- Головуючий суддя (ВАКС): Федоров О.В.
Справа № 991/4323/24
Провадження 1-кс/991/4361/24
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
23 травня 2024 року м. Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2,
детектива ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 52024000000000046 від 25.01.2024,
ВСТАНОВИВ:
21.05.2024 вказане клопотання надійшло до Вищого антикорупційного суду і на підставі протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду було передано на розгляд слідчого судді ОСОБА_1 .
1.Зміст поданого клопотання
У поданому клопотанні прокурор просить накласти арешт на майно підозрюваного ОСОБА_5 .
В обґрунтування клопотання зазначено, що здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, за підозрою ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 368 та ч. 3 ст. 369 КК України, відомості про які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань та об`єднані за № 52024000000000046 від 25.01.2024.
У ході досудового розслідування 18.01.2024 рішенням Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі ГУ ДПС у Харківській області (далі - Комісії) № 3993 ТОВ «Оушен Фудз» віднесено до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.
Однак, 22.01.2024 ОСОБА_9 під час зустрічі з начальником відділу перевірок у сфері матеріального виробництва управління податкового аудиту ГУ ДПС у Харківській області ОСОБА_7, повідомив останній, що він представляє за довіреністю інтереси ТОВ «Оушен Фудз» та зазначив, що вказане товариство за рішенням Комісії віднесено до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку і попросив проконсультувати його, яким чином можливо виключити платника податку з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості, оскільки знаходження у цьому переліку, призводить до блокування податкових накладних та фактичного зупинення господарської діяльності ТОВ «Оушен Фудз», на що ОСОБА_7 пообіцяла з`ясувати це питання та надати відповідь пізніше, оскільки воно не відноситься до її компетенції.
За версією слідства, після цього, у ОСОБА_7 виник умисел на підбурення ОСОБА_9 до надання неправомірної вигоди в.о. начальника ГУ ДПС у Харківській області ОСОБА_10, який відповідно до п. 2 примітки до ст. 368 КК України є службовою особою, яка займає відповідальне становище, а також й іншим членам Комісії за прийняття необхідних для ТОВ «Оушен Фудз» рішень про його виключення з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, а також рішень про реєстрацію зупинених податкових накладних цього товариства.
Для реалізації вказаного, усвідомлюючи, що не має можливості самостійно впливати на рішення Комісії, ОСОБА_7 залучила до вчинення злочину свою підлеглу ОСОБА_8, яка у свою чергу залучила свого знайомого ОСОБА_5 .
Так, ОСОБА_5 погодившись на участь у злочині, діючи умисно, як пособник, за попередньою змовою із ОСОБА_8, використовуючи особисті зв`язки, у період з 22.01.2024 по 24.01.2024, висловив пропозицію надання неправомірної вигоди своєму знайомому - начальнику управління з питань виявлення та опрацювання податкових ризиків ГУ ДПС у Харківській області ОСОБА_6, який у тому числі є заступником Голови Комісії, за прийняття рішення про невідповідність ТОВ «Оушен Фудз» критеріям ризиковості платника податку.
На вказану пропозицію останній погодився та 24.01.2024 надіслав у «WhatsApp», повідомлення своїй підлеглій ОСОБА_11, яка також є заступником Голови Комісії, надавши вказівку вчиняти дії з метою підготовки пакету документів/проектів документів, необхідних для подальшого прийняття Комісією рішення про невідповідність ТОВ «Оушен Фудз» критеріям ризиковості платника податків.
Крім того, повідомив ОСОБА_5 умови прийняття вищевказаного рішення Комісією, а саме надання неправомірної вигоди у сумі 5 000 доларів США та у подальшому кожного місяця 0,6% від суми щомісячного обороту ТОВ «Оушен Фудз».
Надалі, ОСОБА_5 передав отримані ним від ОСОБА_6 умови ОСОБА_8, а остання вже передала їх ОСОБА_7, яка у свою чергу повідомила ОСОБА_9 .
Після цього, 30.01.2024 відбулась наступна зустріч між ОСОБА_7 та ОСОБА_9, на якій було повідомлено, що останній повинен передати ОСОБА_7 неправомірну вигоду у розмірі 6000 (шість тисяч) доларів США, а також щомісячно передавати неправомірну вигоду у розмірі 0,5% з обороту ТОВ «Оушен Фудз». При цьому ОСОБА_7 зазначила, що до її службових повноважень не віднесене дане питання, вона є лише посередником. Також вона попрохала ОСОБА_12 погодити з керівництвом ТОВ «Оушен Фудз» питання надання неправомірної вигоди працівникам ГУ ДПС у Харківській області та надати їй відповідь.
Під час зустрічі 31.01.2024 ОСОБА_7 уточнила, що необхідно передати неправомірну вигоду у розмірі 5000 (п`ять тисяч) доларів США, а також щомісячно через довірену особу передавати неправомірну вигоду у розмірі 0,6% з обороту вказаного товариства, а також повідомила, що головою Комісії є ОСОБА_10 та що рішення про відповідність/невідповідність ТОВ «Оушен Фудз» критеріям ризиковості платника податку фактично прийматиме саме він, а тому вищевказана неправомірна вигода за прийняття необхідних для ТОВ «Оушен Фудз» рішень Комісією, призначається ОСОБА_10
Остаточна сума неправомірної вигоди визначалася за участі ОСОБА_6 і її розмір становить 5 000 (п`ять тисяч) доларів США та 1,6% з обороту ТОВ «Оушен Фудз» за попередній період, тобто загалом грошові кошти у сумі 55 000 (п`ятдесят п`ять тисяч) доларів США. Вказана сума включала прийняття рішення Комісією і винагороду для ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_5 .
Зазначене було повідомлено ОСОБА_12 під час зустрічі 01.02.2024, а також наступного дня обумовлено, що рішення про виключення ТОВ «Оушен Фудз» з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, буде прийнято тільки після одержання нею усієї суми неправомірної вигоди для подальшої її передачі ОСОБА_10 .
ОСОБА_6 забезпечив винесення 08.02.2024 на засідання Комісії питання про невідповідність вказаного підприємства критеріям ризиковості, однак розгляд питання перенесено на 13.02.2024.
13.02.2024 ОСОБА_7 у месенджері «WhatsApp» з використанням належного їй абонентського номеру НОМЕР_1, шляхом надіслання ряду повідомлень та здійснення дзвінків у цьому ж месенджері, повідомила ОСОБА_9 про те, що неправомірну вигоду, а саме грошові кошти у сумі 55 000 (п`ятдесят п`ять тисяч) доларів США, він повинен передати цього ж дня адвокату ОСОБА_13, у проміжку часу з 12 до 13 години. Надалі ОСОБА_7 повідомила, що необхідне для ТОВ «Оушен Фудз» рішення Комісією прийнято та вказала на місце, де ОСОБА_9 повинен буде передати вказану неправомірну вигоду ОСОБА_13 шляхом надсилання посилання із застосунку «Google Maps (Гугл Мепс)», а саме у приміщенні Адвокатського об`єднання « ІНФОРМАЦІЯ_1 », за адресою: АДРЕСА_1 .
Надалі, 13.02.2024 ОСОБА_9 діючи відповідно до вказівок наданих ОСОБА_7, прийшов до приміщення Адвокатського об`єднання «Квашин і Партнери», за адресою: АДРЕСА_1, де зустрівся адвокатом цього об`єднання ОСОБА_14 та передав останньому неправомірну вигоду, а саме грошові кошти у сумі 55 000 (п`ятдесят п`ять тисяч) доларів США, що за курсом НБУ станом на 13.02.2024 складає 2 084 230,50 грн.
Цього ж дня Комісією, у тому числі за участі ОСОБА_10 та ОСОБА_11 прийнято рішення № 10610 про невідповідність ТОВ «Оушен Фудз» критеріям ризиковості платника податку.
У свою чергу, ОСОБА_13 передав вказану неправомірну вигоду, а саме грошові кошти у сумі 55 000 (п`ятдесят п`ять тисяч) доларів США ОСОБА_15, який у свою чергу,
зустрівся із ОСОБА_8, яка є головним державним інспектором відділу перевірок у сфері матеріального виробництва управління податкового аудиту ГУ ДПС у Харківській області та відповідно підлеглою працівницею ОСОБА_7 .
Наступного дня, тобто 14.02.2024 ОСОБА_5 зустрівся з ОСОБА_16 та здійснив обмін щонайменше 32 500 доларів США, які були частиною переданої ОСОБА_9 неправомірної вигоди, на інші неідентифіковані грошові кошти відповідної суми, зокрема, у доларах США.
Надалі, цього ж дня відбулася зустріч ОСОБА_5 у транспортному засобі марки «Toyota» моделі «Land Cruiser Prado», р.н.з. НОМЕР_2, із ОСОБА_6 та іншим працівником ГУ ДПС у Харківській області, під час якої було передано ОСОБА_6 частину неправомірної вигоди, у тому числі перетвореної, загалом в сумі 43 000 доларів США.
Також 14.02.2024 ОСОБА_5 діючи відповідно до їх спільного із ОСОБА_8 умислу, передав останній частину перетвореної неправомірної вигоди, а саме грошові кошти у сумі 2 000 доларів США, які були передані ОСОБА_7, як частину її винагороди за підбурювання ОСОБА_9 до надання ОСОБА_10 та іншим службовим особам ГУ ДПС у Харківській області, зокрема ОСОБА_6 неправомірної вигоди у розмірі 55 000 доларів США.
Також ОСОБА_5 діючи в межах їх спільного із ОСОБА_8 умислу залишив собі 7 500 доларів США, як винагороду за пособництво у наданні ОСОБА_9 неправомірної вигоди, а саме грошових коштів у розмірі 55 000 доларів США ОСОБА_10 та іншим службовим особам ГУ ДПС у Харківській області, зокрема ОСОБА_6 .
Таким чином, у період з 22.01.2024 по 14.02.2024, ОСОБА_5, діючи з прямим умислом, знаходячись у м. Харкові, за попередньою змовою із ОСОБА_8, вчинив пособництво у наданні представником ТОВ «Оушен Фудз» ОСОБА_17 неправомірної вигоди, за попередньою змовою групою осіб, а саме грошових коштів у сумі 55 000 (п`ятдесят п`ять) доларів США виконувачу обов`язків начальника ГУ ДПС у Харківській області ОСОБА_10, начальнику управління з питань виявлення та опрацювання податкових ризиків ГУ ДПС у Харківській області ОСОБА_6 та іншим, невстановленим службовим особам ГУ ДПС у Харківській області.
17.05.2024 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 369 КК України.
Прокурор вказує, що санкція інкримінованого злочину передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від чотирьох до восьми років, з конфіскацією майна або без такої.
Посилаючись на положення п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України детектив зауважує, що арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.
Так, під час здійснення досудового розслідування вказаного кримінального провадження стороною обвинувачення встановлено, що
ОСОБА_5 на праві власності володіє таким нерухомим та рухомим майном:
- квартирою, загальною площею 54,2 кв.м, розташованою за адресою: АДРЕСА_2 ;
- квартирою, загальною площею 31,5 кв.м, розташованою за адресою: АДРЕСА_3 ;
- транспортним засобом марки «Renault» моделі «Kangoo», д.н.з. НОМЕР_3, номер кузова НОМЕР_4 .
Також встановлено, що ОСОБА_5 володіє рухомим майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та яке зареєстровано на його дружині ОСОБА_18 транспортним засобом марки «Peugeot» моделі «2008», д.н.з. НОМЕР_5, номер кузову НОМЕР_6 .
При цьому, прокурор із посиланням на положення ст. 60, 63, 70 Сімейного Кодексу вказує, що об`єкти, які на праві спільної сумісної власності належать ОСОБА_5 та його дружині частка підозрюваного у праві власності на них судом не визначена, тобто може бути від 0 -100 %, то дані частки у праві власності на зазначені об`єкти з метою забезпечення рішення суду в частині можливої конфіскації майна підозрюваного ОСОБА_5 підлягають арешту в повному обсязі з тимчасовим позбавленням власників права на відчуження та розпоряджання цим майном.
Окрім того, під час досудового розслідування встановлено, що до 16.02.2024 ОСОБА_5 володів транспортним засобом марки «Toyota» моделі «Land Cruiser Prado 150», д.н.з. НОМЕР_7, номер кузова НОМЕР_8, а до 26.02.2024 ОСОБА_5 володів корпоративними правами, а саме 100 відсотками у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «Статус-Ресурс», код ЄДРПОУ 41670012 (далі - ТОВ «Статус-Ресурс») .
Однак, після проведеного у вказаному кримінальному провадженні 14.02.2024 обшуку за місцем проживання ОСОБА_5, а саме квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_4, останній:
1) 16.02.2024 здійснив продаж вищевказаного належного йому транспортного засобу марки «Toyota» моделі «Land Cruiser Prado 150» дружині його рідного брата (своячці) ОСОБА_19, РНОКПП НОМЕР_9, шляхом укладення договору купівлі-продажу транспортного засобу № 6342/2024/4324051;
2) 26.02.2024 продав ОСОБА_19 100 відсотків у статутному капіталі ТОВ «Статус-Ресурс», шляхом укладення договору купівлі-продажу частки, у простій письмовій формі.
Прокурор зауважує, що у сторони обвинувачення наявні достатні та обґрунтовані підстави вважати, що своячка підозрюваного ОСОБА_5 - ОСОБА_19 не є добросовісним набувачем вищевказаного майна, то воно підлягає арешту на підставі п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.
На переконання прокурора, обставини відчуження таких активів в означений період вказує на фраудитарність укладених договорів, а тому наявні підстави для накладення арешту на майно з метою його подальшої конфіскації як виду покарання можливе не лише щодо майна підозрюваного ОСОБА_5, а й щодо майна третьої особи, яка набула його шляхом укладення правочинів, виключно з метою приховування такого майна від можливої конфіскації.
Також, посилаючись на ч. 2 ст. 172 КПК України, детектив просить розглядати вказане клопотання без повідомлення підозрюваного та іншої власниці з метою запобігання вчинення ним чи третіми особами дій, що унеможливлять виконання рішення суду в частині накладення арешту у разі задоволення клопотання.
2.Режим розгляду поданого клопотання
У клопотанні прокурор просила здійснювати його розгляд у закритому режимі, мотивуючи свої вимоги необхідністю запобігання розголошенню відомостей досудового розслідування.
Однак, у судовому засіданні детектив відмовився від вказаного прохання, вважаючи відсутніми загрози розголошення відомостей досудового розслідування.
Згідно з ч. 1 ст. 222 КПК України відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з письмового дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим.
Приймаючи позицію детектива, який є суб`єктом збереження таємниці досудового розслідування, слідчий суддя вирішив розглядати клопотання у відкритому судовому засіданні.
Однак, слідчий суддя, з урахуванням положень ч. 2 ст. 172 КПК України, вважає обґрунтованим прохання детектива здійснювати розгляд поданого клопотання без виклику підозрюваного та його захисників, оскільки це дійсно може призвести до вчинення дій, пов`язаних із відчуженням вказаного майна, що унеможливить забезпечення виконання рішення суду про арешт майна з метою забезпечення подальшої ймовірної конфіскації майна як виду покарання.
3.Позиція сторін у судовому засіданні
У судовому засіданні детектив ОСОБА_3 підтримав вимоги клопотання та просив його задовольнити.
Підозрюваний, інші власники майна та їх представники у судове засідання не викликались, з підстав викладених у розділі 2 цієї ухвали.
4.Мотиви та оцінка слідчого судді
Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження.
Загальні вимоги щодо порядку застосування будь-яких заходів забезпечення визначені статтями 131 та 132 КПК України.
Стаття 170 КПК встановлює, що арештом майна є тимчасове позбавлення за ухвалою слідчого судді права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно, зокрема, може бути об`єктом спеціальної конфіскації або ж конфіскації майна як виду покарання, а також за рахунок нього може бути відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).
Також за ч. 5 ст. 170 КПК у випадку накладення арешту з метою забезпечення конфіскації майна, арешт накладається на майно підозрюваного за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна.
Водночас, відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 173 КПК України, слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України. До таких ризиків відноситься можливість приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна.
Також положеннями ч. 10 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт може бути накладений на рухоме чи нерухоме майно, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді визначено необхідність арешту майна.
До того ж, за змістом ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для третіх осіб.
Отже, з аналізу зазначених норм КПК України, при вирішення питання про арешт майна, слідчий суддя має встановити:
1)чи набула особа статусу підозрюваного, чи існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення підозрюваним та чи достатні підстави вважати, що суд може призначити їй покарання у виді конфіскації майна;
2)чи відноситься майно, щодо якого вирішується питання про його арешт до виду майна, на яке можна накладати арешт та чи перебуває воно у власності осіб, щодо майна яких дозволено накладення арешту з відповідною метою;
3)чи можливо за допомогою арешту досягнути завдань, для виконання яких прокурор звертається із відповідним клопотанням;
4)чи будуть розумними та співрозмірними із завданнями цього кримінального провадження наслідки арешту майна для осіб, чиї права обмежуються внаслідок його застосування.
З урахуванням вказаного, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, заслухавши пояснення детектива, слідчий суддя, встановлюючи наявність зазначених вище обставин, приходить до таких висновків.
4.1.Щодо набуття статусу підозрюваного, наявності обґрунтованої підозри та достатніх підстав вважати, що особі може бути призначено покарання у виді конфіскації майна
Як вказувалось вище, підставою застосування арешту майна з метою забезпечення можливої конфіскації, є, зокрема, набуття особою статус підозрюваного, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 42 КПК України, підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 КПК України, повідомлено про підозру.
Як встановлено слідчим суддею, 17.05.2024 письмове повідомлення про підозру було вручено особисто ОСОБА_5 про що в матеріалах, долучених до клопотання, міститься письмова розписка останнього про її отримання.
Таким чином, ОСОБА_5 має статус підозрюваного у цьому кримінальному провадження та щодо майна останнього може розглядатися питання про його арешт з метою забезпечення конфіскації майна.
Вирішуючи питання про наявність обґрунтованої підозри, слідчий суддя виходить з того, що кримінальне процесуальне законодавство України не містить визначення поняття «обґрунтована підозра», у зв`язку з чим, керуючись приписами ч. 5 ст. 9 КПК України, слідчий суддя при встановленні змісту вказаного поняття враховує практику Європейського суду з прав людини.
Так, з вказаної практики вбачається, що існування обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які змогли б переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. При цьому, факти, які дають підставу для підозри, не мають бути такого ж рівня, як і ті, що обґрунтовують засудження особи, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення ЄСПЛ у справах «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства», «Лабіта проти Італії», «Мюррей проти Сполученого Королівства», «Ільгар Маммадов проти Азейбарджану», «Нечипорук і Йонкало проти України»).
Отже, обґрунтована підозра не передбачає наявності переконання «поза розумним сумнівом» щодо вчинення особою кримінального правопорушення. Однак, вона повинна ґрунтуватись на об`єктивних фактах, встановлених на підставі наданих стороною обвинувачення доказів.
Таким чином, слідчому судді необхідно з`ясувати, чи є підстави обґрунтовано вважати, що ОСОБА_5 міг вчинити саме інкримінований йому злочин. При цьому, остаточна оцінка та кваліфікація конкретних діянь здійснюється судом під час розгляду справи по суті.
Як вбачається з клопотання та доданих до нього матеріалів досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні здійснюється, зокрема за фактом підбурювання та пособництва у наданні неправомірної вигоди службовій особі, яка займає відповідальне становище, за вчинення службовою особою в інтересах третьої особи дій з використанням наданої їй влади чи службового становища, за попередньою змовою групою осіб.
Із наданих матеріалів встановлено, під час особистих зустрічей протягом 22.01.2024 по 01.02.2024, начальник відділу ГУ ДПС у Харківській області ОСОБА_7 висловила представнику ТОВ «Оушен Фудз» ОСОБА_9 прохання про надання їй та іншим службовим особам ГУ ДПС у Харківській області неправомірної вигоди грошових коштів у сумі 55 000 доларів США, за вчинення дій в інтересах ТОВ «Оушен Фудз», а саме прийняття Комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі ГУ ДПС у Харківській області рішення про виключення ТОВ «Оушен Фудз» з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, а також рішень про реєстрацію зупинених податкових накладних цього товариства.
При цьому, оскільки ОСОБА_7 не входила до складу Комісії та не мала повноважень на прийняття відповідного рішення, а тому до вчинення злочину було залучено інших осіб, зокрема ОСОБА_8 і ОСОБА_5 .
За версією слідства, ОСОБА_5 мав особисті зв`язки із ОСОБА_6, який в силу своєї займаної посади та входження до Комісії, мав повноваження на прийняття рішення про невідповідність ТОВ «Оушен Фудз» критеріям ризиковості платника податку. Так, ОСОБА_6 погодився на пропозицію отримання неправомірної вигоди за винесення рішення в інтересах ТОВ «Оушен Фудс» та надав вказівки своїй підлеглій ОСОБА_11 щодо підготовки пакету документів/проектів документів, необхідних для подальшого прийняття Комісією рішення про невідповідність ТОВ «Оушен Фудз» критеріям ризиковості платника податків.
При цьому, узгодження суми неправомірної вигоди та обставин її передачі і прийняття необхідного рішення відбувалися на зустрічах між ОСОБА_9 та ОСОБА_7, яка 01.02.2024 повідомила передані їй умови. Такими умовами передбачалося, що для виключення ТОВ «Оушен Фудз» з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, необхідно буде їй передати неправомірну вигоду у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) доларів США та 1,6% з обороту ТОВ «Оушен Фудз» за попередній період, тобто загалом грошові кошти у сумі 55 000 (п`ятдесят п`ять тисяч) доларів США, для подальшого її надання в.о. начальника ГУ ДПС у Харківській області ОСОБА_10, який забезпечить прийняття необхідних для ТОВ «Оушен Фудз» рішення про виключення ТОВ «Оушен Фудз» з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, а також рішень про реєстрацію зупинених податкових накладних цього товариства.
У свою чергу, ОСОБА_6 узгодив з ОСОБА_10, як Головою Комісії та в.о. начальника ГУ ДПС у Харківській області, який наділений владою та службовим становищем, що надають останньому реальні можливості вжиття заходів для забезпечення позитивного голосування іншими членами Комісії, кожен з яких, без виключень, є підлеглим ОСОБА_10, прийняття Комісією відповідного позитивного рішення по питанню невідповідності ТОВ «Оушен Фудз» критеріям ризиковості платника податку, у тому числі й шляхом особистого позитивного голосування ОСОБА_10 .
У ході досудового розслідування було встановлено, що 13.02.2024 за вказівками ОСОБА_7 така передача відбулася, зокрема ОСОБА_9 передав кошти у сумі 55 доларів США ОСОБА_13, який у свою чергу віддав кошти ОСОБА_5, а також у подальшому було здійснено ряд дій щодо передачі, обміну коштів та розподілу такої неправомірної вигоди між іншими особами, у т.ч. службовими особами ГУ ДПС у Харківській області.
Того ж дня, 13.02.2024 Комісією, у тому числі за участі ОСОБА_10 та ОСОБА_11 прийнято рішення № 10610 про невідповідність ТОВ «Оушен Фудз» критеріям ризиковості платника податку.
При цьому, ОСОБА_5, отримавши кошти від ОСОБА_20, вчиняв дії щодо їх перетворення - обміну, для чого зустрівся із ОСОБА_16 та здійснив обмін близько 32 500 доларів США.
Надалі, наступного дня - 14.02.2024 ОСОБА_5 зустрівся із ОСОБА_6 та іншим працівником ГУ ДПС у Харківській області та під час зустрічі передав ОСОБА_6 частину неправомірної вигоди, у тому числі перетвореної, в сумі 43 000 доларів США. Також ОСОБА_5 передав ОСОБА_8 грошові кошти у сумі 2 000 доларів США, які останньою були надані ОСОБА_7, як частину її винагороди за підбурювання ОСОБА_9 до надання ОСОБА_10 та іншим службовим особам ГУ ДПС у Харківській області.
До того ж, кошти у сумі 7 500 доларів США залишив собі як винагороду за пособництво у наданні ОСОБА_9 неправомірної вигоди.
На переконання слідчого судді, встановлені обставини зустрічей, відомості про переміщення особи та його перебування, а також зміст спілкування, зафіксоване листування, їх послідовність у своїй сукупності вказують на причетність та залученість ОСОБА_5 до розслідуваних подій. Викладені обставини, у сукупності з наданими детективом поясненнями та представленими матеріалами кримінального провадження переконують слідчого суддю у тому, що мало місце вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України, та роль ОСОБА_5 як пособника.
Слідчий суддя вважає, що викладені вище обставини на даному етапі досудового розслідування з розумною достатністю та вірогідністю пов`язують підозрюваного з вчиненим кримінальним правопорушенням, оскільки для стороннього спостерігача прослідковувався б зв`язок між описаними діями підозрюваного та ознаками складу інкримінованого йому злочину.
Зазначені обставини, які враховані при оцінці обґрунтованості повідомленої ОСОБА_5 підозри, встановлені слідчим суддею на підставі таких досліджених в ході судового засідання копій документів:
- заяви про вчинення злочину від 25.01.2024;
- протоколів допитів свідка від 25.01.2024, 02.02.2024, 13.02.2024, 01.03.204;
- протоколів огляду від 25.01.2024, 02.02.2024, 16.02.2024, 13-14.03.2024, 04.04.2024;
- протоколів НС(Р)Д від 02.02.2024, 06.02.2024, 16.02.2024;
- протоколу огляду, ідентифікації та вручення грошових коштів від 13.02.2024;
- наказу Головного управління ДПС у Харківській області № 50 від 20.01.2023 з додатками;
-іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.
Оцінивши вказані докази в їх сукупності з доводами клопотання та учасників судового засідання, не вирішуючи питання про доведеність вини та остаточної кваліфікації дій ОСОБА_5, виходячи з наданих матеріалів клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 27 ч. 3 ст. 369 КК України за викладених у клопотанні обставин.
При цьому, слідчим суддею встановлено, що за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від 4 до 8 років з конфіскацією майна або без такої.
Тобто конфіскація майна передбачена у санкції відповідної статті як обов`язкове додаткове покарання, а тому, у разі ухвалення обвинувального вироку, суд повинен буде застосувати до ОСОБА_5 додаткове покарання у виді конфіскації майна.
Таким чином, враховуючи вагомість наданих стороною обвинувачення доказів про ймовірне вчинення підозрюваним інкримінованого йому злочину, яке передбачає конфіскацію майна як обов`язкове додаткове покарання, слідчий суддя вважає, що дійсно існують достатні підстави вважати, що ОСОБА_5 може бути призначене покарання у виді конфіскації майна. Вказане обумовлює необхідність забезпечення такої можливої конфіскації шляхом застосування до майна підозрюваного такого заходу забезпечення як арешт належного йому майна.
4.2.Щодо можливості накладення арешту на вказане у клопотанні майно
Частина 10 статті 170 КПК України встановлює, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Крім того, як зазначалось вище, арешт майна з метою забезпечення можливої конфіскації на стадії досудового розслідування може бути накладений на майно підозрюваного.
Прокурор у своєму клопотанні просить накласти арешт на рухоме та нерухоме майно, яке належить на праві приватної власності підозрюваному ОСОБА_5, а саме:
- квартири, загальною площею 54,2 кв.м, розташованою за адресою: АДРЕСА_2 ;
- квартири, загальною площею 31,5 кв.м, розташованою за адресою: АДРЕСА_3 ;
- транспортний засіб марки «Renault» моделі «Kangoo», д.н.з. НОМЕР_3, номер кузова НОМЕР_4 .
Слідчим суддею встановлено, що відповідні квартири, а також автомобіль належать підозрюваному на праві власності, що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та відомостями із реєстраційної картки транспортного засобу.
Також прокурор вказує, що ОСОБА_5 володіє рухомим майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та яке зареєстровано на його дружину ОСОБА_18, а саме транспортний засіб марки «Subaru» моделі «Forester», д.н.з. НОМЕР_10, номер кузова НОМЕР_11 .
Вирішуючи питання про належність підозрюваному вказаного нерухомого майна на праві спільної сумісної власності, слідчий суддя виходить з того, що відповідно до положень ч. 2 ст. 60 СК України, кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. За змістом ч. 1, 3 ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому, відповідно до ст. 372 КПК України, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
Як встановлено слідчим суддею з відомостей Державного реєстру актів цивільного стану підозрюваний перебуває у шлюбі з громадянкою ОСОБА_18 з 02.10.2004 року і до цього часу шлюб між ними не розірваний.
Відповідно до реєстраційної картки транспортного засобу автомобіль «Subaru» моделі «Forester», д.н.з. НОМЕР_10, номер кузова НОМЕР_11 був придбаний 07.02.20217, тобто за час перебування у шлюбі.
Враховуючи, що обмежень чи заборон щодо накладення арешту на вказане майно не було встановлено, майно перебуває у спільній сумісній власності, тому слідчий суддя вважає обґрунтованими доводи прокурора та детектива щодо необхідності накладення арешту на таке майно.
Окрім цього, прокурор вказує, що до 16.02.2024 ОСОБА_5 володів транспортним засобом марки «Toyota» моделі «Land Cruiser Prado 150», д.н.з. НОМЕР_7, номер кузова НОМЕР_8, а також до 26.02.2024 володів корпоративними правами, а саме 100 відсотками у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «Статус-Ресурс», код ЄДРПОУ 41670012 (далі - ТОВ «Статус-Ресурс») .
Однак, після проведення 14.02.2024р. відкритих слідчих дій у цьому кримінальному провадженні, зазначені активи були відчужені близькій особі - дружині рідного брата - ОСОБА_19 .
Так, із наданих матеріалів, а саме договору купівлі-продажу транспортного засобу № 6342/2024/4324051 від 16.02.2024, вбачається, що було здійснено продаж вищевказаного належного йому транспортного засобу марки «Toyota» моделі «Land Cruiser Prado 150» ОСОБА_19, РНОКПП НОМЕР_9 .
Також, відповідно до акту прийому-передачі частки у статутному капіталі, 26.02.2024 ОСОБА_5 продав ОСОБА_19 100 відсотків у статутному капіталі ТОВ «Статус-Ресурс», шляхом укладення договору купівлі-продажу частки, у простій письмовій формі.
Тобто, станом на момент звернення прокурора із клопотанням про арешт такого майна та на момент його розгляду слідчим суддею, право власності на відповідне майно перейшло до інших осіб внаслідок його відчуження за договорами.
Водночас, слідчий суддя погоджується із твердженнями детектива та прокурора, що вказані правочини містять ознаки фраудаторності, а тому не впливають на можливість арешту відповідного майна як такого що належить підозрюваному.
Так, однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю й повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Згідно із чч.2 та 3 ст.13 ЦК при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Цивільно-правовий договір (у тому числі й дарування) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (у тому числі вироку).
Договір як приватно-правова категорія, оскільки є універсальним регулятором між учасниками цивільних відносин, покликаний забезпечити регулювання цивільних відносин, та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для невиконання публічних обов`язків, звільнення майна з під арешту в публічних відносинах або уникнення арешту та/або можливої конфіскації. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.
Випадки укладення цивільно-правового договору з метою уникнення арешту та/або можливої конфіскації розглядаються як очевидно недобросовісні та є проявом зловживання правом.
При цьому, застосування конструкції «фраудаторності» при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, дружина чи колишня дружина боржника, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника).
Відповідні правові позиції щодо кваліфікації правочинів як фраудаторних є усталеними в практиці Верховного суду (наприклад, постанова Великої Палати ВС від 3 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц, постанова КЦС ВС від 24 липня 2019 року у справі № 405/1820/17, постанова КЦС ВС від 7 жовтня 2020 року у справі № 755/17944/18, постанова КЦС ВС від 19 травня 2021 року у справі № 693/624/19, постанова КЦС ВС від 10 лютого 2021 року у справі № 754/5841/17, постанова КЦС ВС від 24 лютого 2021 року у справі № 757/33392/16, постанова КЦС ВС від 27.10.2021 у справі № 346/6034/13-ц, постанова КЦС ВС від 13 квітня 2022 року у справі № 757/62043/18-ц, постанова КЦС ВС від 6 серпня 2023 року у справі № 755/3563/21, постанова КЦС ВС від 12 квітня 2023 року у справі № 161/12564/21 тощо).
Застосовуючи вироблений вищою судовою інстанцією підхід до визначення ознак фраудаторності правочинів до обставин цього кримінального провадження, слідчий суддя враховує, що вказані правочини щодо рухомого майна і активів у виді частки статутного капіталу укладені між близькими родичами, вчинені у короткий проміжок часу після проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_5 (обшук проведено 15.02.2024, а договори відчуження - 16.02.2024, 26.02.2024), та під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні.
Вказані обставини у своїй сукупності вказують що підозрюваний при укладенні таких договорів ймовірно діяв недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами задля уникнення арешту та/або можливої конфіскації майна, що перебуває у його власності.
За таких обставин, слідчий суддя приходить до висновку, що правочини по відчуженню належного підозрюваному майна містять ознаки фраудаторності, а тому вважає, що таке майно підлягає арешту на підставі п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України, тобто з метою забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання, передбаченого за інкримінований підозрюваному злочин.
4.3.Щодо можливості виконання завдань арешту
Відповідно до положень ст. 173 КПК України, завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
У цьому кримінальному провадженні необхідність арешту майна обумовлена сукупністю підстав вважати, що таке майно може підлягати конфіскації як виду покарання. Ризиками, для запобігання яких необхідне накладення арешту, є можливість відчуження цього майна власником чи довіреними йому особами.
Зважаючи на обставини, що розслідуються у межах цього кримінального провадження щодо підозри ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, майно якого за вироком суду може бути конфісковане, можливість відчуження ним вказаного майна є обґрунтованою.
З накладенням арешту можливість особи розпоряджатись відповідним майном на власний розсуд та відчужувати його на користь третіх осіб втрачається. Отже, у такий спосіб, може бути виконане завдання арешту майна, а саме запобігання можливості його відчуження.
За таких умов, заявлена детективом мета (забезпечення конфіскації майна як виду покарання) може бути досягнута через застосування до майна підозрюваного саме такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.
4.4.Щодо розумності та співрозмірності арешту
Критерії розумності та співрозмірності обмеження права власності є оціночними поняттями та визначаються на розсуд слідчого судді. Відповідно до статті 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. При цьому, обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті (Рішення ЄСПЛ від 05.01.2000 у справі «Беєлер проти Італії», заява № 33202/96, параграф 107). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (Рішення ЄСПЛ у справі Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21.02.1986, заява № 8793/79, параграф 50).
На думку слідчого судді, накладення арешту в цьому випадку є розумним та співрозмірним завданням кримінального провадження, враховуючи суспільну небезпеку вчиненого кримінального правопорушення, його специфіку і тяжкість, наявність обґрунтованої підозри у його вчиненні особи, яка є власником такого майна, а також необхідність забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання. За таких обставин, слідчий суддя вважає, що пов`язані із накладенням арешту обмеження є виправданими, співмірними із завданнями кримінального провадження та пропорційними меті, з якою такі обмеження застосовуються.
У цьому контексті слідчий суддя зауважує, що арешт накладається без заборони користування відповідним майном, а тому не вбачає негативних наслідків від його застосування як для самого підозрюваного, так і для інших осіб. Водночас, заборона відчуження та розпорядження відповідним майном є обґрунтованою та виправданою з огляду на встановлений ризик передачі належного підозрюваному майна на користь інших осіб, що унеможливить досягнення заявленої мети арешту.
Також слідчий суддя відзначає, що накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав. Хоча власник обмежується у реалізації правомочностей щодо таких прав, такий захід є тимчасовим.
За таких обставин, слідчий суддя вважає, що обмеження, яких зазнає підозрюваний, на цьому етапі виправдовують такий ступінь втручання у його право власності.
З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов висновку про наявність необхідних і достатніх підстав для задоволення клопотання.
На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 131, 170-173, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя
ПОСТАНОВИВ:
1.Клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 52024000000000046 від 25.01.2024, -задовольнити.
2.Накласти арешт (із забороною розпорядження та відчуження) на майно:
2.1. яке перебуває у власності підозрюваного ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_12, а саме:
- квартиру, загальною площею 54,2 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 ;
- квартиру, загальною площею 31,5 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 ;
- транспортний засіб марки «Renault» моделі «Kangoo», д.н.з. НОМЕР_13, номер кузова НОМЕР_4 ;
2.2. яке перебуває у власності дружини підозрюваного ОСОБА_5 - ОСОБА_18, ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_14, а саме:
- транспортний засіб марки «Peugeot» моделі «2008», д.н.з. НОМЕР_5, номер кузова НОМЕР_6 ;
2.3. яке перебуває у власності дружини рідного брата підозрюваного ОСОБА_5 - ОСОБА_19, ІНФОРМАЦІЯ_4, РНОКПП НОМЕР_9, а саме:
- транспортний засіб марки «Toyota» моделі «Land Cruiser Prado 150», д.н.з. НОМЕР_2, номер кузова НОМЕР_8 ;
- корпоративні права, а саме 100 відсотків у статутному капіталі ТОВ «Статус-Ресурс», код ЄДРПОУ 41670012.
3.Копію ухвали негайно після її оголошення вручити детективу.
4.Арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому у застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
5.Ухвала може бути оскаржена до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
6.Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Слідчий суддя ОСОБА_1