- Головуючий суддя (АП ВАКС): Панаід І.В.
Справа № 991/4161/24
Провадження №11-сс/991/395/24
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 червня 2024 року м. Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_4,
прокурора - ОСОБА_5,
представника власника майна - адвоката ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 20.05.2024 про арешт майна у кримінальному провадженні №52019000000000585 від 15.07.2019,
ВСТАНОВИЛА:
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 20.05.2024 частково задоволено клопотання прокурора САП ОСОБА_5 та накладено арешт на майно, вилучене 14.05.2024 під час обшуку за адресою АДРЕСА_1, а саме:
- мобільний телефон Apple A3102;
- готівкові кошти у сумі 12 600 дол.США.
Арешт на технічний пристрій накладено з метою збереження речових доказів, а на грошові кошти з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.
Слідчий суддя дійшов висновку, що віднайдені кошти вилучені з підстав того, що можуть бути одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення, а тому вилучення відбулось у відповідності до ч. 1,2 ст. 167, ч. 2 ст. 168, ч. 7 ст. 236 КПК України. При цьому, підставою арешту майна слідчий суддя визначив конфіскацію як вид покарання. Вважаючи вилучені кошти у сумі 25 200 дол. США спільною сумісною власністю подружжя, застосував принцип пропорційності та наклав арешт на їх частину, а саме 12 600 дол США.
Не погоджуючись з вищевказаною ухвалою в частині накладення арешту на грошові кошти в сумі 12 600 дол. США, вважаючи її незаконною, необґрунтованою та невмотивованою представник власника майна подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу в цій частині скасувати; постановити нову, якою клопотання прокурора САП про арешт майна в частині накладення арешту на вилучені в ході обшуку кошти залишити без задоволення.
Представник зазначає, що ухвалою слідчого судді ВАКС від 22.04.2024 у справі №991/3439/24, якою надавався дозвіл на обшук, вказано вичерпний перелік майна, до якого не входять грошові кошти. З огляду на зазначене, детективами було порушено вимоги даної ухвали та приписи ч. 2 ст. 167 КПК України і безпідставно вилучено кошти в сумі 25 200 дол США. При цьому, слідчий суддя дійшов помилкового висновку, що вилучені кошти відповідають ознакам тимчасово вилученого майна, адже згідно ст. 167 КПК України подальша конфіскація як вид покарання не є підставою для такого вилучення.
На думку представника, слідчий суддя дійшов невірного висновку, що вилучені під час обшуку грошові кошти є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки дійсним їх власником згідно шлюбного договору є саме ОСОБА_7 - дружина ОСОБА_8, а відповідні кошти є її особистою власністю, що підтверджується фінансовими документами.
Заслухавши доповідь головуючого, пояснення представника власника майна, який підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити, прокурора, який заперечував проти її задоволення та просив залишити оскаржувану ухвалу без змін, вивчивши матеріали провадження і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла такого висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, 23.04.2024 у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України.
Органом досудового розслідування встановлено, що у період з 02.03.2017 по 09.02.2021 ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11, умисно, з корисливих мотивів, діючи в інтересах ТОВ «АФ Довіра 2008» та його бенефіціарного власника ОСОБА_12, організували заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах шляхом зловживання службовими особами ГУ Держгеокадастру в Сумській області своїм службовим становищем, а саме 1250 земельними ділянками загальною площею 2 493,1387 гектарів на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області, що стало можливим внаслідок протиправного вилучення службовими особами ГУ ДГК в Сумській області землі, яка перебувала у постійному користуванні ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія». Ринкова вартість земельних ділянок на момент безповоротного вибуття з державної власності становила 291 122 287 грн, чим завдано збитків державі в особі ГУ ДГК в Сумській області.
Крім того, за вищевказаних обставин ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11, умисно, з корисливих мотивів, діючи в інтересах ТОВ «АФ Довіра 2008» та його бенефіціарного власника ОСОБА_12, вчинили незакінчений замах на організацію заволодіння чужим майном в особливо великому розмірі шляхом зловживання службовими особами ГУ Держгеокадастру в Сумській області своїм службовим становищем, а саме 291 земельною ділянкою загальною площею 3281,9152 га, розміщеними на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області, сформованими за рахунок землі, яка перебувала у постійному користуванні ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія», ринкова вартість яких на момент формування становила 190 341 832 гривні.
Для реалізації схеми заволодіння земельними ділянками було залучено ОСОБА_8, який виконував дії, направлені на усунення перешкод у вчиненні злочину шляхом надання вказівок та координації дій службових осіб ГУ ДГК у Сумській області при заволодінні землями ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія», а також шляхом забезпечення погодження проєктів землеустрою про відведення земельних ділянок у приватну власність заздалегідь підшуканим громадянам України по принципу екстериторіальності. Дії ОСОБА_8 уможливили реалізацію злочинного умислу на етапі передачі земельних ділянок фізичним особам у приватну власність, а саме із використанням налагоджених зв`язків із службовими особами керівного складу ГУ ДГК у Сумській області, підозрюваний контролював діяльність останніх з метою втілення злочинного плану.
14.05.2024 детективами НАБУ проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_8 у домоволодінні за адресою: АДРЕСА_2, в ході якого вилучено мобільний телефон Apple A3102 та грошові кошти в сумі 25 200 (двадцять п`ять тисяч двісті) доларів США.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
За ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно положень ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, яке, серед іншого, підлягає можливій конфіскації (абз.1 ч.1). Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. (абз. 2 ч. 1). Арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема, конфіскації майна як виду покарання (п.3 ч. 2). У випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна (ч. 5). Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів (абз. 2 ч. 10).
Відповідно до вимог ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати, серед іншого, правову підставу для арешту майна; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Згідно ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Статтею 63 СК України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
На переконання колегії, слідчий суддя під час розгляду клопотання прокурора дійшов вірних висновків щодо обґрунтованості підозри, яка дає підстави для вирішення питання про застосування заходу забезпечення, а також розповсюдження режиму права спільної сумісної власності на вилучені кошти. Так, з матеріалів справи вбачається, що 26.07.2005 між ОСОБА_8 та ОСОБА_7 зареєстровано шлюб, який станом на день обшуку не розірваний. Відтак, з огляду на положення сімейного законодавства слідчий суддя вірно встановив, що майно, набуте подружжям за час шлюбу належить чоловіку та дружині на праві спільної сумісної власності, щодо якої вони мають рівні права та обов`язки, у тому числі щодо звернення з клопотанням про скасування арешту та повернення коштів. Таким чином, виявлені грошові кошти в сумі 25 200 дол. США є спільною сумісною власністю ОСОБА_8 та ОСОБА_7 як подружжя.
Колегія суддів вважає неспроможними доводи представника власника майна щодо належності готівкових коштів у сумі 12 600 дол. США ОСОБА_7 на праві приватної власності з огляду на укладений шлюбний договір, адже з долученого договору не вбачається поділ майна, набутого за час шлюбу подружжям. Окрім цього, даний договір не підтверджує джерело набуття коштів, а також особу, яка їх набула.
Відповідно до ч. 1 ст. 234 КПК України, обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.
Частиною 5 ст. 236 КПК України встановлено, що обшук на підставі ухвали слідчого судді повинен проводитися в обсязі, необхідному для досягнення мети обшуку.
Таким чином, проведення обшуку в обсязі, який не охоплюється метою його проведення, є недопустимим.
З протоколу обшуку від 14.05.2024 вбачається, що грошові кошти, для накладення арешту на які прокурор звернувся з відповідним клопотанням, були вилучені у ході проведення обшуку, дозвіл на проведення якого було надано ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 22.04.2024. Відповідно до зазначеної ухвали дозвіл на обшук домоволодіння за місцем проживання ОСОБА_8 ( АДРЕСА_2 ) надавався з метою відшукання і вилучення речей і документів, а саме: листування щодо земель сільськогосподарського призначення на території Роменського району Сумської області; документів та їх бланків, які стосуються земельних ділянок Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області; договорів оренди таких ділянок та їх бланки; документів щодо обліку фізичних осіб, на яких здійснювалось оформлення права власності вищевказаних земельних ділянок; проектів землеустрою, їх складових; чорнових записів з приводу вилучення особливо цінних земель; мобільних телефонів, сім-карток операторів мобільного зв`язку, електронних носіїв інформації, які зберегли на собі відомості щодо обставин вчинення злочину.
З огляду на зміст даної ухвали, під час проведення обшуку в органу досудового розслідування не було дозволу на відшукання та вилучення грошових коштів для конфіскації майна як виду покарання.
У відповідності до ст. 167 КПК України, тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про його арешт або повернення чи спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом (ч.1). Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони (ч.2):
1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди;
2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення;
3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом;
4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
З системного аналізу зазначених норм у взаємозв`язку із приписами ст.236 КПК України вбачається, що під час обшуку вилучаються лише ті речі, які дійсно мають значення для досягнення мети обшуку та завдань кримінального провадження, до яких згідно закону не належать відшукання і вилучення готівкових грошових коштів для конфіскації майна як виду покарання. Відтак, в ході проведення обшуку не може вилучатись майно з метою його арешту для забезпечення конфіскації як виду покарання, оскільки це суперечить вимогам ст. ст. 167, 234, 236 КПК України. Тобто, вилучення під час обшуку домоволодіння, де проживає ОСОБА_8, особистих коштів, зв`язок яких з кримінальним провадженням прокурором у клопотанні про їх арешт необґрунтовано, не відповідало визначеним слідчим суддею меті та межам проведення обшуку, а тому висновок про можливість їх арешту з підстав забезпечення конфіскації як виду покарання є помилковим.
Будь-яких інших підстав для накладення арешту на виявлені грошові кошти прокурором в клопотанні не зазначено.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника власника майна підлягає задоволенню, оскаржувана ухвала слідчого судді в частині накладення арешту на готівкові кошти в сумі 12 600 дол. США - скасуванню.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 131, 170, 171, 173, 309, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 20.05.2024 в частині накладення арешту на грошові кошти в сумі 12 600 доларів США скасувати та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 в частині арешту грошових коштів.
В іншій частині ухвалу слідчого судді залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3