Документ № 119458069

справа №991/3716/24

провадження №1-кс/991/3753/24

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

«28» травня 2024 року м. Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2, прокурора ОСОБА_3, підозрюваного ОСОБА_4, адвокатів ОСОБА_5, ОСОБА_6, розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_7, погоджене прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №52019000000000585 від 15 липня 2019 року стосовно:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився в рф, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 15 ч. 5 ст. 191 КК України,

ВСТАНОВИВ:

30 квітня 2024 року до Вищого антикорупційного суду надійшло вказане клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №52019000000000585 від 15 липня 2019 року.

Відповідно до клопотання, детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування кримінального провадження 52019000000000585 від 15 липня 2019 року за ч. 3 ст. 15 ч. 5 ст. 191 та ч. 5 ст. 191 КК України. За версією слідства, у період з 02 березня 2017 року по 09 лютого 2021 року ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, діючи в інтересах ТОВ «АФ Довіра 2008» та його бенефіціарного власника ОСОБА_11, організували заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах шляхом зловживання службовими особами ГУ Держгеокадастру в Сумській області своїм службовим становищем, а саме: 1250 земельними ділянками загальною площею 2 493,1387 га на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області, що стало можливим внаслідок протиправного вилучення службовими особами ГУ ДГК в Сумській області землі, яка перебувала у постійному користуванні ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія», ринкова вартість якої на момент безповоротного вибуття з державної власності становила 291 122 287 грн, чим завдано збитків державі в особі ГУ ДГК в Сумській області. За аналогічних обставин вказана група осіб вчинила незакінчений замах на організацію заволодіння чужим майном в особливо великому розмірі шляхом зловживання службовими особами ГУ Держгеокадастру в Сумській області своїм службовим становищем, а саме: 291 земельною ділянкою загальною площею 3281,9152 га, розміщеними на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області, сформованими за рахунок землі, яка перебувала у постійному користуванні ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія», ринкова вартість яких на момент формування становила 190 341 832 грн.

В межах цього кримінального провадженняОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 15 ч. 5 ст. 191 КК України. За версією обвинувачення, дії ОСОБА_4, як пособника, полягали в усуненні перешкод у вчиненні злочину шляхом підтримання комунікації між довіреною особою ОСОБА_9 - ОСОБА_12 та ОСОБА_13, а також довіреними особами ОСОБА_8 - ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, та ОСОБА_17 ; забезпеченні погодження за принципом екстериторіальності проектів землеустрою про відведення земельних ділянок у приватну власність заздалегідь підшуканих громадян України шляхом надання вказівок службовим особам органів Держгеокадастру; виконанні інших вказівок і доручень ОСОБА_8,, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 з метою заволодіння землями ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія».

За твердженням детектива, підозра підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами, які, на переконання детектива, є достатніми для висновку про обґрунтованість такої підозри і вона повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини щодо рівня «обґрунтованості».

Як зазначено у клопотанні, під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків того, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду; знищити, приховати або спотворити речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, експертів чи спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення, що дає підстави для застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу.

Зі змісту клопотання, вказані обставини свідчать про те, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є тим заходом, який зможе забезпечити нівелювання встановлених органом досудового розслідування ризиків та забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного, а жоден інший запобіжний захід не зможе забезпечити запобігання існуючим ризикам та виконання завдань кримінального провадження.

При визначенні розміру застави детектив у клопотанні просить врахувати тяжкість та характер кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4, вартість земельних ділянок, якими заволоділи співучасники злочину, особу підозрюваного, його майновий стан і визначити йому заставу у розмірі 16 513 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 50 001 364 грн, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків та не є завідомо непомірним для нього.

Крім того, для забезпечення інтересів ефективного досудового розслідування, у випадку внесення застави, на ОСОБА_4 необхідно покласти обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

Позиція сторін у судовому засіданні

Протягом розгляду клопотання в судові засідання з`являлися прокурор ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_3, за участі якої відбулося, в тому числі і останнє судове засідання. Прокурори подане клопотання про застосування стосовно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підтримали та просили його задовольнити з підстав, викладених у ньому.

Підозрюваний ОСОБА_4 та його захисники ОСОБА_5 і ОСОБА_6 проти задоволення клопотання заперечували. Захисники, головним чином послалися на те, що сукупність матеріалів сторони обвинувачення та аналіз повідомлення про підозру від 23 квітня 2024 року встановлює відсутність підстав для обґрунтованої підозри щодо причетності ОСОБА_4 до вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень, оскільки вони не містять ні суб`єктивних, ні об`єктивних ознак будь-якого кримінального правопорушення, доказів на обґрунтування тверджень сторони обвинувачення не існує. Так, в письмових запереченнях та в судовому засіданні сторона захисту детально виклала свої аргументи стосовно відсутності обставин, які б дійсно підтверджували доводи сторони обвинувачення щодо вчинення ОСОБА_4 таких дій як «усування перешкод», «забезпечення погодження за принципом екстериторіальності проектів землеустрою» та «виконання інших вказівок», натомість, він жодним чином не міг впливати на забезпечення погодження за принципом екстериторіальності проектів землеустрою про відведення земельних ділянок у приватну власність. При цьому, на думку сторони захисту, сторона обвинувачення не забезпечила вагомого розрізнення між твердженнями про те, що ОСОБА_4 лише підозрюється у вчиненні певного злочину і відвертим визнанням його особою, яка вчинила даний злочин, тобто в даному випадку має місце завчасне звинувачення його у вчиненні кримінального правопорушення без належного доказування його вини, що є порушенням презумпції невинуватості. Крім того, сторона захисту вказала на відсутність ризиків, визначених ч. 1 ст. 177 КПК України, а твердження сторони обвинувачення про їх існування базуються на припущеннях, не підтверджені жодними доказами та спростовуються процесуальною поведінкою підозрюваного. Спростовуючи наявність ризиків, адвокати загалом послалися на те, що ОСОБА_4 з`являється за кожним викликом сторони обвинувачення та суду, у період дії воєнного стану по даний час чотири рази покидав межі України та кожного разу повертався, передав до Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області на тимчасове зберігання свої два паспорти громадянина України для виїзду за кордон, має сталі сімейні зв`язки, перебуває у шлюбі та утримує трьох неповнолітніх дітей, а також батьків, які мають проблеми зі здоров`ям та потребують постійного догляду та допомоги, заінтересований у встановленні істини у цьому кримінальному провадженні. Сторона захисту також звернула увагу на те, що клопотання про застосування запобіжного заходу стосовно ОСОБА_4 від 23 квітня 2024 року було подано до суду лише 30 квітня 2024 року, а отже сторона обвинувачення своїми діями суперечить викладеному в клопотанні твердженню про наявність основного ризику переховування. До того ж, сторона обвинувачення не довела, що внаслідок застосування до ОСОБА_4 менш суворого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою він буде ухилятися від слідства та суду та не навела жодного обґрунтування стосовно наявності «виключного випадку» і що застава у визначному ч. 5 ст. 182 КПК України розмірі не здатна забезпечити виконання ОСОБА_4 покладених на нього обов`язків, натомість запропонований стороною обвинувачення розмір застави є очевидно непомірним.

Встановлені обставини, мотиви і оцінка слідчого судді

Заслухавши учасників кримінального провадження, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя зазначає про наступне.

Зі змісту ст. 131 КПК України, з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення,до яких віднесені, зокрема, і запобіжні заходи.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті (ч. 2 ст. 177 КПК України).

Отже, умовою, без якої неможливе вирішення питання про застосування запобіжного заходу, є підозра у вчиненні особою кримінального правопорушення, яка, власне, випливає зі змісту процесуального рішення прокурора, слідчого (за погодженням з прокурором), яке ґрунтується на зібраних під час досудового розслідування доказах та в якому формується твердження (припущення) про причетність певної особи до вчинення кримінального правопорушення, засноване на результатах розслідування, з повідомленням про це такій особі та роз`ясненням її прав і обов`язків в порядку ст.ст. 276-279 КПК України.

Відповідно до витягу з ЄРДР від 22 квітня 2024 року, досудове розслідування у кримінальному провадженні №52019000000000585 розпочато 15 липня 2019 року. В його межах письмове повідомлення про підозру ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 15 ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, складено Заступником Генерального прокурора - керівником САП та вручено підозрюваному 23 квітня 2024 року. Отже він набув статус підозрюваного у цьому кримінальному провадженні в розумінні ст. 42 КПК України з 23 квітня 2024 року і стосовно нього може розглядатися питання про застосування запобіжного заходу.

Щодо обґрунтованості підозри

Вирішуючи питання стосовно того, чи є пред`явлена ОСОБА_4 підозра обґрунтованою, встановлення чого визначено ч. 2 ст. 177 КПК Україниоднією з обов`язкових підстав для застосування запобіжного заходу, слідчий суддя виходить з наступного.

Кримінальне процесуальне законодавство України не дає визначення поняття «обґрунтована підозра», а тому, в силу приписів ч.5 ст. 9 КПК України, слідчий суддя враховує практику Європейського суду з прав людини під час вирішення питання щодо наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення.

З точки зору такої практики Європейського суду з прав людини, обґрунтована підозра означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри, не мають бути такого ж рівня як ті, що обґрунтовують засудження особи, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачень (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Лабіта проти Італії», «Мюррей проти Сполученого Королівства», «Ільгар Маммадов проти Азейбарджану», «Нечипорук і Йонкало проти України»).

ОСОБА_4 у цьому кримінальному провадженні підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 15 ч. 5 ст. 191 КК України.

Оскільки кримінальне провадження перебуває на стадії досудового розслідування, слідчий суддя, вирішуючи питання щодо обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, не встановлює наявність в його діях складу злочину та ступінь його вини, оцінюючи докази з точки зору їх достатності і допустимості, тобто не вирішує ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, а лише об`єктивно та розумно оцінює отримані докази за своїм внутрішнім переконанням та визначає, чи виправдовують вони в своїй сукупності проведення досудового розслідування та чи дозволяють встановити причетність особи до вчинення кримінального правопорушення, яка є вірогідною та достатньою для застосування до неї запобіжного заходу.

З метою встановлення наявності чи відсутності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 зазначених вище кримінальних правопорушень, слідчим суддею досліджені наявні в матеріалах клопотання докази та проаналізовано доводи, викладені у клопотанні і роз`яснені в судовому засіданні.

Так, зі змісту клопотання, ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ «Надія» набули землю у постійне користування у 50-х роках минулого століття у передбачений діючим на той час законодавством спосіб, зокрема виконкомом Роменської районної ради депутатів трудящих закріплено за с/г артіллю ім. Сталіна (тодішня назва ДП «ДГ «Іскра») безстрокове довічне користування 2377,4 га, про що 12 лютого 1953 року видано Державний акт на вічне користування землею колгоспами, а за радгоспом ім. Леніна (тодішня назва ДП «ДГ «АФ «Надія») - 2308 га землі, при цьому законодавство УРСР не передбачало видачу Державних актів на вічне користування землею для радгоспів (лише для колгоспів). Після передачі закріплених за колгоспом ім. Калініна 3652,11 га землі до радгоспу ім. Леніна за цим радгоспом закріплено у безстрокове користування 5958 га землі. Відповідні записи про безстрокове право користування землею ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія» внесено до Державної земельної книги реєстрації землі Роменського району Сумської області УРСР. Постановою Верховної Ради УРСР 29 липня 1991 року закріплено за УААН (тодішня назва НААН) землю, що знаходиться в розпорядженні її установ, на виконання якої прийнято наказ про закріплення землі за господарствами, у тому числі за ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія», які у період з 1952 року по 2017 рік неодноразово змінювали організаційну структуру та площу землекористування на підставі рішень уповноважених органів. При цьому, станом на 01 січня 2017 року на підставі відповідних рішень виконкому Роменської районної ради депутатів трудящих у ДП «ДГ «Іскра» на праві постійного користування перебувало 2840,5749 га землі сільськогосподарського призначення, а у ДП «ДГ «АФ Надія» - 3620,22978 га землі такої ж категорії. Як зазначено у клопотанні, у ОСОБА_8, який на час вчинення інкримінованих дій був співзасновником низки юридичних осіб, що займалися вирощенням сільськогосподарської продукції в різних регіонах України, а з 2019 - народний депутат України та Голова Комітету Верховної Ради України з питань аграрної та земельної політики, виник умисел на заволодіння земельними ділянками, які перебувають у постійному користуванні ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія» (сукупно 5800 га), в інтересах юридичних осіб приватного права, які зацікавлені в обробітку цієї землі для отримання прибутку. Так, у період з 02 березня 2017 року по 06 березня 2017 ОСОБА_8, знаючи, що на розгляді Держгеокадастру перебуває депутатське звернення народного депутата України ОСОБА_20 про перевірку додержання ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія» вимог земельного законодавства при використанні землі на території Роменського району Сумської області, довів свій намір до відома директора Департаменту контролю за використанням та охороною земель Держгеокадастру ОСОБА_9, на що той повідомив, що через своїх довірених осіб має вплив на прийняття рішень службовими особами ГУ ДГК в Сумській області. Так само ОСОБА_8 повідомив про свій намір ОСОБА_10 - директора ТОВ «АВІС УКРАГРО», бенефіціарним власником якого був ОСОБА_11 та під контролем якого перебувало також ТОВ «АФ «Довіра 2008». При цьому, ОСОБА_8 запропонував ОСОБА_10 розширити площі сільськогосподарських земель, що перебувають в обробітку підконтрольних ОСОБА_11 юридичних осіб, за рахунок оренди земель, які перебувають в постійному користуванні ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія», з можливістю їх подальшого викупу. ОСОБА_10, діючи в інтересах ОСОБА_11, погодився на таку пропозицію та вказані особи домовилися про спільне вчинення дій, які детектив виокремлює в декілька етапів.

Перший етап передбачав створення видимості того, що ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія» без належних правових підстав використовують землі на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області. На цьому етапі особи забезпечили приховання (знищення) частини документів, на підставі яких у ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія» виникло право постійного користування землею, а саме: Державний акт на вічне користування землею колгоспами №545709, а також інші документи, які зберігалися в місцевому фонді документації із землеустрою та на підставі яких у ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія» виникло право постійного користування, за відсутності яких на виконання наказу Держгеокадастру від 06 березня 2017 року №7 ДК державними інспекторами складено акт про те, що державні підприємства самовільно зайняли земельні ділянки: ДП «ДГ «Іскра» - 2638 га землі, ДП «ДГ «АФ Надія» - 3294 га. У зв`язку з цим було прийнято рішення про відведення земельних ділянок за рахунок землі вказаних державних підприємств. На другому етапі злочину необхідно було не допустити отримання сторонніми особами у власність чи користування земельних ділянок за рахунок землі ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія», у зв`язку з чим довірена особа ОСОБА_8 - ОСОБА_14 27 липня 2017 року звернувся як генеральний директор ТОВ «Спектор Агро+» до начальника ГУ ДГК в Сумській області з проханням продати право оренди на 24 земельні ділянки, що зареєстровані за ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія» та площа яких становила 6820,3199 га. В подальшому, 09 серпня 2017, начальник ГУ ДГК у Сумській області ОСОБА_21, з урахуванням протоколу засідання Комісії, прийняла рішення про включення 90 земельних ділянок на території Перехрестівської сільської ради Роменського району загальною площею 5866,2347 га до переліку вільних земельних ділянок сільськогосподарського призначення, права на які можуть бути продані на земельних торгах, а 12 вересня 2017 року нею підписано 83 накази про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, які перебували у постійному користуванні ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія», з подальшим продажем права оренди на земельних торгах (аукціоні) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. В ході розроблення відповідних проектів, начальник відділу у Роменському районі ГУ ДГК в Сумської області ОСОБА_22 у період з 18 вересня 2017 року по 19 вересня 2017 року видав щодо 83 земельних ділянок довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями, не зазначивши, що ці землі перебувають у постійному користуванні ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія» та вказавши, що документи, які посвідчують право користування на земельні ділянки, в установленому порядку не виготовлялись. В ході розроблення проектів землеустрою щодо продажу права оренди земельних ділянок на аукціоні державними реєстраторами ГУ ДГК в Сумській області у період з 06 листопада 2017 року по 23 лютого 2018 року здійснено державну реєстрацію 83 земельних ділянок, які повністю накладаються на земельні ділянки з кадастровими номерами, які раніше реєструвалися за ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія». У подальшому начальник ГУ ДКГ у Сумській області ОСОБА_21 підписала 67 наказів про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, які перебували у постійному користуванні ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія», з подальшим продажем права оренди на земельних торгах (аукціоні). Решта 16 наказів були підписані в.о. начальника ГУ ДГК у Сумській області ОСОБА_23, яка не була обізнана із злочинним планами. Як наслідок, у період з 04 грудня 2017 року по 22 лютого 2018 року державними реєстраторами ГУ ДКГ у Сумській області перенесено до архівного шару Державного земельного кадастру земельні ділянки з кадастровими номерами, які зареєстровані за ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія». Третій етап злочину полягав у заволодінні землею ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія» шляхом передачі заздалегідь підшуканим громадянам України у приватну власність земельних ділянок, які сформовані за рахунок земель державних підприємств. Співорганізатори вирішили, що майбутнім власникам висуватиметься умова оформлення права власності на земельну ділянку: підписати наперед договір про оренду такої ділянки в інтересах підконтрольного ОСОБА_11 ТОВ «АФ Довіра 2008». Також вони вирішили, що у разі, якщо майбутні власники земельних ділянок вирішать продати їх після отримання, то такий продаж здійснюватиметься на користь ОСОБА_11 або його близьких родичів. Співорганізатори злочину визначили сукупність дії, необхідних для реалізації третього етапу, а також визначили співучасників, які забезпечать виконання таких дій. Зокрема, ОСОБА_4, як пособник, на цьому етапі брав участь у забезпеченні розроблення проектів землеустрою про відведення земельних ділянок у приватну власність заздалегідь підшуканих громадян України, а також їх погодження за принципом екстериторіальності. Детектив стверджує, що втілення третього етапу відбулося у період з 25 січня 2018 року по 09 лютого 2021 року, коли кожен із співучасників виконав відведені йому співорганізаторами дії і, як наслідок, у період з 02 березня 2017 року по 09 лютого 2021 року їм вдалося заволодіти 1250 земельними ділянками загальною площею 2493,1387 га. Разом з цим, співучасники злочину з причин, що не залежали від їх волі, не вчинили усіх дій, які вважали необхідними для доведення злочину до кінця. При цьому, співучасники злочину мали намір заволодіти усіма землями сільськогосподарського призначення, які перебували у постійному користуванні державних підприємств на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області, а саме: 5712,0539 га, однак, з невстановлених стороною обвинувачення обставин, співучасники не здійснили державну реєстрацію права приватної власності на 291 земельну ділянку загальною площею 3281,9152 га, сформовану за рахунок землі, що перебувала у постійному користуванні ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ «Надія».

За твердженням сторони обвинувачення, дії ОСОБА_4, як пособника, полягали в усуненні перешкод у вчиненні злочину шляхом підтримання комунікації між довіреною особою ОСОБА_9 - ОСОБА_12 та ОСОБА_13, а також довіреними особами ОСОБА_8 - ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, та ОСОБА_17 ; забезпеченні погодження за принципом екстериторіальності проектів землеустрою про відведення земельних ділянок у приватну власність заздалегідь підшуканих громадян України шляхом надання вказівок службовим особам органів Держгеокадастру; виконанні інших вказівок і доручень ОСОБА_8,, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 з метою заволодіння землями ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія».

Надаючи оцінку зазначеним твердженням детектива, можливо побачити, що заздалегідь підготовлений детальний план заволодіння землею ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія» співорганізатори злочину ( ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 ) розділили на три етапи, а відведена ОСОБА_4 роль стосувалася виключно третього (останнього) етапу та зводилася до забезпечення розроблення проектів землеустрою про відведення земельних ділянок у приватну власність заздалегідь підшуканим громадянам України та погодження за принципом екстериторіальності (т.1 а.с.9, п.8).

З усього обсягу наданих матеріалів (6 томів) орган досудового розслідування підтверджує причетність ОСОБА_4 наступними відомостями:

-у вилученому телефоні дружини ОСОБА_12 (підозрюваний у цій справі) було виявлено листування з абонентом « ОСОБА_24 НОМЕР_1 », в якому пересилалися фотографії, на яких зображена група осіб, серед яких ОСОБА_12 та ОСОБА_9 (т.5 а.с.22, зворот);

-у вилученому телефоні ОСОБА_25 було виявлено листування з абонентом «ІНФОРМАЦІЯ_2», яке не стосується цього провадження, але, за твердженням детектива, свідчить про вплив ОСОБА_4 на органи Держгеокадастру: «Абонент А - «Привіт. А Полтава наша? Потрібен дозвіл на робочий проект по зняттю грунту». Абонент «ІНФОРМАЦІЯ_2» - «Уже там никого не осталось. Она и все времена біла тяжелая», т.5 а.с.33);

-у вилученому телефоні ОСОБА_14 (підозрюваний у цій справі) було виявлено номер телефону абонента «ІНФОРМАЦІЯ_3» (т.5 а.с.190);

-у вилученому телефоні ОСОБА_21 (підозрювана у цій справі) було виявлено номер телефону абонента «ІНФОРМАЦІЯ_4» (т.5 а.с.211, зворот);

-у вилученому телефоні ОСОБА_4 було зафіксоване листування з ОСОБА_9, ОСОБА_12 (т.5 а.с.232-248, т.7 а.с.62-103).

Дослідивши обставини вчинення зазначених вище кримінальних правопорушень та можливу роль ОСОБА_4 у них, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_4, виходячи лише з фактичних обставин, які містяться в поданих та досліджених в судовому засіданні матеріалах, слідчий суддя переконався в тому, що аналіз представлених матеріалів пов`язує підозрюваного зі злочином (виключно до «3 етапу»), доводячи його причетність в такій мірі, що виправдовує подальше розслідування та встановлює можливість вирішення питання про застосування стосовно нього запобіжного заходу, а тому слідчий суддя приходить до висновку, що пред`явлена ОСОБА_4 підозра не є вочевидь необґрунтованою.

Слідчий суддя зазначає, що прокурором з достатньою вірогідністю підтверджена безпосередньо сама подія злочину, але органом досудового розслідування жодним чином не доведена обізнаність ОСОБА_4 про наявність заздалегідь підготовленого детального плану заволодіння землею ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія», як стверджує прокурор, наступними особами - ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, його залученість до розроблення та втілення плану у життя. В той же час, відсутність зазначених відомостей не усуває можливість існування такого плану, розроблення його без участі ОСОБА_4, існування певної групи осіб, до складу якої він не входить, але, з урахуванням відведеної йому ролі та кваліфікації його дій детективом - пособник, міг виконувати інкриміновані йому дії - забезпечував погодження за принципом екстериторіальності проектів землеустрою про відведення земельних ділянок у приватну власність заздалегідь підшуканих громадян України шляхом надання вказівок службовим особам органів Держгеокадастру. Інші інкриміновані ОСОБА_4 дії - усунення перешкод у вчиненні злочину шляхом підтримання комунікації та виконання інших вказівок детективом не підтверджені, а прокурором не доведені у судовому засіданні (т.1 а.с. 48).

Відсутність конкретизації дій ОСОБА_4 в розрізі кожного розробленого проекту землеустрою ПП «Ромни-Проект» із забезпечення його/їх погодження за принципом екстериторіальності є допустимим на цій початковій стадії розслідування, але, з урахуванням положень Тимчасового порядку №580, отриманих відомостей стороною захисту стосовно причетності 277 експертів Держгеокадастру до погодження проектів за принципом випадковості, сторона обвинувачення, у разі прийняття рішення про направлення цього провадження до суду або незакриття його раніше, повинна в подальшому їх конкретизувати в розрізі кожної земельної ділянки та чітко зазначити про спосіб впливу (забезпечення погодження) на кожного експерта, його керівника.

Крім того, відповіді на наступні питання: «Чи був ОСОБА_4 обізнаний про незаконність оформлення (відведення) земельних ділянок у приватну власність? Чи були інкриміновані йому дії звичайною та повсякденною професійною діяльністю, у тому числі як захисника, або носили протиправний характер?» орган досудового розслідування повинен надати протягом подальшого розслідування.

Обрана органом досудового розслідування правова позиція (підхід) по доведенню правонаступництва ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія» земельними ділянками, починаючи з 04 листопада 1952 року (т.2 а.с.1) потребує конкретизації в процесі подальшого розслідування і в розрізі кожного факту реорганізації з моменту виділення (закріплення) земельних ділянок правопоредникам державних підприємств до моменту реєстрації за іншими особами, з наданням підтверджуючих документів по кожному такому факту. В той же час, факт заволодіння земельними ділянками, незалежно від приналежності, буде і тоді, коли на визначену процедуру виділення земельних ділянок здійснюється будь-який сторонній вплив зацікавлених осіб.

Крім встановлення обґрунтованості пред`явленої особі підозри, положеннями ст.ст. 177, 178, 194 КПК України визначена необхідність дослідження слідчим суддею під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу і таких обставин: підстави вважати, що існує хоча б один із ризиків кримінального провадження, на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні; індивідуальні обставини підозрюваного та особливості інкримінованого кримінального правопорушення.

Щодо ризиків кримінального провадження

У сфері кримінального провадження поняття ризику можливо характеризувати, передусім, як небезпеку, пов`язану із обґрунтованою ймовірністю вчинення особою спроб протидії кримінальному провадженню,якої слід уникати. Саме в такому значенні, на думку слідчого судді, доцільно розуміти ризики, виокремлені у ч. 1 ст. 177 КПК України як конкретні небажані для кримінального провадження наслідки поведінки підозрюваних, що заважають виконанню завдань кримінального провадження.

Отже, з метою усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому, слідчий суддя оцінює вірогідність та реальну можливість здійснення підозрюваним спроб протидіяти кримінальному провадженню у формах, визначених ч.1 ст. 177 КПК України, та у разі існування високої ступені ймовірності позапроцесуальних дій підозрюваного, застосовуючи стандарт достатності підстав, встановлює наявність таких ризиків.

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Обов`язок обґрунтування ризиків кримінального провадженняпокладено КПК України на слідчого, прокурора.

Обґрунтовуючи клопотання про застосування запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_4, прокурор послався на існування ризиків того, що він може: переховуватись від органів досудового розслідування та суду; знищити, приховати або спотворити речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, експертів чи спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Під час перевірки наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК, у кримінальному провадженні №52019000000000585 стосовно підозрюваного ОСОБА_4, слідчий суддя дійшов наступних висновків.

Щодо ризику переховування від органів досудового розслідування та суду

Ризик переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду є основним ризиком, який обґрунтовує необхідність вжиття запобіжних заходів.

Досліджуючи практику Європейського суду з прав людини, можливо дійти висновку, що небезпеку переховування від правосуддя необхідно визначати з урахуванням низки релевантних чинників, серед яких доцільно виокремити особистість обвинуваченого, його моральні якості та переконання, майновий стан і зв`язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування, його міжнародні контакти у поєднанні із загрозою суворості можливого покарання (рішення у справах «Пунцельт проти Чехії», «В. проти Швейцарії).

Зазначаючи про існування цього ризику, детектив у клопотанні та прокурори в судовому засіданні послалися на тяжкість злочинів, які інкримінуються ОСОБА_4, та суворість передбаченої санкції, що, на їх думку, може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування та суду. Крім того, ОСОБА_4, на переконання сторони обвинувачення, маючи паспорти громадянина України для виїзду за кордон та можливість виїхати під час дії воєнного стану за межі території України огляду на наявність у нього трьох неповнолітніх дітей, може змінити місце свого проживання, у тому числі шляхом виїзду за кордон або тимчасово непідконтрольну територію України. При цьому, підозрюваний неодноразово виїжджав за межі України та має значні матеріальні статки, а тому має можливість тривалий час переховуватися як закордоном, так і на території України. До того, у клопотанні відзначено обставини обізнаності ОСОБА_4 у галузі права, напрацьовані ним ділові зв`язки, у тому числі серед працівників правоохоронних органів, які, за твердженням сторони обвинувачення, підозрюваний може використати для переховування від органу досудового розслідування та суду.

Під час розгляду клопотання слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 15 ч. 5 ст. 191 КК України, які караються позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

На думку слідчого судді, на початкових етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності очікування можливого суворого покаранняв сукупності з доказами причетності підозрюваного до скоєння злочину, саме по собі може бути реальним мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Отже, вирішуючи питання щодо застосування запобіжного заходу, слідчий суддя враховує постійну явку підозрюваного до суду для продовження розгляду цього клопотання, а також покарання, що передбачене законом за вчинення злочинів, які йому інкримінуються та, оцінюючи це в сукупності з іншими наведеними вище обставинами, встановленими в ході розгляду клопотання, приходить до висновку про наявність мінімального рівня ризику переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності.

Щодо ризику незаконного впливу на свідків, експертів чи спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні

Посилаючись на зазначений ризик, детектив у клопотанні та прокурори у судовому засіданні вказали на те, що ОСОБА_4 у період вчинення злочину фактично виконував роль неформального куратора Держгеокадастру та мав усталені зв`язки з керівництвом Держгеокадастру та його територіальних органів. З огляду на викладене, сторона обвинувачення переконана, що набуті ним зв`язки, дають йому можливість незаконно впливати на всю вертикаль органів Держгеокадастру та його службових осіб, у тому числі з метою впливу на показання як свідків працівників ГУДГК в Сумській області щодо обставин вчинення інкримінованих ОСОБА_4 злочинів. Крім того, ОСОБА_4, може незаконно впливати на власників земельних ділянок, сформованих за рахунок земель ДП«ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія», оскільки співучасники вчинення злочину мають їх персональні дані та засоби для зв`язку.

Перевіряючи наявність зазначеного ризику, слідчий суддя враховує встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України).

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного ст. 615 цього Кодексу (частина 4 статті 95 КПК України).

Отже, на переконання слідчого судді, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом, крім випадків неможливості отримання безпосередньо судом таких показань внаслідок обставин, пов`язаних із введенням воєнного стану на території України. За таких обставин, заборона спілкуватися з певними визначеними особами, як наслідок встановлення ймовірного впливу на них, є об`єктивною необхідністю забезпечення «недоторканості» показань інших учасників кримінального провадження, які мають доказову цінність.

На думку слідчого судді, з метою подальшого безперешкодного розслідування із встановлення усіх обставин у цьому провадженні, необхідно обмежити підозрюваного у можливості спілкування зі свідками у цьому кримінальному провадженні з приводу обставин, викладених у повідомленні про підозру, а покладений на підозрюваного обов`язок не буде занадто обтяжливим.

При цьому, слідчий суддя вважає недоцільним перевіряти зв`язок кожної особи з підозрюваним, її роль, досліджувати/перевіряти інформацію, якою вона володіє тощо, а обмежується на цьому етапі розслідування лише посиланням на запропонований органом досудового розслідування перелік. Разом з цим, підозрюваний не позбавлений можливості в подальшому ставити перед слідчим суддею питання щодо помилковості/недоцільності/об`єктивної потреби у спілкуванні, внесення певної особи (іб) до цього переліку.

Щодо ризику знищення, приховання або спотворення речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення

Зазначений ризик сторона обвинувачення обґрунтовує тим, що одними із способів вчинення злочину, було приховання документів, які посвідчують право постійного користування ДП «ДГ «Іскра» на землю та виготовлення недостовірних документів з метою спотворення відомостей про таке право постійного користування, при цьому в ході досудового розслідування не встановлено частини наказів ГУ ДГК в Сумській області, за допомогою яких було реалізовано план вчинення злочину. Крім того, за твердженням сторони обвинувачення, в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 виявлено та вилучено речі та документи, які мають значення для даного кримінального провадження, водночас, під час прибуття детективів до місця обшуку ОСОБА_4 очистив інформацію на двох власних мобільних телефонах марки «iPhone» шляхом переведення їх до стану заводських налаштувань.

Слідчий суддя не може погодитись з доведенням наявності зазначеного ризику, оскільки сторона обвинувачення при доведенні його існування надала відомості, які не стосуються безпосередньо ОСОБА_4, а стосується 1-2 етапу плану заволодіння землею.

Щодо ризику вчинити інше кримінальне правопорушення

На думку сторони обвинувачення, оскільки слідством встановлено, що предметом зацікавленості ОСОБА_4 були не лише земельні ділянки ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія», а й інші землі сільськогосподарського призначення на території Сумської області, то у разі не обрання або обрання менш тяжкого запобіжного заходу, ОСОБА_4 може вчинити інші злочини, у тому числі пов`язанні з незаконним заволодінням земельними ділянками

Слідчий суддя не може погодитись з доведенням наявності зазначеного ризику, оскільки сторона обвинувачення при доведенні його існування не надала відповідних підтверджень зазначеному, а обмежилась лише висловленням припущень про можливе вчинення підозрюваним іншого кримінального правопорушення.

За таких обставин, слідчий суддя дійшов висновку, що на час розгляду клопотання, існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, на які посилається сторона обвинувачення у поданому клопотанні.

Щодо інших обставин, які враховуються при застосуванні запобіжного заходу

Зі змісту ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі ті, що перелічені у п.п. 1-12 цієї статті.

Дослідивши надані сторонами кримінального провадження відомості та матеріали, слідчий суддя під час застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу враховує, що станом на момент розгляду цього клопотання він досяг 40-річного віку, є громадянином України, одружений, має міцні соціальні зв`язки та позитивно характеризується за місцем свого проживання. Слідчий суддя враховує також повідомлені стороною захисту відомості стосовно перебування на утриманні ОСОБА_4 трьох неповнолітніх дітей та догляду за батьками-пенсіонерами, які мають проблеми зі здоров`ям (т. 32 а.с. 2, 294-314).

Підозрюваний ОСОБА_4 раніше не судимий, відомості про застосування до нього раніше запобіжних заходів та про наявність повідомлення йому про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення слідчому судді не надано.

Щодо наявності підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Слідчим суддею встановлено, що стороною обвинувачення загалом доведена можлива причетність ОСОБА_4 до вчинення інкримінованих йому злочинів, а також вірогідність існування ризиків стосовно вчинення ОСОБА_4 дій, передбачених ст. 177 КПК України, що свідчить про наявність підстав для застосування до нього запобіжного заходу.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, зазначеним у ст. 177 КПК України.

Виходячи з положень п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосовано, зокрема до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

В межах даного кримінального провадження ОСОБА_4 підозрюється, у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191 КПК України, що відносяться до категорії особливо тяжких злочинів та караються, зокрема позбавленням волі на строк до дванадцяти років.

Посилаючись на тяжкість кримінального правопорушення, яке інкримінується ОСОБА_4, а також на наявність ризиків, органом досудового розслідування ставиться питання про застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з альтернативою внесення застави у розмірі 50 001 364 грн.

Слідчий суддя враховує, що ступінь впливу на особу та рівень її обмежень, пов`язаних із застосуванням запропонованого органом досудового розслідування запобіжного заходу в даному випадку є суттєвим, а тому можливість та необхідність застосування саме цього запобіжного заходу потребує ретельного аналізу щодо наявності таких відомостей, які можуть його виправдати.

Отже, слідчому судді належить зважити встановлені під час розгляду клопотання обставини таким чином, щоб збалансувати конкуруючі у цьому кримінальному провадженні інтереси з дотриманням принципів змагальності та рівності сторін.

Дотримуючись наведеної позиції та аналізуючи встановлені у цьому кримінальному провадженні обставини, слідчий суддя враховує, що існують ризики, проте, на переконання слідчого судді, вони не досягають такого обсягу та рівня, які б давали беззаперечні підстави застосувати до підозрюваного в цьому кримінальному проваджені запобіжний захід у виді тримання під вартою, адже тимчасове ув`язнення особи та пов`язане з цим подальше перебування її у вразливому стані не може досягатися за рахунок та на шкоду принципу змагальності сторін і потребує від правоохоронної системи найвагоміших наявних у часі об`єктивних відомостей.

Частиною 4 ст. 194 КПК України встановлено, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

З урахуванням встановлених вище обставин, у тому числі відомостей про особу підозрюваного, його процесуальної поведінки на час розгляду клопотання, сімейного стану, та інших даних, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність обставин необхідності обмеження його права на свободу та можливість в даному випадку застосувати до ОСОБА_4 наступний за суворістю після тримання під вартою та домашнього арешту (який також обмежує особисту свободу пересування особи та, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, прирівнюється до позбавлення волі) запобіжний захід - у вигляді застави, який, на переконання слідчого судді, повністю нівелює заявлені та встановлені ризики і в змозі урівноважити інтереси сторін щодо запобігання вчиненню дій, спрямованих на перешкоджання розслідуванню кримінального провадження з одного боку та щодо забезпечення можливості захищатися від кримінального переслідування належним чином - з іншого.

Щодо розміру застави

Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого - не має бути таким, що є завідомо непомірним та призвело б до неможливості виконання ним застави.

У клопотанні детектив, посилаючись на характер вчинених кримінальних правопорушень, ризики, майновий стан та вартість земельних ділянок, якими незаконно заволоділи співучасники злочину, просить у разі постановлення слідчим суддею ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити підозрюваному заставу у розмірі, який перевищує триста розмірів прожиткового мінімуму працездатних осіб, а саме: 16 513 розмірів прожиткового мінімуму працездатних осіб.

Визначаючи розмір застави, який необхідно встановити, застосовуючи до підозрюваного цей вид запобіжного заходу, слідчий суддя враховує практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Зі змісту рішень Європейського суду з прав людини, зокрема у справах «Мангурас проти Іспанії», «Істомін проти України», гарантії, передбачені п. 3 ст. 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а, зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, сума застави повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активів та його взаємовідносини в професійному середовищі, яке сформувало обставини для такої діяльності, з метою забезпечення ефективності даного заходу, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у разі неявки в судове засідання, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні.

Отже, розмір застави повинен бути достатнім стримуючим фактором для підозрюваного щоб не здійснити втечу. При цьому, не допускається встановлення такого розміру застави, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави і перетворюється на безальтернативне ув`язнення.

Крім того, Європейський суд з прав людини також наголошує, що якщо на карту поставлене право на свободу, гарантоване ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, влада повинна приділяти питанню встановлення відповідного розміру застави таку ж увагу, якби це стосувалося обґрунтування необхідності тримання особи під вартою. Серйозність звинувачень проти обвинуваченого, як і його статки не можуть бути вирішальними факторами, що виправдовують суму застави.

При цьому, будь-яке обмеження прав осіб не може досягатися за рахунок та на шкоду принципу змагальності сторін, а мета такого обмеження жодним чином не пов`язана з досягненням «вразливого стану» у будь-якої особи, а тому прохання про застосування до особи найсуворішого запобіжного заходу та/або великого розміру застави повинно бути розумним з погляду її розміру та адекватною обстановці вчинення правопорушення і отриманим відомостям.

На думку слідчого судді, запропонований прокурором розмір застави, а саме: 50 001 364 грн жодним чином не співвідноситься із встановленими слідчим суддею ризиками, не відповідає рівню залученості підозрюваного до обставин, які перевіряються у цьому кримінальному провадженні, оскільки не відповідає якості зібраних матеріалів (відкритих) на цій стадії розслідування, та не враховує інші суттєві обставини, які давали б слідчому судді можливість вести мову про наявність виключних випадків, що дозволяють призначити заставу у більшому розмірі, ніж це передбачено ч.5 ст.182 КПК України, а отже є невиправдано високим та не може бути застосований.

З цього приводу слід зазначити, що складним для спростування є твердження про те, що жодна людина не хоче відчути на собі усі обмеження, які пов`язані із застосуванням запобіжного заходу і, на переконання слідчого судді, з урахуванням досліджених матеріалів, зокрема майнового стану ОСОБА_4, він в змозі віднайти можливість для оплати і запропонованого прокурором розміру застави, але, спираючись на практику Європейського суду з прав людини, враховуючи рівень доказів щодо можливого вчинення ОСОБА_4 інкримінованих йому кримінальних правопорушень, відсутності виключних випадків, які дозволяють призначити заставу у більшому розмірі, ніж це передбачено ч.5 ст.182 КПК України, слідчий суддя приходить до висновку про необхідність визначення максимально можливого розміру застави, передбаченого законодавцем для злочинів відповідної тяжкості - у межах трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 908 400 грн та забезпечуватиме належну процесуальну поведінку ОСОБА_4, запобігатиме існуючим ризикам та буде співмірною встановленим в ході розгляду клопотання обставинам.

При цьому, слідчий суддя вважає за необхідне частково задовольнити заявлені детективом вимоги в частині, що стосується встановлення ОСОБА_4 обов`язку не відлучатися із м. Києва і Київської області без дозволу слідчого, прокурора або суду та носити електронний засіб контролю, збалансувавши при цьому інтереси підозрюваного та органу досудового розслідування шляхом зобов`язання ОСОБА_4, який має статус адвоката та здійснює адвокатську діяльність

повідомляти слідчого, прокурора або суд про кожне відлучення із м. Києва і Київської області, зміну свого місця проживання та роботи і відхилення обов`язку носити електронний засіб контролю, оскільки не вбачає жодної необхідності в його застосуванні.

Отже, відповідно до положень ч.5 ст.194 КПК України на підозрюваного ОСОБА_4 додатково слід покласти обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, а саме: прибувати за кожною вимогою до детектива, прокурора, слідчого судді, суду; повідомляти слідчого, прокурора або суд про кожне відлучення із м. Києва і Київської області; повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи; утримуватись від спілкування з іншими підозрюваними у даному кримінальному провадженні та зі свідками: ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, іншими підозрюваними: ОСОБА_15, ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_14, ОСОБА_29, ОСОБА_9, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_22, ОСОБА_12, ОСОБА_21 щодо обставин, викладених у письмовому повідомленні про підозру ОСОБА_4 ; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

На переконання слідчого судді, визначений розмір застави, у поєднанні з покладеними обов`язками повністю нівелює встановлені ризики і в змозі урівноважити інтереси сторін щодо запобігання вчиненню дій, спрямованих на перешкоджання розслідуванню кримінального провадження з одного боку та щодо забезпечення можливості захищатися від кримінального переслідування належним чином - з іншого та надасть змогу сторонам зрозуміти/пояснити (за бажанням), у тому числі зафіксоване листування стосовно наявності «квоты» (т.7, а.с.75), «Нач управління просить за свої екстериторіалки» (т.7, а.с.86) тощо.

За таких обставин, слідчий суддя дійшов висновку про часткове задоволення клопотання детектива про застосування запобіжного заходу.

Розглядаючи зазначене клопотання, слідчий суддя надав відповіді на всі вагомі аргументи сторін кримінального провадження.

На думку слідчого судді, порушення строків розгляду клопотання не спричинило будь-яких негативних (невідворотних) наслідків для жодного з учасників та для кримінального провадження в цілому, що було підтверджено прокурором ОСОБА_3 у судовому засіданні та було пов`язане з об`єктивними обставинами (заявлення відводу судді, залучення захисника з числа адвокатів Київського міського центру з надання безоплатної правової допомоги, якому був наданий час для ознайомлення з матеріалами клопотання, відпустка судді (з 06 по 10 травня 2024 року), відсутність реакції керівника апарату Вищого антикорупційного суду стосовно обставин перебігу розгляду цього клопотання, загальна зайнятість учасників, зміна прокурорів та необхідність надання додаткових матеріалів ( ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_3 ), повітряна тривога, відсутність електроенергії, велика кількість клопотань сторони захисту (допит свідків - 283, витребування доказів - 91, визнання доказів недопустимими - 3), наявність невідкладних клопотань в інших провадженнях та загальна зайнятість слідчого судді.

Окремо слід зауважити, що згідно зі ст. 198 КПК України, висловлені в ухвалі слідчого судді за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 131, 132, 176-178, 182, 183, 193, 194, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання старшого детектива ОСОБА_7 - задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 908 400 (дев`ятсот вісім тисяч чотириста) грн.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 такі обов`язки:

1.прибувати за кожною вимогою до детектива, прокурора, слідчого судді, суду;

2.повідомляти слідчого, прокурора або суд про кожне відлучення із м. Києва і Київської області;

3.повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи;

4.утримуватись від спілкування з іншими підозрюваними у даному кримінальному провадженні та зі свідками: ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, іншими підозрюваними: ОСОБА_15, ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_14, ОСОБА_29, ОСОБА_9, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_22, ОСОБА_12, ОСОБА_21 щодо обставин, викладених у письмовому повідомленні про підозру ОСОБА_4 ;

5.здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Термін дії обов`язків, покладених слідчим суддею, визначити до 23 червня 2024 року, в межах строку досудового розслідування.

Контроль за виконанням покладених на підозрюваного обов`язків покласти на прокурорів, що здійснюють процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні №52019000000000585 від 15 липня 2019 року.

Застава може бути внесена підозрюваним, іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на такий розрахунковий рахунок:

Вищий антикорупційний суд, код ЄДРПОУ 42836259;

номер рахунка за стандартом IBAN НОМЕР_2 ;

призначення платежу: прізвище, ім`я, по батькові підозрюваного, кошти застави, згідно з ухвалою слідчого судді (номер справи, дата ухвали, назва суду).

Роз`яснити підозрюваному, що він не пізніше п`яти днів з дня застосування запобіжного заходу у вигляді застави зобов`язаний внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору, суду. Зазначені дії можуть бути здійснені пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави, якщо на момент їх здійснення не буде прийнято рішення про зміну запобіжного заходу. З моменту застосування запобіжного заходу у вигляді застави, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, підозрюваний, заставодавець зобов`язані виконувати покладені на них обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Роз`яснити застоводавцю (у разі внесення ним застави), що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України, які караються позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна, а внесення застави за ухвалою слідчого судді є його правом, яке не обумовлюється ні строком дії застави, ні обов`язком держави повернути її на першу вимогу заставодавця. Також заставодавцю роз`яснити, що у разі внесення застави, на нього покладається обов`язок забезпечити належну поведінку підозрюваного та його явку за викликом.

Роз`яснити підозрюваному та заставодавцю, що в разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.

Копію ухвали вручити прокурору, підозрюваному, захисникам для відома.

Ухвала слідчого судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, ухвала слідчого судді, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1