Документ № 119266111

Справа № 991/3710/24

Провадження №11-сс/991/367/24

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2024 року м. Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1,

суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4,

прокурора ОСОБА_5,

захисника ОСОБА_6, ОСОБА_7,

підозрюваного ОСОБА_8,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу адвокатів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 09.05.2024 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою в межах кримінального провадження №52019000000000585 від 15.07.2019,

УСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 09.05.2024 клопотання детектива НАБУ ОСОБА_9 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_8 задоволено частково. Застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 07.07.2024 включно. Одночасно з цим визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави розміром 6700 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 20 287 600 грн, за умови внесення якої на підозрюваного покладено процесуальні обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України. Приймаючи дане рішення слідчий суддя виходив з обґрунтованості підозри, наявності ризиків, передбачених п. 1-4 ч. 1 ст. 177 КПК України, та неможливості застосувати більш м`який запобіжний захід ніж тримання під вартою з альтернативою внесення застави у вказаному вище розмірі.

Не погодившись з вищевказаним судовим рішенням, вважаючи його незаконним, необґрунтованим та невмотивованим, прийнятим з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, захисники ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 подали апеляційну скаргу, в якій просять оскаржувану ухвалу скасувати; постановити нову, якою відмовити прокурору у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 .

В доводах скарги захисники заперечують існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованих ОСОБА_8 кримінальних правопорушень. Зокрема, на їх думку, слідчий суддя внаслідок ігнорування норм Земельного кодексу від 08.07.1970, практики Верховного Суду, рішення Господарського суду від 15.11.2022 у справі №910/1558/22 зробив хибний висновок про наявність в ДП «ДГ Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія» права постійного користування землями на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області. Пояснюють це тим, що під час розукрупнення радгоспу ім.Леніна в 1984 році не було виготовлено землевпорядну документацію, не відведено земельні ділянки в натурі, як це передбачалось чинними на той час приписами Земельного кодексу від 08.07.1970 року, а отже не було створено об`єкта землекористування - земельної ділянки.

Заперечуючи висновки слідчого судді про висновок переховування, захисники зазначають, що даний ризик не може оцінюватись виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання. Посилаються на належну процесуальну поведінку підозрюваного, зокрема, будучи під час повідомлення про підозру за кордоном у службовому відрядженні, усвідомлюючи його зміст та гіпотетичне покарання, ОСОБА_8 повернувся в Україну та здав на зберігання до МЗС службовий паспорт для виїзду за кордон. Всі поїздки підозрюваного за кордон були виключно у службових цілях. Про відсутність наміру переховуватись свідчить й те, що ОСОБА_8 з`являвся на всі виклики детективів та демонстрував належне дотримання покладених на нього КПК України процесуальних обов`язків. З посиланням на введення воєнного стану в Україні та обмеженнями для чоловіків віком від 18 до 60 років, зазначають про відсутність в ОСОБА_8 обставин, які б давали йому право безперешкодного перетину кордону.

На думку захисників, ризик знищення документів втратив свою актуальність у зв`язку із зібраною протягом 5 років органом досудового розслідування необхідною інформацією. Крім того, в клопотанні відсутні відомості про докази, місця їхнього зберігання та яким чином підозрюваний може їх знищити чи приховати.

На заперечення ризику впливу на свідків захисники зазначають про відсутність у ОСОБА_8 згідно Розподілу обов`язків між Міністром аграрної політики та його заступниками повноважень щодо формування та реалізації державної політики у сферах топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, національної інфраструктури геопросторових даних, Державного земельного кадастру, державного нагляду в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів. Відтак, підозрюваний, в межах своєї компетенції не має в підпорядкуванні службових осіб ГУ ДГК в Сумській області, на яких міг би чинити вплив.

Щодо ризику перешкоджати кримінальному провадженню, то слідчим суддею не враховано, що клопотання не містить доказів, які свідчили б про причетність ОСОБА_8 до таких незаконних дій, як втручання в роботу суду чи неправомірний тиск на осіб, що здійснюють правосуддя, а тому зазначені обставини щодо витоку інформації про обшуки в якості обґрунтування даного ризику є безпідставними.

Застосований розмір застави захисники вважають непомірним та таким, що не відповідає майновому стану підозрюваного. Зокрема, слідчим суддею не враховано відсутність в ОСОБА_8 дружини, яка могла б забезпечувати чи матеріально підтримувати підозрюваного; інвалідність батьків, які потребують постійних витрат на лікування; відсутність власного житла, що зумовлює постійні витрати на оренду, а також відсутність в підозрюваного будь-яких інших доходів, окрім заробітної плати.

Заслухавши суддю-доповідача, думку підозрюваного та захисників, які підтримали апеляційну скаргу та просили задовольнити її повністю, прокурора, який заперечував проти задоволення та просив зашити оскаржувану ухвалу без змін, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування, а прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури процесуальне керівництво у даному кримінальному провадженні.

23.04.2024 складено повідомлення про підозру ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 191 КК України, яке вручено останньому у порядку, передбаченому ст. 278, ч.2 ст. 135 КПК України.

Органом досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_8 за попередньою змовою з ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, у період з 02.03.2017 по 09.02.2021 вчинив пособництво у заволодінні в інтересах ТОВ «АФ «Довіра 2008» 1250 земельними ділянками загальною площею 2499,1387 гa, розміщеними на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області, сформованими за рахунок землі, яка перебувала у постійному користуванні ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія», ринкова вартість яких на момент переходу у приватну власність становила 291 122 287 грн, чим завдано збитків державі в особі ГУ ДГК у Сумській області на цю суму.

Також, ОСОБА_8 за попередньою змовою з ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, у період з 02.03.2017 по 09.02.2021 вчинив пособництво у незакінченому замаху на заволодіння в інтересах «АФ «Довіра 2008» 291 земельною ділянкою загальною площею 3218,9192 га, розміщеними на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області, сформованими за рахунок землі, яка перебувала у постійному користуванні ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія», ринкова вартість яких на момент формування становила 190 341 832 грн.

Зокрема, згідно підозри, ОСОБА_8 як пособник: усував перешкоди у вчиненні злочину шляхом юридичного супроводу судових справ між ГУ ДГК в Сумській області та державними підприємствами з метою недопущення постановлення рішень на користь останніх, який полягав у підготовці проєктів відповідних судових рішень та юридичних позицій; усував перешкоди у вчиненні злочину шляхом підготовки проєктів документів, які направлені на заволодіння землями ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія»; надавав поради та вказівки начальнику юридичного управління ГУ ДГК в Сумській області ОСОБА_20, яка на той час представляла інтереси Головного управління, щодо участі у судових справах між ГУ ДГК в Сумській області та державними підприємствами з метою недопущення постановлення рішень на користь останніх; усував перешкоди у вчиненні злочину, підтримуючи комунікацію та координацію дій між довіреною особою ОСОБА_11 - ОСОБА_13 та ОСОБА_10 ; виконував інші вказівки і доручення ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 з метою заволодіння землями ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія».

З огляду на тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення, детектив НАБУ звернувся з клопотанням про застосування до ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, строком на 60 днів, з можливістю внесення застави у сумі 50 001 364 грн, оскільки останній підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років, а також існують ризики, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, знищити документи та інші речі, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на інших учасників у цьому провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України при вирішенні питання застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Даючи оцінку доводам захисника про необґрунтованість підозри, колегія суддів зазначає наступне. Підозра - це процесуальне рішення прокурора, слідчого (за погодженням з прокурором), яке ґрунтується на зібраних під час досудового розслідування доказах та в якому формується припущення про причетність конкретної особи до вчинення кримінального правопорушення, з повідомленням про це такій особі та роз`ясненням її прав та обов`язків відповідно до чинного законодавства. При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, однією з підстав є саме обґрунтованість підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, яка, власне, випливає зі змісту процесуального рішення повідомлення про підозру. Звертаючись до практики ЄСПЛ, зокрема, в рішеннях «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» (Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom), «Лабіта проти Італії» (Labita v. Italy), «Мюррей проти Сполученого Королівства» (Murray v. the United Kingdom), «Ільгар Маммадов проти Азейбарджану» (Ilgar Mammadov v. Azerbaijan), «Нечипорук і Йонкало проти України» (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine), зазначається, що наявність «обґрунтованої підозри» передбачає існування фактів та інформації, які могли б переконати об`єктивного спостерігача в тому, що ця особа могла вчинити злочин. Факти, які дають підставу для підозри, не мають бути такого ж рівня, як такі, що обґрунтовують засудження особи, тобто мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

З огляду на те, що кримінальне провадження перебуває на стадії досудового розслідування, слідчий суддя лише на підставі розумної та об`єктивної оцінки отриманих доказів визначає чи виправдовують вони в своїй сукупності факт проведення досудового розслідування та чи дозволяють встановити причетність особи до вчинення кримінального правопорушення, яка є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.

На підтвердження цього слідчим суддею досліджено матеріли, долучені детективом до клопотання про застосування запобіжного заходу (т. 6, а.с. 115-117), які в своїй сукупності дають підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри про причетність ОСОБА_22 до кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 191 КК України. Так, згідно підозри заволодіння особливо цінними землями державних підприємств відбувалось в три етапи. Зокрема, перший етап передбачав створення видимості того, що ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія» без належних правових підстав використовують землі на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області. У період з 06.03.2017 по 16.06.2017 під час реалізації першого етапу плану вчинення злочину співорганізатори забезпечили приховання частини документів, на підставі яких у ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія» виникло право користування на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області. Другий етап передбачав недопущення отримання сторонніми особами у власність чи користування земельних ділянок за рахунок землі ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія». Згідно третього етапу мало відбутись заволодіння землею ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія» шляхом передачі заздалегідь підшуканим громадянам України у приватну власність земельних ділянок, які сформовані за рахунок земель державних підприємств. Співорганізатори вирішили, що майбутнім власникам висуватиметься умова оформлення права власності на земельну ділянку: підписати наперед договір про оренду такої ділянки в інтересах підконтрольного ОСОБА_23 ТОВ «АФ Довіра 2008». Як наслідок у період з 02.03.2017 по 09.02.2021 співучасникам кримінального правопорушення вдалося заволодіти 1250 земельними ділянками загальною площею 2493,1387 га.

Слідчим суддею досліджено та оцінено докази, якими підтверджується правомірність користування землею ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія» на території Пехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області, яка за допомогою підставних осіб перейшла у фактичне користування ТОВ «АФ Довіра 2008», зокрема :

- державний акт на вічне користування землею колгоспами №545709;

- державні земельні книги реєстрації землі за 1950-1970 роки;

- акт інвентаризації землекористування ДП «ДГ «Іскра» від 21.12.2011, згідно якого у простійному користуванні державного підприємства перебуває 3111,5749 га землі на території Перехрестівської та Пустовійтівської сільських рад Роменського району Сумської області;

- акт інвентаризації землекористування ДП «ДГ «АФ Надія» від 06.12.2011, згідно якого у постійному користуванні державного підприємства перебуває 3944,2297 га землі на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області;

- листи ГУ ДГК в Сумській області від 28.07.2016 та 05.04.2017, згідно з якими Головним управлінням відмовлено ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія» в дозволі на розробку проекту землеустрою на відведення землі площею 3520,1 га на території Перехрествської сільської ради з підстав того, що вона вже знаходиться в постійному користуванні ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія»;

- лист директора ТОВ «Спектор Агро+» ОСОБА_8 про включення земельних ділянок ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія» до переліку для продажу права оренди на земельних торгах;

- протокол огляду інформації, вилученої під час обшуку житла ОСОБА_8 від 18.04.2024, відповідно до якого ОСОБА_8 та ОСОБА_24 здійснюють умовний розподіл земель ДП «ДГ «АФ Надія» та ДП «ДГ «Іскра» на масиви, які в майбутньому будуть передаватися в оренду ТОВ «АФ Довіра 2008» через використання механізму безоплатної приватизації;

- наказ ГУ ДГК в Сумській області від 09.08.2017 №432 про включення земель ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія» до переліку для продажу права оренди на земельних торгах. При цьому не маючи на меті фактичне їх проведення, а лише з метою унеможливити їх передачу стороннім особам у користування чи власність.

- протокол допиту свідка ОСОБА_25 від 24.09.2019 з додатками, який повідомив, що цікавився можливістю отримання землі на території Перехрестівської сільської ради, в ході чого дізнався про умову отримання ділянки - підписання наперед договору про її оренду на користь ТОВ «АФ «Довіра 2008»;

- протокол огляду реєстраційних справ від 18.04.2024, згідно з яким договори оренди деяких земельних ділянок з ТОВ «АФ «Довіра 2008» укладались раніше ніж здійснювалась первинна реєстрація права власності на земельну ділянку;

- протокол допиту свідка ОСОБА_26 (учасник АТО/ООС) від 23.02.2024, який повідомив, що весь процес відведення землі забезпечувало ТОВ «АФ «Довіра 2008», а власник зобов`язувався передати цьому товариству землю в оренду;

- висновки судових земельно-технічних експертиз, звіти ДНВП «Картографія» про накладення земельних ділянок, які відведені в інтересах ТОВ «АФ Довіра 2008», на межі землекористування ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія».

На причетність ОСОБА_8 до інкримінованого кримінального правопорушення вказують, серед іншого, відомості з протоколу огляду інформації з ноутбука, вилученого під час обшуку його житла від 17.05.2022 (т. 5, а.с. 20-109). Вбачається спілкування ОСОБА_8 з ОСОБА_16, ОСОБА_20 (начальник юридичного управління ГУ Держгеокадастру в Сумській області), ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_10, в ході якого ОСОБА_8, ОСОБА_20 узгоджували позицію щодо приховання державного акту на вічне користування землею. Обговорювали зриви судових справ, сторонами у яких є ДП «ДГ «АФ Надія» та ДП «ДГ «Іскра» та ГУ Держгеокадастру у Сумській області, контроль за чим здійснював ОСОБА_10 . Разом з цим, ОСОБА_8 доповідав ОСОБА_10 та просив узгодження позиції з приводу приховання державного акту на вічне користування землями ДП «ДГ «Іскра», а також щодо стану розгляду вище вказаних справ шляхом надсилання останньому коротких довідок з проханнями вчинити певні дії щодо організації та забезпечення певних обставин, що мало на меті вилучення земель з користування державних підприємств. Наприклад, згідно довідки по справі №818/1000/17 за позовом ДП «ДГ «АФ Надія» до ГУ Держгеокадастру в Сумській області щодо звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок міститься прохання: «..розгляд справи відкласти до подання технічного позову, після відкриття провадження за технічним позовом зупинити провадження у справі.». Довідка, направлена ОСОБА_8 ОСОБА_10 19.10.2017 стосувалась правової позиції юриста ГУ Держгеокадасту в судових провадженнях та містила прохання «..на запит ДП ДГ «Іскра», ДП «ДГ «АФ Надія», їх представників та інших осіб не надавати копій державного акту №545709 від 12.02.1953 та повідомляти про його відсутність, оскільки наявність акту може призвести до реєстрації права користування землею за вказаними державними підприємствами.». З цього ж протоколу огляду встановлено переписку, в якій ОСОБА_10 давав вказівку ОСОБА_8 слідкувати та допомагати юристам ГУ Держгеокадастру в Сумській області по справам за позовами державних підприємств, контролював підготовку проектів судових рішень по цим справам не на користь державних підприємств та надавав вказівки постійно тримати контакт з головою Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області. Окрім цього, згідно листування ОСОБА_8 з ОСОБА_10, ОСОБА_24, ОСОБА_16 та ОСОБА_28 вбачається наявність достатніх підстав вважати, що ОСОБА_10 керував діями ОСОБА_8 щодо питань відведення землі.

Колегія суддів вважає неспроможними доводи сторони захисту щодо необґрунтованості підозри у зв`язку з відсутністю доказів вчиненого злочину, передбаченого ст. 191 КК України, з огляду на не набуття ДГ «Іскра», ДП «ДГ «АФ Надія» права постійного користування землями Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області через неналежне їх оформлення в результаті розукрупнення радгоспу ім.Леніна в 1984 у відповідності до чинного на той час законодавства. Так, відповідно до наукового експертного висновку (т.3 а.178-195), право користування на землі площею 2377,4 га згідно чинного на момент набуття такого права законодавства УРСР закріплено за сільськогосподарською артіллю ім.Сталіна, яке згодом було перейменовано в колгосп «Іскра» (1959-1960 рр.), а саме Державним актом від 22.02.1953 №545709 із відображенням у ньому опису меж, плану земель, переданих у користування, з відповідними доповненнями до такого Державного акту, які у т.ч. датовані 1979 та 1980 роками, про що також зазначено в Державній книзі реєстрації землекористувань з 1956 по 1970 рр. В результаті складання Технічної документації із землеустрою по інвентаризації земель та складанню документів, що посвідчують право на земельні ділянки ДП ДГ «Іскра», було сформовано та зареєстровано в Державному земельному кадастрі земельні ділянки за ДП ДГ «Іскра» загальною площею 3097,9570 га. Пунктом 5 Постанови Верховної ради УРСР «Про порядок ведення в дію Земельного кодексу УРСР» від 18.12.1990 визначено, що громадяни, підприємства, установи, організації, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення в дію Кодексу, зберігають свої права на користування до оформлення ними у встановленому порядку права власності на землю або землекористування. При цьому положення п. 6 постанови Верховної Ради УРСР «Про земельну реформу» від 18.12.1990, п. 6 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу в частині втрати громадянами, підприємствами, установами і організаціями після закінчення строку оформлення права власності або права користування землею раніше наданого їм права користування земельною ділянкою рішенням Конституційного суду України від 22.09.2005 №5-рп/2005 (справа №1-17/2005) визнано неконституційними, з огляду на що доводи захисту про відсутність права користування землями у ДП ДГ «Іскра» колегія вважає необґрунтованими.

Щодо земель ДП ДГ «АФ Надія» то, як вбачається з наукового експертного висновку (т.4, а. 1-20), у зв`язку з об`єднанням радгоспу ім. Леніна з колгоспом ім. Калініна згідно Звіту про розподіл земель по угіддям та землекористувачам по Сумській області, станом на 01.11.1957 року, площа радгоспу в межах Роменського району становила 5958 га, право постійного користування зареєстроване в Державній книзі реєстрації землекористувань Роменського району за 1956-1963 роки на підставі рішення Роменського райвиконкому від 15.11.1957. Згодом, за рахунок зміни складу земельних угідь площа землі радгоспу ім. Леніна змінювалась, востаннє, згідно матеріалів розукрупнення станом на 01.10.1984, площа землекористування радгоспу ім. Леніна склала 4904 га, з яких 4367 га сільськогосподарських угідь (у т.ч. 3916 га ріллі). Відтак, з огляду на положення п.6 постанови Верховної Ради УРСР «Про земельну реформу» від 18.12.1990 та п. 6 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу та рішення Конституційного суду України від 22.09.2005 №5-рп/2005 (справа №1-17/2005) радгосп ім. Леніна зберігав за собою право користування вищевказаними землями. Розпорядженням голови Роменської районної державної адміністрації №119 від 28.03.2001 передбачена перереєстрація ДП ДГ ім. Леніна Сумської сільськогосподарської дослідної станції на ДП ДГ «АФ Надія», що підтверджується Наказом УААН №16 від 21.02.2001. В результаті складання Технічної документації із землеустрою по інвентаризації земель та складанню документів, що посвідчують право на земельні ділянки ДП ДГ «АФ Надія», було сформовано та зареєстровано в Державному земельному кадастрі земельні ділянки за ДП ДГ «АФ Надія» загальною площею 3943,4910 га.

З огляду на зазначені обставини, ДП ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія» на праві користування з 1950-х років за їх різних реорганізаційних форм шляхом об`єднання/роз`єднання належали на законних підставах відповідні землі Перехрестівської сільської ради, розміри яких також змінювались з огляду на реорганізаційні процеси. Окрім цього, ГУ Держгеокадастру в Сумській області листами від 28.07.2016 та від 05.04.2017, відмовляючи ДП ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія» в дозволі на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в постійне користування для дослідних і навчальних цілей за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області, пославшись на ч. 5 ст. 116 та ст. 141 Земельного кодексу України, підтвердило право постійного користування на них у вказаних державних підприємств, яке було чинним та не припиненим станом на період звернення. З оглядну на зазначене, колегія суддів відхиляє доводи захисту про відсутність в ДП ДГ «АФ «Надія» права постійного користування через неналежне оформлення земель радгоспів ім. Леніна та «Іскри» згідно Земельного кодексу УРСР від 08.07.1970 (в ред. від 22.02.1984), а також відсутність оскаржених правочинів з учасниками АТО. При вирішенні питання обґрунтованості підозри в інкримінованому кримінальному правопорушенні, колегія суддів враховує не те, чи мали учасники АТО/ООС право на отримання землі і що таке право не спростоване в судовому порядку, а ту обставину чи мали право вони отримувати саме землі Перехрестівської сільської ради, якими користуються державні підприємства. В контексті цього, ключову роль відіграє правомірність землекористування, тобто законність набуття права на відповідні земельні ділянки до набрання чинності Земельним кодексом УРСР від 08.07.1970. Окрім вищезазначених матеріалів справи, на те, що відповідні землі перебували у правомірному користуванні в радгоспах ім. Леніна та «Іскра» свідчить й зменшення площі землекористування шляхом частини їх вилучення на підставі Рішення виконкому Роменської районної ради №119 від 17.07.1990 та Рішення Роменської районної ради від 10.02.1992 року. Тому доводи захисників про самовільне захоплення земель державних підприємств колегія суддів вважає необґрунтованими.

З огляду на викладене, на переконання колегії, наявні матеріали провадження вказують як на правомірність землекористування ДП ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія», так і достатні підстави вважати, що співучасники інкримінованого злочину під керівництвом ОСОБА_10 за участю ОСОБА_8 вживали заходів для створення видимості відсутності законного користувача державних земель, що перебували в користуванні ДП ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія», у тому числі, приховували документи, які підтверджують і посвідчують право такого користування, перешкоджали належному в порядку визначеному Земельним кодексом України оформленню права землекористування державних підприємств землею, яка перебувала в їх законному користуванні і в цей же час підшукували осіб для оформлення права на землю на користь ТОВ «АФ «Довіра 2008».

Отже, з огляду на вищезазначені матеріали, а також з урахуванням інших доказів, долучених стороною обвинувачення до клопотання про застосування запобіжного заходу, колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду погоджується з висновками слідчого судді щодо обґрунтованості підозри, вважає достатніми докази можливої причетності ОСОБА_8 до вчинення вищезазначеного кримінального правопорушення, а також зазначає, що виходячи зі стандарту доказування на стадії досудового розслідування, колегія не вбачає очевидних ознак неправильної кваліфікації.

Відповідно до ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.

Згідно ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Як вбачається з оскаржуваної ухвали, частково задовольняючи клопотання детектива НАБУ, обираючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з альтернативою внесення застави у розмірі 20 287 600 грн, слідчий суддя виходив з обґрунтованості підозри, наявності підтверджених ризиків, передбачених п. 1-4 ч. 1 ст. 177 КПК України, характеру та обставин кримінального правопорушення, ролі підозрюваного, майнового стану підозрюваного, а також положень ст.178 та ст.194 КПК України.

Колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов вірного висновку про доведеність прокурором заявлених в клопотанні ризиків. Ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтовано ймовірної можливості здійснити підозрюваним зазначені дії. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому. У зв`язку з тим, що злочин, у якому підозрюється ОСОБА_8 належить до особливо тяжких, за який передбачено відповідальність у виді позбавлення волі строком від 7 до 12 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна, даний факт у сукупності з відомостями, що характеризують особу підозрюваного, на думку колегії суддів, може слугувати підставою для переховування від органів досудового розслідування чи суду. Окрім цього, підозрюваний володіє паспортами громадянина України для виїзду за кордон. Згідно інформації, яка міститься в системі «АРКАН» (т.5, а.с.206) з 2018 року ОСОБА_8 здійснював численні виїзди за межі України до різних країн світу, у тому числі в період дії воєнного стану в Україні. Дана обставина свідчить про можливість підозрюваного залишати територію України навіть у період воєнного стану під час дії посилених обмежень для чоловіків призивного віку. При цьому, суд враховує не стільки причину виїзду як саме наявність такої можливості у підозрюваного. Відтак, доводи сторони захисту про те, що частина цих поїздок була службовими відрядженням вищевикладеного не спростовують.

Колегія суддів критично оцінює доводи сторони захисту на спростування даного ризику пов`язаного зі здачею до МЗС України службового паспорту для виїзду за кордон ОСОБА_8 та відсутності обставин у підозрюваного, які б давали останньому безперешкодне право перетину під час дії воєнного стану в Україні. Згідно п. 214 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою КМУ від 27.01. 1995 №57, у разі введення в Україні воєнного стану члени Кабінету Міністрів України, зокрема перші заступники та заступники міністрів, мають право перетинати державний кордон на підставі відповідних рішень про службові відрядження. З огляду на вказану норму, колегія суддів зазначає про неабсолютний характер заборони перетинати кордон чоловікам віком від 18 до 60 років, зокрема ОСОБА_8, згідно вищевказаних Правил. Як вбачається з її змісту, перелічені особи мають законну підставу для перетину кордону - службове відрядження. Таким чином, займаючи посаду заступника Міністра аграрної політики та продовольства України і не будучи відстороненим від виконання покладених на нього службових обов`язків, ОСОБА_8, під приводом службового відрядження, матиме реальну можливість вільно виїхати за межі України та залишитися за кордоном з метою ухилення від кримінальної відповідальності.

Хоч зазначені обставини самі по собі не є підставою для висновку про наявність ризику переховування, але вони враховуються в сукупності з іншими даними при оцінці встановлення такого. Колегія суддів відхиляє й доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_22, будучи обізнаним про кримінальне провадження, повідомлення про підозру та її зміст, перебуваючи в цей час за кордоном, жодним чином не ухилявся та не переховувався від органів досудового розслідування, адже це не свідчить, що такий намір не з`явиться в майбутньому.

Окрім зазначеного, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що ризик переховування від органів досудового розслідування та суду стосується не ухилення підозрюваного виключно за кордоном, а розповсюджується й на переховування в межах України, з огляду на що, навіть за умови здачі на зберігання паспорту громадянина України для виїзду за кордон, не виключається існування такого ризику.

Відтак, тяжкість покарання у сукупності з викладеними вище обставинами кримінального провадження та відомостями про особу ОСОБА_8 обґрунтовано враховані слідчим суддею для визнання доведеним ризику переховування підозрюваного від органу досудового розслідування і суду.

Слідчий суддя, з огляду на спосіб вчинення розслідуваного злочину (зокрема, приховання та/або знищення документів на посвідчення права постійного користування ДП «ДГ «Іскра», накази ГУ ДГК в Сумській обл.) вірно встановив й наявність ризику знищити документи та інші речі, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Матеріалами справи, зокрема протоколами огляду спілкування між ОСОБА_8 з ОСОБА_20 (начальник юридичного управління ГУ Держгеокадастру в Сумській області) та ОСОБА_10 підтверджується намір останнього приховати Державний акт на право постійного користування землями Перехрестівської сільської ради на підтвердження правомірного користування відповідними земельними ділянками ДП ДГ «Іскра», а ОСОБА_8 та ОСОБА_20 було вжито відповідні заходи на виконання такої вказівки. Колегія суддів вважає неспроможними доводи захисника про те, що у зв`язку з тривалістю досудового розслідування стороною обвинувачення вже зібрано та вилучено всі необхідні речі та документи, які можуть стосуватись обставин у даному кримінальному провадженні, а відтак це нівелює існування встановленого ризику. В даному кримінальному провадженні наразі ще триває досудове розслідування, встановлюються обставини та коло причетних до них осіб, в тому числі перевіряється причетність до таких подій і підозрюваного ОСОБА_8, формується доказова база, здійснюються слідчі дії, а тому відповідні доводи про відсутність будь-яких інших відомостей чи речей, що становлять інтерес для слідства і які можуть бути знищені чи приховані, є передчасними.

На думку колегії суддів, цілком підтвердженим є також і ризик незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні, зумовлений займаною ОСОБА_8 посадою заступника Міністра аграрної політики та продовольства України з 27.05.2022. Так, до сфери діяльності даного міністерства відноситься координація та спрямування діяльності Держгеокадастру шляхом реалізації державної політики у сфері національної інфраструктури геопросторових даних, земельних відносин, землеустрою у сфері Державного земельного кадастру. Разом з цим, свідками у даному кримінальному провадженні є працівники ГУ ДГК в Сумській області. При цьому, згідно встановлених органом досудового розслідування обставин ОСОБА_8 та іншим причетним до вчинення злочину особами можуть бути відомі персональні дані та засоби для зв`язку власників земельних ділянок, сформованих за рахунок земель ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія». Оскільки такі особи, за версією слідства, були підшукані співучасниками кримінального правопорушення для створення законності виведення земель з державної власності, то на них може чинитись тиск з метою спотворення та (або) приховування дійсних обставин справи. З огляду на зазначене, а також враховуючи, що злочинні дії розпочалися ще до призначення ОСОБА_8 заступником Міністра та до прийняття Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України за підписом ОСОБА_10 №1494 від 04.08.2023 про внесення змін до Розподілу обов`язків між Міністром та його заступниками, доводи захисту про не належність даної сфери контролю до повноважень підозрюваного з моменту прийняття зазначеного наказу не спростовують даний ризик. Можливий вплив на учасників кримінального провадження прослідковується в підготовці проектів судових рішень ОСОБА_8 та затвердженні їх ОСОБА_10 в спорах за позовами ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія» до ГУ Держгеокадастру в Сумській області стосовно питань землі Перехрестівської сільської ради (т. 5, а.с. 66,68-69) і власне такі рішення були прийняті згодом судами, а також відповідні рішення узгоджувались з проханнями в довідках (наприклад, довідка від 18.10.2017 по справі №818/996/17 з проханням відмовити в задоволенні апеляційної скарги ДП «ДГ «Іскра» про скасування припису та залишення ухвали суду І інстанції без змін повністю відповідає рішенню, прийнятому Харківським апеляційним адміністративним судом - т. 5, а.с. 87, 71) . Згідно протоколу огляду від 17.05.2022 переписки, виявленої на ноутбуці ОСОБА_8, вбачається спілкування останнього з ОСОБА_28 щодо узгодження подачі технічного позову (з метою зупинення проваджень за позовами ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія» до ГУ Держгеокадастру в Сумській області) до суду, а якого саме - в Києві чи Сумах - затверджував ОСОБА_10 (т. 5, а.с. 33-36, 61-63). Також ОСОБА_8 з ОСОБА_28 та з ОСОБА_10 обговорюють питання звільнення президента НААН, поновлення контролю над НААН, обмінюються відповідними довідками з планом дій та проханнями у їх забезпеченні (т. 5, а.с. 40, 60зв.,80, 81). Вплив ОСОБА_29 та неформальна підпорядкованість йому, серед інших ОСОБА_8, підтверджується й іншими долученими прокурором до клопотання доказами.

При встановленні ризику впливу на свідків варто враховувати, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України). Таким чином, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. Разом з цим, колегія суддів зазначає, що кримінальний процесуальний закон не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково здійснить відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснення у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Доводи сторони захисту про відсутність в справі відомостей про фізичний чи психологічний тиск на будь-кого із учасників прямо або опосередковано не спростовують вищевикладеного.

Колегія суддів вважає вірною оцінку слідчого судді ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Так, витік інформації щодо дозволів на проведення обшуку ряду житлових та офісних приміщень, пов`язаних з ОСОБА_10 та його довіреними особами, у т.ч. ОСОБА_8, що дав змогу іншим учасникам кримінального провадження знищити/спотворити/приховати відомості, які становлять інтерес слідства для встановлення обставин вчиненого злочину є вагомим та беззаперечним доказом наявності відповідного ризику. Колегія суддів вважає неспроможними доводи захисників про фізичну відсутність ОСОБА_8 в Україні під час дії ухвал про проведення обшуків, адже вони не спростовують вищевикладеного і відповідні дії могли вчинятись дистанційно.

З огляду на те, що ця інформація призвела до вчинення дій на користь підозрюваного по прихованню важливих для слідства речей та відомостей стосовно вчиненого кримінального правопорушення, а також з огляду на роль ОСОБА_8 в даній справі, є підстави вважати, що відповідні дії вчинялись підпорядкованими ОСОБА_10 особами за його ініціативи.

Щодо ризику вчинити інше кримінальне правопорушення, то колегія суддів не вбачає за необхідне здійснювати оцінку відповідних доводів захисника з огляду на те, що слідчим суддею даний ризик не підтверджено.

Відповідно до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1)вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого, винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

З урахуванням того, що злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_8 належить до категорії особливо тяжких злочинів, відповідальність за який передбачена у вигляді позбавлення волі строком від 7 до 12 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна, на користь причетності підозрюваного до інкримінованого злочину свідчить низка доказів документального характеру (письмові документи, матеріали НСРД, експертні висновки), покази свідків, враховуючи те, що вартість вилучених з державної власності земель становить 291 122 287 грн, а також те, що з метою ухилення від кримінальної відповідальності підозрюваний має реальну можливість змінити місце свого перебування, незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, знищити документи та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, колегія суддів цілком погоджується із висновками слідчого судді, що застосування більш м`якого запобіжного заходу не зможе забезпечити здійснення контролю за поведінкою підозрюваного та виконання ним процесуальних обов`язків.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Згідно п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Розмір застави повинен визначатися виходячи з особи підозрюваного, його майнового стану і його відносин з особами, які надають забезпечення, іншими словами, враховувати той факт, чи буде втрата забезпечення достатнім стримуючим фактором для підозрюваного щоб не здійснити втечу.

Згідно усталеної практики ЄСПЛ розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити в особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини в кримінальному провадженні.

Як вбачається з оскаржуваного рішення, слідчим суддею при визначенні розміру застави враховано дані про особу підозрюваного ОСОБА_8, сімейний та майновий стан, інші характеризуючи відомості, надані сторонами, обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється, а також те, що ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке віднесено до категорії особливо тяжких.

Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, що з огляду на матеріальне становище ОСОБА_8, обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якому він підозрюється, його ролі, застава у розмірі 6700 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 20 287 600 грн є достатньою для забезпечення виконання підозрюваною процесуальних обов`язків.

Варто зауважити, що згідно ч. 2 ст. 182 КПК України застава може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).

Практика ЄСПЛ не заперечує врахування кола оточення особи при визначенні розміру застави. Тому судом обґрунтовано прийнято до уваги особиста власність близького кола оточення підозрюваного, адже це свідчить про можливість ОСОБА_8 разом з іншими особами внести заставу у розмірі, визначеному судом.

На переконання колегії суддів, з огляду на категорію злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_8, відповідальність за який передбачена у вигляді позбавлення волі строком від 7 до 12 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна, враховуючи те, що розмір матеріальної шкоди становить 291 122 287 грн, а також те, що з метою ухилення від кримінальної відповідальності підозрюваний має реальну можливість змінити місце свого перебування, незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, знищити документи та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, менший розмір застави не зможе забезпечити здійснення контролю за поведінкою підозрюваного та виконання ним процесуальних обов`язків.

В апеляційних скаргах містяться також інші доводи, які не мають істотного значення, адже не спростовують обґрунтованого висновку суду щодо застосованого запобіжного заходу. Відтак, вони не потребують детального аналізу з точки зору викладення мотивів рішення суду апеляційної інстанції виходячи з усталеної практики ЄСПЛ. Так, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Ruiz Torija v. Spain від 09.12.1994, № 303-A, § 29; рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява № 4909/04, § 58).

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана ухвала є законною, достатньо мотивованою та обґрунтованою, зроблені висновки відповідають встановленим фактичним обставинам, а тому апеляційні скарги слід залишити без задоволення.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 131, 176, 177, 178, 182, 183, 194, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 09.05.2024 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3