Пошук

Документ № 120245870

  • Дата засідання: 05/07/2024
  • Дата винесення рішення: 05/07/2024
  • Справа №: 991/4819/24
  • Провадження №: 52017000000000802
  • Інстанція: АП ВАКС
  • Форма судочинства: Кримінальне
  • Тип рішення: Ухвала про часткове задоволення апеляційних скарг
  • Головуюча суддя (АП ВАКС): Чорненька Д.С.

Справа № 991/4819/24

Провадження №11-сс/991/452/24

слідчий суддя 1 інст. ОСОБА_1

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 липня 2024 року місто Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_2,

суддів: ОСОБА_3, ОСОБА_4,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5,

прокурора ОСОБА_6,

захисника підозрюваного

та представника власника майна - адвоката ОСОБА_7,

третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, ОСОБА_8 та підозрюваний ОСОБА_9 не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 18 червня 2024 року про арешт майна у кримінальному провадженні №52017000000000802 від 17 листопада 2017 року,

в с т а н о в и л а:

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 18 червня 2024 року клопотання детектива задоволено частково та накладено арешт на: 65 000 доларів США; 1 140 Євро; 159 800 гривень; ланцюжок з металу жовтого кольору, на якому міститься кільце з металу жовтого кольору з написом «BVLGARI»; ланцюжок з металу жовтого кольору з підвіскою з металу жовтого кольору (на ланцюжку містяться гравіювання з написом «585»); браслет з металу жовтого кольору; годинник з металу сталевого кольору на якому містяться маркування «Rolex OYSTER PERFETUAL DATEJUST» та на браслеті годинника закріплена бірка зеленого кольору, шляхом заборони відчуження, користування та розпорядження цим майном, яке вилучене у ході проведення 16 квітня 2024 року обшуку в АДРЕСА_1 . Судове рішення мотивоване тим, що органом досудового розслідування здобуто нові докази на підтвердження належного вручення ОСОБА_9 повідомлення про підозру та доведено наявність підстав для вручення повідомлення про підозру ОСОБА_9 у порядку ч. 2 ст. 135 КПК України. ОСОБА_9 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.255, ч.3 ст.27 ч.3 ст.212, ч.4 ст.27 ч.2 ст.364, ч.4 ст.369 КК України, санкції яких передбачають покарання у виді конфіскації майна. Доводи адвоката про те, що вилучене детективами у ході проведення обшуку майно належить ОСОБА_8, є необґрунтованими, оскільки ними не надано належних та достатніх доказів на підтвердження факту, що ювелірні вироби та кошти можна віднеси до особистої власності одного з подружжя, а саме ОСОБА_8 . Органом досудового розслідування доведено, що існують підстави вважати, що ненакладення арешту на майно може призвести до його можливого відчуження на користь третіх осіб або настання інших наслідків, у зв`язку з чим не буде досягнута дієвість даного кримінального провадження. Заборона відчуження та розпорядження майном на цьому етапі кримінального провадження виправдовує ступінь втручання у право власності ОСОБА_9, є пропорційними досягненню мети щодо забезпечення конфіскації майна як виду покарання. У задоволенні клопотання в іншій частині відмовлено за безпідставністю.

21 червня 2024 року до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла апеляційна скарга представника власника майна ОСОБА_8 - ОСОБА_7, у якій він просить ухвалу слідчого судді скасувати в частині часткового задоволення клопотання детектива про арешт майна, вилученого у ході проведення 16 квітня 2024 року; зобов?язати уповноважену особу НАБУ негайно повернути майно ОСОБА_8 . Вважає, що при постановленні ухвали слідчим суддею не було забезпечено повного та неупередженого судового розгляду, через що нанесено шкоду правам та законним інтересам ОСОБА_8 16 квітня 2024 року на підставі ухвали Вищого антикорупційного суду від 28 березня 2024 року проведено обшук житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1, та вилучено майно, яке на праві власності належить ОСОБА_8, та право на вилучення якого слідчим суддею не надавалося. 30 квітня 2024 року слідчим суддею постановлено ухвалу, якою частково задоволено клопотання детектива та накладено арешт на частину вилученого майна, а також зобов?язано детектива повернути ОСОБА_8 тимчасово вилучені: 13 330 доларів США, 1 500 Євро, на яке арешт не накладено. Однак, станом на 21 червня 2024 року ухвала слідчого судді детективами не виконана та 13 330 доларів США і 1 500 Євро ОСОБА_8 не повернуто. Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 22 травня 2024 року ухвалу сідчого судді від 30 квітня 2024 року в частині задоволення клопотання детектива скасовано та постановлено у цій частині нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання детектива про арешт майна відмовлено. Однак, станом на 21 червня 2024 року ухвала Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду також не виконана, майно детективами не повернуто. Ухвалою слідчого судді від 18 червня 2024 року повторно відмовлено у накладені арешту на кошти в сумі 13 330 доларів США та 1 500 Євро та повторно накладено арешт на 65 000 доларів США, 1 140 Євро, 159 800 грн; ланцюжок з металу жовтого кольору, на якому міститься кільце з металу жовтого кольору з написом «BVLGARI», ланцюжок з металу жовтого кольору з підвіскою з металу жовтого кольору (на ланцюжку містяться гравіювання з написом «585»), браслет з металу жовтого кольору, годинник з металу сталевого кольору, на якому містяться маркування «Rolex OYSTER PERFETUAL DATEJUST», та на браслеті годинника закріплена бірка зеленого кольору. На його думку, дії детектива та слідчого судді є спробою переглянути ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 22 травня 2024 року, яка набрала законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає. Також вважає, що подання клопотання є спробою повторно арештувати майно з метою спонукання чоловіка ОСОБА_8 - ОСОБА_9, який є іноземним громадянином, прибути в Україну, приймати участь у досудовому розслідуванні та надавати свою позицію щодо висунутих до нього звинувачень (підозри). Повторне звернення детектива із клопотанням про арешт майна порушує свободи та законні інтереси ОСОБА_8 та ОСОБА_9, свідчать про упередженість розслідування у відношенні ОСОБА_9, про загрозу застосування до ОСОБА_8 та ОСОБА_10 необґрунтованого процесуального примусу, загрозу застосування до ОСОБА_8 та ОСОБА_9 неналежної процесуальної правової процедури, що прямо протирічать завданням кримінального провадження, визначеним ст.2 КПК України. ОСОБА_8 наголошує на відсутності підстав чи розумних підозр вважати, що вилучене майно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного чи юридичної особи та/або забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. Вилучене під час обшуку майно на праві приватної власності належить ОСОБА_8, набуте нею у встановлений законом спосіб, із цивільного обороту не вилучене, його використання не потребує наявності будь-яких ліцензій або дозволів. Годинник «Rolex», на який накладено арешт, придбаний ОСОБА_8 у Португалії 27 жовтня 2023 року, що підтверджується копією фіскального чеку та документів, складених на повернення ПДВ. У даному кримінальному провадженні ОСОБА_8 не має жодного процесуального статусу, такий ступінь втручання у її права і свободи не виправдовує потреб досудового розслідування. Єдиним власником житлового приміщення, у якому проведено обшук, є ОСОБА_8, де із 20 січня 2006 року вона проживає разом із двома дітьми. ОСОБА_9 залишив територію України 20 листопада 2023 року і тривалий час не проживає спільно з ОСОБА_8 . Необхідність арешту майна ОСОБА_8 орган досудового розслідування обґрунтовує тим, що в період часу із 16 квітня 2024 року по 17 квітня 2024 року в межах даного кримінального провадження було складено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_9, чоловіку ОСОБА_8 . Однак, набутя процесуального статусу підозрюваного пов?язуєься не з самим фактом обізнаності особи про наявне щодо неї досудове розслідування, а з діями, які, відповідно до кримінального процесуального закону, має вчинити детектив, прокурор. Вручення повідомлення про підозру ОСОБА_9 відбулося у порядок та спосіб не визначений законодаством України, висновок слідчого судді про те, що ОСОБА_9 набув статусу підозрюваного у встановленому законом порядку є помилковим, що також встановлено 22 травня 2024 року колегією Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду та підтверджує відсутність у ОСОБА_9 статусу підозрюваного. Згідно ч.7 ст.135 КПК України повістка про виклик особи, яка проживає за кордоном, вручаєтся згідно з міжнародним договором про правову допомогу, згода на обов?язковісь якого надана Верховною Радою України, а за відсутності такого - за допомогою дипломатичного (консульського) представництва. Паспорт громадянина України та три паспорти громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_9 визнані недійсними відповідно до рішення ДМС України УДМС у Чернівецькій області згідно Указу Президента України та копії повідомлення, ОСОБА_9 позбавлений громадянства України та є громадянином Румунії. 03 травня 2024 року ДМС України УДМС у Чернівецькій області прийнято рішення про відмову ОСОБА_9 у наданні дозволу на імміграцію в Україну. Місце проживання громадянина іноземної держави на території України підтверджується відповідною посвідкою на проживання. При вирішенні питань правового статусу такої особи, зокрема щодо місця її проживання, необхідно керуватися Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» №3773-VI від 22 вересня 2011 року зі змінами та доповненнями. На даний час втручання у права і свободи ОСОБА_8 не виправдовує потреб досудового розслідування.

У судовому засіданні представник власника майна ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_7 та як захисник підозрюваного ОСОБА_9 доводи, зазначені в апеляційній скарзі, підтримав повністю, просив задовольнити апеляційну скаргу.

Прокурор заперечив проти задоволення апеляційної скарги, вважав, що рішення слідчого судді постановлено з урахуванням усіх обставин справи та у відповідності до вимог кримінального процесуального законодавства, а тому просив залишити його без змін. Вважає, що на відміну від клопотання, яке було подано вперше, до даного клопотання додатково надано доказ місця проживання ОСОБА_9 як іноземного громадянина в Україні - письмова згода його дружини на його проживання у житловому будинку, який належить їй на праві власності, у відповідості до п.11 Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженого Постановою КМ України №1983 від 26 грудня 2002 року з відповідними змінами. Відповідно даного пункту Порядку документом про місце проживання на території України для осіб, які отримали посвідки на тимчасове проживання, є витяг з реєстру територіальної громади. Для осіб, які тимчасово на законних підставах перебувають на території України або подають заяву через дипломатичні представництва чи консульські установи України, таким документом є: документ про право власності або свідоцтво про державну реєстрацію права власності на житло (після пред`явлення повертається) та його копія, а в разі, коли житло не належить заявнику, - письмова згода власника (співвласника) такого житла, засвідчена в установленому порядку. Після огляду матеріалів особової справи іноземця ОСОБА_9 орган досудового розслідування додатково звернувся в порядку міжнародного співробітництва для вручення підозри йому за кордоном, але він вважає, що ОСОБА_9 набув статусу підозрюваного ще до подання першого клопотання про арешт майна. На час складення повідомлення про підозру органу досудового розслідування було відомо, що підозрюваний позбавлений громадянства України, але їм було невідоме місце проживання його за кордоном. З питанням надання міжнародної (правової) допомоги для встановлення місця проживання ОСОБА_9 за кордоном вони не зверталися, оскільки не знали де він проживає.

Власник майна ОСОБА_8 та підозрюваний ОСОБА_9, які повідомлялися про час і місце апеляційного розгляду у встановленому законом порядку, у судове засідання не з?явилися. Відповідно до приписів ч.4 ст.405 КПК України їх неприбуття не перешкоджає проведенню розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників апеляційного провадження, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів доходить таких висновків.

Відповідно до ст. 169 КПК України тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено:

1) за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним;

2) за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна;

3) у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 171, частиною шостою статті 173 цього Кодексу;

4) у разі скасування арешту;

5) за вироком суду в кримінальному провадженні щодо кримінального проступку.

Копія судового рішення про відмову в задоволенні або про часткове задоволення клопотання про арешт тимчасово вилученого майна, копія судового рішення про повне або часткове скасування арешту тимчасово вилученого майна негайно після його оголошення вручається слідчому, прокурору. У разі відсутності слідчого, прокурора під час оголошення судового рішення його копія надсилається таким особам не пізніше наступного робочого дня.

Слідчий, прокурор після отримання судового рішення про відмову в задоволенні або про часткове задоволення клопотання про арешт тимчасово вилученого майна, судового рішення про повне або часткове скасування арешту тимчасово вилученого майна повинні негайно вжити заходів щодо виконання судового рішення та направити повідомлення про його виконання слідчому судді.

Ухвалою слідчого судді від 28 березня 2024 року надано дозвіл на проведення обшуку в житлі та інших володіннях (території, спорудах, гаражах, інших будівлях чи приміщеннях побутового, господарського та іншого призначення) ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві приватної власності його дружині ОСОБА_8 (т.3 а.с.145-150).

30 квітня 2024 року ухвалою слідчого судді частково задоволено клопотання детектива та накладено арешт на: кошти у загальній сумі 65 000 доларів США, 1 140 Євро, 159 800 грн; ланцюжок з металу жовтого кольору, на якому міститься кільце з металу жовтого кольору з написом «BVLGARI», ланцюжок з металу жовтого кольору з підвіскою з металу жовтого кольору (на ланцюжку містяться гравіювання з написом «585»), браслет з металу жовтого кольору, годинник з металу сталевого кольору, на якому містяться маркування «Rolex OYSTER PERFETUAL DATEJUST», та на браслеті годинника закріплена бірка зеленого кольору; зобов`язано детектива Національного бюро Четвертого підрозділу детективів Третього Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_11, або іншого детектива, який входить у групу детективів у кримінальному проваджені № 52017000000000802 від 17 листопада 2017 року, - повернути ОСОБА_8 тимчасово вилучене 16 квітня 2024 року під час обшуку майно, а саме: 13 330 доларів США, 1 500 Євро (т.3 а.с.162-167).

Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 22 травня 2024 року ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 30 квітня 2024 року у частині задоволення клопотання детектива скасовано та постановлено у цій частині нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання детектива про арешт майна відмовлено (т.4 а.с.13-20).

Відповідно до ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Не дивлячись на наявність судових рішень, які набрали чинності та підлягали обов`язковому виконанню, детектив НАБУ, якого зобов`язано повернути частину грошових коштів, повторно звертається з клопотанням про арешт, ігноруючи повністю як вимоги законодавства, так і вимоги судового рішення. У зв`язку з чим, колегія суддів погоджується з рішенням слідчого судді в частині відмови у задоволенні клопотання про арешт 13 330 доларів США, 1500 Євро.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитись із рішенням слідчого судді в іншій частині.

Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно, зокрема, підлягає можливій конфіскації та для забезпечення цивільного позову. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно із вимогами п.3 ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.

У випадку, передбаченому п.3 ч.2 ст.170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна (ч.5 ст.170 КПК України).

При вирішенні питання про арешт майна з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, слідчий суддя повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб (ч.2 ст.173 КПК України).

Так, новими підставами для встановлення факту набуття ОСОБА_9 статусу підозрюваного слідчим суддею зазначено: матеріали зі справи №400047681/2023 від 30 листопада 2023 року про надання дозволу на імміграцію в Україну громадянину Румунії ОСОБА_9, відповідно до яких ОСОБА_9, перебуваючи на території України, особисто 30 листопада 2023 року подав до Управління ДМС України в Чернівецькій області заяву про надання дозволу на імміграцію в Україну з підстав: шлюб із громадянином України, діти і батьки, у якій зокрема зазначив своє місце проживання в Україні, а саме адресу: АДРЕСА_1, у графі місце проживання за кордоном зазначено адресу: АДРЕСА_2 . Також додатками до цієї заяви ОСОБА_9, зокрема, надано: заяву ОСОБА_8 від 27 листопада 2023 року, якою вона як власник житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, дає згоду на реєстрацію місця проживання за цією адресою її чоловіка - ОСОБА_9 ; згоду на проходження співбесіди, згідно якої ОСОБА_9 зазначив, що під час розгляду заяви про надання дозволу на імміграцію планує перебувати в Україні, адресою для листування зазначив: АДРЕСА_1, а також електронну пошту - ІНФОРМАЦІЯ_1, та номер телефону НОМЕР_1 . У справі наявні і матеріали перевірки, згідно яких Головний центр обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України інформує, що станом на 08 год 30 хв 01 грудня 2023 року інформація про ОСОБА_9 у базі даних осіб, яким на підставі закону заборонено в`їзд в Україну, відсутня. Окрім цього, 05 квітня 2024 року проведено тестування ОСОБА_8 та ОСОБА_9, із наданих ними відповідей встановлено, що місцем проживання ОСОБА_9 в Україні зазначено: АДРЕСА_1, водночас, на відміну від зазначеної 30 листопада 2023 року адреси проживання за кордоном, 05 квітня 2024 року подружжям зазначено іншу, а саме: АДРЕСА_3 . Листування ДМС України з ОСОБА_9 щодо розгляду його заяви про імміграцію, здійснювалось засобами поштового зв`язку за адресою: АДРЕСА_1 . Копії матеріалів ДМС містяться у матеріалах справи (т.4 а.с.51-71). Також, 28 травня 2024 року детективом допитано головного спеціаліста відділу з питань тимчасового та постійного проживання іноземців та осіб без громадянства УДМС у Чернівецькій області ОСОБА_12, яка, зокрема, повідомила, що незважаючи на рішення про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україну ОСОБА_9, як і інші іноземці, має право в`їхати в Україну на законних підставах та перебувати на території України протягом дозволеного терміну перебування (90/180 днів) (т.4 а.с.72-77). Так, відповідно до інформації щодо режиму в`їзду іноземців в Україну наявної на офіційному сайті Міністерства закордонних справ України, за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 встановлено, що громадяни Румунії мають право перебувати на території України безвізово до 90 днів протягом 180 днів.

Додатково рішення слідчого судді містить висновок, що "Водночас, доказів, які б підтверджували, що ОСОБА_9 станом на 16.04.2024 постійно проживав за кордоном, матеріали справи не містять".

З такими висновками слідчого судді колегія суддів не може погодитись виходячи з такого.

Доказ, що ОСОБА_13 як громадянин іноземної держави має місце проживання за кордоном, міститься в матеріалах тої ж справи №400047681/2023 від 30 листопада 2023 року про надання дозволу на імміграцію в Україну громадянину Румунії ОСОБА_9, відповідно до яких, ОСОБА_9 має місце проживання у АДРЕСА_2 із 25 лютого 22 року до 03 серпня 2031 року (т.4 а.с.8).

Як вірно зазначено слідчим суддею, громадяни Румунії мають право саме перебувати на території України безвізово до 90 днів протягом 180 днів, а не проживати, а положення ст.135 КПК України пов`язують вручення судового повідомлення саме за місцем проживання.

Згідно зі ст.42 КПК України підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому ст.276-279 КПК України, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень, який передбачено у ст.135 КПК України.

Колегією суддів під час апеляційного розгляду встановлено, що ОСОБА_9 позбавлений громадянства України згідно Указу Президента України та на час складення повідомлення про підозру є громадянином Румунії (т.4 а.с.57-58).

Відповідно до Інформації про особу Державної міграційної служби від 26 березня 2024 року паспорт громадянина України та три паспорти громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_9 визнані недійсними (т.4 а.с.1), а отже, при вирішенні питань правового статусу такої особи, зокрема щодо місця її проживання, необхідно керуватися Законом України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" №3773-VI від 22 вересня 2011 року із змінами і доповненнями.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_9 30 листопада 2023 року подав заяву про надання дозволу на імміграцію в Україну, в якій місцем народження зазначено «Україна», місцем проживання - «Румунія», паспорт громадянина Румунії виданий 31 жовтня 2022 року, дійсний до 31 жовтня 2032 року (т.4 а.с.129-130), адреса проживання за кордоном: АДРЕСА_2, адреса проживання в Україні: АДРЕСА_1 (т.4 а.с.55). 05 квітня 2024 року головним спеціалістом відділу з питань тимчасового та постійного проживання іноземців та осіб без громадянства із ОСОБА_9 в режимі відеоконференції проведено тестування, відповідно до якого, адреса проживання в Румунії зазначена АДРЕСА_3 . 3 травня 2024 року рішенням ДМС України УДМС в Чернівецькій області ОСОБА_9 на підставі п.6 ч.1 ст.10 Закону України «Про імміграцію» відмовлено у наданні дозволу на імміграцію в Україну (т.4 а.с.67-70).

Відповідно до протоколу допиту свідка головного спеціаліста відділу з питань тимчасового та постійного проживання іноземців та осіб без громадянства ДМС України УДМС в Чернівецькій області ОСОБА_12 від 28 травня 2024 року, станом на 30 листопада 2023 року ОСОБА_9 було обраховано термін перебування на законних підставах в Україні, який становив 81 (вісімдесят один) календарний день, так як із 90 (дев?яносто) дозволених календарних днів із моменту в?їзду в Україну він використав 9 (дев?ять) календарних днів. На період проведення тестування щодо надання дозволу на імміграцію в Україну, тобто 05 квітня 2024 року, ОСОБА_9 не перебував в Україні, тестування проводилося в режимі відеоконференції. Рішення про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україну ДМС України УДМС в Чернівецькій області 07 травня 2024 року надіслано ОСОБА_9 на адресу: АДРЕСА_1 (т.4 а.с.71-77). Відповідно до відомостей про осіб, які перетнули державний кордон, ОСОБА_9, користуючись паспортом громадянина Румунії НОМЕР_2, в`їхав в Україну 22 листопада 2023 року та 20 грудня 2023 року виїхав із України (т.4 а.с.133). Станом на час та дату складення письмового повідомлення про підозру громадянин Румунії ОСОБА_9 на території України не перебував.

Згідно ст.5 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" №1382-IV від 11 грудня 2003 року зі змінами та доповненнями, законними підставами перебування на території України іноземців та осіб без громадянства для реалізації своїх прав на свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні є підстави, встановлені Законом України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" або Законом України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту". Іноземці та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, мають право на вибір місця проживання, крім обмежень, встановлених статтею 13 цього Закону.

Відповідно до п.8 та п.17-18 ст.1 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства": 8) іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, - іноземці та особи без громадянства, які отримали посвідку на постійне проживання, якщо інше не встановлено законом; 17) посвідка на постійне проживання - документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує право на постійне проживання в Україні; 18) посвідка на тимчасове проживання - документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні.

Аналіз даного законодавства свідчить про те, що місце проживання громадянина іноземної держави на території України підтверджується відповідною посвідкою на проживання.

Згідно ст.135 КПК України особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою. У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи. Повістка про виклик особи, яка проживає за кордоном, вручається згідно з міжнародним договором про правову допомогу, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, а за відсутності такого - за допомогою дипломатичного (консульського) представництва.

Відповідно до ч.1 ст.566 КПК України, особу, яка перебуває за межами України, для провадження слідчих чи інших процесуальних дій на території України викликають повісткою на підставі запиту (доручення) про міжнародну правову допомогу. Запит (доручення) у рамках міжнародної правової допомоги про виклик особи, яка перебуває за межами України, направляється компетентному органу іноземної держави не пізніше шістдесяти діб до дати явки особи або в інший строк, передбачений міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Органом досудового розслідування не надано суду доказів, що на час складення та вручення підозри сину ОСОБА_9 - ОСОБА_14 місце проживання на території України ОСОБА_9 як громадянина іноземної держави було посвідчено відповідною посвідкою, у тому числі, за місцем проживання повнолітнього сина, а також надання ним органу досудового розслідування письмової заяви про здійснення виклику в конкретному кримінальному провадженні з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи та/або її окремої підсистеми (модуля), електронної пошти чи номера телефону.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про імміграцію" від 07 червня 2001 року №2491-III із змінами, імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання; іммігрант - іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання.

Системний аналіз ст.9-11 цього Закону свідчить про те, що іноземний громадянин, який перебуває на території України на законних підставах, отримує право на проживання лише після отримання ним посвідки на проживання.

Пункт 11 Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2002 року №1983, із змінами, свідчить не про наявність місця проживання ОСОБА_9 як іноземця в Україні, а саме про перебування, про що зазначається як у п.11 цього Порядку, так і в Законі України "Про імміграцію", Законі України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", Законі України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" №1382-IV від 11 грудня 2003 року зі змінами та доповненнями.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що орган досудового розслідування станом на 16 квітня 2024 року не вжив дієвих заходів для встановлення місця проживання іноземного громадянина ОСОБА_9 .

У зв`язку з чим, висновок слідчого судді, що органом досудового розслідування вжито усіх можливих та необхідних заходів для вручення ОСОБА_9 повідомлення про підозру, є помилковим.

Оскільки органом досудового розслідування не надано суду належних і допустимих доказів, що ОСОБА_9 набув статусу підозрюваного, а клопотання про арешт майна подано саме з метою конфіскації майна як виду покарання, колегія суддів вважає, що за таких обставин розгляд інших доводів апеляційної скарги, які є похідними, не потребують додаткового аналізу. Тому, апеляційна скарга представника власника майна підлягає задоволенню в частині скасування ухвали слідчого судді щодо задоволення клопотання детектива про арешт майна з постановленням нової ухвали про відмову. Постановлення ухвали про відмову в задоволенні клопотання про арешт майна є підставою для повернення тимчасово вилученого майна згідно з п.4 ч.1 ст.169 КПК України. Тому в іншій частині апеляційна скарга представника власника майна не підлягає до задоволення.

У силу вимог п.2 ч.3 ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право, у тому числі, скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

На підставі наведеного, керуючись ст.98, 132, 135, 167, 170, 171, 173, 405, 407, 418, 419, 422, 424, 566 КПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 18 червня 2024 року у частині задоволення клопотання детектива скасувати та постановити у цій частині нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання детектива про арешт майна відмовити.

У задоволенні апеляційної скарги в іншій частині відмовити.

Ухвала є остаточною, набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя ОСОБА_2

судді: ОСОБА_3

ОСОБА_4