- Головуючий суддя (ККС ВС) : Голубицький С.С.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 червня 2024 року
м. Київ
справа № 991/429/24
провадження №51-2958 ск24
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянувши касаційну скаргу адвоката ОСОБА_4 в інтересах
ОСОБА_5 на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду
від 20 травня 2024 року,
УСТАНОВИВ:
Вироком Вищого антикорупційного суду від 12 квітня 2024 року затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 16 січня 2024 року, та визнано винуватим ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28 - ч. 2
ст. 364, ч. 2 ст. 28 - ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України (далі - КК). Призначено йому за ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади на підприємствах, в установах, організаціях державної форми власності, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій на строк 3 роки, зі штрафом у сумі 11 900 грн, і на підставі ч. 2 ст. 75 КК звільнено від відбування основного покарання у виді 5 років позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком в 1 рік із покладенням обов ?язків, передбачених ст. 76 КК. За ч. 2 ст. 28 - ч. 1 ст. 366 КК призначено покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки з позбавленням права обіймати посади на підприємствах, в установах, організаціях державної форми власності пов`язані
з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій строком на 3 роки та звільнено від призначеного покарання на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК та ч. 5 ст. 74 КК.
Цим же вироком затверджено угоду про визнання винуватості від 16 січня
2024 року та визнано винуватим ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28 - ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 28 - ч. 1 ст. 366 КК. Призначено йому за ч. 2 ст. 28 - ч. 2 ст. 364 КК покарання у виді 5 років позбавлення волі
з позбавленням права обіймати посади на підприємствах, в установах, організаціях державної форми власності пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій на строк 3 роки зі штрафом у сумі 11 900 грн та на підставі ч. 2 ст. 75 КК звільнено від відбування основного покарання у виді 5 років позбавлення волі з випробуванням
з іспитовим строком в 1 рік з покладенням обов ?язків, передбачених ст. 76 КК.
За ч. 2 ст. 28 - ч. 1 ст. 366 КК призначено покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки з позбавленням права обіймати посади на підприємствах, в установах, організаціях державної форми власності пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій строком на 3 роки і згідно з ч. 5 ст. 74 КК звільнено від призначеного покарання на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК, скасовано накладені арешти та вирішено питання про долю речових доказів.
Адвокат ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 вказаний вирок оскаржила в апеляційному порядку, оскільки вважала, що він стосується інтересів
її підзахисного.
Суддя Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду ухвалою від 20 травня
2024 року повернув апеляційну скаргу через те, що захисник не мала права на оскарження цього вироку.
Не погоджуючись із рішенням апеляційного суду адвокат подала касаційну скаргу в якій вказує на безпідставне повернення апеляційної скарги і просить скасувати цю ухвалу та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
На обґрунтування зазначає, що суд апеляційної інстанції не повинен був перевіряти доводи її апеляційної скарги на стадії вирішення питання про відкриття апеляційного провадження та дійшов помилкового висновку про відсутність порушення будь-яких прав, свобод та інтересів ОСОБА_5 при ухвалені вироку, в тому числі і щодо порушення презумпції невинуватості. Стверджує, що вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7 також стосується прав, свобод та інтересів ОСОБА_5, оскільки останнього можна ідентифікувати, як Особа 2 за посадою та періодом, коли він начебто підписував документи.
Колегія суддів (далі - Суд) перевірила доводи касаційної скарги, додані до неї копії судових рішень та дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з огляду на таке.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Положення п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України визначають одну з основних засад судочинства - забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 КПК кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Частиною 2 вказаної норми процесуального закону гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому КПК, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.
Згідно з вимогами статей 398, 399 КПК питання про те, чи подана апеляційна скарга на вирок чи ухвалу суду першої інстанції особою, яка має право її подавати, розглядається і вирішується суддею-доповідачем суду апеляційної інстанції до прийняття рішення про відкриття апеляційного провадження.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК апеляційна скарга повертається, якщо її подала особа, яка не має права подавати апеляційну скаргу.
Коло осіб, які мають право подати апеляційну скаргу, визначено ст. 393 КПК. Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 393 КПК апеляційну скаргу мають право подати інші особи
у випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 4 ст. 475 КПК вирок на підставі угоди може бути оскаржено
з підстав, передбачених ст. 394 КПК.
Згідно з ч. 4 ст. 394 КПК вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений:
1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474цього Кодексу, в тому числі нероз`яснення йому наслідків укладення угоди;
2) прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469цього Кодексу угода не може бути укладена.
Згідно з висновком Верховного Суду України, викладеного у постанові
від 03 березня 2016 року (справа № 5 - 374 кс 15), конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право на звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи касаційному порядку, яке має бути реалізовано, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження. При цьому відсутність «інших осіб» у вичерпному переліку суб`єктів оскарження, передбаченому ст. 394 КПК, за умови, що судове рішення стосується їх прав, свобод та інтересів, не є перешкодою в доступі до правосуддя та звернення до суду вищої інстанції, що передбачено ч. 2 ст. 24 КПК.
З огляду на вказаний висновок, обов`язковою умовою для виникнення у особи, яка не включена до переліку осіб, передбаченого ст. 394 КПК, права на апеляційне оскарження такого вироку є те, що цей вирок має стосуватись прав, свобод та інтересів цієї особи.
Відповідно до правового висновку Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, викладеного у постанові від 18 травня 2020 року
(справа № 639/2837/19, провадження № 51 - 5394 кмо 19), суддя-доповідач суду апеляційної інстанції, вирішуючи відповідно до вимог ст. 398 КПК питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою іншої особи (її захисника чи представника) на вирок на підставі угоди має впевнитися, що в тексті вироку зазначено такі дані, які прямо вказують на конкретну особу, або визнані встановленими такі обставини, які дозволяють апеляційному суду (судді-доповідачеві) з впевненістю її ідентифікувати. Крім того, вирок має стосуватися прав, свобод та інтересів цієї особи.
Тобто, встановлення в особи права на оскарження вироку місцевого суду на підставі угоди, яка не включена до переліку осіб зазначених у ст. 394 КПК, апеляційний суд здійснює саме на стадії відкриття апеляційного провадження.
Як убачається зі змісту касаційної скарги та копії оскаржуваного судового рішення, адвокат ОСОБА_4 звернулась до апеляційного суду з апеляційною скаргою в інтересах ОСОБА_5 на вирок суду першої інстанції щодо
ОСОБА_6 та ОСОБА_7, яким затверджено угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором та обвинуваченими.
Водночас, суддею апеляційного суду не було встановлено обставин, які б вказували на порушення прав ОСОБА_5 при ухваленні вироку. Крім того,
в оскаржуваній ухвалі було зазначено, що зі змісту вироку та даних із відкритих джерел неможливо ідентифікувати особу, в інтересах якого звертається адвокат, а тому її твердження про те, що вироком підтверджується причетність
ОСОБА_5 до вчинення вказаних злочинів є безпідставними.
При цьому, Суд звертає увагу на те, що посилання у вироку на конкретну посаду чи інші дані про особу є необхідним елементом конкретизації обвинувачення висунутого ОСОБА_6 та ОСОБА_7, без зазначення яких неможливо повно сформулювати це обвинувачення.
Разом із тим, зазначені у вироку посади Особи 2 та періоду часу, коли ним могли вчинятися дії зазначені в касаційній скарзі не стосуються даних, які безсумнівно дають можливість іншим особам ідентифікувати її, окрім адвоката, який діє
в її інтересах, без залучення додаткової інформації або проведення додаткових досліджень, порівнянь, перевірок тощо, оскільки така посада не відноситься до загальновідомих посад, які можуть бути відомі широкому колу людей. При цьому, адвокат у касаційній скарзі не вказує про те, що у вироку конкретно згадується прізвище ОСОБА_5 .
Окрім того, Верховний Суд вважає необхідним вказати на те, що норми кримінального процесуального закону не звільняють сторону обвинувачення від обов`язку доказування вини особи у кримінальному провадженні за наявності судового рішення щодо іншої.
Таким чином, наведені адвокатом доводи не доводять, що вона є особою, яка має право на оскарження вказаного вироку.
Отже, приймаючи рішення про повернення апеляційної скарги суддя апеляційного суду діяла відповідно до вимог кримінального процесуального закону і таке рішення відповідає вимогам статей 399 та 419 КПК.
Відтак, підстав для задоволення касаційної скарги колегія суддів не вбачає
Оскільки з касаційної скарги адвоката ОСОБА_4 та оскаржуваної копії судового рішення не вбачається підстав для задоволення касаційної скарги,
у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити на підставах п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК.
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428, 441 КПК, Суд
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 20 травня 2024 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3