Документ № 119640903

Слідчий суддя у 1-й інстанції: ОСОБА_1 Справа № 991/4268/24Доповідач: ОСОБА_2 Провадження №11-сс/991/409/24

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА ВИЩОГО АНТИКОРУПЦІЙНОГО СУДУ

УХВАЛА

І м е н е м У к р а ї н и

07 червня 2024 року місто Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2,

суддів: ОСОБА_3, ОСОБА_4,

за участю:

секретарки судового засідання ОСОБА_5,

захисника ОСОБА_6,

підозрюваного ОСОБА_7,

прокурорки ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6, подану на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 27 травня 2024 року щодо застосування відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді застави у кримінальному провадженні №12020210000000100,

В С Т А Н О В И Л А:

І. Процедура

1. Судове провадження у цій справі розпочато Апеляційною палатою Вищого антикорупційного суду /далі - Апеляційна палата/ згідно з отриманою 03.06.2024, надісланою поштовим зв`язком 31.05.2024, апеляційною скаргою, поданою відповідно до п. 5-1 ч. 1 ст. 309 Кримінального процесуального кодексу України /далі - КПК/ на ухвалу від 27.05.2024, постановлену у відповідності до ст. 182 КПК (т. 5 а. с. 23, 26-37, 36-38, 42-44).

ІІ. Зміст оскаржуваного рішення

2. Ухвалою слідчого судді застосовано до ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 4 178 640,00 грн з покладенням обов`язків, передбачених п. п. 1-5, 8 ч. 5 ст. 194 КПК.

3. Наведене рішення мотивоване тим, що: (1) досудове розслідування у кримінальному провадженні №12020210000000100 здійснюється за фактом розтрати грошових коштів державного підприємства «Чортківський комбінат хлібопродуктів» Державного агентства резерву України /далі - ДП «Чортківський КХП»/ у розмірі 8 356 000 грн на користь фермерського господарства /далі - ФГ/ «Масарівські Липки», здійсненої шляхом оплати вартості зерна кукурудзи, яке фактично до державного підприємства не було поставлено; (2) наявна обґрунтована підозра щодо вчинення ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України /далі - КК/; (3) ризики, передбачені п. п. 1-4 ч. 1 ст. 177 КПК, є обґрунтованими та доведеними; (4) на даному етапі кримінального провадження запобіжний захід у вигляді застави необхідний для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_7 та зможе запобігти встановленим ризикам; (5) інші більш м`які запобіжні заходи не здатні забезпечити досягнення мети застосування заходу забезпечення кримінального провадження й слідчий суддя позбавлений можливості вийти за межі поданого клопотання - розглянути питання про застосування домашнього арешту; (6) застава у визначеному розмірі не є явно непомірною для підозрюваного.

ІІI. Вимоги та доводи особи, яка звернулася з апеляційною скаргою

4. В апеляційній скарзі захисник просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у виді застави.

4.1. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що: (1) не доведено існування хоча б одного з ризиків, передбачених ст. 177 КПК; (2) до підозрюваного застосовано непомірний розмір застави; (3) не доведено, що запобіжні заходи у вигляді домашнього арешту, особистого зобов`язання чи застави у меншому розмірі не зможуть запобігти установленим ризикам.

4.2. Захисник ОСОБА_6 у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити з мотивів, наведених у ній. Крім того, вказав, що обов`язок здати паспорт для виїзду за кордон було покладено на підозрюваного безпідставно.

IV. Узагальнені позиції інших учасників

5. ОСОБА_7 підтримав апеляційну скаргу захисника та просив її задовольнити з мотивів, наведених у ній. Також зазначив, що покладення обов`язку не залишати без дозволу населений пункт, в якому він він проживає, є надмірним обтяженням, оскільки позбаляє його можливості отримувати належну медичну допомогу, враховуючи, що найближча лікарня знайодиться в районному центрі.

Водночас прокурорка заперечила проти задоволення апеляційної скарги, зазначивши про необхідність залишення оскаржуваної ухвали без змін, ураховуючи наявність обґрунтованої підозри, існування встановлених ризиків і помірність визначеної застави.

V. Встановлені обставини та їх оцінка колегією суддів

6. Під час надання оцінки висновкам слідчого судді апеляційний суд виходить із такого.

(§1) Щодо наявності/відсутності ризиків

7. В оскаржуваному рішенні слідчий суддя дійшов висновку про наявність ризиків, що підозрюваний може (а) переховуватися від органів досудового розслідування та суду, (б) знищити, сховати або спотворити будь-які з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, (в) незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні, (г) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

7.1. Сторона захисту зазначала, що ризики у даній справі існують лише теоретично і не підтверджені жодними доказами.

7.2. Прокурорка заперечила проти доводів сторони захисту, зазначивши, що наявні ризики, передбачені п. п. 1-4 ч. 1 ст. 177 КПК.

7.3. За наслідками апеляційного перегляду зроблено висновок, що слідчий суддя правильно встановив наявність ризиків, визначених п. п. 1, 3-4 ч. 1 ст. 177 КПК. Водночас слідчий суддя дійшов помилкового висновку щодо існування ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК.

7.4. Надаючи саме таку оцінку доводам апеляційної скарги захисника, колегія суддів виходить із того, що крім «обґрунтованої підозри» обов`язковою умовою, за наявності якої до особи може бути застосовано запобіжний захід, є існування хоча б одного з ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК.

7.4.1. Адже підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний… може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК (ч. 2 ст. 177 КПК).

7.4.2. Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (ч. 1 ст. 177 КПК).

7.5. Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний установити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор (п. 2 ч. 1 ст. 194 КПК).

7.6. Із системного аналізу змісту ч. 2 ст. 177 і п. 2 ч. 1 ст. 194 КПК убачається, що при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу - щодо встановлення наявності заявлених стороною обвинувачення ризиків слідчий суддя керується стандартом переконання «достатні підстави», оскільки існування кожного, вказаного у ч. 1 ст. 177 КПК ризику, має підтверджуватися фактами, наявність яких має бути переконливо продемонстрована (п. п. 85, 86 рішення ЄСПЛ від 30.01.2018 у справі «Макаренко проти України» /Makarenko v. Ukraine, заява №622/11).

7.7. У ході застосування наведеного підходу щодо наявності чи відсутності ризиків, судом апеляційної інстанції враховується наступне.

7.7.1. Ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду підтверджується: (1) тяжкістю кримінальних правопорушень, у яких підозрюється ОСОБА_7, один з яких кваліфікований як особливо тяжкий злочин - ч. 5 ст. 191 КК (т. 1 а. с. 50-78); (2) наявністю у підозрюваного паспорта для виїзду за кордон - серія та номер НОМЕР_1, виданий 10.05.2017 (дійсний до 10.05.2027) (т. 1 а. с. 89); (3) виїздами ОСОБА_7 у період 2023-2024 п`ять разів за кордон (т. 1 а. с. 151); (4) внаслідок досягнення ОСОБА_7 65-річного віку на нього не поширюються обмеження права вільного перетину кордону України та виїзду за її межі, що діють в умовах введеного на території України воєнного стану (т. 1 а. с. 89); (5) у підозрюваного відсутнє постійне місце роботи (т. 1 а. с. 84, 90); (6) наявністю у ОСОБА_7 та його сім`ї достатніх майнових активів, перелік яких наведений нижче у п. 10.6. цієї ухвали (т. 1 а. с. 90, 93, 95-97, 99-100, 111-113, 120, 127, 134, 138-140, 147-148, 156, 160-162; т. 5 а. с. 17-20). Ці факти не самі по собі, а у їх сукупності та взаємозв`язку вказують на наявність відповідного ризику.

7.7.2. Ризик незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні підтверджується тим, що ОСОБА_7 обізнаний з іменами свідків та інформацією про них і, враховуючи, що він з 2010 по 2020 обіймав посаду директора ДП «Чортківський КХП» (т. 2 а. с. 141-160), відтак міг набути широкі соціальні контакти як в межах державного підприємства, так і серед місцевих представників державної влади, правоохоронних органів, товариств, установ та організацій, що діють у Чортківському районі Тернопільської області.

На наявність даного ризику також вказує й те, що ОСОБА_7 є підозрюваним у вчиненні кримінальних правопорушень, у тому числі особливого тяжкого (ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК) у кримінальному провадженні, у якому підозрюються також інші особи, зокрема близька йому особа (зять) - ОСОБА_9 (т. 1 а. с. 50-78, 163-164).

Колегія суддів, надаючи оцінку наведеним фактам, враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК).

7.7.3. Ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином підтверджується відчуженням ОСОБА_7 та його дружиною ОСОБА_10 у січні-лютому 2020 (після звільнення підозрюваного із займаної посади директора ДП «Чортківський КХП» та початку досудового розслідування за ознаками розтрати державного майна) за договорами дарування ряду об`єктів нерухомого майна своїй дочці - ОСОБА_11 (т. 1 а. с. 96-97, 127, 138-139, 147).

7.7.4. Поруч з наведеним, колегія суддів зауважує, що ризик знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, не знайшов свого підтвердження, зважаючи на відсутність у матеріалах провадження відомостей, які б переконливо демонстрували існування цього ризику.

Так в клопотанні про застосування запобіжного заходу - застави зазначено, що після звільнення ОСОБА_7 та ОСОБА_9 останній забрав із ДП «Чортківський КХП» журнал, в якому вівся реальний облік господарських операцій.

У судовому засіданні в суді апеляційної інстанції на запитання головуючого про те, чим підтверджується, що такий журнал забрав саме ОСОБА_9, прокурорка ОСОБА_8 вказала на наявність свідчень про це, які нібито наведені у протоколі допиту ОСОБА_12 . Однак ні судом, ні прокуроркою (на прохання головуючого зацитувати такі показання) у жодному з трьох протоколів допиту ОСОБА_12 (т. 3 а. с. 1-5, 27-30,31-36), наявних у матеріалах клопотання, подібних показань про вилучення з дільниці ОСОБА_9 журналу реального обліку господарських операцій не зафіксовано.

Оскільки сторона обвинувачення не продемонструвала інших фактів, які б вказували на наявність даного ризику, та не навела доказів вилучення ОСОБА_9 журналу обліку реальних господарських операцій з дільниці ДП «Чортківський КХП» слідчий суддя дійшов помилкового висновку про існування ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Надаючи саме таку оцінку, суд апеляційної інстанції враховує й час, який минув від моменту звільнення ОСОБА_7 з роботи в ДП «Чортківський КХП» 20.01.2020 (т. 2 а. с. 161) до дати вручення повідомлення про підозру в цьому кримінальному провадженні 09.05.2024 (т. 1 а. с. 50, 81).

7.8. Ураховуючи, що в оскаржуваному рішенні слідчий суддя, виходячи з доводів сторони обвинувачення, зазначив достатні підстави, наявність яких підтверджується дослідженими ним доказами, існування ризиків, передбачених п. п. 1, 3-4 ч. 1 ст. 177 КПК підтвердилося. Адже, як вважає колегія суддів, в ухвалі від 27.05.2024 ймовірність настання даних ризиків не зазначена абстрактно, а переконливо продемонстрована.

7.9. Вказане не свідчить, що поза всяким сумнівом ОСОБА_7 здійснюватиме відповідні дії. Але наведені факти, котрі підтверджують, що підозрюваний має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, стороною захисту в ході апеляційного перегляду не було спростовано.

7.10. Натомість сторона обвинувачення не підтвердила існування ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК.

(§2) Щодо застосованого запобіжного заходу

8. В оскаржуваній ухвалі слідчий суддя зазначив, що інші більш м`які запобіжні заходи, якими є особиста порука та особисте зобов`язання, не зможуть належним чином забезпечити досягнення мети застосування запобіжного заходу, адже, з огляду на встановлені ризики, у випадку їх настання, відсутні будь-які стримуючі стимули для належного виконання підозрюваним процесуальних обов`язків. Також слідчий суддя звернув увагу на те, що він позбавлений можливості вийти за межі поданого клопотання та розглянути питання застосування до підозрюваного більш тяжкого запобіжного заходу.

8.1. Сторона захисту не погодилася із висновками слідчого судді, вказавши, що не доведено, що особисте зобов`язання з покладенням додаткових обов`язків, застава у меншому розмірі, домашній арешт, про який клопотав підозрюваний, не здатні запобігти перерахованим у клопотанні ризикам. Також захисник та підозрюваний зазначили, що судом не розглянуто питання застосування до підозрюваного більш суворого запобіжного заходу - домашнього арешту, який більш прийнятний для підозрюваного ніж застава.

8.2. Прокурорка зазначила, що слідчий суддя, належним чином оцінивши обґрунтованість підозри та наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК, правильно визначив вид застосованого запобіжного заходу.

8.3. За наслідками апеляційного перегляду колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку, застосувавши до ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді застави.

8.4. Надаючи відповідну оцінку, суд апеляційної інстанції виходить із стандарту доведення «достатні підстави».

8.4.1. Так, слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти установленим ризикам. Найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою (ч. 3 ст. 176 КПК).

8.4.2. Отже, інші більш м`які запобіжні заходи ніж застава не зможуть запобігти встановленим ризикам лише за умови встановлення ймовірності цього, із огляду на встановлені під час розгляду клопотання обставини.

8.5. Водночас КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний при застосуванні до нього більш м`якого запобіжного заходу обов`язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов`язки чи здійснить одну із дій, передбачених п. п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК, але вимагає наведення конкретних фактів, котрі у своїй сукупності можуть вказувати на те, що він має реальну можливість вчинити такі дії у даному кримінальному провадженні в майбутньому.

8.6. Більш м`якими запобіжними заходами, у порівнянні з заставою є особисте зобов`язання та особиста порука, в той час як більш суворими/обтяжливими - ізоляційні запобіжні заходи у виді домашнього арешту та тримання під вартою.

8.7. При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки (ч. 1 ст. 178 КПК).

8.8. Санкцією ч. 5 ст. 191 КК передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

8.8.1. Санкцією ч. 1 ст. 366 КК передбачено покарання у вигляді штрафу до двохсот п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

8.8.2. Тобто досудове розслідування у кримінальному провадженні №12020210000000100 щодо ОСОБА_7 стосується розслідування обставин вчинення особливо тяжкого та не тяжкого кримінальних правопорушень й існує ймовірність його притягнення до кримінальної відповідальності з призначенням покарання у виді реального позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років (т. 1 а. с. 50-78).

8.9. Разом з цим, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 (65 років), пенсіонер, має хронічні захворювання, зареєстрований за місцем проживання у АДРЕСА_1, одружений, непрацюючий, характеризується з позитивної сторони, має достатні майнові ресурси (т. 1 а. с. 89-90, 93, 95-97, 99-100, 111-113, 120, 127, 134, 138-140, 147-148, 154, 156, 160-162, 165; т. 5 а. с. 3-6, 15-20).

8.10. Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про те, що запобіжний захід у вигляді застави з покладенням обов`язків, передбачених п. п. 1-5, 8 ч. 5 ст. 194 КПК, зможе забезпечити виконання завдань кримінального провадження, оскільки у випадку застосування особистого зобов`язання чи поруки не було б взагалі стримуючих ОСОБА_7 факторів, які б спонукали його належним чином виконувати свої процесуальні обов`язки. Водночас застосування до нього запобіжного заходу у вигляді застави з покладенням відповідних обов`язків, враховуючи його особу, характер інкримінованого правопорушення та стадію кримінального провадження, здатне попередити настання ризиків, передбачених п. п. 1, 3-4 ч. 1 ст. 177 КПК.

8.11. Поруч з наведеним, колегія суддів вважає правильним твердження слідчого судді щодо неможливості вийти за межі поданого клопотання та погіршити становище підозрюваного, розглянувши питання застосування до нього більш тяжкого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

8.12. Тому, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді щодо необхідності застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді застави.

(§3) Щодо розміру застави, визначеного слідчим суддею

9. Слідчий суддя, врахувавши відомості про особу підозрюваного, застосував до ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 4 178 640,00 грн, який, на його думку, не є явно непомірним для підозрюваного та є необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного та зможе запобігти встановленим ризикам.

9.1. Сторона захисту зазначила, що визначений розмір застави є непомірним, оскільки його визначено без урахування майнового та сімейного стану підозрюваного, а також він непропорційний установленим ризикам. Також захисник вказав, що застосуванням застави у явно непомірному розмірі штучно створюються умови для зміни у подальшому запобіжного заходу на взяття під варту та у рішенні не навів в чому полягає винятковість, з огляду на яку заставу визначено у розмірі, який майже в п`ять разів перевищує максимально допустимий розмір застави.

9.2. Прокурорка зазначила, що застосований розмір застави є помірним для ОСОБА_7 та зможе запобігти встановленим ризикам. У судовому засіданні наголосила, що при зверненні з клопотаннями щодо застосування запобіжних заходів у цьому кримінальному провадженні сторона обвинувачення, обраховуючи застави, орієнтувалася на те, щоб коли сумувати їх розміри, встановлені усім підозрюваним, то вийшла б сума коштів, розтрата яких інкримінується підозрюваним у цьому кримінальному провадженні.

9.3. За наслідками апеляційного перегляду колегія суддів дійшла висновку, що хоча слідчий суддя й правильно зазначив основну мету застави, якою є не компенсація завданої злочином шкоди, а забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, проте (а) не вказав причини визначення застави у розмірі, який майже в п`ять разів перевищує максимально допустимий розмір застави, передбачений п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК, (б) взагалі не пояснив, що саме врахував під час оцінки майновому стану підозрюваного, і, як наслідок, не правильно визначив суму застави, яка для підозрюваного є явно не помірною.

9.4. Так, порядок визначення розміру застави регулюється ст. 182 КПК.

9.4.1. Розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого кримінального правопорушення, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно (п. 3 абз. 1, абз. 2 ч. 5 ст. 182 КПК).

9.4.2. Розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 КПК. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього (ч. 4 ст. 182 КПК).

9.4.3. Отже, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого, не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу призвело б до подальшого його ув`язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.

9.4.4. Разом із цим, сума (застави) повинна бути оцінена з врахуванням особи обвинуваченого, його активів та взаємовідносин з особами, які мають забезпечити його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні ( п. 78 рішення ЄСПЛ від 28.09.2010 у справі «Мангурас проти Іспанії»/ Mangouras v. Spain, заява №12050/04).

9.5. Як убачається із п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, визначається у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до абз. 4 ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб становить 3028 гривень.

9.6. У ході застосування наведеного підходу до обставин цієї справи, апеляційний суд враховує, що:

9.6.1. з 1998 по 2023 ОСОБА_7 отримав дохід у сумі 3 619 634 грн та з 01.01.2023 по 31.05.2024 пенсію у розмірі 216 217 грн (т. 1 а. с. 90, т. 5 а. с. 17-18);

9.6.2. з 1998 по 2023 ОСОБА_10 (дружина підозрюваного) отримала 1 352 244 грн (т. 1 а. с. 90);

9.6.2. ОСОБА_7 володіє земельною ділянкою площею 1,14 га, яка знаходиться на території Нагірнянської селищної ради Чортківського району Тернопільської області, а його дружина ОСОБА_10 - земельними ділянками, площами 1,1782 га та 1,12 га, розташованими на території Блищинської сільської ради Заліщицького р-ну Тернопільської області (т. 1 а. с. 95, 100, 148);

9.6.3. ОСОБА_7 проживає за адресою АДРЕСА_1, де знаходиться будинок загальною площею 437,2 кв. м (житлова 223,9 кв. м), який перебував у власності доньки ОСОБА_7 - ОСОБА_13 та 04.02.2020 був відчужений за договором дарування іншій дочці ОСОБА_7 - ОСОБА_11 (т. 1 а. с. 89, 93, 111-113, 120, 134, 163-164, 168-169; т. 5 а. с. 19-20);

9.6.4. ОСОБА_7 отримував дохід від ПАП «Довіра», засновником та власником якого є чоловік його дочки - ОСОБА_14, користується належним цьому підприємству автомобілем MERCEDES-BENZ GLE 300D, 2022 року випуску, та користувався автомобілем Toyota Avalon, д.н.з. НОМЕР_2, котрий до 05.02.2020 перебував у власності ОСОБА_10, а 05.02.2020 перереєстрований на сестру ОСОБА_7 - ОСОБА_15 (т. 1 а. с. 90, 156, 160-162, 168-169);

9.6.6. в клопотанні про застосування запобіжного заходу - застави зазначено про перебування у володінні ОСОБА_7 автомобіля Toyota Prado, 2008 року випуску (т. 1 а. с. 41), хоча документального підтвердження факту такого володіння до матеріалів клопотання долучено не було (т. т. 1-5);

9.6.7. ОСОБА_11 (дочці ОСОБА_7 ) на праві власності належать земельні ділянки, площами 0,1653 га, 0,2324 га, 0,0991 га, розташовані в АДРЕСА_2, які належали ОСОБА_7 та ОСОБА_10 та були ними відчужені на користь дочки 06.02.2020, 30.01.2020 (т. 1 а. с. 96-97, 127, 138-139, 147);

9.6.8. ОСОБА_11 належить житловий будинок, площею 93,3 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_1, який належав ОСОБА_10 та був нею відчужений на користь дочки 30.01.2020 (т. 1 а. с. 99, 140);

9.6.9. у кримінальному провадженні №12020210000000100, в якому ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого та нетяжкого злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191 КК і ч. 1 ст. 366 КК, проводиться розслідування щодо обставин розтрати грошових коштів ДП «Чортківський КХП» у розмірі 8 356 000 грн (т. 1 а. с. 50-78).

9.7. Зважаючи на вищенаведене, слідчий суддя, встановлюючи розмір застави в достатній мірі не врахував обставини, передбачені ч. ч. 4-5 ст. 182 КПК [розмір розтрати, який у кримінальному провадженні №12020210000000100 інкримінується підозрюваному (8 356 000 грн), особу підозрюваного (пенсіонер, за місце постійного проживання характеризується з позитивної сторони, має усталені соціальні зв`язки), майновий стан ОСОБА_7 ], не навів достатніх підстав щодо існування виняткового випадку, з огляду на який визначити заставу можливо в сумі, котра перевищує триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

9.7.1. Безумовно проживання ОСОБА_7 в селі у будинку житловою площею 223,9 кв. м, використання ним для поїздок різних автомобілів та розмір його доходів, зокрема, пенсії, а також обсяг особистої власності та майна близьких осіб (дружини, дочки, зятя) вказують на достатню майнову забезпеченість підозрюваного. Проте саме по собі безбідне існування не може бути причиною для визначення застави у розмірі, в якому її може бути застосовано у виняткових випадках.

9.7.2. Зважаючи на обставини кримінального провадження, матеріальний стан ОСОБА_7, а також беручи до уваги відсутність ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК, наявність якого помилково встановив слідчий суддя, відсутній виключний випадок для визначення підозрюваному застави у розмірі, що перевищує триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

9.7.3. Отже, підстав для визначення ОСОБА_7 застави у розмірі 4 178 640,00 грн, що перевищує суму, передбачену п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК (908 400 грн=3028 грнх300), в ході апеляційного перегляду не встановлено.

9.8. Поруч із наведеним, оскільки сторона обвинувачення в клопотанні навела відомості щодо володіння ОСОБА_7 автомобілем Toyota Prado 2008 року випуску, документального підтвердження яких до матеріалів не долучено, суд апеляційної інстанції не вважає за можливе застосувати заставу в максимально можливому розмірі, передбаченому п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК.

9.9. Водночас, на думку колегії суддів, застава у розмірі 250 прожиткових мінімумів для працездатної особи, що становить 757 000 грн (250х3028) буде, з одного боку, помірною, а з іншого - зможе разом із покладенням обов`язків утримати підозрюваного від бажання переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків, підозрюваних у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Адже зазначена сума є досить значною для підозрюваного, проте не є непомірною і ймовірність її втрати у випадку порушення обов`язків здатна стримати ОСОБА_7 від вчинення зазначених у ч. 1 ст. 177 КПК дій.

9.10. Достатніх доказів, які б свідчили про неможливість підозрюваного чи осіб, з якими він пов`язаний, внести заставу у зазначеному колегією суддів розмірі, не наведено.

(§4) Щодо покладення обов`язків, передбачених п. п. 2, 8 ч. 5 ст. 194 КПК

10. Слідчий суддя, постановляючи ухвалу про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави, поклав на підозрюваного ряд обов`язків, серед яких не відлучатись із населеного пункту, де він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду та здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

10.1. Проте сторона захисту зазначила, що: (1) покладення на ОСОБА_7 обов`язку, передбаченого п. 2 ч. 5 ст. 194 КПК, суперечить правам підозрюваного та положенням чинного законодавства, оскільки, в населеному пункті, де проживає ОСОБА_7, а саме селище. Нагірянка Чортківського р-ну Тернопільської обл. нема магазинів, лікарні, у той час як підозрюваний відповідно до долучених стороною захисту документів потребує лікування, а також має внука з особливими потребами; (2) не доцільним є й покладення обов`язку здавати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорт для виїзду за кордон, оскільки застосування застави до підозрюваного і є гарантією того, що ОСОБА_7 не виїде за кордон, а в разі виїзду - повернеться.

10.2. Прокурорка, заперечуючи проти доводів сторони захисту, погодилася із необхідністю покладення на підозрюваного обов`язків, передбачених п. п. 2, 8 ч. 5 ст. 194 КПК, враховуючи наявність ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду.

10.3. За наслідками апеляційного перегляду колегія суддів вважає правильним покладення обов`язку здавати на зберігання паспорт для виїзду за кордон, але частково неправильним висновок слідчого судді про необхідність покладення на підозрюваного ОСОБА_7 обов`язку не відлучатись із населеного пункту, де він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або слідчого судді.

10.4. У ході перевірки вказаного доводу суд апеляційної інстанції враховує те, що відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК слідчий суддя, суд має право покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

10.5. Якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, зокрема не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду та здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну (п. п. 2, 8 ч. 5 ст. 194 КПК).

10.6. Тобто обов`язок не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду є важливим елементом механізму забезпечення контролю за виконанням обов`язків, передбачених відповідним запобіжним заходом та запобіганню ризикам, передбаченим зокрема п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК.

10.7. Застосовуючи наведений підхід до обставин цієї справи, колегія суддів бере до уваги наступні фактичні обставини, відповідно до яких: (1) досудове розслідування у кримінальному провадженні №12020210000000100 триває більше чотирьох років (т. 1 а. с. 46), (2) до підозрюваного застосовано запобіжний захід, який не пов`язаний із триманням під вартою; (3) наявний ризик переховування ОСОБА_7 від органів досудового розслідування та/або суду; (4) в клопотанні не наведено жодного аргументу на підтвердження того, що виїзд за межі населеного пункту в межах району, на території якого він розташований, негативно вплине на проведення досудового розслідування (призведе до неможливості досягнення цілі), зважаючи, в тому числі, на те, що підозрюваний не працює в ДП «Чортківський КХП» з 20.01.2020 (т. 2 а. с. 161); (5) ОСОБА_7 зареєстрований та проживає у селищі Нагірянка, однак має незадовільний стан здоров`я, внаслідок чого потребує постійного медикаментозного лікування та оздоровлення (т. 5 а. с. 15); (6) підозрюваний має міцні соціальні зв`язки, у тому числі онука з особливими потребами, який потребує лікування та догляду, що сторонами під час судового засідання не оспорювалося (т. 1 а. с. 163-169).

10.8. Враховуючи вищевказане, слідчий суддя хоч і правильно дійшов висновку щодо необхідності покладення на ОСОБА_7 обов`язку, передбаченого п. 2 ч. 5 ст. 194 КПК, однак, на думку колегії суддів, зважаючи на місце проживання підозрюваного, його особу та міцність соціальних зв`язків, більш доцільно буде покладення на ОСОБА_7 обов`язку не відлучатися за межі району, в якому знаходиться адреса місця проживання підозрюваного.

10.9. Таке рішення, з одного боку, не призведе до нівелювання мети запобіжного заходу в частині покладеного обов`язку, застосованого до підозрюваного, а з іншого дозволить запобігти надмірному втручанню з боку держави у його право на приватне життя.

10.10. Однак колегія суддів вважає безпідставним довід захисника щодо відсутності потреби у вилученні чи здачі паспорта для виїзду за кордон до міграційної служби, зважаючи на встановлений ризик переховування ОСОБА_7 від органів досудового розслідування та/або суду й те, що під час дії воєнного стану існує можливість перетину чоловіками державного кордону в напрямку на виїзд з України за наявності певних умов, якою підозрюваний може скористатися (внаслідок досягнення ним 65-річного віку він має можливість безперешкодно виїхати за кордон). Тому, в цій частині слідчий суддя прийняв законне та вмотивоване рішення щодо покладення на ОСОБА_7 обов`язку здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорт громадянина України для виїзду за кордон.

(§5) Висновки

11. Рішення, одне з яких за результатами розгляду апеляційної скарги може постановити апеляційний суд, передбачені ст. 407 КПК.

11.1. За наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу (п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК).

11.2. Так, згідно з п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 409 КПК підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є, зокрема, невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.

11.3. Судове рішення вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, якщо суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки (п. 2 ч. 1 ст. 411 КПК).

11.4. Оскільки, як встановлено колегією суддів, у ході вирішення клопотання слідчий суддя безпідставно вважав наявним ризик, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК, не надав належної оцінки відсутності виключного випадку, майновому стану підозрюваного (відсутності у користуванні тойоти прадо) та міцності соціальних зв`язків, а також не врахував тривалості досудового розслідування (понад чотири роки), апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскаржуване рішення - скасуванню в частині визначення розміру застави та покладення обов`язку, передбаченого п. 2 ч. 5 ст. 194 КПК. В іншій частині оскаржувана ухвала є законною та обґрунтованою.

Керуючись ст. ст. 2, 7-9, 22, 26, 132, 176-178, 182, 193-194, 196, 309, 370, 376, 393, 395-407, 418, 419, 424, 532 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу захисника задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 27 травня 2024 року в частині визначеного розміру застави та покладення на підозрюваного обов`язку не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора, суду, скасувати.

В цій частині постановити нову ухвалу, якою визначити ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, заставу в розмірі 757 000 (сімсот п`ятдесят сім тисяч) гривень та покласти на нього обов`язок не відлучатися за межі Чортківського району Тернопільської області без дозволу детектива, прокурора, слідчого судді.

В іншій частині апеляційну скаргу захисника залишити без задоволення, ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 27 травня 2024 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:ОСОБА_2 Судді:ОСОБА_3 ОСОБА_4