- Головуючий суддя (ВАКС) : Крикливий В.В.
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
Справа № 991/4368/24
Провадження № 1-кп/991/54/24
УХВАЛА
27 травня 2024 року місто Київ
Суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2, прокурора ОСОБА_3, представників потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, захисників ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та обвинуваченого ОСОБА_11,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду у кримінальному провадженні № 12016220000000460 від 25.04.2016
клопотання прокурора ОСОБА_12 про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_11, та клопотання захисника ОСОБА_10 про зміну обвинуваченому запобіжного заходу,
в с т а н о в и в:
До Вищого антикорупційного суду надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12016220000000460 від 25.04.2016 за обвинуваченням ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України та ч. 2 ст. 240 КК України (в редакції Закону № 1708-VI від 05.11.2009).
Ухвалою від 23.05.2024 у зазначеному кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою від 27.05.2024 ОСОБА_11 звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 240 КК України (в редакції Закону № 1708-VI від 05.11.2009) у зв`язку із закінченням строків давності, кримінальне провадження у цій частині закрито.
24.05.2024 до суду надійшло клопотання прокурора ОСОБА_12 про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_11 у зв`язку із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
27.05.2024 захисник ОСОБА_10 подав клопотання про зміну обвинуваченому ОСОБА_11 запобіжного заходу із застави на особисте зобов`язання.
Обґрунтування клопотання прокурора
У своєму клопотанні прокурор прохав продовжити строком на два місяці обов`язки, що покладені на обвинуваченого ОСОБА_11 у зв`язку із застосуванням до нього запобіжного заходу у вигляді застави, а саме:
- прибувати за кожною вимогою до суду, прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури;
- завчасно повідомляти прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури у зазначеному кримінальному провадженні про кожен виїзд із міста Києва;
- повідомляти прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури у цьому ж кримінальному провадженні про зміну місця свого проживання;
- утримуватись від спілкування із ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, а також ОСОБА_10, ОСОБА_18 ;
- здати на зберігання до Державної міграційної служби України всі свої паспорти для виїзду за кордон та всі інші документи, що дають право на виїзд з України.
Мотивуючи клопотання, прокурор зазначив про обґрунтованість пред`явленого ОСОБА_11 обвинувачення та продовження існування ризиків, передбачених п. 1-3 ч. 1 ст. 177 КПК України, які виправдовують застосування відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави, а саме: переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, експертів у цьому ж кримінальному провадженні.
Обґрунтовуючи продовження існування ризику переховування обвинуваченого від суду, прокурор зазначив про те, що:
(1) ОСОБА_11 інкримінується вчинення тяжких корупційних злочинів, за які йому загрожує реальна міра покарання у вигляді позбавлення волі;
(2) у власності дружини обвинуваченого - ОСОБА_19 наявне майно на тимчасово окупованій з 2014 року території Луганської області, що свідчить про наявність у ОСОБА_11 реальної можливості переховуватися на непідконтрольній Україні території з метою уникнення від кримінальної відповідальності;
(3) у 2015 році обвинувачений відвідував територію російської федерації, а також виїжджав за кордон у 2020 році;
(4) наявна інформація про отримання ОСОБА_11 неофіційного доходу у розмірі 550 000,00 грн на місяць, що вказує на належний майновий стан обвинуваченого, який дозволить йому проживати за кордоном;
(4) ОСОБА_11 досяг 64?річного віку і тому у нього відсутні перешкоди для виїзду за межі України під час дії воєнного стану.
Також прокурор вважає, що продовжує існувати ризик знищення, переховування або спотворення ОСОБА_11 будь?якої із речей чи документів, які мають значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень. З даного приводу зауважив, що протягом досудового розслідування, яке розпочалося у 2016 році, ОСОБА_11 та іншими причетними до вчинених злочинів особами вживались узгоджені заходи протидії розслідуванню. До того ж, незважаючи на значний обсяг проведених слідчих та процесуальних дій, зокрема обшуків, так і не було знайдено комп`ютерної техніки, за допомогою якої виготовлений договір № 12/11?1 від 12.11.2015, додаткові угоди і додатки до нього, про які йде мова в обвинувальному акті. На переконання прокурора, місце знаходження означених документів відоме ОСОБА_11 .
Стосовно актуальності ризику незаконно впливу обвинуваченим на свідків, експертів у цьому ж кримінальному провадженні, вказав, що сам по собі спосіб скоєнні злочинів передбачав здійснення тиску ОСОБА_11 на осіб, які були залучені до виконання згаданого раніше договору № 12/11?1 від 12.11.2015. Тому обвинувачений може здійснювати вплив на свідків ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_10, ОСОБА_18 з метою зміни ними своїх показань у суді, тим самим перешкодити об`єктивному з`ясуванню обставин кримінального провадження.
Обґрунтування клопотання захисника
У своєму клопотанні захисник ОСОБА_10 прохав змінити обвинуваченому ОСОБА_20 запобіжний захід із застави на особисте зобов`язання.
Обґрунтовуючи клопотання, вказав про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, зокрема тих, на продовженні існування яких наполягав прокурор.
Так, захисник вважає відсунім ризик переховування ОСОБА_11 від органу досудового розслідування, позаяк останній кожен раз з`являвся на виклики та надавав показання щодо відомих йому обставин кримінального провадження. Зокрема, після повідомлення про підозру 25.05.2023 та до обрання 07.06.2023 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_11 належно виконував свої процесуальні обов`язки, що передбачені ст. 42 КПК України. У подальшому, після внесення 25.08.2023 визначеної слідчим суддею застави та звільнення з?під варти, ОСОБА_11 також належно виконував покладені на нього обов`язки, та жодного разу не вчинив дій, які б свідчили про те, що він перешкоджав досудовому розслідуванню чи мав намір переховуватися від слідства та суду.
На переконання захисника, голослівними та бездоказовими є твердження прокурора про те, що ОСОБА_11 може переховуватися, оскільки його дружина володіє нерухомістю на території Луганської області, а він сам неодноразово перетинав державний кордон України, а також з огляду на майновий стан обвинуваченого.
Також, на думку захисника, відсутній ризик впливу на свідків, потерпілих у кримінальному провадженні. Він зазначив, що сторона обвинувачення жодного разу не надавала доказів звернення свідків до правоохоронних органів із заявами з приводу здійснення на них тиску з боку ОСОБА_11 та внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей за ст. 386 КК України. За відсутності таких відомостей існування ризику впливу на свідків є лише припущенням. До того ж зауважив, що при ознайомленні з матеріалами кримінального провадження у порядку ст. 290 КПК України не вбачав у протоколах допитів свідків яких?небуть тверджень про вчинення на них впливу зі сторони ОСОБА_11 . Окрім того, оскільки інкриміновані ОСОБА_11 злочини є службовими і обставини їх скоєння з`ясовуються за допомогою відповідних документів, то в даному випадку показання свідків не є істотними для підтвердження чи спростування злочинних діянь.
Водночас захисник зазначив, що ризик впливу ОСОБА_11 на свідків, експертів можливо уникнути шляхом покладення на обвинуваченого обов`язку утримуватися від спілкування з відповідними особами у кримінальному провадженні, але без застосування запобіжного заходу у вигляді застави.
З приводу відсутності ризику знищити, сховати, спотворити речі чи документи у кримінальному провадженні вказав, що факт завершення досудового розслідування та направлення обвинувального акта до суду свідчить про те, що сторона обвинувачення зібрала усі необхідні докази. Зазначене виключає існування на даний час згаданого ризику.
З огляду на наведене та з урахуванням тяжкості покарання, яке загрожує обвинуваченому, даних про його особу, віку, стану здоров`я, сімейного та матеріального стану, наявності постійного місця проживання, роботи, міцність соціальних зв`язків, відсутності судимостей, належної процесуальної поведінки ОСОБА_11 та відсутності передбачених ст. 177 КПК України ризиків, захисник вважав, що існують підстави для зміни обвинуваченому запобіжного заходу із застави та особисте зобов`язання. Останнього буде достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор ОСОБА_3 клопотання про продовження строку дії обов`язків, покладених на ОСОБА_11 підтримав з мотивів, що у ньому наведені. Проти задоволення клопотання захисника ОСОБА_10 заперечив.
Представник потерпілого ОСОБА_6 підтримав позицію прокурора.
Захисник ОСОБА_10 підтримав своє клопотання про зміну обвинуваченому ОСОБА_11 запобіжного заходу із застави на особисте зобов`язання. Послався на мотиви, аналогічні тим, що викладені в його клопотанні. Клопотання прокурора вважав необґрунтованим, тому проти його задоволення заперечив.
Захисники ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та обвинувачений ОСОБА_11 підтримали позицію захисника ОСОБА_10 .
Представники потерпілих ОСОБА_4 особисто та ОСОБА_5 у режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів приймали участь на початку підготовчого судового засідання. Проте, під час технічної перерви представник ОСОБА_4 залишив приміщення суду та не повернуся. Причин відсутності у судовому засіданні не повідомив. Між тим, інтереси Державної екологічної інспекції України, як потерпілої особи та цивільного позивача, були представлені ОСОБА_6 .
Окрім того, представник ОСОБА_5, який представляє потерпілу особу - Державне підприємство «Вугільна компанія «Краснолиманська», перервав із судом відеозв`язок, про причини не повідомив. В силу ч. 6 ст. 336 КПК України ризики технічної неможливості участі в відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, переривання зв`язку тощо несе учасник кримінального провадження, який подав відповідне клопотання.
За таких обставин, неприйняття участі у судовому засіданні зазначених представників потерпілих не перешкоджає проведенню підготовчого судового засідання.
Мотиви суду
Заслухавши думку учасників судового провадження, перевіривши доводи клопотань та матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що клопотання прокурора підлягає частковому задоволенню, а у задоволенні клопотання захисника слід відмовити, з таких підстав.
Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу (ст. 131?213 КПК України).
В силу ч. 1 та п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України запобіжний захід є заходом забезпечення кримінального провадження, що застосовується з метою досягнення дієвості цього кримінального провадження.
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та / або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
За змістом п. 3 ч. 1 ст. 176 та ч. 1 ст. 182 КПК України запобіжний захід у вигляді застави полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у дохід держави в разі невиконання цих обов`язків.
Водночас, запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання є найбільш м`яким запобіжним заходом та полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов`язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України (п. 1 ч. 1 та ч. 3 ст. 176, ч. 1 ст. 179 КПК України).
Положення ч. 5 та ч. 6 ст. 194 КПК України визначають правові підстави та перелік обмежувальних заходів (обов`язків), які покладаються на підозрюваного, обвинуваченого одночасно із застосування запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, зокрема й у вигляді застави.
Згідно з ч. 7 ст. 194 КПК України такі обов`язки можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому ст. 199 цього Кодексу.
Зі змісту ст. 199 КПК України слідує, що суд продовжує строк дії відповідних обов`язків лише у разі, якщо прокурор доведе, що заявлені ним ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують подальше застосування покладених на особу обов`язків.
На підставі реєстру матеріалів досудового розслідування (далі - Реєстр) та доданих до клопотань матеріалів судом установлено таке.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07.06.2023 стосовно підозрюваного ОСОБА_11 обрано застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою (п. 64 розділу ІІІ Реєстру).
На підставі ухвали слідчого судді від 01.08.2023 строк дії цього запобіжного заходу продовжено (п. 66 розділу ІІІ Реєстру).
Ухвалою слідчого судді від 22.08.2023 ОСОБА_21 знову продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Одночасно із цим визначена можливість внесення застави у розмірі 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1 342 000,00 грн, та у разі внесення застави на ОСОБА_11 покладено такі обов`язки:
- прибути за кожною вимогою до суду, детективів, прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора (далі - САП);
- не відлучатися з міста Києва без дозволу детективів Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ), прокурорів САП у цьому кримінальному провадженні та суду;
- повідомляти детективу НАБУ, прокурору САП у цьому кримінальному провадженні про зміну місця свого проживання;
- утримуватись від спілкування з ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_10 та ОСОБА_18 ;
- здати на зберігання до Державної міграційної служби України всі свої паспорти для виїзду за кордон та всі інші документи, що дають право на виїзд з України (п. 66 розділу ІІІ Реєстру).
25.08.2023 ОСОБА_19 внесена визначену слідчим суддею заставу за ОСОБА_11 . У зв`язку із цим ОСОБА_11 звільнено з-під варти і застосовано до нього альтернативний запобіжний захід у вигляді застави з покладенням на нього обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, про які зазначено вище.
Ухвалою слідчого судді від 18.10.2023 продовжено строк дії обов`язків, що були визначені ухвалою від 22.08.2023 за виключенням обов`язку не відлучатися з міста Києва без дозволу детективів НАБУ, прокурорів САП у цьому кримінальному провадженні та суду. Цей обов`язок замінений на обов`язок ОСОБА_11 завчасно повідомляти детективів НАБУ або прокурорів САП у кримінальному провадженні про кожен виїзд із міста Києва (п. 68 розділу ІІІ Реєстру).
Надалі, ухвалами слідчого судді від 12.12.2023, 06.02.2024 та 04.04.2024 ОСОБА_11 продовжено строк дії обов`язків, визначених ухвалою від 18.10.2023, на два місяці кожен раз (п. 69, 71, 72 розділу ІІІ Реєстру, т. 2 а.с. 53).
До закінчення дії зазначених вище обов`язків прокурор звернувся до суду з клопотанням про продовження строку їх дії в порядку ст. 199 КПК України
Водночас, захисник ОСОБА_10 подав клопотання про зміну ОСОБА_11 запобіжного заходу із застави на особисте зобов`язання у відповідності до ст. 201 КПК України.
Суд зауважує, що у клопотанні прокурора порушено питання про обґрунтованість пред`явленого ОСОБА_11 обвинувачення з посиланням на відповідні докази, зібрані органом досудового розслідування. Однак, з огляду на стадію кримінального провадження питання обґрунтованості обвинувачення не може бути предметом вирішення, оскільки докази, які, на думку сторони обвинувачення, його підтверджують, підлягають дослідженню в порядку § 3 глави 28 КПК України, і лише за наслідком судового розгляду буде вирішено питання про його доведеність.
У зв`язку із цим суд надаватиме оцінку винятково питанню наявності, відсутності чи зміни заявлених прокурором ризиків з урахуванням аргументів захисту.
Щодо ризику переховування ОСОБА_11 від суду
Надаючи оцінку продовженню існування ризику переховування ОСОБА_11 від суду, суд оцінює відомості, сукупність яких може доводити або спростовувати вірогідність вчинення обвинуваченим дій, спрямованих на порушення відповідних процесуальних обов`язків.
Так, кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 364 КК України, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_11, ст. 12 та Приміткою до ст. 45 КК України віднесені до тяжких і корупційних. Зазначене унеможливлює застосування інституту звільнення від кримінальної відповідальності чи від відбування покарання з випробуванням.
З долучених прокурором до клопотання матеріалів слідує, що станом на 18.04.2023 дружина обвинуваченого - ОСОБА_19 є власником майна на тимчасово окупованій (з 2014 року) території України, а саме квартири у місті Луганськ та житлового будинку у АДРЕСА_1 (т. 6 а.с. 111, 123, 136).
Водночас, згідно з відомостями із системи Державної прикордонної служби «Аркан» у 2015 році ОСОБА_11 тричі перетинав державний кордон з російською федерацією (т. 6 а.с. 195), а також виїздив за кордон у 2020 році (т. 6 а.с. 197, 211).
У цьому контексті суд зауважує, що обвинувачений ОСОБА_11 досяг 64-х років, а тому з огляду на визначений ст. 22 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» граничний вік перебування на військовій службі на обвинуваченого не поширюються обмеження на перетин державного кордону в умовах діючого воєнного стану, що регламентовані Правилами перетинання державного кордону громадянами України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57.
Суд не приймає до уваги посилання прокурора про неофіційні доходи ОСОБА_11, що, на його думку, ґрунтуються на відомостях з протоколу огляду предметів від 20.09.2016 у кримінальному провадженні № 52016000000000222 від 05.07.2016 (т. 6 а.с. 85) та з протоколу огляду документів від 24.07.2023 у цьому кримінальному провадженні (т. 9 а.с. 1). На даній стадії судового провадження суд не може оцінювати зазначені докази, а відтак й перевірити законність процесуального походження та достовірність наведеної у них інформації.
Попри це, на переконання суду, співставлення у взаємозв`язку можливих негативних наслідків у результаті вирішення кримінального провадження із наявною у обвинуваченого можливістю легально покинути територію України, не виключає існування на даний час ризику переховування ОСОБА_11 від суду.
Заразом, клопотання захисника не містить актуальних та конкретних відомостей, які б указували на те, що цей ризик зменшився.
З огляду на викладене, суд вважає, що натепер ризик переховування ОСОБА_11 не зменшився, не втратив свою актуальність та продовжує існувати. Тому доцільним є продовження релевантних цьому ризику обов`язків, що передбачені п. 1, 3, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України:
(1) прибувати за кожною вимогою до суду та прокурора САП;
(2) повідомляти суд про зміну місця свого проживання;
(3) здати на зберігання до відповідного органу державної влади свої паспорти для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.
Ураховуючи те, що чинним законодавством не унормовано правила та порядок здачі документу для виїзду за кордон на зберігання саме до Державної міграційної служби України, суд вважає за необхідне зобов`язати ОСОБА_11 здати відповідні документи на зберігання ініціатору клопотання - САП з метою досягнення реальної дієвості та контролю належного виконання цього обов`язку.
Також, у зв`язку із продовженням існування ризику переховування від суду прокурор прохав зобов`язати ОСОБА_21 завчасно повідомляти прокурорів САП про кожен виїзд із міста Києва. Проте, на переконання суду, не обґрунтував потребу в продовженні застосування до ОСОБА_11 такого обмеження.
З огляду на те, що обвинувачений несе обов`язок з`являтися з кожною вимогою до суду та повідомляти про зміну місця свого проживання, то продовження дії обов`язку ОСОБА_11 завчасно повідомляти про кожен виїзд із міста Києва є недоцільним та не може вплинути на ефективність та розумність строків перебігу кримінального провадження у суді.
Щодо ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення
Суд цілком погоджується із доводами захисника про те, що цей ризик фактично перестав існувати з моменту завершення досудового розслідування, що в силу ч. 1 ст. 290 КПК України означає, що стороною обвинувачення визнано достатніми зібрані докази для пред`явлення особі обвинувачення, проти якого вона буде захищатися в суді.
У підготовчому судовому засіданні прокурором не доведено того, що зазначений вище ризик існує після завершення досудового розслідування. Тому, усупереч посиланням прокурора, не здійснення стороною обвинувачення певних слідчих чи процесуальний дій у цьому кримінальному провадженні або ж наміри їх вчинити у інших дотичних кримінальних провадженнях, не може бути підставою для обтяження обвинуваченого у суді означеним ризиком.
Щодо ризику впливу на свідків
Аналізуючи доводи прокурора, суд виходить із передбаченої кримінальним процесуальним законом процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні.
Так, в силу засади безпосередності дослідження судом показань, яка регламентована ст. 23 КПК України, та відповідно до визначених у ст. 224 КПК України правил проведення допиту в суді, під час судового розгляду суд отримує показання усно шляхом допиту особи у судовому засіданні. Порушення зазначених імперативних вимог, як правило, має наслідком недопустимість як доказу відомостей, що містяться у відповідних показаннях.
Водночас, з огляду на закріплений у ст. 290 КПК України порядок ознайомлення захисту з матеріалами досудового розслідування, зокрема, з показаннями допитаних стороною обвинувачення осіб, очевидно, що обвинувачений може бути обізнаний із персональними даними свідків та змістом їх позасудових показань. Фактично це підтверджено захисником у своєму клопотанні із наданням їм певного аналізу.
Зазначене у сукупності із можливістю впливу ОСОБА_11 на інших осіб шляхом використання свого становища, обумовленого зайняттям керівних посад у державних підприємствах (т. 6 а.с. 111, 168), та набутих зв`язків, дає підстави обґрунтовано припускати вірогідність незаконного впливу зі сторони обвинуваченого на свідків, з метою зміни чи відмови від раніше наданих ним показань, а відтак - і спотворення доказів у справі.
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що ризик незаконного впливу на свідків, які ще не допитані безпосередньо судом, залишається високим. Тому, необхідним є продовження ОСОБА_11 обов`язку, регламентованого п. 4 ч. 5 ст. 194 КПК України, утримуватися від спілкування з особами, які визначені прокурором та які є свідками у кримінальному провадженні.
Посилання захисника на відсутність відомостей, які б указували на те, що свідки зверталися до правоохоронних органів з приводу здійснення на них тиску, та про наявність кримінального провадження за ст. 386 КК України, не виключає існування ризику впливу на свідків.
Побіжно слід зауважити, що у своєму клопотанні захисник, хоча й заперечив існування згаданого ризику, проте допустив можливість застосування до обвинуваченого такого обов`язку.
Щодо доводів захисника
Як уже зазначено раніше, зокрема й на спростування аргументів захисника, у кримінальному провадженні продовжують існувати ризи переховування ОСОБА_11 від суду та здійснення ним незаконного впливу на свідків. Отож, продовжують існувати ризики, передбачені п. 1 та п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, які виправдовують необхідність продовження строку дії кореспондуючих цим ризикам обов`язків, передбачених п. 1, 3, 4, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України.
Серед іншого у клопотанні про зміну запобіжного заходу захисник також послався на належну поведінку обвинуваченого з часу повідомлення йому про підозру та після обрання запобіжного заходу. З даного приводу суд зауважує, що сумлінне виконання покладених на ОСОБА_11 обов`язків не може бути самостійною підставою для зміни запобіжного заходу. Навпаки, належне виконання обов`язків свідчить про дієвість застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу, а визначений розмір застави стимулює до відповідної процесуальної поведінки.
Також в обґрунтування свого клопотання захисник послався та долучив відомості про стан здоров`я ОСОБА_11 та його дружини ОСОБА_19 (станом на червень 2023 року), про отримані ним у 2016, 2021 роках нагороди та відзнаки, характеристику обвинуваченого за місцем роботи (станом на травень 2023 року), диплом про освіту та науковий ступінь, довідку про несудимість, що враховувались слідчим суддею під час постановлення ухвал про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу та його продовження.
Будь-яких інший актуальних даних захисник у своєму клопотанні не навів.
На переконання суду, захист не довів, що на даний час зменшилися чи перестали існувати ризики неналежної процесуальної поведінки ОСОБА_11, що слугувало б підставою для зміни запобіжного заходу із застави на особисте зобов`язання.
З огляду на викладене, суд дійшов переконання про те, що клопотання прокурора про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого, є обґрунтованим частково, а вимога захисника про зміну ОСОБА_11 запобіжного заходу є безпідставною.
На підставі викладеного, керуючись ст. 315, 331 КПК України,
п о с т а н о в и в:
У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_10 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_11 - відмовити.
Клопотання прокурора про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_11, - задовольнити частково.
Продовжити на два місяці строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Красний Луч Луганської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, а саме:
- прибувати за кожною вимогою до суду та прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури;
- повідомляти суд про зміну місця свого проживання;
- утримуватись від спілкування із свідками ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_10 та ОСОБА_18 ;
- здати на зберігання до Спеціалізованої антикорупційної прокуратури свої паспорти для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.
В іншій частині у задоволенні клопотання прокурора - відмовити.
Встановити строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_11, до 27.07.2024 включно.
Обвинуваченого ОСОБА_11 повідомити про покладені на нього обов`язки та роз`яснити, що в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру мінімальної заробітної плати до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення й оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1