- Головуючий суддя (ВАКС): Федоров О.В.
Справа № 991/4324/24
Провадження 1-кс/991/4362/24
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
23 травня 2024 року м. Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2,
детектива ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 52024000000000046 від 25.01.2024,
ВСТАНОВИВ:
21.05.2024 вказане клопотання надійшло до Вищого антикорупційного суду і на підставі протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду було передано на розгляд слідчого судді ОСОБА_1 .
1.Зміст поданого клопотання
У поданому клопотанні детектив просить накласти арешт на майно підозрюваного ОСОБА_5 .
В обґрунтування клопотання зазначено, що здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, за підозрою ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 368 та ч. 3 ст. 369 КК України, відомості про які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань та об`єднані за № 52024000000000046 від 25.01.2024.
У ході досудового розслідування встановлено, що 18.01.2024 рішенням Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі ГУ ДПС у Харківській області (далі - Комісії) № 3993 ТОВ «Оушен Фудз» віднесено до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.
22.01.2024 ОСОБА_9 під час зустрічі з начальником відділу перевірок у сфері матеріального виробництва управління податкового аудиту ГУ ДПС у Харківській області ОСОБА_6, зазначив, що представляє за довіреністю інтереси ТОВ «Оушен Фудз» та повідомив про віднесення товариства до відповідного переліку і попросив проконсультувати його, яким чином можливо виключити із вказаного переліку, оскільки така ситуація призводить до блокування податкових накладних та фактичного зупинення господарської діяльності ТОВ «Оушен Фудз», на що ОСОБА_6 пообіцяла з`ясувати це питання та надати відповідь пізніше, оскільки воно не відноситься до її компетенції.
За версією слідства, після такої зустрічі у ОСОБА_6 виник умисел на підбурення ОСОБА_9 до надання неправомірної вигоди в.о. начальника ГУ ДПС у Харківській області ОСОБА_10, який відповідно до п. 2 примітки до ст. 368 КК України є службовою особою, яка займає відповідальне становище, а також й іншим членам Комісії за прийняття необхідних для ТОВ «Оушен Фудз» рішень про його виключення з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, а також рішень про реєстрацію зупинених податкових накладних цього товариства.
Для реалізації вказаного, усвідомлюючи, що не має можливості самостійно впливати на рішення Комісії, ОСОБА_6 залучила до вчинення злочину свою підлеглу ОСОБА_7, яка у свою чергу залучила свого знайомого ОСОБА_8 .
Так, ОСОБА_8 погодившись на участь у злочині, діючи умисно, як пособник, за попередньою змовою із ОСОБА_7, використовуючи особисті зв`язки, у період з 22.01.2024 по 24.01.2024, висловив пропозицію надання неправомірної вигоди своєму знайомому - начальнику управління з питань виявлення та опрацювання податкових ризиків ГУ ДПС у Харківській області ОСОБА_5, який у тому числі є заступником Голови Комісії, за прийняття рішення про невідповідність ТОВ «Оушен Фудз» критеріям ризиковості платника податку.
На вказану пропозицію останній погодився та 24.01.2024 надіслав у «WhatsApp», повідомлення своїй підлеглій ОСОБА_11, яка також є заступником Голови Комісії, надавши вказівку вчиняти дії з метою підготовки пакету документів/проектів документів, необхідних для подальшого прийняття Комісією рішення про невідповідність ТОВ «Оушен Фудз» критеріям ризиковості платника податків.
Крім того, повідомив ОСОБА_8 умови прийняття вищевказаного рішення Комісією, а саме надання неправомірної вигоди у сумі 5 000 доларів США та у подальшому кожного місяця 0,6% від суми щомісячного обороту ТОВ «Оушен Фудз».
ОСОБА_8 передав отримані ним від ОСОБА_5 умови ОСОБА_7, а остання вже передала їх ОСОБА_6, яка у свою чергу повідомила ОСОБА_9 .
Надалі, 30.01.2024 відбулась наступна зустріч між ОСОБА_6 та ОСОБА_9, на якій було повідомлено, що останній повинен передати ОСОБА_6 неправомірну вигоду у розмірі 6000 (шість тисяч) доларів США, а також щомісячно передавати неправомірну вигоду у розмірі 0,5% з обороту ТОВ «Оушен Фудз». При цьому ОСОБА_6 зазначила, що до її службових повноважень не віднесене дане питання, вона є лише посередником. Також вона попрохала ОСОБА_12 погодити з керівництвом ТОВ «Оушен Фудз» питання надання неправомірної вигоди працівникам ГУ ДПС у Харківській області та надати їй відповідь.
Під час зустрічі 31.01.2024 ОСОБА_6 уточнила, що необхідно передати неправомірну вигоду у розмірі 5000 (п`ять тисяч) доларів США, а також щомісячно через довірену особу передавати неправомірну вигоду у розмірі 0,6% з обороту вказаного товариства, а також повідомила, що головою Комісії є ОСОБА_10 та що рішення про відповідність/невідповідність ТОВ «Оушен Фудз» критеріям ризиковості платника податку фактично прийматиме саме він, а тому вищевказана неправомірна вигода за прийняття необхідних для ТОВ «Оушен Фудз» рішень Комісією, призначається ОСОБА_10 .
Після уточнень, остаточна сума неправомірної вигоди визначалася за участі ОСОБА_5 і її розмір склала 5 000 (п`ять тисяч) доларів США та 1,6% з обороту ТОВ «Оушен Фудз» за попередній період, тобто загалом грошові кошти у сумі 55 000 (п`ятдесят п`ять тисяч) доларів США. Вказана сума включала прийняття рішення Комісією і винагороду для ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .
Зазначене було повідомлено ОСОБА_12 під час зустрічі 01.02.2024, а також наступного дня обумовлено, що рішення про виключення ТОВ «Оушен Фудз» з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, буде прийнято тільки після одержання нею усієї суми неправомірної вигоди для подальшої її передачі ОСОБА_10 .
Так, ОСОБА_5 забезпечив винесення 08.02.2024 на засідання Комісії питання про невідповідність вказаного підприємства критеріям ризиковості, однак розгляд питання перенесено на 13.02.2024.
13.02.2024 ОСОБА_6 у месенджері «WhatsApp» з використанням належного їй абонентського номеру НОМЕР_1, шляхом надіслання ряду повідомлень та здійснення дзвінків у цьому ж месенджері, повідомила ОСОБА_12 про те, що неправомірну вигоду, а саме грошові кошти у сумі 55 000 (п`ятдесят п`ять тисяч) доларів США, він повинен передати цього ж дня адвокату ОСОБА_13, у проміжку часу з 12 до 13 години, а саме у приміщенні Адвокатського об`єднання «ОСОБА_19 і Партнери», за адресою: м. Харків, вул. Культури, 3.
Надалі, 13.02.2024 приблизно о 12 год 52 хв ОСОБА_12 діючи відповідно до вказівок наданих ОСОБА_6, прийшов до приміщення Адвокатського об`єднання «ОСОБА_19 і Партнери», за адресою: м. Харків, вул. Культури, 3, де зустрівся адвокатом цього об`єднання ОСОБА_14 та передав останньому неправомірну вигоду, а саме грошові кошти у сумі 55 000 (п`ятдесят п`ять тисяч) доларів США, що за курсом НБУ станом на 13.02.2024 складає 2 084 230,50 грн.
Цього ж дня Комісією, у тому числі за участі ОСОБА_10 та ОСОБА_11 прийнято рішення № 10610 про невідповідність ТОВ «Оушен Фудз» критеріям ризиковості платника податку.
У свою чергу, ОСОБА_13 передав вказану неправомірну вигоду, а саме грошові кошти у сумі 55 000 (п`ятдесят п`ять тисяч) доларів США, ОСОБА_15 . Після чого ОСОБА_8 зустрівся із ОСОБА_7, яка є головним державним інспектором відділу перевірок у сфері матеріального виробництва управління податкового аудиту ГУ ДПС у Харківській області та відповідно підлеглою працівницею ОСОБА_6 . Під час цієї зустрічі ОСОБА_8 передав ОСОБА_7 невстановлену на даний момент частину зазначеної вище неправомірної вигоди.
Наступного дня, тобто 14.02.2024 ОСОБА_8 зустрівся з ОСОБА_16 та здійснив обмін щонайменше 32 500 доларів США, які були частиною переданої ОСОБА_12 неправомірної вигоди, на інші неідентифіковані грошові кошти відповідної суми, зокрема, у доларах США.
Надалі, цього ж дня відбулася зустріч ОСОБА_8 у транспортному засобі марки «Toyota» моделі «Land Cruiser Prado», р.н.з. НОМЕР_2, із ОСОБА_5 та іншим працівником ГУ ДПС у Харківській області, під час якої було передано ОСОБА_5 частину неправомірної вигоди, у тому числі перетвореної, загалом в сумі 43 000 доларів США.
Також 14.02.2024 ОСОБА_8 діючи відповідно до їх спільного із ОСОБА_7 умислу, передав останній частину перетвореної неправомірної вигоди, а саме грошові кошти у сумі 2 000 доларів США, які були передані ОСОБА_6, як частину її винагороди за підбурювання ОСОБА_9 до надання ОСОБА_10 та іншим службовим особам ГУ ДПС у Харківській області, зокрема ОСОБА_5 неправомірної вигоди у розмірі 55 000 доларів США.
Також ОСОБА_8 діючи в межах їх спільного із ОСОБА_7 умислу залишив собі 7 500 доларів США, як винагороду за пособництво у наданні ОСОБА_9 неправомірної вигоди, а саме грошових коштів у розмірі 55 000 доларів США ОСОБА_10 та іншим службовим особам ГУ ДПС у Харківській області, зокрема ОСОБА_5 .
Таким чином, у період з 22.01.2024 по 14.02.2024, начальник управління з питань виявлення та опрацювання податкових ризиків ГУ ДПС у Харківській області ОСОБА_5, діючи з прямим умислом та за попередньою змовою з іншими, невстановленими на даний час, службовими особами ГУ ДПС у Харківській області, знаходячись у м. Харкові, будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, одержав неправомірну вигоду, в особливо великому розмірі, а саме грошові кошти у сумі 43 000 доларів США, за вчинення ним в інтересах ТОВ «Оушен Фудз» дій, зокрема вжиття заходів завдяки своєму службовому становищу, спрямованих на прийняття Комісією рішення про невідповідність вказаного підприємства критеріям ризиковості.
17.05.2024 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України.
Прокурор вказує, що санкція інкримінованого злочину передбачає покарання у вигляді позбавленням волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна.
Посилаючись на положення п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України прокурор вказує, що арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.
Так, під час здійснення досудового розслідування вказаного кримінального провадження стороною обвинувачення встановлено, що ОСОБА_5 на праві власності володіє таким нерухомим та рухомим майном:
- 2/3 та 1/6 частинами квартири, загальною площею 64,7 кв.м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ;
- 1/6 частиною нежитлової будівлі, загальною площею 1661,2 кв.м, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 ;
- транспортним засобом марки «Lexus» моделі «ES 250», д.н.з. НОМЕР_3, номер кузова НОМЕР_4 .
Також встановлено, що ОСОБА_5 володіє рухомим майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та яке зареєстровано на його дружину ОСОБА_17 :
- транспортним засобом марки «Subaru» моделі «Forester», д.н.з. НОМЕР_5, номер кузова НОМЕР_6 .
При цьому, прокурор із посиланням на положення ст. 60, 63, 70 Сімейного Кодексу зауважує, що об`єкти, які на праві спільної сумісної власності належать ОСОБА_5 та його дружині ОСОБА_17, частка підозрюваного у праві власності на них судом не визначена, тобто може бути від 0 -100 %, то дані частки у праві власності на зазначені об`єкти з метою забезпечення рішення суду в частині можливої конфіскації майна підозрюваного ОСОБА_5, підлягають арешту в повному обсязі з тимчасовим позбавленням власників права на відчуження та розпоряджання цим майном.
Також, посилаючись на ч. 2 ст. 172 КПК України, прокурор просить розглядати вказане клопотання без повідомлення підозрюваного та іншої власниці з метою запобігання вчинення ним чи третіми особами дій, що унеможливлять виконання рішення суду в частині накладення арешту у разі задоволення клопотання.
2.Режим розгляду поданого клопотання
У клопотанні прокурор просила здійснювати його розгляд у закритому режимі, мотивуючи свої вимоги необхідністю запобігання розголошенню відомостей досудового розслідування.
Однак, у судовому засіданні детектив відмовився від вказаного прохання, вважаючи відсутніми загрози розголошення відомостей досудового розслідування.
Згідно з ч. 1 ст. 222 КПК України відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з письмового дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим.
Приймаючи позицію детектива, який є суб`єктом збереження таємниці досудового розслідування, слідчий суддя вирішив розглядати клопотання у відкритому судовому засіданні.
Однак, слідчий суддя, з урахуванням положень ч. 2 ст. 172 КПК України, вважає обґрунтованим зазначене у клопотанні прохання прокурора здійснювати розгляд поданого клопотання без виклику підозрюваного та його захисників, оскільки це дійсно може призвести до вчинення дій, пов`язаних із відчуженням вказаного майна, що унеможливить забезпечення виконання рішення суду про арешт майна з метою забезпечення подальшої ймовірної конфіскації майна як виду покарання.
3.Позиція сторін у судовому засіданні
У судовому засіданні детектив ОСОБА_3 підтримав вимоги клопотання та просив його задовольнити, долучивши на обгрунтування кримінального правопорушення додаткові матеріали.
Підозрюваний, інші власники майна, та їх представники у судове засідання не викликались, з підстав викладених у розділі 2 цієї ухвали.
4.Мотиви та оцінка слідчого судді
Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження.
Загальні вимоги щодо порядку застосування будь-яких заходів забезпечення визначені статтями 131 та 132 КПК України.
Стаття 170 КПК встановлює, що арештом майна є тимчасове позбавлення за ухвалою слідчого судді права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно, зокрема, може бути об`єктом спеціальної конфіскації або ж конфіскації майна як виду покарання, а також за рахунок нього може бути відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).
Також за ч. 5 ст. 170 КПК у випадку накладення арешту з метою забезпечення конфіскації майна, арешт накладається на майно підозрюваного за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна.
Водночас, відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 173 КПК України, слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України. До таких ризиків відноситься можливість приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна.
Також положеннями ч. 10 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт може бути накладений на рухоме чи нерухоме майно, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді визначено необхідність арешту майна.
До того ж, за змістом ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для третіх осіб.
Отже, з аналізу зазначених норм КПК України, при вирішення питання про арешт майна, слідчий суддя має встановити:
1)чи набула особа статусу підозрюваного, чи існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення підозрюваним та чи достатні підстави вважати, що суд може призначити їй покарання у виді конфіскації майна;
2)чи відноситься майно, щодо якого вирішується питання про його арешт до виду майна, на яке можна накладати арешт та чи перебуває воно у власності осіб, щодо майна яких дозволено накладення арешту з відповідною метою;
3)чи можливо за допомогою арешту досягнути завдань, для виконання яких прокурор звертається із відповідним клопотанням;
4)чи будуть розумними та співрозмірними із завданнями цього кримінального провадження наслідки арешту майна для осіб, чиї права обмежуються внаслідок його застосування.
З урахуванням вказаного, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, заслухавши пояснення детектива, слідчий суддя, встановлюючи наявність зазначених вище обставин, приходить до таких висновків.
4.1.Щодо набуття статусу підозрюваного, наявності обґрунтованої підозри та достатніх підстав вважати, що особі може бути призначено покарання у виді конфіскації майна
Як вказувалось вище, підставою застосування арешту майна з метою забезпечення можливої конфіскації, є, зокрема, набуття особою статус підозрюваного, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 42 КПК України, підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 КПК України, повідомлено про підозру.
Як встановлено слідчим суддею, 17.05.2024 письмове повідомлення про підозру було вручено особисто ОСОБА_5, про що в матеріалах, долучених до клопотання, міститься письмова розписка останнього про її отримання.
Таким чином, ОСОБА_5 має статус підозрюваного у цьому кримінальному провадження та щодо майна останнього може розглядатися питання про його арешт з метою забезпечення конфіскації майна.
Вирішуючи питання про наявність обґрунтованої підозри, слідчий суддя виходить з того, що кримінальне процесуальне законодавство України не містить визначення поняття «обґрунтована підозра», у зв`язку з чим, керуючись приписами ч. 5 ст. 9 КПК України, слідчий суддя при встановленні змісту вказаного поняття враховує практику Європейського суду з прав людини.
Так, з вказаної практики вбачається, що існування обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які змогли б переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. При цьому, факти, які дають підставу для підозри, не мають бути такого ж рівня, як і ті, що обґрунтовують засудження особи, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення ЄСПЛ у справах «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства», «Лабіта проти Італії», «Мюррей проти Сполученого Королівства», «Ільгар Маммадов проти Азейбарджану», «Нечипорук і Йонкало проти України»).
Отже, обґрунтована підозра не передбачає наявності переконання «поза розумним сумнівом» щодо вчинення особою кримінального правопорушення. Однак, вона повинна ґрунтуватись на об`єктивних фактах, встановлених на підставі наданих стороною обвинувачення доказів.
Таким чином, слідчому судді необхідно з`ясувати, чи є підстави обґрунтовано вважати, що ОСОБА_5 міг вчинити саме інкримінований йому злочин. При цьому, остаточна оцінка та кваліфікація конкретних діянь здійснюється судом під час розгляду справи по суті.
Як вбачається з клопотання та доданих до нього матеріалів досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні здійснюється, зокрема за фактом одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди для себе та третьої особи, за вчинення службовою особою в інтересах того, хто надає таку вигоду, дій з використанням наданої їй влади та службового становища, тобто за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України.
Слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_5 обіймав посаду начальника управління з питань виявлення та опрацювання податкових ризиків ГУ ДПС у Харківській області та був заступником Голови Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі ГУ ДПС у Харківській області.
Із наданих матеріалів встановлено, що під час особистих зустрічей протягом 22.01.2024 по 01.02.2024, начальник відділу ГУ ДПС у Харківській області ОСОБА_6 висловила представнику ТОВ «Оушен Фудз» ОСОБА_12 прохання про надання їй та іншим службовим особам ГУ ДПС у Харківській області неправомірної вигоди, а саме грошових коштів у сумі 55 000 доларів США, за вчинення дій в інтересах ТОВ «Оушен Фудз» - прийняття Комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі ГУ ДПС у Харківській області рішення про виключення ТОВ «Оушен Фудз» з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, а також рішень про реєстрацію зупинених податкових накладних цього товариства.
При цьому, оскільки ОСОБА_6 не входила до складу Комісії та не мала повноважень на прийняття відповідного рішення, до вчинення злочину було залучено інших осіб, зокрема ОСОБА_7 і ОСОБА_8 .
За версією слідства, ОСОБА_8 мав особисті зв`язки із ОСОБА_5, який в силу своєї займаної посади та входження до Комісії, мав повноваження на прийняття рішення про невідповідність ТОВ «Оушен Фудз» критеріям ризиковості платника податку. Так, ОСОБА_5 погодився на пропозицію отримання неправомірної вигоди за винесення рішення в інтересах ТОВ «Оушен Фудс» та надав вказівки своїй підлеглій ОСОБА_11 щодо підготовки пакету документів/проектів документів, необхідних для подальшого прийняття Комісією рішення про невідповідність ТОВ «Оушен Фудз» критеріям ризиковості платника податків.
При цьому, узгодження суми неправомірної вигоди та обставин її передачі і прийняття необхідного рішення відбувалися на зустрічах між ОСОБА_9 та ОСОБА_6, яка 01.02.2024 повідомила передані їй умови, якими передбачалося, що для виключення ТОВ «Оушен Фудз» з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, необхідно буде їй передати неправомірну вигоду у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) доларів США та 1,6% з обороту ТОВ «Оушен Фудз» за попередній період, тобто загалом грошові кошти у сумі 55 000 (п`ятдесят п`ять тисяч) доларів США, для подальшого її надання в.о. начальника ГУ ДПС у Харківській області ОСОБА_10, який забезпечить прийняття необхідних для ТОВ «Оушен Фудз» рішення про виключення ТОВ «Оушен Фудз» з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, а також рішень про реєстрацію зупинених податкових накладних цього товариства.
У свою чергу, ОСОБА_5 узгодив з ОСОБА_10, як Головою Комісії та в.о. начальника ГУ ДПС у Харківській області, який наділений владою та службовим становищем, що надають останньому реальні можливості вжиття заходів для забезпечення позитивного голосування іншими членами Комісії, кожен з яких, без виключень, є підлеглим ОСОБА_10, прийняття Комісією відповідного позитивного рішення по питанню невідповідності ТОВ «Оушен Фудз» критеріям ризиковості платника податку, у тому числі й шляхом особистого позитивного голосування ОСОБА_10 .
У ході досудового розслідування було встановлено, що 13.02.2024 за вказівками ОСОБА_6 обумовлена передача відбулася за визначеними умовами, зокрема ОСОБА_12 передав кошти у сумі 55 000 доларів США доларів США ОСОБА_13, який у свою чергу віддав кошти чи її частину іншій особі - ОСОБА_8, а також у подальшому було здійснено ряд дій щодо передачі, обміну коштів та розподілу такої неправомірної вигоди між іншими особами, у т.ч. службовими особами ГУ ДПС у Харківській області.
Того ж дня, 13.02.2024 Комісією, у тому числі за участі ОСОБА_10 та ОСОБА_11 прийнято рішення № 10610 про невідповідність ТОВ «Оушен Фудз» критеріям ризиковості платника податку
Також слідством було встановлено, що наступного дня - 14.02.2024 ОСОБА_8
зустрівся із ОСОБА_5 та іншим працівником ГУ ДПС у Харківській області та під час зустрічі передав останньому частину неправомірної вигоди, у тому числі перетвореної, загалом в сумі 43 000 доларів США.
На переконання слідчого судді, встановлені обставини зустрічей, зміст спілкування, зафіксовані відомості листування, у сукупності вказують на причетність та залученість ОСОБА_5 до розслідуваних подій.
Викладені обставини, у сукупності з наданими детективом поясненнями та представленими матеріалами кримінального провадження переконують слідчого суддю у тому, що мало місце вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, яке може бути вчинене ОСОБА_5 .
Слідчий суддя вважає, що викладені вище обставини на даному етапі досудового розслідування з розумною достатністю та вірогідністю пов`язують підозрювану з вчиненим кримінальним правопорушенням, оскільки для стороннього спостерігача прослідковувався б зв`язок між описаними діями підозрюваного та ознаками складу інкримінованого йому злочину.
Зазначені обставини, які враховані при оцінці обґрунтованості повідомленої ОСОБА_18 підозри, встановлені слідчим суддею на підставі таких досліджених в ході судового засідання копій документів:
- заяви про вчинення злочину від 25.01.2024;
- протоколів допитів свідка від 25.01.2024, 02.02.2024, 13.02.2024, 01.03.204;
- протоколів огляду від 25.01.2024, 02.02.2024, 16.02.2024, 13-14.03.2024, 04.04.2024;
- протоколів НС(Р)Д від 02.02.2024, 06.02.2024, 16.02.2024;
- протоколу огляду, ідентифікації та вручення грошових коштів від 13.02.2024;
- наказу Головного управління ДПС у Харківській області № 50 від 20.01.2023 з додатками;
-іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.
Оцінивши вказані докази в їх сукупності з доводами клопотання та учасників судового засідання, не вирішуючи питання про доведеність вини та остаточної кваліфікації дій ОСОБА_5, виходячи з наданих матеріалів клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України за викладених у клопотанні обставин.
При цьому, слідчим суддею встановлено, що за вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від восьми до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна.
Тобто конфіскація майна передбачена у санкції відповідної статті як обов`язкове додаткове покарання, а тому, у разі ухвалення обвинувального вироку, суд повинен буде застосувати до ОСОБА_5 додаткове покарання у виді конфіскації майна.
Таким чином, враховуючи вагомість наданих стороною обвинувачення доказів про ймовірне вчинення підозрюваним інкримінованого йому злочину, яке передбачає конфіскацію майна як обов`язкове додаткове покарання, слідчий суддя вважає, що дійсно існують достатні підстави вважати, що ОСОБА_5 може бути призначене покарання у виді конфіскації майна. Вказане обумовлює необхідність забезпечення такої можливої конфіскації шляхом застосування до майна підозрюваного такого заходу забезпечення як арешт належного йому майна.
4.2.Щодо можливості накладення арешту на вказане у клопотанні майно
Частина 10 статті 170 КПК України встановлює, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Крім того, як зазначалось вище, арешт майна з метою забезпечення можливої конфіскації на стадії досудового розслідування може бути накладений на майно підозрюваного.
Прокурор у своєму клопотанні просить накласти арешт на рухоме та нерухоме майно, яке належить на праві приватної власності підозрюваному ОСОБА_5, а саме:
- 2/3 та 1/6 частини квартири, загальною площею 64,7 кв.м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ;
- 1/6 частини нежитлової будівлі, загальною площею 1661,2 кв.м, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 ;
- транспортний засіб марки «Lexus» моделі «ES 250», д.н.з. НОМЕР_3, номер кузова НОМЕР_4 .
Слідчим суддею встановлено, що вказані частки на квартиру та нежитлової будівлі набуто у порядку спадкування та за договором, а також автомобіль належать підозрюваному на праві власності, що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та відомостями із реєстраційної картки транспортного засобу.
Також прокурор вказує, що ОСОБА_5 володіє рухомим майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та яке зареєстровано на його дружину ОСОБА_17, а саме транспортним засобом марки «Subaru» моделі «Forester», д.н.з. НОМЕР_5, номер кузова НОМЕР_6 .
Вирішуючи питання про належність підозрюваному вказаного нерухомого майна на праві спільної сумісної власності, слідчий суддя виходить з того, що відповідно до положень ч. 2 ст. 60 СК України, кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. За змістом ч. 1, 3 ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому, відповідно до ст. 372 КПК України, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
Як встановлено слідчим суддею з відомостей Державного реєстру актів цивільного стану підозрюваний перебуває у шлюбі з громадянкою ОСОБА_17 з 04.11.1995 року і до цього часу шлюб між ними не розірваний.
Відповідно до реєстраційної картки транспортного засобу автомобіль «Subaru» моделі «Forester», д.н.з. НОМЕР_5, номер кузова НОМЕР_6 був придбаний 27.03.2014, тобто за час перебування у шлюбі, а тому є спільною сумісною власністю.
Враховуючи, що обмежень чи заборон щодо накладення арешту на вказане майно не було встановлено, слідчий суддя вважає обґрунтованими доводи прокурора та детектива щодо необхідності накладення арешту на таке майно.
4.3.Щодо можливості виконання завдань арешту
Відповідно до положень ст. 173 КПК України, завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
У цьому кримінальному провадженні необхідність арешту майна обумовлена сукупністю підстав вважати, що таке майно може підлягати конфіскації як виду покарання. Ризиками, для запобігання яких необхідне накладення арешту, є можливість відчуження цього майна власником чи довіреними йому особами.
Зважаючи на обставини, що розслідуються у межах цього кримінального провадження щодо підозри ОСОБА_17 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, майно якого за вироком суду може бути конфісковане, можливість відчуження ним вказаного майна є обґрунтованою.
З накладенням арешту можливість особи розпоряджатись відповідним майном на власний розсуд та відчужувати його на користь третіх осіб втрачається. Отже, у такий спосіб, може бути виконане завдання арешту майна, а саме запобігання можливості його відчуження.
За таких умов, заявлена прокурором мета (забезпечення конфіскації майна як виду покарання) може бути досягнута через застосування до майна підозрюваного саме такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.
4.4.Щодо розумності та співрозмірності арешту
Критерії розумності та співрозмірності обмеження права власності є оціночними поняттями та визначаються на розсуд слідчого судді. Відповідно до статті 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. При цьому, обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті (Рішення ЄСПЛ від 05.01.2000 у справі «Беєлер проти Італії», заява № 33202/96, параграф 107). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (Рішення ЄСПЛ у справі Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21.02.1986, заява № 8793/79, параграф 50).
На думку слідчого судді, накладення арешту в цьому випадку є розумним та співрозмірним завданням кримінального провадження, враховуючи суспільну небезпеку вчиненого кримінального правопорушення, його специфіку і тяжкість, наявність обґрунтованої підозри у його вчиненні особи, яка є власником такого майна, а також необхідність забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання. За таких обставин, слідчий суддя вважає, що пов`язані із накладенням арешту обмеження є виправданими, співмірними із завданнями кримінального провадження та пропорційними меті, з якою такі обмеження застосовуються.
У цьому контексті слідчий суддя зауважує, що арешт накладається без заборони користування відповідним майном, а тому не вбачає негативних наслідків від його застосування як для самого підозрюваного, так і для інших осіб. Водночас, заборона відчуження та розпорядження відповідним майном є обґрунтованою та виправданою з огляду на встановлений ризик передачі належного підозрюваному майна на користь інших осіб, що унеможливить досягнення заявленої мети арешту.
Також слідчий суддя відзначає, що накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав. Хоча власник обмежується у реалізації правомочностей щодо таких прав, такий захід є тимчасовим.
За таких обставин, слідчий суддя вважає, що обмеження, яких зазнає підозрюваний, на цьому етапі виправдовують такий ступінь втручання у його право власності.
З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов висновку про наявність необхідних і достатніх підстав для задоволення клопотання.
На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 131, 170-173, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя
ПОСТАНОВИВ:
1.Клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 52024000000000046 від 25.01.2024, -задовольнити.
2.Накласти арешт (із забороною розпорядження та відчуження) на майно:
2.1. яке перебуває у власності підозрюваного ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_7, а саме:
-2 /3 та 1/6 частини квартири, загальною площею 64,7 кв.м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ;
- 1/6 частину нежитлової будівлі, загальною площею 1661,2 кв.м, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 ;
- транспортний засіб марки «Lexus» моделі «ES 250», д.н.з. НОМЕР_8, номер кузова НОМЕР_4 ;
2.2. яке перебуває у власності дружини підозрюваного ОСОБА_5 - ОСОБА_17, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_9, а саме:
- транспортний засіб марки «Subaru» моделі «Forester», д.н.з. НОМЕР_5, номер кузова НОМЕР_6 .
3.Копію ухвали негайно після її оголошення вручити детективу.
4.Арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому у застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
5.Ухвала може бути оскаржена до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
6.Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Слідчий суддя ОСОБА_1