- Головуючий суддя (ВАКС): Ткаченко О.В.
Справа № 991/3840/24
Провадження № 1-кс/991/3880/24
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ВСТУПНА ЧАСТИНА [І].
Дата і місце постановлення [1-1].
16 травня 2024 року, місто Київ.
Назва та склад суду, секретар судового засідання [1-2].
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 (надалі - слідчий суддя), секретар судового засідання ОСОБА_2
Найменування (номер) кримінального провадження [1-3].
Кримінальне провадження за № 52017000000000799 від 17 листопада 2017 року.
Прізвище, ім`я і по батькові підозрюваного, обвинуваченого, рік, місяць і день його народження, місце народження і місце проживання [1-4].
Підозрювана ОСОБА_3 (народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Ужгород, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ).
Закон України про кримінальну відповідальність, що передбачає кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється, обвинувачується особа [1-5].
Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 191 КК України.
Сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження [1-6].
Сторона захисту: підозрювана ОСОБА_3 ; захисник ОСОБА_4 .
Сторона обвинувачення: прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА [ІІ].
Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається [2-1].
Вирішується питання за скаргою адвоката ОСОБА_4 на повідомлення про підозру ОСОБА_3 у кримінальному провадженні за № 52017000000000799 від 17 листопада 2017 року.
Встановлені слідчим суддею обставини із посиланням на докази, а також мотиви неврахування окремих доказів [2-2].
Слідчий суддя встановив.
06 травня 2024 року до провадження слідчого судді Вищого антикорупційного суду надійшла скарга адвоката ОСОБА_4, який здійснює захист підозрюваної ОСОБА_3, на повідомлення про підозру, яка обґрунтована наступним.
Детективами Національного антикорупційного бюро України (надалі - НАБУ) здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за № 52017000000000799 від 17 листопада 2017 року.
25 жовтня 2023 року у цьому кримінальному провадженні старшим детективом НАБУ ОСОБА_6, за погодженням з прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_7, повідомлено ОСОБА_3 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України. Після чого, 11 січня 2024 року, ОСОБА_3 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого тією ж самою статтею КК України.
19 січня 2024 року стороною обвинувачення повідомлено ОСОБА_3 про завершення досудового розслідування та надання доступу стороні захисту до матеріалів досудового розслідування, який триває на теперішній час.
У скарзі адвокат стверджує про невідповідність повідомлення про підозру від 25.10.2023 та повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри від 11.01.2024 стосовно ОСОБА_3 вимогам п. 3 ч. 1 ст. 276, п. 6 ч. 2 ст. 277 КПК України.
На думку захисника, повідомлення про підозру не містить відомостей щодо наявності в діях ОСОБА_3 ознак складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 191 КК України.
Так, повідомлення про підозру взагалі не містить жодного посилання на те, яку саме норму якого нормативного акту або відомчого акту, що регулюють земельні правовідносини та повноваження Держгеокадастру, було порушено службовими особами Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області взагалі та ОСОБА_3 зокрема при прийнятті рішень щодо розпорядження земельними ділянками, які є предметом розслідування у провадженні.
Крім того, адвокат звертає увагу на те, що передача земельних ділянок у власність громадян відбулась на підставі рішень прийнятих не ОСОБА_3, а іншою службовою особою ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області - заступником начальника ОСОБА_8 . В той же час, у тексті підозри немає жодних відомостей про те як ОСОБА_3 забезпечила та проконтролювала прийняття ОСОБА_8 вказаних рішень, зокрема якою дією, у який спосіб, коли, де, за яких обставин тощо. Тобто, об`єктивна сторона вчинення злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, у тому числі щодо зловживання службовою особою службовим становищем, в діях ОСОБА_3 взагалі не вказана.
Зі змісту скарги також видно, що на початку 2017 року до ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області від ДП «Агропромислова фірма «Леанка» надійшов ряд нотаріально завірених заяв про добровільну відмову від права постійного користування земельними ділянками площею приблизно 325 га, які перебували у підприємства на праві постійного користування згідно Державного акту І-ЗК № 000718, виданого на підставі рішення сесії Ірлявської сільської ради від 05.04.1994, цільове призначення земель «землі сільськогосподарського призначення». Розгляд вказаних заяв ОСОБА_3 був доручений управлінню землеустрою та охорони земель. За результатами розгляду було встановлено, що відповідно до вимог законодавства України вказані заяви підлягали задоволенню, оскільки:
- по-перше, відповідно до положень п. «а» ч. 1 ст. 141, ч. 3 ст. 142 Земельного кодексу України, підприємство як землекористувач мало право добровільно відмовитися від права користування земельною ділянкою шляхом звернення з відповідними заявами до власника земельної ділянки;
- по-друге, саме ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області відповідно до положень ст. 84, ч. 4 ст. 122, п. «є-1» абз. 1 ст. 15-1 Земельного кодексу України, п. 31 ч. 4 Положення було уповноважено розглядати відповідні заяви та приймати рішення про припинення права користування земельними ділянками, а також повідомляти про це органи державної реєстрації.
За таких обставин, приймаючи рішення у формі наказу (або вчиняючи дії у формі підписання наказу) про припинення права постійного користування земельними ділянками, ОСОБА_3 діяла відповідно до вимог чинного законодавства України в межах своїх повноважень
Більше того, вимоги Земельного кодексу України щодо припинення права користування на підставі поданої заяви про добровільну відмову від такого права не передбачають погодження таких заяв, витребування уповноваженими органами додаткових документів, та, взагалі, прийняття іншого рішення ніж задоволення заяв та припинення права користування земельною ділянкою.
З урахуванням викладеного, виходить, що настання злочинних наслідків, а саме отримання земельних ділянок у власність громадянами - за трактуванням сторони обвинувачення, не має прямого причинного зв`язку з діями та рішеннями ОСОБА_3, що виключає наявність складу такого матеріального злочину як злочину, передбаченого ст. 191 КК України.
Захисник ОСОБА_4 також зазначає, що, на думку сторони обвинувачення, ОСОБА_3, діяла в інтересах ОСОБА_9, при цьому, яка була у неї мотивація діяти в його інтересах не вказано.
У зв`язку з чим, адвокат зазначає, що в тексті повідомлення про підозру відсутній виклад фактичних обставин щодо вчинення злочину ОСОБА_3, які б містили відомості про наявність в її діях об`єктивної та суб`єктивної сторони складу злочину, передбаченого ст. 191 КК України, що виключає можливість встановлення її причетності до вчинення інкримінованого злочину та свідчить про неконкретність та надуманість пред`явленої підозри у вчиненні злочину.
В той же час, матеріали досудового розслідування взагалі не містять доказів того факту, що ОСОБА_3 була залучена ОСОБА_9 у вчинення злочину та вступила у злочинну змову з ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12, отримувала вказівки та узгоджувала свої дії з ОСОБА_9 та іншими співучасниками, вчиняла дії за посадою, у тому числі щодо підписання наказів, в інтересах ОСОБА_9, давала незаконні вказівки підпорядкованим працівникам, забезпечувала підписання наказів підпорядкованими працівниками та усувала якісь перешкоди для досягнення потрібного ОСОБА_9 та іншим співучасникам злочинного результату
За таких обставин, адвокат у скарзі зазначає, що підозра ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, викладена у повідомленні про підозру від 25 жовтня 2023 року, є припущенням сторони обвинувачення, яке не ґрунтується на доказах, тобто є необґрунтованою. Крім того, оскаржувані повідомлення про підозру від 25.10.2023 та повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри від 11.01.2024 не відповідають вимогам КПК України, не містять відомостей, які б свідчили про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_3 інкримінованого їй кримінального правопорушення: в підозрі не викладено фактичних обставин, які свідчать про вчинення дій, які складають об`єктивну та суб`єктивну сторону злочину, а також у сторони обвинувачення відсутні достатні належні докази щодо причетності підзахисної до вчинення злочину.
Враховуючи наведені вище обставини, адвокат ОСОБА_4 у своїй скарзі просить скасувати повідомлення про підозру ОСОБА_3 від 25 жовтня 2023 року, а також повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри від 11 січня 2024 року у кримінальному провадженні № 52017000000000799. Крім того, у скарзі захисник просить зобов`язати компетентну посадову особу Спеціалізованої антикорупційної прокуратури вчинити дії щодо виключення з Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей у кримінальному провадженні № 52017000000000799 про дату та час повідомлення про підозру та зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
На підтвердження зазначених обставини до скарги долучені наступні матеріали у копіях:
- витяг з ЄРДР; повідомлення про підозру від 25 жовтня 2023 року; повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри від 11 січня 2024 року; лист-повідомлення НАБУ від 19 січня 2024 року; накази про призначення ОСОБА_3 від 26 січня 2017 року № 50-то та 27 січня 2017 року № 92-к; положення про ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області; накази про врегулювання конфлікту інтересів від 07.03.2017, 14.04.2017, 05.07.2018, 07.12.2018, 13.09.2018, 15.04.2019, 13.06.2019; лист сільського голови від 26.12.2016; супровідний лист- звернення ДП «АФ «Леанка» від 24.01.2017; довіреність; наказ про припинення права постійного користування земельною ділянкою від 10.02.2017; довіреність від 13.02.2017; заява ОСОБА_13 від 14.02.2017; наказ про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою від 06.03.2017; наказ про затвердження документації із землеустрою від 25.04.2017; договір про виконання робіт зі складання проектів із землеустрою щодо зміни цільового призначення земельних ділянок від 03.05.2017 з додатком; викопіювання з проекту землеустрою; супровідний лист з додатком від 14.07.2017; матеріали з дисциплінарної справи; адвокатський запит від 01.11.2023; листи ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області - відповідь на адвокатський запит з додатками; довіреність від 04.08.2017 (містяться у томі 2 судової справи);
- протоколи огляду від 08.02.2023, 14-15.09.2023, 13.09.2023, 12-13.09.2023, 11-14.09.2023, 07.08.2018, 19.10.2023; протокол про результати НСРД від 13.02.2018; пояснення спеціаліста від 23.06.2018; фотознімок листування в електронній поштовій скриньці (містяться у томі 3 судової справи).
У судовому засіданні захисник ОСОБА_4 вимоги скарги підтримав та просив її задовольнити. Підозрювана ОСОБА_3 підтримала думкку свого захисника.
Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення скарги, зазначив, що повідомлення про підозру ОСОБА_3 є обґрунтованим, підтверджується наявністю достатніх доказів та здійснено відповідно до вимог КПК України. Також надав слідчому судді заперечення на скаргу на повідомлення про підозру та копії матеріалів кримінального провадження.
Слідчий суддя дослідив скаргу адвоката ОСОБА_4 з доданими до неї матеріалами та документи надані сторонами у судовому засіданні, а також заслухав думки учасників справи.
Мотиви, з яких слідчий суддя виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався [2-3].
Слідчий суддя дійшов висновку про таке.
Відповідно до вимог ч. ч. 1-2 ст. 22 КПК України: «Кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом».
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 24 КПК України: «Кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом».
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 3 ст. 26 КПК України: «Сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом».
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 33-1 КПК України: «Слідчі судді Вищого антикорупційного суду здійснюють судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду відповідно до частини першої цієї статті».
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 42 КПК України: «Підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень».
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 111 КПК України: «Повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених цим Кодексом, у порядку, передбаченому главою 11 цього Кодексу, за винятком положень щодо змісту повідомлення та наслідків неприбуття особи».
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 135 КПК України: «У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи».
Відповідно до вимог п. п. 2 та 3 ч. 5 ст. 216 КПК України: «Детективи Національного антикорупційного бюро України здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень, передбачених статтями 191, 206-2, 209, 210, 211, 354 (стосовно працівників юридичних осіб публічного права), 364, 366-2, 366-3, 368, 368-5, 369, 369-2, 410 Кримінального кодексу України, якщо наявна хоча б одна з таких умов: 2) розмір предмета кримінального правопорушення, передбаченого статтями 354 (стосовно працівників юридичних осіб публічного права), 368, 369, 369-2 Кримінального кодексу України, у п`ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на час вчинення кримінального правопорушення, а також предмет кримінального правопорушення або розмір завданої шкоди у кримінальних правопорушеннях, передбачених статтями 191, 206-2, 209, 210, 211, 364, 410 Кримінального кодексу України, у дві тисячі і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на час вчинення кримінального правопорушення (якщо кримінальне правопорушення вчинено службовою особою державного органу, правоохоронного органу, військового формування, органу місцевого самоврядування, суб`єкта господарювання, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків); 3) кримінальне правопорушення, передбачене статтею 369, частиною першою статті 369-2 Кримінального кодексу України, вчинено щодо службової особи, визначеної у частині четвертій статті 18 Кримінального кодексу України або у пункті 1 цієї частини».
Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК України: «Повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадках: наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення».
Відповідно до вимог п. п. 1-8 ч. 1 ст. 277 КПК України: «Письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором. Повідомлення має містити такі відомості: прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення; анкетні відомості особи (прізвище, ім`я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру; найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення; зміст підозри; правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру; права підозрюваного; підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення»
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 278 КПК України: «Письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень».
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 279 КПК України: «У випадку виникнення підстав для повідомлення про нову підозру або зміну раніше повідомленої підозри слідчий, прокурор зобов`язаний виконати дії, передбачені статтею 278 цього Кодексу. Якщо повідомлення про підозру здійснив прокурор, повідомити про нову підозру або змінити раніше повідомлену підозру має право виключно прокурор».
Відповідно до вимог п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України: «На досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора: повідомлення слідчого, дізнавача, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником».
Зі змісту скарги видно, що адвокат ОСОБА_4 крім повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри від 11 січня 2024 року, просить скасувати повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, від 25 жовтня 2023 року, у кримінальному провадженні за № 52017000000000799 від 17 листопада 2017 року. З огляду на викладене, а також враховуючи, що 11 січня 2024 року ОСОБА_3 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, слідчий суддя приходить до висновку, що вирішувати питання про скасування повідомлення про підозру від 25 жовтня 2023 року не є доцільним, оскільки вказане повідомлення про підозру втратило свою юридичну силу та не може бути предметом оскарження.
Слідчий суддя також зазначає, що кримінальний процесуальний кодекс України не містить положень, якими були б визначені підстави для скасування повідомлення про підозру та не встановлює будь-яких обмежень щодо предмету перевірки слідчим суддею такого повідомлення, проте положення п. 3 ч. 1 ст. 276 та п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України, в їх системному зв`язку, вказують на те, що під час розгляду скарг зазначеної категорії предметом перевірки слідчого судді можуть бути не лише питання дотримання процесуального порядку вручення повідомлення про підозру, а й питання дотримання стандарту «достатніх підстав (доказів)» та обґрунтованості підозри в цілому у разі посилання на них у скарзі.
Так, слідчим суддею було встановлено, що повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_3, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, було вручене в порядку, передбаченому ст. 278 КПК України, а його зміст відповідає вимогам ст. 277 КПК України.
Стосовно дотримання стандарту «достатніх підстав (доказів)» та обґрунтованості підозри в цілому, слідчий суддя зазначає наступне.
Положення кримінального процесуального законодавства не містять визначення «обґрунтована підозра», а тому під час розгляду даного виду клопотань, слідчий суддя користується практикою Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ), яка відповідно до вимог ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права. Вказана норма узгоджується також з ч. 5 ст. 9 КПК України, відповідно до якої, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача у тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення ЄСПЛ у справах «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року та «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року).
Слідчий суддя, з метою вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінює надані йому докази не в контексті їх достатності і допустимості для встановлення наявності чи відсутності вини особи у вчиненні злочину, доведення чи не доведення її винуватості, тобто не з метою отримання висновків, які є необхідними для ухвалення вироку, а лише з метою визначення вірогідності та достатності підстав для висновку про причетність особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Слідчий суддя, з огляду на доводи та надані стороною обвинувачення матеріали, дійшов висновку про те, що повідомлена ОСОБА_3 підозра у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, є обґрунтованою і підтверджується наявністю достатніх доказів.
Стосовно доводів захисника про те, що повідомлення про підозру не містить відомостей щодо наявності в діях ОСОБА_3 ознак складу кримінального правопорушення (об`єктивної сторони: суспільно-небезпечне діяння, місце, час та спосіб його вчинення, а також причинний зв`язок між діяннями і злочинними наслідками, що настали та суб`єктивної сторони: мотив), слідчий суддя зазначає наступне.
Зі змісту ч. 1 ст. 276 КПК України видно, що у випадку наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення, на орган досудового розслідування покладається обов`язок здійснити повідомлення про підозру в порядку, передбаченому ст. 278 КПК України, оскільки неповідомлення про підозру може привести до порушення таких загальних засад кримінального провадження як забезпечення права на захист та змагальність сторін. Крім того, для повідомлення особі про підозру стандарт «достатніх доказів (підстав)» передбачає наявність доказів, які лише об`єктивно пов`язують підозрюваного з певним кримінальним правопорушенням (демонструють причетність до його вчинення) і є достатніми, щоб виправдати подальше розслідування для висунення обвинувачення або спростування такої підозри (рішення ЄСПЛ у справах "Джон Мюррей проти Сполученого Королівства" від 28 жовтня 1994 року та "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року).
З повідомлення про підозру та з озвученої у судовому засіданні версії сторони обвинувачення видно, що ОСОБА_3 підозрюється у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому за попередньою змовою групою осіб в особливо великих розмірах. Слідчий суддя не бере до уваги доводи сторони захисту про відсутність певних ознак складу кримінального правопорушення (таких як мотив та/або причинний зв`язок між діяннями і злочинними наслідками), у зв`язку з тим, що на цій стадії досудового розслідування вирішення слідчим суддею даного питання є неможливим, оскільки це може бути вирішене за наслідками дослідження доказів під час судового розгляду і подальшої їх оцінки судом у їх сукупності та взаємозв`язку між собою.
Слідчий суддя зазначає, що повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри містить у собі усі необхідні та достатні відомості, передбачені п. п. 5 та 6 ч. 1 ст. 277 КПК України, а саме: правову кваліфікацію із зазначенням частини статті закону України про кримінальну відповідальність, а також стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру.
Слідчий суддя звертає увагу на те, що кваліфікація дій підозрюваної особи на виконання вимог п. 5 ч. 1 ст. 277 КПК України при складанні письмового повідомлення про підозру має здійснюватися детективом за погодженням з прокурором, та належить до його дискреційних повноважень, а тому вимоги п. 5 ч. 1 ст. 277 КПК України у даному випадку не порушені.
За таких обставин, слідчий суддя не бере до уваги вказані доводи сторони захисту щодо необґрунтованості повідомлення про підозру. Крім того, слідчий суддя звертає увагу на те, що у сторони обвинувачення, станом на час розгляду цієї скарги, відсутні матеріали, якими оперує сторона захисту на підтвердження необґрунтованості повідомлення про підозру, а тому повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри від 11 січня 2024 року було здійснено на підставі наявних у органу досудового розслідування доказів, відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК України.
З огляду на наведене та надані сторонами кримінального провадження матеріали, слідчий суддя вважає, що стороною захисту не надано будь-яких доказів або відомостей, які б спростовували причетність ОСОБА_3 до зазначеної у повідомленні про підозру події кримінального правопорушення інкримінованого їй злочину та/або можливість його вчинення останньою, у зв`язку з чим оскаржуване повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри складене у відповідності до вимог Глави 22 КПК України, а підстави для його скасування відсутні.
Також слідчий суддя не вбачає підстав для задоволення вимог скарги в частині зобов`язання компетентної особи виключити відомості з ЄРДР у кримінальному провадженні за № 52017000000000799 про дату та час повідомлення про підозру та зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, оскільки зазначена вимога є похідною та не підлягає окремому вирішенню.
Слідчий суддя вважає за необхідне зазначити, що з огляду на практику Європейського суду з прав людини як джерела права, суд зобов`язаний обґрунтовувати своє рішення, але це не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, а міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від його характеру (рішення Європейського суду з прав людини у справах: «Салов проти України», «Проніна проти України», «Серявін та інші проти України», «Руїс Торіха проти Іспанії»).
Слідчий суддя, з огляду на викладене, керуючись положеннями ст. ст. 276, 277, 278, 303, 304, 307, 372, 376 КПК України дійшов висновку про те, що скарга, подана адвокатом ОСОБА_4 в порядку п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України, задоволенню не підлягає.
РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА [ІІІ].
Висновки слідчого судді [3-1].
Слідчий суддя постановив.
У задоволенні скарги захисника ОСОБА_4 на повідомлення про підозру ОСОБА_3 від 25 жовтня 2023 року, а також на повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри від 11 січня 2024 року, у кримінальному провадженні № № 52017000000000799 від 17 листопада 2017 року - відмовити.
Строк і порядок набрання ухвалою законної сили та її оскарження [3?2].
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`яти днів з дня отримання її копії шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Повний текст ухвали складений та оголошений 21 травня 2024 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1