Документ № 119385381

Дата засідання: 29/06/2024
Дата винесення рішення: 29/06/2024
Справа №: 991/3773/24
Провадження №: 62023000000000227
Інстанція: ВАКС
Форма судочинства: Кримінальне
Тип рішення: Ухвала про скасування арешту майна, Вирок

Головуючий суддя (ВАКС) : Михайленко В.В.

Справа № 991/3773/24

Провадження 1-кп/991/45/24

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2024 року м. Київ

Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі

головуючого судді ОСОБА_1, суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3

за участю секретаря ОСОБА_4,

прокурорів ОСОБА_5, ОСОБА_6,

обвинуваченого ОСОБА_7,

захисників ОСОБА_8, ОСОБА_9,

розглянувши у судовому засіданні у залі судових засідань Вищого антикорупційного суду обвинувальний акт та угоду про визнання винуватості від 02.05.2024 у кримінальному провадженні № 62023000000000227, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.03.2023, за обвинуваченням

ОСОБА_7, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Сарни Сарненського району Рівненської області, проживає за адресою: АДРЕСА_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, не працює, є депутатом Рівненської обласної ради, освіта вища, одружений,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 368-5 КК України,

ВСТАНОВИВ:

1.До Вищого антикорупційного суду надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 62023000000000227, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.03.2023, за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 368-5 КК України. З обвинувальним актом до суду надійшла угода про визнання винуватості, укладена між прокурором другого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_7 (т. 1, а.с. 9-17);

2.Формулювання обвинувачення та статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, які передбачають кримінальні правопорушення, у вчиненні яких обвинувачується особа

За змістом обвинувального акта, перебуваючи у період з 01.06.2017 по 17.01.2023 на посаді начальника Рівненського обласного управління лісового та мисливського господарства, з 17.01.2023 по теперішній час - на посаді заступника директора Поліського лісового офісу ДП «Ліси України», а також з 02.12.2020 - депутатом Рівненської обласної ради VIII скликання, ОСОБА_7 був особою, уповноваженою на виконання функцій держави, зазначеною у підпункті «б» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції».

ОСОБА_7 24.03.2021 подав щорічну Декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2020 рік. Під час заповнення декларації ОСОБА_7 вніс до відповідних розділів інформацію про членів сім`ї декларування, об`єкти нерухомості, доходи, у тому числі подарунки, грошові активи, банківські та інші фінансові установи, у яких відкрито рахунки суб`єкта декларування. У розділі 12 «Грошові активи» декларації ОСОБА_7 зазначив 142 252 грн як свої особисті заощадження, які розміщені на банківському рахунку АТ «КБ Приватбанк», відкритому на його ім`я. Будь-які інші грошові активи ОСОБА_7 у щорічній Декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2020 рік, не вказав.

Разом з цим, не пізніше 24.11.2023 ОСОБА_7 набув активи (грошові кошти в сумі, еквівалентній 108 967 945 грн), вартість яких перевищує його законні доходи на 98 441 633 грн 10 коп., які зберігав за місцем свого фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Слідчим Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань 24.11.2023 у ході проведення обшуку за місцем фактичного проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1, виявлено та вилучено грошові кошти в сумі 1 854 175 доларів США (згідно з курсом НБУ на дату проведення обшуку становить 66 776 814 грн), 1 034 615 Євро (згідно з курсом НБУ на дату проведення обшуку становить 40 629 331 грн) та 1 561 800 гривень, тобто на загальну суму 108 967 945 грн, походження яких ОСОБА_7 пояснити не зміг.

Упродовж 2002 - 2023 років ОСОБА_7 отримав дохід на суму 3 731 331 грн 65 коп, з яких утримано податків на суму 596 278 грн 40 коп (прибуток складає 3 135 053 грн 25 коп).

Крім того, дружина ОСОБА_7 ОСОБА_10 за період з 1999 року по 2023 отримала доходи на суму 7 455 331 грн 89 коп., з яких утримано податків на суму 64 073 грн 20 коп (прибуток складає 7 391 258 грн 69 коп).

Різниця між вартістю набутих активів та підтвердженою сумою грошових надходжень складає 98 441 633 грн 10 коп.

Таким чином, своїми діями ОСОБА_7 вчинив незаконне збагачення, тобто набуття особою, уповноваженою на виконання функцій держави, місцевого самоврядування, активів, вартість яких більше ніж на шість тисяч п`ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян перевищує її законні доходи. Дії ОСОБА_7 кваліфіковані за статтею 368-5 КК України.

Отже, ОСОБА_7 обвинувачується у тому, що не пізніше 24.11.2023 набув активи (грошові кошти в сумі, еквівалентній 108 967 945 грн), вартість яких перевищує його законні доходи на 98 441 633 грн 10 коп, тобто вчинив злочин, передбачений статтею 368-5 КК України.

3.Відомості про укладену між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_7 угоду про визнання винуватості

Прокурор другого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 та обвинувачений ОСОБА_7 за участю захисника ОСОБА_8 02.05.2024 уклали угоду про визнання винуватості.

В угоді наведено формулювання обвинувачення та правову кваліфікацію дій ОСОБА_7 із зазначенням статей Закону України про кримінальну відповідальність, що є тотожними до наведених в обвинувальному акті.

За змістом угоди ОСОБА_7 повністю та беззастережно визнає свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.

При укладенні угоди прокурор врахував:

-ступінь та характер сприяння ОСОБА_7 у проведенні досудового розслідування та його належну процесуальну поведінку. ОСОБА_7 надав викривальні показання щодо себе, сприяв здійсненню досудового розслідування у кримінальному провадженні після повідомлення про підозру, у тому числі під час проведення слідчих та інших процесуальних дій;

-характер та тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення - ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні одного тяжкого злочину, яким не заподіяна майнова шкода. Потерпілі від кримінального правопорушення відсутні;

-наявність суспільного інтересу в забезпеченні швидкого судового провадження, скорочення часу судового розгляду через відсутність необхідності дослідження доказів, економії за рахунок цього державних ресурсів;

-наявність суспільного інтересу в запобіганні, виявленні чи припиненні більшої кількості кримінальних правопорушень за рахунок зменшення процесуального навантаження на прокурорів групи прокурорів у цьому провадженні і зміщення акцентів на інші провадження.

Сторони дійшли згоди про призначення ОСОБА_7 покарання за статтею 368-5 КК України - у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та/або адміністративно-господарських функцій, строком на 1 рік.

Відповідно до частини 2 статті 75 КК України сторонами узгоджено звільнення ОСОБА_7 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням.

4.Позиції учасників судового провадження

4.1.Прокурори у судовому засіданні зазначили про відповідність умов угоди про визнання винуватості вимогам законодавства і просили затвердити її. Підтвердили добровільність укладання угоди сторонами. Наголосили, що умови угоди у повному обсязі відповідають інтересам суспільства і запиту суспільства на справедливість як в частині забезпечення швидкого судового провадження з дотриманням прав обвинуваченого, так і в частині поповнення державного бюджету в умовах повномасштабного воєнного вторгнення російської федерації.

За твердженням сторони обвинувачення, умовами угоди не порушуються права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, а виконання взятих на себе за угодою зобов`язань обвинуваченим не є неможливим для нього. Укладення цієї угоди буде мати стримуючий ефект як для обвинуваченого ОСОБА_7, так і для інших осіб в контексті можливої протиправної поведінки.

4.2.Обвинувачений ОСОБА_7 у судовому засіданні підтвердив, що усвідомлює суть висунутого йому обвинувачення, беззаперечно визнає вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, не заперечує фактичних обставин, викладених в обвинувальному акті і в угоді про визнання винуватості. Підтвердив, що укладання угоди про визнання винуватості носить добровільний характер, а виконання взятих на себе за угодою зобов`язань є реальним. Скарги на дії, рішення чи бездіяльність детективів і прокурорів під час досудового розслідування відсутні, жодного примусу, спрямованого на укладання угоди, з боку сторони обвинувачення або інших осіб, не було.

Зазначив, що обізнаний про вид та розмір покарання, яке йому буде призначено у випадку затвердження угоди, погоджується на нього, а також підтвердив, що усвідомлює правові наслідки призначення такого покарання.

Також обвинувачений підтвердив, що цілком розуміє наявність у нього права на повний судовий розгляд, у якому прокурор зобов`язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують; права мовчати, і факт мовчання не матиме для суду жодного доказового значення; права допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення; права подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на його користь.

Підтвердив розуміння наслідків укладення та затвердження угоди, визначених у статті 473 КПК України, а також наслідки її невиконання, передбачені статтею 476 КПК України.

Просив Суд затвердити угоду про визнання винуватості.

Повідомив, що наразі не займає посаду заступника директора Поліського лісового офісу ДП «Ліси України», оскільки після порушення кримінального провадження звільнився.

4.3.Захисники ОСОБА_8, ОСОБА_9 підтримали угоду про визнання винуватості, наголосили на тому, що її укладення є добровільним актом усіх сторін. Підтвердили, що захисники залучені до процесу укладання угоди з моменту ініціювання, протягом кримінального провадження вони пояснювали обвинуваченому істотні умови угоди та наслідки її укладання. Правову кваліфікацію діяння ОСОБА_7 вважають вірною, жодних скарг на дії детективів НАБУ і прокурорів САП не мають. Суспільний інтерес укладення угоди сторона захисту вбачає в можливостях швидкого спрямування значної суми грошових коштів на потреби оборони і в мотивуванні інших осіб, які вчинили кримінальні правопорушення, і їх захисників на співпрацю з Національним антикорупційним бюро України і Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою. В контексті сприяння досудовому розслідуванню просили врахувати належну процесуальну поведінку ОСОБА_7 з моменту притягнення його до кримінальної відповідальності і перерахування за проханням обвинуваченого 5 млн грн на потреби Збройних Сил України після внесення застави і звільнення з-під варти.

5.Мотиви, з яких Суд виходив при вирішенні питання про відповідність угоди вимогам законодавства при ухваленні вироку, а також положення законодавства, якими він керувався

При вирішенні питання про затвердження угоди суд має встановити, що укладена сторонами угода відповідає вимогам законодавства і відсутні підстави для відмови в її затвердженні.

Дослідивши зміст угод про визнання винуватості, заслухавши думки прокурора, обвинуваченого, його захисників, суд дійшов таких висновків.

5.1.Щодо відповідності умов угоди вимогам КПК України та КК України

Відповідно до частини 2 статті 469 КПК України угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого. Угода про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим може бути укладена у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів (пункт 1 частини 4 статті 469 КПК України).

Санкція статті 368-5 КК України, інкримінованої ОСОБА_7, передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. Відповідно зазначене кримінальне правопорушення згідно з приписами статті 12 КК України належить до тяжких злочинів.

За таких обставин в частині інкримінованого діяння укладення прокурором угоди про визнання винуватості з обвинуваченим ОСОБА_7 не суперечить вимогам частини 2 статті 469 КПК України та пункту 1 частини 4 статті 469 КПК України щодо тяжкості кримінального правопорушення.

Пунктом 9 частини 2 статті 52 КПК України передбачено, що у разі укладення угоди про визнання винуватості участь захисника є обов`язковою та забезпечується з моменту ініціювання укладення угоди. Судом встановлено, що угода між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_7 складена та підписана 02.05.2024 у присутності його захисника - адвоката ОСОБА_8, про що свідчить підпис останнього на тексті угоди. Крім того, в судовому засіданні сторони підтвердили участь захисників з моменту ініціювання угоди.

Вимоги до змісту угоди про визнання винуватості закріплені у статті 472 КПК України. Суд встановив, що угода про визнання винуватості відповідає формальним і змістовним вимогам, оскільки містить усі необхідні реквізити та обставини. Вона містить формулювання обвинувачення, правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність. Сформульоване в угодах обвинувачення відображає істотні фактичні обставини, які є тотожними викладу обставин в обвинувальному акті і підтверджені в судовому засіданні обвинуваченим.

Суд встановив, що правова кваліфікація діяння обвинуваченого є правильною, що з`ясовано та підтверджено у судовому засіданні. Кримінально-правова оцінка суспільно-небезпечних дій обвинуваченого, викладена в угоді, в цілому відповідає ознакам, встановленим у нормах кримінального закону.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 підтвердив кожну із обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується, та які викладені в угоді та обвинувальному акті. У присутності захисників визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованих йому злочинів. Обвинувачений та його захисники в судовому засіданні погодилися з кваліфікацією діянь, зазначеною в обвинувальному акті і угоді.

В угоді зазначені обставини, які враховані прокурором при вирішенні питання про її укладення, зокрема, ступінь та характер сприяння обвинуваченого у кримінальному провадженні, характер і тяжкість вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, наявність суспільного інтересу в забезпеченні швидкого досудового розслідування і судового провадження, викритті, виявленні чи припиненні більшої кількості кримінальних правопорушень.

Абзацом 5 частини 4 статті 469 КПК України передбачено, що угода про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Як вбачається зі змісту обвинувального акта, кримінальним правопорушенням, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_7 шкоди (збитків) не завдано.

Відтак невідповідності умов угоди вимогам КПК України та КК України Суд не встановив.

5.2.Щодо відповідності умов угоди інтересам суспільства

Відповідно до пункту 2 частини 7 статті 474 КПК України суд відмовляє у затвердженні угоди у разі невідповідності її умов інтересам суспільства.

Під суспільним інтересом у кримінальному процесі розуміють певні вигоди для всього суспільства, без задоволення яких неможливо забезпечити його всебічний, стабільний та демократичний розвиток. Вони визнані державою, забезпечені правом, а їх задоволення є гарантією існування і розвитку суспільства вцілому. У кримінальному провадженні суспільний інтерес загалом виражений в його завданнях, визначених статті 2 КПК України, та полягає у захисті особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охороні прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпеченні швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура. З урахуванням комплексності і неоднорідності завдань кримінального провадження, оцінюючи суспільний інтерес, Суд має встановити баланс між зацікавленістю обвинуваченого отримати м`якше покарання та запитом суспільства отримати від обвинуваченого щось на заміну такому пом`якшенню.

Стаття 20 Конвенції ООН проти корупції 2003 року дозволяє за умови дотримання своєї конституції та основоположних принципів своєї правової системи кожній Державі-учасниці розглянути можливість вжиття таких законодавчих та інших заходів, які можуть бути необхідними для визнання злочином умисне незаконне збагачення, тобто значне збільшення активів державної посадової особи, яке перевищує її законні доходи і які вона не може раціонально обґрунтувати. Законом України № 263-IX від 31.10.2019 Кримінальний кодекс України доповнено статтею 368-5 «Незаконне збагачення» у чинній на сьогодні редакції. Повторна криміналізація цього діяння була зумовлена саме суспільним запитом на існування дієвого інструменту притягнення до кримінальної відповідальності осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, статки (активи) яких не відповідають рівню їх законних доходів.

Однак стандарт доведення поза розумним сумнівом незаконності походження активів без встановлення обставин преюдиційного корупційного злочину, які можуть з більшою вірогідністю встановити незаконність такого походження, вимагає значних державних ресурсів. Натомість укладення угоди в цій категорії справ за рахунок зменшення процесуального навантаження на сторону обвинувачення і зміщення акцентів на інші провадження сприятиме запобіганню, виявленню чи припиненню більшої кількості кримінальних правопорушень.

Також у випадку постановлення судом рішення на підставі угоди про визнання винуватості, умовами укладення якої є добровільність та беззастережне визнання особою своєї винуватості, значно прискорить і судовий розгляд. Адже обвинувачений не заперечує фактичних обставин кримінального правопорушення та їх юридичної оцінки. З юридичною оцінкою діянь також погоджуються захисники, які є спеціалістами у галузі права. Укладення і затвердження угоди при дотриманні встановлених законом умов має наслідком скорочення часу досудового розслідування і судового розгляду справи, економію державних ресурсів і особистих ресурсів учасників провадження, зменшення навантаження на прокуратуру, адвокатуру та суди, в яких вивільнюється час і ресурс на виконання своїх завдань і функцій.

Результатом укладення угоди також буде стягнення в дохід держави активів у розмірі понад 98 млн грн. В умовах необхідності підтримки воєнного бюджету України вказане також має суспільний інтерес в контексті економічної підтримки держави. Суспільний інтерес цієї угоди через стягнення з ОСОБА_7 всієї суми незаконних доходів полягає також у стримуючому ефекті щодо вчинення корупційних злочинів як самим обвинуваченим, так і іншими особами. Адже як у обвинуваченого, так і у інших осіб буде формуватися усвідомлення того, що отриманий майновий інтерес, походження якого не відповідає ознакам законності, підлягає «поверненню», а кримінальна відповідальність за його отримання особами, уповноваженими на виконання функцій держави бо місцевого самоврядування, є невідворотною.

Затвердження угоди забезпечить притягнення обвинуваченого ОСОБА_7 до відповідальності за вчинення кримінального правопорушення і його виправлення. Зазначене сприятиме формуванню у обвинуваченого і інших членів суспільства антикримінальної правосвідомості та усвідомлення невідворотності відповідальності за вчинені правопорушення.

Суд також враховує, що обвинувачений з огляду на притягнення його до кримінальної відповідальності звільнився з посади заступника директора Поліського лісового офісу (наказ від 08.05.2024 № 321-К), що унеможливлює подальше використання ним свого службового становища у власних цілях. При цьому сторони узгодили покарання в тому числі щодо позбавлення права займати посади строком на один рік. Це, на думку Суду, також свідчить про наявність суспільного інтересу, оскільки важливо, щоб особи, які займають посади, пов`язані із можливостями отримання необґрунтованих активів з використанням свого становища і піддалися такій спокуті, позбавлялися доступу до таких посад на тривалий період. Це, з одного боку, буде сприяти виправленню особи, як вчинила злочин, перебуваючи на посаді, з іншого - зайняттю посад іншими особами, які, будучи обізнаними про досвід невідворотності покарання своїх попередників, будуть належним чином доброчесно виконувати свої функціональні обов`язки.

Крім того, сторони погодилися, що виявлені грошові кошти у сумі 1 340 087,97 доларів США (один мільйон триста сорок тисяч вісімдесят сім доларів 97 центів), 1 034 615,00 Євро (один мільйон тридцять чотири тисячі шістсот п`ятнадцять євро), 1 561 800,00 грн (один мільйон п`ятсот шістдесят одна тисяча вісімсот гривень 00 копійок) є предметом незаконного збагачення, щодо них підлягає застосуванню спеціальна конфіскація. У разі застосування спеціальної конфіскації державний бюджет України поповниться значною сумою, яка відповідно може бути спрямована на цілі оборони, що є вкрай важливо в актуальних умовах збройної агресії російської федерації. Суд приймає до уваги, що цей захід кримінально-правового впливу може бути застосований і за результатами повного судового розгляду у випадку доведення винуватості ОСОБА_7 . Однак через деякий час (період повного судового розгляду), враховуючи інфляційні і девальваційні процеси, стагнацію економіки України у зв`язку з війною, «вартість» цих грошей може бути значно меншою. Крім того, результат судового розгляду наперед непередбачений. Отже, суспільний інтерес в цій справі має місце також з огляду на досягнення максимально сприятливої економічної складової і збереження максимальної вартості грошових коштів, які є предметом незаконного збагачення.

З огляду на беззаперечне визнання обвинуваченим своєї винуватості та можливість швидкого поповнення державного бюджету значною сумою коштів вбачається недоцільним застосовування загального порядку кримінального провадження.

В свою чергу, характер та тяжкість інкримінованого обвинуваченому ОСОБА_7 злочину, його особи та ставлення до вчиненого, активне сприяння здійсненню досудовому розслідуванню і судовому розгляду вказує на його бажання виправитись. Виправлення особи, що вчинила злочин, також відповідає суспільному інтересу, адже покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами (частина 2 статті 50 КК України).

Враховуючи вищевикладене, Суд дійшов висновку про відповідність угоди про визнання винуватості обвинуваченим ОСОБА_7 суспільному інтересу.

5.3.Щодо порушення умовами угоди прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб

Відповідно до пункту 3 частини 7 статті 474 КПК України під час перевірки угоди на відповідність вимогам законодавства суд також перевіряє чи не порушують умови угоди права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб. Дослідивши зміст угоди про визнання винуватості, заслухавши пояснення сторін кримінального провадження, Суд встановив, що умови угоди не порушують прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб. Умови угоди не є невиправдано обтяжливими для жодної із сторін кримінального провадження.

Як зазначено в обвинувальному акті, кримінальним правопорушенням, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_7, шкода завдана лише публічним інтересам, збитків не завдано.

За таких обставин умови угод не порушують прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб.

5.4.Щодо добровільності укладення угоди

Відповідно до пункту 4 частини 7 статті 474 КПК України при вирішенні питання про наявність підстав для затвердження угоди суд має переконатися, що укладення угоди є добровільним. Будь-який примус зі сторони обвинувачення або третіх осіб, спрямований на укладення угоди, або інші обставини, які викликають сумнів у добровільності угоди, зумовлює відмову у її затвердженні судом.

Обвинувачений ОСОБА_7, а також його захисники у судовому засіданні підтвердили добровільність укладення угод про визнання винуватості та спільну узгодженість усіх викладених у ній умов. Зазначили про відсутність зі сторони прокурора примусу, погроз, насильства, обіцянок чи впливу будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. В матеріалах справи містяться заяви, які свідчать про те, що ініціювання угоди відбулося стороною захисту (том 4, а.с. 201, том 5, а.с. 92). Жодних скарг на дії, рішення чи бездіяльність детективів та прокурорів під час досудового розслідування, а також «претензій» до захисників в процесі здійснення захисту, обвинувачений не має. Захисники підтвердили, що весь процес досудового розслідування за участю підзахисного, в тому числі після ініціювання укладення угоди, відбувався відповідно до положень чинного законодавства, з дотриманням процесуальних прав на той момент підозрюваних і повагою до них.

Прокурор також вказала на спільну узгодженість усіх викладених в угодах умов, підтвердивши добровільність їх укладення зі сторони обвинувачення.

З огляду на зазначене, а також відсутність будь-яких обставин, які б свідчили про укладення угод сторонами під будь-яким впливом, Суд дійшов висновку, що їх укладення носить добровільний характер та не суперечить бажанню та волі сторін.

5.5.Щодо можливості виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов`язань

Пункт 5 частини 4 статті 474 КПК України зобов`язує Суд перевірити угоду на предмет можливості виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов`язань.

За змістом угоди обвинувачений ОСОБА_7 зобов`язався беззастережно визнати свою винуватість в обсязі висунутого обвинувачення під час судового провадження. У судовому засіданні обвинувачений підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті, надав відповідні показання щодо себе, визнав свою винуватість та щиро розкаявся. Тим самим обвинувачений ОСОБА_7 виконав взяті на себе зобов`язання.

На підставі викладеного Суд дійшов висновку про можливість виконання взятих обвинуваченими на себе за угодами зобов`язань.

5.6.Щодо відповідності умов угоди вимогам закону в частині призначення покарання

За приписами статті 472 КПК України суттєвою умовою, яку має містити угода про визнання винуватості, є узгоджене сторонами угоди покарання, а також звільнення обвинуваченого від його відбування з випробуванням (у випадку досягнення такої домовленості). Відтак Суд має перевірити узгоджене між прокурором та обвинуваченими покарання на предмет відповідності вимогам закону, а також можливість звільнити обвинувачених від його відбування з випробуванням.

Частина 1 статті 65 КК України передбачає, що суд призначає покарання:

1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу;

2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу;

3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

У випадку затвердження вироком угоди про примирення або про визнання вини суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди.

Санкція статті 368-5 КК України передбачає призначення покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Сторони узгодили обвинуваченому ОСОБА_7 покарання за статтею 368-5 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та/або адміністративно-господарських функцій, строком на 1 (один) рік.

Частиною 5 статті 65 КК України передбачено, що у випадку затвердження вироком угоди про визнання винуватості суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди. При цьому згідно з частинами 2 та 3 статті 75 КК України сторони дійшли згоди про звільнення обвинуваченого ОСОБА_7 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням із встановленням іспитового строку.

Положення частини 1 статті 75 КК України не поширюються на випадки засудження за корупційне кримінальне правопорушення. Згідно з приміткою до статті 45 КК України кримінальне правопорушення, передбачене статтею 368-5 КК України, віднесене до корупційних кримінальних правопорушень.

Разом з тим, обмеження права суду на ухвалення рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням у разі засудження особи за корупційне кримінальне правопорушення стосується загального порядку кримінального провадження. Зміни, які передбачають таке обмеження, внесені лише у частину першу цієї статті, водночас, частина друга цієї статті такого обмеження не містить. Закон про кримінальну відповідальність не допускає розширеного тлумачення чи аналогії, а тому обмеження щодо застосування статті 75 КК України не поширюються на випадки затвердження угоди про примирення або про визнання винуватості.

Кримінальний процес розрізняє загальний порядок розгляду кримінального провадження та особливі порядки, серед яких, зокрема, кримінальне провадження на підставі угод, порядок здійснення якого регламентований главою 35 КПК України.

Згідно з пунктом 12 постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11.12.2015 №13 «Про практику здійснення судами кримінального провадження на підставі угод» чинні КК і КПК регулюють два різновиди звільнення від відбування покарання з випробуванням:

- загальний - коли вимагається встановлення можливості виправлення засудженого без відбування покарання;

- спеціальний - у випадку затвердження угоди про примирення або про визнання винуватості, для укладення якої з`ясування питань, визначених у частині 1 статті 75 КК, не є обов`язковим. Якщо ж сторони узгодили покарання та досягли домовленості щодо звільнення підозрюваного/обвинуваченого від його відбування з випробуванням, відповідно до частин 2, 3 статті 75 КК України суд зобов`язаний прийняти рішення про таке звільнення у випадку затвердження угоди про примирення або визнання винуватості за наявності сукупності таких умов:

1) сторонами угоди узгоджено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років;

2) узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням;

3) угода відповідає чинному законодавству та підстави для відмови в її затверджені, визначені КПК (пункти 1-6 частини 7 статті 474 КПК), відсутні.

Частина 2 статті 75 КК України застосовується виключно до особливого порядку, про що свідчить її безпосередній зміст та зазначення у ній умов, за яких суд має прийняти це рішення.

Ознак співвідношення як загальної та спеціальної норм між частиною першою та частиною другою вказаної статті кримінального закону немає, оскільки вони регулюють різні порядки розгляду кримінального провадження. З цього слідує, що частина 1 статті 75 КК України поширюється на загальний порядок розгляду кримінальних проваджень, а частина 2 статті 75 КК України застосовується до особливого порядку.

При вирішенні питання про те, чи є узгоджене сторонами покарання необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів, Суд враховує особу обвинуваченого ОСОБА_7 : він раніше не судимий, що підтверджено наданим стороною захисту Витягом з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості», має постійне місце проживання і сталі соціальні зв`язки. Інформації про перебування на обліку у лікаря-психіатра і нарколога Суду не надано.

Суд також враховує обставини, що пом`якшують покарання, а саме: щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, перерахування частини у розмірі 5 млн грн внесеної застави на потреби Збройних Сил України.

Відповідно до частини 4 статті 75 КК України іспитовий строк встановлюється судом тривалістю від одного року до трьох років. З урахуванням тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставин, що пом`якшують покарання, відсутності обставин, що обтяжують покарання, інших обставин, що характеризують особу обвинуваченого, Суд вважає доцільним встановити обвинуваченому ОСОБА_7 іспитовий строк три роки.

Суд дійшов висновку, що узгоджене сторонами покарання з урахуванням частини 2 статті 75 КК України за своїм видом та розміром відповідає характеру тяжкості вчинених діянь та особі обвинуваченого, а також загальним засадам призначення покарання, встановленим законом України про кримінальну відповідальність, і здатне забезпечити досягнення мети призначення покарання.

Відповідно до частини 1 статті 76 КК України у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням суд покладає на засудженого обов`язки, передбачені пунктами 1, 2 частини 1 статті 76 КК України. Як зазначено в частині 3 статті 76 КК України, на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, суд покладає обов`язки, передбачені частиною 2 цієї статті, необхідні і достатні для її виправлення з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом`якшують або обтяжують покарання.

При звільненні ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням суд вважає за необхідне покласти на нього такі обов`язки, передбачені статтею 76 КК України:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

6.Висновки суду

З урахуванням встановлених обставин Суд дійшов висновку, що угода про визнання винуватості, укладена між прокурором ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_7 відповідає вимогам закону України про кримінальну відповідальність і кримінального процесуального законодавства. Суд не встановив підстав для відмови в затвердженні угоди, передбачених частиною 7 статті 474 КПК України.

Тому Суд дійшов висновку про затвердження вказаних угод про визнання винуватості шляхом ухвалення вироку та призначення обвинуваченим узгодженого угодами покарання.

7.Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку на підставі угоди

7.1. Цивільний позов

Цивільний позов у цьому кримінальному провадженні не заявлявся.

7.2.Процесуальні витрати

Відповідно до вимог пункту 13 частини 1 статті 368 та частини 4 статті 374 КПК України при ухваленні вироку суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат.

Відповідно до частини 2 статті 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Відповідно до обвинувального акта у кримінальному провадженні експерти не залучались.

Питання про відшкодування інших понесених процесуальних витрат стороною обвинувачення чи стороною захисту не піднімалось.

7.3.Винагорода викривачу

Підстави для виплати винагороди викривачу у цьому кримінальному провадженні відсутні.

7.4. Спеціальна конфіскація

Відповідно до частини 1 статті 96-1 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а так само передбаченого частиною першою статті 150, статтею 154, частинами другою і третьою статті 159-1, частиною першою статті 190, статтею 192, частиною першою статей 204, 209-1, 210, частинами першою і другою статей 212, 212-1, частиною першою статей 222, 229, 239-1, 239-2, частиною другою статті 244, частиною першою статей 248, 249, частинами першою і другою статті 300, частиною першою статей 301, 302, 310, 311, 313, 318, 319, 362, статтею 363, частиною першою статей 363-1, 364-1, 365-2 цього Кодексу.

Спеціальна конфіскація застосовується, зокрема, на підставі обвинувального вироку суду (пункт 1 частини 2 статті 96-1 КК).

Пунктами 2 - 4 частини 1 статті 96-2 КК передбачено, що спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно: призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; були предметом кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави; були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

Предметом незаконного збагачення є активи, в даному випадку - грошові кошти у сумі 98 441 633 грн 10 коп. Відповідно до змісту висунутого ОСОБА_7 обвинувачення, йому інкримінується незаконне збагачення на суму 98 441 633 грн 10 коп, яка складається з різниці вилучених під час проведення обшуку за місцем проживання обвинуваченого за адресою: АДРЕСА_1 грошових коштів у вигляді 1 854 175 доларів США (що за курсом НБУ на день проведення обшуку склало 66 776 814 грн); 1 034 615 євро (що за курсом НБУ на день проведення обшуку склало 40 629 331 грн) та 1 561 800 грн, та отриманого ОСОБА_7 за 2002-2023 роки прибутків, сума яких склала 3 135 053 грн 25 коп.

Отже з урахуванням вимог статей 96-1, 96-2 КК України Суд вважає за необхідне застосувати до грошових коштів у сумі 1 340 087,97 доларів США (один мільйон триста сорок тисяч вісімдесят сім доларів 97 центів), 1 034 615,00 Євро (один мільйон тридцять чотири тисячі шістсот п`ятнадцять євро), 1 561 800,00 грн (один мільйон п`ятсот шістдесят одна тисяча вісімсот гривень 00 копійок) спеціальну конфіскацію.

Арешт, накладений на відповідні грошові кошти, слід залишити в силі, з огляду на необхідність забезпечення виконання вироку в частині спеціальної конфіскації майна.

7.5.Заходи забезпечення кримінального провадження

7.5.1.Запобіжні заходи

Згідно з пунктом 1 частини 4 статті 374 КПК України суд при ухваленні вироку серед іншого приймає рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 25.11.2023 у справі № 757/54200/23-к до ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 22.01.2024 з визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 71 877 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 192 917 868,00 грн, із покладенням обов`язків, передбачених частиною 5 статті 194 КПК України, строком до 22.01.2024 (том 1, а.с. 120-122).

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 18.01.2024 у справі № 991/431/24 продовжено строк тримання ОСОБА_7 під вартою до 17.03.2024 з визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 5000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 15 140 000,00 грн, із покладенням обов`язків, передбачених частиною 5 статті 194 КПК України, строком на два місяці з дня внесення застави (том 1, а.с. 123-128). Відповідна сума застави внесена ОСОБА_11 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 24.01.2024, що підтверджується Платіжною інструкцією № 188280370 від 24.01.2024 та Довідкою Вищого антикорупційного суду від 24.01.2024 № 03.13-04/5/2024. В цей же день обвинувачений звільнений з-під варти.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 30.01.2024 у справі № 991/677/24 зменшено розмір застави, встановлений ухвалою від 18.01.2024, до 3348,745 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 10 140 000,00 грн, іншу частину застави в розмірі 5 000 000,00 грн спрямовано на спеціальний банківський рахунок на підтримку Збройних сил України (том 1, а.с. 129-132).

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 21.03.2024 у справі № 991/2103/24 строк дії обов`язків, покладених на ОСОБА_7 продовжено на 2 місяці, тобто до 21.04.2024 (том 1, а.с. 133-138. У подальшому передбачені частиною 5 статті 194 КПК України обов`язки не продовжувалися.

За таких обставин на момент ухвалення вироку щодо обвинуваченого ОСОБА_7 діє запобіжний захід у вигляді застави.

Враховуючи відсутність нарікань на процесуальну поведінку обвинуваченого під час досудового розслідування та його поведінку під час судового провадження, яка свідчить про те, що визначений під час досудового розслідування розмір застави був достатнім для забезпечення належного виконання ним своїх процесуальних обов`язків, Суд дійшов висновку про необхідність скасування застосованого до ОСОБА_7 запобіжного заходу і відповідно повернення грошових коштів заставодавцю після набрання вироком законної сили.

7.5.2.Арешт майна

Згідно з частиною 4 статті 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема у випадку непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації щодо майна, на яке накладено арешт.

У цьому кримінальному провадженні обвинуваченому не призначено покарання у виді конфіскації майна. Разом з тим, як зазначено в пункті 7.4 вироку, Суд дійшов висновку про застосування спеціальної конфіскації грошових коштів, які є предметом незаконного збагачення. Однак, відповідно до матеріалів кримінального провадження під час досудового розслідування накладено арешт і на інше майно обвинуваченого та третіх осіб, щодо якого не застосовується спеціальна конфіскація. Частково такі арешти скасовані ухвалами слідчих суддів Вищого антикорупційного суду від 01.02.2024 у справі № 991/721/24 (том 1, а.с. 101-103), від 09.04.2024 у справі № 991/2173/24 (том 1, а.с. 104-107), від 09.04.2024 у справі № 991/1958/24 (том 1, а.с. 108-110), від 09.04.2024 у справі № 991/2445/24 (том 1, а.сю 111-114), а тому наявні підстави для скасування арешту майна, накладеного:

1)ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 24.11.2023 у справі № 757/54056/23-к (том 1, а.с. 72-75, 91-100) на майно, що належить ОСОБА_7, а саме:

-квартиру за адресою: АДРЕСА_2, площею 82,3 кв м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1457329856101;

-земельну ділянку з кадастровим номером: 5621882000:04:001:0259, площею 0,12 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2561998856000.

2)ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 24.11.2023 у справі № 757/54058/23-к (том 1, а.с. 76-80) на майно, що належить ТОВ «Кайсгольц», а саме:

-земельну ділянку з кадастровим номером: 5625485800:06:002:0258, площею 1,3691 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2629058356080;

-будівлю, адмінбудівлю загальною площею 153,4 кв м (опис: А-2 адмінбудівля; № 1 - огорожа; № 2 - огорожа) за адресою: АДРЕСА_3, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1797855856254;

-будівлю, котельню загальною площею 132,8 кв м (опис: Б-1-будівля котельні), розташована за адресою: АДРЕСА_3, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1797843856254;

-будівлю, сушильну камеру загальною площею 120,6 кв м (опис: В-1-будівля сушильної камери), що розташована за адресою: АДРЕСА_3, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1797823156254;

-автомобіль марки «AUDI Q8», д.н.з. НОМЕР_2, 2022 року випуску, VIN НОМЕР_3 .

3)ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 24.11.2023 у справі № 757/54055/23-к (том 1, а.с. 81-85) на майно, що належить ОСОБА_12, а саме:

-квартиру за адресою: АДРЕСА_4, площею 43,6 кв м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2558162256060;

-квартиру за адресою: АДРЕСА_1, площею 87,2 кв м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна:2017480556101;

-машиномісце № 10 за адресою: АДРЕСА_5, машино-місце № 10, А13, площею 17,1 кв м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2085160256101.

4)ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 24.11.2023 у справі № 757/54068/23-к (том 1, а.с. 86-90) на майно, що належить ОСОБА_10, а саме:

-грошові кошти, які знаходяться на рахунку № НОМЕР_4, відкритому на ім`я ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_5, в Акціонерному товаристві «Державний ощадний банк України», код ЄДРПОУ 00032129;

-грошові кошти, які знаходяться на рахунках № НОМЕР_6, № НОМЕР_7, № НОМЕР_8, відкритих на ім`я ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_5, в Акціонерному товаристві «Державний експортно-імпортний банк України», код ЄДРПОУ 00032112;

-квартиру загальною площею 101,2 кв м, що за адресою: АДРЕСА_6, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2021430856101;

-нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_7, приміщення CLIV-21, площею 18,7 кв м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2090674056101;

-автомобіль марки «BMW Х5», д.н.з. НОМЕР_9, 2020 року випуску, VIN - НОМЕР_10 ;

-корпоративні права ТОВ «Кайсгольц» (код ЄДРПОУ 42084266), які належать ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_5, частка в статутному капіталі 100 %, розмір внеску в статутний фонд ТОВ «Кайсгольц» 17 996 127 грн.

7.5.3.Щодо речових доказів і документів

Згідно з частиною 9 статті 100 КПК України питання про долю речових доказів і документів, які надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.

Враховуючи положення статті 100 КПК України та Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду, затвердженої Наказом Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Служби Безпеки України, Верховного суду України, Державної судової адміністрації України, суд вирішує документи, надані сторонами, залишити в матеріалах кримінального провадження.

Речові докази в цьому кримінальному провадженні до суду не подавались.

Разом з тим, відповідно до постанови слідчого Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань про визнання речовими доказами у кримінальному провадженні та визначення місця зберігання речових від 28.11.2023 на зберігання до АТ «Укрексімбанк», МФО 322313, ЄДРПОУ 00032112, шляхом зарахування на депозитний рахунок Державного бюро розслідування (ЄДРПОУ 41760289) № НОМЕР_11 передані грошові кошти у сумі 1 533 290 євро, 2 513 075 доларів США, 2 128 800 гривень (том 1, а.с. 139-144).

Умовами угоди визначено, що частина з зазначених грошових коштів, а саме:

- 67 000,00 грн, 24 125 євро, 9100 доларів США, які вилучені 24.11.2023 в ході проведення обшуку за адресою АДРЕСА_6 та

- 26 550 євро, і вилучені 24.11.2023 в ході проведення обшуку за адресою АДРЕСА_8,

належать ОСОБА_10, відтак підлягають поверненню власнику.

Керуючись статтями 12, 49, 65-67, 69 КК України, статтями 100, 373-376, 469-475, 615, 616 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 02 травня 2024 року між прокурором другого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_7 у кримінальному провадженні № 62023000000000227, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.03.2023.

1.1. ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 368-5 КК України.

1.2. Призначити ОСОБА_7 покарання за статтею 368-5 КК України - 5 (п`ять років) позбавлення волі.

1.3. На підставі частини 2 статті 75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування основного покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк 3 (три) роки.

1.4. Зарахувати ОСОБА_7 на підставі частини п`ятої статті 72 КК України у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі строк тримання під вартою з 24.11.2023 по 24.01.2024.

1.5. На підставі статті 76 КК України покласти на ОСОБА_7 такі обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

1.6. Іспитовий строк обчислювати з моменту проголошення вироку суду.

1.7. Скасувати застосований до ОСОБА_7 ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 30.01.2024 запобіжний захід у вигляді застави.

1.8. Повернути ОСОБА_11 (РНОКПП НОМЕР_1 ) заставу у розмірі 10 140 000,00 (десять мільйонів сто сорок тисяч) грн, внесену на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 18.01.2024 у справі № 991/431/24.

2. Скасувати арешт, накладений:

2.1. ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 24.11.2023 у справі № 757/54056/23-к на майно, що належить ОСОБА_7, а саме:

-квартиру за адресою: АДРЕСА_2, площею 82,3 кв м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1457329856101;

2.2.ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 24.11.2023 у справі № 757/54058/23-к на майно, що належить ТОВ «Кайсгольц», а саме:

-автомобіль марки «AUDI Q8», д.н.з. НОМЕР_2, 2022 року випуску, VIN НОМЕР_3 .

2.3.ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 24.11.2023 у справі № 757/54055/23-к на майно, що належить ОСОБА_12, а саме:

-квартиру за адресою: АДРЕСА_4, площею 43,6 кв м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2558162256060;

-квартиру за адресою: АДРЕСА_1, площею 87,2 кв м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна:2017480556101;

2.4.ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 24.11.2023 у справі № 757/54068/23-к на майно, що належить ОСОБА_10, а саме:

-автомобіль марки «BMW Х5», д.н.з. НОМЕР_9, 2020 року випуску, VIN - НОМЕР_10 ;

3.Документи, надані сторонами, залишити в матеріалах кримінального провадження.

4.Грошові кошти у сумах 67 000,00 грн, 24 125 євро, 9100 доларів США, які вилучені 24.11.2023 в ході проведення обшуку за адресою АДРЕСА_6, та 26 550 євро, які вилучені 24.11.2023 в ході проведення обшуку за адресою АДРЕСА_8, повернути ОСОБА_10 .

5.Застосувати спеціальну конфіскацію грошових коштів у сумі: 1 340 087,97 доларів США (один мільйон триста сорок тисяч вісімдесят сім доларів 97 центів), 1 034 615,00 Євро (один мільйон тридцять чотири тисячі шістсот п`ятнадцять євро), 1 561 800,00 грн (один мільйон п`ятсот шістдесят одна тисяча вісімсот гривень 00 копійок) на користь держави.

6. Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з урахуванням особливостей, передбачених частиною 4 статті 394 КПК України, та обмежень, визначених у частині 2 статті 473 КПК України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Вищий антикорупційний суд до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

7. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

8. Роз`яснити учасникам провадження, що згідно зі статтею 476 КПК України у разі невиконання угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку. Клопотання про скасування вироку, яким затверджена угода, може бути подано протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення цього кримінального правопорушення.

9. Умисне невиконання угоди є підставою для притягнення особи до відповідальності за статтею 389-1 КК України.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3