Пошук

Документ № 119266112

  • Дата засідання: 20/05/2024
  • Дата винесення рішення: 20/05/2024
  • Справа №: 991/3542/24
  • Провадження №: 52019000000000585
  • Інстанція: АП ВАКС
  • Форма судочинства: Кримінальне
  • Головуючий суддя (АП ВАКС): Панаід І.В.

Справа № 991/3542/24

Провадження №11-сс/991/347/24

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2024 року м. Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1,

суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4,

прокурора ОСОБА_5,

захисника ОСОБА_6

підозрюваного ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 29.04.2024 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою в межах кримінального провадження №52019000000000585 від 15.07.2019,

УСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 29.04.2024 клопотання детектива НАБУ ОСОБА_8 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_7 задоволено частково. Застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів з дня фактичного затримання підозрюваного. Одночасно з цим визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави розміром 5 000 000 грн, за умови внесення якої на підозрюваного покладено процесуальні обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України. Приймаючи дане рішення слідчий суддя виходив з обґрунтованості підозри, наявності ризиків, передбачених п. 1-4 ч. 1 ст. 177 КПК України, та неможливості застосувати більш м`який запобіжний захід ніж тримання під вартою з альтернативою внесення застави у вказаному вище розмірі.

Не погодившись з вищевказаним судовим рішенням, вважаючи його незаконним, необґрунтованим, невмотивованим, прийнятим з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а висновки суду такими, що не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, захисник ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати; постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання детектива НАБУ в повному обсязі.

На думку захисника, слідчий суддя проігнорував те, що матеріали клопотання про застосування запобіжного заходу не містять жодних доказів, які б підтверджували причетність ОСОБА_7 до вчиненого кримінального правопорушення. Вказує, що в повідомленні про підозру не зазначено, якими саме умисними злочинними діями ОСОБА_7 як пособника у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, завдано збитків державі в особі ГУ ДГК у Сумській області, не конкретизовано час і місце та інші елементи складу інкримінованого злочину. Більше того, з наданих матеріалів, на думку захисника, взагалі не вбачається, що за наявних обставин отримання у власність земель учасниками АТО мало місце кримінальне правопорушення.

Захисник стверджує, що детективом не надано, а слідчим суддею не досліджено будь-які докази, які б вказували на реальне вчинення ОСОБА_7 дій, спрямованих на переховування від слідства та суду. На його думку, даний ризик не може встановлюватись лише з посиланням на тяжкість покарання за інкримінований злочин. Зазначає про належну процесуальну поведінку підозрюваного з моменту описаних у клопотанні подій. На думку захисника, наявність у ОСОБА_7 паспорту громадянина України для виїзду за кордон не свідчить про його намір переховуватись від органів досудового розслідування шляхом залишення України. Стверджує, що підозрюваний має міцні соціальні зв`язки в місці постійного проживання, родину та утриманців. Про відсутність такого наміру, за твердженням сторони захисту, свідчить присутність підозрюваного в судовому засіданні, факт внесення застави, застосування електронного засобу контролю та здача паспорту на зберігання до відповідних органів.

Заперечуючи ризик знищити, сховати або спотворити будь-які із речей чи документів, що мають істотне значення для кримінального провадження, захисник зазначає, що у зв`язку з тривалим часом досудового розслідування органом слідства вже відшукано та зібрано всі документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Крім того, у ОСОБА_7 вже двічі були проведені обшуки, що свідчить про відсутність в останнього як речей і документів щодо розслідуваних подій, так і можливості їх знищити, спотворити чи приховати.

Захисник не погоджується з висновком слідчого судді про існування ризику незаконного впливу на свідків та інших учасників даного кримінального провадження. Стверджує, що з моменту проведення обшуку та вручення підозри стороною обвинувачення не зафіксовано жодного такого впливу. Відсутні й заяви чи повідомлення у порядку ст. 214 КПК України про здійснення незаконного впливу на учасників кримінального провадження підозрюваним.

На думку захисника розмір застави є необґрунтованим. Зокрема, відсутні обставини, які свідчать про наявність виключного випадку, що дає можливість виходити за межі, визначені ч. 5 ст. 182 КПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, думку підозрюваного та захисника, які підтримали апеляційну скаргу та просили задовольнити її повністю, прокурора, який заперечував проти задоволення та просив зашити оскаржувану ухвалу без змін, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52019000000000585 від 15.07.2019 за підозрою, зокрема ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України.

Під час досудового розслідування встановлено, що у період з 02.03.2017 по 09.02.2021 ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11, умисно, з корисливих мотивів, діючи в інтересах ТОВ «АФ Довіра 2008» та його бенефіціарного власника ОСОБА_12, організували заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах шляхом зловживання службовими особами ГУ Держгеокадастру в Сумській області своїм службовим становищем, а саме 1250 земельними ділянками загальною площею 2 493,1387 га на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області. Заволодіння земельними ділянками стало можливим внаслідок протиправного вилучення службовими особами ГУ ДГК в Сумській області землі, яка перебувала у постійному користуванні ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія». Ринкова вартість земельних ділянок на момент безповоротного вибуття з державної власності становила 291 122 287 грн, чим завдано збитків державі в особі ГУ ДГК в Сумській області.

23 квітня 2024 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 191 КК України.

Згідно підозри ОСОБА_7 як пособник: усував перешкоди у вчиненні злочину шляхом пошуку громадян України, які не використали своє право на безоплатну приватизацію землі, для оформлення у їхню приватну власність земельних ділянок, сформованих за рахунок земель ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія»; усував перешкоди у вчиненні злочину шляхом отримання від вищевказаних громадян України довіреності на представництво їхніх інтересів при оформленні права власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія»; усував перешкоди у вчиненні злочину шляхом забезпечення підписання та часткового заповнення громадянами України комплекту документів на отримання земельних ділянок у приватну власність та договору про її оренду в інтересах визначеної співорганізаторами юридичній особі приватного права; усував перешкоди у вчиненні злочину шляхом забезпечення перевірки правильності заповнення громадянами України документів необхідних для оформлення земельної ділянки у порядку безоплатної приватизації та договору про її оренду в інтересах визначеної співорганізаторами юридичній особі приватного права; усував перешкоди у вчиненні злочину шляхом забезпечення комунікації та узгодження дій між співучасниками та представниками юридичної особи приватного права, в інтересах якої громадяни України, на яких оформлять право власності на земельну ділянку, укладуть відповідні договори оренди; усував перешкоди у вчиненні злочину шляхом передачі ОСОБА_13 або ОСОБА_14 комплектів документів на отримання земельних ділянок у приватну власність після їхньої перевірки, а представникам юридичної особи приватного права, в інтересах якої громадяни України отримають земельні ділянки - договори про її оренду; усував перешкоди у вчиненні злочину шляхом забезпечення державної реєстрації земельних ділянок, які відведені громадянам України в приватну власність за рахунок земель, що перебувають у постійному користуванні ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія»; усував перешкоди у вчиненні злочину шляхом забезпечення комунікації та узгодження дій між співучасниками та представниками юридичної особи приватного права, в інтересах якої громадяни України, на яких оформлять право власності на земельну ділянку, укладуть відповідні договори оренди; виконував інші вказівки і доручення ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 з метою заволодіння землями ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія».

З огляду на тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення, детектив НАБУ звернувся з клопотанням про застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, строком на 60 днів, з можливістю внесення застави у сумі 10 001 484 грн, оскільки останній підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років, а також існують ризики, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати документи та інші речі, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на інших учасників у цьому провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України при вирішенні питання застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Даючи оцінку доводам захисника про необґрунтованість підозри, колегія суддів зазначає наступне. Підозра - це процесуальне рішення прокурора, слідчого (за погодженням з прокурором), яке ґрунтується на зібраних під час досудового розслідування доказах та в якому формується припущення про причетність конкретної особи до вчинення кримінального правопорушення, з повідомленням про це такій особі та роз`ясненням її прав та обов`язків відповідно до чинного законодавства. При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, однією з підстав є саме обґрунтованість підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, яка, власне, випливає зі змісту процесуального рішення повідомлення про підозру. Звертаючись до практики ЄСПЛ, зокрема, в рішеннях «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» (Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom), «Лабіта проти Італії» (Labita v. Italy), «Мюррей проти Сполученого Королівства» (Murray v. the United Kingdom), «Ільгар Маммадов проти Азейбарджану» (Ilgar Mammadov v. Azerbaijan), «Нечипорук і Йонкало проти України» (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine), зазначається, що наявність «обґрунтованої підозри» передбачає існування фактів та інформації, які могли б переконати об`єктивного спостерігача в тому, що ця особа могла вчинити злочин. Факти, які дають підставу для підозри, не мають бути такого ж рівня, як такі, що обґрунтовують засудження особи, тобто мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

З огляду на те, що кримінальне провадження перебуває на стадії досудового розслідування, слідчий суддя лише на підставі розумної та об`єктивної оцінки отриманих доказів визначає чи виправдовують вони в своїй сукупності факт проведення досудового розслідування та чи дозволяють встановити причетність особи до вчинення кримінального правопорушення, яка є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.

На підтвердження цього слідчим суддею досліджено матеріли, долучені детективом до клопотання про застосування запобіжного заходу (т. 6, а.с. 100-101), які в своїй сукупності дають підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри про причетність ОСОБА_7 до кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 191 КК України. Так, згідно підозри заволодіння особливо цінними землями державних підприємств відбувалось в три етапи. Зокрема, перший етап передбачав створення видимості того, що ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія» без належних правових підстав використовують землі на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області. У період з 06.03.2017 по 16.06.2017 під час реалізації першого етапу плану вчинення злочину співорганізатори забезпечили приховання частини документів, на підставі яких у ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія» виникло право користування на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області. Другий етап передбачав недопущення отримання сторонніми особами у власність чи користування земельних ділянок за рахунок землі ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія». Згідно третього етапу мало відбутись заволодіння землею ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія» шляхом передачі заздалегідь підшуканим громадянам України у приватну власність земельних ділянок, які сформовані за рахунок земель державних підприємств. Співорганізатори вирішили, що майбутнім власникам висуватиметься умова оформлення права власності на земельну ділянку: підписати наперед договір про оренду такої ділянки в інтересах підконтрольного ОСОБА_12 ТОВ «АФ Довіра 2008». Як наслідок у період з 02.03.2017 по 09.02.2021 співучасникам кримінального правопорушення вдалося заволодіти 1250 земельними ділянками загальною площею 2493,1387 га.

Слідчим суддею досліджено та оцінено докази, якими підтверджується правомірність користування землею ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія» на території Пехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області, яка за допомогою підставних осіб перейшла у фактичне користування ТОВ «АФ Довіра 2008», зокрема :

- державний акт на вічне користування землею колгоспами №545709;

- державні земельні книги реєстрації землі за 1950-1970 роки;

- акт інвентаризації землекористування ДП «ДГ «Іскра» від 21.12.2011, згідно якого у простійному користуванні державного підприємства перебуває 3111,5749 га землі на території Перехрестівської та Пустовійтівської сільських рад Роменського району Сумської області;

- акт інвентаризації землекористування ДП «ДГ «АФ Надія» від 06.12.2011, згідно якого у постійному користуванні державного підприємства перебуває 3944,2297 га землі на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області;

- листи ГУ ДГК в Сумській області від 28.07.2016 та 05.04.2017, згідно з якими Головним управлінням відмовлено ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія» в дозволі на розробку проекту землеустрою на відведення землі площею 3520,1 га на території Перехрествської сільської ради з підстав того, що вона вже знаходиться в постійному користуванні ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія»;

- лист директора ТОВ «Спектор Агро+» ОСОБА_15 про включення земельних ділянок ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія» до переліку для продажу права оренди на земельних торгах;

- протокол огляду інформації, вилученої під час обшуку житла ОСОБА_15 від 18.04.2024, відповідно до якого ОСОБА_15 та ОСОБА_13 здійснюють умовний розподіл земель ДП «ДГ «АФ Надія» та ДП «ДГ «Іскра» на масиви, які в майбутньому будуть передаватися в оренду ТОВ «АФ Довіра 2008» через використання механізму безоплатної приватизації;

- наказ ГУ ДГК в Сумській області від 09.08.2017 №432 про включення земель ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія» до переліку для продажу права оренди на земельних торгах. При цьому не маючи на меті фактичне їх проведення, а лише з метою унеможливити їх передачу стороннім особам у користування чи власність.

- протокол допиту свідка ОСОБА_16 від 24.09.2019 з додатками, який повідомив, що цікавився можливістю отримання землі на території Перехрестівської сільської ради, в ході чого дізнався про умову отримання ділянки - підписання наперед договору про її оренду на користь ТОВ «АФ «Довіра 2008»;

- протокол огляду реєстраційних справ від 18.04.2024, згідно з яким договори оренди деяких земельних ділянок з ТОВ «АФ «Довіра 2008» укладались раніше ніж здійснювалась первинна реєстрація права власності на земельну ділянку;

- протокол допиту свідка ОСОБА_17 (учасник АТО/ООС) від 23.02.2024, який повідомив, що весь процес відведення землі забезпечувало ТОВ «АФ «Довіра 2008», а власник зобов`язувався передати цьому товариству землю в оренду;

- протокол огляду від 18.04.2024, згідно якого ТОВ «АФ «Довіра 2008» сплачувала за послуги з реєстрації права власності на земельні ділянки, представництво здійснювали ОСОБА_7 та ОСОБА_14 за довіреністю;

- протокол огляду від 12.04.2024, який, серед іншого, містить реквізити наказів ГУ ДГК в Сумській області на підставі яких із державної власності вибули земельні ділянки ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія»;

- висновки судових земельно-технічних експертиз, звіти ДНВП «Картографія» про накладення земельних ділянок, які відведені в інтересах ТОВ «АФ Довіра 2008», на межі землекористування ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія».

Окрім цього про участь ОСОБА_7 у вчиненому кримінальному правопорушенні свідчать досліджені докази, а саме:

-протокол оглядів блокноту ОСОБА_7 від 21.08.2020 та документів ОСОБА_7 від 21.08.2020, у яких зафіксовано інформацію про узгодження співучасниками механізму відведення землі ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія» на користь ТОВ «АФ Довіра 2008», відомості про підшуканих осіб зі статусом АТО/ООС, їх кількість та розрахунки;

-протокол огляду від 18.04.2024, згідно з яким зафіксовано, що ТОВ «АФ «Довіра 2008» сплачувало за послуги з реєстрації права власності на земельні ділянки, а представництво інтересів громадян здійснювали ОСОБА_7 та ОСОБА_14 за довіреністю, саму реєстрацію права оренди за ТОВ «АФ «Довіра 2008» забезпечував ОСОБА_18 );

-протокол огляду інформації з карти пам`яті, вилученої у ОСОБА_7 під час обшуку за місцем проживання від 20.08.2020, у якому зафіксовано звіти про витрату коштів, отриманих від ОСОБА_9, зокрема, за представництво в с. Перехрестівка, бонуси за зареєстровані договори по землі Перехрестівської сільської ради. Крім того, згідно даного протоколу виявлено файли зі зразками та переліками документів, серед іншого, для оформлення права власності на земельну ділянку та подальший її продаж ТОВ «Агрофірма «Довіра 2008»; бланк договору про передачу земельної ділянки особою зі статусом АТО/ООС в оренду ТОВ «Агрофірма «Довіра 2008» та ін.;

-листуванням ОСОБА_15 з ОСОБА_9, ОСОБА_13, ОСОБА_7 та ОСОБА_19, у якому зафіксовано спілкування з приводу обставин кримінального провадження (т. 5 а.с. 32-121);

-протоколом за результатами проведення НСРД щодо ОСОБА_7 від 16.12.2019,21.02.2020 вбачається, серед іншого, спілкування підозрюваного з особами - учасниками АТО/ООС щодо оформлення права власності та подальшої оренди землі в межах Перехрестівської сільської ради для ТОВ «АФ «Довіра 2008». При цьому, такі послуги не носять загального характеру із супроводу оформлення земель, а містять інтерес виключно на користь ТОВ «АФ «Довіра 2008». Зокрема, з`ясувавши, що на особу - учасника АТО/ООС зареєстровано дві земельні ділянки, ОСОБА_7 дає контакти юриста ТОВ «АФ «Довіра 2008» ОСОБА_20, який, в свою чергу, погрожуючи правоохоронними органами за порушення законодавства, переконав власника землі відмовитись від однієї з ділянок, а саме тієї, яка не знаходилась на території Перехрестівської сільської ради. Таким чином, співучасниками досягнуто мету щоб земельна ділянка Перехрестіської сільської ради залишилась в користуванні ТОВ «АФ «Довіра 2008». Цим же протоколом вбачається спілкування ОСОБА_7 з особами, відповідальними за прийняття рішень в ЦНАП, вплив на них через підібраних осіб-учасників АТО/ООС та заборона самостійно отримувати правовстановлюючі документи потенційними власниками земель - учасниками АТО/ООС без зареєстрованих договорів оренди з ТОВ «Агрофірма «Довіра 2008». З метою унеможливити видачу ЦНАП правовстановлюючих документів на землі безпосередньо їх власникам, а не через ОСОБА_7 або його пособників після укладання договорів оренди з ТОВ «Агрофірма «Довіра 2008», підозрюваний разом з ОСОБА_21 домовляються, що при подачі пакету документів в ЦНАП зазначатимуть не номери осіб-учасників АО/ООС (потенційні власники земельних ділянок), а контактні телефони своїх дітей. Окрім цього, даним протоколом вбачається спілкування ОСОБА_7 з ОСОБА_13 щодо обставин забезпечення реєстрації права оренди земельних ділянок в інтересах ТОВ «АФ «Довіра 2008», а також щодо надання вказівок ОСОБА_9 («шеф») з приводу того, що земельні ділянки, відведені учасникам АТО, передаються в оренду ТОВ «АФ «Довіра 2008»;

-протоколом НСРД щодо ОСОБА_22 від 17.01.2020, від 21.02.2020 вбачається спілкування з ОСОБА_7 щодо підшукання осіб - учасників АТО/ООС для отримання земель з державної в приватну власність на території Перехрестівської сільської ради, обговорення оформлення документів з цього ж питання, а також інші матеріали, долучені до клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу, у своїй сукупності.

Колегія суддів вважає неспроможними доводи сторони захисту щодо необґрунтованості підозри у зв`язку з відсутністю доказів вчиненого злочину, передбаченого ст. 191 КК України, з огляду на отримання земельних ділянок фізичними особами, громадянами України, у т.ч. з кола учасників АТО. Дійсно, законодавством України, чинними як на момент вчиненого злочину, так і станом на період розгляду апеляційної скарги судом, передбачається можливість для даної категорії осіб в порядку безоплатної приватизації отримувати земельні ділянки із земель державної і комунальної власності. Однак, така можливість існує лише за наявності умови, передбаченої ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України, а саме після припинення в порядку, визначеному законом, права власності чи користування ними, у разі якщо такі земельні ділянки перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб. Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про наявність права постійного користування землями, на які накладаються передані у приватну власність земельні ділянки, у ДП ДГ «Іскра» та ДП ДГ «АФ «Надія» та які у період розслідуваних подій не припиняли його. Колегія суддів погоджується з таким висновком та зазначає наступне. Відповідно до наукового експертного висновку (т.3 а.с. 178-195), право користування на землі площею 2377,4 га згідно чинного на момент набуття такого права законодавства УРСР закріплено за сільськогосподарською артіллю ім.Сталіна, яке згодом було перейменовано в колгосп «Іскра» (1959-1960 рр.), а саме Державним актом від 22.02.1953 №545709 із відображенням у ньому опису меж, плану земель, переданих у користування, з відповідними доповненнями до такого Державного акту, які у т.ч. датовані 1979 та 1980 роками, про що також зазначено в Державній книзі реєстрації землекористувань з 1956 по 1970 рр. В результаті складання Технічної документації із землеустрою по інвентаризації земель та складанню документів, що посвідчують право на земельні ділянки ДП ДГ «Іскра», було сформовано та зареєстровано в Державному земельному кадастрі земельні ділянки за ДП ДГ «Іскра» загальною площею 3097,9570 га. Пунктом 5 Постанови Верховної ради УРСР «Про порядок ведення в дію Земельного кодексу УРСР» від 18.12.1990 визначено, що громадяни, підприємства, установи, організації, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення в дію Кодексу, зберігають свої права на користування до оформлення ними у встановленому порядку права власності на землю або землекористування. При цьому положення п. 6 постанови Верховної Ради УРСР «Про земельну реформу» від 18.12.1990, п. 6 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу в частині втрати громадянами, підприємствами, установами і організаціями після закінчення строку оформлення права власності або права користування землею раніше наданого їм права користування земельною ділянкою рішенням Конституційного суду України від 22.09.2005 №5-рп/2005 (справа №1-17/2005) визнано неконституційними, з огляду на що доводи захисту про відсутність права користування землями у ДП ДГ «Іскра» колегія вважає необґрунтованими.

Щодо земель ДП ДГ «АФ Надія» то, як вбачається з наукового експертного висновку (т.4, а.с. 1-20), у зв`язку з об`єднанням радгоспу ім. Леніна з колгоспом ім. Калініна згідно Звіту про розподіл земель по угіддям та землекористувачам по Сумській області, станом на 01.11.1957 року, площа радгоспу в межах Роменського району становила 5958 га, право постійного користування зареєстроване в Державній книзі реєстрації землекористувань Роменського району за 1956-1963 роки на підставі рішення Роменського райвиконкому від 15.11.1957. Згодом, за рахунок зміни складу земельних угідь площа землі радгоспу ім. Леніна змінювалась, востаннє, згідно матеріалів розукрупнення станом на 01.10.1984, площа землекористування радгоспу ім. Леніна склала 4904 га, з яких 4367 га сільськогосподарських угідь (у т.ч. 3916 га ріллі). Відтак, з огляду на положення п.6 постанови Верховної Ради УРСР «Про земельну реформу» від 18.12.1990 та п. 6 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу та рішення Конституційного суду України від 22.09.2005 №5-рп/2005 (справа №1-17/2005) радгосп ім. Леніна зберігав за собою право користування вищевказаними землями. Розпорядженням голови Роменської районної державної адміністрації №119 від 28.03.2001 передбачена перереєстрація ДП ДГ ім. Леніна Сумської сільськогосподарської дослідної станції на ДП ДГ «АФ Надія», що підтверджується Наказом УААН №16 від 21.02.2001. В результаті складання Технічної документації із землеустрою по інвентаризації земель та складанню документів, що посвідчують право на земельні ділянки ДП ДГ «АФ Надія», було сформовано та зареєстровано в Державному земельному кадастрі земельні ділянки за ДП ДГ «АФ Надія» загальною площею 3943,4910 га.

З огляду на зазначені обставини, ДП ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія» на праві користування з 1950-х років за їх різних реорганізаційних форм шляхом об`єднання/роз`єднання належали на законних підставах відповідні землі Перехрестівської сільської ради, розміри яких також змінювались з огляду на реорганізаційні процеси ( т.4, а.с.7-11). Окрім цього, ГУ Держгеокадастру в Сумській області листами від 28.07.2016 та від 05.04.2017, відмовляючи ДП ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія» в дозволі на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в постійне користування для дослідних і навчальних цілей за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області, пославшись на ч. 5 ст. 116 та ст. 141 Земельного кодексу України, підтвердило право постійного користування на них у вказаних державних підприємств, яке було чинним та не припиненим станом на період звернення. Відтак, з огляду на зазначене, підшукані особи - учасники АТО/ООС не мали права на безоплатне отримання саме тих земельних ділянок, оформленням яких займався, серед інших, ОСОБА_7, так як вони знаходились в законному користуванні ДП ДГ «АФ Надія» та ДП ДГ «Іскра», та яке згідно наданих прокурором матеріалів не було припиненим чи скасованим на момент їх отримання учасниками АТО/ООС.

З огляду на викладене, на переконання колегії, наявні матеріали провадження вказують як на правомірність землекористування ДП ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія», так і достатність підстав вважати, що співучасники інкримінованого злочину, зокрема, ОСОБА_7 під керівництвом ОСОБА_9 усував перешкоди у вчиненні злочину шляхом пошуку громадян України, які не використали своє право на безоплатну приватизацію землі, для оформлення у їхню приватну власність земельних ділянок, сформованих за рахунок земель ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія»; отримання від них довіреності на представництво їхніх інтересів при оформленні права власності на відповідні земельні ділянки; забезпечення підписання та часткового заповнення громадянами України комплекту документів на отримання земельних ділянок у приватну власність та договору про її оренду в інтересах ТОВ «АФ «Довіра 2008»; передачі ОСОБА_13 або ОСОБА_14 комплектів документів на отримання земельних ділянок у приватну власність після їхньої перевірки; забезпечення державної реєстрації вищезазначених земельних ділянок; а також виконував інші вказівки і доручення організаторів кримінального правопорушення.

Отже, з огляду на вищезазначені матеріали, а також з урахуванням інших доказів, долучених стороною обвинувачення до клопотання про застосування запобіжного заходу, колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду погоджується з висновками слідчого судді щодо обґрунтованості підозри, вважає достатніми докази можливої причетності ОСОБА_7 до вчинення вищезазначеного кримінального правопорушення, а також зазначає, що виходячи зі стандарту доказування на стадії досудового розслідування, колегія не вбачає очевидних ознак неправильної кваліфікації.

Колегія суддів відхиляє доводи захисника про відсутність належних та допустимих доказів, які б свідчили про злочинну змову ОСОБА_7 з іншими особами та здійснення пособництва з ними з огляду на таке. На стадії досудового розслідування визнання доказів слідчим суддею, судом недопустимими можливо лише у випадках, коли такі докази отримані внаслідок істотного та очевидного порушення прав та свобод людини. При цьому їх недопустимість обумовлена такими обставинами, які у будь-якому випадку не можуть бути усунуті в ході подальшого розслідування чи судового розгляду або шляхом надання додаткових матеріалів, які вже є у розпорядженні сторони кримінального провадження. Тобто, висновок про недопустимість відповідного доказу є категоричним навіть із врахуванням відповідних особливостей стадії досудового розслідування. Суд на цій стадії може визнати недопустимими лише очевидно недопустимі докази, порушення збирання яких не може бути спростоване будь-якими іншими матеріалами. Доводи адвоката ОСОБА_6 в цій частині не свідчать про очевидну і категоричну недопустимість доказів, якими обґрунтовується підозра ОСОБА_7, а остаточна оцінка зібраним у кримінальному провадженні доказам і, за наявності правових підстав, визнання їх недопустимими може бути здійснено під час розгляду кримінального провадження по суті.

Відповідно до ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.

Згідно ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Як вбачається з оскаржуваної ухвали, частково задовольняючи клопотання детектива НАБУ, обираючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з альтернативою внесення застави у розмірі 5 000 000 грн, слідчий суддя виходив з обґрунтованості підозри, наявності підтверджених ризиків, передбачених п. 1-4 ч. 1 ст. 177 КПК України, характеру та обставин кримінального правопорушення, ролі підозрюваного, майнового стану підозрюваного, а також положень ст.178 та ст.194 КПК України.

Колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов вірного висновку про доведеність прокурором заявлених в клопотанні ризиків. Ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтовано ймовірної можливості здійснити підозрюваним зазначені дії. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому. У зв`язку з тим, що злочин, у якому підозрюється ОСОБА_7 належить до особливо тяжких, за який передбачено відповідальність у виді позбавлення волі строком від 7 до 12 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна, даний факт у сукупності з відомостями, що характеризують особу підозрюваного, на думку колегії суддів, може слугувати підставою для переховування від органів досудового розслідування чи суду. Окрім цього, підозрюваний володіє паспортом громадянина України для виїзду за кордон. Згідно інформації, яка міститься в системі «АРКАН» (т.5, а.с. 279) з 2017 року ОСОБА_7 здійснював численні виїзди за межі України до різних країн світу. Окрім цього, підозрюваний згідно довідки військово-лікарської комісії №2/1488 від 01.06.2023 є непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку. Дана обставина свідчить про можливість підозрюваного залишати територію України навіть у період воєнного стану під час дії посилених обмежень для чоловіків призивного віку. Хоч зазначені обставини самі по собі не є підставою для висновку про наявність ризику переховування, але вони враховуються в сукупності з іншими даними при оцінці встановлення такого. Колегія суддів відхиляє доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_7, будучи обізнаним про кримінальне провадження, жодним чином не ухилявся та не переховувався від органів досудового розслідування, адже це не свідчить, що такий намір не з`явиться в майбутньому.

Колегія суддів вважає неспроможними й доводи сторони захисту щодо унеможливлення перетину ОСОБА_7 державного кордону шляхом здачі на зберігання паспорта для виїзду за кордон, адже вони стосуються виключно перетину кордону законним шляхом. Більше того, ризик переховування від органів досудового розслідування та суду стосується не ухилення підозрюваного лише за кордоном, а розповсюджується й на переховування в межах України, з огляду на що здача на зберігання паспорту громадянина України для виїзду за кордон не виключає такого ризику.

Відтак, тяжкість покарання у сукупності з викладеними вище обставинами кримінального провадження та відомостями про особу ОСОБА_7 обґрунтовано враховані слідчим суддею для визнання доведеним ризику переховування підозрюваного від органу досудового розслідування і суду.

Слідчий суддя, з огляду на спосіб вчинення розслідуваного злочину зокрема, приховання та/або знищення документів на посвідчення права постійного користування ДП «ДГ «Іскра», накази ГУ ДГК в Сумській обл., вірно встановив й наявність ризику знищити документи та інші речі, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Колегія суддів вважає неспроможними доводи захисника про те, що протягом 5 років досудового розслідування вже зібрані та вилучені всі можливі документи та речі, які можуть стосуватись обставин у даному кримінальному провадженні, а відтак це нівелює існування встановленого ризику. В даному кримінальному провадження наразі ще триває досудове розслідування, встановлюються обставини та коло причетних до них осіб, в тому числі перевіряється причетність до таких подій і підозрюваного ОСОБА_7, формується доказова база, здійснюються слідчі дії, а тому відповідні доводи про відсутність будь-яких інших відомостей чи речей, що становлять інтерес для слідства і які можуть бути знищені чи приховані, є передчасними.

Колегія суддів відхиляє доводи сторони захисту про відсутність у ОСОБА_7 можливості реалізувати даний ризик з огляду на те, що під час двох обшуків в нього вже були вилучені всі наявні речі та документи, які становлять інтерес в органу досудового розслідування, будь-яких інших в підозрюваного немає, адже вони не спростовують вищевикладеного.

Колегія суддів вважає вірною оцінку слідчого судді ризику незаконного впливу на свідків та інших учасників у цьому кримінальному провадженні. Даний ризик зумовлений, серед іншого тим, що використовуючи залежність власників земельних ділянок, сформованих за рахунок земель ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія», від договірних відносин з ТОВ «АФ Довіра 2008» по оренді землі, маючи в розпорядженні їх персональні дані та засоби для зв`язку, ОСОБА_7 може незаконно впливати на них.

Окрім цього, з протоколу НСРД відносно ОСОБА_7 вбачається, що дізнавшись про повідомлення одного з державних реєстраторів декільком власникам землі щодо можливості вільно розпоряджатися отриманою землею і не передавати її в оренду ТОВ «АФ Довіра 2008», підозрюваний почав вживати заходи з метою залякування згадано державного реєстратора. Зокрема, ОСОБА_7 в розмовах з ОСОБА_23 та ОСОБА_24 обговорював необхідність завдати фізичної шкоди державному реєстратору та залякати його, використовуючи учасників Антитерористичної операції на сході України. Отже, враховуючи наявні в справі докази та ймовірну роль ОСОБА_7, є підстави вважати, що останній може впливати як на реєстраторів ЦНАП, так і на власників земельних ділянок, сформованих за рахунок земель ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія», а також інших підозрюваних, співучасть з якими йому інкримінується. Колегія суддів вважає неспроможними доводи захисника про відсутність заяв чи повідомлень щодо здійснення незаконного впливі, оскільки вони не спростовують висновків суду в цій частині.

Відповідно до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1)вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого, винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

З урахуванням того, що злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 належить до категорії особливо тяжких злочинів, відповідальність за який передбачена у вигляді позбавлення волі строком від 7 до 12 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна, на користь причетності підозрюваного до інкримінованого злочину свідчить низка доказів документального характеру (письмові документи, матеріали НСРД, експертні висновки), покази свідків, враховуючи те, що вартість вилучених з державної власності земель становить 291 122 287 грн, а також те, що з метою ухилення від кримінальної відповідальності підозрюваний має реальну можливість змінити місце свого перебування, незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, знищити документи та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, колегія суддів цілком погоджується із висновками слідчого судді, що застосування більш м`якого запобіжного заходу не зможе забезпечити здійснення контролю за поведінкою підозрюваного та виконання ним процесуальних обов`язків.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Згідно п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Розмір застави повинен визначатися виходячи з особи підозрюваного, його майнового стану і його відносин з особами, які надають забезпечення, іншими словами, враховувати той факт, чи буде втрата забезпечення достатнім стримуючим фактором для підозрюваного щоб не здійснити втечу.

Згідно усталеної практики ЄСПЛ розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити в особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини в кримінальному провадженні.

Як вбачається з оскаржуваного рішення, слідчим суддею при визначенні розміру застави враховано дані про особу підозрюваного ОСОБА_7, сімейний та майновий стан, інші характеризуючи відомості, надані сторонами, обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється, а також те, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке віднесено до категорії особливо тяжких.

Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, що з огляду на матеріальне становище ОСОБА_7, обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється, його ролі, застава у розмірі 5 000 000 грн є достатньою для забезпечення виконання підозрюваною процесуальних обов`язків. Колегія суддів відхиляє доводи захисника про те, що слідчим суддею при визначенні більшого аніж встановлено законом розміру застави враховано лише майновий стан підозрюваного (ймовірний неофіційний дохід), адже з оскаржуваного рішення таке не вбачаєтеся. Так, визначаючи розмір застави більший ніж передбачено п. 2 ч. 4 ст. 182 КПК України, слідчий суддя з метою забезпечення дотримання підозрюваним процесуальних обов`язків, окрім обґрунтованості підозри та встановлених ризиків, врахував тяжкість злочинів, у яких підозрюється ОСОБА_7, обставини кримінальних правопорушень, індивідуальні особливості підозрюваного та його імовірну роль у їх вчиненні. Слідчим суддею вірно враховано ймовірний неофіційних дохід ОСОБА_7 при оцінці помірності застави, зокрема, визнавши з огляду на це запропонований прокурором розмір застави 10 001 484 грн невиправданим та таким, що не підлягає застосуванню.

Варто зауважити, що згідно ч. 2 ст. 182 КПК України застава може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).

На переконання колегії суддів, з огляду на категорію злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7, відповідальність за який передбачена у вигляді позбавлення волі строком від 7 до 12 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна, враховуючи те, що розмір матеріальної шкоди становить 291 122 287 грн, а також те, що з метою ухилення від кримінальної відповідальності підозрюваний має реальну можливість змінити місце свого перебування, незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, знищити документи та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, менший розмір застави не зможе забезпечити здійснення контролю за поведінкою підозрюваного та виконання ним процесуальних обов`язків.

В апеляційних скаргах містяться також інші доводи, які не мають істотного значення, адже не спростовують обґрунтованого висновку суду щодо застосованого запобіжного заходу. Відтак, вони не потребують детального аналізу з точки зору викладення мотивів рішення суду апеляційної інстанції виходячи з усталеної практики ЄСПЛ. Так, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Ruiz Torija v. Spain від 09.12.1994, № 303-A, § 29; рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява № 4909/04, § 58).

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана ухвала є законною, достатньо мотивованою та обґрунтованою, зроблені висновки відповідають встановленим фактичним обставинам, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 131, 176, 177, 178, 182, 183, 194, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 29.04.2024 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3