- Головуючий суддя (АП ВАКС): Никифоров А.С.
Справа № 991/2974/24
Провадження №11-сс/991/312/24
Слідчий суддя: ОСОБА_1
Головуючий: ОСОБА_2
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 травня 2024 року м. Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого ОСОБА_2,
суддів ОСОБА_3,
ОСОБА_4,
секретар судового засідання ОСОБА_5,
за участю:
підозрюваного ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
третьої особи - ОСОБА_7,
адвокатів ОСОБА_8, ОСОБА_9,
прокурора ОСОБА_10,
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційні скарги захисника підозрюваного ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_11 та представника ОСОБА_7 -- адвоката ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 15.04.2024 про арешт майна у кримінальному провадженні № 42023000000000406.
ВСТАНОВИЛА:
Зміст оскаржуваного судового рішення
і встановлені судом першої інстанції обставини
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 15.04.2024 частково задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС 1 відділу 4 управління досудового розслідування ГСУ СБ України ОСОБА_12 та накладено арешт на грошові кошти у сумі 40 100,00 доларів США, вилучених при проведенні обшуку за адресою: АДРЕСА_1, за місцем проживання ОСОБА_6 .
Слідчим суддею встановлено, що міжвідомчою слідчою групою з числа слідчих Головного слідчого управління Служби безпеки України та детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42023000000000406 від 13.03.2023 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 114-1 КК України, зокрема, щодо ймовірного завдання службовими особами ДГЗ СБ України збитків державі на загальну суму близько 1 493 950 грн.
08.04.2024 ОСОБА_13 та ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1, ч. 5 ст. 191 КК України.
08 квітня 2024 року слідчими Головного слідчого управління Служби безпеки України було проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1, за наслідком якого виявлено та вилучено грошові кошти у сумі 40 100 доларів США та 3000 Євро, які постановою слідчого від 09 квітня 2024 року визнані речовими доказами у кримінальному провадженні за № 42023000000000406.
Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя погодився, що вилучені 40100 доларів США відповідно до вимог ст. 98 КПК України належать до речових доказів, оскільки можуть містити відомості, що можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, що є підставою для накладення на них арешту з метою забезпечення збереження речових доказів, а також з метою забезпечення їх можливої конфіскації як виду покарання ОСОБА_6, який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, санкцією якої передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.
Водночас, слідчий суддя прийняв до уваги пояснення дружини підозрюваного ОСОБА_6 - ОСОБА_14 про отримання нею грошових коштів у сумі 3000 євро як фінансової допомоги для їх дітей від уряду Литовської Республіки, які потребували тимчасового захисту і перебували на території Литовської Республіки. А тому в їх арешті слідчий суддя відмовив.
Доводи ОСОБА_7, яка стверджувала про належність грошових коштів у сумі 40100 доларів США їй, слідчим суддею були відхилені через їх недоведеність.
Вимоги апеляційної скарги
і узагальнені доводи особи, яка її подала
Посилаючись на невідповідність висновків слідчого судді фактичним обставинам кримінального провадження, захисник підозрюваного ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_11 прохав скасувати ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 15.04.2024 та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на грошові кошти у кримінальному провадженні № 42023000000000406 в сумі 40 100 доларів США.
Захисник вказав, що вилучені за місцем мешкання ОСОБА_6 грошові кошти у сумі 40 100 доларів США не входили для переліку тих речей та документів, дозвіл на відшукання та вилучення яких надав слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва в ухвалі про обшук від 09.03.2024.
Крім того, зазначені грошові кошти належать не ОСОБА_6, а ОСОБА_15, які вона, виїжджаючи за кордон, передала на зберігання дружині підозрюваного - ОСОБА_14 разом із особистими документами (договір купівлі-продажу, свідоцтво про смерть та інше).
Представник ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_9, стверджуючи про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність висновків слідчого судді фактичним обставинам кримінального провадження, прохав оскаржувану ухвалу скасувати та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання про арешт майна в частині грошових коштів у сумі 40 100 доларів США.
В обґрунтування заявлених вимог адвокат зазначає, що грошові кошти у розмірі 40 100 доларів США, що були вилучені під час обушку в житлі ОСОБА_6, належать ОСОБА_7 . Зазначені активи ОСОБА_7 закумулювала внаслідок відчуження у 2018 році квартири за адресою: АДРЕСА_2 за 260 000 гривень, та 20.02.2024 - квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_3, за 1 054 100 гривень.
Зазначені кошти разом із правовстановлюючими документами ОСОБА_7 на початку квітня 2024 року передала дружині ОСОБА_6 - ОСОБА_14 на зберігання на період виїзду за межі України. Будь-який письмовий договір між ОСОБА_7 та ОСОБА_14 не укладався, оскільки вони мають дружні стосунки, що не суперечить приписам ст.ст. 208, 937 ЦК України.
Оскільки на момент проведення обшуку ОСОБА_7 перебувала за кордоном, одразу після того, як ОСОБА_14 їй повідомила, що належні їй грошові кошти були вилучені під час обшуку, вона повернулась в Україну (11.04.2024).
Позиції учасників судового провадження
Захисник підозрюваного ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_8 у судовому засіданні апеляційні скарги адвокатів ОСОБА_11 та ОСОБА_9 підтримав, наполягав на їх задоволенні.
Підозрюваний ОСОБА_6 підтримав апеляційні скарги та просив задовольнити. Додатково пояснив, що попереджав ОСОБА_7, що можуть відбутись обшуки, бо його допитували в якості свідка. Має дві юридичні освіти, одна з яких юридична. Чому не запропонував укласти письмовий договір зберігання пояснити не зміг.
Адвокат ОСОБА_9 підтримав апеляційну скаргу, подану в інтересах ОСОБА_7, з підстав, викладених у її ній, наполягав на її задоволенні.
ОСОБА_7 у судовому засіданні надала пояснення щодо належності вилучених грошових коштів у сумі 40100 доларів США їй та просила скасувати ухвалу слідчого судді.
Прокурор ОСОБА_10 у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційних скарг, вважав, що ухвала слідчого судді є вмотивованою та законною. Зазначив, що у випадку дійсного отримання від ОСОБА_7 грошей на зберігання, ОСОБА_6 мав би задекларувати такий правочин шляхом подання повідомлення про суттєві зміни в майновому стані. Вважає версію про належність грошових коштів ОСОБА_7 недоведеною. Прохав відмовити у задоволенні апеляційної скарги у повному обсязі.
Мотиви суду
Заслухавши доповідь головуючого, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали апеляційного провадження та обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Згідно із ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до приписів ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Статтею 2 КПК визначено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Загальні приписи застосування заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі і арешту майна, містяться у статтях 131, 132, 170-173 КПК України.
Так, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходами забезпечення кримінального провадження є, зокрема, арешт майна (ст. 131 КПК України).
Вирішуючи питання про арешт майна, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для третіх осіб.
Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом (ч. 1 ст. 16 КПК України).
Арешт майна допускається з метою забезпечення речових доказів та конфісації майна як виду покарання (п.п.1,3 ч.2 ст.170 КПК України).
Із матеріалів апеляційного провадження вбачається, що міжвідомчою слідчою групою з числа слідчих ГСУ СБ України та детективів Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42023000000000406 від 13 березня 2023 року за підозрою службових осіб ДГЗ СБ України ОСОБА_13 та ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, що передбачені ч. 1 ст. 114-1, ч. 5 ст. 191 КК України (т. 1 а.п. 7-9), зокрема, щодо з`ясування обставин зловживання зазначеними особами своїм службовим становищем під час закупівлі палива у ТОВ «УКРПРОМ СОЛД» на підставі договору договору № 19/17-44д від 26.10.2022 на загальну суму 6 483 000 грн. та договору № 19/17-43д від 26.10.2022 на загальну суму 14 608 100 грн.
08.04.2024 на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 . під час якого виявлено та вилучено грошові кошти у сумі 3000 євро та 40100 доларів США, які, на думку органу досудового розслідування, можуть бути використані як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а також бути предметом спеціальної конфіскації як виду покарання, застосованого до ОСОБА_6 .
Розглядаючи клопотання слідчий суддя відмовив в арешті 3000 євро, встановивши, що вони були набуті дружиною підозрюваного ОСОБА_6 - ОСОБА_14 як офіційно надана фінансова допомога від уряду Литовської Республіки українським дітям, які потребували тимчасового захисту і перебували на території Литовської Республіки, а саме на малолітніх дітей: ОСОБА_16, ОСОБА_17 та ОСОБА_18 .
Щодо вилучених грошових коштів у сумі 40100 доларів США, слідчий суддя вважав доведеним їх відповідність речовим доказам у цьому кримінальному провадженні, а також можливість бути предметом конфіскації як виду покарання ОСОБА_6 . Водночас слідчий суддя відхилив доводи щодо належності цих коштів ОСОБА_7 через недоведеність такого твердження належними доказами.
Розглядаючи доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_9, колегія суддів приходить на наступних висновків.
Обґрунтовуючи приналежність грошових коштів у сумі 40100 доларів США ОСОБА_7, адвокат надав суду копії договорів купівлі-продажу нерухомого майна (двох квартир), свідоцтва по шлюб, свідоцтво про народження доньки, заповіту, свідоцтва про смерть чоловіка, дипломів, закордонного паспорту. Зазначені документи, за переконанням адвоката, підтверджують факт знайомства та дружби між ОСОБА_7 та ОСОБА_14, а також можливість накопичити зазначені грошові кошти внаслідок відчуження майна, що належало їй та її доньці, які були передані на зберігання ОСОБА_14 на період перебування за кордоном.
Втім, колегія суддів не вважає надані документи належними та достатніми для підтвердження позиції адвоката ОСОБА_9 та зауважує на наступне.
Доказами у кримінальному провадженні є такі дані та відомості, що прямо чи непрямо встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження.
В даному випадку колегія суддів критично ставиться до посилання апелянта на пункт 4 договору купівлі-продажу від 17.04.2018 та пункт 3 договору купівлі-продажу від 20.02.2024 щодо здійснення розрахунку між сторонами до підписання та їх нотаріального посвідчення, оскільки це є типовою формою договору купівлі-продажу нерухомого майна та не може вважатись належним доказом отримання оплати. Крім того за умовами наданих договорів відчуження нерухомого майна відбулось у національній валюті України. А тому належним документальним підтвердженням факту отримання оплати за продаж нерухомості можуть бути квитанції на підтвердження здійснення розрахунків між сторонами, касові ордери, розписки, податкової декларації про майновий стан і доходи фізичної особи, квитанції про здійснення валютно-обмінних операцій тощо. Втім таких доказів під час розгляду клопотання а ні слідчому судді, а ні суду апеляційної інстанції надано не було.
Посилання адвоката на норми цивільного законодавства щодо можливості підтвердження показаннями свідків факту укладення договору зберігання та передачі грошових коштів не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки нормами ЦК України встановлено достатньо обмежене коло обставин та фактів, які можуть бути підтверджені показаннями свідків. Враховуючи такі положення цивільного законодавства, в світлі обставин даного кримінального провадження, колегія суддів доходить висновку, що факт укладання правочину, який мав бути укладений в письмовій формі, та факт передачі грошових коштів не доведені апелянтами у належний спосіб.
Факт повернення ОСОБА_7 до України 11.04.2024 нібито одразу після повідомлення про вилучення коштів також не може бути безумовним аргументом на користь доводів апеляційної скарги з огляду на заздалегідь спланований строк її поїздки до 10.04.2024, про що зазначив ОСОБА_6 в поясненнях до протоколу обшуку (т. 2 а.п. 191-192).
Крім того, надання адвокатом копії залізничного квитка в якості доказу терміновості прибуття ОСОБА_7 до України даної обставини не доводить, оскільки такий квиток свідчить про поїздку ОСОБА_7 01.04.2024 з м. Київ до м. Хелм (т. 3 а.п. 18).
Таким чином, колегія судів вважає, що доводи апеляційної скарги адвоката ОСОБА_9 про належність грошей, що були вилучені під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 саме ОСОБА_7, є непереконливими.
Дослідивши апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_11, який діє в інтересах ОСОБА_6, колегія суддів приходить до висновку, що доводи, наведені в ній, зводяться до ствердження про приналежність вилучених грошей саме ОСОБА_7, а не ОСОБА_6, в інтересах кого її подано. Отже, виходячи зі змісту апеляційної скарги, ухвала подана в інтересах третьої особи, яку адвокат ОСОБА_11 не представляє. А тому апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_19, який діє в інтересах ОСОБА_6, слід залишити без задоволення як необґрунтовану.
З урахуванням наведеного, проаналізувавши оскаржувану ухвалу слідчого судді, суд апеляційної інстанції вважає, що в світлі обставин кримінального провадження висновки слідчого судді на час постановлення оскаржуваної ухвали відповідають меті арешту майна, а вжитий захід забезпечення кримінального провадженого провадження застосований відповідно до приписів статей 170,173 КПК, що є підставою для відмови у задоволенні апеляційних скарг та залишення ухвали без змін.
Керуючись статтями 376, 405, 407, 418, 532 КПК України, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційні скарги захисника підозрюваного ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_11 та представника ОСОБА_7 -- адвоката ОСОБА_9 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 15.04.2024 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий: ОСОБА_2
Судді: ОСОБА_3
ОСОБА_4