Документ № 119481207

Справа № 991/4493/24

Провадження № 1-кс/991/4529/24

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2024 року м. Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2,

учасників кримінального провадження:

з боку обвинувачення: прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3,

представника володільця майна - адвоката ОСОБА_4,

під час розгляду у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 про арешт майна від 23.05.2024 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52024000000000227 від 10.05.2024,

УСТАНОВИВ:

27.05.2024 до слідчого судді Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 про арешт майна від 23.05.2024 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52024000000000227 від 10.05.2024.

І. Суть клопотання

Слідчою групою детективів управління внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування, під процесуальним керівництвом Спеціалізованої антикорупційної прокуратури у кримінальному провадженні № 52024000000000227 від 10.05.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 387 КК України.

У ході досудового розслідування встановлено, що окремі працівники Національного антикорупційного бюро України з 2021 року використовували своє службове становище всупереч інтересам служби з метою отримання неправомірної вигоди третіми особами у вигляді незаконних переваг під час здійснення підприємницької діяльності (реалізації програми «Велике будівництво») та уникнення кримінальної відповідальності особами, причетними до вчинення злочинів, що спричинило тяжкі наслідки інтересам держави.

Так, детективами Національного бюро під час досудового розслідування в іншому кримінальному провадженні № 42022000000001543 було проведено обшук автомобіля ОСОБА_6, під час якого виявлено та вилучено мобільний телефон, належний останньому. Під час огляду телефону виявлено інформацію про те, що у період часу з 14.10.2021 до 21.01.2023 ОСОБА_6, ОСОБА_7, а також окремі службові особи Національного антикорупційного бюро України спілкувались з приводу запланованих слідчих, процесуальних дій та результатів проведених слідчих, процесуальних дій у кримінальних провадженнях, досудове розслідування у яких здійснювалось детективами Національного антикорупційного бюро України, у тому числі тих, які стосувались розслідування можливих неправомірних дій ОСОБА_6, ОСОБА_7 .

Аналіз змісту цих розмов дає підстави вважати, що їх учасниками могли бути службові особи Національного антикорупційного бюро України.

Отже, є обґрунтовані підстави вважати, що до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 387 КК України, може бути причетним ОСОБА_7

22.05.2024 на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду було проведено обшук квартири АДРЕСА_1, за місцем проживання ОСОБА_7, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Цією ухвалою було надано дозвіл на відшукання носіїв інформації, якими користується ОСОБА_7, що містять оригінали або копії інформації про заплановані або проведені оперативно-розшукові, слідчі, процесуальні дії, що планувалися або здійснювалися детективами Національного антикорупційного бюро України.

У ході обшуку вилучено, зокрема планшет моделі iPad Pro, серійний номер KQ0100YQ5D, який знаходився у заблокованому стані, код доступу до якого не було повідомлено. Із слів ОСОБА_8 планшет належить онуці ОСОБА_9, доньці ОСОБА_7, та на момент проведення обшуку знаходився у приміщенні кухні на дитячому столику.

Згідно з декларацією особи, уповноваженої на виконання функцій держави та місцевого самоврядування ОСОБА_7 за 2021 рік, він має доньку ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до ст. 174 Сімейного кодексу України, майно, придбане батьками або одним із них для забезпечення розвитку, навчання та виховання дитини (одяг, інші речі особистого вжитку, іграшки, книги, музичні інструменти, спортивне обладнання тощо), є власністю дитини. Однак, враховуючи вік ОСОБА_10 (5 років), планшет не можна віднести до майна, яке забезпечує розвиток, навчання та виховання дитини, тому фактичними власниками майна є батьки ОСОБА_10 - ОСОБА_7 та його дружина ОСОБА_11

Носій інформації (планшет) є предметом, щодо якого надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, а доступ до інформації, яка міститься в ньому, обмежено володільцем. При цьому, планшет може бути речовим доказом, зберігати на собі сліди вчиненого кримінального правопорушення та містити відомості, які можуть бути використані як доказ фактів та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Зазначений планшет сам по собі та в сукупності з іншими речами і документами має суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні, оскільки відомості, що містяться в ньому, можуть бути використані як докази події кримінального правопорушення, а також для встановлення осіб, які його вчинили та їх співучасників, інших обставин, що підлягають доказуванню під час досудового розслідування.

Враховуючи обмеження володільцем доступу до інформації, яка міститься на вилученому планшеті, дослідження його вмісту можливе лише в ході проведення експертного дослідження. Іншими способами довести вказані обставини неможливо, оскільки особи, що ймовірно причетні до вчинення кримінальних правопорушень, усвідомлюють протиправність, караність своїх діянь, використовують засоби конспірації, альтернативні засоби комунікації (переважно інтернет-зв`язок із використанням мобільних додатків, у т.ч. за допомогою додатково захищених чатів), діють злагоджено та узгоджено. У разі отримання вказаного носія інформації у своє розпорядження вони можуть спотворити, приховати, знищити докази.

З метою забезпечення збереження речових доказів (п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України), прокурор просить накласти арешт на планшет, який був вилучений у ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_7

ІІ. Позиції учасників кримінального провадження

Прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3 клопотання підтримав у повному обсязі, просив накласти арешт на планшет з метою забезпечення збереження речового доказу та відомостей, які містяться на ньому. Під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 був вилучений планшет, до якого присутні на обшуку особи не могли повідомити код доступу. Спеціалістом Національного бюро було оглянуто планшет, проте не вдалось отримати доступ до його відомостей, оскільки він захищений системою логічного захисту. У подальшому, прокурором прийнято рішення про призначення експертизи щодо вмісту наявних файлів, месенджерів для листування, які можуть міститись у технічному пристрої. Хоч, планшет перебуває у користуванні малолітньої доньки ОСОБА_7 ( ОСОБА_10 ), можливо допустити, що цей пристрій подарував батько своїй доньці та більшість часу планшетом користується саме він. Електронний пристрій може містити в собі інформацію, яка може мати значення для досудового розслідування, тому з метою недопущення знищення речового доказу, планшет було вилучено. Щодо твердження адвоката про те, що було повідомлено пароль до технічного пристрою і відсутня необхідність накладення арешту, зазначає, що відсутні достовірні відомості про вірний пароль, а у разі помилкового введення інформація може знищитись. Також iPad Pro у силу своїх технічних можливостей за допомогою одного облікового запису синхронізується з іншими пристроями, що дає можливість дистанційно видаляти відомості. Накладення арешту на планшет iPad Pro у повній мірі забезпечить досягнення завдань кримінального провадження, у разі відсутності відомостей, що мають значення для досудового розслідування, цей планшет буде повернуто.

Представник володільця майна - адвокат ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечував щодо поданого клопотання, просив відмовити у його задоволенні. Зазначив, що планшетом користується дитина ОСОБА_7 ( ОСОБА_10 ), а ОСОБА_8, яка була присутня під час обшуку, не знала пароль та не могла його повідомити. У подальшому, 27.05.2024 стороні обвинувачення було повідомлено пароль до технічного пристрою. Звертає увагу, що прокурором було прийнято рішення про вилучення планшету, оскільки він є речовим доказом, відповідно до ст. 98 КПК України, проте у матеріалах справи відсутня постанова про визнання речовим доказом. Також, у постанові про призначення експертизи, у супровідному листі про направлення пристрою на експертизу не міститься інформації про те, що планшет визнано речовим доказом.

ІІІ. Встановлені обставини, мотиви та оцінка слідчого судді

Подане прокурором клопотання підсудне Вищому антикорупційному суду відповідно до ст. 33-1, абз. 4 п. 3 ч. 5 ст. 216 КПК України.

У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, здійснюваного на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено (абз. 2 ч. 5 ст. 171 КПК України).

23.05.2024 клопотання про арешт майна було направлено до Вищого антикорупційного суду засобами поштового зв`язку АТ «Укрпошта», в межах строку 48 годин після проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 .

У відповідності до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження.

Статтею 132 КПК України встановлені загальні правила застосування заходів забезпечення кримінального провадження, застосування яких не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:

- існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;

- потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;

- може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

За змістом ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів та накладається на майно будь-якої фізичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу (ч. 2-3 ст. 170 КПК України).

Згідно з приписами ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений на рухоме чи нерухоме майно, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді визначено необхідність арешту майна.

Слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу (абз. 1 ч. 1 ст. 173 КПК України). До таких ризиків вказаний абзац відносить можливість приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна.

Також, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати, зокрема:

- правову підставу для арешту майна;

- можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні;

- розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;

- наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб (ч. 2 ст. 173 КПК України).

Виходячи з положень Кримінального процесуального кодексу України, визначених підстав накладення арешту на майно, слідчий суддя дійшов таких висновків.

1) Існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину такої тяжкості, що дозволяє застосування арешту майна

Оскільки у цьому кримінальному провадженні жодній особі не повідомлено про підозру, відповідно до витягу з ЄРДР (сформованого 23.05.2024), під час розгляду клопотання слідчий суддя перевіряє достатність підстав вважати, що були вчинені кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 387 КК України.

Під час розгляду клопотання доведено наявність достатніх підстав вважати, що були вчинені кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 387 КК України. Про вагомість зібраних доказів свідчать долучені до клопотання, в копіях: рапорти про вчинення кримінального правопорушення, протоколи огляду від 14.05.2024, службова записка з додатками від 03.05.2024, протоколи допитів свідків та інші матеріали, здобуті в ході досудового розслідування, які вказують на достатність підстав вважати на початковому етапі досудового розслідування, що окремі працівники Національного антикорупційного бюро України з 2021 року використовували своє службове становище всупереч інтересам служби з метою отримання неправомірної вигоди третіми особами у вигляді незаконних переваг та уникнення кримінальної відповідальності особами, причетними до вчинення злочинів, що спричинило тяжкі наслідки інтересам держави.

Крім того, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 173 КПК України наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення має враховуватись слідчим суддею при вирішенні питання про арешт майна у випадках, передбачених п. 3-4 ч. 2 ст. 170 КПК України (з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання або відшкодування шкоди (цивільний позов)). У цій справі слідчий суддя вирішує питання арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

2) Правові підстави для арешту майна

Арешт майна, з метою забезпечення збереження речових доказів, накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи, за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу (ч. 3 ст. 170 КПК України).

За змістом ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення, а також речі та документи, якщо вони містять зазначені вище ознаки.

Тимчасове вилучення у власника електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі. При цьому, забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту (абз. 2, 3 ч. 2 ст. 168 КПК України).

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 16.05.2024 надано дозвіл на проведення обшуку квартири АДРЕСА_3, за місцем проживання ОСОБА_7, яка на праві приватної власності належить ОСОБА_12, з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини ймовірного вчинення кримінальних правопорушень, а також відшукання носіїв інформації (у тому числі електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку або їх частин, інформаційних автоматизованих систем, електронних комунікаційних систем, інформаційно-комунікаційних систем), якими користується ОСОБА_7, що містять оригінали або копії інформації про заплановані або проведені оперативно-розшукові, слідчі, процесуальні дії, що планувалися або здійснювалися детективами Національного антикорупційного бюро України, іншими особами за їх дорученням, про факт передачі таких відомостей третім особам, про спілкування щодо передачі таких відомостей.

Відповідно до протоколу обшуку від 22.05.2024, у ході проведення обшуку за вказаною вище адресою вилучено, зокрема планшет iPad Pro, серійний номер KQ0100YQ5D. Із змісту протоколу обшуку слідує, що ОСОБА_8 повідомила, що у квартирі наявний планшет її онуки Христини (доньки ОСОБА_13 ), який знаходився на дитячому столику в кухні. Виявлено, що планшет знаходився в заблокованому стані та пароль до нього не було повідомлено. За результатом обшуку було прийнято рішення про його вилучення.

Щодо належності пристрою ОСОБА_7 та ОСОБА_11 слідчий суддя зазначає наступне. У матеріалах справи наявна декларація особи, уповноваженої на виконання функцій місцевого самоврядування за 2021 рік (подана 14.08.2023), згідно якої ОСОБА_7 має доньку ОСОБА_10, 2018 року народження.

Згідно з статтею 174 СК України, майно, придбане батьками або одним із них для забезпечення розвитку, навчання та виховання дитини (одяг, інші речі особистого вжитку, іграшки, книги, музичні інструменти, спортивне обладнання тощо), є власністю дитини.

Частина 1 статті 175 СК України передбачає, що майно, набуте батьками і дітьми за рахунок їхньої спільної праці чи спільних коштів, належить їм на праві спільної сумісної власності. Батьки зобов`язані передати у користування дитини майно, яке має забезпечити її виховання та розвиток (ч. 1 ст. 176 СК України).

Батьки управляють майном, належним малолітній дитині, без спеціального на те повноваження. Батьки зобов`язані дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах. Якщо малолітня дитина може самостійно визначити свої потреби та інтереси, батьки здійснюють управління її майном, враховуючи такі потреби та інтереси (ч. 1 ст. 177 СК України). З огляду на, малолітній вік дитини (5 років), того, що про належність планшету iPad Pro малолітній дитині було усно заявлено ОСОБА_8, його не можна віднести до майна, що забезпечує розвиток, навчання та виховання дитини, відтак фактичними володільцями майна є її батьки ОСОБА_7 та ОСОБА_11 . Інших доказів того, що планшет є власністю ОСОБА_10, немає.

Оцінюючи вилучений під час обшуку планшет на предмет наявності у нього ознак речового доказу, слідчий суддя дійшов таких висновків.

Планшет моделі iPad Pro, серійний номер KQ0100YQ5D, який належить ОСОБА_7 та ОСОБА_11, з огляду на обставини вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 387 КК України, може містити відомості, які в майбутньому можуть бути використані як доказ фактів чи обставин, що встановлюються у цьому кримінальному провадженні та відповідає ознакам речового доказу.

Саме з метою отримання відомостей, які мають значення для цього кримінального провадження та ймовірно містяться у вилученому планшеті, проведення відповідного експертного дослідження планшет, який належить ОСОБА_7 та ОСОБА_11 було вилучено прокурором.

Оскільки доступ до планшету обмежено власниками, тому подолання системи логічного захисту, за таких обставин, можливо лише із залученням експерта. У такому випадку необхідним є наявність самого пристрою, який буде становити предмет дослідження відповідного експерта, що узгоджується з положеннями п. 13.3 розділу ІІ Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5. З метою отримання відомостей, які мають значення для цього кримінального провадження та ймовірно містяться у вилученому планшеті, є необхідність у призначенні судової експертизи.

Відповідно до протоколу огляду від 23.05.2024, проведеного за участі спеціаліста ОСОБА_14, у ході огляду вилученого планшету iPad Pro виявлено, що при спробі отримати доступ до інформації на екрані з`явився запит на введення шестизначного цифрового коду допуску, що свідчить про активовану користувачем систему логічного захисту. Код доступу на момент огляду невідомий. Оглядом властивостей планшетного комп`ютера за його серійним номером встановлено, що датою його придбання є лютий 2023 року. Також встановлено, що наявними у спеціалістами технічними засобами неможливо подолати систему логічного захисту планшету для проведення огляду його вмісту.

Із змісту постанови прокурора про призначення експертизи від 24.05.2024 вбачається, що постала необхідність у проведенні комп`ютерно-технічної експертизи з метою застосування у спеціальних знань та виявлення на планшеті iPad Pro, серійний номер KQ0100YQ5D інформації, що має значення для досудового розслідування. На вирішення експертів поставлено запитання чи наявні: текстові файли (у т.ч. видалені), графічні документи, програми для листування, дані облікових записів, резервні копії інших пристроїв на ньому.

24.05.2024 до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз направлено постанову про призначення експертизи та об`єкт дослідження.

Абзацом другим частини третьої статті 170 КПК України передбачено, що арешт на комп`ютерні системи чи їх частини накладається лише у випадках, якщо їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, а також якщо доступ до комп`ютерних систем чи їх частин обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.

Аналізуючи викладені вище обставини, слідчий суддя вважає, що у цьому випадку наявні достатні підстави вважати, що вилучений у ході проведення планшет відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, та у органу досудового розслідування існує можливість використання відомостей, які у ньому містяться, як доказ фактів чи обставин, що встановлюються у цьому кримінальному провадженні. Таке майно було зазначено в ухвалі слідчого судді про надання дозволу на проведення обшуку, доступ до вилученого планшету пов`язаний з подоланням системи логічного захисту, проведенням експертного дослідження, у зв`язку з чим існують правові підстави для накладення арешту на майно.

3) Речі є тим видом майна, на яке може бути накладено арешт

Арешт може бути накладений у встановленому КПК України порядку, зокрема, на рухоме чи нерухоме майно, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді визначено необхідність арешту майна (ч. 10 ст. 170 КПК України). Прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури у своєму клопотанні просить накласти арешт на планшет. Таке майно відповідає положенням ч. 2 ст. 181 ЦК України (оскільки є рухомим) та положенням ч. 10 ст. 170 КПК України, відтак, на нього може бути накладено арешт.

4) Завдання, для виконання яких детектив звертається із клопотанням про арешт майна

Завданнями арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження (абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України). Зважаючи на обставини, що розслідуються у межах цього кримінального провадження, можливість приховування, пошкодження, псування або знищення вилученого у ході проведення обшуку планшету та інформації, яка в ньому міститься, є обґрунтованою.

5) Наслідки арешту майна для осіб, чиї права обмежуються

Критерії розумності та співрозмірності є оціночними поняттями та визначаються на розсуд слідчого судді. При цьому, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. Обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є їй пропорційними. Водночас, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.

Положення КПК України узгоджуються з практикою Європейського суду з прав людини, який дійшов висновку, згідно з яким ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що втручання в право мирного володіння майном можливе за умови існування розумного взаємозв`язку пропорційності між використаними засобами, якими обмежується право, та ціллю заради досягнення якої застосовуються такі засоби (п. 203 рішення ЄСПЛ від 05.03.2019 у справі «Узан та інші проти Туреччини» / Uzan and others v. Turkey, заяви № 19620/05, 41487/05, 17613/08, 19316/08).

Отже, обмежити особу в праві мирно володіти майном можна не просто, коли існує необхідність здійснення такого втручання в її право з метою виконання завдань кримінального провадження, а виключно, якщо виконати завдання кримінального провадження в інший спосіб, аніж через застосування такого обмеження, за наявних обставин неможливо.

Частина четверта статті 173 КПК України визначає, що у разі задоволення клопотання слідчий суддя застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

При цьому, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна (ч. 11 ст. 170 КПК України).

На думку слідчого судді, враховуючи, серед іншого, суспільну небезпеку можливих кримінальних правопорушень, їх специфіку, ступінь тяжкості, накладення арешту у цьому випадку є розумним та співрозмірним завданням кримінального провадження, оскільки не має на меті позбавити ОСОБА_7 та ОСОБА_11 належного їм майна, а лише тимчасово обмежити їх право користування, розпорядження та відчуження вказаним майном, зокрема до завершення експертного дослідження.

У ході розгляду клопотання слідчим суддею не встановлено негативних наслідків арешту майна. Що стосується прав та законних інтересів власників майна ОСОБА_7 та ОСОБА_11 слідчий суддя вважає, що такі обмеження не є занадто обтяжливими для них.

Враховуючи викладене, слідчий суддя переконаний, що накладення арешту у цьому випадку є пропорційним та співрозмірним завданням кримінального провадження та переслідує легітимну мету.

Також, слідчий суддя вважає обґрунтованим застосувати тимчасову заборону користування, розпорядження та відчуження вказаним у клопотанні прокурора майном, зважаючи на встановлені ризики приховування, пошкодження, псування або знищення планшета, вилученого у ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 .

При цьому, слідчий суддя зауважує, що на цьому етапі досудового розслідування не може вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі встановлювати наявність складу злочину, винуватість осіб чи ступінь вини.

На підставі наведеного, керуючись статтями 132, 170-173, 372, 376 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 про арешт майна - задовольнити.

Накласти арешт на майно, вилучене 22.05.2024 в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_4, проведеного на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 16.05.2024, а саме:

- планшет моделі «iPad Pro», серійний номер KQ0100YQ5D,

що належить ОСОБА_7 та ОСОБА_11, який полягає у тимчасовій забороні користування, розпорядження та відчуження.

Копію ухвали негайно після її оголошення вручити учасникам, присутнім під час її оголошення. Копію ухвали не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учасникам, які не були присутні в судовому засіданні.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом 5 днів з дня оголошення ухвали.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Слідчий суддя ОСОБА_15