- Головуюча суддя (ВАКС): Задорожна Л.І.
Справа № 991/4296/24
Провадження № 1-кс/991/4334/24
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 травня 2024 року м. Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2,
учасників кримінального провадження:
з боку обвинувачення: старшого детектива Національного бюро ОСОБА_3,
володільця майна ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції з власних технічних засобів),
під час розгляду у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 про арешт майна від 17.05.2024 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52023000000000211 від 09.05.2023,
установив:
20.05.2024 до слідчого судді Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 про арешт майна від 17.05.2024, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52023000000000211 від 09.05.2023, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 332, ч. 2 ст. 376-1, ч. 3 ст. 369, ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 368 КК України.
І. Суть клопотання
Детективами Національного антикорупційного бюро України перевіряється інформація, яка свідчить про те, що судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, за попередньою змовою групою осіб з працівниками апарату цього суду, адвокатом ОСОБА_9 та його помічником ОСОБА_4, за неправомірну вигоду сприяють військовозобов`язаним ухиленню від мобілізації, переправленню осіб через державний кордон України, шляхом ухвалення судових рішень з ознаками фіктивності, у т.ч. шляхом незаконного втручання в роботу автоматизованих систем в органах та установах системи правосуддя.
Відповідно до абз. 5 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, жінки та чоловіки, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років. Ураховуючи вказану вище норму, маючи відповідне рішення суду, особа не підлягає мобілізації та має право безперешкодного проїзду через державний кордон України.
Детективами Національного бюро встановлено системність та масовість ухвалення судових рішень суддями Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області щодо виховання дитини (дітей) віком до 18 років військовозобов`язаними чоловіками, у формі визначення місця проживання дитини разом з батьком, відібрання неповнолітньої дитини у матері для проживання неповнолітньої дитини з батьком, у зв`язку з фактом самостійного виховання дитини батьком без участі матері з розірванням шлюбу або без такого. У всіх випадках рішення ухвалюються без позбавлення матері батьківських прав.
Органом досудового розслідування отримано відомості за період з 18.04.2022 по 10.12.2023, із яких вбачається, що трьома суддями Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ухвалено 592 рішення щодо самостійного виховання батьком неповнолітньої дитини із ймовірними порушеннями територіальної підсудності та норм матеріального, процесуального права.
Позивачами у вказаній категорії справ виступають виключно чоловіки призовного віку, що може свідчити про корисливі мотиви отримання таких рішень, пов`язані з відстрочкою від мобілізації.
Позовні заяви розподілялися між суддями Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області, шляхом внесення недостовірних даних в автоматизовану судову систему.
Оплата неправомірної вигоди, ймовірно, здійснювалася на особисту банківську картку адвоката ОСОБА_9 . За версією сторони обвинувачення, адвокат надавав частину таких коштів працівникам апарату суду для здійснення необхідного автоматизованого розподілу справ на конкретного суддю, а суддям для ухвалення позитивного рішення.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 13.05.2024 у справі № 991/4009/24 було надано дозвіл на проведення обшуку квартири АДРЕСА_1, за місцем проживання ОСОБА_4, з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінальних правопорушень, відшукання речей та документів.
16.05.2024 детективами Національного бюро проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_4, в ході якого вилучено: мобільний телефон iPhone 15 IMEI НОМЕР_1, IMEI2 НОМЕР_2, доступ до якого був обмежений їх власником та пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.
Відповідно до постанови старшого детектива ОСОБА_10 від 16.05.2024, зазначений мобільний телефон визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 52023000000000211.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, підставою для арешту вищезазначеного мобільного телефону, є наявність достатніх підстав вважати, що даний об`єкт містить доказове значення вчинення злочину та існує наявність ризику, що вказане майно може бути приховане, пошкоджене, зіпсоване або знищено.
Ураховуючи те, що існує необхідність у отриманні доступу до даних мобільного телефону, що можуть мати значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні, зазначений мобільний телефон разом з інформацією, що на ньому міститься, має бути наданий для проведення експертного дослідження.
Оскільки в органу досудового слідства існують підстави вважати, що зазначений мобільний телефон є доказом вчинення кримінальних правопорушень, під час досудового розслідування кримінального провадження необхідно забезпечити його збереження для проведення необхідних судових експертиз (комп`ютерної техніки і програмних продуктів, телекомунікаційних систем та засобів) та інших досліджень, слідчих (процесуальних) дій з використанням даного пристрою.
Отже, з метою збереження речового доказу, прокурор просить накласти арешт на мобільний телефон iPhone 15 IMEI НОМЕР_1, IMEI2 НОМЕР_2, вилучений у ході обшуку квартири, який полягає у тимчасовій забороні тимчасовій забороні користування, розпорядження та відчуження.
ІІ. Позиції учасників кримінального провадження
У судовому засіданні старший детектив Національного бюро ОСОБА_3, який діє на підставі доручення прокурора від 21.05.2024, клопотання підтримав у повному обсязі, просив накласти арешт на мобільний телефон з метою забезпечення збереження речових доказів та відомостей, які містяться на ньому. За версією органу досудового розслідування, ОСОБА_4 виконує роль пособника адвоката ОСОБА_9 у ймовірному вчиненні кримінальних правопорушень. Зокрема, ОСОБА_4 публікує оголошення про надання адвокатських послуг у соціальних мережах та підписує від імені позивачів різні документи, які подаються до суду. Також детективами Національного бюро отримані відомості, які можуть свідчити про знищення речових доказів ОСОБА_4, наприклад раніше під час проведення обшуку ОСОБА_4 виніс з приміщення адвоката ОСОБА_9 документи та засоби електронного зв`язку. Щодо обставин проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 старший детектив зазначив, що власник мобільного телефону намагався вжити заходів для приховування майна, зокрема сховав мобільний телефон до морозильної камери холодильника. Після виявлення телефону, володілець не надав пароль доступу до системи логічного захисту мобільного телефону, тому його було вилучено з метою проведення експертного дослідження, подолання системи логічного захисту та відновлення видалених файлів. Старший детектив просить звернути увагу на процесуальну поведінку власника майна при проведенні обшуку. Зазначає, що після віднайдення телефону його було надано ОСОБА_4 для здійснення телефонного дзвінка, проте можливо у цей час володілець намагався видалити інформацію, яка має важливе значення для кримінального провадження. Додає, що на підставі службової записки Національного бюро, мобільний телефон було надано експерту для огляду, проте на момент розгляду клопотання (22.05.2024) відсутня інформація про завершення такого огляду.
Володілець майна ОСОБА_4 просив відмовити у задоволенні клопотання про арешт майна. Вважає, що відсутні підстави для накладення арешту, оскільки детективи мають доступ до інформації та можуть її скопіювати. Щодо обставин проведення обшуку зазначив, що він є помічником адвоката ОСОБА_9 на підставі трудового договору від 01.08.2023, тому на телефоні може міститись листування з його керівником, яке містить адвокатську таємницю, відповідно до ст. 22 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Зазначив, що під час проведення обшуку на мобільному телефоні був наявний пароль у вигляді «Face ID», проте у подальшому телефон оновив дані і після цього був відсутній пароль. Відтак, вважає, що після цих дій відпала потреба надавати пароль, якого не існувало на той час. Вказує, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо детектив не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, згідно з ч. 3 ст. 132 КПК України. На його думку, у сторони обвинувачення відсутні будь-які обґрунтовані факти, які підтверджують вчинення кримінальних правопорушень.
ІІІ. Встановлені обставини, мотиви та оцінка слідчого судді
Подане прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури клопотання підсудне Вищому антикорупційному суду відповідно до ст. 33-1, п. 1 ч. 5 ст. 216 КПК України.
У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, здійснюваного на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено (абз. 2 ч. 5 ст. 171 КПК України).
Зазначені вище вимоги прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури дотримані, 17.05.2024 клопотання про арешт майна направлено до Вищого антикорупційного суду засобами поштового зв`язку АТ «Укрпошта», в межах строку 48 годин після проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 .
У відповідності до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження.
Статтею 132 КПК України встановлені загальні правила застосування заходів забезпечення кримінального провадження, застосування яких не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:
- існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
- потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;
- може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове позбавлення за ухвалою слідчого судді права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно, зокрема, є доказом кримінального правопорушення.
Арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів та накладається на майно будь-якої фізичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу (ч. 2-3 ст. 170 КПК України).
Згідно з приписами ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений на рухоме чи нерухоме майно, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді визначено необхідність арешту майна.
Слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу (абз. 1 ч. 1 ст. 173 КПК України). До таких ризиків вказаний абзац відносить можливість приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна.
Також, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати, зокрема:
- правову підставу для арешту майна;
- можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні;
- розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;
- наслідки арешту майна, зокрема, для третіх осіб (ч. 2 ст. 173 КПК України).
Виходячи з положень Кримінального процесуального кодексу України, визначених підстав накладення арешту на майно, слідчий суддя дійшов таких висновків.
1) Існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину такої тяжкості, що дозволяє застосування арешту майна
Оскільки у цьому кримінальному провадженні жодній особі не повідомлено про підозру, відповідно до витягу з ЄРДР (сформованого 16.05.2024), під час розгляду клопотання слідчий суддя перевіряє достатність підстав вважати, що були вчинені кримінальні правопорушення.
Під час розгляду клопотання доведено наявність достатніх підстав вважати, що були вчинені кримінальні правопорушення, передбачені ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 332, ч. 2 ст. 376-1, ч. 3 ст. 369, ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 368 КК України, а саме: висловлення пропозиції про надання неправомірної вигоди та її отримання суддями Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 за попередньою змовою групою осіб з працівниками апарату вказаного суду, адвокатом ОСОБА_9 та його помічником ОСОБА_4, що призводить до ухилення від мобілізації, переправленню військовозобов`язаних осіб через державний кордон України, шляхом ухвалення судових рішень з ознаками фіктивності, в т.ч. шляхом незаконного втручання в роботу автоматизованих систем в органах та установах системи правосуддя.
Про вагомість зібраних доказів свідчать долучені до клопотання, в копіях: заяви від 05.05.2023 та 12.09.2023 про вчинення злочинів; рапорти від 05.05.2023, 12.09.2023, 06.02.2024; протоколи допитів свідків від 12.09.2023, 02.10.2023, 04.10.2023, 05.12.2023, 05.02.2024, 05.04.2024; протоколи огляду від 15.05.2023, 07.08.2023, 29.09.2023, 23.03.2024 з додатками; протоколи огляду речей і документів від 12.09.2023, 04.10.2023 з додатками; листи заступника начальника Головного управління Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України ОСОБА_11 щодо виконання доручення від 30.08.2023, 07.11.2023; листи Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби від 16.11.2023, 01.12.2023; лист начальника служби у справах дітей Білгород-Дністровської міської ради ОСОБА_12 від 18.04.2024 та інші матеріали.
Крім того, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 173 КПК України наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення має враховуватись слідчим суддею при вирішенні питання про арешт майна у випадках, передбачених п. 3-4 ч. 2 ст. 170 КПК України (з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання або відшкодування шкоди (цивільний позов)). У цій справі слідчий суддя вирішує питання арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
2) Правові підстави накладення арешту майна
Арешт майна, з метою забезпечення збереження речових доказів, накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи, за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу (ч. 3 ст. 170 КПК України).
За змістом ст. 98 КПК України речовими доказами, зокрема, є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення, а також документи, якщо вони містять зазначені вище ознаки.
Тимчасове вилучення у власника електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі. При цьому, забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту (абз. 2, 3 ч. 2 ст. 168 КПК України).
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 13.05.2024 надано дозвіл на проведення обшуку квартири АДРЕСА_1, за місцем проживання ОСОБА_4, з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінальних правопорушень, відшукання речей та документів, зокрема: мобільних телефонів ОСОБА_4 з наявним листуванням, відомостями щодо спілкування з адвокатом ОСОБА_9, а також іншої інформації, щодо організації переправлення осіб через державний кордон України, керівництво такими діями або сприяння (консультація) їх вчиненню та щодо інших обставин, які розслідуються у цьому кримінальному провадженні.
Відповідно до протоколу від 16.05.2024, під час проведення обшуку детективами Національного бюро виявлено та вилучено мобільний телефон iPhone 15 IMEI НОМЕР_1, IMEI2 НОМЕР_2, що належить ОСОБА_4 .
Зі змісту протоколу слідує, що на початку обшуку на прохання детективів видати речі, які зазначені в ухвалі про обшуку, ОСОБА_4 повідомив, що його мобільний телефон забрала дружина для підзарядження. Проте, після телефонного дзвінка детективів було встановлено, що мобільний телефон iPhone 15 IMEI НОМЕР_1, IMEI2 НОМЕР_2 знаходився у верхній морозильній камері холодильника. Під час огляду мобільного телефону встановлено, що доступ до його вмісту обмежено власником шляхом встановлення паролю, який ОСОБА_4 відмовився надавати добровільно. Ураховуючи вищевикладене, відповідно до ст. 168 КПК України, слідчим прийнято рішення про вилучення мобільного телефону, з метою проведення експертного дослідження, пов`язаного із подоланням системи логічного захисту.
16.05.2024 постановою старшого детектива Національного бюро ОСОБА_10 мобільний телефон, вилучений під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_4, визнаний речовим доказом у кримінальному провадженні № 52023000000000211 від 09.05.2023.
Оцінюючи вилучений під час обшуку мобільний телефон на предмет наявності у нього ознак речового доказу, слідчий суддя дійшов таких висновків.
Мобільний телефон iPhone 15 IMEI НОМЕР_1, IMEI2 НОМЕР_2, з огляду на обставини вчинення кримінальних правопорушень, може містити відомості, які в майбутньому можуть бути використані як доказ фактів чи обставин, що встановлюються у цьому кримінальному провадженні, та відповідають ознакам речового доказу.
Саме з метою отримання відомостей, які мають значення для цього кримінального провадження та ймовірно містяться у вилученому мобільному телефоні, відновлення ймовірно видаленої інформації, проведення відповідного експертного дослідження мобільний телефон, який належить ОСОБА_4, детективом Національного бюро вилучено.
Оскільки доступ до мобільного телефону обмежено власником, тому подолання системи логічного захисту, за таких обставин, можливо лише із залученням експерта.
Разом з тим, у вилученому технічному пристрої можуть міститись видалені відомості, відновити які можливо лише із залученням експерта. У такому випадку суттєвим для відновлення такої інформації є наявність самого пристрою, який буде становити предмет дослідження відповідного експерта, що узгоджується з положеннями п. 13.3 розділу ІІ Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5. З метою отримання відомостей, які мають значення для цього кримінального провадження та ймовірно містяться у вилученому мобільному телефоні, є необхідність у призначенні судової експертизи.
Аналізуючи викладені вище обставини, слідчий суддя вважає, що у даному випадку наявні достатні підстави вважати, що вилучений мобільний телефон відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, та існує можливість використання відомостей, які у них містяться, як доказ фактів чи обставин, що встановлюються у цьому кримінальному провадженні. Таке майно зазначено в ухвалі слідчого судді про надання дозволу на проведення обшуку, а його надання є необхідною умовою для проведення експертного дослідження, у зв`язку з чим існують правові підстави для накладення арешту.
Щодо заперечень володільця майна ОСОБА_4 про те, що на мобільному телефоні може міститься інформація, яка містить адвокатську таємницю, слід зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012, передбачено, що адвокатською таємницею є будь-яка інформація, що стала відома адвокату, помічнику адвоката, стажисту адвоката, особі, яка перебуває у трудових відносинах з адвокатом, про клієнта, а також питання, з яких клієнт (особа, якій відмовлено в укладенні договору про надання правничої допомоги з передбачених цим Законом підстав) звертався до адвоката, адвокатського бюро, адвокатського об`єднання, зміст порад, консультацій, роз`яснень адвоката, складені ним документи, інформація, що зберігається на електронних носіях, та інші документи і відомості, одержані адвокатом під час здійснення адвокатської діяльності.
Статтею 23 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», передбачено, що професійні права, честь і гідність адвоката гарантуються та охороняються Конституцією України, цим Законом та іншими законами, зокрема: забороняються будь-які втручання і перешкоди здійсненню адвокатської діяльності; забороняється вимагати від адвоката, його помічника, стажиста, особи, яка перебуває у трудових відносинах з адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням, а також від особи, стосовно якої припинено або зупинено право на заняття адвокатською діяльністю, надання відомостей, що є адвокатською таємницею. З цих питань зазначені особи не можуть бути допитані, крім випадків, якщо особа, яка довірила відповідні відомості, звільнила цих осіб від обов`язку зберігати таємницю в порядку, передбаченому законом.
Практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) дозволяє втручання в гарантії адвокатської діяльності та не визнає адвокатську таємницю абсолютною. При цьому, ЄСПЛ виходить з того, що втручання в гарантії адвокатської діяльності має відбуватися «згідно з законом», переслідувати одну із «законних цілей» і бути «необхідним у демократичному суспільстві» для досягнення цієї мети. Поняття необхідності передбачає, що є нагальна суспільна потреба і втручання є пропорційним щодо переслідування законної мети.
Слідчий суддя дійшов висновку, що інформація, яка становить предмет адвокатської таємниці і стосується комунікації помічника адвоката зі своїм керівником, клієнтами адвоката, з позицій ЄСПЛ та національного закону може зазнавати втручання з боку держави (за умови додержання додаткових процесуальних гарантій адвокатської діяльності) у разі наявності достатніх підстав вважати, що адвокат, його помічник зловживає таким привілеєм з метою вчинення кримінального правопорушення. Під час проведення обшуку та вилучення мобільного телефону дотримані процесуальні гарантії щодо відшукання, вилучення та арешту майна, що може містити відомості, які стосуються надання адвокатської допомоги.
3) Речі є тим видом майна, на яке може бути накладено арешт
Арешт може бути накладений у встановленому КПК України порядку, зокрема на рухоме чи нерухоме майно, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді визначено необхідність арешту майна (ч. 10 ст. 170 КПК України). Прокурор у своєму клопотанні просить накласти арешт на мобільний телефон. Таке майно відповідає положенням ч. 2 ст. 181 ЦК України (оскільки є рухомим) та положенням ч. 10 ст. 170 КПК України, відтак, на нього може бути накладено арешт.
4) Завдання, для виконання яких прокурор звертається із клопотанням про арешт майна
Завданнями арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження (абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України). Зважаючи на обставини, що розслідуються у межах цього кримінального провадження, можливість приховування, пошкодження, псування та знищення вилученого у ході проведення обшуку мобільного телефону та інформації, яка у ньому міститься, є обґрунтованою.
5) Наслідки арешту майна для осіб, чиї права обмежуються
Критерії розумності та співрозмірності є оціночними поняттями та визначаються на розсуд слідчого судді. При цьому, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. Обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є їй пропорційними. Водночас, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.
Положення КПК України узгоджуються з практикою ЄСПЛ, який дійшов висновку, згідно з яким ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що втручання в право мирного володіння майном можливе за умови існування розумного взаємозв`язку пропорційності між використаними засобами, якими обмежується право, та ціллю заради досягнення якої застосовуються такі засоби (п. 203 рішення ЄСПЛ від 05.03.2019 у справі «Узан та інші проти Туреччини» / Uzan and others v. Turkey, заяви № 19620/05, 41487/05, 17613/08, 19316/08).
Отже, обмежити особу в праві мирно володіти майном можна не просто, коли існує необхідність здійснення такого втручання в її право з метою виконання завдань кримінального провадження, а виключно, якщо виконати завдання кримінального провадження в інший спосіб, аніж через застосування такого обмеження, за наявних обставин неможливо.
Частина четверта статті 173 КПК України визначає, що у разі задоволення клопотання слідчий суддя застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
При цьому, заборона або обмеження користування, розпорядження, відчуження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна (ч. 11 ст. 170 КПК України).
На думку слідчого судді, враховуючи, серед іншого, суспільну небезпеку можливих кримінальних правопорушень, їх специфіку, ступінь тяжкості, накладення арешту в даному випадку є розумним та співрозмірним завданням кримінального провадження, оскільки не має на меті позбавити ОСОБА_4 вилученого у нього майна, а лише тимчасово обмежити його право відчужувати, користуватись та розпоряджатись мобільним телефоном, зокрема до завершення експертного дослідження.
У ході розгляду клопотання слідчим суддею не встановлено негативних наслідків арешту майна. Що стосується прав та законних інтересів власника майна ОСОБА_4, слідчий суддя вважає, що такі обмеження не є занадто обтяжливими для нього.
Враховуючи викладене, слідчий суддя переконаний, що накладення арешту у цьому випадку є пропорційним та співрозмірним завданням кримінального провадження та переслідує легітимну мету.
Також, слідчий суддя вважає обґрунтованим застосувати тимчасову заборону користування та розпорядження майном, зважаючи на встановлені ризики знищення, приховування, псування технічного пристрою, вилученого у ході проведення обшуку, та інформації, яка у ньому міститься.
При цьому, слідчий суддя зауважує, що на цьому етапі досудового розслідування не може вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі встановлювати наявність складу злочину, винуватість осіб чи ступінь вини.
На підставі наведеного, керуючись статтями 132, 170-173, 372, 376 КПК України, слідчий суддя
постановив:
Клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 про арешт майна - задовольнити.
Накласти арешт на майно, вилучене 16.05.2024 в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2, проведеного на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 13.05.2024, а саме:
-мобільний телефон iPhone 15 IMEI НОМЕР_1, IMEI2 НОМЕР_2, належний ОСОБА_4,
який полягає у тимчасовій забороні користування, розпорядження та відчуження.
Копію ухвали негайно після її оголошення вручити учасникам, присутнім під час її оголошення. Копію ухвали не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учасникам, які не були присутні в судовому засіданні.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом 5 днів з дня оголошення ухвали.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Слідчий суддя ОСОБА_1