- Головуючий суддя (ВАКС) : Федоров О.В.
Справа № 991/5673/24
Провадження 1-кс/991/5706/24
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
02 липня 2024 року м. Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2,
детектива ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62022100130000251 від 02.06.2022,
ВСТАНОВИВ:
01.07.2024 вказане клопотання надійшло до Вищого антикорупційного суду і на підставі протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду було передано на розгляд слідчого судді ОСОБА_1 .
1.Зміст поданого клопотання
У поданому клопотанні детектив просить накласти арешт на майно підозрюваного ОСОБА_4 та його дружини ОСОБА_5 .
В обґрунтування клопотання зазначено, що у провадженні детективів Національного антикорупційного бюро України перебуває кримінальне провадження № 62022100130000251 від 02.06.2022 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України та за обставинами кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 410 КК України.
За твердженням детектива, слідством встановлено, що ОСОБА_4, перебуваючи на посаді начальника Департаменту безпеки ПрАТ «НЕК «УКРЕНЕРГО», будучи наділеним організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, тобто відповідно до ч. 3 ст. 18 КК України та п. 1 примітки до ст. 364 КК України будучи службовою особою, зловживаючи своїм службовим становищем, з метою одержання неправомірної вигоди юридичною особою, а саме: ТОВ «ТОП ТРЕЙДІНГ ЛАЙН», у період з 19.03.2022 по 29.04.2022 забезпечив придбання у вказаного товариства 1225 бронежилетів за ціною 16 500 гривень за одиницю, яка є значно вищою від тієї, яку можуть запропонувати інші постачальники, середня пропозиція яких у вказаний період складала 8 166,67 гривень, чим спричинив тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам, в особі ПрАТ «НЕК «УКРЕНЕРГО» на суму 10 259 375,00 гривень.
Посилаючись на положення ч. 2 ст. 170 КПК України, детектив зазначає, що наразі у кримінальному провадженні наявні підстави для застосування заходу забезпечення, а тому існує необхідність у арешті майна, з метою забезпечення спеціальної конфіскації та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.
Так, в ході досудового розслідування, встановлено, що ОСОБА_4 на праві власності належить ряд об`єктів нерухомого та рухомого майна, а саме:
- земельна ділянка площею 0,3 га, кадастровий номер 3223186200:06:010:0148, що знаходиться за адресою: Київська область, Обухівський район, с/рада. Нещерівська;
- квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
- садовий будинок площею 298,7 м.кв., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ;
- квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ;
- квартири площею 131,7 м.кв., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 ;
- автомобіль Tesla Model S, державний номерний знак НОМЕР_1, VIN: НОМЕР_2 .
Також встановлено, у власності дружини підозрюваного ОСОБА_4 - ОСОБА_5 перебуває таке майно:
- садовий будинок площею 250,4 м.кв., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 ;
- квартира площею 71,9 м.кв., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 ;
- 1/3 частини нежитлового приміщення № 1 ІІ-го поверху (в літ. А), об`єкт житлової нерухомості, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_7 ;
- автомобіль VOLKSWAGEN ID.4 CROZZ PRO, державний номерний знак НОМЕР_3, VIN: НОМЕР_4 ;
- автомобіля MERCEDES-BENZ ML 350, державний номерний знак НОМЕР_5, VIN: НОМЕР_6 .
Отже, за твердженням детектива, у кримінальному провадженні постала необхідність в арешті вищевказаного майна, на підставі того, що таке майно може підлягати спеціальній конфіскації або стягненню для відшкодування шкоди, завданої злочином, оскільки усе майно, за винятком майна виключеного з цивільного обороту, набуте ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за час перебування у шлюбі є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, отже, на нього може бути накладено арешт як на майно підозрюваного.
При цьому, детектив наголошує, що підставою накладення арешту на вказане майно є існування реального ризику його відчуження до постановлення кінцевого рішення у справі, що призведе до неможливості забезпечення наявності достатньої кількості майна для відшкодування завданої шкоди та спеціальної конфіскації, а тому, накладення арешту на всі перелічені об`єкти є розумним та співрозмірним обмеженням права власності завданням кримінального провадження.
2.Позиція сторін у судовому засіданні
У судовому засіданні детектив підтримав вимоги клопотання та просив його задовольнити з вказаних у клопотанні підстав.
На підставі положень ч. 2 ст. 172 КПК України, слідчий суддя прийняв рішення здійснювати розгляд поданого клопотання без виклику підозрюваного ОСОБА_4, інших власників майна та їх представників, оскільки це може призвести до вчинення дій, пов`язаних із відчуженням вказаного майна, що унеможливить забезпечення виконання рішення суду про арешт майна з метою забезпечення подальшої відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.
3.Мотиви та оцінка слідчого судді
Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження.
Загальні вимоги щодо порядку застосування будь-яких заходів забезпечення визначені статтями 131 та 132 КПК України.
Стаття 170 КПК України встановлює, що арештом майна є тимчасове позбавлення за ухвалою слідчого судді права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно, зокрема, може бути об`єктом спеціальної конфіскації, а також за рахунок нього може бути забезпечене відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).
При цьому, відповідно до змісту ч. 4 ст. 170 КПК України у випадку можливості застосування спеціальної конфіскації арешт може накладатися на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених КК України.
До того ж арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за ціною, вищою чи нижчою за ринкову вартість, і знала або повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій з ознак, передбачених п. 1-4 ч. 1 ст. 96-2 КК України.
У випадку накладення арешту з метою відшкодування шкоди, відповідно до ч. 6 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні.
Водночас, відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 173 КПК України, слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України. До таких ризиків відноситься можливість приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна.
Також положеннями ч. 10 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт може бути накладений на рухоме чи нерухоме майно, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді визначено необхідність арешту майна.
До того ж, за змістом ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для третіх осіб.
Отже, з аналізу зазначених норм КПК України, при вирішення питання про арешт майна, слідчий суддя має встановити:
1) чи набула особа статусу підозрюваного та чи наявна обґрунтована підозра щодо вчинення підозрюваним інкримінованого йому кримінального правопорушення;
2) чи відноситься майно, щодо якого вирішується питання про його арешт до виду майна, на яке можна накладати арешт та чи перебуває воно у власності осіб, щодо майна яких дозволено накладення арешту з відповідною метою;
3) чи можливо за допомогою арешту досягнути завдань, для виконання яких прокурор звертається із відповідним клопотанням;
4) чи будуть розумними та співрозмірними із завданнями цього кримінального провадження наслідки арешту майна для осіб, чиї права обмежуються внаслідок його застосування.
З урахуванням вказаного, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, заслухавши пояснення детектива, слідчий суддя, встановлюючи наявність зазначених вище обставин, приходить до таких висновків.
3.1.Щодо набуття статусу підозрюваного та наявності обґрунтованої підозри
Як вказувалось вище, підставою застосування арешту майна з метою забезпечення можливої спеціальної конфіскації та відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди, є, зокрема, набуття особою статусу підозрюваного та наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 42 КПК України, підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 КПК України, повідомлено про підозру.
Як встановлено слідчим суддею, 26.06.2024 письмове повідомлення про підозру було вручено особисто ОСОБА_4, про що в матеріалах, долучених до клопотання, міститься письмова розписка останнього про її отримання.
Отже, у відповідності до вимог ст. 42 КПК України, ОСОБА_4 має статус підозрюваного у цьому кримінальному провадженні і щодо його майна може вирішуватися питання про застосування заходів забезпечення, зокрема арешту.
Вирішуючи питання про наявність обґрунтованої підозри, слідчий суддя виходить з того, що кримінальне процесуальне законодавство України не містить визначення поняття «обґрунтована підозра», у зв`язку з чим, керуючись приписами ч. 5 ст. 9 КПК України, слідчий суддя при встановленні змісту вказаного поняття враховує практику Європейського суду з прав людини.
Так, з вказаної практики вбачається, що існування обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які змогли б переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. При цьому, факти, які дають підставу для підозри, не мають бути такого ж рівня, як і ті, що обґрунтовують засудження особи, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення ЄСПЛ у справах «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства», «Лабіта проти Італії», «Мюррей проти Сполученого Королівства», «Ільгар Маммадов проти Азейбарджану», «Нечипорук і Йонкало проти України»).
Отже, обґрунтована підозра не передбачає наявності переконання «поза розумним сумнівом» щодо вчинення особою кримінального правопорушення. Однак, вона повинна ґрунтуватись на об`єктивних фактах, встановлених на підставі наданих стороною обвинувачення доказів.
Таким чином, слідчому судді необхідно з`ясувати, чи є підстави обґрунтовано вважати, що ОСОБА_4 міг вчинити саме інкримінований йому злочин. При цьому, остаточна оцінка та кваліфікація конкретних діянь здійснюється судом під час розгляду справи по суті.
Як вбачається з клопотання та доданих до нього матеріалів, в межах цього кримінального провадження ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.
Зі змісту клопотання та доданих до нього матеріалів, встановлено, що досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні здійснюється, зокрема, за фактом зловживання службовим становищем посадовими особами ПрАТ «НЕК «УКРЕНЕРГО» при здійсненні закупівлі засобів індивідуального захисту (бронежилетів модульних тактичних 4 класу) з метою отримання неправомірної вигоди для постачальника таких бронежилетів за завищеними цінами, що спричинило державі шкоду в особливо великому розмірі.
Так, за версією слідства ОСОБА_4, перебуваючи на посаді начальника Департаменту безпеки ПрАТ «НЕК «УКРЕНЕРГО», в порушення положень Постанови КМУ №169 від 28.02.2022 «Деякі питання здійснення оборонних та публічних товарів, робіт і послуг в умовах воєнного стану, шляхом сприяння в проведенні протягом березня - квітня 2022 року п`яти публічних закупівель (UA-2022-04-29-001863-а, UA-2022-04-29-001809-а, UA-2022-04-29-000285-с, UA-2022-04-29-000917-с, UA-2022-05-03-000382-b), забезпечив придбання у ТОВ «ТОП ТРЕЙДІНГ ЛАЙН» 1225 бронежилетів за ціною 16 500 гривень за одиницю.
Водночас, як вбачається з висновку експерта №21/7 від 15.02.2023 за результатом проведення судово-товарознавчої експертизи у квітні 2022 року ринкова вартість аналогічних бронежилетів модульних тактичних 4 класу захисту складала 8 166,67 гривень, тобто була вдвічі меншою від ціни за якою вони були придбані у ТОВ «ТОП ТРЕЙДІНГ ЛАЙН».
З долучених до клопотання матеріалів вбачається, що різниця між сумою коштів, отриманих ТОВ «ТОП ТРЕЙДІНГ ЛАЙН» на підставі договорів поставки бронежилетів та їх ринковою вартістю становить 10 259 375,00 гривень.
При цьому, в ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_4 використовуючи наявні в нього повноваження, здійснював контроль співробітників ПрАТ НЕК «Укренерго» відповідальних за підготовку відповідних документів для оплати за бронежилети, погоджував їх, безпосередньо контролював строки оплати, а також своїми умисними, активними діями, усував перешкоди, які виникали на шляху до здійснення оплати за бронежилети на користь зазначеного товариства, шляхом здійснення впливу на службових осіб ПрАТ «НЕК «УКРЕНЕРГО».
Викладені обставини, у сукупності з наданими детективом поясненнями та представленими матеріалами кримінального провадження переконують слідчого суддю у тому, що могло мати місце вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, та з огляду на посаду та обумовлені нею повноваження, такий злочин міг бути вчинений ОСОБА_4 .
Підсумовуючи, слідчий суддя вважає, що викладені вище обставини на даному етапі досудового розслідування з розумною достатністю та вірогідністю пов`язують підозрюваного з вчиненим кримінальним правопорушенням, оскільки для стороннього спостерігача прослідковується зв`язок між описаними діями та наслідками, які за версією обвинувачення, настали у вигляді завищених витрат держави на закупівлю бронежилетів. В подальшому такі обставини мають бути перевірені та оцінені в сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні.
При цьому, відповідні обставини, які враховані при оцінці обґрунтованості повідомленої ОСОБА_4 підозри, встановлені слідчим суддею на підставі досліджених в ході судового засідання копій матеріалів кримінального провадження, зокрема, лист ПрАТ «НЕК «УКРЕНЕРГО» від 23.06.2022 01/25421, лист ІНФОРМАЦІЯ_1 від 26.03.2022, рахунок на оплату №5 від 29.03.2022, видаткова накладна №13 від 03.04.2022, платіжне доручення №25 від 30.03.2022, товарно-транспортна накладна №Р13 від 03.04.2022, накладна №7 від 03.04.2022, рахунок на оплату №9 від 29.03.2022, товарно-транспортна накладна №Р28 від 09.04.2022, платіжне доручення №24 від 30.03.2022, видаткова накладна №28 від 09.04.2022, лист ПрАТ «НЕК «УКРЕНЕРГО» від 29.03.2022 №24559, лист МВС України про надання благодійної допомоги від 06.04.2022 №8932/7/25-2022, лист про надання допомоги від ГУ НГУ від 08.04.2022 №27/10/2/3-2012, рахунок на оплату №23 від 08.04.2022, видаткова накладна №31 від 16.04.2022, платіжне доручення №36 від 14.04.2022, товарно-транспортна накладна №31 від 16.04.2022, накладна на відпуск товарно-матеріальних цінностей №8/13 від 16.04.2022, лист від 31.03.2022 №400д9/15-2022/58633, рахунок на оплату №30 від 18.04.2022, видаткова накладна №33 від 28.04.2022, платіжне доручення №140 від 26.04.2022, товарно-транспортна накладна №Р33 від 28.04.2022, рахунок на оплату №8 від 29.03.2022, видаткова накладна №13 від 03.04.2022, платіжне доручення №27 від 30.03.2022, товарно-транспортна накладна №Р13 від 03.04.2022, прибутковий ордер №00252, комерційна пропозиція ТОВ «ТОП ТРЕЙДІНГ ЛАЙН» від 25.03.2022, лист від 31.03.2022, протокол випробувань №27/2022/1 з додатками, протокол випробувань №17/2022 з додатками, лист ПрАТ «НЕК «УКРЕНЕРГО» від 30.06.2022 №01/26791, лист від 31.03.2022 №400д9/15-2022/58633, рахунок на оплату №30 від 18.04.2022, видаткова накладна №33 від 28.04.2022, товарно-транспортна накладна №Р33 від 28.04.2022, накладна на відпуск товарно-матеріальних цінностей №9/33 від 28.04.2022, платіжне доручення №140 від 26.04.2022, протокол засідання правління ПрАТ «НЕК «УКРЕНЕРГО» №13/2022 від 29.03.2022 з додатком, протокол засідання правління ПрАТ «НЕК «УКРЕНЕРГО» №14/2022 від 11.04.2022 з додатком, трудовий договір №5 від 01.10.2019 з додатками та додатковою угодою, Положення про Департамент безпеки ПрАТ «НЕК «УКРЕНЕРГО», протоколи огляду від 16.01.2024 та 12.06.2024, висновок експертів за результатом проведення комплексної судової комісійної товарознавчої експертизи військового майна та експертизи зброї та слідів і обставин її використання №25859/22-54/54/25860/22-54/13012/23-31/18450/23-57/18451/18452/23-53 від 06.06.2023, висновок експерта за результатом проведення судово-товарознавчої експертизи № 21/7 від 15.02.2023, висновок експерта за результатом проведення судово-економічної експертизи № 89/7 від 01.03.2023, а також інших матеріалів кримінального провадження у їх сукупності.
Оцінивши вказані докази в їх сукупності з доводами клопотання та поясненнями детектива, не вирішуючи питання про доведеність вини та остаточної кваліфікації дій ОСОБА_4, виходячи з наданих матеріалів клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України за викладених у клопотанні обставин.
3.2.Щодо можливості накладення арешту на вказане у клопотанні майно
Частина 10 статті 170 КПК України встановлює, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Детектив у своєму клопотанні просить накласти арешт на рухоме, яке належать на праві приватної власності підозрюваному ОСОБА_4, а саме на:
- квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, набуту на підставі договору купівлі-продажу № 1284 від 20.04.2012, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 ;
- квартиру площею 131,7 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4, набуту на підставі договору купівлі-продажу № 1085 від 25.06.2011, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 ;
- квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, набуту на підставі свідоцтва про право власності САЕ № 492619 від 18.08.2011, виданого відділом приватизації державного житлового фонду управління житло-комунального господарства Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації/розпорядження № 445 від 18.08.2011;
- земельну ділянку площею 0,3 га, кадастровий номер 3223186200:06:010:0148, що знаходиться за адресою: Київська обл., Обухівський р-н, с/рада. Нещерівська, набуту на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки № від 07.05.2019, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 ;
- садовий будинок площею 298,7 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, набутий на підставі договору купівлі-продажу садового будинку №351 від 07.05.2019, виданий приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 ;
- автомобіль Tesla Model S, державний номерний знак НОМЕР_1, VIN: НОМЕР_2, придбаний на підставі договору купівлі-продажу укладеного в ТСЦ № 3246/2020/2047463 від 16.06.2020.
Отже, дослідивши долучені до клопотання матеріали, слідчим суддею встановлено, що вказане майно, зокрема квартири, садовий будинок, земельна ділянка та автомобіль на праві власності належать підозрюваному ОСОБА_4, що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та відомостями із реєстраційної картки транспортного засобу. При цьому, враховуючи положення ст. 57 СК України вищезазначені квартири перебувають в особистій приватній власності підозрюваного ОСОБА_4, оскільки набуті останнім до шлюбу.
Також детектив просить накласти арешт на майно, яке перебуває у власності дружини підозрюваного ОСОБА_4 - ОСОБА_5, а саме:
- садовий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 ;
- автомобіль VOLKSWAGEN ID.4 CROZZ PRO, державний номерний знак НОМЕР_3, VIN: НОМЕР_4 ;
- автомобіль MERCEDES-BENZ ML 350, державний номерний знак НОМЕР_5, VIN: НОМЕР_6 .
Так, з інформації, яка міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, слідчим суддею встановлено, що у власності ОСОБА_5 перебуває садовий будинок площею 250,4 м.кв., розташований за адресою: АДРЕСА_5, що належить їй на праві власності на підставі свідоцтва про право власності, серія та номер: НОМЕР_8, виданого 06.02.2015 Реєстраційною службою Головного управління юстиції у м. Києві.
Також згідно з відомостями із реєстраційної картки транспортного засобу у власності ОСОБА_5 перебувають транспортні засоби, зокрема автомобіль VOLKSWAGEN ID.4 CROZZ PRO, державний номерний знак НОМЕР_3, VIN: НОМЕР_4, придбаний 03.10.2023 та автомобіль MERCEDES-BENZ ML 350, державний номерний знак НОМЕР_5, VIN: НОМЕР_6, придбаний 26.11.2016.
Вирішуючи питання про можливість накладення арешту на вказане майно, слідчий суддя виходить із таких міркувань.
Відповідно до відомостей актового запису про шлюб №309 від 21.04.2012 підозрюваний ОСОБА_4 перебуває у шлюбі з ОСОБА_5 і до цього часу шлюб між ними не розірваний.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 60 СК України вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
За змістом ч. 1, 3 ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому, відповідно до ст. 372 КПК України, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
При цьому режим спільної сумісної власності не визначає розміру часток кожного власника, що унеможливлює ідентифікацію конкретних часток кожного з подружжя у спільному майні.
Так само і слідчий суддя при накладенні арешту на майно в межах кримінального провадження не має права вирішувати спір про право власності на майно, визначаючи частки у праві спільної сумісної власності кожного з подружжя чи здійснюючи поділ майна в натурі (аналогічна правова позиція міститься і в Постанові ККС ВС від 09 квітня 2020 року у справі № 676/2199/19).
Тож, оскільки частки подружжя у праві спільної сумісної власності не визначені, суд у кримінальному провадженні позбавлений можливості визначати їх поза межами цивільного провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 СК України за зобов`язаннями одного з подружжя стягнення може бути накладено лише на його особисте майно і на частку у праві спільної сумісної власності подружжя, яка виділена йому в натурі.
З огляду на те, що вказане нерухоме майно було набуте у період з 2015 по 2023 роки, тобто за час перебування ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у шлюбі - це майно є спільною сумісною власністю подружжя.
Однак, враховуючи відсутність відомостей про поділ майна подружжя на визначені частки, та неможливість суду самостійно відокремлювати його, слідчий суддя вважає, що єдиним можливим та ефективним заходом забезпечення кримінального провадження у таких випадках є накладення обтяження саме на весь об`єкт права спільної сумісної власності в цілому.
Враховуючи, що обмежень чи заборон щодо накладення арешту на вказане майно не було встановлено, слідчий суддя вважає обґрунтованими доводи детектива щодо можливості накладення арешту на таке майно.
Окрім цього, детектив просить накласти арешт на майно, яке також перебуває у власності ОСОБА_5, зокрема:
- квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 ;
- 1/3 частини нежитлового приміщення № 1 ІІ-го поверху (в літ. А), об`єкт житлової нерухомості, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_7 ;
Водночас, вирішуючи питання про можливість накладення арешту на таке майно, слідчим суддею встановлено, що воно не належить до майна на яке поширюється режим спільної сумісної власності подружжя, оскільки є особистою приватною власністю ОСОБА_5 .
Зокрема, з наданих детективом документів вбачається, що квартира, площею 71,9 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_6, набута ОСОБА_5 на підставі договору дарування №774 від 14.06.2019.
Відповідно до відомостей, які містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно підставою реєстрації 23.05.2017 права власності ОСОБА_5 на 1/3 частини нежитлового приміщення № 1 ІІ-го поверху (в літ. А), який знаходиться за адресою: АДРЕСА_7 від 12.04.2017 у справі 755/16602/16-ц. В ході судового розгляду було встановлено, що вказаним судовим рішенням ОСОБА_5 визнано спадкоємицею першої черги за законом після смерті її батька, право власності на 1/3 частину нежитлового приміщення № 1, площею 81,9 кв.м, яке розташоване на другому поверсі (в літ. А) нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_7 .
Так, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 57 СК України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування.
Враховуючи, встановлені обмеження щодо накладення арешту на вказані об`єкти нерухомого майна, які є особистою приватною власністю ОСОБА_5, оскільки набуті останньою на підставі договору дарування та в порядку спадкування, слідчий суддя доходить висновку про відсутність правових підстав для накладення арешту на вказане майно.
3.3. Щодо можливості накладення арешту на вказане майно з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням (цивільного позову)
Як зазначалося вище, відповідно до ч. 6 ст. 170 КПК України застосування арешту з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення може бути за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні.
При цьому, згідно з ч. 8 вказаної статті вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові.
Як встановлено слідчим суддею, на день розгляду клопотання про арешт майна цивільний позов не був поданий, проте норми КПК України не виключають можливості арешту майна до подання такого позову. Більш того, регулювання відносин у кримінальному проваджені за наявних обставин здійснюється в порядку, визначеному ст. 128 КПК України, відповідно до ч. 5 якої цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, КПК не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства. Так, згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, що узгоджується із завданнями кримінального провадження, визначеними ст. 2 КПК України.
Так, слідчий суддя бере до уваги, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні зловживання службовим становищем, тобто умисному, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для іншої юридичної особи використання службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що завдало збитків ПрАТ «НЕК «УКРЕНЕРГО» на суму 10 259 375,00 гривень (розмір яких підтверджено долученим до клопотання висновком експерта №89/7 від 01.03.2023), тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.
Отже, у випадку засудження ОСОБА_4 за вчинення, інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, на нього може бути покладено обов`язок з відшкодування шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, зокрема, за рахунок майна, яке йому належить.
При вирішенні питання щодо достатності підстав для накладення арешту на зазначене у клопотанні рухоме та нерухоме майно з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, слідчий суддя бере до уваги такі обставини:
- у цьому кримінальному провадженні розслідуються обставини завдання ПрАТ «НЕК «УКРЕНЕРГО» збитків в сумі 10 259 375,00 гривень;
- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України;
- перелічене у клопотанні майно належать ОСОБА_4, обґрунтування чого наведено в п. 3.2 цієї ухвали;
- вартість майна на яке просить накласти арешт детектив є співімрною із розміром шкоди, завданої від імовірного вчинення кримінального правопорушення.
З урахуванням викладеного, слідчий суддя вважає, що встановлено достатньо підстав для висновку, що у випадку засудження ОСОБА_4 за вчинення інкримінованого йому злочину на нього може бути покладеного обов`язок з відшкодування шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, зокрема, за рахунок майна, яке йому належить, в тому числі за рахунок його частки в спільному сумісному майні подружжя.
Отже, враховуючи, що існують об`єктивні підстави вважати, що незастосування арешту в цьому випадку зумовить труднощі чи неможливість виконання вироку в частині забезпечення можливого цивільного позову, слідчий суддя вважає, що арешт майна на цьому етапі є цілком законним і необхідним заходом для забезпечення дієвості кримінального провадження.
При цьому, оскільки на стадії досудового розслідування вирішується лише питання забезпечення можливого відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди, а не її стягнення, яке здійснюється з урахуванням з`ясованих обставин під час розгляду кримінального провадження по суті, слідчий суддя доходить висновку про відповідність арешту майна підозрюваного завданням кримінального провадження і не застосовує положення ст. 73 СК України, які регламентують накладення стягнення на майно за наслідками розгляду кримінального провадження по суті.
3.4.Щодо такого майна може бути застосовано спеціальну конфіскацію
Відповідно до ч. 1 ст. 96-1 КК України, спеціальна конфіскація полягає у безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного злочину або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а так само за вчинення інших злочинів, перелік яких наведено у ч. 1 ст. 96-1 КК України.
Досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні здійснюється, зокрема, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.
Санкція вказаної статті передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, зі штрафом від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Крім того, як зазначалося вище спеціальна конфіскація може бути застосована лише у разі відповідності її ознакам переліченим у ч. 1 ст. 96-2 КК України, зокрема, якщо таке майно одержане внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, призначалося (використовувалося) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; було предметом кримінального правопорушення; було підшукано, виготовлено, пристосовано або використано як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення.
При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 96-2 КК України у разі якщо гроші, цінності та інше майно, зазначені у частині першій цієї статті, були повністю або частково перетворені в інше майно, спеціальній конфіскації підлягає повністю або частково перетворене майно.
Детектив у своєму клопотання вказує, що об`єкти рухомого та нерухомого майна, які перебувають у власності підозрюваного ОСОБА_4, придбані за кошти отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Водночас, слідчий суддя не погоджується із такими твердженнями детектива, оскільки з наданих матеріалів не вбачається, що вказане майно могло бути одержане внаслідок вчинення інкримінованого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, або ж відповідало б іншим ознакам, передбаченим в ст. 96-2 КК України.
Так, з долучених до клопотання матеріалів та пояснень детектива встановлено, що в межах цього кримінального провадження встановлюються обставини закупівлі ПрАТ «НЕК «УКРЕНЕРГО» бронежилетів за завищеними цінами, що відбулось у квітні 2022 року, водночас, як встановлено слідчим суддею, майно, щодо якого вирішується питання про його арешт з метою забезпечення спеціальної конфіскації, набуте підозрюваним ОСОБА_4 та його дружиною ОСОБА_5 задовго до того, як відбулись вказані події (протягом 2012 - 2021 років).
Тобто, твердження детектива про те, що належне підозрюваному майно набуте ним за рахунок коштів, отриманих від вчинення кримінального правопорушення є безпідставним та спростовується відомостями які містяться в матеріалах, долучених до клопотання.
Також, на думку слідчого судді, відсутні підстави стверджувати, що автомобіль VOLKSWAGEN ID.4 CROZZ PRO, державний номерний знак НОМЕР_3, VIN: НОМЕР_4, який з 04.09.2023 перебуває у власності ОСОБА_5, міг бути придбаний підозрюваним ОСОБА_4 чи його дружиною за рахунок коштів, отриманих внаслідок вчинення кримінального правопорушення, оскільки на підтвердження цього не було надано доказів, які б очевидно та беззаперечно свідчили про злочинний характер походження таких коштів.
Слідчий суддя відзначає, що тягар доведення необхідності застосування спеціальної конфіскації покладається на сторону обвинувачення, яка має обґрунтувати свої доводи і вказати які саме підстави для спеціальної конфіскації існують та надати докази на підтвердження наявності таких підстав.
Водночас, враховуючи, що в судовому засіданні детектив обмежився виключно формальним посиланням на законодавчі положення, які передбачають можливість накладення арешту, однак без належного обґрунтування підстав застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, слідчий суддя вважає недоведеним необхідність накладення арешту з метою забезпечення спеціальної конфіскації на майно, зазначене у клопотанні.
3.5.Щодо можливості виконання завдань арешту
Відповідно до положень ст. 173 КПК України, завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
У цьому кримінальному провадженні необхідність арешту майна обумовлена сукупністю підстав вважати, що за рахунок такого майна може бути забезпечено відшкодування шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Ризиками, для запобігання яких необхідне накладення арешту, є можливість відчуження цього майна власником чи довіреними йому особами.
Зважаючи на обставини, що розслідуються у межах цього кримінального провадження та наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбачено ч. 2 ст. 364 КК України, в результаті вчинення якого державі, в особі ПрАТ «НЕК «УКРЕНЕРГО», завдано збитків у розмірі 10 259 375,00 гривень та враховуючи, що на підозрюваного за вироком суду може бути покладено обов`язок з її відшкодування, зокрема, за рахунок майна, яке йому належить, слідчий суддя доходить висновку, що можливість відчуження ним вказаного майна є обґрунтованою.
З накладенням арешту можливість особи розпоряджатись відповідним майном на власний розсуд та відчужувати його на користь третіх осіб втрачається. Отже, у такий спосіб, може бути виконане завдання арешту майна, а саме запобігання можливості його відчуження.
За таких умов, заявлені детективом підстави арешту є виправданими, а переслідувані цілі можуть бути досягнуті через застосування до майна підозрюваного саме такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.
3.5.Щодо розумності та співрозмірності арешту
Критерії розумності та співрозмірності обмеження права власності є оціночними поняттями та визначаються на розсуд слідчого судді. Відповідно до статті 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. При цьому, обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті (Рішення ЄСПЛ від 05.01.2000 у справі «Беєлер проти Італії», заява № 33202/96, параграф 107). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (Рішення ЄСПЛ у справі Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21.02.1986, заява № 8793/79, параграф 50).
На думку слідчого судді, накладення арешту в цьому випадку є розумним та співрозмірним завданням кримінального провадження, враховуючи суспільну небезпеку вчиненого кримінального правопорушення, його специфіку і тяжкість, наявність обґрунтованої підозри у його вчиненні особи, яка є власником такого майна. За таких обставин, слідчий суддя вважає, що пов`язані із накладенням арешту обмеження є виправданими, співмірними із завданнями кримінального провадження та пропорційними меті, з якою такі обмеження застосовуються.
У цьому контексті слідчий суддя зауважує, що арешт накладається без заборони користування відповідним майном, а тому не вбачає негативних наслідків від його застосування як для самого підозрюваного, так і для інших осіб. Водночас, заборона відчуження та розпорядження відповідним майном є обґрунтованою та виправданою з огляду на встановлений ризик передачі зазначеного майна на користь інших осіб, що унеможливить досягнення заявленої мети арешту.
Крім того, з урахуванням характеру кримінального правопорушення, що розслідуюється у межах цього кримінального провадження, такий захід забезпечення кримінального провадження є пропорційним втручанню у володіння майном. Підстав сумніватися в співмірності такого обмеження права власності завданням кримінального провадження у слідчого судді не виникає. У цьому випадку арешт майна необхідний для забезпечення ефективності кримінального провадження та негативних наслідків для володільців майна не створює.
Також слідчий суддя відзначає, що накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав. Хоча власник обмежується у реалізації правомочностей щодо таких прав, такий захід є тимчасовим.
За таких обставин, слідчий суддя вважає, що обмеження, яких зазнає підозрюваний та інші власники майна, на цьому етапі виправдовують такий ступінь втручання у їх право власності.
З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов висновку про наявність необхідних і достатніх підстав для часткового задоволення клопотання детектива про арешт майна.
На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 131, 170-173, 372, 376 КПК України, слідчий суддя
ПОСТАНОВИВ:
1.Клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62022100130000251 від 02.06.2022, - задовольнити частково.
2.Накласти арешт шляхом заборони відчуження та розпорядження на майно підозрюваного ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_9, а саме на:
- земельну ділянку площею 0,3 га, кадастровий номер 3223186200:06:010:0148, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 61052532231;
- квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 27253090;
- садовий будинок площею 298,7 м.кв., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1090780732231;
- квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 34818629;
- квартиру площею 131,7 м.кв., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 32947621;
- автомобіль Tesla Model S, державний номерний знак НОМЕР_10, VIN: НОМЕР_2 .
3. Накласти арешт шляхом заборони відчуження та розпорядження на майно ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_11, а саме на:
- садовий будинок площею 250,4 м.кв., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 568651880000;
- автомобіль VOLKSWAGEN ID.4 CROZZ PRO, державний номерний знак НОМЕР_3, VIN: НОМЕР_4 ;
- автомобіль MERCEDES-BENZ ML 350, державний номерний знак НОМЕР_5, VIN: НОМЕР_6 .
4. В іншій частині вимог клопотання - відмовити.
5. Ухвала про арешт майна підлягає негайному виконанню.
6. Копію ухвали негайно після її оголошення вручити детективу.
7. Арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому у застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
8. Ухвала може бути оскаржена до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
9. Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Слідчий суддя ОСОБА_1