Документ № 119266114

Справа № 991/3713/24

Провадження №11-сс/991/354/24

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2024 року м. Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1,

суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4,

прокурора ОСОБА_5,

захисника ОСОБА_6,

підозрюваного ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 02.05.2024 про застосування запобіжного заходу у виді застави в межах кримінального провадження №52019000000000585 від 15.07.2019,

УСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 02.05.2024 клопотання детектива НАБУ ОСОБА_8 про застосування запобіжного заходу у виді застави щодо підозрюваного ОСОБА_7 задоволено частково. Застосовано запобіжний захід у виді застави у розмірі 1 700 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 5 147 600 грн, з покладенням на підозрюваного процесуальних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України. Приймаючи дане рішення слідчий суддя виходив з обґрунтованості підозри, наявності ризиків, передбачених п. 1-4 ч. 1 ст. 177 КПК України, та неможливості застосувати більш м`який запобіжний захід ніж застава у вказаному вище розмірі.

Не погодившись з таким судовим рішенням, вважаючи його незаконним, необґрунтованим, невмотивованим, прийнятим з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а висновки суду такими, що не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, захисник ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати; постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання детектива НАБУ в повному обсязі.

На думку захисника, висновки слідчого судді про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_7 у вчиненні саме ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст.191 КК України та ч.3 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч.5 ст. 191 КК України не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду. Зокрема, в повідомленні про підозру не зазначено викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, у т.ч. часу, місця його вчинення, та інших елементів складу злочину, а сам зміст підозри не підтверджений жодними доказами. Більше того, з наданих матеріалів, на думку захисника, в діях ОСОБА_7 відсутні ознаки будь-якого злочину. Стверджує, що більшість доказів, зазначених в клопотанні та на які послався слідчий суддя, взагалі не містять жодних посилань на ОСОБА_7 .

Захисник вважає, що в судовому засіданні прокурором не доведено належним чином факт існування обставин, які вказують на існування ризиків, а судом проігноровано відповідні заперечення сторони захисту. Заперечуючи ризик переховування від органів досудового розслідування та суду, захисник зазначає, що висновок слідчого судді про врахування тяжкості покарання, що загрожує підозрюваному у разі доведення його вини, суперечить правовій позиції ЄСПЛ. Вважає, що наявність у ОСОБА_7 двох паспортів громадянина України для виїзду за кордон не може свідчити про наявність даного ризику. Разом з тим, на виконання ухвали ВАКС від 02.05.2024 підозрюваний здав вищевказані паспорти на зберігання до ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області. Окрім цього, має міцні соціальні зв`язки (одружений, має малолітню дитину на утриманні), постійне місце проживання та роботи. Зазначає й про належну процесуальну поведінку підозрюваного, а саме знаючи про наявність кримінального провадження протягом 5 років з моменту описаних у клопотанні подій ОСОБА_7 не вчиняв жодних дій по переховуванню, з`являвся на виклики до органу досудового розслідування та суду, а відтак наміру втечі немає.

На думку захисника, ризик знищення документів втратив свою актуальність у зв`язку із зібраною протягом 5 років органом досудового розслідування необхідною інформацією. Крім того, в клопотанні відсутні відомості про докази, місце їхнього зберігання та яким чином підозрюваний може їх знищити чи приховати.

Захисник не погоджується з висновком слідчого судді про існування ризику незаконного впливу на свідків та інших учасників даного кримінального провадження. Стверджує, що в органу досудового розслідування відсутні докази, які підтверджують вплив або спроби впливу підозрюваного на будь-яких свідків. Відсутні й заяви чи повідомлення у порядку ст. 214 КПК України про здійснення незаконного впливу на учасників кримінального провадження підозрюваним.

Не доведеним стороною обвинувачення є й ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Зокрема, в оскаржуваній ухвалі не наведено жодного доказу фактів перешкоджання ОСОБА_7 кримінальному провадженню іншим чином. Обґрунтування стосовно витоку інформації є безпідставним, адже, на думку захисника, взагалі не стосується підозрюваного.

Оскаржувана ухвала не містить об`єктивних доводів незастосування більш м`яких запобіжних заходів. Слідчим суддею не було встановлено обставин, які б свідчили про наявність виключних випадків для застосування застави в значно більшому розмірі, ніж передбачено законом.

У зв`язку з невірною оцінкою майнового стану підозрюваного, захисник вважає, що обраний слідчим суддею розмір застави є непомірним для ОСОБА_7 та унеможливлює її внесення підозрюваним в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, думку підозрюваного та захисника, які підтримали апеляційну скаргу та просили задовольнити її повністю, прокурора, який заперечував проти задоволення та просив зашити оскаржувану ухвалу без змін, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

23.04.2024 детективом НАБУ ОСОБА_8 за погодженням із прокурором САП ОСОБА_9 складено повідомлення про підозру ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 191 КК України, яке того ж дня вручено останньому.

Згідно повідомлення про підозру, ОСОБА_7 за попередньою змовою з ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, у період з 02.03.2017 по 09.02.2021 вчинив пособництво у заволодінні в інтересах ТОВ «АФ «Довіра 2008» 1250 земельними ділянками загальною площею 2499,1387 гa, розміщеними на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області, сформованими за рахунок землі, яка перебувала у постійному користуванні ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія», ринкова вартість яких на момент переходу у приватну власність становила 291 122 287 грн., чим завдано збитків державі в особі ГУ ДГК у Сумській області на цю суму.

Також, ОСОБА_7 за попередньою змовою з ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_22, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, у період з 02.03.2017 по 09.02.2021 вчинив пособництво у незакінченому замаху на заволодіння в інтересах «АФ «Довіра 2008» 291 земельною ділянкою загальною площею 3218,9192 га, розміщеними на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області, сформованими за рахунок землі, яка перебувала у постійному користуванні ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія», ринкова вартість яких на момент формування становила 190 341 832 грн.

Зокрема, за версією органу досудового розслідування ОСОБА_7 як пособник: усував перешкоди у вчиненні злочину шляхом ведення обліку заздалегідь підшуканих громадян України, які отримали у власність земельні ділянки за рахунок земель ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія»; надавав вказівки землевпорядній організація, яка виготовить проєкти землеустрою про відведення земельних ділянок у приватну власність заздалегідь підшуканих громадян України відповідно до ст. 50 Закон України «Про землеустрій», про умовний розподіл земельних ділянок, внесених до переліку на продаж права оренди на земельних торгах (аукціоні); усував перешкоди у вчиненні злочину шляхом отримання від вищевказаних громадян України довіреності на представлення їхніх інтересів при оформленні права власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія»; усував перешкоди у вчиненні злочину шляхом подачі від імені заздалегідь підшуканих громадян України клопотання до ГУ ДГК у Сумській області про дозвіл на розробку, а також затвердження проєктів землеустрою щодо відведення у приватну власність земельних ділянок, сформованих за рахунок земель ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія»; усував перешкоди у вчиненні злочину шляхом отримання від імені заздалегідь підшуканих громадян України накази від ГУ ДГК у Сумській області про надання дозволу на розробку, а також затвердження проєктів землеустрою щодо відведення у приватну власність земельних ділянок, сформованих за рахунок земель ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія»; усував перешкоди у вчиненні злочину шляхом забезпечення державної реєстрації земельних ділянок, які відведені громадянам України в приватну власність за рахунок земель, що перебувають у постійному користуванні ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія»; забезпечував комунікацію з представниками юридичної особи приватного права в інтересах якої громадяни України, на яких оформлять право власності на земельну ділянку, укладуть відповідні договори оренди; виконував інші вказівки і доручення ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 з метою заволодіння землями ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія».

З огляду на тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення, детектив НАБУ звернувся з клопотанням про застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді застави у розмірі 20 002 968 грн, оскільки останній підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років, а також існують ризики, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати документи та інші речі, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на інших учасників у цьому провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України при вирішенні питання застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Даючи оцінку доводам захисника про необґрунтованість підозри, колегія суддів зазначає наступне. Підозра - це процесуальне рішення прокурора, слідчого (за погодженням з прокурором), яке ґрунтується на зібраних під час досудового розслідування доказах та в якому формується припущення про причетність конкретної особи до вчинення кримінального правопорушення, з повідомленням про це такій особі та роз`ясненням її прав та обов`язків відповідно до чинного законодавства. При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, однією з підстав є саме обґрунтованість підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, яка, власне, випливає зі змісту процесуального рішення повідомлення про підозру. Звертаючись до практики ЄСПЛ, зокрема, в рішеннях «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» (Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom), «Лабіта проти Італії» (Labita v. Italy), «Мюррей проти Сполученого Королівства» (Murray v. the United Kingdom), «Ільгар Маммадов проти Азейбарджану» (Ilgar Mammadov v. Azerbaijan), «Нечипорук і Йонкало проти України» (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine), зазначається, що наявність «обґрунтованої підозри» передбачає існування фактів та інформації, які могли б переконати об`єктивного спостерігача в тому, що ця особа могла вчинити злочин. Факти, які дають підставу для підозри, не мають бути такого ж рівня, як такі, що обґрунтовують засудження особи, тобто мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

З огляду на те, що кримінальне провадження перебуває на стадії досудового розслідування, слідчий суддя лише на підставі розумної та об`єктивної оцінки отриманих доказів визначає чи виправдовують вони в своїй сукупності факт проведення досудового розслідування та чи дозволяють встановити причетність особи до вчинення кримінального правопорушення, яка є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.

На підтвердження цього слідчим суддею досліджено матеріли, долучені детективом до клопотання про застосування запобіжного заходу (т. 6, а.с. 87-89), які в своїй сукупності дають підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри про причетність ОСОБА_7 до кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 191 КК України. Так, згідно підозри заволодіння особливо цінними землями державних підприємств відбувалось в три етапи. Зокрема, перший етап передбачав створення видимості того, що ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія» без належних правових підстав використовують землі на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області. У період з 06.03.2017 по 16.06.2017 під час реалізації першого етапу плану вчинення злочину співорганізатори забезпечили приховання частини документів, на підставі яких у ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія» виникло право користування на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області. Другий етап передбачав недопущення отримання сторонніми особами у власність чи користування земельних ділянок за рахунок землі ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія». Згідно третього етапу мало відбутись заволодіння землею ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія» шляхом передачі заздалегідь підшуканим громадянам України у приватну власність земельних ділянок, які сформовані за рахунок земель державних підприємств. Співорганізатори вирішили, що майбутнім власникам висуватиметься умова оформлення права власності на земельну ділянку: підписати наперед договір про оренду такої ділянки в інтересах підконтрольного ОСОБА_25 ТОВ «АФ Довіра 2008». Як наслідок у період з 02.03.2017 по 09.02.2021 співучасникам кримінального правопорушення вдалося заволодіти 1250 земельними ділянками загальною площею 2493,1387 га.

Слідчим суддею досліджено та оцінено докази, якими підтверджується правомірність користування землею ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія» на території Пехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області, яка за допомогою підставних осіб перейшла у фактичне користування ТОВ «АФ Довіра 2008», зокрема :

- державний акт на вічне користування землею колгоспами №545709;

- державні земельні книги реєстрації землі за 1950-1970 роки;

- акт інвентаризації землекористування ДП «ДГ «Іскра» від 21.12.2011, згідно якого у простійному користуванні державного підприємства перебуває 3111,5749 га землі на території Перехрестівської та Пустовійтівської сільських рад Роменського району Сумської області;

- акт інвентаризації землекористування ДП «ДГ «АФ Надія» від 06.12.2011, згідно якого у постійному користуванні державного підприємства перебуває 3944,2297 га землі на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області;

- листи ГУ ДГК в Сумській області від 28.07.2016 та 05.04.2017, згідно з якими Головним управлінням відмовлено ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія» в дозволі на розробку проекту землеустрою на відведення землі площею 3520,1 га на території Перехрествської сільської ради з підстав того, що вона вже знаходиться в постійному користуванні ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія»;

- лист директора ТОВ «Спектор Агро+» ОСОБА_14 про включення земельних ділянок ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія» до переліку для продажу права оренди на земельних торгах;

- протокол огляду інформації, вилученої під час обшуку житла ОСОБА_14 від 18.04.2024, відповідно до якого ОСОБА_14 та ОСОБА_26 здійснюють умовний розподіл земель ДП «ДГ «АФ Надія» та ДП «ДГ «Іскра» на масиви, які в майбутньому будуть передаватися в оренду ТОВ «АФ Довіра 2008» через використання механізму безоплатної приватизації;

- наказ ГУ ДГК в Сумській області від 09.08.2017 №432 про включення земель ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія» до переліку для продажу права оренди на земельних торгах. При цьому не маючи на меті фактичне їх проведення, а лише з метою унеможливити їх передачу стороннім особам у користування чи власність.

- протокол допиту свідка ОСОБА_27 від 24.09.2019 з додатками, який повідомив, що цікавився можливістю отримання землі на території Перехрестівської сільської ради, в ході чого дізнався про умову отримання ділянки - підписання наперед договору про її оренду на користь ТОВ «АФ «Довіра 2008»;

- протокол огляду реєстраційних справ від 18.04.2024, згідно з яким договори оренди деяких земельних ділянок з ТОВ «АФ «Довіра 2008» укладались раніше ніж здійснювалась первинна реєстрація права власності на земельну ділянку;

- протокол допиту свідка ОСОБА_28 (учасник АТО/ООС) від 23.02.2024, який повідомив, що весь процес відведення землі забезпечувало ТОВ «АФ «Довіра 2008», а власник зобов`язувався передати цьому товариству землю в оренду;

- протокол огляду від 18.04.2024, згідно якого ТОВ «АФ «Довіра 2008» сплачувала за послуги з реєстрації права власності на земельні ділянки, представництво здійснювали ОСОБА_16 та ОСОБА_7 за довіреністю;

- протокол огляду від 12.04.2024, який, серед іншого, містить реквізити наказів ГУ ДГК в Сумській області на підставі яких із державної власності вибули земельні ділянки ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія»;

- висновки судових земельно-технічних експертиз, звіти ДНВП «Картографія» про накладення земельних ділянок, які відведені в інтересах ТОВ «АФ Довіра 2008», на межі землекористування ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія».

Окрім цього про участь ОСОБА_7 у вчиненому кримінальному правопорушенні свідчать досліджені докази, а саме:

-протокол огляду від 18.04.2024 (т. 3 арк. 1-102), згідно з яким встановлено, що представництво інтересів громадян при відведенні у їх власність земельних ділянок, сформованих за рахунок землі, що перебувала у постійному користуванні ДП ДГ «Іскра» та ДП ДГ «АФ «Надія», здійснювали ОСОБА_16 та ОСОБА_7 за довіреністю, а послуги з реєстрації права власності оплачені ТОВ «АФ Довіра 2008»;

-відомості ДП «ЦЕНТР ДЕРЖАВНОГО ЗЕМЕЛЬНОГО КАДАСТРУ» від 12.08.2022 № 3/1104, згідно з якими вбачається наявність достатніх підстав вважати, що ОСОБА_7 отримував інформацію про земельні ділянки з кадастровими номерами зареєстрованими за ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія» (т. 5 арк. 21-22);

-протокол огляду мобільного телефону ОСОБА_29 від 30.11.2020, згідно з яким вбачається наявність достатніх підстав вважати, що ОСОБА_7 надає вказівки директору ПП «Ромни-Проект» щодо розподілу земельних ділянок (т. 5 арк. 28-36);

-протокол за результатами проведення НСРД щодо ОСОБА_7 від 16.12.2019, в ході якого вбачається спілкування ОСОБА_7 з ОСОБА_26 та ОСОБА_30 про облік підписаних договорів з учасниками АТО/ООС по Сумам і вирішуються організаційні питання (т. 5 арк. 55-58);

-протокол за результатами проведення НСРД щодо ОСОБА_26 від 17.01.2020, від 21.02.2020, де вбачається спілкування останнього з ОСОБА_7, ОСОБА_31, які узгоджують організаційні питання підписання договорів оренди на ТОВ «АФ Довіра 2008», необхідні пакети документів, пересилають їх між собою, а також мова щодо осіб, на яких оформлюється земля Перехрестівської сільської ради за їх представництва; а також інші матеріали, долучені до клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу, у своїй сукупності

Колегія суддів вважає неспроможними доводи сторони захисту щодо необґрунтованості підозри у зв`язку з відсутністю доказів вчиненого злочину, передбаченого ст. 191 КК України, з огляду на звичайні правочини отримання земельних ділянок фізичними особами, громадянами України, а також у зв`язку з відсутністю в ДП ДГ «Іскра» та ДП ДГ «АФ «Надія» права постійного користування на відповідні землі. Дійсно, законодавством України, чинним як на момент вчиненого злочину, так і станом на період розгляду апеляційної скарги судом, передбачається можливість для даної категорії осіб в порядку безоплатної приватизації отримувати земельні ділянки із земель державної і комунальної власності. Однак, така можливість існує лише за наявності умови, передбаченої ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України, а саме після припинення в порядку, визначеному законом, права власності чи користування ними, у разі якщо такі земельні ділянки перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб. Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про наявність права постійного користування землями, на які накладаються передані у приватну власність земельні ділянки, у ДП ДГ «Іскра» та ДП ДГ «АФ «Надія» та які у період розслідуванихподій не припиняли його. Колегія суддів погоджується з таким висновком та зазначає наступне. Відповідно до наукового експертного висновку (т.3 а.с. 178-195), право користування на землі площею 2377,4 га згідно чинного на момент набуття такого права законодавства УРСР закріплено за сільськогосподарською артіллю ім.Сталіна, яке згодом було перейменовано в колгосп «Іскра» (1959-1960 рр.), а саме Державним актом від 22.02.1953 №545709 із відображенням у ньому опису меж, плану земель, переданих у користування, з відповідними доповненнями до такого Державного акту, які у т.ч. датовані 1979 та 1980 роками, про що також зазначено в Державній книзі реєстрації землекористувань з 1956 по 1970 рр. В результаті складання Технічної документації із землеустрою по інвентаризації земель та складанню документів, що посвідчують право на земельні ділянки ДП ДГ «Іскра», було сформовано та зареєстровано в Державному земельному кадастрі земельні ділянки за ДП ДГ «Іскра» загальною площею 3097,9570 га. Пунктом 5 Постанови Верховної ради УРСР «Про порядок ведення в дію Земельного кодексу УРСР» від 18.12.1990 визначено, що громадяни, підприємства, установи, організації, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення в дію Кодексу, зберігають свої права на користування до оформлення ними у встановленому порядку права власності на землю або землекористування. При цьому положення п. 6 постанови Верховної Ради УРСР «Про земельну реформу» від 18.12.1990, п. 6 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу в частині втрати громадянами, підприємствами, установами і організаціями після закінчення строку оформлення права власності або права користування землею раніше наданого їм права користування земельною ділянкою рішенням Конституційного суду України від 22.09.2005 №5-рп/2005 (справа №1-17/2005) визнано неконституційними, з огляду на що доводи захисту про відсутність права користування землями у ДП ДГ «Іскра» колегія вважає необґрунтованими.

Щодо земель ДП ДГ «АФ Надія» то, як вбачається з наукового експертного висновку (т.4, а.с. 1-20), у зв`язку з об`єднанням радгоспу ім. Леніна з колгоспом ім. Калініна згідно Звіту про розподіл земель по угіддям та землекористувачам по Сумській області, станом на 01.11.1957 року, площа радгоспу в межах Роменського району становила 5958 га, право постійного користування зареєстроване в Державній книзі реєстрації землекористувань Роменського району за 1956-1963 роки на підставі рішення Роменського райвиконкому від 15.11.1957. Згодом, за рахунок зміни складу земельних угідь площа землі радгоспу ім. Леніна змінювалась, востаннє, згідно матеріалів розукрупнення станом на 01.10.1984, площа землекористування радгоспу ім. Леніна склала 4904 га, з яких 4367 га сільськогосподарських угідь (у т.ч. 3916 га ріллі). Відтак, з огляду на положення п.6 постанови Верховної Ради УРСР «Про земельну реформу» від 18.12.1990 та п. 6 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу та рішення Конституційного суду України від 22.09.2005 №5-рп/2005 (справа №1-17/2005) радгосп ім. Леніна зберігав за собою право користування вищевказаними землями. Розпорядженням голови Роменської районної державної адміністрації №119 від 28.03.2001 передбачена перереєстрація ДП ДГ ім. Леніна Сумської сільськогосподарської дослідної станції на ДП ДГ «АФ Надія», що підтверджується Наказом УААН №16 від 21.02.2001. В результаті складання Технічної документації із землеустрою по інвентаризації земель та складанню документів, що посвідчують право на земельні ділянки ДП ДГ «АФ Надія», було сформовано та зареєстровано в Державному земельному кадастрі земельні ділянки за ДП ДГ «АФ Надія» загальною площею 3943,4910 га.

З огляду на зазначені обставини, ДП ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія» на праві користування з 1950-х років за їх різних реорганізаційних форм шляхом об`єднання/роз`єднання належали на законних підставах відповідні землі Перехрестівської сільської ради, розміри яких також змінювались з огляду на реорганізаційні процеси. Окрім цього, ГУ Держгеокадастру в Сумській області листами від 28.07.2016 та від 05.04.2017, відмовляючи ДП ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія» в дозволі на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в постійне користування для дослідних і навчальних цілей за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області, пославшись на ч. 5 ст. 116 та ст. 141 Земельного кодексу України, підтвердило право постійного користування на них у вказаних державних підприємств, яке було чинним та не припиненим станом на період звернення. Відтак, з огляду на зазначене, підшукані особи - учасники АТО/ООС не мали права на безоплатне отримання саме тих земельних ділянок, оформленням яких займався, серед інших, ОСОБА_7, так як вони належали на праві постійного користування ДП ДГ «АФ Надія» та ДП ДГ «Іскра», та яке згідно наданих прокурором матеріалів не було припиненим чи скасованим на момент їх отримання учасниками АТО/ООС.

З огляду на викладене, на переконання колегії, наявні матеріали провадження вказують як на правомірність землекористування ДП ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія», так і достатність підстав вважати, що співучасники інкримінованого злочину, зокрема, ОСОБА_7 у співучасті з іншими особами усував перешкоди у вчиненні злочину шляхом ведення обліку заздалегідь підшуканих громадян України, які отримали у власність земельні ділянки за рахунок земель ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія». Надавав вказівки землевпорядній організація, яка виготовить проєкти землеустрою про відведення земельних ділянок у приватну власність заздалегідь підшуканих громадян України. Крім того, усував перешкоди у вчиненні злочину шляхом отримання від вищевказаних громадян України довіреності на представлення їхніх інтересів при оформленні права власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія», подавав від їх імені клопотання до ГУ ДГК у Сумській області про дозвіл на розробку, а також на затвердження проєктів землеустрою щодо відведення у приватну власність відповідних земельних ділянок державних підприємств та забезпечував їх державну реєстрацію, виконував інші вказівки і доручення ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 з метою заволодіння землями ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія».

Отже, з огляду на вищезазначені матеріали, а також з урахуванням інших доказів, долучених стороною обвинувачення до клопотання про застосування запобіжного заходу, колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду погоджується з висновками слідчого судді щодо обґрунтованості підозри, вважає достатніми докази можливої причетності ОСОБА_7 до вчинення вищезазначеного кримінального правопорушення, а також зазначає, що виходячи зі стандарту доказування на стадії досудового розслідування, колегія не вбачає очевидних ознак неправильної кваліфікації.

Колегія суддів відхиляє доводи захисника про відсутність належних та допустимих доказів, які б свідчили про злочинну змову ОСОБА_7 з іншими особами та здійснення пособництва з ними з огляду на таке. На стадії досудового розслідування визнання доказів слідчим суддею, судом недопустимими можливо лише у випадках, коли такі докази отримані внаслідок істотного та очевидного порушення прав та свобод людини. При цьому їх недопустимість обумовлена такими обставинами, які у будь-якому випадку не можуть бути усунуті в ході подальшого розслідування чи судового розгляду або шляхом надання додаткових матеріалів, які вже є у розпорядженні сторони кримінального провадження. Тобто, висновок про недопустимість відповідного доказу є категоричним навіть із врахуванням відповідних особливостей стадії досудового розслідування. Суд на цій стадії може визнати недопустимими лише очевидно недопустимі докази, порушення збирання яких не може бути спростоване будь-якими іншими матеріалами. Доводи адвоката ОСОБА_6 не свідчать про очевидну і категоричну недопустимість доказів, якими обґрунтовується підозра ОСОБА_7, а остаточна оцінка зібраним у кримінальному провадженні доказам і, за наявності правових підстав, визнання їх недопустимими може бути здійснено під час розгляду кримінального провадження по суті.

Відповідно до ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.

Згідно ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Як вбачається з оскаржуваної ухвали, частково задовольняючи клопотання детектива НАБУ, обираючи запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 5 147 600 грн, слідчий суддя виходив з обґрунтованості підозри, наявності підтверджених ризиків, передбачених п. 1-4 ч. 1 ст. 177 КПК України, характеру та обставин кримінального правопорушення, ролі підозрюваного, майнового стану підозрюваного, а також положень ст.178 та ст.194 КПК України.

Колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов вірного висновку про доведеність прокурором заявлених в клопотанні ризиків. Ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтовано ймовірної можливості здійснити підозрюваним зазначені дії. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому. Слідчий суддя дійшов вірного висновку про те, що ризик переховування від суду наразі обумовлений, серед іншого, можливим притягненням до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю можливого покарання. Злочин, у якому підозрюється ОСОБА_7, передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна. Тяжкість ймовірного покарання значно підвищує ймовірність ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду. У рішенні ЄСПЛ по справі «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») №31315/96 від 25.04.2000 зазначено, що при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання.

Колегія суддів враховує доводи сторони захисту про те, що тяжкість можливого покарання не може бути визначальним фактором при оцінці ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст.177 КПК України. Однак, на переконання колегії суддів, даний факт у сукупності з відомостями, що характеризують особу підозрюваного може слугувати підставою для переховування від суду.

Окрім цього, підозрюваний володіє паспортами громадянина України для виїзду за кордон. Хоч зазначена обставини сама по собі не є підставою для висновку про наявність ризику переховування, але вона враховуються в сукупності з іншими даними при оцінці встановлення такого.

Колегія суддів вважає неспроможними доводи сторони захисту щодо унеможливлення перетину ОСОБА_7 державного кордону шляхом здачі на зберігання паспортів для виїзду за кордон, адже вони стосуються виключно перетину кордону законним шляхом. Більше того, ризик переховування від органів досудового розслідування та суду стосується не ухилення підозрюваного лише за кордоном, а розповсюджується й на переховування в межах України, з огляду на що здача на зберігання паспортів громадянина України для виїзду за кордон не виключає такого ризику.

Слідчий суддя, з огляду на спосіб вчинення розслідуваного злочину зокрема, приховання та/або знищення документів на посвідчення права постійного користування ДП «ДГ «Іскра», накази ГУ ДГК в Сумській обл., вірно встановив й наявність ризику знищити документи та інші речі, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Колегія суддів вважає неспроможними доводи захисника про те, що протягом 5 років досудового розслідування вже зібрані та вилучені всі можливі документи та речі, які можуть стосуватись обставин у даному кримінальному провадженні, а відтак це нівелює існування встановленого ризику. В даному кримінальному провадження наразі ще триває досудове розслідування, встановлюються обставини та коло причетних до них осіб, в тому числі перевіряється причетність до таких подій і підозрюваного ОСОБА_7, формується доказова база, здійснюються слідчі дії, а тому відповідні доводи про відсутність будь-яких інших відомостей чи речей, що становлять інтерес для слідства і які можуть бути знищені чи приховані, є передчасними.

Колегія суддів вважає вірною оцінку слідчого судді ризику незаконного впливу на свідків та інших учасників у цьому кримінальному провадженні. Даний ризик зумовлений, серед іншого тим, що використовуючи залежність власників земельних ділянок, сформованих за рахунок земель ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія», від договірних відносин з ТОВ «АФ Довіра 2008» по оренді землі, маючи в розпорядженні їх персональні дані та засоби для зв`язку, ОСОБА_7 може незаконно впливати на них. Доводи захисника про відсутність заяв чи повідомлень щодо здійснення незаконного впливу колегія вважає неспроможними, оскільки вони не спростовують висновків суду в цій частині.

Колегія суддів вважає вірною оцінку слідчого судді ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Так, витік інформації щодо дозволів на проведення обшуку ряду житлових та офісних приміщень, пов`язаних з ОСОБА_10 та його довіреними особами, серед інших, ОСОБА_7, що дав змогу іншим учасникам кримінального провадження, зокрема ОСОБА_32, знищити/спотворити/приховати відомості, які становлять інтерес слідства для встановлення обставин вчиненого злочину є вагомим та беззаперечним доказом наявності відповідного ризику. Колегія суддів погоджується з доводами захисту про не доведення матеріалами справи, що такий витік інформації було вчинено саме ОСОБА_7 . Однак, з огляду на те, що ця інформація призвела до вчинення дій на користь підозрюваного по прихованню важливих для слідства речей та відомостей стосовно вчиненого кримінального правопорушення, а також з огляду на роль ОСОБА_7 в даній справі, є підстави вважати, що відповідні дії вчинялись підпорядкованими особами ОСОБА_10 за його ініціативи.

Відповідно до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1)вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого, винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

З урахуванням того, що злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 належить до категорії особливо тяжких злочинів, відповідальність за який передбачена у вигляді позбавлення волі строком від 7 до 12 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна, на користь причетності підозрюваного до інкримінованого злочину свідчить низка доказів документального характеру (письмові документи, матеріали НСРД, експертні висновки), покази свідків, враховуючи те, що вартість вилучених з державної власності земель становить 291 122 287 грн, а також те, що з метою ухилення від кримінальної відповідальності підозрюваний має реальну можливість змінити місце свого перебування, незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, знищити документи та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, колегія суддів цілком погоджується із висновками слідчого судді, що застосування більш м`якого запобіжного заходу не зможе забезпечити здійснення контролю за поведінкою підозрюваного та виконання ним процесуальних обов`язків.

Розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та встановлених ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього (ч. 4 ст. 182 КПК України).

Відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні особливо тяжкого злочину, визначається у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, вона може бути призначена у розмірі, який перевищує триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч. 5 ст. 182 КПК України).

Розмір застави повинен визначатися виходячи з особи підозрюваного, його майнового стану і його відносин з особами, які надають забезпечення, іншими словами, враховувати той факт, чи буде втрата забезпечення достатнім стримуючим фактором для підозрюваного щоб не здійснити втечу.

Згідно усталеної практики ЄСПЛ розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити в особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини в кримінальному провадженні.

З оскаржуваного рішення вбачається, слідчим суддею при визначенні розміру застави враховано дані про особу підозрюваного ОСОБА_7, сімейний та майновий стан, інші характеризуючи відомості, надані сторонами, обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється, а також те, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке віднесено до категорії особливо тяжких.

Так, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_7 у період з 2020-2023 років податковими агентами нараховано дохід у сумі 130 850 грн., за 2024 рік - 17 761, 43 (без утримання податків). Крім того, ОСОБА_7 на праві приватної власності належить: земельна ділянка площею 1,0001 га кадастровий номер 3221485801:01:021:0026; земельна ділянка площею 2,4146 га кадастровий номер 3221485800:04:001:0056; земельна ділянка площею 2,4146 га кадастровий номер 3221485800:04:001:0055; автомобіль SKODA OCTAVIA, номерний знак НОМЕР_1, рік випуску 2012. Окрім цього, дружині підозрюваного - ОСОБА_33 на праві власності належить 1/5 квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Разом з цим існують достатні підстави вважати, що внаслідок вчинення кримінального правопорушення співучасниками злочину, пособником у вчиненні якого був ОСОБА_7, завдано збитків державі в особі ГУ ДГК в Сумській області у розмірі 291 122 287 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, що з огляду на матеріальне становище ОСОБА_7, обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється, його ролі, застава у розмірі 5 147 600 грн є достатньою для забезпечення виконання підозрюваною процесуальних обов`язків і не є завідомо непомірною для нього.

Варто зауважити, що згідно ч. 2 ст. 182 КПК України застава може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).

На переконання колегії суддів, з огляду на категорію злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7, відповідальність за який передбачена у вигляді позбавлення волі строком від 7 до 12 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна, враховуючи те, що розмір матеріальної шкоди становить 291 122 287 грн, а також те, що з метою ухилення від кримінальної відповідальності підозрюваний має реальну можливість змінити місце свого перебування, незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, знищити документи та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, менший розмір застави не зможе забезпечити здійснення контролю за поведінкою підозрюваного та виконання ним процесуальних обов`язків.

В апеляційні скарзі містяться також інші доводи, які не мають істотного значення, адже не спростовують обґрунтованого висновку суду щодо застосованого запобіжного заходу. Відтак, вони не потребують детального аналізу з точки зору викладення мотивів рішення суду апеляційної інстанції виходячи з усталеної практики ЄСПЛ. Так, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Ruiz Torija v. Spain від 09.12.1994, № 303-A, § 29; рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява № 4909/04, § 58).

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана ухвала є законною, достатньо мотивованою та обґрунтованою, зроблені висновки відповідають встановленим фактичним обставинам, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 131, 176, 177, 178, 182, 183, 194, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 02.05.2024 про застосування запобіжного заходу у виді застави щодо ОСОБА_7 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3