- Головуючий суддя (ВАКС) : Біцюк А.В.
Справа № 991/4161/24
Провадження 1-кс/991/4198/24
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 травня 2024 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1, за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2, детектива ОСОБА_3, підозрюваного ОСОБА_4, його захисників - ОСОБА_5, ОСОБА_6, власника (володільця) майна, - ОСОБА_7, розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Києві клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_8 про арешт майна у кримінальному провадженні № 52019000000000585 від 15.07.2019,
ВСТАНОВИВ:
До Вищого антикорупційного суду надійшло вищевказане клопотання у кримінальному провадженні № 52019000000000585 від 15.07.2019 (далі - Кримінальне провадження), у якому прокурор просить накласти арешт на речі, вилучені 14.05.2024 у ході обшуку за місцем проживання ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1, а саме: мобільний телефон Apple A3102; грошові кошти, а саме 25 200 (двадцять п`ять тисяч двісті) доларів США (далі - Клопотання).
Клопотання мотивовано тим, що (1) мобільний телефон відповідає критеріям речового доказу, передбачених ст. 98 КПК України, а тому накладення арешту на телефон є необхідним з метою забезпечення збереження речового доказу задля відшукання та дослідження відомостей та інформації, що міститься у його пам`яті, що має значення для Кримінального провадження, за участі спеціалістів у зв`язку із наявною на ньому системи логічного захисту у вигляді паролю, та з метою забезпечення проведення судової експертизи; (2) грошові кошти можуть бути предметом можливої конфіскації майна, яка може бути призначена ОСОБА_4 судом у випадку направлення обвинувального акту до суду та визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, а за такого арешт грошових коштів необхідний з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.
Детектив ОСОБА_3, який діє на підставі доручення прокурора ОСОБА_8 від 16.05.2024, у судовому засіданні Клопотання підтримав у повному обсязі, просив Клопотання задовольнити.
Адвокати ОСОБА_5, ОСОБА_6, які діють в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 та його дружини ОСОБА_7 (власник (володілець) майна), заперечували проти задоволення Клопотання з підстав його необґрунтованості з огляду на те, що : (1) обшук проведено з порушенням норм КПК України, ухвалою слідчого судді про обшук не надавався дозвіл на відшукання та вилучення грошових коштів, а отже їх вилучення є безпідставним, орган досудового розслідування під час вилучення грошових коштів не зміг визначитися з підставою їх вилучення (з метою забезпечення конфіскації майна чи збереження речового доказу), (2) відсутні докази на підтвердження того, що грошові кошти відповідають критеріям речового доказу (набуті кримінально протиправним шляхом), а Клопотання взагалі не містить таку підставу для арешту грошових коштів як необхідність збереження речових доказів, (3) грошові кошти не мають жодного відношення до Кримінального провадження, є особистою приватною власністю дружини підозрюваного - ОСОБА_7, які отримані нею законним шляхом з огляду на розмір її доходу, який є основним джерелом фінансових надходжень подружжя, а сама ОСОБА_7 не пов`язана з подіями, які розслідуються в рамках Кримінального провадження, грошові кошти є заощадженням сім`ї, останніми грошовими коштами, що були призначені, у тому числі, для лікування ОСОБА_4 та задоволення потреб сім`ї, яка складається із п`яти осіб, у тому числі, трьох дітей, (4) 04.05.2024 між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 був укладений шлюбний договір, згідно якого на набуте за час шлюбу майно, у тому числі грошові кошти, не поширюється режим спільної сумісної власності, а таке майно є особистою приватною власністю тієї особи, яка є його набувачем, за такого ОСОБА_7, яка не має статусу підозрюваної у Кримінальному провадженні, є власником вилучених грошових коштів, а тому є неможливим їх арешт з метою забезпечення їх конфіскації як виду покарання, (5) ухвалою слідчого судді про обшуку не надавався дозвіл на вилучення конкретно мобільного телефону Apple A3102 (в ухвалі відсутні ідентифікаційні ознаки відповідного мобільного телефону), відсутні дані, що у мобільному телефоні містяться відомості, щодо відшукання яких надано відповідний дозвіл, що свідчить про незаконність вилучення телефону та відсутність підстав для арешту, при цьому, є неможливим накладення арешту без зазначення унікальних ідентифікаторів такого телефону, інакше будуть відсутні гарантії, що саме з цим телефоном будуть проводитися слідчі дії,
Підозрюваний ОСОБА_4, власник (володілець) майна ОСОБА_7 позицію захисників підтримали.
Слідчий суддя, дослідивши Клопотання, а також додані до нього матеріали, заслухавши думку учасників Кримінального провадження, дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Пунктом 7 ч. 2 ст. 131 КПК України передбачено такий вид заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.
Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна (ч. 10 ст. 170 КПК України).
Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів, з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.
У випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу (ч. 3 ст. 170 КПК України).
Згідно ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
У випадку, передбаченому п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна (ч. 5 ст. 170 КПК України).
Враховуючи положення ч. 2 ст. 173 КПК України, у випадку арешту майна з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати: 1)правову підставу для арешту майна; 2)можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; 3)розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 4)наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Враховуючи положення ч. 2 ст. 173 КПК України, у випадку арешту майна з підстав, передбачених пунктом 3 частини другої статті 170 цього Кодексу, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати: 1)правову підставу для арешту майна; 2)наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність; 3)розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Виходячи з положень ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе:
- необхідність такого арешту;
- наявність ризиків, передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України, тобто наявність ризиків приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна, щодо якого вирішується питання про арешт.
Кримінальним процесуальним кодексом України не визначено поняття «обґрунтованої підозри», тому слідчий суддя, в силу вимог ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», керується практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права.
Так, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, обґрунтована підозра є нижчим стандартом доведення, ніж переконання поза розумним сумнівом, та вимагає меншої ваги доказів, ніж для ухвалення обвинувального вироку. Однак таке переконання суду має бути засновано на об`єктивних фактах.
Європейський Суд визначає, що «розумна підозра передбачає існування фактів або інформації, які повинні задовольнити об`єктивного спостерігача в тому, що особа, щодо якої розглядається питання, вчинила злочин. Те, що позначено словом "обґрунтована", залежатиме від усіх обставин» (справа «Фокс, Кемпбел і Хартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
Так, слідчий суддя на стадії досудового розслідування для вирішення питання, зокрема, щодо обґрунтованості підозри, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини особи/осіб у вчиненні кримінального правопорушення чи її відсутності, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи/осіб до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення (справа «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, справа «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994, рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України»).
Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Отже, слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною і достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів, зокрема, арешту майна.
Під час судового розгляду встановлено, що детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування, а прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури - процесуальне керівництво у Кримінальному провадженні, у рамках якого 23.04.2024 детективом НАБУ ОСОБА_3 за погодженням із прокурором САП ОСОБА_8 складено повідомлення про підозру ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 15 ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, яке того ж дня вручено останньому (далі - Повідомлення про підозру).
Згідно Повідомлення про підозру органом досудового розслідування встановлено наступні обставин.
ОСОБА_4 за попередньою змовою з ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, у період з 02.03.2017 по 09.02.2021 вчинив пособництво у заволодінні в інтересах ТОВ «АФ «Довіра 2008» 1250 земельними ділянками загальною площею 2499,1387 гa, розміщеними на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області, сформованими за рахунок землі, яка перебувала у постійному користуванні ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія», ринкова вартість яких на момент переходу у приватну власність становила 291 122 287 грн., чим завдано збитків державі в особі ГУ ДГК у Сумській області на цю суму.
Також, ОСОБА_4 за попередньою змовою з ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, у період з 02.03.2017 по 09.02.2021 вчинив пособництво у незакінченому замаху на заволодіння в інтересах «АФ «Довіра 2008» 291 земельною ділянкою загальною площею 3218,9192 га, розміщеними на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області, сформованими за рахунок землі, яка перебувала у постійному користуванні ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія», ринкова вартість яких на момент формування становила 190 341 832 грн.
Злочин, передбачений ч. 5 ст. 191 КК України, відповідно до ст. 12 та Примітки до ст.45 КК України, є особливо тяжким корупційним злочином.
Згідно з доводами, викладеними у Клопотанні та документами наданими на підтвердження цих доводів, наявні достатні підстави вважати про обґрунтованість підозри щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що є підставою для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, що підтверджується наявними у матеріалах Клопотання документами, а саме: науковий експертний висновок Інституту землеустрою НААН щодо аналізу документів, які посвідчують право постійного користування ДП «ДГ «Іскра», звіт ДНВП «Картографія», згідно з яким встановлено, що частина земельних ділянок, які відведені в інтересах ТОВ «АФ Довіра 2008», повністю накладають на межі землекористування ДП «ДГ «Іскра» закріплені станом на 1953, 1973, 1981, 1993 та 2011 рік, науковий експертний висновок Інституту землеустрою НААН щодо аналізу документів, які посвідчують право постійного користування ДП «ДГ «АФ Надія», звіт ДНВП «Картографія», згідно з яким з якими встановлено, що частина земельних ділянок, які відведені в інтересах ТОВ «АФ Довіра 2008», накладаються на межі землекористування ДП «ДГ «Іскра» закріплені станом на 1953, 1973, 1981, 1993 та 2011 рік; довідки із статичної звітності 6-зем, у яких зазначено відомості про право постійного користування ДП «ДГ «АФ Надія» та ДП «ДГ «Іскра»; лист ГУ ДГК в Сумській області від 28.07.2016, згідно з яким Головним управлінням відмовлено ДП «ДГ «АФ Надія» у відведенні у постійне користування 3520,1 га землі території Перехрестівської сільської ради, оскільки ця земля вже знаходиться у постійному користуванні державного підприємства (т.1 а. 20-138); протоколом огляду від 28.04.2022, складеного за результатом огляду мобільного телефону, вилученого за місцем проживання ОСОБА_20, згідно якого встановлено листування між останнім та ОСОБА_4, у відповідності до якого існують достатні підстави вважати, що ОСОБА_20 звітує ОСОБА_4 щодо процесу передачі у власність земель ДП «ДГ «АФ Надія» та ДП «ДГ «Іскра», а також надає реєстраційні номери щодо завантажених проектів землеустрою про передачу землі у приватну власність та просить у сприянні в їх погодженні, також ОСОБА_20 звітує про стан відведення у приватну власність земельних ділянок за рахунок земель вказаних підприємств, домовляється з ОСОБА_4 про зустріч та просить допомоги у вирішенні проблемних моментів у процесі відводу земель (т.1 а. 154-184).
Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 22.04.2024 детективам НАБУ надано дозвіл на проведення обшуку у домоволодінні (житловому будинку з надвірними будівлями та спорудами), розташованому за адресою: АДРЕСА_1, з метою відшукання і вилучення речей та документів, які мають значення для Кримінального провадження у відповідності до вказаного в ухвалі переліку (далі - Ухвала).
На підставі Ухвали 14.05.2024 детективами НАБУ проведено обшук у вищевказаному домоволодінні, у ході якого вилучено мобільний телефон Apple A3102 (далі - Мобільний телефон) та грошові кошти, а саме 25 200 (двадцять п`ять тисяч двісті) доларів США (далі - Грошові кошти).
Щодо наявності підстав для накладення арешту на Мобільний телефон слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Згідно ч. 1 ст. 167 КПК України, тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.
Тимчасове вилучення майна може здійснюватися під час обшуку, огляду (ч. 2 ст. 168 КПК України).
Тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду (абз.2 ч.2 ст. 168 КПК України).
Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту (абз.3 ч.2 ст. 168 КПК України).
Ухвалою було надано дозвіл на відшукання і вилучення мобільних терміналів, з-за допомогою яких підтримувався зв`язок з іншими особами залученими до вчинення злочину, який розслідуються у Кримінальному провадженні та на яких можуть міститися відомості про вчинене кримінальне правопорушення, або за допомогою яких через електронні пошти або програми через мережу Інтернет (у т.ч. Viber, WhatsApp, Telegram, Line, Skype, WeChat та інші месенджери), соціальні мережі «Facebook», могла передаватися інформація, яка стосується вчинення зазначеного кримінального правопорушення.
Згідно протоколу обшуку від 14.05.2024 вбачається, що у ході обшуку ОСОБА_4 був виданий детективу Мобільний телефон, оглядом якого встановлено, що він захищений системою логічного захисту, ОСОБА_4 відмовився повідомити пароль доступу до телефону, зазначивши, що не пам`ятає його, у зв`язку з чим ознайомитися із змістом інформації, яка міститься у телефоні, не виявилося можливим. Мобільний телефон було вилучено з метою проведення експертного дослідження для подолання системи логічного захисту (т.1 а. 148зворот).
Відтак, з огляду на положення ч.2 ст. 168 КПК України Мобільний телефон було вилучено у відповідності до норм КПК України.
Як вказано у протоколі обшуку та підтвердив детектив у судовому засіданні, під час первинного огляду Мобільного телефону встановлено, що доступ до нього обмежено подоланням системи логічного захисту у вигляді паролю, добровільно надавати пароль для подолання системи логічного захисту ОСОБА_4 відмовився, у зв`язку з чим Мобільний телефон було вилучено для подолання такої системи та подальшого огляду із залученням експертів.
Постановою детектива ОСОБА_3 від 14.05.2024 Мобільний телефон визнано речовим доказом у Кримінальному провадженні.
Так, з огляду на наявні у матеріалах Кримінального провадження докази на підтвердження причетності ОСОБА_4 до обставин вчинення кримінального правопорушення за ч. 5 ст. 191 КК України (протокол огляду від 28.04.2022 т.1 а. 154-184), існують достатні підстави вважати, що Мобільний телефон міг бути використані під час подій, які розслідуються в рамках Кримінального провадження, задля обміну між причетними до вчинення злочину особами інформацією щодо обставин заволодіння земельними ділянками, а отже у Мобільному телефоні можуть міститися файли/листування з причетними до вчинення злочину особами, відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються у Кримінальному провадженні, що свідчить про відповідність телефону критеріям речового доказу, зазначеним у статті 98 КПК України.
З огляду на те, що існують достатні підстави вважати про причетність ОСОБА_4 до подій, у зв`язку з якими здійснюється досудове розслідування у Кримінальному провадженні, та з урахуванням того, що наявні достатні підстави вважати, що Мобільний телефон міг використовуватися останнім під час вищевказаних подій, і у пам`яті телефону можуть міститися дані, які мають суттєве значення для встановлення важливих обставин у Кримінальному провадженні, зокрема, Мобільний телефон міг використовуватися для комунікації між причетними до вчинення злочину особами під час вчинення злочину, з огляду на відповідність Мобільного телефону критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, наявність на Мобільному телефоні системи логічного захисту доступу до інформації та ненадання власником (володільцем) телефону паролю для подолання цієї системи, що унеможливлює дослідження вмісту пам`яті Мобільного телефону без застосування спеціальних технічних знань, навичок та обладнання для подолання системи логічного захисту доступу, слідчий суддя дійшов висновку про обґрунтованість доводів сторони обвинувачення щодо необхідності накладання арешту на вказане майно - для подальшого проведення огляду за участю спеціаліста, проведення експертного дослідження, зокрема, з метою дослідження наявної у Мобільних телефонах інформації/файлів, які мають значення для досудового розслідування, відновлення видалених файлів та інформації/листування, для подальшого використання таких відомостей в якості доказів на підтвердження або спростування обставин, які підлягають доказуванню у Кримінальному провадженні.
Метою накладення арешту на Мобільний телефон відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України є забезпечення збереження речового доказу, оскільки, враховуючи можливу причетність до вчинення злочину ОСОБА_4, є достатні підстави вважати, що наявні ризики втрати, знищення інформації та відомостей, що в ньому міститься, а також ризики приховування, пошкодження, псування, відчуження майна, щодо якого вирішується питання про арешт.
Таким чином, зважаючи на обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні ним кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що є підставою для застосування арешту майна, зважаючи на можливу наявність на телефоні відомостей, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час Кримінального провадження, відповідність такого майна критеріям речового доказу, існування ризиків щодо можливості втрати, знищення інформації та відомостей, що на ньому міститься, а також ризики приховування, пошкодження, псування, відчуження Мобільного телефону, враховуючи, що для виконання завдань Кримінального провадження є необхідність, щоб Мобільний телефон на період досудового розслідування та здійснення слідчих дій залишалися у незміненому стані, з урахуванням необхідності забезпечення проведення огляду телефону спеціалістом з метою подолання системи логічного захисту, а в подальшому - експертного дослідження Мобільного телефону з метою відновлення видалених файлів та інформації/листування, що стосуються обставин вчинення злочину, з метою забезпечення збереження речового доказу, слідчий суддя вважає, що застосування такого заходу забезпечення Кримінального провадження як арешт Мобільного телефону відповідає принципу розумності, є співрозмірним завданням Кримінального провадження у відповідності до положень ст. 2 КПК України, не призведе до суттєвих наслідків, що позначиться на інтересах власника (володільця) майна, та не створюватиме негативних наслідків для третіх осіб.
З огляду на викладене, Клопотання в частині накладення арешту на Мобільний телефон підлягає задоволенню.
Доводи адвокатів про те, що ухвалою слідчого судді про обшуку не надавався дозвіл на вилучення конкретно Мобільного телефону (відсутні в ухвалі його ідентифікаційні ознаки), а за такого вилучення є незаконним, не береться до уваги, оскільки Ухвалою було надано дозвіл на вилучення мобільного терміналу зв`язку, за допомогою яких через електронні пошти або програми через мережу Інтернет (у т.ч. Viber, WhatsApp, Telegram, Line, Skype, WeChat та інші месенджери), соціальні мережі «Facebook», могла передаватися інформація, яка стосується вчинення зазначеного кримінального правопорушення.
З огляду на статус володільця Мобільного телефону у Кримінальному провадженні (підозрюваний ОСОБА_4 ) та отримані органом досудового розслідування докази, які свідчать про факт листування ОСОБА_4 з іншими причетними до вчинення злочину особами за допомогою месенджера Telegram та роль ОСОБА_4 як пособника у вчиненні злочину, полягала у контролі службових осіб ГУ Держгеокадастру в Сумській області, у тому числі, з-за допомогою листування та телефонних дзвінків (протокол огляду від 28.04.2022 т.1 а. 154-184), на момент вилучення Мобільного телефону у детективів існували достатні підстави вважати, за допомогою Мобільного телефону могла передаватися інформація, яка стосується вчинення зазначеного кримінального правопорушення, що відповідає ознакам мобільного терміналу, зазначеного в Ухвалі.
Доводи адвокатів щодо неможливості накладення арешту на Мобільний телефон без зазначення унікальних ідентифікаторів такого телефону відхиляються, оскільки такі обставини не є підставою для відмови у накладенні арешту з урахуванням положень ч.ч. 1-2 ст. 173 КПК України.
Щодо наявності підстав для накладення арешту на Грошові кошти слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом. Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено (ч.ч. 1, 2 ст. 167 КПК України).
Тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду (ч. 2 ст. 168 КПК України).
При обшуку слідчий, прокурор має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення обшуканого житла чи іншого володіння особи чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати документи, тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном (ч. 7 ст. 236 КПК України).
Згідно відомостей, які містяться у протоколі обшуку від 14.05.2024, Грошові кошти вилучені з підстав конфіскації майна як виду покарання, а також з огляду на те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочину за ст. 191 КПК України, а тому у органу досудового розслідування достатньо підстав вважати, що вказані кошти одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення або є доходами від них.
Як вбачається зі змісту Повідомлення про підозру, ОСОБА_4 інкримінується вчинення наступних протиправних дій.
ОСОБА_4 за попередньою змовою з ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, у період з 02.03.2017 по 09.02.2021 вчинив пособництво у заволодінні в інтересах ТОВ «АФ «Довіра 2008» 1250 земельними ділянками загальною площею 2499,1387 гa, розміщеними на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області, сформованими за рахунок землі, яка перебувала у постійному користуванні ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія», ринкова вартість яких на момент переходу у приватну власність становила 291 122 287 грн., чим завдано збитків державі в особі ГУ ДГК у Сумській області на цю суму.
Також, ОСОБА_4 за попередньою змовою з ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, у період з 02.03.2017 по 09.02.2021 вчинив пособництво у незакінченому замаху на заволодіння в інтересах «АФ «Довіра 2008» 291 земельною ділянкою загальною площею 3218,9192 га, розміщеними на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області, сформованими за рахунок землі, яка перебувала у постійному користуванні ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія», ринкова вартість яких на момент формування становила 190 341 832 грн.
З огляду на викладене, у органу досудового розслідування існували достатні підстави вважати, що Грошові кошти можуть бути одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення, що стало підставою для їх вилучення в ході обшуку.
Отже, Грошові кошти вилучено у відповідності до положень ч.ч. 1, 2 ст. 167, ч. 2 ст. 168, ч. 7 ст. 236 КПК України, а тому підстави вважати, що їх вилучення відбулося незаконно, відсутні.
При цьому, у КПК України відсутнє застереження щодо тимчасового вилучення грошових коштів лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду, як це передбачено, наприклад, для тимчасового вилучення мобільних терміналів зв`язку, електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин згідно абз.2 ч.2 ст. 168 КПК України.
Доводи адвокатів про те, що орган досудового розслідування під час вилучення Грошових коштів не зміг визначитися з підставою їх вилучення, що свідчить про неправомірність вилучення, не береться до уваги, оскільки у протоколі обшуку зазначено дві підстави для вилучення Грошових коштів, що не заборонено положеннями КПК України.
23.04.2024 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 191 та ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна. У відповідності до правових положень ст. 12 КК України злочин, кваліфікований за ч. 5 ст. 191 КК України, є особливо тяжким злочином.
Статтею 59 КК України встановлено, що покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу.
На момент звернення із Клопотанням у сторони обвинувачення наявні достатні підстави вважати, що Грошові кошти можуть бути власністю ОСОБА_4 та можуть бути предметом можливої конфіскації майна як виду покарання, яке може бути призначено останньому судом у випадку визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення, яке йому інкримінуються (ч. 5 ст. 191 КК України).
Разом з цим, відомостями з протоколу обшуку від 14.05.2024 підтверджено, що Грошові кошти вилучено за місцем проживання подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_7, у будинку, який на праві власності зареєстрований за ОСОБА_7 . Грошові кошти вилучено у сейфі. ОСОБА_4 було надано детективам доступ до сейфу, у якому також зберігалися належні йому речі (зокрема, зброя), що підтверджено стороною захисту у судовому засіданні.
При цьому, у матеріалах справи відсутні докази, які б беззаперечно свідчили про те, що що ОСОБА_7 є набувачем Грошових коштів, що останні належать їй на праві особистої приватної власності.
Посилання адвокатів як на підтвердження перебування Грошових коштів у власності ОСОБА_7 на шлюбний договір не береться до уваги, оскільки він укладений вже безпосередньо після повідомлення про підозру ОСОБА_4 23.04.2024р., тобто є підстави вважати його таким, що спрямований на зменшення майна ОСОБА_4 з метою приховування його від подальшої конфіскації, як виду покарання, яке може бути застосоване до ОСОБА_4 у разі винесення відносно нього обвинувального вироку у Кримінальному провадженні.
Крім того, у Шлюбному договорі зазначено, що сторони дійшли згоди, що на майно (у тому числі будь-які грошові кошти), яке набуте за час шлюбу, не поширюється режим спільної сумісної власності і вважають все вказане майно, набуте за час шлюбу, особистою приватною власністю тієї Сторони, яка є його набувачем.
Разом з цим, у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, хто саме є набувачем Грошових коштів. У шлюбному договорі відсутні відомості, що Грошові кошти є особистою приватною власністю ОСОБА_7 . Будь-які інші докази на підтвердження того, що Грошові кошти належать виключно їй, відсутні.
Доводи про те, що Грошові кошти отримані ОСОБА_7 у якості доходу, який є основним джерелом фінансових надходжень подружжя, а тому належать їй, відхиляються з урахуванням того, що Грошові кошти вилучено за місцем проживання подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_7, у сейфі, доступ до якого надано ОСОБА_4 та у якому зберігаються його особисті речі, з урахуванням того, що останній підозрюється у пособництві у заволодінні чужим майном в особливо великих розмірах, що свідчить про відсутність підстав вважати, що Грошові кошти є особистою приватною власністю ОСОБА_7 .
Таким чином, існує сукупність достатніх підстав та розумних підозр вважати, що Грошові кошти є предметом можливої конфіскації майна, як виду покарання, що передбачене санкцією ч. 5 ст. 191 КК України, та яке може бути призначено ОСОБА_4 судом у випадку направлення обвинувального акту до суду та визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.
У зв`язку із наявністю ризику того, що Грошові кошти можуть бути передано, відчужено на користь третіх осіб з метою уникнення виконання покарання у вигляді конфіскації майна, яке може бути призначено ОСОБА_4 судом у випадку направлення обвинувального акту до суду та визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, яке йому інкримінується, то необхідність арешту Грошових коштів обґрунтовується запобіганням можливості здійснити вказані дії.
Таким чином, зважаючи на обґрунтованість підозри щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що є підставою для застосування арешту майна, враховуючи кваліфікацію кримінального правопорушення (ч. 5 ст. 191 КК України) та необхідність забезпечення конфіскації майна, як виду покарання, яке може бути призначено ОСОБА_4 судом у випадку направлення обвинувального акту до суду та визнання його винуватим у вчиненні вказаного злочину, існування ризику щодо можливості перетворення, передачі, відчуження Грошових коштів, слідчий суддя дійшов висновку, що застосування такого заходу забезпечення Кримінального провадження як арешт вищезазначеного майна/корпоративних прав відповідає принципу розумності, є співрозмірним завданням кримінального провадження у відповідності до положень ст. 2 КПК України, та не створюватиме негативних наслідків для третіх осіб.
Разом з цим, слідчий суддя вважає за необхідне застосувати до Грошових коштів принцип пропорційності та накласти арешт на частину Грошових коштів, які, якщо не доведено іншого, є спільною сумісною власністю подружжя, що буде відповідати меті арешту, таке обмеження права власності відповідає принципу розумності, є співрозмірним завданням Кримінального провадження, та не створюватиме негативних наслідків для третіх осіб. Накладення арешту на частину Грошових коштів, що належить ОСОБА_4 у спільній сумісній власності подружжя із ОСОБА_7, не є поділом майна з виділенням часток, а є наслідком застосування принципу пропорційності під час вирішення питання про арешт майна, що є спільною сумісною власністю.
Щодо доводів про проведення обшуку з порушенням норм КПК України слідчий суддя зазначає наступне.
Недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини (ч. 1 ст. 87 КПК України).
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 87 КПК України істотним порушення прав людини і основоположних свобод є, зокрема, здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов.
Із матеріалів Клопотання вбачається, що обшук, під час якого вилучені Мобільний телефон та Грошові кошти, проведено на підставі відповідного судового рішення, яким надано дозвіл на проведення обшуку у домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 .
У цьому випадку питання законності проведеного обшуку, у ході якого було вилучено арештоване майно, повинно оцінюватись не формально, а у контексті п. 1 ч. 2 ст. 87 КПК України, щодо того, чи були суттєвими порушення при проведенні обшуку на підставі дозволу суду у вказаному будинку. Оцінка суттєвості таких порушень є предметом судового провадження. Натомість, слідчий суддя вирішуючи питання про арешт майна такими повноваженнями не наділений.
Під час судового засідання адвокати наводили також інші аргументи, які не потребують детального аналізу. При цьому, слідчий суддя виходить з усталеної практики ЄСПЛ. Так, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (§ 29 рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, № 303-A; § 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04). В ході розгляду Клопотання слідчий суддя надав відповіді на всі вагомі аргументи учасників Кримінального провадження.
З огляду на викладене, Клопотання підлягає частковому задоволенню.
Керуючись статтями 98, 170-173, 309, 369-372, 395 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя
ПОСТАНОВИВ:
Клопотання задовольнити частково.
Накласти арешт на речі, вилучені 14.05.2024 у ході обшуку за місцем проживання ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1, а саме:
-мобільний телефон Apple A3102;
-готівкові кошти, а саме 12600 (дванадцять тисяч шістсот) доларів США.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвалу може бути оскаржено безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник майна або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
СЛІДЧИЙ СУДДЯ ОСОБА_21