- Головуюча суддя (ВАКС): Мовчан Н.В.
Справа № 991/5022/24
Провадження 1-кс/991/5060/24
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 червня 2024 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1, за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2, адвоката ОСОБА_3, старшого детектива ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань у приміщенні Вищого антикорупційного суду клопотання представника ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_3 про скасування арешту майна,
установив:
До Вищого антикорупційного суду надійшло зазначене клопотання, в якому адвокат просить скасувати арешт, накладений 22.03.2024 ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду у справі № 991/2220/24, на майно ОСОБА_5, а саме 5 земельних ділянок з кадастровими номерами: 3221284001:01:055:0093, площею 0.0617 га, 3221284001:01:055:0094 площею 0.1 га, 3221284000:03:012:0070 площею 0.1 га, 3221284000:03:012:0071 площею 0.1 га, 3221284001:01:055:0099 площею 0.1 га.
Адвокат, зазначивши мотиви, з яких слідчий суддя виходив при постановленні ухвали від 22.03.2024 у справі № 991/2220/24, стверджує, що потреба у подальшому арешті майна ОСОБА_5 відпала.
На обґрунтування своєї позиції представник власника майна посилається на положення ст. 8, 19, 41, 62 Конституції України, ст. 170, 173, 174 КПК України, ст. 125, 126 ЗК України, ст. 20 ГК України, ст. 19, 215, 216 ЦК України, правові позиції, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 396/11268/13-ц, від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16 щодо фраудаторності правочинів.
Зазначає, що слідчий суддя 22.03.2024, постановляючи ухвалу про арешт майна ОСОБА_5 лише на підставі переконання прокурора, яким не надано відповідних підтверджуючих документів, констатував наявність ознак фраудаторності договору дарування від 17.03.2024 № 398, за яким ОСОБА_6 подарував ОСОБА_5 5 земельних ділянок, та врахував, що його укладення відбулось через декілька днів після вручення підозри іншим особам, співучасникам кримінального правопорушення. Стороною обвинувачення проігноровано той факт, що намір здійснення ОСОБА_6 дій з земельною ділянкою виник ще 31.07.2023, тобто за два тижні до вручення первинної підозри, та не надано доказів пов`язаності між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 .
Адвокат стверджує, що з часу визнання договорів дарування як вчинених з ознаками фраудаторності, а саме з 22.03.2024, стороною обвинувачення не здійснено жодної дії щодо встановлення факту недійсності правочину у судовому порядку.
У судовому засіданні представник ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_3 клопотання, за наведених у ньому обставин, підтримала, просила задовольнити.
Старший детектив Національного бюро ОСОБА_4 просив відмовити у задоволенні клопотання, оскільки арешт накладено обґрунтовано. Зазначив, що після того як ОСОБА_6 у серпні 2023 року відчужив на користь ОСОБА_5 19 земельних ділянок, останній протягом серпня-жовтня 2023 року здійснив продаж 14 з них за ціною нижчою, ніж вказана у договорі дарування. Це свідчить про те, що ОСОБА_6 вчинив дії на приховання майна з метою недопущення накладення на нього арешту та від можливої конфіскації майна. Звернув увагу, що технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки готував інженер-землевпорядник ОСОБА_5, а тому існують підстави вважати, що ОСОБА_6 та ОСОБА_5 пов`язані між собою. Також детектив повідомив, що наразі досудове розслідування у кримінальному провадженні завершено, стороні захисту надано доступ до матеріалів досудового розслідування у порядку ст. 290 КПК України, тому необхідність у арешті майна продовжує існувати.
Заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали справи, слідчий суддя дійшов висновку, що у задоволенні клопотання належить відмовити з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення.
Арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням, зокрема, підозрюваного, його захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано (абз. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України).
Отже, підставою для скасування арешту, у порядку ст. 174 КПК України, є відсутність потреби в подальшому застосуванні цього заходу забезпечення або необґрунтованість його застосування. Водночас, доведення цих обставин, враховуючи вимоги ст. 22 КПК України, покладається на особу, яка звернулася із клопотанням про скасування арешту майна.
Слідчий суддя звертає увагу, що у клопотанні адвокат ОСОБА_3 не ставить питання про скасування арешту майна з підстав необґрунтованості його застосування, тому, враховуючи вимоги ч. 3 ст. 26 КПК України, це питання слідчим суддею не досліджується.
Кримінальний процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, за наявності яких потреба у застосуванні арешту майна, як засобу забезпечення кримінального провадження, припиняється. Однак, враховуючи положення Глави 17 Кримінального процесуального кодексу України, якою врегульовано питання арешту майна, вказане може мати місце у випадку, коли перестануть існувати підстави, з огляду на які накладено арешт.
Під час розгляду клопотання встановлено, що детективами Національного антикорупційного бюро здійснюється досудове розслідування об`єднаного кримінального провадження № 52017000000000841 від 29.11.2017 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 209, ч. 3 ст. 209, ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України, що підтверджується матеріалами справи.
У межах цього кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 22.03.2024 у справі № 991/2220/24 накладено арешт, зокрема, на земельні ділянки з кадастровими номерами: 3221284001:01:055:0093 площею 0.0617 га, 3221284001:01:055:0094 площею 0.1 га, 3221284000:03:012:0070 площею 0.1 га, 3221284000:03:012:0071 площею 0.1 га, 3221284001:01:055:0099 площею 0.1 га, які належать ОСОБА_5 (ІПН НОМЕР_1 ) на праві приватної власності, з забороною їх відчуження, перетворення шляхом зміни конфігурації, поділу чи об`єднання та забороною виконання будівельних робіт зі спорудження об`єктів нерухомого майна на вказаних земельних ділянках.
Відповідно до мотивувальної частини вказаного судового рішення, слідчий суддя, зокрема, встановив, що 11.03.2024 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією мана, тому у разі ухвалення обвинувального вироку до ОСОБА_6 буде застосовано додаткове покарання у виді конфіскації майна. Також слідчий суддя встановив, що у власності ОСОБА_6 перебувала земельна ділянка розташована у АДРЕСА_1 з кадастровим номером 3221284000:03:012:0049 площею 3,9998 га, яку підозрюваний поділив на 38 земельних ділянок на підставі заяви від 31.07.2023. Надалі, підозрюваний протягом двох днів здійснив відчуження вказаних земельних ділянок, зокрема, 19 земельних ділянок подарував ОСОБА_5, що підтверджується копіями відповідних договорів дарування, зокрема, № 398 від 17.08.2023. Слідчий суддя врахував, що відчуження зазначених земельних ділянок здійснене підозрюваним ОСОБА_6 безоплатно на користь пов`язаних з ним осіб та у короткий проміжок часу після затримання та повідомлення про підозру особам, ймовірно причетним до вчинення злочинів (перше повідомлення про підозру здійснено 15.08.2023, а дати відчуження 17 та 18.08.2023), та дійшов висновку, що вказані особи ймовірно діяли недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами задля уникнення арешту та/або можливої конфіскації майна, що перебуває у власності підозрюваного. Укладений правочин по відчуженню нерухомого майна містить ознаки фраудаторності, а тому вказані земельні ділянки, право власності на які хоча і зареєстровані за ОСОБА_5, фактично належать підозрюваному ОСОБА_6, тому на них може бути накладено арешт з метою забезпечення можливої конфіскації майна. Зазначає, що відповідні правові позиції щодо кваліфікації правочинів як фраудаторних є усталеними в практиці Верховного Суду (постанова Великої Палати ВС від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц, постанова КЦС ВС від 24.07.2019 у справі № 405/1820/17, постанова КЦС ВС від 07.10.2020 у справі №755/17944/18, постанова КЦС ВС від 19.05.2021 у справі № 693/624/19, постанова КЦС ВС від 10.02.2021 у справі № 754/5841/17, постанова КЦС ВС від 24.02.2021 у справі № 757/33392/16, постанова КЦС ВС від 27.10.2021 у справі № 346/6034/13-ц, постанова КЦС ВС від 13.04.2022 у справі № 757/62043/18-ц, тощо). При вирішенні питання щодо достатності підстав для накладення арешту з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, слідчий суддя врахував розмір завданих збитків та співмірність вартості майна, на яке прокурор просить накласти арешт, із розміром шкоди, завданої від імовірного вчинення кримінальних правопорушень. Арешт накладено без заборони користування відповідним майном, а тому відсутні негативні наслідки від його застосування як для самого підозрюваного, так і для інших осіб. Власник майна у судове засідання не викликався. Зазначене підтверджується копією ухвали слідчого судді від 22.03.2024.
Тобто, постановляючи ухвалу про арешт майна ОСОБА_5, слідчий суддя дійшов висновку, що накладення арешту на майно з метою його подальшої конфіскації як виду покарання можливе не лише щодо майна підозрюваного, а й щодо майна третьої особи, яка набула його, шляхом укладення правочину з метою приховування такого майна від можливої конфіскації.
Водночас, не залишається поза увагою слідчого судді той факт, що технічна документація із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 3221284000603:012:0049 площею 3.9998 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та належала на праві власності ОСОБА_6, на 38 окремих ділянок виконана ФОП ОСОБА_5 на підставі договору від 31.07.2023 № 31-07-23/1Т, що підтверджується матеріалами справи.
Слідчим суддею враховані надані у судовому засіданні пояснення детектива про те, що досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52017000000000841 від 29.11.2017 завершене. Отже, прокурором визнано достатніми зібранні під час досудового розслідування докази.
Таким чином, з огляду на встановлені Главою 19 Цивільного кодексу України строки позовної давності, наявність у сторони обвинувачення можливості за наведених обставин звернутися до суду з позовом про визнання недійсним договору дарування земельних ділянок від 17.08.2023 № 398, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_5, ймовірність застосування щодо таких земельних ділянок конфіскації майна як виду покарання, не виключається та продовжує існувати на час розгляду цього клопотання.
Слідчий суддя звертає увагу, що зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зокрема, змагальності сторін та свободи в поданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, за якою кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексу (п. 15 ч. 1 ст. 7, ч. 1 ст. 22 КПК України).
Разом з тим, жодних доказів, що у застосуванні цього заходу забезпечення кримінального провадження відпала потреба, до клопотання не надано, а із наданих представником власника майна до клопотання матеріалів неможливо це встановити.
Слідчим суддею враховано, що будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. Обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є їй пропорційними. Водночас, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.
Ступінь втручання у право мирного володіння майном ОСОБА_5 а саме: земельними ділянками з кадастровими номерами: 3221284001:01:055:0093, площею 0.0617 га, 3221284001:01:055:0094 площею 0.1 га, 3221284000:03:012:0070 площею 0.1 га, 3221284000:03:012:0071 площею 0.1 га, 3221284001:01:055:0099 площею 0.1 га, слідчий суддя оцінює як незначний з урахуванням потреб кримінального провадження та його суспільного інтересу з огляду на тимчасовий характер позбавлення можливості відчуження та розпорядження майном, тобто власник обмежується лише у правомочності визначати юридичну долю майна і жодним чином не обмежений у праві користуватися ним
З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність правових підстав, визначених ст. 174 КПК України, для скасування арешту майна, тому у задоволенні клопотання належить відмовити.
Керуючись ст. 2, 7, 174, 309, 372, 376 КПК України слідчий суддя
постановив:
Відмовити у задоволенні клопотання.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1