- Головуючий суддя (АП ВАКС) : Семенников О.Ю.
справа № 991/3221/24
провадження №11-сс/991/322/24
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 травня 2024 року м.Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4,
представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6,
прокурора ОСОБА_7,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Києві апеляційну скаргу представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 22 квітня 2024 року про арешт майна у кримінальному провадженні №52024000000000115 від 15 березня 2024 року,
ВСТАНОВИЛА:
Зміст оскаржуваного рішення і встановлені судом обставини.
16квітня 2024року до Вищого антикорупційногосуду прокуроромСпеціалізованої антикорупційноїпрокуратури (далі САП)подано клопотанняпро арештмайна,вилученого 11квітня 2024року припроведенні обшукуробочого місцястаршого слідчого ГСУ НПУкраїни ОСОБА_5,що знаходитьсяу службовомукабінеті №6на 4-муповерсі адміністративноїбудівлі Головногослідчого управління Національної поліціїУкраїни,а саме: мобільного телефону iPhone 14 ProMax, модель MQ873ZA/A, IMEI НОМЕР_1, IMEI2 НОМЕР_2, з сім-картками «Київстар» з абонентським номером НОМЕР_3 та сім-картою оператора мобільного зв`язку «Водафон Україна» з абонентським номером НОМЕР_4 ; зовнішнього накопичувача інформації «Verbatim», model 53194, місткістю 1Тб у корпусі чорного кольору; ноутбуку «Asus» у корпусі сріблястого кольору s/n NAN0CX045242436; системного блоку до ПК у корпусі чорного кольору з маркуванням «Green Vision» та наліпками: «Everest», «Intel Core i3 7th Gen».
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 22 квітня 2024 року вказане клопотання задоволено, накладено арешт на вказане вище майно з метою забезпечення збереження речових доказів у кримінальному провадженні шляхом позбавлення права відчуження, користування та розпоряджання.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_6 звернувся з апеляційною скаргою, за вимогами якої просив скасувати ухвалу слідчого судді від 22 квітня 2024 року та постановити нову, якою частково відмовити в задоволенні клопотання про арешт майна та відмовити в накладенні арешту на належний ОСОБА_5 мобільний телефон «IPhone 14 РгоМах» модель MQ873ZA/A ІМЕІ: НОМЕР_1 ІМЕІ2 НОМЕР_2 з сім-картками «Київстар» з абонентським номером НОМЕР_3 та сім-карткою оператора мобільного зв`язку «Водафон Україна» з абонентським номером НОМЕР_4 .
В обґрунтування апеляційної скарги адвокат посилався на те, що слідчим суддею не враховано та не надано правової оцінки доводам представників третьої особи, щодо майна якої вирішувалось питання про накладення арешту, а саме про відсутність правових підстав для подальшого утримання мобільного телефону у зв`язку з наданням повного доступу до нього при проведенні обшуку володільцем майна та можливістю оглянути і скопіювати наявні відомості.
Позиції учасників провадження.
Представник третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_6 в судовому засіданні подану апеляційну скаргу підтримав та просив задовольнити у повному обсязі з зазначених у ній підстав.
Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважав оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, а апеляційну скаргу представника без задоволення.
Третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, ОСОБА_5, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце апеляційного розгляду, в судове засідання не з`явився, про поважні причини свого неприбуття суд не повідомив, а тому суд з урахуванням позиції його представника згідно з положеннями ч.4 ст.405 КПК вважав за можливе розглянути апеляційну скаргу за його відсутності.
Мотиви та висновки суду.
Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.
Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, віднесено і засади недоторканості права власності. Згідно з вимогами ст.16 КПК позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення ухваленого в порядку, передбаченому КПК.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Згідно з положеннями ст.170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно з вимогами ст.94, 132, 173 КПК повинен врахувати, зокрема, правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст.170 цього Кодексу), розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
При перегляді оскаржуваної ухвали в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, заслухавши пояснення учасників судового провадження, дослідивши надані матеріали, дійшла наступних висновків.
Не погоджуючись з доводами скарги щодо відсутності підстав для накладення арешту, суд виходив з наступного.
Підставами для задоволення клопотання про арешт майна слідчим суддею в оскаржуваному рішенні зазначено необхідність збереження речових доказів, що відповідає змісту положень п.1 ч.2 ст.170 КПК, які передбачають мету застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до ч.3 ст.170 КПК у випадку, передбаченому п.1 ч.2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 цього Кодексу.
Речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, що можуть бути використані як доказ факту чи обставин, які встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення (ч.1 ст.98 КПК).
З матеріалівпровадження вбачається,що детективами Національного антикорупційногобюро України(далі НАБУ)здійснюється досудоверозслідування,а прокурорами САП -процесуальне керівництвоу кримінальномупровадженні №52024000000000115від 15березня 2024року за підозрою оперуповноваженого Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України (надалі ДСР) ОСОБА_8 в проханні надати неправомірну вигоду в особливо великому розмірі для себе та третіх осіб за вчинення чи невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду або в інтересах третіх осіб, дій з використанням службового становища, одержанні неправомірної вигоди в особливо великому розмірі для себе та третіх осіб за вчинення чи невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду або в інтересах третіх осіб, дій з використанням службового становища, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.368 КК, за фактом прохання та отримання неправомірної вигоди в сумі 150 тисяч доларів США для нього та інших службових осіб ДСР, ГСУ НПУ, Офісу Генерального прокурора за не створення перешкод у господарській діяльності юридичних осіб, афілійованих зі ОСОБА_9, припинення кримінального переслідування, вирішення питання про зняття арешту з майна, його повернення, а також невжиття заходів щодо встановлення та арешту іншого майна підозрюваних у кримінальних провадженнях №42021000000002286 від 08 листопада 2021 року, №12023000000001563 від 28 серпня 2023 року, досудове розслідування у яких здійснюється старшим слідчим в особливо важливих справах другого відділу (розслідування особливо важливих кримінальних проваджень) управління розслідування особливо важливих кримінальних проваджень Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_5
11 квітня 2024 року проведений обшук робочого місця старшого слідчого ГСУ НП України ОСОБА_5, що знаходиться у службовому кабінеті № 6 на 4-му поверсі адміністративної будівлі Головного слідчого управління Національної поліції України, під час якого у телефоні ОСОБА_5 виявлене листування з ОСОБА_8, ОСОБА_10 (процесуальним керівником у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_9 ), у тому числі пересилання процесуальних документів у кримінальному провадженні № 42021000000002286.
На переконання колегії суддів у вилученому при проведенні обшуку мобільному телефоні може міститись інформація щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, зокрема, листування та інші способи контактування ОСОБА_5 з ОСОБА_8, ОСОБА_10 та іншими особами, які могли бути причетні до вчинення кримінального правопорушення.
За ч.2 ст.168 КПК тимчасове вилучення електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду. Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту. У разі необхідності слідчий чи прокурор здійснює копіювання інформації, що міститься в інформаційних (автоматизованих) системах, телекомунікаційних системах, інформаційно-телекомунікаційних системах, їх невід`ємних частинах. Копіювання такої інформації здійснюється із залученням спеціаліста.
Ухвалою слідчого судді від 01 квітня 2024 року надано дозвіл на проведення обшуку службових кабінетів, інших приміщень будівлі, яка перебуває у фактичному користуванні Національної поліції України з метою відшукання та вилучення, зокрема, мобільних терміналів систем зв`язку, електронних та магнітних носіїв інформації, комп`ютерної техніки, в яких містяться відомості про вчинений злочин, які використовувались для обміну інформацією між причетними до вказаного кримінального правопорушення особами та містять листування вказаних осіб, а також ті, які містять текстові, аудіо- та відео-файли, що можуть бути використані під час проведення відповідних експертиз.
Як вбачається з протоколу обшуку від 11 квітня 2024 року, вилучений при його проведенні мобільний телефон містить інформацію, яка може мати важливе значення для кримінального провадження.
Так, в оглянутому при проведенні обшуку мобільному телефоні наявний додаток для обміну повідомленнями WhatsApp у якому, зокрема, містяться чати спілкування:
- з особою, підписаною як « ОСОБА_11 » з абонентським номером НОМЕР_5, у якому наявна чисельна переписка та обмін файлами (відсканованими процесуальними документами, фотозображення документів), зокрема, щодо матеріалів кримінального провадження №42021000000002286 від 08 листопада 2021 року за ч.5 ст.27, ч.4 ст.240 КК, у тому числі щодо обставин та умов накладення арешту на майно, його перелік та реквізити тощо;
- з особою, підписаною як « ОСОБА_12 » з абонентським номером НОМЕР_6, у якому наявна чисельна переписка та обмін файлами (відсканованими процесуальними документами, фотозображення документів), зокрема, щодо матеріалів кримінального провадження №42021000000002286 від 08 листопада 2021 року за ч.5 ст.27, ч.4 ст.240 КК у тому числі щодо обставин та умов накладення арешту на майно, його перелік, реквізити, а також щодо умов та порядку прийняття відповідних процесуальних рішень у цьому кримінальному провадженні.
Зазначене обумовлює потребу органу досудового розслідування у проведенні детального огляду мобільного телефона, зокрема, із залученням спеціаліста та використанням спеціальної техніки, що дозволить у повному обсязі дослідити інформацію, яка в ньому міститься, у тому числі відновити видалену інформацію. Отже, надання ОСОБА_5 паролю від телефону не свідчить про відсутність підстав для вилучення цього терміналу мобільного зв`язку, позаяк не виключає наявність інших підстав, передбачених ч.2 ст.168 КПК, про що обґрунтовано зазначила слідчий суддя в оскаржуваному рішенні.
Крім того, як встановлено під час апеляційного розгляду, 16 травня 2024 року (тобто після постановлення оскаржуваної ухвали) детективом у кримінальному провадженні призначена комплексна судова комп`ютерно-технічна експертиза та експертиза електронних комунікацій, на вирішення якої поставлені питання, пов`язані із копіювання інформації з вилученого у ОСОБА_5 телефону, що відповідає передумовам тимчасового вилучення мобільного телефону при проведенні обшуку визначених ч.2 ст.168 КПК.
Враховуючи встановленіна підставідосліджених доказівобставин,слідчий суддядійшла обґрунтованоговисновку,що вилученийпри проведеннізазначеного обшуку мобільний телефон відповідає критеріям речових доказів, адже може містити інформацію щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, зокрема, листування та інші способи контактування ОСОБА_5 з ОСОБА_8, ОСОБА_10 та іншими особами, які могли бути причетні до можливого вчинення кримінального правопорушення.
Крім того, з огляду на наявну інформацію про поведінку ймовірних співучасників, які вживали заходів для конспірації своїх дій та унеможливлення викриття їх злочинної діяльності, у зазначеному пристрої можуть міститися видалені відомості, відновити які можливо лише із залученням експерта. У такому випадку суттєвим для відновлення такої інформації є наявність самого пристрою, який становитиме предмет дослідження відповідного експерта, що узгоджується із положеннями п.13.3 розділу ІІ Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року №53/5.
Колегія суддів зазначає, що за вказаних обставин слідчий суддя дійшла обґрунтованого висновку про виправдану потребу у подальшому утриманні зазначеного пристрою для розкриття змісту інформації та відомостей, що у ньому містяться, в тому числі й видалених, що може бути реалізовано шляхом проведення його огляду за участю спеціаліста та проведення експертного дослідження, а також наявність достатніх підстав вважати, що існує можливість використання вилученого майна як доказу у кримінальному провадженні і воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів констатує наявність правової підстави для арешту вищезазначеного майна та можливість його використання як доказу у кримінальному провадженні.
В апеляційній скарзі містяться також інші аргументи, які не потребують детального аналізу колегії суддів та не мають будь-якого вирішального значення в цьому провадженні.
Таким чином, суд констатує, що накладення арешту в даному випадку є розумним та співрозмірним завданням кримінального провадження, слідчим суддею враховано, серед іншого, ймовірну причетність до вчинення злочину особи, яка є власником вилученого майна, виявлення на цьому майні відомостей, що мають істотне значення для його розслідування.
Зважаючи на вищевикладене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно, діяла у спосіб та в межах діючого законодавства, доводи стосовно незаконності та необґрунтованості ухвали слід визнати непереконливими, слідчим суддею відповідно до ст.132, 170, 173 КПК дотримані принципи розумності та співрозмірності обмеження права власності осіб завданням кримінального провадження та враховані наслідки від вжиття такого тимчасового заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб. Доказів негативних наслідків обраного заходу забезпечення особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано та під час розгляду останньої не встановлено.
Крім того, накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав, хоча власники і обмежуються у реалізації всіх правомочностей права власності, такий захід є тимчасовим, відповідні обмеження за вищевказаних фактичних обставин є розумними і співмірними з огляду на завдання кримінального провадження, з урахуванням чого колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий ступінь втручання у права та свободи осіб з метою виконання завдань кримінального провадження.
Відтак, під час постановлення оскаржуваної ухвали слідчим суддею дотримано вимоги кримінального процесуального закону, порушень норм КПК, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, в тому числі за вимогами та обставинами, викладеними в апеляційній скарзі, колегією суддів не встановлено, у зв`язку з чим оскаржувана ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає залишенню без змін, а вимоги апеляційної скарги без задоволення.
Керуючись ст.392, 404, 422, 532 КПК, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 22 квітня 2024 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
_______________ _______________ _______________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3