- Головуючий суддя (ВАКС) : Сікора К.О.
Справа № 991/4639/24
Провадження № 1-кс/991/4677/24
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 червня 2024 року м. Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2,
детектива ОСОБА_3,
адвоката ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду скаргу адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 на бездіяльність детективів Національного антикорупційного бюро України та прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22 лютого 2024 року за № 52024000000000088,
В С Т А Н О В И Л А :
І. Суть скарги
1.1. 30 травня 2024 року до Вищого антикорупційного суду надійшла зазначена скарга на бездіяльність детективів Національного антикорупційного бюро України та прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22 лютого 2024 року за № 52024000000000088, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна, у якій адвокат ОСОБА_4, просив зобов`язати їх передати вилучене в ході проведення обшуку 09 травня 2024 року майно у володіння ОСОБА_5, а саме мобільний телефон IPhone 15 Pro Мах, серійний номер № НОМЕР_1 .
Скарга обґрунтована тим, що 09 травня 2024 року був проведений обшук за місцем проживання ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1, під час якого вилучено зазначений мобільний телефон.
Ухвалою слідчого судді від 16 травня 2024 року у справі № 991/4056/24 на нього було накладено арешт з метою забезпечення збереження речових доказів шляхом заборони користування та розпорядження.
Оскільки рішення про арешт майна не містило обмежень правомочності володіння, на думку адвоката, телефон має бути повернутий власнику.
04 червня 2024 року прокурор ОСОБА_6 скерувала на адресу Вищого антикорупційного суду письмові заперечення, у яких просила відмовити у задоволенні скарги та звернула увагу, що скарга подана на рішення сторони обвинувачення про відмову в задоволенні клопотання про повернення майна, тобто оскаржується рішення, яке не підлягає оскарженню у контексті ст. 303 КПК України.
Крім того, дозвіл на відшукання телефону наявний в ухвалі слідчого судді про обшук, а тому, на думку прокурора, зазначене майно не належить до категорії тимчасово вилученого майна.
ІІ. Позиція учасників провадження
2.1. Представник власника майна ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_4 підтримав скаргу з наведених у ній мотивів.
Детектив ОСОБА_3 заперечив проти задоволення скарги, підтримавши доводи, наведені у письмових запереченнях прокурора ОСОБА_6
ІІІ. Мотиви слідчого судді
3.1. Дослідивши скаргу, письмові заперечення прокурора, надані слідчому судді матеріали, заслухавши думку учасників, висловлену у судовому засіданні, слідчий суддя дійшла таких висновків.
3.2. Норми кримінального процесуального закону, якими керується слідчий суддя
Оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування є складовою судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законом.
Частина 1 ст. 303 КПК України визначає перелік рішень, дій чи бездіяльності детектива та прокурора, які можуть бути оскаржені. Зокрема, п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України передбачає, що може бути оскаржена бездіяльність, яка полягає:
- у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення;
- у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами ст. 169 КПК України;
- у нездійсненні інших процесуальних дій, які мають бути вчинені у визначений кримінальним процесуальним законом строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у ч. 2 ст. 167 КПК України майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом.
Згідно з приписами ч. 2 ст. 167 КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони:
1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди;
2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення;
3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом;
4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
Відповідно до ч. 5 ст. 171 КПК України клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено. У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої ст. 235 КПК України, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.
Стаття 169 КПК України визначає, що тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено:
1) за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним;
2) за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна;
3) у випадках, передбачених ч. 5 ст. 171, ч. 6 ст. 173 цього Кодексу;
4) у разі скасування арешту;
5) за вироком суду в кримінальному провадженні щодо кримінального проступку.
Відповідно до ч. 7 ст. 236 КПК України при обшуку слідчий, прокурор має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення обшуканого житла чи іншого володіння особи чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати документи, тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
3.3. Оцінка та висновки слідчого судді
09 травня 2024 року був проведений обшук за місцем проживання ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1, під час якого вилучено зазначений мобільний телефон IPhone 15 Pro Мах, серійний номер № НОМЕР_1 .
Ухвалою слідчого судді від 16 травня 2024 року у справі № 991/4056/24 на нього було накладено арешт з метою забезпечення збереження речових доказів шляхом заборони користування та розпорядження.
3.4. Висновки слідчого судді
Слідчий суддя не вважає за необхідне окремо оцінювати конкуруючі доводи адвоката та прокурора щодо наявності у вилученого телефона статусу тимчасово вилученого майна, адже у всякому разі стороною обвинувачення були виконані вимоги звернення до слідчого судді з клопотанням про арешт вилученого майна, передбачені ч. 5 ст. 171 КПК України.
Також слідчий суддя відхиляє доводи прокурора про подання скарги на рішення, яке не підлягає оскарженню, адже прохальна частина (а саме вона визначає правову природу скарги) не містить жодних вимог щодо скасування такого рішення.
Слідчий суддя констатує, що у кримінальному процесуальному законі згадано лише дві правомочності власника майна, які можуть бути обмежені: право користуватися та розпоряджатися (ч. 1, 11 ст. 170, п. 4 ч. 5 ст. 173 КПК України).
Разом з тим, системний аналіз норм, які регулюють цей процесуальний інститут, зокрема, (1) перелік підстав для повернення тимчасово вилученого майна (ч. 1 ст. 169 КПК України), які передбачають повернення майна лише у разі відмови в арешті майна або його скасування; (2) обов`язок слідчого повернути вилучене майно або звернутися з клопотанням про арешт, тобто не повертати (ч. 5 ст. 171 КПК України), (3) наслідки відмови у клопотанні про арешт (ч. 3 ст. 173 КПК України), які передбачають повернення майна, (4) необхідність надання майна експерту як одна з підстав вилучення комп`ютерних систем (ч. 2 ст. 168 КПК України), свідчать про те, що заборона користування арештованим майном передбачає право органу досудового розслідування тимчасово утримувати його в себе, тобто втілює в собі обмеження як користування, так і володіння майном.
Неузгодженість норм, які регулюють цей захід забезпечення кримінального провадження, з цивільно-правовим інститутом права власності, зокрема, відсутність у ньому посилання на правомочність володіння, не свідчить про неможливість фактичного тимчасового обмеження особи права користуватися майном (у тому числі фізично володіти ним), адже, як передбачено ст. 1 КПК України, порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.
Таким чином, враховуючи, що законність вилучення майна та подальшого його утримання стороною обвинувачення вже була предметом судового контролю, підстави для задоволення скарги адвоката ОСОБА_4 відсутні, адже детективи та прокурори на цьому етапі не мають обов`язку повертати майно власнику.
На підставі викладеного, керуючись ст. 372 КПК України, слідчий суддя
П О С Т А Н О В И Л А :
У задоволенні скарги - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення та оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1