- Головуючий суддя (АП ВАКС) : Глотов М.С.
Слідчий суддя у 1-й інстанції: ОСОБА_1 Справа № 991/4269/24Доповідач: ОСОБА_2 Провадження №11-сс/991/412/24
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА ВИЩОГО АНТИКОРУПЦІЙНОГО СУДУ
УХВАЛА
І м е н е м У к р а ї н и
25 червня 2024 року місто Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2,
суддів: ОСОБА_3, ОСОБА_4,
за участю:
секретарки судового засідання ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6,
підозрюваного ОСОБА_7,
прокурорки ОСОБА_8,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6, подану на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 27 травня 2024 року про застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді застави у кримінальному провадженні №12020210000000100,
В С Т А Н О В И Л А:
І. Процедура
1. Судове провадження у цій справі розпочато Апеляційною палатою Вищого антикорупційного суду згідно з отриманою 04.06.2024, надісланою поштовим зв`язком 31.05.2024, апеляційною скаргою, поданою згідно з п. 5-1 ч. 1 ст. 309 Кримінального процесуального кодексу України /далі - КПК/ на ухвалу від 27.05.2024, постановлену у відповідності до ст. 182 КПК (т. 5 а. с. 23-24, 27-33, 36-39, 43-45).
ІІ. Зміст оскаржуваного рішення
2. Ухвалою слідчого судді застосовано до ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 605 600,00 грн з покладенням обов`язків, передбачених п. п. 1-5, 8 ч. 5 ст. 194 КПК.
3. Наведене рішення мотивоване тим, що: (1) досудове розслідування у кримінальному провадженні №12020210000000100 здійснюється за фактом розтрати грошових коштів державного підприємства «Чортківський комбінат хлібопродуктів» Державного агентства резерву України /далі - ДП «Чортківський КХП»/ у розмірі 8 356 000 грн на користь фермерського господарства /далі - ФГ/ «Масарівські Липки», здійсненої шляхом оплати вартості зерна кукурудзи, яке фактично до державного підприємства не було поставлено; (2) наявна обґрунтована підозра щодо вчинення ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України /далі - КК/; (3) наявні ризики, передбачені п. п. 1-4 ч. 1 ст. 177 КПК; (4) на даному етапі кримінального провадження запобіжний захід у вигляді застави необхідний для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_7 та зможе запобігти встановленим ризикам; (5) інші більш м`які запобіжні заходи не відповідають тяжкості кримінального правопорушення, у якому підозрюється особа, вагомості наданих доказів та не зможуть запобігти встановленим ризикам; (6) визначена застава здатна забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не є явно непомірною.
ІІI. Вимоги та доводи особи, яка звернулася з апеляційною скаргою
4. В апеляційній скарзі захисник просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою відмовити у застосуванні запобіжного заходу у виді застави.
4.1. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що: (1) не доведено існування хоча б одного з ризиків, передбачених ст. 177 КПК; (2) до підозрюваного застосовано непомірний розмір застави; (3) не доведено, що особисте зобов`язання з покладенням обов`язків не здатне запобігти установленим ризикам; (4) покладений обов`язок не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду, є надмірним тягарем для підозрюваного, який позбавляє його можливості заробляти на проживання та за своєю суттю наближений до домашнього арешту; (5) при прийнятті оскаржуваного рішення не враховано інтереси дитини.
4.2. Захисник ОСОБА_6 у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити з мотивів, наведених у ній.
IV. Узагальнені позиції інших учасників
5. Інші учасники судового провадження висловили свої позиції.
5.1. ОСОБА_7 підтримав апеляційну скаргу захисника та просив її задовольнити з мотивів, наведених у ній. Також зазначив, що покладення обов`язку не залишати без дозволу населений пункт, в якому він проживає, є надмірним обтяженням, оскільки позбавляє його можливості заробляти на проживання його та сім`ї, зважаючи на те, що він займається підприємницькою діяльністю.
5.2. Водночас прокурорка заперечила проти задоволення апеляційної скарги, зазначивши про необхідність залишення оскаржуваної ухвали без змін, ураховуючи наявність обґрунтованої підозри, існування встановлених ризиків і помірність визначеної застави. Однак не заперечувала проти зміни в покладенні на ОСОБА_7 обов`язку, передбаченого п. 2 ч. 5 ст. 194 КПК, в частині визначення меж територіальної одиниці, із якої підозрюваному заборонено відлучатися без дозволу слідчого, прокурора або суду.
V. Встановлені обставини та їх оцінка колегією суддів
6. Під час надання оцінки висновкам слідчого судді апеляційний суд виходить із такого.
(§1) Щодо наявності/відсутності ризиків
7. В оскаржуваному рішенні слідчий суддя дійшов висновку про наявність ризиків, що підозрюваний може (а) переховуватися від органів досудового розслідування та суду, (б) знищити, сховати або спотворити будь-які з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, (в) незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні, (г) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
7.1. Сторона захисту зазначала, що ризики у даній справі існують лише теоретично і не підтверджені жодними доказами.
7.2. Прокурорка заперечила проти доводів сторони захисту, вказавши, що наявні ризики, передбачені п. п. 1-4 ч. 1 ст. 177 КПК.
7.3. За наслідками апеляційного перегляду зроблено висновок, що слідчий суддя правильно встановив наявність ризиків, визначених п. п. 1, 3-4 ч. 1 ст. 177 КПК. Водночас слідчий суддя дійшов помилкового висновку щодо існування ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК.
7.4. Надаючи саме таку оцінку доводам апеляційної скарги захисника, колегія суддів виходить із того, що крім «обґрунтованої підозри» обов`язковою умовою, за наявності якої до особи може бути застосовано запобіжний захід, є існування хоча б одного з ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК.
7.4.1. Адже підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний… може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК (ч. 2 ст. 177 КПК).
7.4.2. Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (ч. 1 ст. 177 КПК).
7.5. Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний установити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор (п. 2 ч. 1 ст. 194 КПК).
7.6. Із системного аналізу змісту ч. 2 ст. 177 і п. 2 ч. 1 ст. 194 КПК убачається, що при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу - щодо встановлення наявності заявлених стороною обвинувачення ризиків слідчий суддя керується стандартом переконання «достатні підстави», оскільки існування кожного, вказаного у ч. 1 ст. 177 КПК ризику, має підтверджуватися фактами, наявність яких має бути переконливо продемонстрована (п. п. 85, 86 рішення ЄСПЛ від 30.01.2018 у справі «Макаренко проти України» /Makarenko v. Ukraine, заява №622/11).
7.7. У ході застосування наведеного підходу щодо наявності чи відсутності ризиків, судом апеляційної інстанції враховується наступне.
7.7.1. Ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду підтверджується: (1) тяжкістю кримінальних правопорушень, у яких підозрюється ОСОБА_7, один з яких кваліфікований як особливо тяжкий злочин - ч. 5 ст. 191 КК (т. 1 а. с. 50-78); (2) наявністю у підозрюваного паспорта для виїзду за кордон - серія та номер НОМЕР_1, виданого 13.09.2019 (дійсний до 13.09.2029) (т. 1 а. с. 89); (3) внаслідок наявності у ОСОБА_7 дитини з інвалідністю, на нього не поширюються обмеження права вільного перетину кордону України та виїзду за її межі, що діють в умовах введеного на території України воєнного стану (т. 1 а. с. 120, 123; т. 5 а. с. 13-14); (4) наявністю у ОСОБА_7 та його сім`ї достатніх майнових активів, перелік яких наведений нижче у п. 9.6. цієї ухвали (т. 1 а. с. 90-91, 93-106, 110-115, 118-121). Ці факти не самі по собі, а у їх сукупності та взаємозв`язку вказують на існування відповідного ризику.
7.7.2. Ризик незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних у кримінальному провадженні підтверджується тим, що: (1) ОСОБА_7 обізнаний з іменами свідків та інформацією про них і, враховуючи, що з 2012 по 2020 він обіймав посаду начальника дільниці № 4 ДП «Чортківського КХП» (т. 2 а. с. 133, 134), підозрюваний має широкі соціальні контакти з працівниками цього державного підприємства; (2) ОСОБА_7 хоч і звільнений із займаної посади, але продовжує проживати в АДРЕСА_1 та має можливість підтримувати колишні контакти з працівниками ДП «Чортківський КХП» (т. 5 а. с. 17); (3) ОСОБА_7 проживає в тій же місцевості, що і більшість свідків у кримінальному провадженні, що свідчить про потенційну можливість прямо або опосередковано впливати на свідків у кримінальному провадженні, з метою зміни ними показань задля уникнення або мінімізації можливої кримінальної відповідальності (т. 2 а. с. 1-16, 21-26, 37-94, 100-103, 117-128, 161-170, 191-202; т. 5 а. с. 17); (4) підозрюваним у кримінальному провадженні є колишній підлеглий ОСОБА_7 - ОСОБА_9, якому, згідно з даними досудового розслідування, ОСОБА_10 та ОСОБА_7 надавали незаконні вказівки щодо оформлення неправдивих офіційних документів (т. 1 а. с. 50-78; т. 3 а. с. 1-5); (5) наявна підозра вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень ОСОБА_7 разом з іншими підозрюваними, які можуть узгоджувати свої показання задля уникнення або мінімізації можливої кримінальної відповідальності (т. 1 а. с. 50-78).
Колегія суддів, надаючи оцінку наведеним фактам, також враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК).
7.7.3. Ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином підтверджується здійсненням ОСОБА_7 та його дружиноюу січні-лютому 2020 дій щодо перереєстрації прав на майно на інших осіб (т. 1 а. с. 96-105).
7.7.4. Поруч із наведеним, ризик знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, не знайшов свого підтвердження, зважаючи на відсутність у матеріалах провадження відомостей, які б переконливо демонстрували існування цього ризику.
Так у клопотанні про застосування запобіжного заходу у вигляді застави зазначено, що після звільнення ОСОБА_7 забрав із ДП «Чортківський КХП» журнал, в якому вівся реальний облік господарських операцій, що нібито підтверджується показаннями свідка ОСОБА_9 . Однак ні судом, ні прокуроркою у жодному з трьох протоколів допиту ОСОБА_9 (т. 3 а. с. 1-5, 27-30,31-36), наявних у матеріалах клопотання, що були у слідчого судді під час постановлення судового рішення, подібних показань про вилучення з дільниці ОСОБА_7 журналу реального обліку господарських операцій не зафіксовано.
Оскільки сторона обвинувачення не продемонструвала інших фактів, які б вказували на наявність даного ризику, та не навела доказів вилучення ОСОБА_7 журналу обліку реальних господарських операцій з дільниці №4 ДП «Чортківський КХП» слідчий суддя дійшов помилкового висновку про існування ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Надаючи саме таку оцінку, суд апеляційної інстанції враховує й час, який минув від моменту звільнення ОСОБА_7 з роботи в ДП «Чортківський КХП» 24.04.2020 (т. 2 а. с. 134) до дати вручення повідомлення про підозру в цьому кримінальному провадженні 09.05.2024 (т. 1 а. с. 50, 80).
7.8. Ураховуючи, що в оскаржуваному рішенні слідчий суддя, виходячи з доводів сторони обвинувачення, зазначив достатні підстави, наявність яких підтверджується дослідженими ним доказами, існування ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК, підтвердилося. Адже, як вважає колегія суддів, в ухвалі від 27.05.2024 ймовірність настання даних ризиків не зазначена абстрактно, а переконливо продемонстрована.
7.9. Вказане не свідчить, що поза всяким сумнівом ОСОБА_7 здійснюватиме відповідні дії. Але наведені факти, котрі підтверджують, що підозрюваний має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, стороною захисту в ході апеляційного перегляду не було спростовано.
7.10. Натомість сторона обвинувачення не підтвердила існування ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК.
(§2) Щодо застосованого запобіжного заходу
8. В оскаржуваній ухвалі слідчий суддя, враховуючи наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 злочинів, в тому числі особливо тяжкого корупційного злочину, а також наявність ризиків, передбачених п. п. 1-4 ч. 1 ст. 177 КПК, що підтверджуються зібраними у кримінальному провадженні доказами дійшов висновку про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу ніж застава, в тому числі особистого зобов`язання.
8.1. Сторона захисту не погодилася із висновками слідчого судді, вказавши, що не доведено, що особисте зобов`язання з покладенням додаткових обов`язків не здатне запобігти перерахованим у клопотанні ризикам, а суд у своєму рішенні зробив помилковий висновок про доведеність цих обставин.
8.2. Прокурорка зазначила, що слідчий суддя, належним чином оцінивши обґрунтованість підозри та наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК, правильно визначив вид застосованого запобіжного заходу.
8.3. За наслідками апеляційного перегляду колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку, застосувавши до ОСОБА_7 запобіжний захід у виді застави.
8.4. Надаючи відповідну оцінку, суд апеляційної інстанції виходить із стандарту доведення «достатні підстави».
8.4.1. Так, слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти установленим ризикам. Найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою (ч. 3 ст. 176 КПК).
8.4.2. Отже, інші більш м`які запобіжні заходи ніж застава не зможуть запобігти встановленим ризикам лише за умови встановлення ймовірності цього, із огляду на встановлені під час розгляду клопотання обставини.
8.5. Водночас КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний при застосуванні до нього більш м`якого запобіжного заходу обов`язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов`язки чи здійснить одну із дій, передбачених п. п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК, але вимагає наведення конкретних фактів, котрі у своїй сукупності можуть вказувати на те, що він має реальну можливість вчинити такі дії у даному кримінальному провадженні в майбутньому.
8.6. Більш м`якими запобіжними заходами, у порівнянні з заставою є особисте зобов`язання та особиста порука, в той час як більш суворими/обтяжливими - ізоляційні запобіжні заходи у виді домашнього арешту та тримання під вартою.
8.7. При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки (ч. 1 ст. 178 КПК).
8.8. Санкцією ч. 5 ст. 191 КК передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.
8.8.1. Санкцією ч. 1 ст. 366 КК передбачено покарання у вигляді штрафу до двохсот п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
8.8.2. Тобто досудове розслідування у кримінальному провадженні №12020210000000100 щодо ОСОБА_7 стосується розслідування обставин вчинення особливо тяжкого та не тяжкого кримінальних правопорушень й існує ймовірність його притягнення до кримінальної відповідальності з призначенням покарання у виді реального позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років (т. 1 а. с. 50-80).
8.9. Разом з цим, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 (39 років), підприємець, зареєстрований у АДРЕСА_1, одружений, має двох малолітніх дітей, 2013 р. н, 2019 р. н, характеризується з позитивної сторони, має достатні майнові ресурси (т. 1 а. с. 89, 91, 120-123; т. 5 а. с. 3-5, 11-20).
8.10. Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про те, що запобіжний захід у вигляді застави з покладенням обов`язків, передбачених п. п. 1-5, 8 ч. 5 ст. 194 КПК, зможе забезпечити виконання завдань кримінального провадження, оскільки у випадку застосування особистого зобов`язання чи поруки не було б взагалі стримуючих ОСОБА_7 факторів, які б спонукали його належним чином виконувати свої процесуальні обов`язки. Водночас застосування до нього запобіжного заходу у вигляді застави з покладенням відповідних обов`язків, враховуючи його особу, характер інкримінованого правопорушення та стадію кримінального провадження, здатне попередити настання ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК.
8.11. Тому, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді щодо необхідності застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді застави.
(§3) Щодо розміру застави, визначеного слідчим суддею
9. Слідчий суддя, оцінивши сукупність доказів, наданих стороною обвинувачення на підтвердження пов`язаності ОСОБА_7 із кримінальними правопорушеннями, що розслідуються, застосував до підозрюваного запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 605 600,00 грн, оскільки застава саме в такому розмірі здатна забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не є явно непомірною.
9.1. Сторона захисту зазначила, що визначений розмір застави є непомірним, оскільки його визначено без урахування майнового та сімейного стану підозрюваного, а також він непропорційний установленим ризикам. Крім цього, захисник вказав, що (1) застосуванням застави у явно непомірному розмірі штучно створюються умови для зміни у подальшому запобіжного заходу на взяття під варту; (2) наявність у власності будинку, в якому проживає сім`я, автомобіля не можуть бути належним доказом того, що розмір застави є помірним, адже майно не може бути предметом застави.
9.2. Прокурорка зазначила, що застосований розмір застави є помірним для ОСОБА_7 та зможе запобігти встановленим ризикам.
9.3. За наслідками апеляційного перегляду колегія суддів дійшла висновку, що слідчий суддя правильно визначив суму застави.
9.4. Так, порядок визначення розміру застави регулюється ст. 182 КПК.
9.4.1. Розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого кримінального правопорушення, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно (п. 3 абз. 1, абз. 2 ч. 5 ст. 182 КПК).
9.4.2. Розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 КПК. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього (ч. 4 ст. 182 КПК).
9.4.3. Отже, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого, не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу призвело б до подальшого його ув`язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.
9.4.4. Разом із цим, сума (застави) повинна бути оцінена з врахуванням особи обвинуваченого, його активів та взаємовідносин з особами, які мають забезпечити його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні ( п. 78 рішення ЄСПЛ від 28.09.2010 у справі «Мангурас проти Іспанії»/ Mangouras v. Spain, заява №12050/04).
9.5. Як убачається із п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, визначається у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
9.6. У ході застосування наведеного підходу до обставин цієї справи, апеляційний суд враховує, що:
9.6.1. з 1998 по 2023 ОСОБА_7 отримав дохід у розмірі 1 016 692 грн, зокрема протягом 2021-2023 років - 3693 грн, його дружина - у розмірі 870 762 грн (т. 1 а. с. 90-91);
9.6.2. у власності ОСОБА_7 наявне нерухоме майно, придбане 13.12.2021, розташоване у АДРЕСА_1, а саме: нежитлове (складське) приміщення, загальною площею 213,7 кв. м та земельна ділянка загальною площею 0,03 га (т. 1 а. с. 93-95);
9.6.3. ОСОБА_7 на праві власності належить рухоме майно, а саме: автомобілі - DODGE CHARGER, 2019 року випуску (придбаний 08.09.2023), FORD FOCUS, 2017 року випуску (придбаний 23.09.2021), GMC SIERRA, 2016 року випуску (придбаний 06.05.2021), HONDA CB750, 1991 року випуску (придбаний 10.09.2019), мотоцикл HONDA GL1800, 2008 року випуску (придбаний 18.07.2023), причепи - BORO K5, 2020 року випуску (придбаний 01.06.2021), КНОТТ 31, 2011 року випуску (придбаний 08.08.2019) (т. 1 а. с. 110-115, 118-119);
9.6.4. ОСОБА_11 (дружина ОСОБА_7 ) за період шлюбу набула у власність 1/2 нежилого приміщення - аптеки-магазину, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 (т. 1 а. с. 106, 120-121);
9.6.5. ОСОБА_7 з родиною проживають у домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1, площею 273,9 кв. м (житлової площі 104 кв. м), яке до січня-початку лютого 2020 належало дружині ОСОБА_7 - ОСОБА_12 та в подальшому, разом із земельною ділянкою на якому воно розташоване, іншим будинком та трьома земельними ділянками були відчужені за договором дарування (т. 1 а. с. 96-105);
9.6.6. у кримінальному провадженні №12020210000000100, в якому ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого та нетяжкого злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191 КК і ч. 1 ст. 366 КК, проводиться розслідування щодо обставин розтрати грошових коштів ДП «Чортківський КХП» у розмірі 8 356 000 грн (т. 1 а. с. 50-80);
9.6.7. у ОСОБА_7 наявні на утриманні малолітні діти, 2013 р. н. та 2019 р. н., один з яких має інвалідність, підозрюваний позитивно характеризується за місцем проживання (т. 1 а. с. 122-123; т. 5 а. с. 13-18).
9.7. Ураховуючи: (1) майновий стан ОСОБА_7 та членів його сім`ї, (2) наявність обґрунтованої підозри щодо його причетності до розтрати грошових коштів державного підприємства у розмірі 8 356 000 грн, (3) існуючі ризики, (4) характеризуючі особу відомості та соціальні зв`язки підозрюваного, визначений слідчим суддею розмір застави хоч і є досить значним, але, як вбачається з матеріалів справи, не є явно непомірним.
9.7.1. І хоча протягом 2021-2023 підозрюваний відповідно до бази даних Державної податкової служби задекларував отримання доходу лише у розмірі 3693 грн, однак недекларування доходів не свідчить про їх відсутність, зважаючи на обсяг майна, придбаного підозрюваним у даний період часу.
9.7.2. Крім того, хоч слідчим суддею було неправильно встановлено існування ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК, але зазначене жодним чином не вплинуло на правильність визначення розміру застави.
9.8. Отже, визначений слідчим суддею розмір застави як альтернативного запобіжного заходу відповідає вимогам ч. 5 ст. 182 КПК, і у випадку її сплати ця сума здатна запобігти ризикам, передбаченим ч. 2 ст. 177 КПК, оскільки можливість її втрати утримуватиме підозрюваного ОСОБА_7 від вчинення відповідних дій та здатна забезпечити виконання покладених на нього обов`язків.
(§4) Щодо покладення обов`язку, передбаченого п. 2 ч. 5 ст. 194 КПК
10. Слідчий суддя, постановляючи ухвалу про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави, поклав на підозрюваного ряд обов`язків, серед яких не відлучатись із населеного пункту, де він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду.
10.1. Проте сторона захисту зазначила, що покладення обов`язку не відлучатися із населеного пункту, в якому проживає, без дозволу слідчого, прокурора чи суду, є надмірним тягарем для підозрюваного, який позбавляє його можливості заробляти на проживання і утримувати сім`ю, тобто він за своєю суттю наближений до домашнього арешту.
10.2. Прокурорка не заперечувала проти доводів сторони захисту щодо необхідності зміни обов`язку, покладеного на підозрюваного, передбаченого п. 2 ч. 5 ст. 194 КПК, в частині встановлення заборони ОСОБА_7 не відлучатися із Чортківського району, а не села Нагірянки, без дозволу слідчого, прокурора або суду, що необхідно для підтримання життєдіяльності підозрюваного та забезпечення його сім`ї.
10.3. За наслідками апеляційного перегляду колегія суддів вважає частково неправильним висновок слідчого судді про необхідність покладення на підозрюваного ОСОБА_7 обов`язку не відлучатись із населеного пункту, де він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або слідчого судді.
10.4. У ході перевірки вказаного доводу суд апеляційної інстанції враховує те, що відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК слідчий суддя, суд має право покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
10.5. Якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, зокрема не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду (п. 2 ч. 5 ст. 194 КПК).
10.6. Тобто обов`язок не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду є важливим елементом механізму забезпечення контролю за виконанням обов`язків, передбачених відповідним запобіжним заходом та запобіганню ризикам, передбаченим зокрема п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК.
10.7. Застосовуючи наведений підхід до обставин цієї справи, колегія суддів бере до уваги наступні фактичні обставини, відповідно до яких: (1) досудове розслідування у кримінальному провадженні №12020210000000100 триває більше чотирьох років (т. 1 а. с. 46), (2) до підозрюваного застосовано запобіжний захід, який не пов`язаний із триманням під вартою; (3) наявний ризик переховування ОСОБА_7 від органів досудового розслідування та/або суду; (4) в клопотанні не наведено жодного аргументу на підтвердження того, що виїзд за межі населеного пункту в межах району, на території якого він розташований, негативно вплине на проведення досудового розслідування (призведе до неможливості досягнення цілі), зважаючи, в тому числі, на те, що підозрюваний не працює в ДП «Чортківський КХП» з 24.04.2020 (т. 2 а. с. 134); (5) ОСОБА_7 зареєстрований та проживає у селищі Нагірянка, однак займається підприємницькою діяльністю, у зв`язку з якою вимушений виїжджати за межі даного селища, чого прокурорка у судовому засіданні не оспорювала (т. 1 а. с. 93-94; т. 5 а. с. 16); (6) підозрюваний має міцні соціальні зв`язки, у тому числі дитину з особливими потребами, яка потребує лікування та догляду (т. 1 а. с. 120-123; т. 5 а. с. 13-18).
10.8. Враховуючи вищевказане, слідчий суддя хоч і правильно дійшов висновку щодо необхідності покладення на ОСОБА_7 обов`язку, передбаченого п. 2 ч. 5 ст. 194 КПК, однак, на думку колегії суддів, зважаючи на місце проживання підозрюваного, його особу, міцність соціальних зв`язків, характер його професійної діяльності, більш доцільно буде покладення на ОСОБА_7 обов`язку не відлучатися за межі району, в якому знаходиться адреса місця проживання підозрюваного.
10.9. Таке рішення, з одного боку, не призведе до нівелювання мети запобіжного заходу в частині покладеного обов`язку, застосованого до підозрюваного, а з іншого дозволить запобігти надмірному втручанню з боку держави у його право на приватне життя.
(§5) Висновки
11. Рішення, одне з яких за результатами розгляду апеляційної скарги може постановити апеляційний суд, передбачені ст. 407 КПК.
11.1. За наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу (п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК).
11.2. Так, згідно з п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 409 КПК підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є, зокрема, невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.
11.3. Судове рішення вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, якщо суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки (п. 2 ч. 1 ст. 411 КПК).
11.4. Оскільки, як встановлено колегією суддів, у ході вирішення клопотання слідчий суддя безпідставно вважав наявним ризик, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК, а також при покладенні обов`язків не врахував даних про тривалість досудового розслідування (понад чотири роки), міцність соціальних зв`язків підозрюваного, характер його місця роботи і наявність утриманців, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскаржуване рішення - скасуванню в частині покладення обов`язку, передбаченого п. 2 ч. 5 ст. 194 КПК. В іншій частині оскаржувана ухвала є законною та обґрунтованою.
Керуючись ст. ст. 2, 7-9, 22, 26, 132, 176-178, 182, 193-194, 196, 309, 370, 376, 393, 395-407, 418, 419, 424, 532 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу захисника задовольнити частково, ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 27 травня 2024 року скасувати в частині покладення на ОСОБА_7 обов`язку не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду.
У цій частині постановити нову ухвалу, якою покласти на ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, обов`язок не відлучатися за межі Чортківського району Тернопільської області без дозволу детектива, прокурора та суду.
В іншій частині апеляційну скаргу захисника залишити без задоволення, ухвалу слідчого судді від 27 травня 2024 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий:ОСОБА_2 Судді:ОСОБА_3 ОСОБА_4