- Головуючий суддя (АП ВАКС) : Павлишин О.Ф.
Cправа №991/4149/24
Провадження №11-сс/991/393/24
Слідчий суддя: ОСОБА_1
Суддя-доповідач: ОСОБА_2
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 червня 2024 року місто Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого-судді ОСОБА_2,
суддів ОСОБА_3, ОСОБА_4,
секретар судового засідання ОСОБА_5,
за участю:
представника ОСОБА_6, ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8,
прокурора ОСОБА_9,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційні скарги представника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_8 та прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 20 травня 2024 року,
В С Т А Н О В И Л А:
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 20.05.2024 частково задоволено клопотання прокурора; накладено арешт з метою забезпечення збереження речових доказів (шляхом заборони користування та розпорядження) на майно ОСОБА_6, а саме мобільний телефон iPhone 13 Pro, IMEI НОМЕР_1, IMEI НОМЕР_2 ; задоволено скаргу адвоката на бездіяльність детектива щодо неповернення тимчасово вилученого майна ОСОБА_7 ; зобов`язано детективів Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ), які здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) 22.02.2024 за №52024000000000088; постановлено повернути ОСОБА_7 майно, вилучене під час обшуку, а саме мобільний телефон iPhone 14 Pro, IMEI НОМЕР_3, IMEI НОМЕР_4 ; у решті клопотання прокурора та скарзі адвоката на бездіяльність детектива на неповернення тимчасово вилученого майна ОСОБА_6 відмовлено.
На вказане рішення представник ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_8 та прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) ОСОБА_9 подали апеляційні скарги.
Представник ОСОБА_8 у своїй апеляційній скарзі зазначає, що ухвала слідчого судді є незаконною.
Посилається на те, що мобільний телефон марки IPhone 13 Pro, IMEI НОМЕР_1, IMEI 2 НОМЕР_2 є тимчасово вилученим майном, тому з клопотанням про його арешт прокурор повинен був звернутися до слідчого судді не пізніше 13.05.2024. Проте клопотання подано лише 15.05.2024 без прохання про поновлення строку, а слідчий суддя не вирішував питання про продовження строку розгляду такого та розглянув його 20.05.2024, тобто з порушенням визначених КПК України строків.
Просить скасувати ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 20.05.2024, якою накладено арешт на майно ОСОБА_6, а саме мобільний телефон iPhone 13 Pro, IMEI НОМЕР_1, IMEI 2 НОМЕР_2, та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на майно ОСОБА_6 - мобільний телефон iPhone 13 Pro, IMEI НОМЕР_1, IMEI 2 НОМЕР_2 .
У апеляційній скарзі прокурор САП ОСОБА_9 зазначає, що висновки, викладені в ухвалі, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.
Посилається на те, що ч.7 ст.236 КПК України є спеціальною нормою щодо ч.2 ст.168 КПК України, а відтак не наділяє вилучене в ході обшуку майно, на відшукання якого надано дозвіл, статусом тимчасово вилученого.
У мобільному телефоні Iphone 13 Pro ОСОБА_6 встановлено ознаки видалення інформації, а в мобільному телефоні Iphone 14 Pro ОСОБА_7 - контактний номер телефону НОМЕР_5, підписаний як « ОСОБА_16», що належить ОСОБА_11, у застосунку «WatsApp» наявний чат-листування із контактом «ОСОБА_15», проте смс-повідомлення відсутні, що може свідчити про видалення інформації із телефону. Також ОСОБА_6 та ОСОБА_7 відмовились надати паролі подолання логічного захисту, а після звернення із клопотанням про арешт майна оглядом техніки встановлений факт її блокування. Таким чином, виявлені під час обшуку предмети можуть бути використані як докази факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а подолання логічного захисту, відновлення та аналіз видаленої інформації потребують спеціальних знань, техніки та програмного забезпечення, тому призначені комплексні судові комп`ютерно-технічні експертизи та експертизи електронних комунікацій.
Просить скасувати ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 20.05.2024, постановити нову, якою клопотання прокурора САП про арешт майна задовольнити згідно з його прохальною частиною.
ОСОБА_6 та ОСОБА_7, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце апеляційного розгляду, у судове засідання не прибули, про поважні причини свого неприбуття суд не повідомили.
Згідно із ч.4 ст.405 КПК України неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття. А тому апеляційні скарги розглядаються без участі вказаних осіб.
У судовому засіданні представник ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 підтримав вимоги своєї апеляційної скарги та заперечив проти апеляційної скарги сторони обвинувачення, у свою чергу прокурор САП ОСОБА_9 просила задовольнити подану нею апеляційну скаргу, а апеляційну скаргу представника власника майна вважала необґрунтованою.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ОСОБА_8, прокурора САП ОСОБА_9, перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги є необґрунтованими.
У цьому провадженні встановлено такі обставини.
Детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР 22.02.2024 за №52024000000000088, за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.364, ч.4 ст.368 КК України, в ході якого встановлено, що службові особи Міністерства розвитку громад та територій України (далі - Мінрегіон), зловживаючи своїм службовим становищем, діючи в інтересах ТОВ «Сітігазсервіс» із метою одержання неправомірної вигоди, надали згоду ДП «Укркомунобслуговування» на укладення значного господарського зобов`язання, внаслідок чого між останнім та ТОВ «Сітігазсервіс» укладено низку договорів, що призвело до втрати можливості Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України (далі - Мінінфраструктури) здійснювати управління/розпорядження об`єктом державної власності (цілісним комплексом споруд), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Також перевіряються обставини отримання службовими особами Мінрегіону неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, у вигляді житлових (квартир) та нежитлових приміщень, за вчинення дій зі сприяння незаконній діяльності групи підприємств «КСМ Груп».
Під час досудового розслідування встановлено, що Мінінфраструктури відповідно до покладених на нього завдань виконує функції з управління об`єктами державної власності (пп.55 п.4 Положення про Мінінфраструктури, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) №460 від 30.06.2015 у редакції №1400 від 17.12.2022).
Згідно з п.1 постанови КМУ «Деякі питання управління об`єктами державної власності» №537 від 26.05.2023 вирішено передати цілісні майнові комплекси державних підприємств, установ та організацій за переліком відповідно до додатку 1 (до якого входить у тому числі ДП «Укркомунобслуговування») із сфери управління Мінрегіону до Мінінфраструктури.
05.07.2022 згідно з абз.1 п.10 Положення про порядок передачі об`єктів права державної власності, затвердженого постановою КМУ №1482 від 21.09.1998, затверджено Акт приймання-передачі цілісних майнових комплексів державних підприємств, установ та організацій зі сфери управління Мінрегіону до Мінінфраструктури (до якого включено ДП «Укркомунобслуговування»).
02.11.2022 до Мінрегіону надійшло звернення ДП «Укркомунобслуговування» №408 від 01.11.2022, в якому: (1) повідомлено про отримання підприємством цілісного майнового комплексу ДА «Квіти України», розташованого за адресою: м. Київ, вул. Тираспольська, 43 (передача відбулася на підставі постанови Північного апеляційного господарського суду від 28.06.2022 у справі №910/11827/21); (2) винесено на розгляд питання про надання згоди підприємству на укладення значного господарського зобов`язання (інвестиційного договору з реконструкції та будівництва на земельній ділянці, яку воно отримало) із ТОВ «Сітігазсервіс». Наказом міністра Мінрегіону ОСОБА_12 №203 від 03.11.2022 утворено робочу групу для розгляду цього звернення.
11.11.2022 робоча група, розглянувши це звернення, надала ДП «Укркомунобслуговування» згоду на укладення господарського зобов`язання (інвестиційного договору з реконструкції та будівництва) із ТОВ «Сітігазсервіс», за умов: (1) приведення у відповідність до земельного та містобудівного законодавства проектів наданих договорів, а також правового статусу земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; (2) отримання ДП «Укркомунобслуговування» в результаті реалізації цього інвестиційного проекту нерухомого майна вартістю не нижче вартості земельної ділянки та нерухомості згідно з незалежними експертними оцінками; (3) отримання нерухомого майна пропорційно черговості введення в експлуатацію черг будівництва та інших умов. Про це рішення ДП «Укркомунобслуговування» повідомлено листом державного секретаря Мінрегіону ОСОБА_17 №7/21/12297-22 від 16.11.2022.
24.11.2022 ДП «Укркомунобслуговування» проінформувало Мінрегіон про виконання умов надання згоди в частині приведення проектів договорів, які планується укласти з ТОВ «Сітігазсервіс», у відповідність до вимог земельного та містобудівного законодавства, зі зміною правового статусу земельної ділянки, на що 01.12.2022 отримало повторну згоду Мінрегіону на укладення значного господарського зобов`язання з ТОВ «Сітігазсервіс».
Згідно з Положенням про Мінрегіон, затвердженим постановою КМУ №197 від 30.04.2014 (у редакції №850 25.09.2019), робоча група не була наділена повноваженнями на прийняття таких рішень, натомість ці повноваження (функції з управління об`єктами державної власності) належать виключено міністру Мінрегіону. Також членами робочої групи згоду ДП «Укркомунобслуговування» на укладення значного господарського зобов`язання з ТОВ «Сітігазсервіс» надано у вкрай стислі строки, що свідчить про нетиповий для цих правовідносин поспіх.
За наслідками надання Мінрегіоном цієї згоди між ДП «Укркомунобслуговування» та ТОВ «Сітігазсервіс» укладено: договори №09/12/2022-1 та №09/12/2022-2 від 09.12.2022; договір про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцію) від 09.12.2022, відповідно до якого ДП «Укркомунобслуговування» надає, а ТОВ «Сітігазсервіс» приймає в строкове користування земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий №8000000000:91:179:0013), для реалізації останніми прав на забудову; акт приймання-передачі земельної ділянки від 09.12.2022.
За версією органу досудового розслідування, посадові особи Мінрегіону, зловживаючи своїм службовим становищем, всупереч наданим їм повноваженням, з метою одержання неправомірної вигоди, діючи спільно з керівництвом ДП «Укркомунобслуговування», надали ТОВ «Сітігазсервіс» право користуватись та розпоряджатись земельною ділянкою, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, чим порушили права та законні інтереси Мінінфраструктури. За вчинення окреслених дій ОСОБА_13, який на той час обіймав посаду міністра Мінрегіону, міг отримати неправомірну вигоду від бенефіціарного власника «КСМ Груп» ОСОБА_14, у вигляді квартир, право власності на які було оформлено на довірених міністру осіб.
Квартири, які ймовірно були предметом неправомірної вигоди, розташовані за адресами: АДРЕСА_2 (дата державної реєстрації 18.07.2023); АДРЕСА_3 (дата державної реєстрації 12.07.2023); АДРЕСА_4 (дата державної реєстрації 22.07.2022); АДРЕСА_5 (дата державної реєстрації 12.09.2022); АДРЕСА_6 (дата державної реєстрації 12.09.2022); АДРЕСА_7 (дата державної реєстрації 12.09.2022); АДРЕСА_8 (дата державної реєстрації 12.09.2022).
15.04.2024 слідчим суддею Вищого антикорупційного суду надано дозвіл на проведення обшуку житлового будинку за адресою: АДРЕСА_9, що перебуває у власності та фактичному володінні ОСОБА_6, із метою відшукання та вилучення таких речей і документів: паперових та електронних документів, чорнових записів, нотаток, електронних носіїв інформації, в тому числі мобільних телефонів, листування, як в паперовому, так і електронному вигляді, листування в мобільних додатках та месенджерах на електронних носіях інформації, зокрема мобільних телефонах, планшетах, ноутбуках, комп`ютерній техніці, накопичувачах на жорстких магнітних дисках, картках пам`яті, флеш-носіях, володільцем яких є ОСОБА_6, та на яких містяться відомості щодо обставин укладання угод із придбання ОСОБА_6 квартир, що могли бути надані в якості неправомірної вигоди, розташованих за адресами: АДРЕСА_5 (дата державної реєстрації 12.09.2022); АДРЕСА_6 (дата державної реєстрації 12.09.2022); АДРЕСА_7 (дата державної реєстрації 12.09.2022); АДРЕСА_8 (дата державної реєстрації 12.09.2022), та можливої причетності до вказаних дій ОСОБА_13
11.05.2024 проведений обшук за місцем проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_9, під час якого, окрім іншого, вилучено мобільні телефони iPhone 13 Pro, IMEI НОМЕР_1, IMEI НОМЕР_2 ОСОБА_6 та iPhone 14 Pro, IMEI НОМЕР_3, IMEI НОМЕР_4 ОСОБА_7
13.05.2024 постановою детектива НАБУ зазначені термінали мобільного зв`язку визнано речовими доказами та долучено до матеріалів кримінального провадження.
15.05.2024 до Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання прокурора про арешт вищевказаного майна.
16.05.2024 до Вищого антикорупційного суду надійшли скарги представника власників майна ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на бездіяльність детектива щодо неповернення тимчасово вилученого майна.
Слідчий суддя прийшла до таких висновків: мобільний телефон, який належать ОСОБА_6, відповідає критеріям речових доказів, адже може містити інформацію щодо обставин вчинення кримінального правопорушення; орган досудового розслідування мав передбачені ч.2 ст.168 КПК України підстави для вилучення мобільного телефона; підстави для накладення арешту на iPhone 14 Pro, який належить ОСОБА_7, стороною обвинувачення не доведені, а тому в цій частині у задоволенні клопотання прокурора слід відмовити, а скаргу представника власника майна ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на бездіяльність детектива щодо неповернення тимчасово вилученого майна - задовольнити; запропонований прокурором спосіб арешту майна у вигляді заборони володіти, користуватися та розпоряджатися ним релевантний потребам досудового розслідування у збереженні речового доказу та його властивостей, які можуть мати доказове значення, їх дослідження та обумовлений необхідністю запобігти його знищенню чи пошкодженню; позбавлення особи можливості відчужувати, користуватися та розпоряджатися ним не становитиме надмірного втручання та суттєвих негативних наслідків для неї; накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або невідворотним позбавленням такого права та має тимчасових характер; факт дотримання строку не належить до кола обставин, які мають оцінюватися слідчим суддею під час розгляду клопотання про арешт майна, а його недотримання не є підставою для відмови у задоволенні клопотання.
Висновки слідчого судді відповідають положенням закону та встановленим обставинам.
У ч.1 ст.404 КПК України зазначено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. А тому оскаржувана ухвала переглядається в межах апеляційних скарг.
Матеріалами провадження стверджується, що під час проведеного 11.05.2024 на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 15.04.2024 обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_9, окрім іншого, вилучено мобільні телефони iPhone 13 Pro, IMEI НОМЕР_1, IMEI НОМЕР_2 ОСОБА_6 та iPhone 14 Pro, IMEI НОМЕР_3, IMEI НОМЕР_4 ОСОБА_7 .
Відповідно до ч.7 ст.236 КПК України вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
Ухвалою слідчого судді надано дозвіл на відшукання та вилучення мобільних телефонів та листування на них, володільцем яких є ОСОБА_6, та на яких містяться відомості щодо кримінального провадження, а тому на таке майно у силу вимог ч.7 ст.236 КПК України не поширюється статус тимчасово вилученого.
Відповідно до абз.2 ч.5 ст.171 КПК України у разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.
Згідно із ч.1 ст.172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду.
Клопотання прокурора про арешт майна подане до суду 15.05.2024, а розглянуте слідчим суддею 20.05.2024, тобто з порушення визначених КПК України строків.
Частиною 1 ст.173 КПК України визначено, що слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Аналіз вищевказаних положень дає чітке уявлення, що пропуск строку на звернення з клопотанням про арешт майна не є самостійною підставою для відмови у його задоволенні, та звільнення слідчого судді від обов`язку розглянути його по суті.
Частина 1 ст.113 КПК України визначає процесуальні строки як встановлені законом або відповідно до нього прокурором, слідчим суддею або судом проміжки часу, у межах яких учасники кримінального провадження зобов`язані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії.
Оскільки за своєю юридичною природою процесуальні дії або утримання від них виступають засобом реалізації суб`єктивних прав і юридичних обов`язків учасників правовідносин, то й процесуальні строки поділяються на строки реалізації права та строки виконання обов`язку. Їх недотримання спричиняє різні правові наслідки.
Закінчення строків реалізації права призводить до втрати можливості з боку носія цього права ним скористатися. Строк реалізації права може бути поновлений у встановленому порядку з відновленням і втраченої у зв`язку із закінченням строку можливості реалізувати право.
Закінчення строку виконання обов`язку не спричиняє його припинення. Обов`язкова дія повинна бути виконана і після закінчення строку. Пропуск строку виконання обов`язку, на відміну від пропуску строку реалізації права, спричиняє застосування до осіб, що пропустили строк, дисциплінарних стягнень, якщо строк пропущений оперативним підрозділом, слідчим, прокурором, слідчим суддею або суддею, або заходів забезпечення кримінального провадження, якщо строк пропущений учасником кримінального провадження.
Таким чином, розгляд клопотання, поданого поза межами строку, визначеного ч.5 ст.171 КПК України, породжує обов`язок для сторони обвинувачення вчинити певні дії, однак не породжує обов`язку слідчого судді чи суду прийняти інше рішення по суті клопотання ніж визначене ст.173 КПК України: задовольнити клопотання або відмовити в його задоволенні. Будь-яке інше судове рішення по суті клопотання про арешт майна буде виходити за межі повноважень, якими наділений слідчий суддя процесуальним законодавством.
Враховуючи викладене, неспроможним є послання апеляційної скарги адвоката на те, що клопотання про арешт майна підлягало поверненню відповідно до ч.3 ст.172 КПК України.
Із аналогічних підстав колегія суддів відхиляє довід апеляційної скарги адвоката про те, що слідчий суддя не вирішував питання про продовження строку розгляду такого та розглянув його 20.05.2024, тобто з порушенням визначених КПК України строків.
Відповідно до абз.1 ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Пунктом 1 ч.2 ст.170 КПК України стверджується, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Згідно з п.1, 2, 5, 6 ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Приписами ч.1 ст.98 КПК України встановлено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Із ч.2. 3 ст.171 КПК України вбачається, що у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; перелік і види майна, що належить арештувати; документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
Однак, зазначених вимог закону, звертаючись до суду з клопотанням про арешт майна ОСОБА_7, прокурор не дотрималась. Зокрема, клопотання не містить переконливих обґрунтувань того, що вилучений в ході обшуку мобільний телефон iPhone 14 Pro, IMEI НОМЕР_3, IMEI НОМЕР_4, який належить ОСОБА_7, може містити інформацію, що має значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
Також до клопотання не долучено жодних доказів причетності ОСОБА_7 до вчинення кримінальних правопорушень, що розслідуються у кримінальному провадженні №52024000000000088.
Посилання прокурора на протокол обшуку у цьому випадку колегія судді не може взяти до уваги, оскільки в ньому відсутнє об`єктивне відображення вищевказаної обставини.
Враховуючи наведені вище міркування, положення ч.1 ст.173 КПК України, слідчий суддя правильно прийшов до переконання, що підстави для накладення арешту на iPhone 14 Pro, який належить ОСОБА_7, стороною обвинувачення не доведені, а тому необґрунтованим є твердження апеляційної скарги прокурора про те, що виявлений під час проведення обшуку телефон останньої може бути використаний як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Із приписів ст.1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вбачається, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Будь-яке втручання державного органу в права осіб повинне забезпечити справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (п.69, 73 рішення Європейського суду з прав людини від 23.09.1982 у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції»). Тобто повинне існувати обґрунтоване співвідношення між засобами, що застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти.
Оскільки стороною обвинувачення не доведено підстав, визначених п.1, 2, 5, 6 ч.2 ст.173 КПК України, для накладення арешту на мобільний телефон iPhone 14 Pro, IMEI НОМЕР_3, IMEI НОМЕР_4, що належить ОСОБА_7, помилковим є твердження апеляційної скарги прокурора про те, що на цьому етапі потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою недопущення перетворення та знищення інформації, яка міститься у мобільному телефоні, шляхом накладення на них арешту, а також, що такий захід забезпечення відповідатиме критеріям розумності та співмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апеляційних скарг про те, що ухала незаконна, а висновки, викладені у її тексті, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження - безпідставні.
Частиною 3 ст.407 КПК України визначено, що за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
За таких обставин, колегія суддів приходить до переконання про необґрунтованість доводів апеляційних скарг, відсутність підстав для їхнього задоволення та скасування ухвали слідчого судді, а тому апеляційні скарги слід залишити без задоволення, ухвалу слідчого судді - без змін.
Керуючись ст.404, 405, 418, 419, 422, 424, 532 КПК України, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційні скарги представника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_8 та прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_9 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 20 травня 2024 року - без змін.
Ухвала є остаточною, набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4