- Головуючий суддя (ВАКС): Мойсак С.М.
Справа № 991/1692/24
Провадження 1-кп/991/19/24
У Х В А Л А
27 травня 2024 року м.Київ
Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6,
обвинуваченого ОСОБА_7
під час підготовчого судового засідання у кримінальному провадженні, внесеному 01 травня 2023 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52023000000000202, за обвинуваченням:
ОСОБА_7, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Миколаїв Миколаївської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживає за адресою: АДРЕСА_2, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України,
розглянувши клопотання прокурора першого відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_7,
В С Т А Н О В И В:
На розгляді колегії суддів Вищого антикорупційного суду перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 52023000000000202 від 01.05.2023 за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України.
Під час підготовчого судового засідання прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури подано до суду клопотання про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_7 у вказаному провадженні.
Доводи клопотання прокурора про продовження строку дії обов`язків
Подане клопотання прокурор обґрунтував застосуванням до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді застави з одночасним покладанням на нього додаткових обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України. Дотепер до обвинуваченого застосовано запобіжний захід у вигляді застави і діють наступні обов`язки: 1) прибувати за кожною вимогою до слідчого (детектива), прокурора та суду; 2) не відлучатися без дозволу слідчого (детектива), прокурора або суду за межі території України; 3) повідомляти слідчого (детектива), прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; 4) утримуватись від спілкування з ОСОБА_8, ОСОБА_9 та свідками: ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28 з приводу обставин, зазначених в обвинувальному акті у кримінальному провадженні № 52023000000000202; 5) здати на зберігання до ГУ ДМС у м. Києві свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; 6) носити електронний засіб контролю.
Зазначаючи про продовження існування ризиків переховування обвинуваченого від суду та ризику незаконного впливу на свідків, підозрюваних (обвинувачених) у цьому ж кримінальному провадженні прокурор просив продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 строк дії вищезазначених обов`язків терміном на два місяці.
Позиція учасників кримінального провадження
Прокурор ОСОБА_5 у судовому засіданні клопотання про продовження строку дії обов`язків підтримав та зазначив наступне. Ризики, встановлені попередніми судовими рішеннями, продовжують мати місце. Ризик переховування прокурор обґрунтував тяжкістю інкримінованого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, суворістю можливого покарання, високим матеріальним становищем обвинуваченого та його родини, відсутністю достатньо міцних соціальних зв`язків обвинуваченого на території України, наявністю у ОСОБА_7 паспортів громадянина України для виїзду за кордон та можливістю використання зв`язків зі службовими особами правоохоронних і державних органів, які обвинувачений міг здобути за час професійної діяльності на посаді судді. З приводу ризику впливу на свідків прокурор зазначив, що здебільшого свідками у справі є діючи та колишні судді Верховного суду, а також особи причетні до передачі неправомірної вигоди. З огляду на викладене показання відповідних свідків мають значення для належного судового розгляду справи. Розуміючи наведене, ОСОБА_7 може використати свої стосунки з відповідними особами задля надання ними показань на користь останнього. Таким чином, прокурор переконаний, що ризик впливу залишається досить високим. Просив задовольнити клопотання та продовжити строк дії процесуальних обов`язків на два місяці.
Захисник ОСОБА_6 у судовому засіданні подав письмові заперечення проти клопотання прокурора та додатково зазначив таке. Основна частина клопотання прокурора, в якій викладені фактичні обставини вчиненого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, є ідентичною тексту обвинувального акта. На переконання захисника, відповідні обставини порушують приписи КПК України щодо гарантування кожному учаснику належної правової процедури. Стороною обвинувачення за весь період існування кримінального провадження не встановлено важливих обставин злочину, а саме: коли ОСОБА_29 передав інформацію для ОСОБА_9 про його знайомство з ОСОБА_7 і чи передавав таку інформацію взагалі; коли ОСОБА_30 повідомив про готовність ОСОБА_9 надати неправомірну вигоду для ОСОБА_7 ; не встановлено інших суддів Великої Палати Верховного Суду для яких передавалася неправомірна вигода. Стосовно ризику переховування ОСОБА_7 від суду захисник пояснив таке. У клопотанні прокурор посилається на можливе вчинення ОСОБА_7 дій щодо залишення території України. Проте твердження сторони обвинувачення є неконкретними через посилання прокурора про можливість виїзду ОСОБА_7 з країни у всіх напрямках світу. Щодо майна родини захисник вказав, що майно обвинувачений не може використовувати для переховування. Наявне в родини майно не можливо продати та гроші з його продажу використати для переховування у зв`язку з накладенням арешту на майно на стадії досудового розслідування. Таким чином посилання прокурора на наявність ризику переховування є неконкретними та абстрактними, що свідчить про відсутність такого ризику. Щодо впливу на свідків захисник пояснив, що свідчення певних осіб є здобуттям сторони обвинувачення і вони не цікавлять сторону захисту. Більш того, сама сторона захисту просить відгородити обвинуваченого від спілкування з певними свідками сторони обвинувачення. Водночас стороні захисту не відомі показання деяких осіб, оскільки вони надані під час судового розгляду іншого кримінального провадження, що відбувалося в закритому судовому процесі. Відтак, обвинувачений не може мати бажання вплинути на зміну такою особою показань через необізнаність з її показаннями. Як і не може існувати ризику впливу на особу задля зміни нею свідчень, яка не була допитана на стадії кримінального провадження стороною обвинувачення. У сукупності викладеного захисник просив відмовити в задоволенні клопотання про продовження строку дії процесуальних обов`язків.
Окремо захисник наголосив на тому, що прокурором до клопотання додано витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, який датований 20.05.2024, при тому, що обвинувальний акт у провадженні направлено до суду 04.03.2024. На переконання захисника, вказані дії свідчать про створення стороною обвинувачення нових доказів після завершення досудового розслідування. На підтвердження позиції про створення нових доказів захисник послався на різне формулювання фабули кримінального правопорушення, що викладені у витягу від 20.05.2024 та в попередніх витягах.
Обвинувачений ОСОБА_7 у судовому засіданні підтримав позицію захисника та додатково пояснив таке. Застосований до нього електронний засіб контролю шкодить його здоров`ю, що підтверджується консультаційним висновком спеціаліста, доданим до письмових заперечень захисника. Через ендокринне захворювання, пошкодження, що утворилися на тілі від електронного засобу контролю не загоюються. Також ОСОБА_7 вказав, що електронний засіб контролю не виконує своїх прямих функції щодо відстеження його місцезнаходження. За місцем проживання обвинуваченого відбувається відключення світла. Світло вимикається на 6 годин, потім подається на 6 годин і знову вимикається на 6 годин. Таким чином, протягом доби електронний засіб контролю не виконує свої прямі функції 12 годин через відсутність зв`язку із пультом правоохоронного органу. Враховуючи викладене у своїй сукупності вказав на надмірно обтяжливу для нього дію наведеного процесуального обов`язку. Також обвинувачений пояснив, що виїзд за кордон є неможливим через здачу паспортів для виїзду за кордон та дипломатичного паспорту. Вважав, що застава є достатнім стримуючим фактором, який забезпечує його належну поведінку.
Прокурор ОСОБА_5 додатково надав пояснення стосовно того, що носіння електронного засобу контролю дозволяє стежити за переміщеннями обвинуваченого по території України та зможе попередити його можливий незаконний виїзд з країни.
Вивчивши клопотання, заслухавши позиції учасників провадження, колегія суддів дійшла таких висновків
ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України.
Ухвалою слідчого суддів Вищого антикорупційного суду від 30.01.2024 ОСОБА_7 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Водночас, вказаною ухвалою ОСОБА_7 визначено, як альтернативний запобіжний захід, заставу у розмірі 6 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становив 18 168 000 гривень та покладено низку обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, що будуть застосовані у разі внесення застави.
31.01.2024 за ОСОБА_7 внесено заставу та з вказаної дати він вважається таким до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави з покладанням наступних обов`язків: 1) прибувати за кожною вимогою до слідчого (детектива), прокурора та суду; 2) не відлучатися з населеного пункту, в якому проживає - м. Київ, без дозволу слідчого (детектива), прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого (детектива), прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; 4) утримуватись від спілкування з ОСОБА_8, ОСОБА_9 та свідками: ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28 з приводу обставин, зазначених в обвинувальному акті у кримінальному провадженні № 52023000000000202; 5) здати на зберігання до ГУ ДМС у м. Києві свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; 6) носити електронний засіб контролю.
У подальшому покладені на обвинуваченого ОСОБА_7 обов`язки неодноразово продовжувалися. Востаннє такі обов`язки 1) прибувати за кожною вимогою до слідчого (детектива), прокурора та суду; 2) не відлучатися без дозволу слідчого (детектива), прокурора або суду за межі території України; 3) повідомляти слідчого (детектива), прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; 4)утримуватись від спілкування з ОСОБА_8, ОСОБА_9 та свідками: ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28 з приводу обставин, зазначених в обвинувальному акті у кримінальному провадженні № 52023000000000202; 5) здати на зберігання до ГУ ДМС у м. Києві свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; 6) носити електронний засіб контролю продовжені ухвалою колегії суддів Вищого антикорупційного суду від 28.03.2024 строком на два місяці.
На теперішній час у відношенні обвинуваченого продовжує діяти запобіжний захід у вигляді застави в вищезазначеному розмірі.
Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення його дієвості, є запобіжний захід.
Пунктом 3 частини 1 статті 176 КПК України визначено заставу як один із видів запобіжного заходу. Застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків (ч. 1 ст. 182 КПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, визначеним цим Кодексом.
Частиною 2 статті 177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Отже, при вирішенні питання про доцільність продовження строку дії процесуальних обов`язків, покладених на ОСОБА_7, суд має врахувати наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
З приводу обґрунтованості підозри (обвинувачення) суд зазначає, що на даній стадії кримінального провадження, коли обвинувальний акт стосовно ОСОБА_7 скерований до суду, та на теперішній час здійснюється підготовче судове провадження, повідомлена ОСОБА_31 підозра у вчиненні кримінального правопорушення не є вочевидь необґрунтованою.
Розглядаючи питання наявності ризиків, суд враховує, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь вірогідності, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. КПК України покладає на сторону обвинувачення обов`язок обґрунтувати ризики кримінального провадження.
Вивчивши клопотання та наявні в суду матеріали провадження, заслухавши думки учасників судового провадження, колегія суддів погодилась з доводами прокурора щодо продовження існування ризику переховування ОСОБА_7 від суду, який на час звернення сторони обвинувачення з відповідним клопотанням не втратив своєї актуальності.
Позиція суду щодо існування такого ризику ґрунтується, перш за все, на висунутому ОСОБА_7 обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, що у відповідності до приписів кримінального законодавства України є особливо тяжким злочином, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна. При цьому згідно примітки до ст. 45 КК України злочин, інкримінований ОСОБА_7 належить до числа корупційних. Тому звільнення від кримінальної відповідальності чи звільнення від відбування покарання з випробуванням чи застосування більш м`якого покарання, ніж передбачено законом за цей злочин, не застосовуються.
На переконання суду, така тяжкість покарання у сукупності з безальтернативністю реального призначення покарання є достатнім мотивом та підставою для обвинуваченого вчинити дії з метою переховування від суду для уникнення притягнення його до кримінальної відповідальності. Таке твердження про достатність підстав для прийняття рішення щодо існування ризику переховування з мотивів тяжкості покарання узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Разом з тяжкістю можливого покарання судом береться до уваги проживання дружини та сина обвинуваченого поза межами України, що свідчить про наявність у ОСОБА_7 соціальних зв`язків в інших країнах та відсутність міцних соціальних зв`язків на території України.
Окремо, на підтвердження актуальності ризику переховування, суд звертає увагу на введення в країні воєнного стану, що потребує додаткових ресурсів з метою контролю за поведінкою обвинувачених у контексті встановлення їх місцезнаходження, перетину державного кордону та наголошує на тому, що вказані ресурси на теперішній час є більш обмеженими. Це вимагає додаткових заходів з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинувачених, в тому числі шляхом застосування запобіжних заходів та покладення обов`язків.
Враховуючи вищезазначені обставини в своїй сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що на теперішній час ризик переховування обвинуваченого повністю не втратив своєї актуальності та продовжує існувати, що є підставою для продовження певних процесуальних обов`язків, покладених на обвинуваченого.
В оцінці ризику можливого незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні колегія суддів враховує твердження сторони обвинувачення про те, що більшість свідків у провадженні є колишніми або теперішніми суддями Верховного суду. Тому враховуючи, що ОСОБА_7 протягом тривалого часу був суддею Верховного суду, а в подальшому обіймав посаду Голови Верховного суду, він міг здобути авторитет та налагодити товариські відносини з відповідними особами, що не виключає можливість використання ним відповідних зв`язків для впливу на свідків у кримінальному провадженні.
Водночас при оцінці ризику впливу на свідків колегія суддів виходить із передбаченої КПК України процедури отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отримав у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України). За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Твердження захисника про ненадання свідками показань, які доводять вину ОСОБА_7, необізнаність сторони захисту з показаннями окремих осіб не є беззаперечними доводами відсутності ризику можливого впливу на свідків з боку обвинуваченого. Разом з цим, наявність або відсутність у показаннях свідків будь-яких тверджень, що викривають або виправдовують обвинуваченого буде вирішуватися судом у нарадчій кімнаті після безпосереднього сприйняття наданих ними показань.
Підсумовуючи вищевикладене, у судовому засіданні встановлена актуальність існування ризиків, на які посилається прокурор, як правової підстави для продовження строку дії обов`язків, а саме: ризик можливого переховування обвинуваченого від суду та ризик можливого впливу на свідків, що дає суду можливість дійти висновку про необхідність продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_7 . Продовження строку дії обов`язків забезпечить можливість контролю за поведінкою останнього з боку суду та сторони обвинувачення з метою досягнення мети кримінального провадження.
Разом з цим, з огляду на стадію кримінального провадження, колегія суддів вважає за недоцільне продовжувати обов`язки в частині, що стосуються уповноважених осіб органу досудового розслідування - детективів Національного антикорупційного бюро України. Тому, суд приходить висновку про необхідність зміни формулювання процесуальних обов`язків, покладених на ОСОБА_7 у зазначеній частині.
Водночас, враховуючи належну процесуальну поведінку обвинуваченого за час проведення досудового розслідування та підготовчого судового провадження, відсутність нарікань на нього з боку сторони обвинувачення, факт здачі ОСОБА_7 до державних органів паспортів громадянина України для виїзду за кордон та дипломатичного паспорту, що унеможливлює його вільне залишення території України, наявність у останнього постійного місця проживання, а також враховуючи розмір застави та надані стороною захисту медичні документи щодо виявлення захворювання у ОСОБА_7, яке викликано тривалим носінням електронного засобу контролю, колегія суддів з метою збереження співмірності цілей кримінального провадження та прав обвинуваченого, дійшла висновку про можливість послаблення запобіжного заходу, застосованого до обвинуваченого шляхом скасування обов`язку носіння електронного засобу контролю. Дотримуючись балансу між заподіянням шкоди здоров`ю обвинуваченого та меті покладеного обов`язку, колегія суддів вважає, що за вказаних обставин необхідно віддати перевагу правам обвинуваченого з урахуванням внесеної застави та іншим покладеним обов`язкам, які здатні компенсувати існуючий ризик переховування.
Підсумовуючи викладене, оскільки інші покладені на ОСОБА_7 обов`язки в поєднані з внесеною сумою застави в повній мірі забезпечують його належну процесуальну поведінку та виконання ним процесуальних обов`язків, з метою мінімізації доведених ризиків, враховуючи особу обвинуваченого, колегія суддів вважає за можливе клопотання прокурора задовольнити частково. На переконання суду обов`язки, визначені п. 1, 2, 3, 4, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України, в змозі в достатній мірі гарантувати належну процесуальну поведінку обвинуваченого, а їх повне скасування може завдати шкоду судовому розгляду справи по суті.
Окремо колегія суддів зважає на твердження захисника щодо виготовлення стороною обвинувачення нових документів (доказів) у кримінальному провадженні після направлення обвинувального акта до суду та внесення в раніше існуючи документи змін та зазначає таке.
Згідно з приписами Кримінального процесуального законодавства витяг з реєстру не є джерелом доказів, а його генерування після завершення досудового розслідування не впливає на належність та допустимість доказів, отриманих на стадії досудового розслідування.
Відповідно до ч. 2 Розділу IV Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення витяг з Реєстру - згенерований програмними засобами ведення Реєстру документ, який засвідчує факт реєстрації в Реєстрі відомостей про кримінальне правопорушення, отриманих за визначеними у пункті 3 цієї глави параметрами, які є актуальними на момент його формування.
Поряд з цим, суд також наголошує на тому, що твердження захисника про внесення в фабулу кримінального правопорушення змін стороною обвинувачення не відповідає дійсності. Наявні у суду матеріали провадження - витяги з ЄРДР за № 5202300000000202, датовані 13.03.2024 - день проведення першого підготовчого судового засідання (Т. 1, а.с. 240) та 27.03.204 - день складання клопотання про продовження строку дії процесуальних обов`язків, подане до суду 28.03.2024 (Т. 4, а.с. 110) є ідентичними з витягом від 20.05.2024, крім часу його формування.
Інші доводи захисника, що стосуються викладу фактичних обставин справи в клопотанні про продовження строку дії обов`язків та обвинувальному акті ретельно дослідженні колегією суддів, проте відхиляються з огляду на те, що не стосуються безпосередньо питання продовження дії процесуальних обмежень, застосованих до обвинуваченого. Вказані обставини, на переконання суду, впливають на доведеність вини або відсутність в діях ОСОБА_32 інкримінованого йому злочину.
Керуючись статтями 107, 131-132, 177-178, 194, 369-372 КПК України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Задовольнити частково клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_7, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01 травня 2023 року за № 52023000000000202.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_7, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2, строк дії покладених на нього обов`язків, а саме:
1) прибувати за кожною вимогою до прокурора та суду;
2) не відлучатися без дозволу прокурора або суду за межі території України;
3) повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
4) утримуватись від спілкування з ОСОБА_8, ОСОБА_9 та свідками: ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28 з приводу обставин, зазначених в обвинувальному акті у кримінальному провадженні № 52023000000000202;
5) здати на зберігання до ГУ ДМС у м. Києві свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;
Строк дії ухвали встановити до 27 липня 2024 року включно.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури у кримінальному провадженні № 52023000000000202 від 01.05.2023.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.
Головуючий суддя ОСОБА_33
Судді
ОСОБА_34