтересів конкретної особи.
Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції, вирішуючи відповідно до вимог ст.398 КПК України питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою іншої особи (захисника чи представника іншої особи) на вирок на підставі угоди, має впевнитися, що у тексті вироку зазначено такі дані, які прямо вказують на дану конкретну особу, або визнані встановленими такі обставини, які дозволяють апеляційному суду (судді-доповідачу) з впевненістю ідентифікувати іншу особу. Крім того, вирок має стосуватися прав, свобод та інтересів цієї іншої особи.
Дані, які містяться у процесуальних документах, складених слідчим або прокурором (обвинувальний акт, повідомлення про підозру, тощо), не можуть слугувати підставою для визнання вироку на підставі угоди про визнання винуватості однієї особи таким, що стосується прав, свобод та інтересів інших осіб.
У цьому випадку вирок оскаржується не сторонами угоди, а особою, яка вважає, що даним вироком порушуються її права згідно з п.10 ч.1 ст.393 КПК України.
Відповідно до ст.62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Зазначені права і свободи мають своє відображення у загальних засадах кримінального провадження, а саме: у презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, яка відповідно до ч.1 ст.17 КПК України полягає у тому, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
Презумпція невинуватості буде порушена, якщо посадова особа висловлює думку про винуватість особи, обвинуваченої у вчиненні злочину, коли цього не було доведено відповідно до закону.
Разом з тим, суддею-доповідачем не встановлено обставин, які б свідчили про порушення прав підзахисного особи, яка подала апеляційну скаргу, при ухваленні вироку чи укладенні угод.
Доводи апеляційної скарги в частині тверджень захисника ОСОБА_3 про те, що вироком підтверджується причетність ОСОБА_4 до вчинення злочинів у зв?язку з підписанням ним актів прийому-здачі наданих послуг за агентськими угодами, не знайшли свого підтвердження, оскільки згідно вироку та даних із відкритих джерел неможливо ідентифікувати підзахисного особи, яка подала апеляційну скаргу.
Відповідно до п.2 ч.3 ст.399 КПК України апеляційна скарга повертається, в тому числі, якщо апеляційну скаргу подала особа, яка не має права подавати апеляційну скаргу.
Враховуючи положення ст.ст.394, 475 КПК України суддя-доповідач встановив, що з апеляційною скаргою звернулася особа, яка не має права подавати апеляційну скаргу на даний вирок, а тому вона підлягає поверненню.
Також, суддя-доповідач звертає увагу, що повернення апеляційної скарги не може сприйматись як обмеження доступу до правосуддя. Так, в ухвалі Європейського суду з прав людини від 08 січня 2008 року щодо прийнятності заяви №32671/02 у справі «Скорик проти України» зазначено, що право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги.
Керуючись ст.ст.370, 376, 393-394, 404, 405, 407, 408, 419, 424, 469, 472, 474-475 КПК України, суддя- доповідач
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3, подану в інтересах ОСОБА_4, на вирок Вищого антикорупційного суду від 12 квітня 2024 року у кримінальному провадженні №52023000000000368 від 08 серпня 2023 року про обвинувачення ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.28 ч.2 ст.364, ч.2 ст.28 ч.1 ст.366 КК України, повернути особі, яка її подала.
Копію ухвали про повернення апеляційної скарги разом з апеляційною скаргою та усіма доданими до неї матеріалами надіслати особі, яка подала апеляційну скаргу.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а у разі постановлення ухвали без виклику особи, яка її оскаржує, з дня отримання нею копії судового рішення.
Суддя-доповідач ОСОБА_2