- Головуючий суддя (ВАКС) : Задорожна Л.І.
Справа № 991/5686/24
Провадження № 1-кс/991/5719/24
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 липня 2024 року м. Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2,
учасників кримінального провадження:
з боку обвинувачення: старшого детектива Національного бюро ОСОБА_3
представника володільця майна - адвоката ОСОБА_4,
під час розгляду у відкритому судовому засіданні клопотання старшого детектива Національного бюро П`ятого підрозділу детективів Четвертого Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_3 про арешт майна від 28.06.2024 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52024000000000227 від 10.05.2024,
УСТАНОВИВ:
02.07.2024 до слідчого судді Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання старшого детектива Національного бюро ОСОБА_3 про арешт майна від 28.06.2024 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52024000000000227 від 10.05.2024. Клопотання погоджене прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури
ОСОБА_5 . Суть клопотання
Детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52024000000000227 від 10.05.2024 за фактом можливого зловживання владою та службовим становищем службовими особами Національного антикорупційного бюро України та розголошення ними даних оперативно-розшукової діяльності, досудового розслідування, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 387 КК України.
У ході досудового розслідування встановлено, що окремі працівники Національного антикорупційного бюро України з 2021 року використовували своє службове становище всупереч інтересам служби з метою отримання неправомірної вигоди третіми особами у вигляді незаконних переваг під час здійснення підприємницької діяльності та уникнення кримінальної відповідальності особами, причетними до вчинення злочинів, що спричинило тяжкі наслідки інтересам держави.
Так, детективами Національного бюро під час здійснення досудового розслідування у межах іншого кримінального провадження № 42022000000001543 проведено обшук автомобіля ОСОБА_6, під час якого виявлено та вилучено належні йому мобільні телефони, у пам`яті яких виявлено листування про те, що у період часу з 14.10.2021 по 21.01.2023 ОСОБА_6, ОСОБА_7, а також окремі службові особи Національного антикорупційного бюро України спілкувались з приводу запланованих слідчих, процесуальних дій та результатів проведених слідчих, процесуальних дій у кримінальних провадженнях, досудове розслідування у яких здійснювалось детективами Національного антикорупційного бюро України, у тому числі тих, які стосувались розслідування можливих неправомірних дій ОСОБА_6, ОСОБА_7
27.06.2024 у ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1, виявлено та вилучено: мобільний телефон Apple iPhone темно-сріблястого кольору та ноутбук Apple A2681, s/n MN4DRXMH93.
Доступ до інформації, яка міститься у мобільному телефоні, потребував введення паролю, який учасники слідчої дії не надали детективам Національного бюро. Тобто, доступ до інформації на цьому мобільному телефоні пов`язаний із подоланням системи логічного захисту.
Окрім цього, ноутбук Apple А2681 учасники слідчої дії з невідомих причин (не виключено проблем технічного характеру) не змогли увімкнути на місці проведення обшуку для дослідження вмісту наявної на ньому інформації.
Вказані вище технічні пристрої містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, зокрема, визначають обставини кримінального правопорушення та осіб, причетних до скоєння злочину, і таким чином зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, у зв`язку з чим є речовими доказами у цьому кримінальному провадженні.
Постановою детектива Національного бюро від 28.06.2024 вилучені за місцем проживання ОСОБА_6 технічні пристрої визнано речовими доказами у цьому кримінальному провадженні.
З метою забезпечення збереження речових доказів (п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України), старший детектив Національного бюро просить накласти арешт на мобільний телефон та ноутбук, які були вилучені під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_6, з позбавленням права на відчуження, розпорядження та користування майном.
ІІ. Позиції учасників кримінального провадження
Старший детектив Національного бюро ОСОБА_3 у судовому засіданні подане ним клопотання підтримав у повному обсязі, просив накласти арешт на вилучене у ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 майно з метою забезпечення збереження речових доказів та відомостей, які містяться у них.
Зазначив, що ОСОБА_6 був відсутній під час проведення обшуку житла, оскільки перебував у цей час на інший слідчій дії (обшук автомобіля). Вилучені під час обшуку технічні пристрої містили паролі або не вмикались з технічних причин (ноутбук). На місці проведення слідчої дії неможливо було перевірити їх вміст. Для подолання системи логічного захисту призначено відповідну судову експертизу. Щодо аргументів сторони захисту пояснив, що клопотання про арешт майна третьої особи подано у визначеному КПК України порядку - старшим детективом Національного бюро за погодженням прокурора. Так само відповідно до вимог цього Кодексу проведений обшук, протокол за результатами його проведення має усі обов`язкові реквізити та відомості. Примусовий вхід у житло ОСОБА_6 був обумовлений метою досудового розслідування, необхідністю відшукання речей, які мають значення для досудового розслідування, та збереження їх цілісності. Досудове розслідування за ст. 364 КК України здійснюється за фактом зловживання окремих працівників Національного бюро своїм службовим становищем в інтересах третіх осіб, зокрема й у кримінальному провадженні, в якому перевіряється причетність ОСОБА_6 до вчинення кримінальних правопорушень, у зв`язку з чим існує необхідність дослідження усіх обставин цих кримінальних проваджень у сукупності. Сторона обвинувачення переконана у підслідності цього кримінального провадження Національному бюро та підсудності його Вищому антикорупційному суду (розслідування здійснюється за фактом зловживання окремими детективами Національного бюро своїм службовим становищем). Також, у цьому кримінальному провадженні наявна шкода, з огляду на що доводи сторони захисту не відповідають дійсності.
Представник володільця майна - адвокат ОСОБА_4 у судовому засіданні просив повернути клопотання старшого детектива, у зв`язку з непідсудністю цього кримінального провадження Вищому антикорупційному суду, а у випадку, коли слідчий суддя дійде протилежного висновку, відмовити у задоволенні клопотання у повному обсязі по суті.
Вважає, що клопотання про арешт майна третьої особи має бути повернуто детективу у зв`язку з тим, що кримінальне провадження не підсудне Вищому антикорупційному суду. Стаття 387 КК України не є корупційним кримінальним правопорушення, а кримінальне правопорушення, передбачене ст. 364 КК України, детективи не можуть розслідувати через відсутність умов, передбачених п. 1-3 ч. 5 ст. 216 КПК України. Звернув увагу, що ОСОБА_6 має статус третьої особи, з огляду на що з клопотанням про арешт майна мав звернутись прокурор. Клопотання не містить достатніх доказів на його обґрунтування, відсутній відеозапис проведення обшуку. Також, у ході проведення обшуку було пошкоджено майно ОСОБА_6 (на початку проведення обшуку власник був відсутній за місцем проживання, у зв`язку з чим двері були відчинені примусово). Накладення арешту є необґрунтованим, не зрозуміло яку саме інформацію детективи Національного бюро хочуть віднайти у вилучених технічних пристроях та яке вони будуть мати доказове значення. Матеріали, які долучені до клопотання, здобуті взагалі в іншому кримінальному провадженні.
Володілець майна ОСОБА_6, будучи належним чином повідомленим про день, час та місце розгляду клопотання, у судове засідання не з`явився. Його неприбуття за таких обставин не перешкоджає розгляду клопотання (ч. 1 ст. 172 КПК України).
ІІІ. Встановлені обставини, мотиви та оцінка слідчого судді
Подане старшим детективом Національного бюро клопотання підсудне Вищому антикорупційному суду відповідно до ст. 33-1, абз. 4 п. 3 ч. 5 ст. 216 КПК України (кримінальне правопорушення, передбачене ст. 364 КК України, імовірно вчинено службовою особою Національного антикорупційного бюро України), у зв`язку з чим доводи адвоката про непідсудність кримінального провадження № 52024000000000227 Вищому антикорупційному суду є необґрунтованими.
Твердження адвоката ОСОБА_4 про те, що суб`єктом подання клопотання про арешт майна третьої особи ОСОБА_6 має бути прокурор, слідчий суддя також вважає необґрунтованим з таких підстав.
Частиною першою статті 171 КПК України визначено, що з клопотанням про арешт майна до слідчого судді має право звернутись прокурор, слідчий за погодженням з прокурором. Особливих чи виключних випадків звернення прокурора з клопотанням про арешт майна в цій частині, а також загалом у статті, не передбачено.
У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, здійснюваного на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено (абз. 2 ч. 5 ст. 171 КПК України).
Зазначені вище вимоги старшим детективом Національного бюро дотримані, 29.06.2024 клопотання про арешт майна, яке було погоджено прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5, направлено до Вищого антикорупційного суду засобами поштового зв`язку ТОВ «Нова Пошта», в межах строку 48 годин після проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 .
Підстави для відмови у задоволенні клопотання про арешт майна визначені у ч. 1 ст. 173 КПК України, до яких належать не доведеність необхідності такого арешту, а також наявності ризиків, передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 170 цього Кодексу.
Враховуючи викладене, звернення старшого детектива Національного бюро ОСОБА_3 до суду з клопотанням про арешт майна, погодженим прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5, відповідає положенням ч. 1 ст. 171 КПК України, у зв`язку з чим слідчий суддя відхиляє доводи адвоката в частині порушення процедури подання такого клопотання.
У відповідності до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження.
Статтею 132 КПК України встановлені загальні правила застосування заходів забезпечення кримінального провадження, застосування яких не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:
- існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
- потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;
- може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
За змістом ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів та накладається на майно будь-якої фізичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу (ч. 2-3 ст. 170 КПК України).
Згідно з приписами ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений на рухоме чи нерухоме майно, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді визначено необхідність арешту майна.
Слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу (абз. 1 ч. 1 ст. 173 КПК України). До таких ризиків вказаний абзац відносить можливість приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна.
Також, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати, зокрема:
- правову підставу для арешту майна;
- можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні;
- розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;
- наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб (ч. 2 ст. 173 КПК України).
Виходячи з положень Кримінального процесуального кодексу України, визначених підстав накладення арешту на майно, слідчий суддя дійшов таких висновків.
1) Існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину такої тяжкості, що дозволяє застосування арешту майна
Оскільки у цьому кримінальному провадженні жодній особі не повідомлено про підозру, відповідно до витягу з ЄРДР (сформованого 28.06.2024), під час розгляду клопотання слідчий суддя перевіряє достатність підстав вважати, що були вчинені кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 364 та ч. 2 ст. 387 КК України.
Під час розгляду клопотання доведено наявність достатніх підстав вважати, що були вчинені кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 364 та ч. 2 ст. 387 КК України. Про вагомість зібраних доказів свідчать долучені до клопотання, в копіях: рапорт про вчинення кримінального правопорушення; протоколи огляду з додатками та інші матеріали, здобуті в ході здійснення досудового розслідування, які на початковому етапі досудового розслідування вказують на достатність підстав вважати, що окремі працівники Національного антикорупційного бюро України з 2021 року використовували своє службове становище всупереч інтересам служби з метою отримання неправомірної вигоди третіми особами у вигляді незаконних переваг та уникнення кримінальної відповідальності особами, причетними до вчинення злочинів, що спричинило тяжкі наслідки інтересам держави.
Крім того, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 173 КПК України наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення має враховуватись слідчим суддею при вирішенні питання про арешт майна у випадках, передбачених п. 3-4 ч. 2 ст. 170 КПК України (з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання або відшкодування шкоди (цивільний позов)). У цій справі слідчий суддя вирішує питання арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
2) Правові підстави для арешту майна
Арешт майна, з метою забезпечення збереження речових доказів, накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи, за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу (ч. 3 ст. 170 КПК України).
За змістом ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення, а також речі та документи, якщо вони містять зазначені вище ознаки.
Тимчасове вилучення у власника електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі. При цьому, забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту (абз. 2, 3 ч. 2 ст. 168 КПК України).
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 19.06.2024 надано дозвіл на проведення обшуку будинку за адресою: АДРЕСА_1, який знаходиться у фактичному володінні ОСОБА_6, з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини імовірного вчинення кримінального правопорушення, а також відшукання, зокрема, документів у паперовому та електронному вигляді щодо фінансово-господарських відносин між замовниками та підрядниками (субпідпрядниками), організаціями щодо виконання ремонтно-будівельних робіт в межах дії так званої програми «Велике будівництво», листування з представниками Національного антикорупційного бюро України, ОСОБА_8, ОСОБА_7, електронних носіїв вказаної інформації, комп`ютерної техніки, ноутбуків, засобів зв`язку (мобільних телефонів, планшетів) та сім-карт (ідентифікаційних модулів абонента мобільного зв`язку), на яких зберігаються дані про обставини зазначеного вище кримінального правопорушення, з можливістю подальшого доступу до листування з іншими особами, записів та файлів, що на них містяться.
Відповідно до протоколу від 27.06.2024, у ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1, який проводився за відсутності власника чи володільця житла, на першому поверсі, зліва від входу в будинок, на столі, розташованому перпендикулярно кухонній зоні, поблизу вікна, виявлено мобільний телефон «iPhone» темно-сріблястого кольору та ноутбук Apple A2681, s/n MN4DRXMH93, темно-синього кольору.
Зазначені технічні пристрої вилучені та поміщені до сейф-пакетів Національного антикорупційного бюро України.
Оцінюючи вилучені під час обшуку мобільний телефон та ноутбук на предмет наявності у них ознак речового доказу, слідчий суддя дійшов таких висновків.
Під час проведення детективами Національного бюро огляду мобільного телефону Apple iPhone темно-сріблястого кольору, який був вилучений під час проведення обшуку, встановлено, що він містить систему логічного захисту у вигляді цифро-буквенного паролю, який органу досудового розслідування не відомий на час проведення огляду.
Враховуючи наявність системи логічного захисту у вигляді цифро-буквенного паролю, отримати доступ та/або скопіювати внутрішній вміст носія інформації з вказаного мобільного телефону не виявилось можливим. Вказані відомості підтверджуються долученою до клопотання копією протоколу огляду від 28.06.2024.
Оглядом вилученого за місцем проживання ноутбуку MacBook A2681 (серійний номер MN4DRXMH93) встановлено, що вхід до облікового запису користувача мав логічний захист у вигляді пароля, який не був відомий органу досудового розслідування. Враховуючи викладене, наявність системи логічного захисту ноутбука, ввійти до облікового запису користувача, отримати доступ та/або скопіювати внутрішній вміст носія інформації з ноутбука не виявилось можливим. Вказані відомості підтверджуються долученим до клопотання протоколом огляду від 28.06.2024.
Аналогічні відомості містяться у поясненнях спеціаліста від 28.06.2024 до протоколу огляду речей к/п № 52024000000000227, де зазначено, що отримання доступу та/або копіювання внутрішнього вмісту носія інформації з ноутбука не виявилось можливими, у зв`язку з наявністю інших систем логічного захисту ноутбука та неможливістю входу до облікового запису користувача.
28.06.2024 постановою старшого детектива Національного бюро ОСОБА_9 вилучені за місцем проживання ОСОБА_6 речі (мобільний телефон та ноутбук) визнані речовими доказами у кримінальному провадженні № 52024000000000227 від 10.05.2024.
Із метою виявлення інформації, що має значення для досудового розслідування, на вилучених пристроях, подолання систем логічного захисту доступу та встановлення значення пароля доступу до мобільного телефона та ноутбуку, подальшого дослідження відомостей, які зберігаються в їх пам`яті, 28.06.2024 старшим детективом Національного бюро Управління внутрішнього контролю ОСОБА_10 прийнято постанову про призначення комплексної судової комп`ютерно-технічної експертизи та експертизи електронних комунікацій, на вирішення якої поставлено ряд запитань, визначених у п. 2 прохальної частини постанови (щодо логічного захисту доступу до інформації та можливості скопіювати інформацію, яка зберігається на вбудованих носіях пам`яті), а також надано об`єкти дослідження експерту.
Оскільки відсутній доступ до вмісту технічних пристроїв, тому подолання системи логічного захисту, за таких обставин, можливо лише із залученням експерта. У такому випадку необхідним є наявність самого пристрою, який буде становити предмет дослідження відповідного експерта, що узгоджується з положеннями п. 13.3 розділу ІІ Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5.
Отже, мобільний телефон та ноутбук, які належать ОСОБА_6, з огляду на обставини кримінальних правопорушень, які є предметом досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні, можуть містити відомості, які в майбутньому можуть бути використані як доказ фактів чи обставин, що встановлюються у цьому кримінальному провадженні та відповідають ознакам речового доказу.
Абзацом другим частини третьої статті 170 КПК України передбачено, що арешт на комп`ютерні системи чи їх частини накладається лише у випадках, якщо їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, а також якщо доступ до комп`ютерних систем чи їх частин обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.
Аналізуючи викладені вище обставини, слідчий суддя вважає, що у цьому випадку наявні достатні підстави вважати, що вилучені у ході проведення обшуку мобільний телефон та ноутбук відповідають критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, та у органу досудового розслідування існує можливість використання відомостей, які у них містяться, як доказ фактів чи обставин, що встановлюються у цьому кримінальному провадженні. Таке майно було зазначено в ухвалі слідчого судді про надання дозволу на проведення обшуку, доступ до їх вмісту пов`язаний із подоланням системи логічного захисту та їх надання є необхідною умовою проведення експертного дослідження, у зв`язку з чим існують правові підстави для накладення арешту на майно.
3) Речі є тим видом майна, на яке може бути накладено арешт
Арешт може бути накладений у встановленому КПК України порядку, зокрема, на рухоме чи нерухоме майно, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді визначено необхідність арешту майна (ч. 10 ст. 170 КПК України). Старший детектив Національного бюро у своєму клопотанні просить накласти арешт на мобільний телефон та ноутбук. Таке майно відповідає положенням ч. 2 ст. 181 ЦК України (оскільки є рухомим) та положенням ч. 10 ст. 170 КПК України, відтак, на нього може бути накладено арешт.
4) Завдання, для виконання яких детектив звертається із клопотанням про арешт майна
Завданнями арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження (абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України). Зважаючи на обставини, що розслідуються у межах цього кримінального провадження, можливість приховування, пошкодження, псування або знищення вилучених у ході проведення обшуку технічних пристроїв та інформації, яка в них міститься, є обґрунтованою.
5) Наслідки арешту майна для осіб, чиї права обмежуються
Критерії розумності та співрозмірності є оціночними поняттями та визначаються на розсуд слідчого судді. При цьому, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. Обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є їй пропорційними. Водночас, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.
Положення КПК України узгоджуються з практикою Європейського суду з прав людини, який дійшов висновку, згідно з яким ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що втручання в право мирного володіння майном можливе за умови існування розумного взаємозв`язку пропорційності між використаними засобами, якими обмежується право, та ціллю заради досягнення якої застосовуються такі засоби (п. 203 рішення ЄСПЛ від 05.03.2019 у справі «Узан та інші проти Туреччини» / Uzan and others v. Turkey, заяви № 19620/05, 41487/05, 17613/08, 19316/08).
Отже, обмежити особу в праві мирно володіти майном можна не просто, коли існує необхідність здійснення такого втручання в її право з метою виконання завдань кримінального провадження, а виключно, якщо виконати завдання кримінального провадження в інший спосіб, аніж через застосування такого обмеження, за наявних обставин неможливо.
Частина четверта статті 173 КПК України визначає, що у разі задоволення клопотання слідчий суддя застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
При цьому, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна (ч. 11 ст. 170 КПК України).
На думку слідчого судді, враховуючи, серед іншого, суспільну небезпеку можливих кримінальних правопорушень, їх специфіку, ступінь тяжкості, накладення арешту у цьому випадку є розумним та співрозмірним завданням кримінального провадження, оскільки не має на меті позбавити ОСОБА_6 належного йому майна, а лише тимчасово обмежити його право користування, розпорядження та відчуження майна, зокрема до завершення експертного дослідження.
У ході розгляду клопотання слідчим суддею не встановлено негативних наслідків арешту майна. Що стосується прав та законних інтересів власника майна ОСОБА_6 слідчий суддя вважає, що такі обмеження не є занадто обтяжливими для нього.
Враховуючи викладене, слідчий суддя переконаний, що накладення арешту у цьому випадку є пропорційним та співрозмірним завданням кримінального провадження та переслідує легітимну мету.
Також, слідчий суддя вважає обґрунтованим застосувати тимчасову заборону користування, розпорядження та відчуження вказаним у клопотанні старшого детектива майном, зважаючи на встановлені ризики приховування, пошкодження, псування або знищення технічних пристроїв, вилучених у ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_6, а також інформації, яка в них зберігається.
При цьому, слідчий суддя зауважує, що на цьому етапі досудового розслідування не може вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі встановлювати наявність складу злочину, винуватість осіб чи ступінь вини.
На підставі наведеного, керуючись статтями 132, 170-173, 372, 376 КПК України, слідчий суддя
ПОСТАНОВИВ:
Клопотання старшого детектива Національного бюро ОСОБА_3 про арешт майна - задовольнити.
Накласти арешт на майно, вилучене 27.06.2024 в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_6, за адресою: АДРЕСА_1, проведеного на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 19.06.2024, а саме:
- мобільний телефон Apple iPhone у корпусі темно-сріблястого кольору та
- ноутбук Apple A2681, s/n MN4DRXMH93,
який полягає у тимчасовій забороні користування, розпорядження та відчуження.
Копію ухвали негайно після її оголошення вручити учасникам, присутнім під час її оголошення. Копію ухвали не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учасникам, які не були присутні в судовому засіданні.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом 5 днів з дня оголошення ухвали.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Слідчий суддя ОСОБА_1