- Головуюча суддя (АП ВАКС): Чорненька Д.С.
Справа № 991/3377/24
Провадження №11-сс/991/345/24
слідчий суддя 1 інст. ОСОБА_1
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 травня 2024 року місто Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2,
суддів: ОСОБА_3, ОСОБА_4,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5,
прокурора ОСОБА_6,
представника власника майна - адвоката ОСОБА_7,
власник майна ОСОБА_8 та підозрюваний ОСОБА_9 не з`явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 30 квітня 2024 року про арешт майна у кримінальному провадженні №52017000000000802 від 17 листопада 2017 року,
в с т а н о в и л а:
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 30 квітня 2024 року клопотання детектива задоволено частково та накладено арешт на: кошти у загальній сумі 65 000 доларів США, 1 140 євро, 159 800 грн; ланцюжок з металу жовтого кольору, на якому міститься кільце з металу жовтого кольору з написом «BVLGARI», ланцюжок з металу жовтого кольору з підвіскою з металу жовтого кольору (на ланцюжку містяться гравіювання з написом «585»), браслет з металу жовтого кольору, годинник з металу сталевого кольору, на якому містяться маркування «Rolex OYSTER PERFETUAL DATEJUST», та на браслеті годинника закріплена бірка зеленого кольору, які належать підозрюваному ОСОБА_9, вилучені у ході проведення 16 квітня 2024 року обшуку в АДРЕСА_1, шляхом заборони відчуження, користування та розпорядження цим майном. Зобов`язано детектива НАБУ повернути ОСОБА_8 тимчасово вилучені 16 квітня 2024 року під час обшуку 13 330 доларів США, 1 500 Євро, оскільки детективом не підтримано клопотання у цій частині. Судове рішення мотивоване тим, що ОСОБА_9 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.255, ч.3 ст.27 - ч.3 ст.212, ч.4 ст.27 - ч.2 ст.364, ч.4 ст.369 КК України, санкції яких передбачають покарання у виді конфіскації майна; доведено наявність ризиків, передбачених абз.2 ч.1 ст.170 КПК України. Заборона відчуження та розпорядження майном виправдовує у цьому випадку ступінь втручання у право власності ОСОБА_9, оскільки ненакладення арешту на рухоме майно може призвести до його можливого відчуження на користь третіх осіб або настання інших наслідків, у зв`язку з чим не буде досягнута дієвість даного кримінального провадження.
02 травня 2024 року до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла апеляційна скарга представника власника майна ОСОБА_8 - ОСОБА_7, у якій він просить ухвалу слідчого судді скасувати в частині арешту майна та постановити у цій частині нову ухвалу, якою зобов?язати уповноважену особу НАБУ повернути вилучене майно у ході проведення обшуку. 16 квітня 2024 року на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 28 березня 2024 року слідчою групою проведено обшук житлового приміщення у АДРЕСА_1, та вилучено майно, яке на праві власності належить ОСОБА_8, право на вилучення якого слідчим суддею не надавалось. 19 квітня 2024 року ОСОБА_8 звернулася до Вищого антикоруційного суду зі скаргою на бездіяльність НАБУ, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами ст.169 КПК України. 30 квітня 2024 року слідчим суддею постановлено ухвалу про накладення арешту на майно, яке на праві власності належить ОСОБА_8, при цьому, не забезпечено повного та неупередженого розгляду, чим було заподіяно шкоду правам та законним інтересам ОСОБА_8 через відсутнісь підстав чи розумних підозр вважати, що вилучене майно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного чи юридичної особи та/або для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди тощо. Вилучене під час обшуку майно є власністю ОСОБА_8, набуте у встановлений законом спосіб, що підтверджується відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору від 16 квітня 2024 року. ОСОБА_8 не має жодного процесульного статусу у кримінальному провадженні №52017000000000802, її майно не вилучене з цивільного обороту та його використання не потребує наявності будь-яких ліцензій або дозволів. Годинник «Rolex», на який накладено арешт, придбаний ОСОБА_8 в Португалії 27 жовтня 2023 року, що підтверджується копією фіскального чеку та документів, складених на повернення ПДВ. Єдиним власником житлового приміщення, в якому проведено обшук, є ОСОБА_8, що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно Чернівецького комунального обласного бюро технічної інвентаризації від 20 січня 2006 року, де із 20 січня 2006 року вона проживає разом із двома дітьми. Підозрюваний ОСОБА_9 залишив територію України 20 листопада 2023 року і тривалий час не проживає спільно з ОСОБА_8, що підтверджується копією закордонного паспорта, який міститься в матеріалах справи. Також детективом не надано належних та допустимих доказів повідомлення ОСОБА_9 про підозру. На даний час втручання у права і свободи ОСОБА_8 не виправдовує потреб досудового розслідування, оскільки згідно ст.2 КПК України, метою забезпечення кримінального провадження має бути застосовано такий спосіб обтяження, який є пропорційним його завданням.
У судовому засіданні представник власника майна ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_7 доводи, зазначені в апеляційній скарзі, підтримав повністю, просив задовольнити апеляційну скаргу. Додатково надав копію рішення ДМС України Управління Державної міграційної служби у Чернівецькій області та копію повідомлення про те, що 03 травня 2024 року УДМС у Чернівецькій області прийнято рішення про відмову ОСОБА_9 у наданні дозволу на імміграцію в Україну відповідно до п.6 ч.1 ст.10 Закону України «Про імміграцію».
Прокурор заперечив проти задоволення апеляційної скарги, вважав, що рішення слідчого судді постановлено з урахуванням усіх обставин справи та у відповідності до вимог кримінального процесуального законодавства, а тому просив залишити його без змін. Органу досудового розслідування відомо про те, що підозрюваний ОСОБА_9 позбавлений громадянства України Указом Президента України, який оскаржується у судовому порядку. ОСОБА_9 на даний час є іноземним громадянином, який оголошений постановою у міжнародний розшук.
Власник майна ОСОБА_8 та підозрюваний ОСОБА_9 у судове засідання не з?явилися, про час і місце апеляційного розгляду повідомлені у встановленому законом порядку. Відповідно до приписів ч.4 ст.405 КПК України їх неприбуття не перешкоджає проведенню розгляду.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників апеляційного провадження, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів доходить таких висновків.
Відповідно до ч.2 ст.131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є арешт майна.
Згідно з ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення та відчуження, а метою, крім іншого, забезпечення конфіскації майна як виду покарання (ч.ч.1-2 ст.170 КПК України).
Відповідно до ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст.170 КПК України); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених п.п.3, 4 ч.2 ст.170 КПК України); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.2 ч.2 ст.170 КПК України); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.4 ч.2 ст.170 КПК України); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Згідно зі ст.132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:
1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;
3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Для оцінки потреб досудового розслідування слідчий суддя або суд зобов?язаний врахувати можливість без застосованого заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні.
Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.
До клопотання слідчого, прокурора про застосування, зміну або скасування заходу забезпечення кримінального провадження додається витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, в рамках якого подається клопотання.
Вказані вимоги прокурором при поданні клопотання про арешт майна виконані.
З матеріалів справи вбачається, що детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за №52017000000000802 від 17 листопада 2017 року, дії ОСОБА_10 сторона обвинувачення кваліфікує за ознаками вчинення злочинів, передбачених ч.1 ст.255, ч.3 ст.27 - ч.3 ст.212, ч.4 ст.27 - ч.2 ст.364, ч.4 ст.369 КК України, санкції яких передбачають додаткове покарання у вигляді конфіскації майна.
Згідно до ст.12 КК України злочини, передбачені ч.3 ст.212, ч.2 ст.364, ч.4 ст.369 КК України належать до тяжких та за ч.1 ст.255 КК України - до особливо тяжких.
Досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні здійснюється за фактами діяльності злочинної організації, учасниками якої створено та впроваджено механізм ввезення товарів на митну територію України з приховуванням від митного контролю з метою особистого протиправного збагачення шляхом незаконного зменшення розміру належних до сплати до Державного бюджету митних платежів, а саме, податку на додану вартість та ввізного мита.
За версією слідства, у період 2017-2019 існувала злочинна організація, у межах якої функціонували організовані групи №1, 2, 3, очолювані ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_9 відповідно.
ОСОБА_11, ОСОБА_9 та ОСОБА_12 спрямовували діяльність, створеної та очоленої ними злочинної організації, на умисне ухилення від сплати митних платежів ОГ № 1 та № 2, якими здійснювалося: незаконне ввезення комерційних товарів з Туреччини (транзитом через територію ЄС) або шляхом їх експорту з Румунії на митну територію України через ПП «Порубне-Сірет» з приховуванням від митного контролю; виготовлення та подання до Чернівецької митниці МД, ПМД, ДМД та додатків до них, які містили неправдиві відомості та повідомлення інспекторам МП «Вадул-Сірет» завідомо неправдивих відомостей. Також, діяльність злочинної організації спрямовувалася на забезпечення ОГ № 3 безперешкодного митного оформлення задекларованих товарів «групи прикриття», їх випуску у вільний обіг, пропуску автомобілів з товарами під виглядом порожніх.
Окрім цього, з метою мінімізації ризиків викриття злочинної діяльності ОСОБА_11 та ОСОБА_9 залучили до розробленої схеми ряд підконтрольних їм підприємств-імпортерів, організували та забезпечували їх регулярну заміну, про що інформували всіх учасників злочинної організації, зокрема, ОСОБА_12 та ОСОБА_13, який контролював тривалість використання ОГ № 1 та № 2 підприємств-імпортерів та надавав вказівки щодо їх заміни. При цьому, учасниками злочинної організації забезпечувалося доведення назв використовуваних ОГ № 1 та № 2 суб`єктів господарювання до відома інспекторів Чернівецької митниці.
У період із 02 березня 2017 року до 26 травня 2019 року ОСОБА_9 разом з іншими учасниками ОГ № 2 за пособництва учасників ОГ № 3, здійснюючи незаконне ввезення на територію України комерційних товарів з приховуванням від митного контролю, діючи умисно, ухилився від сплати митних платежів, зокрема, ввізного мита на загальну суму 60 335 026,90 грн та ПДВ - 145 984 579,92 грн, всього - 206 319 606,82 грн, що у 214 804 разів перевищує установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян (визначений на 01 січня 2019 року), а тому, відповідно до примітки до ст. 212 КК України є особливо великим розміром.
Згідно зі ст.42 КПК України підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому ст.276-279 КПК України, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень, який передбачено у ст.135 КПК України.
Колегією суддів під час апеляційного розгляду встановлено, що ОСОБА_9 позбавлений громадянства України згідно Указу Президента України та на час складення повідомлення про підозру є громадянином Румунії.
Відповідно до Інформації про особу Державної міграційної служби від 26 березня 2024 року паспорт громадянина України та 3 паспорти громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_9 визнані недійсними (т.2 а.с.28), а отже, при вирішенні питань правового статусу такої особи, зокрема щодо місця її проживання, необхідно керуватися Законом України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" № 3773-VI від 22 вересня 2011 року із змінами і доповненнями.
Згідно ст.5 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" № 1382-IV від 11 грудня 2003 року зі змінами та доповненнями, законними підставами перебування на території України іноземців та осіб без громадянства для реалізації своїх прав на свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні є підстави, встановлені Законом України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" або Законом України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту". Іноземці та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, мають право на вибір місця проживання, крім обмежень, встановлених статтею 13 цього Закону.
Відповідно до п.8 та п.17-18 ст.1 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства": 8) іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, - іноземці та особи без громадянства, які отримали посвідку на постійне проживання, якщо інше не встановлено законом; 17) посвідка на постійне проживання - документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує право на постійне проживання в Україні; 18) посвідка на тимчасове проживання - документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні.
Аналіз даного законодавства свідчить про те, що місце проживання громадянина іноземної держави на території України підтверджується відповідною посвідкою на проживання.
Згідно ст.135 КПК України особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою. У разі якщо особа подала письмову заяву про здійснення виклику в конкретному кримінальному провадженні з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи та/або її окремої підсистеми (модуля), то за наявності технічної можливості така особа викликається шляхом надсилання їй текстових повідомлень у порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи. У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи. Повістка про виклик особи, яка проживає за кордоном, вручається згідно з міжнародним договором про правову допомогу, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, а за відсутності такого - за допомогою дипломатичного (консульського) представництва.
Відповідно до ч.1 ст.566 КПК України, особу, яка перебуває за межами України, для провадження слідчих чи інших процесуальних дій на території України викликають повісткою на підставі запиту (доручення) про міжнародну правову допомогу. Запит (доручення) у рамках міжнародної правової допомоги про виклик особи, яка перебуває за межами України, направляється компетентному органу іноземної держави не пізніше шістдесяти діб до дати явки особи або в інший строк, передбачений міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.
Органом досудового розслідування не надано суду доказів, що на час складення та вручення підозри сину ОСОБА_9 його місце проживання як громадянина іноземної країни було зареєстроване на території України, у тому числі за місцем проживання повнолітнього сина. Державними органами України прийняті рішення про заборону йому в`їзду на її територію та посвідка на проживання в Україні у нього відсутня.
У зв`язку з чим, колегія суддів вважає помилковим висновок слідчого судді, що 16 квітня 2024 року детективами НАБУ, у порядку ст.135 КПК України, вжито заходи з метою вручення ОСОБА_9 письмового повідомлення про підозру та пам?ятки про процесуальні права та обов?язки підозрюваного за місцем його проживання та він набув статусу підозрюваного у встановленому законом порядку.
Щодо наявності підстав для накладення арешту на вилучене майно, колегія суддів зазначає таке.
Згідно з ч.5 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому п.3 ч.2 цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна.
Оскільки органом досудового розслідування не надано суду належних і допустимих доказів, що ОСОБА_9 набув статусу підозрюваного, а клопотання про арешт майна подано саме з метою конфіскації майна як виду покарання, колегія суддів вважає, що за таких обставин апеляційна скарга представника власника майна підлягає задоволенню в частині скасування ухвали слідчого судді щодо задоволення клопотання детектива про арешт майна з постановленням нової ухвали про відмову у його задоволенні. Постановлення ухвали про відмову в задоволенні клопотання про арешт майна є підставою для повернення тимчасово вилученого майна. Тому в іншій частині апеляційна скарга представника власника майна не підлягає до задоволення.
На підставі наведеного, керуючись ст.98, 132, 135, 167, 170, 171, 173, 405, 407, 418, 419, 422, 424, 566 КПК України, колегія суддів
п о с т а н о в и л а:
Апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 30 квітня 2024 року у частині задоволення клопотання детектива скасувати та постановити у цій частині нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання детектива про арешт майна відмовити.
У задоволенні апеляційної скарги в іншій частині відмовити.
Ухвала є остаточною, набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_2
судді: ОСОБА_3
ОСОБА_4